Питання охорони праці

Контрольна робота Основи охорони праці

Варіант № 97

Виконала студентка 3 курсу Спеціальність облік і аудит Карпухіна Юлія Євгеніївна м. Лубни 2012 р.

Запитання першої групи

9. Триступеневий (трирівневий) контроль з охорони праці

Система управління охороною праці на конкретному об'єкті завжди є багаторівневою, де верхнім рівнем є державне управління, а нижнім виступає управління охороною праці на конкретній дільниці або в конкретному цеху підприємства. Проміжними рівнями управління можуть бути відомче, регіональне управління, а також управління на рівні підприємства, об'єднання та ін.

Управління охороною праці здійснюється на рівні держави, галузі, підприємства.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці здійснюють:

§ Кабінет Міністрів України;

§ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці);

§ міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

§ Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Галузеві управління охороною праці здійснюють галузеві департаменти через відділи охорони праці.

Керівник підприємства та відділ охорони праці організують та координують всю роботу з охорони праці на рівні підприємства.

Об'єктом системи управління охороною праці на підприємстві є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і підприємстві в цілому.

Головним об'єктом Системи управління охороною праці (СУОП) є насамперед оператор-виконавець заданої технологічної операції.

Розподіл функцій управління між підрозділами підприємства є специфічним для кожного конкретного підприємства і залежить від масштабів, характеру виробництва, складу підрозділів і інших особливостей.

У СУОП підприємства можна виділити три рівні керування:

а) верхній — рівень управління, що включає комплекс задач і управлінських рішень, реалізованих за допомогою загальних функцій, інакше його можна назвати контрольно-керуючим. Особи верхнього рівня приймають рішення і контролюють іх виконання;

б) середній — рівень інженерного й організаційного забезпечення, включає комплекс організаційних мір і інженерних рішень, спрямованих на виконання управлінських рішень. Особи рівня інженерного й організаційного забезпечення приймають інженерні рішення по реалізації отриманих наказів і розпоряджень осіб верхнього рівня, організують їхнє виконання у відповідності з встановленими нормами і правилами безпеки;

в) нижній — рівень виконання, на якому реалізуються організаційні і технічні міри, спрямовані на створення безпечних і нешкідливих розумів праці безпосередньо на робочих місцях (ділянках).

Найважливішою функцією управління, по вивченню питань безпеки, зборові інформації про фактичний стан умов праці, порівнянню фактичних і нормативних показників рівня небезпечних і шкідливих виробничих факторів є контроль.

Управління охороною праці має чіткий розподіл (розмежування) функцій і обсяг управлінських рішень, відповідає цілям, задачам і особливостям керованого об'єкта, враховує сформовані традиції й органічно вписується в існуючу структурну схему управління підприємством у цілому, як одна з підсистем, є його складовою частиною. Органи управління діяльністю підприємства є одночасно й органами управління охороною праці.

Система управління охороною праці на підприємстві спрямована на:

— набір зведень про фактичні значення рівнів небезпечних і шкідливих виробничих факторів, показників ризику і безпеки трудових процесів на ділянках і робочих місцях;

— порівняння цих факторів із установленими нормованими значеннями;

— визначення величини й аналіз причин відхилення фактичних значень від нормованих;

— прийняття організаційних, технічних, оперативних і перспективних рішень (управлінських рішень), направлених на ліквідацію відхилень фактичних значень.

На більш низькому рівні органи контролю є також відділи і конкретні посадові особи, що здійснюють наглядові функції. Це в першу чергу служба охорони праці підприємства і її фахівці, що здійснюють безперервний внутрішній контроль. Органи державного і галузевого рівня здійснюють зовнішній контроль.

Запитання другої групи

7. Аналіз дотику людини до джерел електричного струму залежно від умов праці та умов включення людини в електричний ланцюг Електрообладнання, яким доводиться користуватися працівникам на підприємстві, являє собою потенційну небезпеку. Багато нещасних випадків відбувається при обслуговуванні найбільш поширеного електрообладнання, розрахованого на напругу 127−380 В.

Система організаційно-технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливих впливів електроструму, електродуги, електромагнітних полів і статичної електрики. Порушення вимог електробезпеки призводить до електротравм.

