Чинники та рівень інвестування національної економіки

Тема:

Чинники та рівень інвестування національної економіки

ПЛАН Вступ

1. Поняття та види інвестицій;

2. Аналіз інвестування національної економіки;

3. Чинники, що впливають на рівень інвестування національної економіки;

4. Рекомендації та шляхи покращення інвестиційної привабливості України;

ВИСНОВКИ Список літератури

Вступ Дослідження проблем інвестування економіки завжди знаходилося в центрі уваги економічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкають самі глибинні основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікроі макрорівнях. Важливою проблемою виступає теоретичне обґрунтування критеріїв ефективності інвестиційних витрат, взаємозв'язку і взаємозумовленості капітальних вкладень і структурних зрушень в економіці, визначення пріоритетів у галузевій структурі інвестицій, а також усередині основних народногосподарських сфер: основного виробництва (власне виробництва), виробничої і соціальної інфраструктур. Не менше значення має також дослідження джерел і засобів формування інвестиційних ресурсів у сучасних умовах перехідної економіки в Україні.

Сформована нині в Україні економічна ситуація значно ускладнює інвестиційну діяльність: потрібно розробка адекватного ринковим відносинам інвестиційного механізму, що органічно сполучить форми приватного і державного інвестування, оптимізації взаємозв'язків різних суб'єктів інвестиційної діяльності, розробки відповідної законодавчо-нормативної бази й інші міри, що регламентують інвестиційний процес, як на рівні окремої фірми, компанії або галузі, так і на рівні національної економіки в цілому.

Потенційно Україна, володіючи значним внутрішнім ринком, розгалуженим промисловим і сільськогосподарським потенціалом, багатими та різноманітними природними ресурсами, а також вигідним геополітичним розташуванням, може стати одним із провідних європейських реципієнтів інвестицій. Країна має потужну інфраструктуру виводу добутої сировини, металів, хімічних добрив та зернових на світові ринки (нафтоі газопроводи, портове господарство, залізниця тощо) та здатна абсорбувати додатковий капітал, маючи, по-перше, людські ресурси (трудові, управлінські, адміністративні), що можуть перетворювати інвестиційні засоби (заощадження) у реальні інвестиції, по-друге — ефективний платоспроможний попит на продукцію, вироблену в результаті інвестицій.

Проте притоку в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу перешкоджають, зокрема політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще однієї дуже важливої причини — корупції.

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙ Терміном «інвестиції» позначається багатозмістовне поняття. В широкому розумінні інвестиції забезпечують механізм, необхідний для фінансування росту та розвитку економіки країни. У більш вузькому розумінні під інвестицією переважно розуміють довгострокове вкладення капіталу у власній країні чи за кордоном в підприємства різних галузей, у підприємництво, справу, інноваційні проекти, соціально-економічні програми.

Фінансове визначення інвестицій — всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу.

Економічне визначення інвестицій — видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, органами місцевого самоврядування за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав (стаття 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок: власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетних інвестиційних асигнувань; безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян (стаття 10 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності (стаття 7 Закону України «Про режим іноземного інвестування»).

Держава гарантує, зокрема стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів, захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій проте, слід зазначити, що більшість гарантій, передбачених законодавством, носять декларативний характер, оскільки не розроблені механізми їхньої реалізації.

Міжнародна статистика, зокрема статистика Міжнародного валютного фонду, виділяє три групи інвестицій, що включаються у баланс руху капіталів:

прямі інвестиції;

портфельні інвестиції;

інші інвестиції.

Прямі інвестиції — це вкладення капіталу з метою набуття довгострокового економічного інтересу та отримання підприємницького прибутку (доходу), що забезпечує контроль інвестора над об'єктом інвестування.

Портфельні інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу та за відсутності права реального контролю над об'єктом інвестування.

До складу інших інвестицій входять торговельні кредити, банківські позики, лізинг, придбання валюти та розміщення грошових коштів на депозитах.

Інвестиції розрізняються і за ступенями ризику, а саме: високоризикові та малоризикові інвестиції. Інвестиції з низьким рівнем ризику — це вкладення, які вважаються безпечним засобом для отримання прибутку. Інвестиції з високим рівнем ризику — це вкладення, які вважаються спекулятивними з точки зору гарантії отримання прибутку.

Економісти розділяють також інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи чотири їхні види: нетто-інвестицій, екстенсивні інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції.

Нетто-інвестиції - це інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції).

