Фінансовий, управлінський і виробничий облік. 
Характеристика, основні відміності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра економіки підприємства та підприємництва Реферат з дисципліни «Управління витратами»

на тему:

«Фінансовий, управлінський та виробничий облік. Характеристика, основні відмінності»

Виконала студентка групи ЕП-07−2

Лохтенко О.П.

Перевірив: Головач Т.В.

Зміст Вступ

1. Управлінський облік: сутність, зміст та принципи ведення

1.1 Суть, предмет і принципи управлінського обліку

1.2 Становлення і розвиток управлінського обліку як науки

2. Основні теорії фінансового обліку: предмет, об'єкт і метод фінансового обліку

3. Організація управлінського виробничого обліку

4. Порівняльна характеристика фінансового, управлінського та виробничого обліку Висновок Література Вступ Становлення ринкової економіки в зарубіжних країнах, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.

Необхідність в управлінській діяльності виникла фактично на перших етапах становлення людського суспільства. Первісні люди змушені були якось будувати свою діяльність. Так, під час полювання, пошуку рослинної їжі виникала необхідність створити групи мисливців, шукачів плодів тощо. Тому виникала потреба в перших, поки що примітивних, управлінських функціях (розробка плану полювання на мамонта, розміщення мисливців при полюванні на хижаків, розбирання туші і т.д.). Але ця управлінська діяльність здійснювалась непослідовно (кожний раз мала різний характер) та непродумано.

З подальшим розвитком виробничо-господарської діяльності людей врешті-решт виникли певні організаційні форми (майстерні, господарства поміщиків, примітивні підприємства тощо). Однак у кожному випадку застосовувались свої особливі підходи в управлінні, які не базувались на узагальненнях, принципових положеннях, виявлених тенденціях.

Потреба в науці про управлінський облік виникла не так давно і пов’язана з глобальними змінами у технології виробництва та системи управління. Постають проблеми планування їх діяльності, організування робочих місць, створення ефективної системи формування зацікавленості працівників в результатах роботи, розробки технологічних процесів, проведення точного обліку з метою забезпечення контролю тощо.

1. Управлінський облік: сутність, зміст та принципи ведення

1.1 Суть, предмет і принципи управлінського обліку Якщо коротко сказати, то управлінський облік — це керування економічним суб'єктом через планування, контроль і регулювання управлінською діяльністю і процесом ухвалення рішення. Це процес виявлення, зміни, нагромадження, аналізу, підготовки і передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині організації і для забезпечення ефективного використання ресурсів.

Основний елемент системи контролінгу на підприємстві - управлінський облік. Найчастіше саме поняття контролінгу асоціюється з поняттям управлінського обліку, але це не правильно: основне завдання управлінського обліку — надання релевантної інформації для прийняття управлінських рішень, а функції контролінгу ширше, вони містять у собі не тільки управлінський облік, але і планування, контроль, координацію, а також вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Основними цілями управлінського обліку є:

1) створення інтегрованої системи обліку витрат і доходів;

2) нормування витрат;

3) планування, контроль і аналіз витрат;

4) бюджетування;

5) забезпечення бази для ціноутворення;

6) надання інформаційної допомоги фінансовим менеджерам у прийнятті оперативних рішень;

7) контроль, планування і прогнозування економічної ефективності діяльності підприємства і центрів відповідальності;

8) вибір найбільш ефективних шляхів розвитку підприємства. 1, с.34−35]

Основним завданням управлінського обліку є надання неупередженої інформації, необхідної для управлінських рішень відповідними управлінськими ланками підприємства. Зміст управлінського обліку розкриває рисунок 1.

Рисунок 1 — Схема реалізації змісту управлінського обліку Предметом управлінського обліку виступає сукупність об'єктів у процесі циклу управління господарською діяльністю підприємства, а саме:

1) виробничі ресурси — основні засоби, нематеріальні активи, матеріальні ресурси, трудові ресурси;

2) господарські процеси та їх результати — постачальницько-заготівельна діяльність, виробнича діяльність, фінансово-збутова діяльність, фінансова, інвестиційна та інші види діяльності суб'єкта господарювання.

