Облік довгострокових зобов"язань

ВСТУП

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об'єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи — прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення, як на своєму підприємстві, так і партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.

Господарська діяльність кожного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також робочого часу в процесі виробництва. Головне завдання кожного підприємства — випуск продукції, яка користується попитом, з найменшими витратами, тому основним завданням бухгалтерського обліку є: виявлення обсягу випущеної з виробництва продукції, придбання товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат з виготовлення продукції, аналіз і контроль за собівартістю виробленої продукції та її зниження, визначення кінцевих результатів діяльності підприємства.

Актуальність теми полягає в тому, що для досягнення своєї мети — максимізації прибутку, підприємству не рідко доводиться залучати додатковий позиковий капітал. Підприємствам необхідно вести облік даних та узагальнення інформації про заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, яка не є поточним зобов’язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу); заборгованість підприємства щодо зобов’язань із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки; суми податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями.

Метою даної роботи є дослідження обліку довгострокових зобов’язань підприємства. Досягнення поставленої мети здійснювалося послідовним вирішенням наступних завдань:

— розкрити сутність та структуру довгострокових зобов’язань підприємства;

— огляд нормативно-правової бази регулювання довгострокових зобов’язань підприємства;

— навести економічну характеристика підприємства на якому проводиться дослідження;

— показати як організований бухгалтерський облік довгострокових зобов’язань на даному підприємстві;

— показати як організований облік довгострокових позик і довгострокових векселів виданих на підприємстві;

— зробити відповідні висновки та рекомендації по покращенню обліку довгострокових зобов’язань на базовому підприємстві

Об'єктом дослідження виступають довгострокові зобов’язання які виникають при здійсненні господарської діяльності на ДП «Яготинський цукровий завод».

Предметом дослідження в даній роботі виступає первинний, аналітичний та синтетичний облік і довгострокових зобов’язань підприємства, шляхи і пропозиції щодо оптимізації обліку зобов’язань на підприємстві.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

1.1 Сутність та структура довгострокових зобов’язань підприємства

довгостроковий зобов’язання облік звітність Зобов’язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілює в собі економічні вигоди. Зобов’язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже, зобов’язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином, у зв’язку з придбанням товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування. Довгострокові зобов’язання відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

Довгострокові зобов’язання — зобов’язання інші, ніж поточні. Кредит — економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку. Довгострокові зобов’язання відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

До довгострокових зобов’язань відносяться також орендні зобов’язання, які виникають при фінансовій оренді, тобто коли орендар отримує право власності на майно по закінченні строку оренди або викуповує його за мінімальною ціною.

Довгострокові облігації випускаються на строк більше одного року і є додатковим джерелом залучених засобів для фінансування діяльності підприємства. Облігації відображаються в обліку за вартістю майбутніх надходжень. Якщо ця вартість більша номінальної вартості облігацій, то остання продається з премією, якщо ж менша, то при продажу облігації виникає знижка до її номінальної вартості. Як премія, так і знижка повинні бути поступово списані (амортизовані) протягом строку довгострокової заборгованості.

Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на свою продукцію, рівня конкурентоспроможності; самостійно визначає чисельність і структуру працівників, обирає форми і системи оплати праці, визначає розміри фонду оплати праці і фонду споживання; здійснює реалізацію своєї продукції (робіт, послуг) як на основі прямих угод, так і через товарні біржі, інші посередницькі організації;самостійно встановлює ціни, здійснює зовнішньоекономічну діяльність, проводить операції з цінними паперами.

Для нормальної життєдіяльності будь-якого підприємства присутність позикового капіталу не лише нагальна потреба, але й чудова можливість оптимізації своїх фінансових показників. Щодо джерел запозичення, то вони в бізнесовому середовищі вельми різноманітні. Це й отримання кредитів від фінансових установ, і емісія власних боргових зобов’язань (векселів, облігацій), і майже безкорислива фінансова допомога від засновника, і навіть така звична кредиторська заборгованість. Причому з розвитком фінансових ринків варіантність таких джерел значно зростає.

Позики — це коли одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

Останніми роками фінансово-кредитна сфера нашої економіки розвивається надто бурхливими темпами, вітчизняному підприємству не завжди легко зорієнтуватися, у кого швидко і вигідно можна позичити грошей. Традиційним джерелом такої позики є банківський сектор.

В системі безготівкових розрахунків для погашення боргових зобов’язань підприємства використовують вексель. Вексель належить до цінних паперів, які підтверджує майнові права, здійснення і передача яких можлива лише при його пред’явленні.