Електрична травма — травма, викликана впливом електричного струму і електричної дуги. Сукупність таких травм — електротравматизм.

Причини електротравматизму:

— однофазне (однополюсне) дотик людини до неізольованих струмоведучих частин.

— одночасний доторк людини до 2 струмоведучих неізольованих частин під напругою.

— наближення на небезпечну відстань людини, до неізольованого від землі або до неізольованих струмоведучих частин під напругою.

— дотик людини до металевих корпусів під напругою.

Людина починає відчувати змінний струм промислової частоти (50 Гц) приблизно з 1 мА (пороговий відчутний струм). При струмі 10… 15 мА виникає судорожне скорочення м’язів, яке весь час підсилюється, і людина не може звільнитися від контакту зі струмопровідною частиною (пороговий невідпускаючий струм). При 50 мА порушується дихання, а струм 100 мА призводить до фібриляції серцевих м’язів (табл. 1). Найнебезпечнішою є частота струму для людини — 50 Гц.

Найнебезпечнішим є шлях струму: рука — ноги, рука — рука, особливо при проходженні струму через мозок, серце, легені.

Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 20 — 1000 Гц. Змінний струм небезпечніший від постійного, але це характерно для напруги до 250 — 300 В. При більших напругах небезпечним стає постійний струм. Деякі захворювання людини (хвороби шкіри, серцево-судинної системи, нервові хвороби) роблять її сприятливішою до електричного струму. Тому до обслуговування електричного обладнання допускаються особи, що пройшли спеціальний медичний огляд. На важкість ураження електрострумом впливає стан виробничого середовища. Наприклад, підвищена вологість приміщення збільшує небезпеку ураження.

охорона праця електричний струм освітлювання

Таблиця 1. Характеристика дії змінного електричного струму на організм людини залежно від його величини.

Задача 1

Визначити річний економічний ефект і строк окупності виробничих витрат на виконання оздоровчих заходів на дослідному підприємстві.

Дані для розрахунку взяти з табл. 1.

Таблиця 1

Розв’язок. Економічний ефект від проведення заходів щодо охорони праці слід визначити зниженням витрат живої і матеріалізованої праці та в підсумку підвищенням продуктивності праці і зниженням собівартості та послуг. Розрахунок економічної ефективності можна виконати шляхом порівняння існуючих нормативів з фактичними матеріальними та фінансовими витратами на одиницю продукції до і після проведення заходів. При розрахунках враховують тільки ті статті, в яких відбуваються зміни у звязку з проведенням заходів.

Річний економічний ефект від проведених заходів щодо оздоровлення умов праці визначають за формулою Э_г = [(C₁ — C₂) —_н· К_дод1]·W,

де

— відповідно собівартість одиниці продукції до і після проведення заходів, грн. один. прод.; _н — нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень на оздоровчі заходи щодо охорони праці, (дорівнює 0,08); К_дод1 — додаткові (питомі) капітальні вкладення на одиницю продукції, грн./один. прод.; W — річний обєм продукції після здійснення заходів, шт. Маємо Нормативний строк окупності дорівнює

Розрахунковий строк окупності розраховуюємо за виразом

де — додаткові капітальні вкладення в усю продукцію.

Маємо Задача 2

Виконати розрахунок системи загального рівномірного освітлювання світильниками з люмінесцентними лампами в приміщенні, де розташовані робочі місця з ПЕОМ Згідно з нормативними вимогами СНіП ІІ-4−79/85 та ДсанПін 3.3.2 007 1998 освітленість на даних робочих місцях повинна дорівнювати = 300−500 лк (ІІІ розряд зорової роботи).

метод розрахунку вибирають в залежності від типу джерела світла, системи освітлювання, схеми розміщення світильників в приміщенні, орієнтації робочої поверхні обладнання у просторі.

При використанні джерел світла в системі загального рівномірного освітлювання горизонтальних робочих поверхонь для визначення фактичного освітлювання використовується метод коефіцієнта використання світлового потоку.

При використанні джерел світла в системі загального локалізованого освітлювання горизонтальних поверхонь, а також при визначенні загального рівномірного освітлення нахилених або вертикальних робочих поверхонь застосовується точечний метод. У випадку, коли приміщення мають велику площину і є багато робочих місць з різними умовами освітлювання, може бути використаний комбінований метод розрахунку.

