Розвиток науки і техніки після ІІ світової війни

Реферат

на тему:

Розвиток науки і техніки після ІІ світової війни

У другій половині XX ст. людство зробило величезний крок в оволодінні таємницями природи та їхньому практичному за­стосуванні. Відкриття і мирне використання атомної енергії, осво­єння космосу, поява нових технологій змінили організацію та управління виробництвом. Корінний переворот у продуктивних силах суспільства, коли наука перетворилася на безпосередню продуктивну силу, дістав назву науково-технічної революції (НТР).

Початком НТР вважають 50-ті pp., коли стали до ладу перші атомні електростанції, було запущено перший супутник Землі, розпочалося використання у промисловості електронно-обчислювальних машин. Характерні риси НТР: універсальність (охоплює всі галузі) і пришвидшення науково-технічних перетво­рень (скорочує час між відкриттям і впровадженням).

Розгортан­ня НТР привело до активізації соціально-економічних процесів у світі. Наука, що раніше виступала лише як джерело нових техніч­них ідей, перетворилася на безпосередню виробничу силу. Ви­робництво ставило завдання перед наукою, а наука пропонувала нові технології виробництву.

Якщо на першому етапі НТР тільки робилися перші кроки в цьому напрямі, то на другому етапі, у 60-ті pp., масовою стала автоматизація виробництва: широко використовувалися роботи, автоматизовані системи управління виробництвом.

Від початку 80-х pp. настав третій етап НТР. Автоматизація та роботизація виробництва досягли такого рівня, що робітник дедалі більше відходив від процесу виготовлення продукції та здійснював лише регулювання і контроль виробничого процесу.

У всіх сферах життя людей відбуваються перетворення. Основ­ними енергоносіями в різний час були вугілля, нафта, газ. Проте їхні запаси не безмежні, тому вчені працюють над використан­ням інших видів енергії, зокрема ядерної. Ведуться пошуки шля­хів широкого застосування енергії води, сонця. У природі є вели­чезна кількість ресурсів, але далеко не завжди можливо знайти матеріали, що повністю задовольняли б вимоги людей. Тому завдяки досягненням науки з’явилися синтетичні замінники, які широко використовуються в побуті й на виробництві.

Величезні можливості має сучасна медицина, особливо після відкриття ан­тибіотиків і створення діагностичних апаратів.

Винайдення комп’ютера вважають одним із найбільших досяг­нень людства і прирівнюють до відкриття вогню й колеса. Мік-роелектроніка відкриває величезні можливості для інтелектуалі­зації праці представників величезної більшості професій. Слідом за мікроелектронікою починають стрімко розвиватися біотехно-логія, а також технологія створення матеріалів із заздалегідь за­даними властивостями.

Удосконалюються системи транспорту і зв’язку. Невід'ємною частиною життя більшості жителів Землі стало телебачення. Су­путники зв’язку зробили засоби масової інформації глобальни­ми.

Значна частина людей у розвинених країнах уже не уявляє свого життя без Інтернету — світової системи інформації. З цьо­го випливає, що наукова і технічна революція принципово зміни­ла обличчя суспільства, уможливила дедалі більше задоволення потреб усіх його членів.

Небувало швидкий розвиток науки, її взаємодія як з матеріальним виробництвом, так і іншими видами діяльності, перетворення науки в безпосередню продуктивну силу. Наука не тільки перетворилася в одну з провідних сфер людської діяль­ності, а й стала одним з інтеграційних чинників виникнення міжгалузевих систем господарства, як національних, так і світових. Подібний прорив став можливим зав­дяки сучасним системам освіти та великим затратам на наукові дослідження. Особ­ливо великі досягнення в сфері освіти і наукових досліджень мають США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, малі промислово розвинуті країни Європи. Стало цілком очевидним, що для передових країн наявність наукового потенціалу і високоосвічених кадрів є значно ціннішим економічним ресурсом, ніж будь-який вид міне­ральної сировини, а капіталовкладення в науку — це капіталовкладення в майбутнє.

