Власний капітал підприємства та джерела його фінансування

Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Економічний факультет Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА з навчальної дисципліни

«Економічне управління підприємством»

на тему: «Власний капітал підприємства та джерела його фінансування»

Студентки 5 курсу групи ЕкпМ — 51 з галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»

напряму підготовки 8.3 050 401 «Економіка підприємства»

Галицької Софії Ярославівни Керівник: к.е.н., доц. Урба Світлана Іванівна м. Львів — 2015 рік

This work consists of an introduction, three chapters, conclusions, list of sources and applications.

In first section of the work considered the economic content and features of the equity of the enterprise, theoretical approaches and sources forming equity company, method of calculating performance using equity company in the market economy.

The second section provides a general description of economic activity and assessment of the financial condition of PTC «Mironivsky Hliboproduct», and also analysis of the composition and structure of its equity and sources of financing, evaluation of efficiency of the equity of the company.

The third section is based on the analysis conducted by the company includes the areas of improvement, development and use of financial resources PTC «Mironivsky Hliboproduct»

Key words: equity, share capital, capital reserve, special financial funds, retained earnings, and other forms of equity.

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТеоретИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ формування власного капіталу підприємства

1.1 Економічний зміст та особливості власного капіталу підприємства

1.2 Сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства

1.3 Показники оцінки ефективності використання власного капіталу підприємства РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ДЖЕРЕЛ ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ (НА ПРИКЛАДІ ПАТ «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ

2.1 Загальна характеристика виробничо-господарської господарської діяльності ПАТ «Миронівський хлібопродукт

2.2 Аналіз складу і структури власного капіталу підприємства

2.3 Оцінка показників використання власного капіталу ПАТ «Миронівський хлібопродукт РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ФІНАНСУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ ВСТУП Одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства, є аналіз власного капіталу та ефективність його використання, як головне джерело фінансування діяльності підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рішення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції, що показує необхідність дослідження різних методик аналізу і визначає актуальність обраної теми.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами: статутний капітал, резервний, спеціальні (цільові) фінансові фонди, нерозподілений прибуток та інші форми власного капіталу. Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тієї життєво потрібною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства.

Дослідженнями проблем обліку та аналізу формування і змін власного капіталу займалися такі вітчизняні і зарубіжні вчені та науковці, як: Ф. Ф. Бутинець, С. Ф. Голов, О. О. Канцуров, Г. Г. Кірейцев, В. В. Ковальов, М.І. Кутер, Г. В. Нашкерська, В. Д. Новодворський, В.Ф. Палій, О.І. Пилипенко, І.Р. Поліщук, М. С. Пушкар, Я. В. Соколов, В. В. Сопко, В. Г. Швець та ін.

Метою курсової роботи є дослідження власного капіталу підприємства, а також визначення шляхів удосконалення його структури.

Для досягнення визначеної мети були поставлені та виконані такі завдання:

визначити економічний зміст та особливості власного капіталу підприємства;

розглянути сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства;

розглянути показники оцінки ефективності використання власного капіталу підприємства;

провести оцінку джерел фінансування підприємства;

проаналізувати пріоритетні напрями фінансування власного капіталу підприємства.

Об'єктом курсової роботи є власний капітал ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

Предметом дослідження є аналіз власного капіталу, як головного джерела фінансування діяльності підприємств.

До основних методів дослідження слід віднести діалектичний та структурно-функціональний методи, а також системне, комплексне дослідження, опрацювання і використання інформації фінансового характеру. Також при проведенні дослідження використовувались методи та прийоми економічного і фінансового аналізу — статистичні, порівняння, відносних величин, метод факторного аналізу. Результати проведеного дослідження мають практичне застосування та можуть бути використані на досліджуваному підприємстві, а також на інших підприємствах України.

Дана курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

У першому розділі курсової роботи розглядається економічний зміст та особливості власного капіталу підприємства, сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства, показники оцінки ефективності використання власного капіталу підприємства.

Другий розділ містить загальну характеристику господарської діяльності та оцінка фінансового стану ПАТ «Миронівський хлібопродукт», аналіз складу і структури власного капіталу підприємства та джерела його фінансування, оцінка показників ефективності використання власного капіталу підприємства.

Третій розділ містить пріоритетні напрями вдосконалення, формування та використання фінансових ресурсів підприємств.

Курсова робота виконана на матеріалах ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Інформаційною базою дослідження послужили наукові праці з доробку вітчизняних та зарубіжних вчених, національні стандарти бухгалтерського обліку, підручники, посібники, науково-публіцистичні статті з питань власного капіталу підприємства та, а також фінансова звітність ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

власний капітал фінансування РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічний зміст та особливості власного капіталу підприємства Формування капіталу є основною початковою умовою створення підприємства. Термін «капітал» походить від латинського слова «сарitalis», що у перекладі означає «основний, головний».

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в «кишеню» власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами — формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями [ 26 ].

Власний капітал формується двома шляхами:

1) внесення власниками підприємства грошей та інших активів;

2) накопичення суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов’язань, а також збільшення вартості активів, не пов’язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал). Власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

інвестований (вкладений або сплачений капітал) ;

нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал — це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення. Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на :

статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі суб'єктів господарювання;

додатковий капітал (нереєстрований) — це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний капітал — це початкове джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Додатковий вкладений капітал — сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. У цій статті балансу акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід буде обліковуватися на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунку «Додатковий капітал» .

Інший додатковий капітал — це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями: «Додатковий оплачений капітал» та «Інший додатковий капітал», тобто окремо відображається емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу.

Резервний капітал — сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше ніж 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу передбачається установчими документами та здійснюється за рахунок чистого прибутку, але не може бути меншим ніж 5% його загальної вартості. Резервний капітал призначається на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів переходять на наступний рік.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — сума прибутку, яка реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку. Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається в підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

Традиційно ціну власного капіталу визначають як відношення суми чистого прибутку, виплаченого акціонерам, до величини власного капіталу. Такий підхід має обмежене використання, тому що за відсутності дивідендів їх чисельник буде дорівнювати нулю. З огляду на це, Т. П. Ломакіна, А. В. Гукова вважають, що, розраховуючи ціну власного капіталу підприємства, слід акцентувати увагу перш за все на характеристиці витрат, які здійснюються для його залучення. Не випадково в сучасній літературі поняття ціни капіталу інколи заміняють термінами «затрати на капітал», «витрати капіталу», і «вартість капіталу» [27].

Оскільки ціна власного капіталу підприємства визначається як відношення суми засобів, які необхідно заплатити за використання відповідного обсягу фінансових ресурсів, до величини самих залучених фінансових ресурсів, у відсотках, то постає питання про їх двоїсту природу, тому що витрати на залучення ресурсів для одного суб'єкта економічних відносин є витратами, а для другого — доходами. Наприклад, для акціонерного товариства сплачені дивіденди є видатками грошових коштів, а для акціонерів — це дохід. Таким чином, для підприємства цей показник є ціною капіталу, а для акціонерів — дохідністю.

Двоякість цієї категорії зумовила її суперечність, яка виявляється ось у чому. З одного боку, ціна капіталу показує дохідність бізнесу, яку кожний інвестор прагне збільшити. З іншого боку, ціна капіталу являє собою затрати на одиницю вкладеного капіталу і показує ризик вкладення, який власник повинен мінімізувати. Таким чином, що вища дохідність вкладень, то вищий ризик і вища ціна капіталу, тому однозначно стверджувати, що власник має підвищувати чи знижувати ціну власного капіталу — не можна. Дивіденди, які використовуються в розрахунку ціни власного капіталу, у свою чергу, є трансакційними витратами залучення капіталу на фондовому ринку. Цей підхід, безумовно, правильний, але він є одиничним випадком, тому що не охоплює інших господарських ситуацій, а саме — якщо підприємство не виплачує дивідендів чи його акції не мають попиту.

Практика оцінки бізнесу показує, що привабливість інвестування в капітал конкретного суб'єкта господарювання визначається величиною трансакційних витрат на одиницю власного капіталу, а дивіденди є тільки незначною статтею витрат у загальній їх сумі. Розрахунок трансакційних витрат підприємства дозволяє виявити затратність процесу створення нормальних умов для функціонування виробництва, які, у свою чергу, забезпечують отримання основного доходу для інвестора. Отже, можна записати формулу для розрахунку ціни власного капіталу підприємства:

Цвк=; (1.1)

де Цвк — ціна власного капіталу у звітному періоді;

Твк — трансакційні витрати власного капіталу;

ВК ср — середня величина власного капіталу.

Така методика розрахунку, за словами Т. П. Ломакіної, дає можливість:

* уникнути подрібнення капіталу на окремі компоненти — привілейовані, звичайні акції і нерозподілений прибуток. А це означає, що відпадає потреба визначати ціну кожного елемента;

* за відсутності дивідендів ціна капіталу не дорівнюватиме нулю, що більше відповідає дійсності.

Визначимо, що в такому разі належить до трансакційних витрат функціонування власного капіталу (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Трансакційні витрати власного капіталу

Джерело:.

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції. На наш погляд, серед них можна виокремити такі :

— функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб'єкта господарювання.

— функція відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

— захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства

— функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

— база для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

— функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

Абсолютна та відносна величини власного капіталу підприємства залежать від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позичкових коштів. Основні переваги і недоліки фінансування за рахунок власного капіталу пояснюються, виходячи з його функцій, цілей зменшення та збільшення [ 26

Власний капітал характеризують такі основні позитивні особливості:

— простота залучення, оскільки рішення, пов’язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування), приймають власники і менеджери підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб'єктів;

— вища здатність отримання прибутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібна сплата позикового відсотка в усіх його формах;

— забезпечення фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності у довгостроковому періоді, а відповідно, і зниження ризику банкрутства.