Підприємство може проводити розрахунки і покривати свою заборгованість векселем.

Вексель — письмово оформлене боргове зобов’язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Економічна система ринкового господарства базується на автономії господарюючих суб'єктів, механізмі ринку та конкуренції.

Найважливішими організаційно-економічними умовами функціонування підприємства є економічна самостійність; забезпечення самоокупності, рентабельності та самофінансування; економічна зацікавленість; матеріальна відповідальність за результати господарської діяльності.

Складні операції з виникнення, погашення, продажу або переуступки довгострокових зобов’язань неможливі без точного та динамічного обліку всіх ситуацій, що виникають за такими боргами. Джерелом інформації для управління довгостроковим залученим капіталом є дані аналітичного обліку по рахунках класу 5 «Довгострокові зобов’язання» .

Зобов’язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов’язання — це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов’язана виконувати вимоги щодо предмету зобов’язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду — сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

В широкому розумінні зобов’язання виникають як управлінський правовий акт замовлення або державний контракт. У вузькому значенні виникають із господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону; за результатами конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу.

Юридичним джерелом договірних господарських зобов’язань є господарський договір. Цивільний кодекс (ЦК) України називає господарський договір однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов’язань. Договір є юридичним фактом.

Рис. 1.1 — Підстави виникнення договірних зобов’язань Однак не всі зобов’язання встановлюються договором: значна їх частина визначається адміністративними актами, іншими правомірними чи неправомірними діями.

Правове поняття зобов’язання має декілька складових: зміст зобов’язання, суб'єкти зобов’язання та правовідносини між суб'єктами. Суб'єктом зобов’язання, як і в будь-яких інших цивільно-правових відносинах, може бути будь-яка юридична або фізична особа. Сторона, яка має право вимагати від іншої сторони виконання певної дії, називається кредитором, а сторона, яка зобов’язана виконати вимогу кредитора, — боржником. Об'єктом майнових прав є майно, а об'єктом зобов’язального права виступає дія.

Класифікацію зобов’язань для їх відображення в бухгалтерському обліку відповідно до П (С)БО 11 наведено на рис. 1.2.

Таблиця 1.1 — Класифікацію зобов’язань

Поточні зобов’язання погашаються за рахунок поточних активів, до яких належать грошові кошти та інші ресурси, щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають триваліший).

Для визначення балансової вартості зобов’язань використовуються наступні види оцінок (див. рис. 1.2).

Рис. 1.2 — Визначення балансової вартості зобов’язань За П (С)БО 11 «Зобов'язання» в Балансі (ф.№ 1) всі поточні зобов’язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності в розділі поточних зобов’язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов’язання. Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов’язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів; облігаційних позик; довгострокових відсоткових векселів.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання. Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання, на дату балансу.

Непередбачені зобов’язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Дисконтована оцінка зобов’язання — це вартість майбутнього платежу. Визначення дисконтованої вартості засновано на розумінні того, що з економічної точки зору сума коштів, яка буде витрачена підприємством в майбутньому, менше суми коштів, витрачених підприємством сьогодні.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

1.2 Нормативно-правова база регулювання обліку довгострокових зобов’язань

На підприємствах всіх форм власності бухгалтерський облік ведеться відповідно до: Закону України від 16.07.99 р. № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями); Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291; Положення (Стандартів) Бухгалтерського Обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності.

Нормативною базою, що регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку довгострокових зобов’язань підприємства є:

Національні стандарти бухгалтерського обліку;

Закони України;

Накази Міністерства фінансів України;

Постанови Кабінету Міністрів України;

Накази ДПА України Цивільний Кодекс України N3436-VI (3436−17) від 31.05.2011 регламентує основи правовідносин позики, кредиту та комерційного кредиту. Встановлює основи взаємовідносин застави та її види. Він деякою мірою ставить знак рівності між договорами кредиту, позики та комерційного кредиту. В ньому особливості комерційного кредиту розглядаються детальніше. Принципи строковості та платності можуть виникати при комерційному кредитуванні за домовленістю сторін — ЦКУ не встановлює обов’язковості дотримання цих принципів як умови надання комерційного кредиту.

Цивільне законодавство не передбачає такої категорії як кредит під цінні папери взагалі. Правовідносини, що виникають у процесі емісії й обігу цінних паперів регламентуються гл. 14 ЦКУ. Цивільний кодекс України містить окрему главу про цінні папери як об'єкти цивільних прав — главу 14, яка поряд із визначенням цінного паперу містить також загальні для всіх цінних паперів норми.