Порядок розрахунку освітлювання методом коефіцієнту використання світлового потоку.

Загальна розрахункова формула має вигляд

де — світловий потік лампи, лм; - мінімальне нормоване освітлення. лк; - число світильників; - число ламп в кожному світильнику; - коефіцієнт запасу; - площа приміщення, м²;

— коефіцієнт нерівномірності освітлювання; - коефіцієнт використання світлового потоку.

Розвґязати формулу можна відносно — світлового потоку ламп. В цьому випадку треба спочатку визначити число світильників та загальну кількість ламп і підставити в формулу, або спочатку обрати тип люмінесцентної лампи з її світловим потоком і підставити це значення в розрахункову формулу. Тоді визначаємо та — кількість світильників та кількість ламп у кожному світильнику.

Світильники з люмінесцентними лампами рекомендується встановлювати рядами паралельно довгій стороні приміщення або стіні з вікнами. При цьому відношення повинно бути в межах 1,3 -1,5. Тобто. = 1,3−1,5, де — відстань між сусідніми світильниками або рядами люмінесцентних світильників, — висота підвісу світильників над робочою поверхнею. Взагалі люмінесцентні світильники розміщують у перекритті стелі, тобто дорівнює висоті приміщення мінус висота робочої поверхні. Із цього співвідношення знаходять значення — відстань між світильниками. Відстань крайнього ряду світильників до стін повинна дорівнювати (0,25 — 0,3) .

Коефіцієнт — нерівномірність освітлювання приймається для люмінесцентного освітлювання 1,5. Коефіцієнт використання світлового потоку () — співвідношення падаючого світлового потоку на розрахункову поверхню до сумарного потоку

де — світловий потік усіх світильників, — сумарний світловий потік, що враховує вплив відбитого світла від поверхонь стелі, стін, робочої поверхні, який залежить від розмірів приміщення, типу світильників.

Для визначення коефіцієнта використання світлового потоку необхідно знайти індекс приміщення (коефіцієнт геометрії) за формулою

де — довжина, ширина приміщення, м; - висота підвісу світильників, м.

Також необхідно, визначити коефіцієнти відбиття світлового потоку від стелі -; стін -; робочої поверхні -. (табл. 2).

Виконати розрахунок, накреслити схему розміщення світильників в приміщенні.

Дані для розрахунку згідно з варіантами взяти з табл 2.

Таблиця 2

Розв’язання. Маємо: площа приміщення довільно задаємо величини світлового потоку однієї лампи та мінімальне нормоване освітлення. Величину для люмінесцентного освітлення приймаємо рівною 1,5. Коефіцієнт запасу приймаємо рівним 1.

Обираємо розміри люмінесцентної лампи: 1199,4, 1214,4, 38 (мм); тип люмінесцентної лампи — ЛХБ. Тоді з довідкових таблиць знаходимо для неї величину Мінімальне нормоване освітлення робочого місця (також із довідкових таблиць) приймаємо рівним

Визначимо коефіцієнт геометрії

Для визначення коефіцієнту використання світлового потоку величину беремо рівною 52 800 лм. З урахуванням коефіцієнту геометрії та відбиття світлового потоку від поверхонь приміщення, дістанемо:

Тоді, виразивши з основної розрахункової формули добуток, дістанемо Приймаємо кількість світильників Очевидно, що при цьому (по 4 лампи у кожному світильнику). Світильники ставимо у 3 ряди, паралельно довшій стороні, по 23 світильники у кожному ряду.

Список літератури

1. Закон України «Про охорону праці» — Законодавство України про охорону праці. Т.1 — Київ.: Основа, 1995. — 525 с.

2. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. — Львів.: Афіша, 1999. — 347 с.

3. Денисенко В. В. Охрана труда. — М.: Высш. шк., 1985. — 319 с.

4. БУРИЧЕНКО Л. А. Охрана труда в гражданской авиации. Изд. 3-е.-М.: Транспорт, 1993. 287 с.

5. Ткачук К. Н., Иванчук Д. Ф. и др. Справочник по охране труда на промышленном предприятии. — К.: Техніка, 1991.

6. Котик М. А. Психология и безопасносность. Таллин.: Валгус. 1989. — 448