Екстенсивні інвестиції - це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу.

Реінвестиції - повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу.

Брутто-інвестиції - це нетто-інвестиції плюс реінвестиції.

Крім того, розрізняють валові інвестиції, що являють собою загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів, а також чисті інвестиції — це сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді. Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на тому або іншому етапі.

2. АНАЛІЗ ІНВЕСТУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Інвестиційні процеси, їх характер, інтенсивність та результативність, а також управління ними залежить від інвестиційного клімату, що сформувався в державі, тобто від стану правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в її межах., яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

Інвестиційний клімат — сукупність економічних, правових, регуляторних, політичних та інших факторів, які у кінцевому рахунку визначають ступінь ризику капіталовкладень та можливість їх ефективного використання.

Складові інвестиційного клімату: політична ситуація, макроекономічні фактори, правове середовище, податкове оточення, регуляторний вплив.

1. Політична ситуація

Політична атмосфера залишається складною і поляризованою в країні, в тому числі як результат способи та поспішності реформ, що здійснюються. Наявність значних політичних політичних ризиків, тобто тенденцій, які провокують стан невизначеності в ухваленні політичних рішень і перешкоджають економічним агентам у плануванні своїх дій на ринках країни, а також негативно впливають на стан різних соціальних груп, означає існування поряд з країною осередків нестабільності, включення України в зону конфлікту інтересів та високу поляризованість політичного поля, а також закритість процесу ухвалення рішень органами державної влади, які часто приймаються в інтересах самих політичних гравців, а не в інтересах соціальних груп, що не беруть безпосередньої участі в ухваленні рішень, втручання уряду у справи корпорацій і високий рівень корупції.

2. Макроекономічні фактори

Основною ознакою, яка зумовила зміни макроекономічних показників економіки України у І кварталі 2010 року були наслідки світової фінансової кризи, на основі яких з’явилися перші ознаки пожвавлення виробничої діяльності та поліпшення економічної ситуації.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, станом на 1 квітня 2010 року склав 40 007,4 млн.дол.США, що на 0,2% більше обсягів інвестицій на початок 2010 року та в розрахунку на одну особу становив 872,1 дол. США (із 126 країн світу).

У І кварталі 2010 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 717,1 млн.дол.США прямих інвестицій, що становить 61,0% від надходжень І кварталу попереднього року. З країн ЄС надійшло 516,2 млн.дол.США (72,0% загального обсягу), з країн СНД — 114,6 млн.дол.США (16,0%), з інших країн світу — 86,3 млн.дол.США (12,0%). У той же час капітал нерезидентів зменшився на 296,1 млн.дол.США.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо за І квартал 2010 року становив 98,3 млн.дол.США, що складає 12,0% від рівня відповідного періоду попереднього року.

Капітальні інвестиції за січень — березень 2010 ріку фактичних цінах, млн. грн. у % до загального обсягу

— інвестиції в основний капітал 21 294,9 (82%);

— капітальний ремонт 1828,3 (7%);

— інвестиції у нематеріальні активи 1062,6 (4)%;

— інші 1694,6 (7%)

Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості - 13 135,3 млн.дол.США (32,8% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної - 11 745,9 млн.дол.США та добувної - 1089,6 млн.дол.США. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 5612,3 млн.дол.США прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів — 1788,7 млн.дол.США, машинобудування — 1118,2 млн.дол.США, хімічну та нафтохімічну промисловість — 1116,9 млн.дол.США, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції - 777,8 млн.дол.США.

У фінансових установах акумульовано 12 637,5 млн.дол.США (31,6%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку — 4323,3 млн.дол.США (10,8%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям — 4221,1 млн.дол.США (10,6%).

Розподіл прямих іноземних інвестицій за основними галузями економіки станом на 1 квітня 2010 р.

Структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування станом на початок 2010 року (у відсотках до загального обсягу)

Основним джерелом інвестицій в основний капітал були власні кошти підприємств і організацій, які становлять 60% від загального обсягу інвестицій. Це більше, ніж у 2005;2007 роках (56−57%), однак менше, ніж у 2000;2004 роках (68−62%). У 1 кв. 2009 р. — 80%.

Фактично економіка України продовжує інвестуватись переважно за рахунок реінвестування доходів підприємств.