Таблиця 1.2 — Нормативно-правова база з обліку довгострокових зобов’язань підприємства

Головний нюанс у нормативно — правовому забезпеченні обліку довгострокових зобов’язань стосується довгострокових зобов’язань за кредитним договором, за яким існує зобов’язання підприємства погасити його на вимогу кредитора в найкоротший термін у випадку, якщо підприємство порушує певні умови кредитування, які стосуються його фінансового стану. Такий договір відноситься до довгострокових, але у випадку порушення підприємством умов його кредитування в кредитора з’являється право зажадати негайного погашення підприємством кредиту. Якщо не відомо скористається чи ні кредитор своїм правом вимоги негайного погашення кредиту, то формально, за строком погашення, такий кредит не відповідає критеріям довгостроковості. Тому і виникає питання — чи можливо надалі обліковувати ці зобов’язання як довгострокові. Відповідно до вимог П (С)БО 11 такий договір продовжує значитися як довгостроковий, якщо: «…позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу».

1.3 Організаційно-економічна характеристика ДП «Яготинський цукровий завод»

ДП «Яготинський цукровий завод» є державним підприємством з сезонним характером виробництва по переробці цукрових буряків з кінцевою продукцією-цукор-пісок та побічна продукція-меляса та жом, а також вапно будівельне.

Цукровий завод має в своєму складі:

1. Основне виробництво потужністю по переробці 3000 тонн цукрових буряків за добу.

2. Експериментальне виробництво потужністю по переробці 420 тонн цукрових буряків за добу (в теперішній час на консервації).

3. Теплоелектростанцію потужністю 170 тонн пари за годину, основний вид палива-газ.

4. Два бурякоприймальні пункти: Яготинський та Пирятинський.

5. Цех механізації та автотранспорту;

6. Цех залізничного транспорту;

7. Майстерні з металота деревообробки;

8. Підсобне сільське господарство;

9. Станцію технічного обслуговування автомобілів;

10. Готель, гуртожитки, їдальню, медичний пункт.

Зона бурякосіяння заводу розміщена в Київській та Полтавській областях.

Основний цукрозавод був збудований в 1910;1911 роках з розрахунковою потужністю 820 тонн переробки сировини за добу. До 1918 року завод працював по 60−110 діб в рік, в роки громадянської війни не діяв і відновив свою роботу в 1923 році. До 1941 року завод був реконструйований і його потужність виросла до 1200 тонн переробки сировини за добу. В роки Великої Вітчизняної війни не діяв, відновив свою роботу в 1945 році. З 1958 року розпочалася генеральна реконструкція заводу, яка передбачала поетапне проведення технічної потужності заводу по переробці буряків до 3000 тонн сировини за добу, що й було досягнуто в 70-х роках. За цей період була побудована нова ТЕС, новий сокоочисний цех, реконструйоване продуктове відділення, цех сушки цукру та пакувальне відділення. Побудована нова вапняково-випалювальна піч, матеріальний склад та побутовий корпус. Разом з реконструкцією проводилось технічне переобладнання підприємства.

Експериментальний завод був збудований в 1957;1964 роках як експериментальна база для проведення виробничого випробування створеного нового технологічного обладнання, технологічних процесів та проведення науково-експериментальних робіт Всесоюзним науково-дослідним інститутом цукрової промисловості.

ДП «Яготинський цукровий завод» Згідно Статуту, основними цілями і напрямами діяльності підприємства є:

оптова торгiвля цукром;

виробництво цукру із цукрових буряків;

виробництво цукру-рафінаду із цукру-піску.

До допоміжних виробництв відносяться: цех механізації, ТЕЦ (котельна), транспортне господарство, ремонтні майстерні, водне господарство, сировинне господарство.

Облiкова полiтика підприємств забезпечується згiдно вимогам Закону України «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi» та наказом «Про органiзацiю бухгалтерського облiку та облiкової полiтики в 2010 роцi по ДП «Яготинський цукровий завод»

Таблиця 1.3 — Горизонтальний та вертикальний аналіз балансів ДП «Яготинський цукровий завод» за 2008;2010 рр.

Провівши даний аналіз можна сказати, що за 3 роки капітал підприємства збільшився на 3088,6 тис. грн. і на початок 2011 року становив 30 727 тис грн.

Основі засоби мають тенденцію до зниження. Так за 3 роки вартість основних засобів зменшилася на 892,4 тис грн. за рахунок амортизаційних відрахувань. Питома вага основних засобів у всіх валюті балансу має також тенденцію до зниження, так за 3 роки їх частка зменшилася на 9,04% і на початок 2011 року становила 67,87%.