Разом із тим, йому властиві такі недоліки:

— обмеженість обсягу залучення, а, отже, і можливостей істотного розширення діяльності підприємства в періоди сприятливої кон’юнктури ринку;

— висока вартість порівняно з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.

Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку. Як правило, за рахунок власних оборотних коштів підприємства створюють мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей. Але потреба в коштах для створення запасів упродовж року коливається, особливо у підприємств із сезонним характером виробництва. З позиції ефективності використання фінансових ресурсів підприємству раціонально вкладати в оборотні кошти мінімум власних фінансових ресурсів у розмірах, достатніх для створення лише мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва, а всі інші потреби в оборотних коштах доцільно задовольняти за рахунок позикових ресурсів.

1.2 Сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства На момент утворення акціонерного товариства формується статутний капітал за рахунок вкладень у товариство. На цьому етапі товариство ще не має зовнішньої заборгованості, тому його статутний капітал визначається відповідно до чинного законодавства власним капіталом, який дорівнює вартості активів. Тобто власний капітал дорівнює активам акціонерного товариства. При утворенні відкритого акціонерного товариства його власний статутний капітал формується за рахунок вкладень у підприємство, які можуть складатися не тільки з грошових коштів, отриманих акціонерними товариствами від продажу акцій акціонерам (фізичним і юридичним особам), а й вартості матеріальних цінностей, об'єктів права та фінансових активів, які належать фізичним і юридичним особам — засновникам товариства [10; с.33].

Серед зовнішніх джерел формування власного капіталу акціонерних товариств основне місце займають кошти, що надходять за рахунок емісії акцій. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власного капіталу може бути надана їм безоплатна фінансова допомога (як правило, така допомога надається тільки окремим державним підприємствам різного рівня). Залучення власного капіталу з зовнішніх джерел шляхом додаткової емісії є складним і дорогим процесом. Тому дане джерело формування власного капіталу використовують в обмежених випадках. З позиції фінансового менеджменту основною метою емісійної політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових засобів у мінімально можливий термін.

Порівняно із зовнішніми джерелами фінансування власного капіталу, внутрішні джерела є більш дешевшим способом отримання додаткового капіталу. Їх залучення вимагає від підприємства менших організаційних, часових і фінансових зусиль. Слід зазначити, що внутрішні джерела мають велике значення для формування власного капіталу акціонерних товариств. Ними забезпечуються розширене відтворення і фінансова стабільність суб'єктів господарювання.

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства. Тобто, це кошти, які залишаються в розпорядженні підприємства після відрахування витрат і обов’язкових платежів, і можуть бути використані на інвестування в розвиток господарської діяльності цього підприємства.

Важливим внутрішнім джерелом власного капіталу, який ще має назву «не грошових» витрат (через те, що платежі за ними здійснюються поза періодом, що охоплений розрахунками прибутку), є амортизаційні відрахування й суми, які списані за будь-якими іншими статтями і перетворені на капітал. За своєю економічною суттю амортизація являє собою процес поступового перенесення вартості основних засобів і нематеріальних активів по мірі зносу на продукцію, що виробляється або реалізується, перетворення в грошову форму та накопичення ресурсів для наступного їх відтворення. Таким чином, амортизаційні відрахування являють грошовий вираз вартості зносу основних засобів і нематеріальних активів, і є стійким джерелом формування капіталу.

Амортизаційні відрахування мають двоїстий характер через те, що входять до собівартості продукції і в складі виручки від її реалізації повертаються на розрахунковий рахунок підприємства, і, таким чином, стають внутрішнім джерелом фінансування як простого, так і розширеного відтворення.

Слід зазначити, що на зміни в власному капіталу впливають багато факторів, які виникають у процесі господарської діяльності господарюючого суб'єкта, таких як: отримання прибутку за звітний період, розподіл прибутку, виправлення помилок і змін в обліковій політиці підприємства, переоцінка необоротних активів, внески учасників, вилучення капіталу та інші події, які безпосередньо призводять до збільшення або зменшення власного капіталу.

На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами.

1. Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно — правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2. Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їхньої наступної цільової витрати. У складі цих фінансових фондів звичайно виділяють: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд розвитку виробництва. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом і іншими установчими документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток. Характеризує частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

5. Інші форми власного капіталу. До них відносяться розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі відсотків чи дивідендів) і деякі інші, відбивані в першому розділі пасиву балансу.

Статутний капітал. Статутний капітал є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про розміри і фінансовий стан економічних суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо.

Статутний капітал організації - джерело формування засобів організації, які потрібні йому для виконання статутних зобов’язань. Це стартовий капітал для виробничої діяльності з метою одержання надалі прибутку. Статутний капітал являє собою засоби, вкладені власниками підприємства. Власниками підприємства можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи, а також окремі приватні особи.

Статутний капітал — це сукупність у грошовому вираженні внесків засновників (учасників) у майно організації при її створенні для забезпечення діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Формується в господарчих товариств: акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю.

Пайовий фонд — сукупність пайових внесків членів виробничого кооперативу для спільного ведення підприємницької діяльності, а також придбаного і створеного в процесі діяльності.

Однієї з найпоширеніших форм підприємницької діяльності сьогодні є акціонерне товариство.

Можна виділити три основні функції, що виконує статутний капітал акціонерного товариства:

1) є майновою основою діяльності товариства, тобто первісним (стартовим) капіталом;

2) дозволяє визначити частку (відсоток) участі засновника (акціонера, учасника) у товаристві, оскільки їй відповідає кількість голосів учасника на загальних зборах і розмір його доходу (дивіденду);

3) гарантує виконання зобов’язань товариства перед третіми особами, тому законодавством установлений його мінімальний розмір.

Розмір власного капіталу товариства дорівнює розміру перевищення балансової вартості активів товариства над балансовою вартістю його зобов’язань[5].

Додатковий і резервний капітал. У процесі господарської діяльності в підприємства збільшуються розміри активів. Для обліку джерел майна чи приросту його вартості, введене поняття додаткового капіталу. Як об'єкт обліку він виник відповідно до змін правил оцінки статей бухгалтерської звітності організацій для відображення інфляційних процесів.

Доходи підприємства, що відносяться на додатковий капітал, збільшують власний капітал підприємства, однак не впливають на фінансовий результат діяльності організації в звітному періоді. Наприклад, підприємство може безоплатно одержати у власність дороге виробниче приміщення, у результаті її майно і капітал будуть мати істотний приріст, однак фінансовим результатом діяльності організації в звітному періоді може стати збиток. Наявність доходів, що включаються не у фінансовий результат діяльності, приймається в розрахунок у податковому обліку: при обчисленні оподатковуваного прибутку, доходи що відносяться на додатковий капітал, приєднуються до прибутку, який підлягає оподатковуванню.

Утворення засобів відбувається шляхом:

Приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки.

Безоплатно отриманого майна і коштів від юридичних і фізичних осіб.

Додаткової емісії акцій чи підвищення номінальної вартості акцій, за рахунок суми різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, вирученої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість.

Приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства.

Відображення позитивних курсових різниць по внесках іноземних інвесторів у статутні капітали українських підприємств.

Резервний капітал створюється відповідно до законодавства й установчих документів організації на покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків, утрат. Резервний капітал — це так називане запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого фінансового джерела додає останнім впевненість у погашенні підприємством своїх зобов’язань. Чим більше резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована і тим більшу можливість маневру одержує керівництво підприємства при подоланні збитків.

Утворення резервного капіталу може носити обов’язковий і добровільний характер. У першому випадку він створюється відповідно до законодавства України, а в другому — відповідно до порядку, встановленому в установчих документах підприємства, чи з його обліковою політикою. В даний час створення резервного капіталу є обов’язковим тільки для акціонерних товариств і підприємств з іноземними інвестиціями.

Нерозподілений прибуток і фонди спеціального призначення. Фінансовим результатом підприємства, що здійснює підприємницьку діяльність, є прибуток чи збиток. Прибуток виступає джерелом, який може бути використаний, після обов’язкових платежів у бюджет, на цілі, обумовлені статутними документами чи відповідними рішеннями керівництва підприємства і засновників (акціонерів). При одержанні збитку виникає необхідність вишукування джерел його покриття.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати в бюджет податку на прибуток прийнято називати «нерозподіленим прибутком». Нерозподілений прибуток являє собою суму чистого прибутку, що не був розподілений у вигляді дивідендів між акціонерами підприємства.

Нерозподілений прибуток звітного року використовується на виплату дивідендів засновникам і на відрахування в резервний фонд (при його наявності). У відповідності зі своєю обліковою політикою організація може прийняти рішення про використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, на фінансування своїх планових заходів.

Значна частина власного капіталу підприємства акумулюється у фондах спеціального призначення. Ці засоби резервуються і направляються на утворення джерел фінансування витрат, на створення нового майна виробничого призначення і соціальної інфраструктури, а також на потреби соціального розвитку (крім капітальних вкладень).

Головним джерелом формування фондів спеціального призначення служить, частина прибутку що залишаються в розпорядженні підприємства. З позиції фінансового контролю першорядне значення має чітке розмежування засобів, що направляються підприємством на виробничий розвиток і потреби споживання. Фонди спеціального призначення утворяться по нормах, установленим власниками, а також за рахунок безоплатних внесків засновників і інших підприємств. Вони, як правило, підрозділяються на фонд нагромадження, фонд соціальної сфери і фонд споживання.

