Феномены стійкості бізнесу російському ринку

Феномены стійкості бізнесу російському рынке

Пашутин Сергій Борисович, доктор биол. наук.

Расстановка сил російському ринку істотно відрізняється від цієї ситуації, що відбулася ще кілька років як розв’язано. У певної міри це тим, що з інших рівних умов, тобто за подібних «вагових» категоріях і стадіях розвитку бізнесу, одні компанії, якщо і вириваються вперед, то зберігають своїми панівними позиціями, тоді як інші, втрачають конкурентні переваги та стають аутсайдерами.

Сценарии наростання кризових явищ якими «рівні серед рівних» починають раптом поступатися своїх суперників в усіх приблизно однакові. Начебто благополучна фірма і щось віщувало кризових подій, як не сіло, ні впало, відбувається падіння оборотів, збільшується дебіторська заборгованість, зриваються чи переносяться платежі постачальникам і наступають перебої з асортиментом. Зростає число відмов клієнтам, серед яких зріє невдоволення, поступово що у результат до інших бизнес-партнерам, ще вичерпало ресурси свого розвитку. На наступний етап, вчора ще стійку компанію, починають залишати топ-менеджери, не згодні з перспективами стратегічного розвитку фірми, а і з антикризовими діями її власників. Нова управляюча команда, як правило, повторює чи погіршує старі помилки, зумовлені неготовністю засновників витягти правильні уроки і кардинально переглянути навіть стратегічні пріоритети, а тактична управління компанією. Якщо запізніле прозріння все-таки настає, то дії власників компанії стають схожими на відчайдушні спроби потопаючого вхопитися за соломину. Зазвичай, через упущеного часу усі зусилля нічого не призводять і мало, на що вони можуть вплинути. За такого стану, ще нікому не вдавалося відновити у первозданному вигляді колишнє пишноту фірми. Понад те, без суттєвих втрат, проблематично чи хоч якось виправити стан справ, попри потенційну можливість недопущення подібного розвитку подій. Як результат, а то й струнка, то, у будь-якому разі, щодо упорядкована і налагоджена система дає збій, трансформуючись у своїй до системи невпорядковану, тобто у хаос.

В принципі, феномен хаосу не що інше, як непередбачувана, нестабільне і безладне поведінка, чи клас випадкових процесів, які чинять спротив прогнозуванню. Ці явища було названо феноменом «сильної залежності від початкових умов», так як було встановлено, що непомітні розбіжності у вихідних умов здатні обернутися величезними розбіжностями в результатах. З чого слід, що з певних обставинах, ледь помітна неточність, викликана недосконалістю виміру (оцінки) чи віднесена до незначним перешкод, наростатиме з кожним кроком. І це ланцюг подій призведе до тій критичній точці, у якій невеликі зміни набудуть особливої значимості як великомасштабних та вочевидь не очікуваних результатів. Найкраще підтвердження цьому служить даремність довгострокових прогнозів погоди. Та все динаміка цих подій, який призвів до хаосу в нестійкою системі, розвивається за у тому ж законам, які і в упорядкованим системі, оскільки інше-те законів немає. Тобто лад і хаос це взаємовиключні одне одного процеси. Відмінності між ними лише тому, що з стійкості й передбачуваності, початкові умови завжди одні й самі. У нестійкою системі, ці початкові умови, з різні причини, завжди різні. Звідси, завжди різний і начебто непередбачуваний підсумок. Якщо всі елементи системи зробити однаковими, те й наступний результат буде очікуваним, закономірним, і передбачуваним. Відповідно до другому закону термодинаміки, що більше «зусиль» буде витрачено систему, тим імовірніше ступінь упорядкованості як рівних стартових можливостей всім її елементів. Завдяки чому, власне і досягається закономірна передбачуваність наступної динаміки процесу. При необмежених ресурсах, це скоріше всього не найгірший спосіб розв’язання проблеми стійкості бізнесу. Тобто, можна піти витратним шляхом і що з консультантами відомих консалтингових компаній спробувати вибудувати близьку до ідеалу систему і далі скрупульозно контролювати все елементи технології, якими працює організація, наскільки можна не допускаючи збоїв системи, або появи небажаних ефектів, здатних їх провокувати. Щоправда, далеко ще не кожна організація дозволити собі таку розкіш, а й навіть в тих, хто найняв високооплачуваних консультантів, немає повної гарантії, що це вийде, оскільки задумано. Якщо ж страждає точність прогнозів, то кращому разі це супроводжується безглуздою тратою грошей, зусиль і часу. І тому чимало підтверджень, особливо помітних при реалізації великих і дорогих проектів російському ринку.