Оборотні активи підприємства мають тенденцію до зростання. За 2009;2010роки їх вартість збільшилася на 3489,8 тис грн. і на початок 2011 року становила 9871,3 тис грн., що становить 32,13% валюти балансу підприємства.

Статутний капітал не змінювався протягом трьох років в становить 29 574 тис грн.

Протягом трьох років ми бачимо, що підприємство є збитковим. Непокриті збитки з кожним роком все більше зростають. Так за 3 роки вони зросли на 3109 тис.грн. і на початок 2011 року склали 21 542 тис.грн.

Відповідно з кожним роком зменшується і власний капітал підприємства. За 3 роки від зменшився на 3109 тис.грн.

Ще одним негативним фактором є зростання кредиторської заборгованості за товари. За 3 роки вона збільшилася на 6253,1 тис грн. і на початок 2011 року становила 13 127 тис.грн.

Всі обов’язки облікового персоналу наведено у посадових інструкціях відповідно чинного законодавства. Що ж стосується матеріального стимулювання праці, то на підприємстві передбачено матетеріальну допомогу, що видається раз на рік у передбачених чинним законодавством випадках, які не оподатковуються.

Керівництво бухгалтерією здійснює головний бухгалтер, якому підпорядковується касир і заступник головного бухгалтера. Бухгалтерська служба підприємства має два підрозділи. До складу першого підрозділу входять: бухгалтер по зарплаті і бухгалтер по обліку виробництва. Другий підрозділ бухгалтерії включає: бухгалтера по підзвітним особам; бухгалтера по обліку довгострокових зобов’язань; бухгалтера по розрахунках з постачальниками і замовниками, з організаціями за послуги, дебіторами і кредиторами.

Продукція підприємства користується значним попитом.

ДП «Яготинський цукровий завод» бере участь у зовнішньоекономічній діяльності, яка здійснюється на основі валютної самоокупності і самофінансування. Значну частину продукції підприємство експортує в Європейські країни та Росію, Азербайджан, Молдавію та Казахстан.

ДП «Яготинський цукровий завод» веде фінансово-господарську діяльність у відповідності зі статутом і діючим законодавством України, є самостійним господарюючим суб`єктом. Воно створене з метою одержання прибутку від здійснення промислового виробництва, забезпечення господарських відносин з іншими підприємствами, районами, країнами, задоволення матеріальних потреб громадян та членів трудового колективу, вирішення економічних потреб.

Фінансова діяльність підприємства здійснюється на основі фінансових планів, які є частиною планів його господарської діяльності. Наслідки фінансової діяльності підприємства визначаються підсумками річного бухгалтерського звіту.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ТА РОЗРАХУНКІВ ДП «ЯГОТИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД»

2.1 Документація господарських операцій з обліку довгострокових зобов’язань

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником в письмовій формі.

Укладання кредитної угоди (договору) — досить складна та тривала процедура.

Для укладання кредитної угоди (договору) ДП «Яготинський цукровий завод» надало наступні документи:

клопотання про надання кредиту, в якому зазначаються основні параметри кредиту (строк використання, сума і мета використання);

бізнес — план, його обґрунтування та розрахунок повернення кредиту;

копії документів (договір, рахунки-фактури на постачання устаткування та матеріалів, під які береться кредит);

фінансову звітність за останнє півріччя (рік);

документи, що гарантують повернення кредиту;

кредитний договір, що регулюватиме кредитні відносини між банком і підприємством.

Документальне оформлення операцій з векселями.

Вексель належить до категорії суворо формальних документів. Жодні виправлення у векселях не допускаються. У випадку недотримання чітко встановленої форми векселя останній втрачає вексельну силу.

В простому векселі, що є письмовим розпорядженням-зобов'язанням позичальника, обов’язковими реквізитами є: подвійна вексельна мітка «Простий вексель»; місце і дата видачі; сума боргового зобов’язання; строк і місце платежу; найменування кредитора, який повинен отримати платіж; підпис позичальника-векселедавця. Окремо від суми може зазначатись зобов’язання по сплаті відсотків.

В переказному векселі обов’язково повинні міститись наступні дані: подвійна вексельна мітка «Переказний вексель», номер векселя, валюта платежу, вексельна сума цифрами, місце складання векселя, дата складання векселя, строк платежу, вексельний наказ «Заплатіть проти цього векселя», найменування ремітента, вексельна сума прописом, найменування та точна адреса трасата, назва, підпис і точна адреса, місце платежу і найменування банківської установи, надпис про акцепт векселя, підпис платника за векселем, аваль.