Засоби фондів нагромадження направляються на виробничий розвиток організації й інші аналогічні цілі, зокрема на:

фінансування витрат по технічному переозброєнню, реконструкції і розширенню діючого виробництва і будівництва нових об'єктів;

проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

витрати, пов’язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

витрати, пов’язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

внески в створення інвестиційних фондів, спільних підприємств, акціонерних товариств і асоціацій;

списання витрат, що по діючим положеннях не включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), а проводяться безпосередньо за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств;

на фінансування природоохоронних заходів.

Засоби фонду споживання, на відміну від фонду нагромадження, направляються на соціальний розвиток і матеріальне заохочення персоналу, а також інші заходи, що не приводять до утворення нового майна організації. Засоби спеціальних фондів використовуються відповідно до кошторису, що обговорюється і затверджується власниками організації (акціонерами). Про виконання кошторису вони інформуються у встановлений термін.

Фонд споживання призначений для забезпечення соціального захисту персоналу: дотацій на харчування, придбання проїзних квитків, путівок у санаторії, дитячі установи, на житлове будівництво, а також на матеріальне заохочення працівників (одноразові премії, подарунки, матеріальна допомога) і ін.

Фонд соціальної сфери являє собою зарезервовані суми як фінансове забезпечення розвитку соціальної сфери. Фонд соціальної сфери покриває капітальні вкладення не у виробництво як фонд нагромадження, а в соціальні служби підприємства, наприклад у будівництво дитячого саду. Засоби фонду направляються на фінансування витрат, пов’язаних з утриманням об'єктів житлово-комунального господарства, охорони здоров’я, культури, спорту, дитячих установ, будинків і баз відпочинку, що враховуються на балансі організації[5].

Сучасна економічна наука основною метою функціонування власного капіталу вважає забезпечення максимізації добробуту власників підприємства. Ця головна мета знаходить своє концентроване втілення в зростанні ринкової вартості підприємства. Отже, основною метою, з якою формується власний капітал є задоволення потреб підприєства у джерелах фінансування його активів.

У сучасних умовах більшу увагу слід приділити дослідженню структури власного капіталу акціонерних товариств. В процесі фінансово-господарської діяльності для збереження власного капіталу, фінансової стабільності акціонерного товариства необхідно постійно контролювати зміни у складі і структурі капіталу.

1.3 Показники оцінки ефективності використання власного капіталу підприємства Аналіз ефективності використання власного і позикового капіталу компаній — це спосіб накопичення, порівняння, трансформації і використання інформації бухгалтерського обліку та звітності, який має на меті: оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, тобто використання власного і позикового капіталу; обґрунтувати можливі і прийнятні темпи розвитку підприємства з позиції забезпечення їх джерелами фінансування; виявити доступні джерела засобів, оцінити раціональні способи їх мобілізації; виявити усі можливі ризики при використанні позикових джерел фінансування; обґрунтувати процеси та алгоритм оптимізації структури капіталу; спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

Аналіз ефективності використання капіталу організацій проводиться за допомогою різних типів моделей, що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. При існуючому стані найбільш прийнятними для аналізу є дескриптивні моделі.

Дескриптивні моделі, або моделі описового характеру, є основними як для проведення аналізу капіталу, так і для оцінки фінансового стану підприємств. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, подання бухгалтерської звітності в різних аналітичних розрізах; структурний і динамічний аналіз звітності, коефіцієнтний та факторний аналіз, аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.

Структурний аналіз представляє сукупність методів дослідження структури. Він заснований на представленні бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру, тобто розраховується частка (питома вага) приватних показників в узагальнюючих підсумкових даних про власний і позиковий капітал. Динамічний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей власного і позикового капіталу або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності.

Коефіцієнтний аналіз — провідний метод аналізу ефективності використання капіталу підприємств, що використовується різними группами користувачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами тощо. Відомо безліч таких коефіцієнтів, тому для зручності розділимо їх на кілька груп:

* коефіцієнти оцінки руху капіталу підприємства;

* коефіцієнти ділової активності;

* коефіцієнти структури капіталу;

* коефіцієнти рентабельності.

До коефіцієнтів оцінки руху капіталу (активів) підприємства відносять коефіцієнти надходження, вибуття і використання, що розраховуються по всьому сукупному капіталу і по його складових:

Коефіцієнт надходження власного капіталу (Кнад. ВК) показує, яку частину власного капіталу від наявного на кінець звітного періоду складають знову надійшли в його рахунок кошти.

K над. ВК =; (1.2)

де K над. ВК (A) — коефіцієнт надходження власного капіталу;

Aнад. — власний капітал, що надійшов;

Aкр. — вартість власного капіталу на кінець періоду.

Коефіцієнт надходження позикового капіталу (Кнад. ПК) показує, яку частину позикового капіталу від звітного періоду, що є на кінець, складають довгострокові і короткострокові позикові засоби, що знов поступили.

Kнад.ПК =; (1.3)

де Kнад. ПК — коефіцієнт надходження позикового капіталу;

ПК над. — позиковий капітал, що надійшов;

ПК кр. — позиковий капітал на кінець року.

Коефіцієнт використання власного капіталу (Квикор. ВК) показує, яка частина власного капіталу, з яким підприємство почало діяльність у звітному періоді, була використана в процесі діяльності господарюючого суб'єкта.

Квикор. ВК =; (1.4)

де К викор. ВК — коефіцієнт використання власного капіталу;

ВК викор. — власний капітал, що був використаний в процесі діяльності;

ВК поч. р. — власний капітал на початок року.

4. Коефіцієнт вибуття позикового капіталу (Квибут. ПК) показує, яка його частина вибула протягом звітного періоду за допомогою повернення кредитів і позик та погашення кредиторської заборгованості.

Квиб.ПК =; (1.5)

де Квиб. ПК — коефіцієнт вибуття позикового капіталу;

ПК виб. — позиковий капітал, що вибув протягом звітного періоду;

ПК поч. р. — позиковий капітал на початок року.

Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свій капітал. Як правило, до цієї групи відносяться різні коефіцієнти оборотності: оборотність власного капіталу, оборотність інвестованого капіталу, оборотність кредиторської заборгованості, оборотність позикового капіталу:

1.Оборотність власного капіталу, розраховується в оборотах, визначається як відношення чистої виручки від реалізації (N) до середньорічної вартості власного капіталу (ВК):

Овк =; (1.6)

де О вк — оборотність власного капіталу;

N — чиста виручка від реалізації;

СВвк — середньорічна вартість власного капіталу.

Цей показник характеризує різні аспекти діяльності:

з комерційної точки зору він відображає або надлишки продажів, або їх недостатність;

з фінансової - швидкість обороту вкладеного капіталу;

з економічної - активність коштів, якими ризикує вкладник.

Якщо він значно перевищує рівень реалізації над вкладеним капіталом, то це тягне за собою збільшення кредитних ресурсів і можливість досягнення тієї межі, за яким кредитори починають активніше брати участь у справі, ніж власники підприємства.

У цьому випадку відношення зобов’язань до власного капіталу збільшується, зростає також ризик кредиторів, у зв’язку з чим компанія може мати серйозні труднощі, зумовлені зменшенням доходів або загальною тенденцією до зниження цін. Навпаки, низький показник означає бездіяльність частини власних коштів. В цьому випадку показник оборотності власного капіталу вказує на необхідність вкладення власних коштів в іншій більш відповідний джерело доходів.

Таблиця 1.2

Організаційно-інформаційна модель аналізу ефективності використання власного та позикового капіталу підприємства

Джерело:.

2. Оборотність інвестиційного капіталу (Коборот.ІК) визначається як частка від ділення чиста виручка від реалізації на вартість власного капіталу плюс довгострокові зобов’язання.

Коборот. ІК=; (1.7)

де Коборот. ІК — коефіцієнт оборотності інвестиційного капіталу;

N — чиста виручка від реалізації;

ВК — вартість власного капіталу;

ДЗ — довгострокові зобов’язання.

3.Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як частка від ділення собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості (Коборот.КЗ) і показує скільки компанії потрібно зробити оборотів інвестиційного капіталу для оплати виставлених їй рахунків.

Коборот.КЗ =; (1.8)

де Коборот. КЗ — коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

СРП — собівартість реалізованої продукції;

КЗсер. — середньорічна вартість кредиторської заборгованості.

Коефіцієнти структури капіталу характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів. Вони відображають здатність підприємства погашати довгострокову заборгованість. Коефіцієнти цієї групи називаються також коефіцієнтами платоспроможності. Мова йде про коефіцієнт власного капіталу, коефіцієнт позикового капіталу і коефіцієнт співвідношення власного капіталу до позикового:

Коефіцієнт власного капіталу (Квк) характеризує частку власного капіталу в структурі капіталу компанії, а отже, співвідношення інтересів власників підприємства і кредиторів. Цей коефіцієнт ще називають коефіцієнтом автономії (незалежності).У практиці вважається, що даний коефіцієнт бажано підтримувати на досить високому рівні, оскільки в такому випадку він свідчить про стабільну фінансову структуру коштів, якій віддають перевагу кредитори. Вона виражається в невисокій питомій вазі позикового капіталу і більш високому рівні коштів, забезпечених власними засобами. Це є захистом від великих втрат в періоди спаду ділової активності і гарантією отримання кредитів.