інвестиційний капітал національний економіка ОСНОВНІ ФОРМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ (у % до загального приросту за період) Слід зазначити, що дефіцит інвестиційних ресурсів та відповідне скорочення інвестування, окрім України, відчувають більшість країн світу. Погіршення фінансового стану підприємств, різке зменшення прибутковості і кредитоспроможності підприємств, скорочення позичкових ресурсів (національних — через кризу ліквідності та підвищення вартості запозичень, зовнішніх — внаслідок розвитку фінансової кризи), а також високий ступінь невизначеності щодо глибини та тривалості кризових явищ позначились не лише на здатності виконувати поточні зобов’язання, а й стали основною причиною пролонгованого згортання інвестиційної діяльності. Як наслідок, обсяги інвестицій в основний капітал за І квартал 2010 року склав 717,1 млн.дол.США, що на 39% менше порівняно з І кварталом 2009 року.

На тлі недостатності як внутрішніх, так і зовнішніх позичкових коштів підприємства змушені були скоротити вкладення інвестицій, а частину обмеженого прибутку спрямовувати на забезпечення погашення раніше накопичених боргових зобов’язань.

КРАЇНИ — НАЙБІЛЬШІ ІНВЕСТОРИ

3. ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ ІНВЕСТУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Найбільший вплив на обсяги іноземного інвестування в Україні справляють політичні й правові чинники, рівень корупції й організованої злочинності, адміністративні бар'єри та інші фактори неекономічного характеру. Так, зокрема причинами незадовільного залучення інвестицій в Україну є низький міжнародний рейтинг країни та нестабільність наявної нормативно-правової бази.

Виходячи з вищенаведеного, серед чинників, що впливають на залучення інвестицій є:

1. Темп інфляції. Вважається, що темпи інфляції обернено впливають на пряме іноземне інвестування, оскільки чим вищий рівень цього показника, тим більшою мірою зменшуватиметься майбутній прибуток від інвестицій і відповідно менше стимулів виявиться до нарощування обсягів інвестицій.

2. Обсяги внутрішнього споживання. Оскільки переважна більшість іноземних інвестицій вкладається в галузі, що виробляють товари і послуги для внутрішнього кінцевого споживання, то інвестори мають коригувати обсяги інвестицій з огляду на прогноз продажу продукції, яку планується виробити в Україні.

3. Обсяги імпорту. Оскільки вважається, що для багатонаціональної компанії експорт та інвестування є альтернативними варіантами вкладання коштів в іноземні країни, то обсяги іноземних інвестицій та імпорту мають бути пов’язані оберненою залежністю.

4. Ставка відсотка за кредитами комерційних банків. Як зазначено вище, різниця у відсоткових ставках в різних країнах є причиною міжнародного руху капіталів, однак в першу чергу в формі портфельних інвестицій. Отже, включення у дослідження ставки банківського відсотка дозволить перевірити теоретичний висновок про неможливість пояснення залучення інвестицій різницею у відсоткових ставках.

5. Обмінний валютний курс. Враховуючи, що значна частина іноземних інвестицій в Україну здійснюється у формі грошових внесків, то за їх конвертації у гривні іноземні інвестори мають враховувати поточний валютний курс.

6. Валові внутрішні інвестиції. Вважається, що обсяги внутрішнього інвестування нерідко слугують для іноземних інвесторів індикатором привабливості певних галузей економіки та країни взагалі - збільшення цих обсягів свідчить про зростання ділової активності та прагнення внутрішніх інвесторів до розширення виробництва. З іншого боку, можливе й витіснення внутрішніми інвестиціями іноземних, оскільки учасники інвестиційної діяльності звертаються до іноземних інвесторів, у тому числі, й через брак національних заощаджень.

Таким чином, основними причинами низького рівня інвестиційної активності в Україні є:

— посилення ризиків дестабілізації на валютному ринку;

— збереження складної ситуації у банківській сфері, зокрема недостатні обсяги довгострокового кредитування вітчизняної економіки;

— незадовільна кон’юнктура зовнішнього ринку за традиційними товарними групами українського експорту;

— низька купівельна спроможність населення, що звужує ємкість внутрішнього ринку;

— обмежені можливості доступу до фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

— зниження рівня прибутковості українських підприємств;

— збільшення курсової різниці розрахункових обсягів кумулятивного показника залучених прямих іноземних інвестицій в Україну, у зв’язку із падінням офіційного курсу гривні до долара США, тощо.

— правове середовище:

На сьогоднішній день іноземні інвестори які все ж наважуються інвестувати в нашу економіку вимагають законодавчих гарантій, великі корпорації та інвестиційні компанії вимагають урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів.