Всеосяжність НТР, яка охоплює не тільки матеріальне виробництво, а й об­слуговування, побут, культуру впливає на психологію і ментальність жителів передо­вих країн. Масштаби цього процесу вража­ючі. Так, якщо спеціалісти можуть пиша­тися масовим застосуванням роботів, які? використовуються для виготовлення ку­зовів автомобілів або панелей те­левізорів найвідоміших марок, то звичай­на людина може оцінити здобутки НТР, маючи можливість негайно зателефонува­ти з найближчого телефону-автомата в будь-який кінець світу, за хвилину розра­хуватися в магазині за цілий кошик то­варів за допомогою електронної кредитної картки або без зволікань перерахувати гроші партнеру в інший кінець світу.

3. Корінним чином змінюється технічна і технологічна база господарства світу. НТР розвивається і вглиб — освоюються мікросвіт атома, генна інженерія, нові фізико-хімічні процесиі вшир — в нових технічних конструкціях поєднуються традиційні механічні та електричні системи з мікропроцесорною технікою, системи управління — з мережами ЕОМ електронного в’язку та кібернетичними пристроями.

Про сучасний стан технічної і технологічної оснащеності тієї чи іншої країни можна зробити висновок, виходячи з обсягів виробництва та застосування ЕОМ і наукоємної продукції в цілому. На сьогодні понад 50% обсягу виробництва цих галузей припадає на США та Японію.

Науково-технічна революція впливає і на зміни в розміщенні господарства світу. Так, географія промисловості, що склалася під впливом чинників, які діяли на­прикінці XIX — першій половині XX ст. доповнюється такими новими рисами.

Відбулася переорієнтація базових матеріаломістких галузей промисловості від орієнтації на місцеву сировину до орієнтації на ринки збуту кінцевого продукту. Більшість промислових районів, що нині найбільш динамічно розвиваються, якраз не мають сировинних баз. Так, Японія, Франція, Італія, Республіка Корея на 9/10 залежать від довозу енергоносіїв, мінеральної сировини, але мають потужну енерге­тику і важку промисловість. Добувна промисловість зберігає провідне значення тільки в нових ресурсних районах окремих розвинутих країн (Канада, Австралія, ПАР тощо), в країнах, що розвиваються, та деяких постсоціалістичних країнах (Росія, Казахстан тощо).

Основними центрами і регіонами, до яких тяжіє розміщення виробництва й інших видів економічної активності, стали осередки і території з передовою наукою та освітою. Територіальне поєднання освіти, науки, наукоємних виробництв стало типовим для великих столичних агломерацій і провідних промислових ра­йонів економічно розвинутих країн. В США — це райони Промислового поясу та Ти­хоокеанського узбережжяв Європі - так зване індустріальне ядро Європи, що охоплює території від півдня Великобританії до північної Італіїв Японії - зона мегалополісу Токайдов Росії - регіони Москви, Санкт-Петербурга, в УкраїніПридніпров'я, Донбас. Перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси — цілеспрямовано сформовані зо­ни діяльності, в яких поєднуються взаємодіючі науково-дослідні інститути, вузи та наукоємні промислові підприємства. Вони вже створюються в Японії, США, Франції та інших країнах.

Сучасні процеси перебудови світового господарства привели до високої тери­торіальної концентрації виробничої діяльності і населення. Посилилися процеси ур­банізації, що, з одного боку, сприяє консолідації ринків збуту, створенню перспек­тивних маркетингових систем, використанню спільної інфраструктури, з другого — загострює екологічні і соціальні проблеми. Звичайно, на розміщення господарства впливають й інші чинники: орієнтація на використання висококваліфікованої робо­чої сили в економічно розвинутих країнах або на дешеву робочу силу в країнах, що розвиваютьсяможливості використання вигідного географічного положення або транспортної доступностіорієнтація на потенційні ринки збуту продукції. До того ж доводиться враховувати і екологічний чинник — законодавством багатьох країн передбачаються жорсткі санкції за забруднення навколишнього середовища.