Квк =; (1.9)

де Квк — коефіцієнт власного капіталу;

ВК — власний капітал;

А — капітал підприємства.

Коефіцієнтом власного капіталу, що характеризує досить стабільне положення при інших рівних умовах в очах інвесторів і кредиторів, є відношення власного капіталу до підсумку на рівні 60%. При цьому оптимальне значення даного показника для підприємства є більше 0,5.

2. Коефіцієнт позикового капіталу виражає частку позикового капіталу в загальній сумі джерел фінансування валюти балансу (ВБ). Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту незалежності (автономії).

Кпк =; (1.10)

де Кпк — коефіцієнт позикового капіталу;

ПК — позиковий капітал;

ВБ — валюта балансу.

3. Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (коефіцієнт фінансового ризику) характеризує ступінь залежності організації від зовнішніх позик (кредитів).Він показує, скільки позикових коштів припадає на 1 власних коштів. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більше позик у підприємства і тим ризикованіше ситуація, яка може привести в кінцевому підсумку до банкрутства. Високий рівень коефіцієнта відображає також потенційну небезпеку виникнення в організації дефіциту грошових коштів.

Кр =; (1.11)

де Кр — коефіцієнт фінансового ризику;

ПК — позиковий капітал;

ВК — власний капітал.

Інтерпретація даного показника залежить від багатьох факторів, зокрема, таких, як: середній рівень цього коефіцієнта в інших галузях, доступ компанії до додаткових боргових джерел фінансування, стабільність господарської діяльності компанії. Вважається, що коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу в умовах ринкової економіки не повинен перевищувати одиниці. Висока залежність від зовнішніх позик може істотно погіршити становище організації у разі уповільнення темпів реалізації, оскільки витрати по виплаті відсотків на позиковий капітал зараховуються до групи умовнопостійних, тобто таких витрат, які за інших рівних умов не зменшуються пропорційно зниженню обсягу реалізації. Крім того, високий коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу може привести до ускладнень з отриманням нових кредитів за середньоринковою ставкою. Цей коефіцієнт відіграє найважливішу роль при вирішенні питання про вибір джерел фінансування.

Отже на основі зазначеного вище, пропонуємо організаційноінформаційну модель аналізу ефективності використання власного та позикового капіталу підприємства, з метою підвищення оперативності проведення даного аналізу та точності його результатів.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ДЖЕРЕЛ ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ (НА ПРИКЛАДІ

ПАТ «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ»)

2.1. Загальна характеристика виробничо-господарської діяльності ПАТ «Миронівський хлібопродукт»

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (ПАТ «Миронівський хлібопродукт») (компанія створена у 1998 р.) — один з провідних агропромислових комплексів України. У його склад входять 20 підприємств, розташованих в Київській, Черкаській, Дніпропетровській, Донецькій, Вінницькій, Івано-Франківській, Херсонській областях і Автономній Республіці Крим. На сьогодні компанія випускає продукцію під торгівельними марками «Наша Ряба» і «Наша Ряба Апетитна», «Фуа Гра», «Сертифікований Ангус», «Легко», «Бащинський», «Qualiko». Структуру управління на рис. 2.1.

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» українська компанія, що динамічно розвивається, будуючи свою діяльність на основі унікальної моделі вертикальної інтеграції. Лідер на аграрному ринку країни в галузі птахівництва, і наразі стрімко нарощує потужності з виробництва курятини. Підприємства побудовані й оснащені за останнім словом техніки.

Професійний штат володіє унікальними для галузі знаннями та досвідом. Основа успіху компанії - це люди, інвестиції, бізнес-модель, ефективність менеджменту та передові технології.

Основною метою компанiї є збереження та розширення лiдерської позицiї в агроiндустрiальному секторi України, шляхом посилення своїх позицiй як провiдна українська компанiя, що виробляє мясо птицi, та шляхом розвитку дiяльностi по вирощуванню зернових.

Основними елементами стратегії є:

— Збiльшення обсягiв виробництва курятини

— Збiльшення обсягiв культивування зернових

— Збiльшення вертикальної iнтеграцiї

— Продовження розвитку дистрибюторської мережи та клiєнтської бази

— Продовження агроiндустриальної диверсифiкацiї

— Впровадження нових технологій з метою забезпечення захисту навколишнього середовища Основними цінностями компанії є: професіоналізм, відповідальність і прагнення вдосконалюватися. Більше 30 тисяч висококваліфікованих робітників та спеціалістів забезпечують роботу підприємств, яких у складі компанії нараховується 40. В компанії підтримуються виробничі ініціативи, які проявляють співробітники будь-якого рівня відповідальності. Компанія прагне найкращих результатів, оптимально використовуючи людські, природні та фінансові ресурси. В основі діяльності - розуміння того, що вона повинна відповідати інтересам і потребам суспільства. Відповідаючи за якість роботи компанії, дотримуючись корпоративних норм, економно та ефективно використовуючи ресурси, а також зберігаючи чистоту довкілля, ПАТ «Миронівський хлібопродукт» несе відповідальність за тих, хто формує і забезпечує успіх компанії. Усі співробітники працюють в умовах максимального сприяння розвитку їх таланів та здібностей. Завдяки найбільш перспективним технологіям компанія вдосконалює як виробничі, так і управлінські процеси. Працюючи в успішній компанії, що динамічно розвивається, співробітники відчувають упевненість у завтрашньому дні.

Основна стратегічна ціль компанії - високі темпи зростання за всіма бізнес-напрямками.

Стратегія групи «Миронівського хлібопродукту»:

Контроль за витратами виробництва. Компанія завжди контролює витрати. У ПАТ «Миронівський хлібопродукт» один із найнижчих показників витрат на виробництво продукції птахівництва по галузі у світі.

Створення надсучасних підприємств. Інвестування в сучасні виробничі потужності та обладнання, щоб підтримати статус надсучасного і надпотужного європейського виробника.

Збільшення земельного банку. Життєво важливий компонент — підтримання унікальної вертикально інтегрованої бізнес-моделі. У планах компанії — розширення земельного банку до 450 тис. га. у найближчому майбутньому на території України.

Збільшення частки присутності на ринку. Український внутрішній ринок продуктів м’ясопереробки поступово розширюється. Навіть займаючи на ньому домінуючу позицію, компанія прагне завоювати більший його сегмент, пропонуючи широкий асортимент безпечної, високоякісної продукції, зокрема більше продукції з доданою вартістю, наприклад, страви швидкого приготування та напівфабрикати.

Просування торгових марок. Спостерігається постійна підтримка торговельних марок через цільову рекламу, яка забезпечує їм високу впізнаваність, довіру до продукції ПАТ «Миронівський хлібопродукт», а також призводить до подальшого збільшення продажів.

Розширення системи збуту. Упродовж наступних п’яти років ПАТ «Миронівський хлібопродукт» планує розширити франчайзингову мережу (приблизно 2,6 тис. точок у 2014 р.), щоб охопити більшу частину країни. В планах підтримувати баланс роздрібних продажів між франчайзинговими магазинами та супермаркетами.

Основними видами діяльності ПАТ «Миронівський хлібопродукт» є:

— птахівництво і супутні виробництва (виробництво охолодженої курятини, продуктів швидкого приготування, соняшникової олії);

— рослинництво (вирощування кукурудзи, соняшника, пшениці, ріпаку);

— м'ясопереробка

— виробництво комбікормів

— інші сільськогосподарські операції (виготовлення свіжої яловичини преміум класу, фуагра, ковбасних виробів і копченини, фруктів).

До складу групи підприємств ПАТ «Миронівський хлібопродукт» включено 53 компанії з філіями та відокремленими підрозділами: ПАТ «Миронівський хлібопродукт», яке включає 15 філій та 11 відокремлених підрозділів; ДП «Перемога Нова»; ПрАТ «Дружба народів Нова» СТОВ «Старинська птахофабрика»; ДП «ПтахофабрикаШахтарська Нова» ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», яке включає філію та відокремлений підрозділ; ПрАТ «Миронівська птахофабрика»; ПрАТ «Оріль-лідер»; ТОВ «Черкаський завод залізобетонних виробів»; ТОВ «Птахофабрика Снятинська Нова»; СТОВ «Дружба Народів»; ТОВ «Таврійський комбікормовий завод»; ТОВ «Катеринопільський елеватор»; ПрАТ «Кримська фруктова компанія»; ПрАТ «Зернопродукт ПАТ „Миронівський хлібопродукт“»; ТОВ «Зернопродукт-Липівка»; ПрАТ НВФ «Урожай»; СТОВ «Україна»; ТОВ «Васко ІНК»; ПрАТ «ТепликРайагрохім»; ПрАТ «Агрофорт»; ТОВ «Добропільський комбінат хлібобулочних виробів»; ПАТ «Добропільський комбінат хлібопродуктів»; ПрАТ «Український бекон»; ПП «Агрофірма «Веселинівка»; ПрАТ «Шубиноставське»; СТОВ «Нива»; ТОВ «Баффало»; ТОВ «Світанок-агро»; ТОВ «Бізнес-квартал»; ТОВ «Агроінвест»: ТОВ «Агрокомплекс-98-Іванопіль»; ТОВ «Агроцукор ЛТД»; ТОВ «Агропостач» СТОВ ім.Шевченка; ТОВ «Агропрогрес-Катеринопільське»; СТОВ «Канівське»; ТОВ «Продальянс»; СТОП «ПСПАГРО».