Управлінському обліку притаманні такі специфічні принципи, а саме:

1) принцип методологічної незалежності - означає, що кожна фірма (підприємство) встановлює свої правила організації, методології ведення управлінського обліку;

2) принцип орієнтації на досягнення стратегічних цілей підприємства означає, що приймаючи рішення на будь-яком рівні і вибираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетними рахувати інтереси підприємства;

3) принцип оцінки результатів діяльності структурних підрозділів підприємства, що передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу у формуванні прибутку підприємства від виробництва до реалізації продукції;

4) принцип результативності означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно спів ставляти затрати, понесенні в результаті діяльності, з отриманим результатом; при цьому результат повинен перевищувати затрати;

5) принцип відповідальності означає, що за величину затрат і результатів відповідальність несе конкретна особа, яка їх контролює;

6) принцип багатоваріантності означає, що при підготовці інформації слід врахувати всі варіанти, однак вибирати найоптимальніший з метою прийняття управлінських рішень;

7) принцип бюджетного методу управління, що є інструментом планування і передбачає бюджетування виробництва, реалізації та фінансування підрозділів, а також підприємства загалом;

8) принцип залежності, який полягає у тому, що до різних альтернативних рішень відносяться тільки ті витрати, які залежатимуть від майбутнього вибору;

9) принцип «різна собівартість для різних цілей» означає, що залежно від мети, тобто для прийняття конкретних управлінських рішень, використовується різна інформація для формування собівартості, саме тому і вартісний розмір собівартості буде різний.

Основні цілі управлінського обліку полягають у наданні інформації для калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), планування, контролю, оцінки та безпосереднього вдосконалення діяльності підприємства, прийняття управлінських рішень. Тобто інформація управлінського обліку повинна надавати можливість менеджерам визначати перспективи подальшого розвитку підприємства, вирішувати проблеми і оцінювати успішність діяльності.

Відповідно до цілей визначаються і функції управлінського обліку:

1) інформаційна — забезпечення керівників усіх рівнів управління інформацією, необхідною для поточного планування. Контролю та прийняття оперативних управлінських рішень;

2) комунікаційна — формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв’язку між різними рівнями управління;

3) контрольна — здійснення оперативного контролю й оцінки результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому;

4) прогностична — забезпечення перспективного планування й координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності. 3, с. 139]

1.2 Становлення і розвиток управлінського обліку як науки Процес формування та розвитку управлінського обліку можна поділити на три етапи.

Тривалий час бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік), як частина бухгалтерського обліку, здійснював тільки узагальнення витрат для калькулювання собівартості продукції. Проте, вже на початку XX століття стало зрозуміло, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва. Внаслідок цього на основі розробки методів нормування праці (система Ф. Тейлора) було посилено контрольну функцію обліку через застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Другий етап розвитку управлінського обліку почався в середині 30-х років і був пов’язаний, насамперед, з розробкою системи калькулювання змінних витрат (яка отримала назву «директ-костинг») та обліку за центрами відповідальності.

Внаслідок запровадження цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка застосовувала не тільки грошові вимірники, і була орієнтована не на потреби калькулювання продукції для складання офіційної звітності, а на прийняття поточних управлінських рішень.

Отже, можна вважати, що управлінський облік як самостійна система сформувався в середині 50-х років. Саме відтоді він є обов’язковим початковим курсом в університетах США, а згодом в інших країнах світу.

Третій етап розвитку управлінського обліку почався в середині 70-х років у зв’язку з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології та в системах управління.

Якщо до цього часу управлінський облік був орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Управлінський облік як самостійна наука. Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо.

Під управлінським обліком розуміють процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства.

Великий обсяг первинної інформації не дозволяє менеджерам повністю її осмислити, проаналізувати і використовувати в своїй роботі. Менеджери для виконання своїх обов’язків повинні використовувати короткі огляди і іншу згруповану інформацію. Облікова інформація, спеціально підготовлена для керівників різних рівнів управління, називається управлінською обліковою інформацією.

Управлінський облік використовує оперативну (первинну) інформацію незалежно від її кількісного виміру, наприклад, відгуки покупців про якість продукції. Але більша частина первинної інформації не задовольняє запитів керівників. Так, головного конструктора не цікавлять питання про те, скільки заробив сьогодні або тиждень тому певний робітник механічного цеху. Він зацікавлений у підсумкових даних: повністю чи ні задоволена його заявка на матеріали, яка сума виділена бюджетом підприємства на роботи, пов’язані зі зміною конструкції виробу або освоєнням нових видів продуктів.

Отже, в роботі менеджери використовують як деталізовану, так і підсумкову інформацію.

2. Основні теорії фінансового обліку Організація управлінського обліку має забезпечити ідентичність інформації та розрахунків, зроблених на основі фінансового обліку.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств.

Суть фінансового обліку — накопичення інформації про всі аспекти діяльності підприємства. Це офіційний облік, який обов’язково ведеться на підприємствах відповідно до чинних нормативних та інструктивних документів.