Наиболее доцільним рішенням управлінської завдання, спрямованої забезпечення стійкості бізнесу, як і, буде найефективніший і найменш витратне, ніж інші. Тобто той сильний хід, який би допускав коректне досягнення головного результату при незначних витратах. Інакше кажучи, завдяки вмінню правильно розпорядитися тим, що вже є, у своїй не вдаючись до додатковим дорогим ресурсів, можна домогтися непоганих успіхів у організаційному розвитку підприємства. Аби зробити цей правильний вибір необхідно поступово переорієнтовуватися під ключові особливості, відкидаючи другорядні, тобто найголовніше, це оптимальна розстановка пріоритетів, без якої будь-яка діяльність може бути нераціональної тратою ресурсів. І тому можна скористатися широко поданих у навколишньому світі феноменом фрактальности, яким прийнято позначати внутрішнє подобу природних процесів чи повторення великого в малому. Йдеться соотносимости і приблизному відповідність елементів структури одна одній за її різному масштабі, наприклад для формування сніжинок чи крони дерев. Проте, фрактальность — це завжди «матрешечный «принцип побудови системи. Структури може бути подібні, але з однаково повторяемы зі збільшенням. Однією з підтверджень цього є закон повторюваності історичних етапів в індивідуальному розвитку організму, тобто проходження нинішнім зародком ембріональної стадії розвитку всіх своїх предків. Додатковими прикладами фрактальной організації можуть бути принципи кодування і збереження комп’ютерної інформації, чи визначення берегової лінією, довжина якої опосередкована реальним масштабом і тільки від ступеня деталізації. У результаті, при використанні фрактального підходу чи, щоб відкидаються несуттєві деталі, а відбувається концентрація найбільш значимих моментах, якими можна судити загальні тенденції розвитку процесу. Що дає загалом встановити цей стан речей, не вдаючись у непотрібні чи зайві подробиці, на з’ясування яких завжди відволікаються додаткові ресурси. Метушня і зацикленість на маловажних аспектах, тобто поглиблена деталізація, нічого нового вже не принесе. Зміняться лише масштаби, оскільки загальні закономірності малого повторюватимуться у великому. З огляду на чого, додаткову інформацію, власне, стане надлишкової, та її отримання буде пов’язане з витрачанням великої кількості зусиль, часу й ресурсів. Тому будувати висновки про системному неблагополуччя фірми можна буде щодо окремих фрактальным ознаками кризи, чого цілком достатньо раціональної діагностики. Зрозуміло, що збій будь-якого окремо взятої фрактального елемента системи не надасть сам собою стрімко вираженого небажаного ефекту. Але він послужить індикатором рівня стійкості фірми. Оскільки при загальному добробуті структури повинно бути бросающейся правді в очі нерозмірності як будь-якого дисонансу її окремих фрагментів. Фірма повинна відповідати тому, як себе позиціонує над ринком. У нестійкою компанії, відповідно до уявленням про внутрішній подобі, крім відповідної динаміки розвитку, спостерігається так само неефективна організаційну структуру і недосконале управління, які б наміри у своїй дана компанія не декларувала. У своє чергу, успішна компанія демонструє недосконалість та підтверджує своє стійке становище як завидними фінансовими показниками нині часу, а й налагодженої корпоративної технологією, етичними принципами ведення бізнесу, перевіреними і надійними партнерами, високої репутацією, сприятливим іміджем та ін позитивними атрибутами ділову активність. Випадання будь-якого елемента із цією системою або його явне, і може б бути набагато неусвідомлене ігнорування, є провісником накопичення небажаних ефектів, які обов’язково обернуться наступної втратою конкурентоспроможності. Отже, необхідно лише уважно стежити за системою та фіксувати виникнення у ній явних невідповідностей, з наступним, по можливості, їх усуненням. Ще краще відразу недопущення появи, що у принципі непогані і складно здійснити. Для полегшення завдання можна скористатися будь-яким підхожим для цій ситуації прийомом, крім трудомісткого але малоефективного методу «спроб і помилок ». Наприклад, таким, що використовується у сфері техніки перебування сильних рішень на рівні інженерних завдань: вчинення дії зворотного очікуваному. Тобто ми не чекаємо, а спеціально моделюємо виникнення небажаних явищ, щоб потім, знайшовши методи їхнього нейтралізації, випередити їх реальне можливе поява. Розглянемо за приклад деякі небажані ефекти, що мати місце на важливому для будь-який фірми етапі встановлення контактів із новим клієнтом. Так, щоб утруднити чи взагалі зробити неможливою зв’язок клієнта з фірмою, який знав про її існування із реклами треба першу чергу цю рекламу зробити формальної і її розмістити у непрофільному чи нечитаемом виданні. Це досягається, якщо доручити займатися рекламою непрофесіоналам чи стороннім співробітникам, яким буде, наприклад, колись з’ясовувати які видання читають клієнти. З іншого боку, реклами на повинен бути пояснень, як дістатись фірми, але в вулиці повинно бути розміщено ніяких показників. Щоб клієнт було додзвонитися і навести довідки необхідно забезпечити зайнятість міні-АТС або відсутність секретаря робочому місці. І тому необхідно встановити малопотужну АТС, надовго займати головний телефон і відволікати секретаря різними дорученнями. Способи усунення чи нейтралізації цих очевидних перешкод й досить прості та очевидні, які убудовування в технологію діяльності фірми буде значимим перешкодою по дорозі виникнення небажаних нею ефектів.

Таким чином, подібні підходи до підвищення життєздатності бізнесу дозволяють звузити рамки обставин, у яких відбувається щось непотрібне навпаки, не відбувається чогось потрібного. Причому запобігти появі негативних факторів, викликають збої працездатною системи, вдається з допомогою ресурсозберігаючих бізнес-технологій. Це і той самий доцільне рішення, що у цій ситуації спрямоване на поєднання двох взаємовиключних альтернатив, тобто максимально ефективний результат характеризується мінімумі витрачених цього зусиль. Збільшення ступеня ідеальності системи іншими, відомими шляхами, зазвичай, покращують один показник, з допомогою погіршення іншого.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.