Як провідний лідер українського ринку курятини, ПАТ «Миронівський хлібопродукт», охоплює близько 35% від загального споживання курятини і більше 50% українського ринку промислового виробництва. Бренд «Наша ряба» — один з найбільш упізнаваних і сильних продуктових брендів в Україні. 100% курятини виробляється і переробляється на підприємствах ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Сегмент птахівництва включає 4 бройлерні птахофабрики і 2 птахофабрики з розведення батьківського поголів'я та виробництва інкубаційного яйця. 15 розподільчих центрів компанії та власний парк вантажівок-рефрижераторів дозволяють доставляти клієнтам охолоджену й заморожену продукцію у якнайкоротші терміни.

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» — вертикально інтегрована компанія. Компанія відповідає за всі стадії процесу виробництва курятини: від виробництва інкубаційного яйця до розповсюдження й продажу фінальної продукції, від вирощування власних зернових до виробництва необхідних для годівлі птиці комбікормів. Це забезпечує повний контроль за якістю та собівартістю — від поля до столу. Унікальна бізнес-модель та інтенсивні капіталовкладення у розвиток і будівництво нових виробничих об'єктів з високим рівнем ефективності - це головна перевага компанії порівняно з конкурентами.

Рис. 2.1 Структура компанії ПАТ «Миронівський хлібопродукт»"

Вертикальна інтеграція бізнесу гарантує ПАТ «Миронівський хлібопродукт» стабільно високі стандарти якості, а також контроль над собівартістю фінальної продукції завдяки великим масштабам виробництва, що особливо важливо в умовах української економіки, що розвивається. З огляду на ріст виробництва курятини ПАТ «Миронівський хлібопродукт» планує і надалі самостійно забезпечувати себе основними інгредієнтами (кукурудзою, пшеницею, соняшником, соєю), необхідними для виробництва комбікормів. Компанія також продовжує знаходити додаткові способи використання відходів виробництва. Наприклад, на сьогодні ПАТ «Миронівський хлібопродукт» використовує лушпиння соняшнику для підстилки в пташниках і як паливо для отримання парової енергії на комбікормових заводах компанії. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» також використовує курячий послід як добриво для вирощування зернових. Уже другий рік (з 2012 р.) діє біогазова станція на птахофабриці ПрАТ «Оріль-Лідер» (Дніпропетровська обл.). У подальшому компанія продовжить підвищувати свій рівень енергонезалежності.

Компанія прагне повністю забезпечувати виробництво комбікормів власними зерновими. З 2005 року збільшує врожай, купує або реконструює заводи з виробництва комбікормів і потужності для зберігання зерна. Починаючи з 2008 року, задовольняє свої потреби в кукурудзі на 100%.

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» є єдиним виробником курятини в світі, який використовує спеціальну технологію отримання протеїна з насіння соняшнику. Це не тільки забезпечує економічну ефективність, але і гарантує повний контроль якості кормів для птиці.

На підприємствах ПАТ «Миронівський хлібопродукт» розпочинається перший етап виробництва м’яса курки. Від найкращих німецьких виробників обидві батьківські птахофабрики ПАТ «Миронівський хлібопродукт» отримують одноденних курчат Cobb 500, з яких у пташниках перетворюються на батьківське поголів'я курчат-бройлерів.

Яйця, отримані на батьківських птахофабриках, транспортуються до інкубаторів, розташованих на птахофабриках з вирощування курчат-бройлерів. Після сортування яйця розміщують на зберігання в автоматизований інкубатор, який підтримує необхідну температуру, вологість і режим циркуляції повітря, протягом всього процесу інкубації, який триває 21 днів. Щойно народжені курчата одразу проходять вакцинацію, після чого їх транспортують до пташників.

У грудні 2012 р. на птахофабриці «Оріль-Лідер» у Дніпропетровській області компанія ввела в експлуатацію в тестовому режимі першу біогазову станцію. Її потужність становитиме 5 МВт. Це перша в Європі біогазова станція такої потужності й рівня технологій, що працюватиме на курячому посліді та відходах птахофабрики. Проект також передбачає збагачувальну фабрику, яка вироблятиме органічні добрива.

М’ясопереробка є складовою частиною моделі вертикальної інтеграції. Компанія виробляє широкий асортимент продуктів від копченої курки до яловичини преміум-класу та фуа-гра. Курятина власного виробництва є головною сировиною для м’ясопереробки і становить понад 50% складу продукту, решта — яловичина та/або свинина. Для виробництва м’ясних продуктів ПАТ «Миронівський хлібопродукт» вирощує птицю, велику рогату худобу, свиней і гусей на власних підприємствах та відгодовує їх кормами власного виробництва. Протягом 2014 року компанія активно проводила оптимізацію власного продуктового портфелю. Компанія використовує курятину власного виробництва і постійно нарощує прибутковість в цьому бізнес-сегменті. Обсяг виробництва знизивися на 6% і склав 31 180 тонн.

Щоб стати незалежною від постачальників та коливань цін на сировину, компанія вирощує аграрні культури для забезпечення власних комбікормових заводів, виробляє корми для власних двох батьківських та чотирьох бройлерних птахофабрик. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» провадить дистрибуцію через власний парк вантажівок. Доставка охолодженої та замороженої продукції проходить через 11 розподільчих центрів і за допомогою 450 вантажівок-рефрижераторів. Це є завершальним етапом вертикальної інтеграції, який забезпечує контроль над якістю до точки продажу.

Компанія розвиває мережу фірмових франчайзингових магазинів, через яку продає половину виробленої продукції. Близько 40% продажів проходять через 2600 франчайзингових магазинів. Налагоджені партнерські відносини з мережами супермаркетів дозволяють ПАТ «Миронівський хлібопродукт» підтримувати розгалужену клієнтську базу, в якій доля кожного клієнта не перевищує 8% від загального обсягу продажів.

На сьогодні продукція ПАТ «Миронівський хлібопродукт» поставляється в Росію, Грузію, Киргизстан, Казахстан, Вірменію, Китай, В'єтнам, Молдову та інші країни. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» — перша українська агропромислова компанія, чиї акції котируються на основному майданчику Лондонської фондової біржі. У 2007 р. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» випустив єврооблігацій на суму 250 млн. дол. США при процентній ставці позики 10,25%. Серед інвесторів: 40% - з Великобританії, 39% - із США, 15% - з Європи, 5% - з Азії. Близько 68% облігацій купили компанії по управлінню активами. У 2010 р. в Вінницькій області було розпочато будівництво нового комплексу замкнутого циклу з виробництва м’яса птиці. Загальна потужність виробництва до 2017 р. буде складати біля 440 тис. курячого м’яса на рік. В 2009 р. врожайність зернових та олійних культур (кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак, ячмінь та ін.) в компанії «Миронівський хлібопродукт» була вища майже вдвічі, ніж середня врожайність по Україні. Підприємство має намір до 2015 р. збільшити площі оброблюваних земель до 500 тис. га, що забезпечить йому високий прибуток в рослинницькому сегменті бізнесу. На сьогодні на підприємствах ВАТ «Миронівський хлібопродукт» використовуються джерела альтернативної енергії, а саме технології конгенерації.

Завдяки зростанню виробництва на Вінницькій птахофабриці, обсяги виробництва курятини в 2014 році виросли до 546 500 тонн. У 2014 році продажі склали 525 460 тонн, що на 18% вище показників 2013 році, обсяги експорту зросли на 15%, порівняно з минулим роком, і склали 140 920 тонн. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» продовжує втілювати стратегію диверсифікації ринків збуту і досліджувати нові ринки для ведення бізнесу в країнах Азії, Близького Сходу та Африки, нарощуючи обсяги експорту м’яса птиці в ці регіони. З червня 2014 до кінця року компанія експортувала м’ясо птиці з нульовим імпортним митом, завдяки чому обсяг експорту ПАТ «Миронівський хлібопродукт» до країн ЄС склав більше 16 500 тонн курятини, що становить 12% від загального обсягу експорту ПАТ «Миронівський хлібопродукт». У 2014 році ПАТ «Миронівський хлібопродукт» збільшив експорт олії на 23%, що склав 296 150 тонн.

Рослинницька діяльність компанії спрямована на обробку сільськогосподарських земель, виробництво зернових та олійних культур для власних потреб компанії та на продаж.

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» обробляє один з найбільших земельних банків в Україні: 320 тис. га. У 2013 році компанія придбала перший актив за межами України, в Росії, — це 40 тис. га землі, 200 тис. мі елеваторів для зберігання зернових, техніка. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» вирощує кукурудзу, соняшник, пшеницю та ріпак. Кукурудза й насіння соняшнику використовуються на комбікормових заводах ПАТ «Миронівський хлібопродукт», пшениця, ріпак, соя та інші культури продаються третім особам.

Завдяки використанню передових технологій, інтенсивним інвестиціям, використанню найкращих світових практик обробки землі, сильній команді менеджменту і правильному географічному місцю розташування земель (оптимальна кількість опадів, якість землі тощо), показники ефективності обробки землі, а саме: EBITDA на 1 га і врожайність — набагато перевищують середні показники по Україні.

Вирощування власних зернових — один з найважливіших компонентів інтегрованої бізнес-моделі ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Зернові власного виробництва використовуються для виготовлення комбікормів для птиці і ВРХ. Виробництво сільськогосподарських культур дає крмпанії можливість задовольнити 100% потреб і підтримувати жорсткий контроль за біологічною безпекою та якістю. Експорт зернових приносить компанії додатковий прибуток у формі валютної виручки, що в «натуральний» спосіб хеджує ризик волатильності валют.