Функції фінансового обліку:

а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період;

б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності;

в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.

Фінансовий облік має забезпечувати:

— повне й неперервне відображення всіх господарських операцій, що відбулися у звітному періоді;

— складання встановленої фінансової звітності;

— надання користувачам інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Облікові документи, що формуються в системі фінансового обліку, мають бути зрозумілими всім учасникам ринкової економіки. Бухгалтерський фінансовий облік поширюється передусім на діяльність підприємства в цілому, а не на окремі його підрозділи.

Існує кілька груп зовнішніх користувачів інформації: акціонери, інвестори, кредитори, аудитори, інспектори податкових служб та ін.

Підприємства зацікавленні в залученні нових інвестицій для розвитку виробництва і, отже, у створенні привабливого іміджу фірми. За даними фінансового обліку акціонери, інвестори і кредитори визначають прибутковість виробництва і приймають рішення, чи варто вкладати в нього грошові та інші ресурси.

Акціонерам та інвесторам важливо знати: наскільки ефективно і прибутково використовується власний капітал власників підприємства; потрібні фірмі нові інвестиції чи їхній обсяг слід зменшити; чи може фірма бути прибутковою в майбутньому і за яких умов.

Кредиторів цікавлять питання: чи потребує підприємство позики; чи здатне воно своєчасно виплачувати відсотки за кредит, а відтак у строк розрахуватися з боргами.

Для покупців продукції та клієнтів важливою є інформація: чи відповідає реклама дійсності; наскільки обґрунтованими є ціни та товари; чи зможе фірма протягом певного часу забезпечити гарантійне і після гарантійне обслуговування.

Державні органи контролю мають знати: чи повно й правильно визначено прибуток і обчислено податки, чи не порушує підприємство антимонопольне і валютне законодавство, чи не завищується вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються державою та ін.

Відповіді на ці та інші питання містяться у фінансовому обліку і звітності, що складається на його основі. Держава законодавчо і нормативно регулює цей облік.

3. Організація управлінського виробничого обліку Одним із завдань управлінського виробничого обліку є облік витрат на виробництво та вміння застосовувати відповідні методи і прийоми в процесі обліку витрат і калькулювання з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Під обліком витрат на виробництво відповідно до ДСТУ 2962 — 94 розуміється сукупність облікових операцій, що забезпечують повне та своєчасне виявлення витрат на виробництво і розподіл їх за елементами кошторису витрат на виробництво.

Результатом накопичення та обліку витрат на виробництво має бути виробнича собівартість, її структура та розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи.

У відповідності до вищезгаданого стандарту розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи за встановленою номенклатурою витрат з урахуванням місця їх виникнення та призначення називається калькуляцією в залежності від призначення складають планові, нормативні та звітні фактичні калькуляції.

Метою калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є визначення ефективності виробництва.

Завданнями калькулювання є:

1. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво.

2. Складання планової і нормативної калькуляції.

3. Визначення фактичної собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

4. Контроль за виконанням планової собівартості, додержанням норм і нормативних витрат.

5. Визначення ціни та рентабельності продукції.

6. Оцінка ефективності підрозділів основного, допоміжного, підсобного та побічного виробництв.

7. Забезпечення внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством інформацією для аналізу і пошуку резервів зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Основними принципами калькулювання є:

1) визначення об'єктів витрат. Під об'єктами витрат розуміється продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат;

2) визначення об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;

3) наявність науково-технічно обґрунтованих норм витрат на виробництво;

4) вибір методів оцінки матеріальних цінностей при їх відпуску у виробництво;

5) вибір методів обліку і калькулювання виробничої собівартості калькуляційної одиниці;

6) вибір бази розподілу накладних витрат;

7) розрахунок ставки накладних витрат і вибір методів розподілу накладних витрат;

8) розмежування витрат за періодами.

Добре організований облік витрат на виробництво та вміння застосовувати відповідні методи і прийоми в процесі обліку витрат і калькулювання дають можливість приймати ефективні управлінські рішення.

Предметом розгляду цього розділу є викладення методів і прийомів в процесі обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на прикладі позамовного методу складання фактичної калькуляції. Цей метод є сьогодні найпоширенішим серед таких існуючих, як нормативний, попередільний та вже згаданий позамовний.

4. Порівняльна характеристика фінансового, управлінського та виробничого обліку Сучасне підприємство зі своєю складною структурою виробництва виступає в економіці динамічним об'єктом господарства і представляє закінчену (завершену) систему з певними (визначеними) внутрішніми і зовнішніми цілями. Вони визначають склад і зміст інформації, котра формується і обробляється на підприємстві.

