Система управління витратами як основа раціонального використання ресурсів і оптимізація витрат підприємства

Актуальність. Питання раціонального управління витратами виробництва у період розвитку ринкової економіки є досить актуальним. Основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку та мінімізація витрат. Отримання найвищого ефекту із найменшими затратами матеріальних, трудових та фінансових ресурсів залежать від політики управління витратами, яка передбачає пошук способів їх мінімізації. Найбільшу актуальність має система управління витратами, яка б давала змогу точніше аналізувати та знижувати витрати на виробництво, а також можливість точного планування витрат на майбутні періоди, що забезпечувало б ефективне виробництво продукції.

Постановка проблеми. Ефективна діяльність підприємства залежить від раціонального використання усіх видів ресурсів, що обумовлює необхідність переходу до оптимальної системи управління витратами. Функціонування підприємств в цих умовах вимагає удосконалення методів і форм системи управління витратами та побудови адаптивних структур управління. Саме тому, виявлення і використання факторів економії ресурсів, зниження витрат є обов’язком кожного працівника підприємства.

Метою є дослідження існуючих методів управління витратами, які б базувались на економії та раціональному використанню ресурсів, їх аналіз та ефективність використання.

Результати дослідження. У теорії та практиці економічної діяльності трактування категорії «витрати» не є однозначним. Це, насамперед, зумовлено використанням різних підходів до вартісної оцінки використовуваних у процесі господарської діяльності економічних ресурсів. Витратице грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних та інших видів ресурсів на виробництво та реалізацію продукції за певний період. Таке визначення терміна «витрати» є методологічною базою для їх класифікації та оцінки.

Для об'єктивного зіставлення витрат підприємств, що входять до складу корпорації, необхідно дослідити існуючіметодики й нормативи. Існують такі основні методологічні системи управління витрат: «стандарт-костинг», «директ-костинг», «таргеткостинг», метод АВС та інші. Ефективність управління витратами суттєво залежить від вибору методів й інструментів управління та від їхнього оптимального використання. Методи, які доцільно використовувати для ефективного управління, є способом впливу на витрати з метою виконання поставлених завдань та мети. Основним завданням управління витратами є пошук шляхів найефективнішого використання наявних обмежених ресурсів за допомогою планування, калькулювання, обліку і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності.

Система управління витратами на підприємстві передбачає виконання всіх функцій управління, тобто функції повинні реалізовуватись через елементи управлінського процесу: прогнозування, планування, нормування, організація, калькулювання, мотивація та стимулювання, облік, аналіз, регулювання та контроль витрат. Виконання всіх функцій управління по всіх елементах — це взаємодія керуючої підсистеми (суб'єкт управління) на керовану підсистему (об'єкт управління).Основним завданням системи управління операційними витратами є досягнення економії ресурсів та підвищення ефективності їх використання, що повинно забезпечити зниження собівартості й, відповідно, підвищення показників прибутку та рентабельності.

Для прикладу було проведено аналіз системи управління витратами на ПАТ «Острозький молокозавод» та сформовано механізм цієї системи, який полягає в наступному:

• · Організація обліку витрат відповідно до сучасних систем управління операційними витратами та створити інформаційну базу. Це необхідно для того, щоб правильно та вчасно зреагувати на зміни витрат на підприємстві і відповідно до цього прийняти необхідні рішення.
• · Проведення нормування витрат. Це робиться для того, щоб визначити граничні розміри окремих видів витрат.
• · Аналіз витрат. Це дасть змогу підприємству оцінити стан своїх витрат, а також оцінити ступінь раціоналізації здійснених витрат.

Ще одним завданням, що сприяє ефективному функціонуванню підприємства являється оптимізація витрат. Можна для підприємства запропонувати наступні заходи щодо оптимізації витрат підприємства:

• 1. Підвищення технічного рівня виробництва, яке забезпечується впровадженням нової, прогресивної технології, застосуванням нових видів сировини і матеріалів; використанням інноваційної техніки та обладнання; автоматизацією і механізацією виробничих процесів.
• 2. Вдосконалення організації виробництва і праці за рахунок зміни форм і методів праці, вдосконалення апарату управління, скорочення витрат на нього, а також зниження транспортних витрат.
• 3. Зміна обсягу і структури продукції. Це зміна номенклатури і асортименту; зниження матеріаломісткості і трудомісткості продукції.
• 4. Поліпшення використання природних ресурсів, застосування більш дешевих матеріалів, повторне їх використання, безвідходні технології виробництва.
• 5. Введення і освоєння нових цехів, виробництв і виробничих одиниць, диверсифікація виробництва.
• 6. Використання альтернативних методів зниження витрат: розмежування витрат на виробництво нестандартної продукції і продукції вищої якості; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу продукції; чітке виділення витрат на управління, підготовку і оновлення процесу виробництва і т.д.
• 7. Вивчення причин браку та зниження собівартості за рахунок скорочення втрат від браку і інших непродуктивних витрат, що дасть можливість скорочення і більш раціонального використання відходів виробництва.

Основною складовою підприємства в системі управління витратами є саме механізми управління витратами компанії, де собівартості продукції та розподілу загальних витрат на змінні та постійні привертається найбільша увага.

Базуючись на проведеному аналізі на підприємстві доцільно використовувати нормативну собівартість продукції за плановою номенклатурою, асортиментом та нормативами станом на початок планового періоду, при цьому використовуючи механізм калькулювання витрат на основі «директ-костінгу», а саме, застосовуючи метод розрахунку «величини покриття» чи «точки беззбитковості».

Висновки. Отже, управління витратами — це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них. Тому витрати суб'єктів підприємництва або економічні витрати (як базова категорія економічної науки й бізнесу)необхідно аналізувати з позицій чітких методологічних орієнтирів, які б підказували дослідникам найкоротший шлях до істини, а в прагматичному плані сприяли їх оптимізації.

витрати виробництво підприємство управління.

ЛІТЕРАТУРА

• 1. Бутинець Ф. Ф. Витрати виробництва та їх класифікація для потреб управління / Ф. Ф. Бутинець // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу: міжнар. зб. наук. праць. / Серія: Бухгалтерський облік, контроль і аналіз. — 2012. — № 1 (22). — С. 11−18.
• 2. Власик Г. В. Аналіз та оцінка існуючих систем управління витратами//Серія: Економіка та підприємництво.-2006.-№ 6.-с.76−79.
• 3. Голубовський Л. Аналіз сучасних методів управління витратами/ Л. Голубовський // Галицький економічний вісник. — 2010. — № 1(26). — С. 187−192. — (Інформаційно-аналітичне забезпечення підприємницької діяльності).
• 4. Дмитренко Е. Д., Безверха О. Г. Оптимізація витрат підприємства на виробництво продукції в ринкових умовах .
• 5. О. В. Крушельницька // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. — 2010. — № 1(51). — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Natural/
• 6. Столяр Л. Г. Сутність «витрат» та особливості трактування. /Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, «Економічні науки». — Серія «Облік і фінанси». — Випуск 8 (29). Ч.4. — 2011.
• 7. Цимбалюк Л. Г, Скригун Н. П. Чинники, резерви та шляхи зниження витрат виробництва, як основа зменшення ціни товару/ Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(15)2011. — 88−95 с.
• 8. Ясінська, А.І. Методологія та організація системно-орієнтованого управління витратами підприємства для прийняття управлінських рішень / А. І. Ясінська, Н. І. Подольчак // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2012. — № 7(727). — С. 161−172.