Станом на 31.12.2014 земельний банк компанії склав 360 тис. га. У 2014 році в рослинницькому сегменті компанія зібрала врожай з близько 290 тис. га в Україні. Завдяки сприятливим погодним умовам в україні, ефективній роботі та впровадженню найкращих практик, урожай перевищив 2 млн. тонн зернових. Урожайність усіх культур значно перевищує середню врожайність по Україні. Потужності зберігання зернових та олійних культур склали 2,094 млн. мі (включаючи елеватори і рукава наземного зберігання).

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» займається й іншими видами діяльності. До цього сегменту належить виробництво та продаж фруктів, яловичини преміум-класу, фуа-гра, а також залізобетонних виробів, виготовлених на підприємствах компанії.

Черкаський завод залізобетонних виробів був заснований у 1963 р. З самого початку свого існування завод виготовляє залізобетонні конструкції для сільськогосподарських будівель і споруд. Новий етап в історії заводу почався з 2005 року, коли він увійшов до складу ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Потужність підприємства складає близько 100 тис. кубічних метрів залізобетонних конструкцій та товарного бетону на рік. Покладаючись на досвід, маючи висококваліфікованих спеціалістів та виробничу базу, інженерно-технічні працівники заводу працюють над подальшим вдосконаленням технологій і розширенням асортименту продукції, що виготовляється.

Що стосується фруктів, то «Кримська фруктова компанія» пропонує різноманітний асортимент фруктів: яблука, груші, суниці, персики, виноград, смородину, сливи й вишні. Плантації компанії розташовані в Криму, клімат якого подібний до клімату північної Італії. Приблизно 50% з 2 тис. гектарів землі підприємства відведені під яблучні сади. Загальний урожай у 2013 р. склав 35 тис. тонн фруктів, з яких 85% - яблука (понад 30 тис. тонн).

ПрАТ «Кримська фруктова компанія» розташована в крайній частині південної України і використовує для вирощування фруктів переваги ідеального клімату. Урожай зберігається в холодильних камерах з регульованою температурою. Продукція має чудову репутацію, підтверджену сертифікатами ISO 9001:2008 та ISO 22 000:2005, і реалізується безпосередньо через супермаркети впродовж року.

Першосортну яловичину виготовляє сучасний м’ясокомбінат «Дружба народів», розташований в Криму Виробляє з бичків унікальної м’ясної породи абердино-ангус широкий асортимент високоякісної яловичини для ексклюзивної торговельної марки «Сертифікований Ангус».

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» — єдиний в Україні виробник фуа-гра. Для цього на птахофабриці «Снятинська Нова», що розташована на заході України, спеціально розводять гусей спеціальної породи. На виробництві чітко дотримано стандартів якості, які відповідають міжнародним стандартам ISO 9001:2008 та ISO 22 000:2005. Під ТМ «Фуа Гра» випускаються високоякісні муси, теріни та паштети з гусячої печінки, що продаються на місцевому ринку або експортуються.

2.2 Аналіз складу і структури власного капіталу підприємства та джерела його фінансування Обсяг власного капіталу залежить від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Відповідно процес та порядок формування власних коштів підприємства залежить як від виду діяльності, так і від завдань управління ним та напрямкам його оптимізації.

Щодо ПАТ «Миронівський хлібопродукт», то варто зазначити, що серед підприємств аграрної промисловості, які регулярно оприлюднюють фінансову звітність підприємство є одним із лідерів ринку (частка якого складає 50%) та в цілому відображає тенденції розвитку підприємств аграрної галузі України. Таким чином, у структурі капіталу ПАТ «Миронівських хлібопродукт» у 2012;2013 роках переважали зобов’язання (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Динаміка та структура пасиву балансу ПАТ «Миронівський хлібопродукт» за 2011;2013 роки

Джерело: складено автором на основі даних додатку А, Б, В.

У 2011 році власний капітал дорівнював 7 131 189 тис. грн, що склало 46,08% всього капіталу, у 2012 році власний капітал товариства дорівнював 8 820 683 тис. грн., що складало 44,51% всього капіталу. Відповідно, поточні зобов’язання у 2011 році у структурі становили 16,82% (2 603 465 тис. грн.), у 2012 — 20,06%. Довгострокові зобовязання у 2012 році зросли на 846 638 тис. грн порівняно з 2011. У 2013 році власний капітал зріс до 9 074 092 тис. грн. Таким чином, його питома вага знизилась до 42,51%. Поточні Зобов’язання знизились як у абсолютному (до 2 540 347 тис. грн.), так і відносному вираженні (до 11,9%). У 2013 році відбулося зростання в абсолютному вираженні суми власного капіталу (на 253 409 тис. грн. до 9 074 092 тис. грн.), його питома вага знизилась до 42,51%. Це було зумовлено зниженням зобов’язань на 1 434 592 тис. грн. (до 2 540 347 тис. грн), при цьому їх частка знизилась до 11,9%

Щодо безпосередньо складових власного капіталу ПАТ «Миронівський хлібопродукт», варто зазначити, що статутний капітал (табл. 2.7) у порівнянні 2012 і 2013 років не змінився, він становив 786 928 тис. грн. мУ 2013 році змін у статутному капіталі підприємства не відбулося і відповідно його розмір не змінювався, проте за рахунок зростання розміру інших складових власного капіталу його питома вага знизилась до 8,67%.

Таблиця 2.2

Динаміка та структура власного капіталу

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» за 2011;2013 роки

Джерело: складено автором на основі даних додатку А, Б, В.

Нерозподілений прибуток у 2012 році становив 8 371 135 тис. грн., а його питома вага складала 94,90%. У 2013 році він зменшився на 283 609 тис. грн. до 8 087 526 тис. грн., частка знизилась до 89,13% (зменшення відбулося за рахунок погашення непокритого збитку). Щодо резервного капіталу товариства, то він не змінювався у 2012;2013 роках, становив 169 732 тис. грн.

Таким чином розмір резервного капіталу ПАТ «Миронівський хлібопродукт» не відповідає Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки становить менше 15% статутного капіталу підприємства, що може бути фактором зростання потенційної неплатоспроможності підприємства.

Джерела фiнансування є власнi та кредитнi кошти. Показники лiквiдностi у пiдприємствi на рiвнi нормативних значень, що свiдчить про достатнiсть власних коштiв для сплати своїх поточних зобовязань. Коефiцент покриття, який характеризує спроможнiсть Емiтента покривати залученi кошти — на рiвнi нормативних значень. Показники платоспроможностi Емiтента на рiвнi нормативних.

Використання тільки власного капіталу у поточній діяльності має свої як позитивні, так і негативні сторони. Однією з переваг використання позикових ресурсів є розширення діяльності, яке не могло б відбутися за умов обмеженості власного капіталу. Крім цього, використання позикових коштів на підприємстві приводить в дію так званий ефект фінансового левериджу, який відображає рівень прибутку (або збитків), що додатково генерується на власний капітал при різній частці використання позичкових засобів. Тобто, ефект фінансового левериджу дає змогу підвищити прибутковість за рахунок нижчого рівня виплат за кредитами, ніж безпосередньо рівень рентабельності власного капіталу.

2.3 Оцінка показників ефективності використання власного капіталу ПАТ «Миронівський хлібопродукт»

Для оцінки ефективності розміщення і використання капіталу підприємства використовують такі показник як: коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт фінансового ризику, індекс постійного активу, коефіцієнт оборотності власного капіталу, рентабельність власного капіталу (за валовим прибутком), рентабельність власного капіталу (за чистим прибутком), період окупності власного капіталу.

Аналіз показників ефективності використання власного капіталу підприємства представлені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз показників ефективності використання власного капіталу

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» у 2011;2013 рр.

Джерело: складено автором на основі даних додатку А, Б, В Коефіцієнт фінансової незалежності показує ту частка власного капіталу у загальній сумі капіталу підприємства. У 2011 році цей показник дорівнював 0,46, у 2012 році відбулося зменшення до 0,44, а в 2013 році становив 0,43. Коефіцієнт фінансової незалежності має тенденцію до зниження, хоч і незначного, що підриває фінансову стійкість і незалежність від зовнішніх кредиторів та інвесторів.

Коефіцієнт фінансової залежності показує часку залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства. Коефіцієнт фінансової стабільності показує у скільки разів сума власного капіталу перевищує розмір залученого капіталу. Ці показники відсутні, так як на підприємстві немає залученого капіталу.

Індекс постійного активу відображає суму необоротних активів, що припадають на 1 гривню власного капіталу. Цей показник у 2011 році становив 1,26, у 2012 році - 1,34, а у 2013 році - 1,41. Відбулося зростання.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує наскільки мобільні власні джерела засобів з фінансової точки зору. Коефіцієнт маневреності у період з 2011 по 2013 з -0,26 до -0,41 зростав, автоматично зменшувалися інші показники, наприклад, коефіцієнт автономії, що призводить до більшої залежності підприємства від кредиторів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує, наскільки масштаб діяльності підприємства забезпечується власним капіталом. Показник свідчить про стабільність, що передбачає достатню кількість власного капіталу у підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал, тобто характеризує ефективність вкладення коштів у дане підприємство. рівень фінансового важеля оптимальний, майже на рівні 0,3. ПАТ «Миронівський глібопродукт» здатне компенсувати податкові стягнення і забезпечити належний рівень рентабельності власного капіталу. При такому співвідношенні між рівнем фінансового важеля і рентабельністю активів значно знижується фінансовий ризик.