Управлінський облік, будучи продовженням фінансового обліку, має з ним реальний, справжній взаємозв'язок і певні відмінності.

Взаємодія управлінського і бухгалтерського обліку досягається на основі наступності (послідовності) і комплексного використання первинної інформації, єдності норм і нормативів, а також єдності нормативно-довідкової інформації в цілому, доповнення інформації одного виду обліку даними другого, одноразової фіксації всієї вихідної змінної інформації в первинному обліку, взаємопроникнення методів або їх елементів, наближення облікової інформації до місць прийняття рішень, єдиного підходу до розробки задач управлінського і фінансового обліку виробництва при проектуванні або удосконаленні систем автоматизованого управління виробництвом.

Між внутрішньогосподарським та фінансовим бухгалтерським обліком є дуже багато спільного. Насамперед ідеться про такі характеристики:

1) єдина система первинного обліку;

2) єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу;

3) єдине професійне середовище та інші.

І управлінський, і фінансовий облік ґрунтується на єдиній системі збирання і первинної обробки облікової інформації: цю систему називають також «первинним обліком» або «обліком першого поверху». Саме на рівні первинного обліку відбувається реєстрація окремих господарських подій або фіксація певних чинників, пов’язаних з цими подіями. Надалі ця інформація узагальнюється і обробляється у системах управлінського та фінансового обліку відповідно до їх цільового призначення.

Як уже зазначалося вище, управлінський облік не керується загальноприйнятими бухгалтерськими стандартами. Але основоположні принципи, що лежать в основі цих стандартів, часто діють і щодо управлінського обліку. Наприклад, обліковий постулат «достовірність облікових даних» знаходить своє безпосереднє відображення у фінансовому обліку, де є жорстка вимога щодо точності та перевіреності його даних. В управлінському обліку поняття точності відносне. Проте разом з тим безсумнівно, що управлінський апарат у своїй діяльності не може керуватися виключно не перевіреними і суб'єктивними даними та оцінками.

І управлінський, і фінансовий облік значною мірою ґрунтується на концепції відповідності в управлінні. Ієрархія відповідальності у фінансовому обліку в основному існує у вигляді «власники — вищий менеджмент», а в управлінському — охоплює всі рівні від вищого менеджменту до окремого працівника, який відповідає за здійснені ним витрати.

Дані управлінського, і фінансового обліку використовуються для прийняття рішень: управлінського — менеджерами підприємства; фінансового — акціонерами, кредиторами, інвесторами, податковими органами та ін. Обидва класи рішень у кінцевому підсумку впливають на діяльність підприємства: рішення менеджерів — безпосередньо; зовнішніх чинників — опосередковано.

І управлінський, і фінансовий облік входять в одне професійне середовище, де як окремі сектори можна виділити також бюджетний облік та бухгалтерську освіту. Професіонали вищої кваліфікації на відміну від вузьких фахівців є універсалами і їх діяльність відзначається високим ступенем диверсифікації.

Обидва види обліку грали і відіграють регулюючу роль і несуть в собі елементи такої системи, котра передбачає прямі і зворотні зв’язки при виконанні функцій спостереження, вимірювання різних характеристик виробництва або його окремих частин, обробки інформації за даними первинної документації. Підтвердженням тому служить рух звітної документації між підрозділами і службами підприємства і бухгалтерією (таблиця 1).

Таблиця 1 — Порівняльна характеристика управлінського і фінансового обліків

Між управлінським та іншими видами обліків, що ведуться підприємством, існують певні відмінності:

— управлінський облік спрямований на передбачення наслідків майбутніх операцій, тому тісно пов’язаний з плануванням та прогнозуванням;

— управлінський облік не регламентується жодними законодавчими або нормативними документами;

— управлінський облік ведеться за рішенням керівництва.

Ведення управлінського обліку залежить від волі адміністрації. Дирекція може здійснювати управлінський облік, керуючись принципом доцільності. Ніхто не вправі вказувати, в якій формі повинен бути організований облік і яким чином він буде здійснюватися. Збір і обробка інформації рахуються доцільними, якщо її цінність для управління вище вартості отримання.

Основні завдання виробничого обліку полягають в наступному:

1) документування і звітність. Всі господарські операції систематизуються на основі документів по часу і суті для того, щоб стан підприємства можна було представити за різними ознаками: майнове, боргове, степінь (міра) ефективності;

2) економічний контроль. Облік повинен дати можливість в будь-який момент контролювати економіку і рентабельність виробництва;

3) планування. Облік повинен надати дані для прийняття управлінський рішень, наприклад, для вибору інвестиційних проектів, ціноутворення, планової політики і т.д.