Переказний вексель повинен бути акцептований трасатом, інакше трасат не має жодних зобов’язань по векселю. Акцепт — це згода оплатити вексель. Крім самих векселів, первинними документами можуть бути: акт приймання-передачі векселя, акт про протест векселя в неакцепті, акт про протест векселя про несплату, акт про протест про не датування акцепту, платіжна вимога опротестування векселя, реєстр пред’явлених векселів, виписки банку, ВКО, довідки бухгалтерії тощо.

Реєстрацію документів доцільно вести в книзі обліку векселів і книзі реєстрації актів приймання-передачі векселів. В книзі обліку векселів реєструють всі одержані підприємством векселі, а в разі випуску власних векселів заводять окрему книгу реєстрації випущених векселів.

2.2 Облік довгострокових зобов’язань на рахунках бухгалтерського обліку

Для обліку довгострокових зобов’язань підприємства використовуються рахунки п’ятого класу.

Рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про: заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, яка не є поточним зобов’язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу); заборгованість підприємства щодо зобов’язань із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які

нараховуються відсотки; суму податку на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями.

Довгострокові зобов’язання відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення. Указані рахунки забезпечують інформацію, потрібну для контролю за станом розрахунків та складання звітності.

На рахунку 50 «Довгострокові позики» ведеться облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов’язанням.

За кредитом рахунка 50 «Довгострокові позики» відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом — погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

Рахунок 50 «Довгострокові позики» має такі субрахунки:

501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»;

502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;

503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»;

504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;

505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»;

506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».

У бухгалтерському обліку підприємства-векселеутримувачі операції з обліку (дисконту) векселів та інших боргових зобов’язань відображають записом:

Дебет субрахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Дебет субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»

Кредит рахунка 50 «Довгострокові позики» .

На підставі повідомлення банку про сплату векселів та інших боргових зобов’язань запис такий:

Дебет рахунка 50 «Довгострокові позики»

Кредит субрахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Кредит субрахунка 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» .

Заборгованість за розрахунками з покупцями, засновниками та іншими дебіторами забезпечується простроченими векселями і продовжує враховуватись на відповідних рахунках обліку дебіторської заборгованості.

Аналітичний облік кредитних (позикових) коштів ведеться за кредитовою ознакою у Журналі № 2.

За умови неможливості погасити кредит (довгостроковий) підприємство-боржник може домовитися з банком про відстрочення (пролонгацію) на підставі заяви до банку (за 2−3 дні до закінчення терміну) та відповідної домовленості.

Процентна ставка за пролонгованим кредитом буде вища, ніж ставка стандартна. Різниця між процентною ставкою за пролонгованим кредитом і ставкою стандартною розглядається як штрафна санкція.

У випадку, якщо банк-кредитор не погодиться на пролонгацію, своєчасно непогашений кредит вважається простроченим.

Усі передбачені договором штрафні санкції, проценти за простроченими кредитами відносили за рахунок прибутку, що залишався у розпорядженні підприємства, субрахунок № 98 «Визнані штрафи, пені, неустойки» .

Прострочені й пролонговані кредити обліковуються на тих самих рахунках, що і кредит стандартний, але з відображенням на відповідних субрахунках.

Таблиця 2.1 — Кореспонденція рахунків з обліку довгострокових позик банків на ДП «Яготинський цукровий завод»

Погашення банківських кредитів ДП «Яготинський цукровий завод» здійснювало:

сплатою заборгованості за відсотками та основною сумою боргу водночас в кінці строку позики;

щомісячною сплатою заборгованості за відсотками і в кінці строку позики за основною сумою кредиту;

у розстрочку;

щорічними платежами з арифметичною та геометричною прогресією та регресією;

після обумовленого періоду;

з постійною сумою погашення основного боргу;

достроково (на вимогу) тощо.

2.3 Облік довгострокових векселів виданих

На рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов’язанням.

Рахунок 51 «Довгострокові векселі видані» має такі субрахунки:

511 «Довгострокові векселі видані в національній валюті»;

512 «Довгострокові векселі видані в іноземній валюті».

На рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» за кредитом відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, виконані роботи та за іншими операціями, за дебетом — погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем. Як відомо, термін погашення векселя визначається за домовленістю сторін. Якщо вексель видається на термін, що відповідає критерію довгостроковості (дивися вище), то він, а точніше сума зобов’язань за векселем, відображається по кредиту субрахунків рахунка 51. Якщо вексель виданий у національній валюті, то по кредиту субрахунку 511, а якщо в іноземної, — то по кредиту субрахунку 512. Оскільки по рахунку 51, на відміну від рахунка 50, не передбачене переведення довгострокової заборгованості в поточну, то кожне, як дострокове, так і своєчасне погашення векселя (його оплата) відображається по дебету субрахунків 511 і 512.

ДП Яготинський цукровий завод одержав 14 січня 2009 року від АТЗТ «Сааб-Україна» вантажний автомобіль, оплату якого здійснило векселем. Дата погашення даного векселя, за домовленістю сторін була встановлена — 14 липня 2010 року. Цукровий завод свої зобов’язання по оплаті векселя виконало вчасно.

Таблиця 2.2 — Кореспонденція рахунків з обліку векселів виданих

При обліку довгострокових векселів слід бути дуже уважним: згідно з п. 7 П (С)БО 11 вони будуть відноситись до розряду «Інших довгострокових зобов’язань», а в облікових регістрах — на однойменному рахунку 55 «Інші довгострокові зобов’язання» векселів не буде. Облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов’язанням, ведеться на рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» .

Облік довгострокових зобов’язань за облігаціями та з фінансування оренди Рахунок 52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями» призначено для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше дванадцяти місяців з дати балансу.

Рахунок 52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями» має такі субрахунки:

521 «Зобов'язання за облігаціями»;

522 «Премія за випущеними облігаціями»;

523 «Дисконт за випущеними облігаціями».

За кредитом субрахунка 521 «Зобов'язання за облігаціями» ведеться облік боргових зобов’язань за номінальною вартістю облігацій, за дебетом — погашення заборгованості за розрахунками з власниками облігацій.

За кредитом субрахунка 522 «Премія за випущеними облігаціями» ведеться облік нарахування сум премій за випущеними облігаціями, за дебетом — погашення заборгованості з нарахованих премій за облігаціями.

За дебетом субрахунка 523 «Дисконт за випущеними облігаціями» ведеться облік сум дисконту за випущеними облігаціями, за кредитом — списання нарахованих сум.

Згідно з П (с)БО 12 дисконт або премія, визначені при продажу облігацій, амортизуються емітентом протягом періоду погашення облігації із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Розглянемо на прикладі ДП «Яготинський цукровий завод» відображення бухгалтерських операцій з довгостроковими облігаціями, реалізованими з премією. Облігації номінальною вартістю 10 000 грн. придбано у 2006 р. за 10 500 грн., тобто премія становить 500 грн. (10 500 — 10 000). Фіксована ставка за облігаціями — 15% річних. Погашення облігації відбудеться через п’ять років. Виплата відсотка здійснюється щороку в кінці року, його номінальна сума становить 1500 грн. (10 000×15%).

Таблиця 2.3 — Кореспонденція рахунків з обліку довгострокових зобов’язань за облігаціями на ДП «Яготинський цукровий завод»

Рахунок 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди» призначений для узагальнення інформації про стан розрахунків з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди.

Рахунок 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди» має такі субрахунки:

531 «Зобов'язання з фінансової оренди»;

532 «Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів».

За кредитом рахунка 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди» відображається нарахування заборгованості перед орендодавцем за одержані об'єкти довгострокової оренди, за дебетом — її погашення, переведення до короткострокових зобов’язань, списання тощо.

Аналітичний облік ведеться за кожним орендодавцем та об'єктом орендованих необоротних активів.

Оренду прийнято поділяти на оперативну і фінансову. Кожна з них має свої характерні риси і здійснюється за своїми правилами. Основною рисою відмінності фінансової оренди від оперативної прийнято вважати те, що після закінчення терміну оренди орендар одержує право власності на орендований об'єкт.

При фінансовій оренді орендарю передаються всі ризики і вигоди, пов’язані з правом користування і володіння орендованим активом. З цієї причини орендар, після одержання права користування і володіння орендованим об'єктом, відображає його в себе в балансі як актив і одночасно відображає зобов’язання в сумі, рівній справедливій вартості об'єкта чи поточної (оціненої на день початку терміну оренди) вартості сум мінімальних орендних платежів. Вибирається та вартість, що по проведеним на день початку оренди оцінкам виявиться меншою. У бухгалтерському обліку така операція відображається проводкою по дебету 10 чи 12 рахунків і по кредиту рахунка 531.