Рентабельність власного капіталу (за валовим прибутком) показує збільшення значення з 0,32 (у 2011 році) до 0,33 і 0,36 (у 2012 і 2013 роках), що означає ефективне використання власних ресурсів для отримання прибутку. Рентабельність власного капіталу (за чистим прибутком) — визначає величину чистого прибутку, заробленою кожною гривнею вкладеного власного капіталу, так само має тенденцію до зниження. Має тенденцію до збільшення з 0,23 до 0,27 в період 2011;2013 років.

Період окупності власного капіталу є зворотним до коефіцієнта рентабельності власного капіталу за чистим прибутком. За аналізований період зменшується з 4,40 до 3,66, що є нормативним значенням.

Важливе значення має аналіз рентабельності власного капіталу за моделлю Du Pont (табл. 2.4) :

; (2.1)

Таблиця 2.4

Аналіз рентабельності власного капіталу за моделлю Du Pont

ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Миронівський хлібопродукт» у 2011;2013 рр.

Джерело: складено автором на основі даних додатку А, Б, В.

Коефіцієнт рентабельності продажів відображає фінансовий результат за певний період, коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання майна підприємства, а мультиплікатор власного капіталу — структуру джерел формування господарських засобів.

Рентабельність продажу у 2011 році становила 0,21, а в 2012 році зросла до значення 2,07. У 2013 році показник збільшився на 1,88%, до значення 2,07. Коефіцієнт оборотності активів протягом аналізованого періоду зростав від значення 0,49 до 0,53. Фінансовий важіль у 2011 році не перевищував нормативне значення (3) і в подальшому зростав до 2,25 і 2,35.

Отже, провівши аналіз ПАТ «Миронівський хлібопродукт», можна зробити висновок, що вцілому фінансові показники відповідають нормативним, підприємство є розвиненим у своїй галузі і здатне продовжувати свою діяльність, отримуючи прибутки.

Щодо виробництва курятини, то Вінницький комплекс протягом 2014 р. в експлуатацію були введені 3 останні майданчики вирощування першої черги птахофабрики (12 бригад вирощування). Завдяки зростанню виробництва на Вінницькій птахофабриці обсяги виробництва курятини в 4 кв. 2014 р. зросли на 13% і склали 142 120 тонн (4 кв. 2013 р.: 125 820 тонн) і 546 500 тонн за 2014 р. в цілому (2013 р.: 472 800 тонн). Обсяги продажів курятини в 4 кв. 2014 р. склали 128 680 тонн, що на 6% вище, ніж в 4 кв. 2013 р. У 2014 р. продажі склали 525 460 тонн, що на 18% вище показників 2013 р.

У 4 кв. 2014 р. середня ціна на курятину зросла на 54%, порівняно з минулим роком, і склала 23,72 грн. за 1 кг зведеної ваги (без урахування ПДВ), і на 25% до 19,99 за 1 кг зведеної ваги (без урахування ПДВ) в 2014 р., порівняно з 2013 р., у зв’язку зі значною часткою експорту та девальвацією національної валюти протягом звітного періоду.

З огляду на значну девальвацію національної валюти і перехід споживачів з більш дорогих видів м’яса (свинини та яловичини) на більш доступні внутрішній попит на м’ясо птиці зміцнився. Обсяг внутрішніх продажів ПАТ «Миронівський хлібопродукт» у 4 кв. 2014 р. зріс приблизно на 8%, і на 19% - протягом року.

У 2014 р. обсяги експорту зросли на 15%, порівняно з минулим роком, і склали 140 920 тонн. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» продовжує втілювати стратегію диверсифікації ринків збуту і досліджувати нові ринки для ведення бізнесу в країнах Азії, Близького Сходу та Африки, нарощуючи обсяги експорту м’яса птиці в цірегіони.

З червня 2014 р. і до кінця року ми експортувати м’ясо птиці з нульовим імпортним митом, завдяки чому обсяг експорту ПАТ «Миронівський хлібопродукт» в країни ЄС склав більше 16 500 тонн курятини, що становить 12% від загального обсягу експорту ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

Внаслідок збільшення обсягів виробництва комбікормів на Вінницькому комплексі в 2014 р. ПАТ «Миронівський хлібопродукт» збільшив експорт олії, порівняно з минулим роком, на 23%, і на 30% - у 4 кв. 2014 р. Середня ціна в 2014р. знизилася, порівняно з минулим роком, на 19%, а в 4 кв. — на 8%, порівняно з аналогічним періодом минулого року, відповідно до світових цінових тенденцій.

У 2014 р. в рослинницькому сегменті компанія збере врожай з близько 290 тис. га в Україні. Завдяки сприятливим погодним умовам в Україні, ефективній роботі та впровадженню найкращих практик, урожай перевищив 2 млн тонн зернових. Урожайність усіх культур значно перевищує середню врожайність по Україні. Озимі посіви у гарному стані.

Беручи до уваги той факт, що птахофабрика «Шахтарська Нова» припинила операційну діяльність у 2014 році, компанія вирішила слідувати своїй бізнес-моделі та переобладнати одну з бройлерних птахофабрик холдингу («Перемога Нова», потужність 35 тис. тонн м’яса птиці на рік) на виробництво інкубаційного яйця, щоб поступово замінити імпорт та уникнути негативних наслідків, що впливають на загальні обсяги виробництва. Потужності будуть запущені ближче до кінця року. Навіть у цей не простий для України час завдяки стійкій моделі бізнесу, сильній команді управлінців і щоденному внеску співробітників ПАТ «Миронівський хлібопродукт» зможе й надалі здійснювати свою стратегію і отримувати стабільні фінансові результати, зміцнюючи свої позиції однієї з провідних агропромислових компаній України[20].

РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ФІНАНСУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ Виробнича й фінансова діяльність підприємств потребує управління фінансовими ресурсами, зокрема власним капіталом підприємства, яке повинно створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність даного підприємства на ринку. У зв’язку із самостійним виробленням управлінських рішень, які приймають суб'єкти підприємництва в умовах ринку, кожне підприємство повинно формувати оптимальну структуру власного капіталу, ефективно управляти ним, щоб забезпечити йому успіх в умовах конкуренції.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахнок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення еефктивності використання власного капіталу — збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство повинне відслідковувати середньозважену вартість капталу (середньозавжена вартість капіталу ввизначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіатлу цього виду) і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над сердньозваженою вартістю капіталу.

Налагоджений механізм управління капіталом передбачає [15]:

— чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у плановому періоді;

— удосконалення методики визначення й аналізу ефективності використання усіх видів капіталу; розроблення напрямків оптимізації процесу управління капіталом, а також їхнього аналізу і запровадження;

— розроблення методики оперативного управління високоліквідними обіговими активами; розроблення загальної стратегії управління капіталом;

— використання у процесі управління економічних методів і моделей, зокрема під час аналізу і планування;

— орієнтацію на використання внутрішніх важелів впливу на процес управління капіталом.

Фінансування власного капіталу підприємства повинно ґрунтуватись насамперед на закономірностях його обігу, типології стратегій управління та системі тактичного управління. Закономірності обігу капіталу підприємства визначають: мінімально необхідний обсяг його фінансування; нормативи розподілу за групами активів, що залежать від технологій виробництва та практики реалізації продукції, товарів, послуг; частково? швидкість обігу тощо. Обраний тип стратегії управління капіталом є основою процесів оптимізації його структури, суттєво впливає на стійкість та гнучкість підприємства, тривалість ділового циклу, тривалість стадій життєвого циклу, довгострокові тенденції вартості капіталу та ін. Система тактичного управління капіталом обумовлює поточну фінансову ефективність його використання, поточну фінансову стійкість підприємства, можливості мінімізації ризиків діяльності та, врешті-решт, специфіку руху грошових потоків підприємства[16].

Ще одним важливим напрямом управління капіталом підприємства є оптимізація структури капіталу, яку зазвичай виконують у три етапи: дослідження існуючої структури капіталу та визначення його структурного впливу на ефективність функціонування підприємства; оптимізація структури власного капіталу за критерієм максимізації рентабельності власного капіталу; оптимізація структури власного капіталу за критерієм мінімізації його середньозваженої вартості (рис. 3.1).

Ця методика оптимізації власного капіталу за визначеними критеріями дає можливість управляти процесом формування власного капіталу підприємства з урахуванням впливу всіх джерел його формування.

Рис. 3.1. Структурно-функціональна модель багатокритеріальної оптимізації структури власного капіталу акціонерного товариства Джерело:.

На першому етапі аналізується власний капітал, джерела його формування в попередньому періоді. Протягом другого етапу необхідно дослідити зовнішнє середовище, фактори якого можуть вплинути на структуру власного капіталу акціонерного товариства. Основними з цих чинників є: галузева приналежність акціонерного товариства; стадія життєвого циклу; кон’юнктура товарного і фінансового ринків тощо.

На третьому етапі перед акціонерним товариством стоїть проблема вибору: чи орієнтуватися на наявну структуру власного капіталу, чи прагнути максимізувати рентабельність власного капіталу.

Показник чистої рентабельності власного капіталу в нашому дослідженні береться як критерій оптимізації структури власного капіталу за тією причиною, що він є інтегральним і тому найбільш повно характеризує ефективність фінансової діяльності акціонерного товариства.

На цьому етапі здійснюється безпосередній розрахунок оптимальної структури власного капіталу за критерієм максимізації рентабельності власного капіталу. Це можна зробити двома способами. Перший — побудова багатофакторної лінійної економетричної моделі задачі оптимізації за цим критерієм; другий — розрахунок оптимальної структури власного капіталу методом ітерацій.

Якщо результати розрахунків за першим критерієм оптимізації структури власного капіталу акціонерного товариства нас задовольняють (тобто чиста рентабельність власного капіталу досягнула значення 15%), переходимо до наступного етапу.