Проте, незважаючи на посилену увагу до цього питання з боку держави, воно так і залишилося не вирішеним.

Одними з головних завдань на короткострокову перспективу постає створення необхідної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення прав та законних інтересів інвесторів, формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

— податкове оточення:

З метою систематизації податкового законодавства Урядом розроблено проект Податкового кодексу, який має стати першим в Україні кодифікованим законодавчим актом, який буде направлений на комплексне регулювання питань, пов’язаних з оподаткуванням, а також стимулюванням інноваційно-інвестиційної діяльності шляхом запровадження спеціальних податкових режимів, пільг на будівництво об'єктів інфраструктури та по податку на прибуток з енергозбереження, прискореної амортизації, забезпечення уніфікації підходів до оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестицій у будь-яких секторах економіки, удосконалення порядку відшкодування податку на додану вартість.

— регуляторний вплив:

Вирішення питання щодо значного покращення бізнес клімату вимагає перегляду та внесення змін до законодавства.

Крім того, на думку експертів. Світового банку основними перешкодами для підвищення привабливості в очах як іноземних, так і внутрішніх інвесторів є обтяжливі регуляторні процедури, зокрема:

А) складність адміністрування податків, (довідково: місце України у рейтинговому дослідженні Міжнародної фінансової корпорації, група Світового банку (далі - МФК) «Ведення бізнесу» за показниками «система оподаткування» — 181 серед 183 країн, що досліджуються. За цим показником ми випереджаємо лише Республіку Білорусь та Венесуелу);

Б) кількість та складність отримання дозволів, (довідково: місце України у рейтинговому дослідженні МФК «Ведення бізнесу» за показниками «дозвільна система у будівництві» — 181 серед 183 країн, що досліджуються. За цим показником ми випереджаємо лише Російську Федерацію та Еритрею (країна в північно-східній Африці).

В) технічне регулювання (сертифікація та стандартизація),

Г) перевірки органів державного нагляду.

В поточному році планується скорочення на 30% видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню та встановити єдиний порядок ліцензування, спрощення порядку отримання ліцензій, зокрема шляхом зменшення відповідних документів, що додаються до заяви для отримання ліцензій та процедур видачі документів дозвільного характеру (заплановано скасувати 49 з 227 документів дозвільного характеру);

4. РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇПРИВАБЛИВОСТІ УКРАЇНИ З метою стимулювання залучення іноземних інвестицій необхідно:

надання інвесторам комплексної допомоги під час оформлення та реалізації пріоритетних для економічного розвитку країни інвестиційних проектів;

активізації міжнародного співробітництва з метою спільної реалізації пріоритетних інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку України, зокрема, у сферах транспорту, енергетики, телекомунікацій, екології, розвитку муніципальної інфраструктури, малого та середнього бізнесу, проектів з підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 році;

забезпечення взаємодії держави з приватними партнерами з метою стимулювання інвестиційної діяльності;

відновлення спеціальних режимів інвестиційної діяльності, створення промислових (індустріальних) парків;

удосконалення механізму залучення інвестицій на умовах, визначених угодами про розподіл продукції та угодами про спільну діяльність.

Основними шляхами розвитку інвестиційної діяльності в Україні та її активізації необхідно визначити:

1) покращання інвестиційного клімату; створення умов для переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки через удосконалення законодавства, спрямованого на активізацію інвестиційної діяльності; зняття перешкод і стимулювання залучення інвестицій;

2) удосконалення методології розробки та оцінювання інвестиційних проектів, розбудова системи державного інвестування за такими напрямами:

· державна підтримка реалізації інвестиційних програм і проектів в інфраструктурних та базових секторах економіки;

· державна підтримка інвестиційних програм і проектів, направлених на розвиток експортоорієнтованих та імпортозамінних виробництв;

· державна підтримка реалізації середньота довгострокових інвестиційних проектів, спрямованих на створення високотехнологічної конкурентоспроможної продукції;

· державна підтримка інвестиційних програм і проектів, направлених на розвиток об'єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії;

3) розвиток інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури, а саме:

створення та забезпечення ефективного функціонування державної інвестиційної компанії, фонду кредитних гарантій та інших інститутів розвитку;

становлення та розвиток індустрії прямого інвестування та венчурного капіталу;

створення умов для залучення інвестицій на ринках капіталу (консолідація фондових бірж; посилення захисту споживачів інвестиційних послуг;

4) забезпечення ефективності та прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства (концесії, спільна діяльність, угоди про розподіл продукції тощо);

5) перетворення державних підприємств (крім казенних) в компанії ринкового типу, здатних залучати недержавні інвестиції.