Мінімальна сума орендної плати визначена у твердій (незмінній) сумі на весь період оренди, називана аннуітетом, поділяється на дві частини:

1) орендної плати за устаткування (аннуітета, переліченого, виходячи з його поточної вартості);

2) фінансових витрат (на суму різниці між аннуітетом і орендною платою за устаткування).

У бухгалтерському обліку дані операції можуть бути відображені наступними проводками:

Д531 К311 — на суму орендної плати;

Д952 К684 — на суму фінансових витрат у момент нарахування;

Д684 К311 — на суму фінансових витрат у момент їхньої оплати.

Облік інших довгострокових зобов’язань підприємства

Інші довгострокові зобов’язання — сума довгострокової заборгованості підприємств щодо зобов’язань із залучення позикових коштів (крім кредитів банку) на які нараховуються відсотки. Прикладом таких зобов’язань можуть бути зобов’язання підприємств за довгостроковими облігаціями та довгостроковими векселями виданими. Рахунок 55 «Інші довгострокові зобов’язання» призначено для узагальнення інформації про розрахунки з іншими кредиторами та за іншими операціями, заборгованість за якими не є поточним зобов’язанням та облік яких не відображається на решті рахунках класу 5 «Довгострокові зобов’язання». Зокрема, на цьому рахунку відображається відстрочена відповідно до законодавства заборгованість з податків, зборів (обов'язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо. За кредитом рахунку 55 «Інші довгострокові зобов’язання» відображається збільшення довгострокових зобов’язань, за дебетом — їх погашення, переведення до короткострокових, списання тощо. Проводки по рахунку 55 «Інші довгострокові зобов’язання» представлені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 — Бухгалтерські проводки з обліку інших довгострокових зобов’язань на ДП «Яготинський цукровий завод»

Підприємство-емітент, яке залучає кошти шляхом продажу облігацій, повинне виплачувати певну винагороду у вигляді фіксованого відсотку. Винагорода у вигляді фіксованого відсотку виплачується періодично (наприклад, один раз в рік) та визначається виходячи з номінальної вартості облігації. При наявності інфляційних процесів таке залучення фінансових ресурсів є вигідним для підприємства.

Складаючи баланс підприємства, у статті «Інші довгострокові зобов’язання» показується сума довгострокових зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу «Довгострокові зобов’язання» .

2.4 Відображення інформації прямих довгострокових зобов’язань в облікових регістрах та у фінансовій звітності

Фінансовий стан зобов’язань підприємства відображається в пасиві балансу (ф.1.). Довгострокові зобов’язання відображаються в ІІІ розділі пасиву балансу.

Для обліку зобов’язань застосовуються Журнали 2, 3, 5 (5А) та аналітичні відомості до них (див. рис. 2.2)

Рис. 2.1 — Порядок відображення зобов’язань при журнальній формі обліку У фінансовій звітності повинна міститись вся інформація про господарські операції, пов’язані з виникненням та погашенням зобов’язань, здатна впливати на рішення, що приймаються на її основі. Це забезпечується завдяки дії принципу повного висвітлення. Узагальнення інформації про зобов’язання у фінансовій звітності всіх підприємств здійснюється в єдиній грошовій одиниці відповідно до принципу єдиного грошового вимірника.

Дані рахунків класів 5 «Довгострокові зобов’язання» відображаються в чотирьох формах фінансової звітності (табл. 2.6)

Таблиця 2.5 — Розкриття інформації про зобов’язання в звітності на ДП «Яготинський цукровий завод»

В умовах широкого використання комп’ютерних систем обліку з’являється можливість формувати велику кількість додаткових звітів про виникнення та погашення зобов’язань, які сприятимуть виконанню трьох основних функцій бухгалтерського обліку, а саме: забезпеченню збереження майна власника, формуванню інформації для управління діяльністю підприємства та отриманню достовірної про фінансові результати, отримані підприємством протягом певного звітного періоду.

2.5 Шляхи удосконалення обліку довгострокових зобов'язань

Нові економічні відносини проникають у всі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини. У цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, контроль та аналіз, щоб контролювати та удосконалювати свою роботу. Ринкові відносини, які склалися, об'єктивно вимагають зміни бухгалтерського обліку, контролю та аналізу, наблизивши його максимально до міжнародних стандартів.

На ДП «Яготинський цукровий завод» розглянуто напрями підвищення ефективності системи управління борговими зобов’язаннями, зокрема удосконалено технології прийняття відповідних рішень, запропоновано методику оцінки вартості фінансового кредиту, облігацій, податкового боргу та кредиту, обгрунтовано підхід до визначення лізингових платежів, запропоновано економіко-математичну модель оптимізації структури власного капіталу та зобов’язань.