На четвертому етапі алгоритму розв’язується однокритеріальне завдання за критерієм мінімізації середньозваженої вартості власного капіталу. Це критерій другого порядку. Важливого значення в сучасній економічній теорії набуває проблема формування оптимальної структури власного капіталу, яка б дала змогу звести до мінімуму середньозважену вартість власного капіталу і водночас підтримати кредитну репутацію акціонерного товариства на рівні, що дозволяє залучати нові капітали на прийнятних умовах.

Згідно із критерієм мінімізації середньозваженої вартості власного капіталу перевага у формуванні структури капіталу акціонерного товариства надається відносній дешевизні того чи іншого джерела ресурсу. Оскільки ступінь обмеженості кожного джерела капіталу різна, а, відповідно, змінюється у певний момент його вартість (розмір дивіденду тощо), постільки доводиться з часом переходити від одного джерела до іншого, орієнтуючись щораз у на мінімальну ціну. Цей підхід щодо оптимізації структури капіталу, на думку деяких дослідників, є типовим для вітчизняних підприємств.

Процес оптимізації структури власного капіталу за критерієм мінімізації його середньозваженої вартості заснований на попередній оцінці вартості всіх складників власного капіталу при різних умовах залучення і здійсненні багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості власного капіталу.

На п’ятому етапі формується оптимальна структура власного капіталу акціонерного товариства з урахуванням отриманих результатів оптимізації за розглянутими критеріями. Граничні межі максимально рентабельної і мінімально вартісної структури власного капіталу дають змогу визначити поле вибору конкретних його значень на плановий період.

Шостий етап: за допомогою матаметичних розрахунків здійснюється порівняння витрат із вигодами від оптимізації структури власного капіталу акціонерного товариства.

Сьомий етап: порівнюється наявна структура капіталу зі знайденою оптимальною. При їхній розбіжності коректується існуюча його структура до знайденої оптимальної. У процесі цього вибору враховуються раніше розглянуті критерії, що характеризують індивідуальні особливості діяльності акціонерного товариства. Виконання цього етапу потребує ґрунтовної розробки конкретних заходів, які дають змогу сформувати необхідну оптимальну структуру власного капіталу підприємства[8].

Таким чином, оптимізація структури власного капіталу є доволі багатофакторним процесом й не зводиться до якогось стандартного для всіх акціонерних товариств алгоритму дій. Кожне окреме підприємство зазвичай керується тим критерієм, який на цей момент його діяльності вважається найбільш доцільним. Тому й поняття оптимальної структури власного капіталу набуває значного суб'єктивного прикладного змісту.

ВИСНОВКИ Метою курсової роботи є дослідження власного капіталу підприємства, а також визначення шляхів удосконалення його структури. Згідно з поставленою метою у першому розділі курсової роботи розглянуто економічний зміст та особливості власного капіталу підприємства, теоретичні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства, методика розрахунку показників ефективності використання власного капіталу підприємства в ринкових умовах господарювання.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами: статутний капітал, резервний, спеціальні (цільові) фінансові фонди, нерозподілений прибуток та інші форми власного капіталу. Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тієї життєво потрібною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства.

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції: функція заснування та введення в дію підприємства, функція відповідальності та гарантії, захисна функція, функція фінансування та забезпечення ліквідності, база для нарахування дивідендів і розподілу майна, функція управління та контролю.

Другий розділ містить загальну характеристику господарської діяльності та оцінка фінансового стану ПАТ «Миронівський хлібопродукт», аналіз складу і структури власного капіталу підприємства та джерела його фінансування, оцінка показників ефективності використання власного капіталу підприємства.

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (ПАТ «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ») — один з провідних агропромислових комплексів України. У його склад входять 20 підприємств, розташованих в Київській, Черкаській, Дніпропетровській, Донецькій, Вінницькій, Івано-Франківській, Херсонській областях і Автономній Республіці Крим. На сьогодні компанія випускає продукцію під торгівельними марками «Наша Ряба» і «Наша Ряба Апетитна», «Фуа Гра», «Сертифікований Ангус», «Легко», «Бащинський», «Qualiko»

Коментуючи результати операційної діяльності 2013 року, голова правління ПАТ «Миронівський хлібопродукт» Юрій Косюк відзначив: що Цього року компанія зібрали зі своїх земель в Україні чудовий урожай. На жаль, за нижчими цінами згідно зі світовими ціновими тенденціями, проте це позитивно вплинуло на результати в сегменті птахівництва у 2014 р. Незважаючи на те, що в 2013 році компанія очікує нижчих фінансових результатів, ніж прогнозувалось раніше, оптимізована собівартість виробництва м’яса птиці у поєднанні із загальним зростанням обсягів виробництва курятини і останнім придбанням земель у Росії та Україні посприяють зміцненню та подальшому поліпшенню фінансових результатів компанії в 2014 р.

ПАТ «Миронівський хлібопродукт», сильна позиція на ринку, конкурентоздатні витрати на виробництво, інвестиції в розширення і диверсифікована стратегія експорту — ключові фактори зміцнення і поліпшення фінансових і операційних результатів в 2014 році.

Третій розділ базуючись на проведеному аналізі підприємства містить пріоритетні напрями фінансування власного капіталу підприємств. Було розглянуто механізм фінансування власного капіталу підприємства, а також розроблена структурно-функціональна модель багатокритеріальної оптимізації структури власного капіталу підприємства, що відображає послідовність дій, яких необхідно дотримуватися. Ця методика оптимізації власного капіталу за визначеними критеріями дає можливість управляти процесом формування власного капіталу підприємства з урахуванням впливу всіх джерел його формування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Башкатова С. В. Лізингове фінансування інноваційної діяльності в Україні // Вісник Хмельницького національного університету. — 2007. — № 6. — С. 67−71.

Берлач А.І. Проблеми становлення лізингових відносин в АПК /А.І. Берлач // України // Фінанси України. — 1999. — № 5. — С. 73−74.

Бланк И. А. Управление денежными потоками. И. А Бланк. — 2-у изд. — К.: «Библиотека финансового менеджера», НИКА — Центр, 2007.

Ван Хорн, Джеймс К., Ван Хорн, м. Джон, М. Вахович: Пер. с англ. — М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. — 800с.

Власний каптал пдпримства та порядок його формування [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://repetitora.com/vlasnij-kaptal-pdprims tva-ta-porjadok-jogo-2

Герасимчук, З.В. Фінансовий менеджмент: навч. Посібник для студ. Вищих навч. Закл. /З.В.Герасимчук, І.М. Вахович. — Вид. 2-е, переробл. І доп. — Луцьк: Надстиря, 2007. — 412 с.

Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. — К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 2008. — 544 с.

Джерела формування власного капіталу [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://library.if.ua/book/129/8543.html

Єлецьких, С.Я. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб. для вузів / С.Я. Єлецьких, Г. В. Тельнова. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 175 с.

Зятковський І.В. Фінанси підприємств:Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2003. — 364 с.

Ковалев В. В Управление денежными потоками, прибылью и рентабельностью: учебно-практ. Пособие // В. В Ковалев. — М.: Велби, 2008.

Коллас Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методи: Учебное пособие /Пер.с фпанц. Под ред. Проф. Я. В Соколова. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. 576 с.

Кононенко О., Маханько О. Аналіз фінансової звітності. — Х.: Фактор, 2008. — 208 с.

Ларіонова К.Л., Яремчук О. В. Можливості, проблеми та перспективи розвитку лізингу в Україні // Наука й економіка. — 2007. — № 4. — С. 10−19.

Шпак Н. З. Система управління капіталом підприємства / Н. З. Шпак, О. М. Рудницька // Науковий вісник НЛТУ України. — 2010.? Вип. 20.10. — С. 257−261.

Корнєєв М.В., Гололобов М.І. Теоретичні засади управління капіталом вітчизняних підприємств/ Вісник Дніпропетровського університету.-2009.

Москаленко В. П. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як основа для діагностики його банкрутства / В. П. Москаленко, О. Л. Пластун // Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 6 (60). — С. 180 — 191.

Офіційний сайт ПАТ «Миронівський хлібопродукт» — http://www.mhp.com.ua

Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф.- 2 е вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 1999. — С. 213.

Подольська В.О. Фінансовий аналіз: навч. посібник. / В. О. Подольська, О. В. Яріш — Київ: Центр навчальної літератути, 2007. — 488 с.

Половинкин С. А Управление финансами предприятия; Учеб.- Практ. пособие / С. А Половинкин. — М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2001.-376с.

Положення (стандарти) бухгалтерського облыку/ уклад. В. Кузнецов. — Харків:Фактор, 2009. — 416.

Поукока М.А., Тейлор А. Х. Финансовое планирование и контроль: Пер. с англ./. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 480 с.

Прушківська Е. В., к.е.н., доцент, Санакоєва М. А., магістр Запорізький національний університет Напрями вдосконалення, формування та використання фінансовий ресурсів на підприємстві [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://web.znu.edu.ua/herald/issues/2010/Vest_Ek7−3-2010;PDF/256−262.pdf

Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання Навч. посіб-ник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.

Фінанси підприємст: Основний капітал [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://pidruchniki.com/18 421 120/finansi/osnovniy_kapital

Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. — К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. — С. 296.

Чиж Н. М. Проблеми формування оптимальної структури власного капіталу акціонерного товариства / Н. М. Чиж // Науковий вісник волинського університету ім. Лесі Українки. — 2007. — № 12. — С. 126−131.