ВИСНОВКИ При досягненні макроекономічної стабільності, активізації міжнародного економічного співробітництва можливо очікувати підвищення залучення іноземних інвестицій в розвиток економіки, оскільки вони забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, слугують джерелом капіталовкладень, причому у формі сучасних засобів виробництва, залучають вітчизняних підприємців до передового господарчого досвіду.

Іноземний капітал може мати доступ у всі сфери економіки (за винятком тих, що перебувають у державній монополії) без шкоди для національних інтересів. Галузеві обмеження повинні поширюватись тільки на притік прямих інвестицій у галузі, пов’язані з безпосередньою експлуатацією національних природних ресурсів (наприклад, трубопроводи, видобувні галузі, придбання у власність землі), у виробничу інфраструктуру (енергомережі, дороги і т.ін.), телекомунікаційний та супутниковий зв’язок, галузі ВПК.

Зарубіжний капітал у формі підприємств із 100-відсотковою іноземною участю доцільно залучати у виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, виробництво будівельних матеріалів, будівництво (у тому числі житлове), для випуску товарів народного споживання, у розвиток ділової інфраструктури.

Стримуючим фактором тут є інвестиційний клімат, який продовжує залишатись несприятливим із-за політичної та економічної нестабільності, що змушує іноземних інвесторів здійснювати обережну політику у сфері інвестиційного співробітництва з Україною, незважаючи на такі фактори як багаті природні ресурси, потужний, хоча технічно застарілий виробничий потенціал, наявність дешевої та кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.

Сформована в даний час в Україні кризова ситуація фактично паралізувала інвестиційний процес як на мікротак і макрорівні. Це проявилося в абсолютному скороченні об'єму капітальних вкладень і деформації джерел їхній формування, різкому зниженні реального виробничого нагромадження. Тому пошук шляхів стабілізації економіки, у першу чергу, припускає активізацію інвестиційної діяльності, що, насамперед, повинна бути зорієнтована на корінні структурні перетворення.

З аналізу інвестиційної діяльності, у сфері виробництва, випливає наступний висновок: метою інвестиційних програм повинна стати переорієнтація значних ресурсів на розвиток галузей, що задовольняють споживчі запити населення. При цьому необхідно в перелік пріоритетних напрямків включити і галузі соціальної інфраструктури.

Аналіз також показує, що в даний час капітальні вкладення, в основному, робляться в сфері основного виробництва. Відсутність розвитої сфери послуг виробничого характеру негативно позначається на ефективності виробничої діяльності. Тому інвестиційна стратегія в даний час повинна бути орієнтована на першочергове задоволення потреб у розвитку тих галузей, що доповнюють і обслуговують основне виробництво.

В останні роки відбулося різке скорочення витрат на соціально-культурні потреби, а також науку і наукове обслуговування, що привело до прямого занепаду даної сфери.

Залучення інвестицій в Україну можна вважати першою і найнеобхіднішою умовою покращення економічної ситуації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закони України «Про режим іноземного інвестування», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про інвестиційну діяльність «інші нормативно-правові акти;

2. Матеріали Мінфіну, Мінекономіки, Держкомстату, Держінвестицій;

3. Вакарін С. І. Інвестиції в Україні. (Міжнародний валютний фонд). — Київ: «Конкорд», 1996 рік.

4. Золотарьов А. Фактори зростання ефективності інвестицій у промисловості // Економіка України.-2000. № 12.

5. Інвестування: Навчальний посібник. — Ірпінь, 2001. — 377с.

6. Мертенс А. В. Інвестиції: Курс лекцій по сучасній фінансовій теорії. — Київ: Київське інвестиційне агентство, 1997 рік.

7. Основи міжнародного інвестування: Навчальний посібник/ Д.Г. Лук’яненко, О. М. Мозговий, Б. В. Губський та ін. — К.: КНЕУ, 1998.

8. Сухоруков А. Проблеми підвищення інвестиційної активності регіонів // Економіка України. — 2002. — № 8. — с.26−34.

9. Шевчук В. Я., П. С. Рогожин. Основи інвестиційної діяльності. Київ «Генеза», 1997 рік.

10. Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність: Методичний посібник. — К.: МАУП, 1998. — 68 с.