В зв’язку особливими завданнями фінансового і виробничого обліку в сучасній ринковій економіці раніше єдина бухгалтерія все більше поділяється на дві бухгалтерії: фінансову і виробничу.

Водночас управлінський облік має спільні з фінансовим і виробничим обліками ознаки:

— усі види обліків використовують єдину інформаційну базу;

— усі види опираються на єдину концепцію відповідальності в управлінні господарськими об'єктами;

— інформація всіх видів обліку слугує для прийняття певних управлінських рішень.

Отже, управлінський облік цілком підпорядкований запитам менеджерів підприємства і за інформаційним змістом та завданнями значно ширший і різноманітніший, ніж фінансовий. У системі управлінського обліку інформація щодо діяльності окремих сегментів (підрозділів, районів збуту, виробничих ліній тощо) готується і надається менеджерам у найкоротші терміни (доба, тиждень, місяць) або в міру необхідності прийняття рішень.

Висновок Будь-яке підприємство не може існувати без наявності організаційної структури управління. Ця структура є основою підприємства, завдяки чому відбувається розподіл повноважень, визначаються вищі і нижчі рівні управління. Тобто відбувається розподіл керівників, відділів і працівників.

Управлінський облік забезпечує отримання внутрішньої інформації, необхідної для управління виробництвом і ухвалення рішень керівництвом на найближчу і віддалену перспективу, числення і контроль собівартості продукції, визначення фінансових результатів від реалізації продукції по всіх вибраних позиціях (зонам реалізації, новим технологічним рішенням та ін.).

При розробці внутрішньовиробничої системи обліку, звітності і контролю необхідно повною мірою використовувати вітчизняний досвід організації оперативного обліку і аналізу господарської діяльності, а також досвід організації управлінського обліку в зарубіжних країнах.

Адаптація бухгалтерського обліку і звітності України до міжнародних облікових стандартів залежить і від вдосконалення системи управління бухгалтерським обліком, має на увазі участь в цьому процесі і державних (як правило, Мінфіну України) і суспільних організацій (асоціації бухгалтерів і аудиторів і ін.).

Облік витрат вбирає в себе не тільки документування, віддзеркалення на рахівницях фактично понесених витрат і калькуляції собівартості продукції, але і все інформаційне забезпечення стратегії і тактики по внутрішньому управлінню.

Мета роботи полягала у вивченні теоретичних аспектів управлінського обліку, аналіз основних економічних показників, організацію управлінського обліку, дослідженні чинників, що впливають на економіку і управління, організацію і технологію виробництва, дозволяючих зробити витрати ефективними і реально управляти ними.

Література

1. Контролінг: Навч. посібник (для студентів 4 курсу денної і 5 курсу заочної форм навчання спеціальності 7.050.201 «Менеджмент організацій») / Є.М. Кайлюк. — Харків: ХНАМГ, 2004. — 223с.

2. Радецька Л. П., Овод Л. В. Управлінський облік: Нач. посіб. — К.: ВЦ «Академія», 2007. — 352 с.

3. Писаренко Т. М., Букало Н. А. Управлінський облік: сутність, зміст та принципи ведення//Вісник Хмельницького національного університету. — № 1, Т.2. — 2010. с.136−140

4. Н. В. Чебанова, Ю. Ф. Василенко. Бухгалтерський виробничий облік: Посібник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. — 672 с.

5. Бутинець Ф. Ф., Чижевська Л. В., Герасимчук Н. В. Бухгалтерський управлінський облік: Навч. посібник для студ.спец. «Облік і аудит». — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 448 с.

6. Вербовецька С. Г. Управлінський облік і його роль у бюджетуванні підприємства.// Економіка і підприємництво, № 6. — 2008. — С. 52−55

7. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // Бухгалтерський облік і аудит. — 1999. — № 9. — С. 3−8

8. Нападпвська Л. В. Управлінський облік: Монографія. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. — 450 с.

9. Пушкар М. С. Управлінський облік. — Тернопіль: «Поліграфіст» ЛТД, 1995. — 164 с.

10. Собко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.:КНЕУ, 2000. — 578 с.

11. Голов С. Ф., Єфименко В.І. фінансовий та управлінський облік. — К.: Автосервіс, 1996. — 543с.

12. Хомин П. Я. До методології бухгалтерського обліку і звітності / П. Я. Хомин, Р. П. Саблук // Економіка АПК. — 2004. — № 1. — С.126−130