Одним із нових методів залучення капіталу є випуск підприємством власних облігацій.

На підприємстві також наведено пропозиції щодо удосконалення процесу організації випуску облігацій підприємства. Зокрема запропоновано:

оцінювати вартість забезпечення та його вплив на зниження кредитного ризику випуску та купонної ставки через величину страхової премії, зменшеної на розмір франшизи;

вибір базової ставки при розрахунку рівня плаваючого купону доцільно проводити на основі врахування двох чинників — тісноти зв’язку між ставками і волантильності можливих базових ставок;

доповнити емісійні заходи завершальною оцінкою випуску, яку направити на визначення ступеня досягнення випуском поставлених завдань і доцільності проведення окремих заходів, врахування випуском кон’юнктури ринку та її зміни під час його обігу;

підсистему інформаційної підтримки будувати за двома рівнями: перший — обов’язковий, включає підготовку інформації про випуск, інвестиційного меморандуму, фінансової звітності та повідомлення про випуск; другий додатковий включає проведення презентацій, конференцій, публікацію планів розвитку та звітності до і під час обігу облігацій.

Особливістю залучення і використання майна пайовиків є вплив структури пайового фонду на формування рівня орендних зобов’язань. Виявляється цей вплив у трьох видах договорів, пов’язаних з майном пайового фонду. Перший вид — це договори оренди, які передбачають прийняття підприємством зобов’язань щодо збереження, використання майна та сплати орендної плати. Другий — це договори викупу частини майна у пайовиків підприємством, до суми зобов’язань останнього додаються викупні платежі, визначені через залишкову вартість майна і строк викупу до 10 років. Останній вид договорів стосуються тієї частини пайового фонду, яка не використовується підприємством, відповідно приймаються зобов’язання щодо його збереження без нарахування плати за користування.

Висновки

В даній роботі була розкрита економічна сутність та значення довгострокових зобов’язань та розрахунків ДП «Яготинський цукровий завод». Зобов’язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Підходи до визначення зобов’язань різні. Їх розглядають як борг, як суму витрати, як залучений капітал, як розрахункові відносини та як частину вартості майна.

Отже, під зобов’язаннями розуміють заборгованість підприємства, котра виникає внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, викличе скорочення (зменшення) ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Складаючи фінансову звітність підприємства довгострокові зобов’язання повинні відображатися в ІІІ розділі пасиву балансу, зокрема, для відображення довгострокових кредитів банку необхідно підсумувати кредитові сальдо по рахунках 50 та його субрахунках. Для відображення в звітності інших фінансових зобов’язань — підсумувати Кт оборот 505 субрахунка та Кт обороту 52 рахунка.

Бухгалтерський облік довгострокових зобов’язань підприємства ведеться відповідно до чинного законодавства. Проте погашення позик не відбувається вчасно, це негативно відображається на іміджу підприємства.

Формування фінансового результату проведено вірно та відповідно до чинного законодавства. Було підтверджено, що баланс станом на 01 січня 2010р. повно і достовірно відображає активи і пасиви підприємства за всіма статтями, і його складено відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87″ зі змінами та доповненнями.

Протягом трьох років ми бачимо, що підприємство є збитковим. Непокриті збитки з кожним роком все більше зростають. Так за 2 роки вони зросли на 3109 тис.грн. і на початок 2011 року склали 21 542 тис.грн.

Відповідно з кожним роком зменшується і власний капітал підприємства. За 3 роки від зменшився на 3109 тис.грн.

Ще одним негативним фактором є зростання кредиторської заборгованості за товари. За 3 роки вона збільшилася на 6253,1 тис грн. і на початок 2011 року становила 13 127 тис.грн.

Саме тому доцільно, по перше — зменшити витрати на оплату праці шляхом підвищення продуктивності та скорочення штату, здавати в оренду або продати приміщення, які не використовуються на підприємстві. По друге модернізувати виробниче обладнання для підвищення фондовіддачі підприємства.

Станом на початок 2011 року інша довгострокова заборгованість вона становила майже 70% довгострокових зобов’язань. Проте протягом 2 років питома вага інших довгострокових зобов’язань в їх загальній кількості склала 67,6%, тобто зменшилася на 3%. Кредиторська заборгованість значно переважає дебіторську. Так на початок 2011 року дане відхилення склало 11 678,8 тис. грн, на початок 2010 — 14 638, а на початок 2011 року -17 728,1 тис. грн. Безумовно, даний показник є негативним для підприємства.