Розробка сценарія навчального тренінгу

Вступ

Актуальність. Впровадження курсу громадянської освіти в Україні є своєчасним і викликаний процесами демократизації, трансформації та глобалізації, що розгорнулися у світі на порозі XXI ст. Сучасне суспільство потребує підготовлених освітян, які б забезпечували умови для розкриття творчих можливостей учнів та потенціалу нових технологій навчання і виховання, що можливо лише за умов вільного, демократичного суспільства. Громадянська освіта є важливим компонентом демократичних перетворень. Педагогічна освіта повинна використовувати різноманітні фактори впливу на формування громадянськості учнівської молоді, через оновлення змісту, форм навчання, системи ціннісних орієнтирів, засобів комунікації. На сучасному етапі подальшої гуманізації освіти все більшої актуальності набуває використання тренінгових розвиваючих технологій в практичній діяльності інженера — педагога. Нові умови потребують від учителя якостей комунікатора, партнера, який бачить в учнях рівнозначну особистість і відкритий до співпраці та діалогу. Дані якості можна назвати діалогічністю, що, як і будь-яка риса, може вдосконалюватися в процесі тренінгової взаємодії.

Значно допомагає у засвоєнні отриманих знань практика проведення відкритих уроків, в процесі підготовки і проведення яких вчителі мають змогу застосувати нові способи діяльності, обговорити їх результативність, отримати зворотній звязок від колег; тобто отримують досвід своєрідної психолого-педагогічної супервізії.

Під час проведення тренінгу інженеру — педагогу необхідно зосередити зусилля на створенні відповідності між формою та змістом взаємодії, забезпечити діалогічність атмосфери, в якій знаходяться учасники. Як правило, група учасників сама виявляє досить високий потенціал для усвідомлення цінностей і переваг діалогу. Тому більшу користь для учасників групи приносять висновки, до творення яких долучається група. Як правило, учасники охоче, активно долучаються до обговорення питань, а задача педагога в даному випадку — лише коректувати висновки членів групи. При цьому педагог посилається не на авторитети чи теоретичні викладки, а на прийнятні для членів групи задані параметри роботи, які актуалізують професійну самосвідомість вчителя.

Таким чином групова робота сприяє формуванню, розвитку та індивідуальному прийняттю учасниками цінностей діалогічної взаємодії, підвищує їх професійну культуру та розширює практичні можливості.

Мета: формування навичок логічного мислення, аналізу, вибору і презентації інформації або проблематики; опанування новими технологіями в професійній діяльності, сфері; пошук ефективних шляхів розв’язання поставлених проблем завдяки об'єднанню в тренінговій роботі спеціалістів, які мають різний фах; Розробити сценарій навчального тренінгу до теми «Розробка моделей суконь складних форм» з дисципліни «Конструювання одягу».

Об'єкт дослідження — формування професійно важливих якостей учнів та інженерів — педагогів в процесі тренінгу.

Предмет дослідження — розробити сценарій навчального тренінгу до теми «Розробка моделей суконь складних форм» з дисципліни «Конструювання одягу».

Задачі:

— формування навичок логічного мислення, аналізу, вибору і презентації інформації або проблематики;

— опанування новими технологіями в професійній діяльності,

— створення ефективних шляхів розв’язання поставлених проблем завдяки об'єднанню в тренінговій роботі спеціалістів, які мають різний фах; представників різних відомств, які впливають на розв’язання цих проблем;

— активізація громадськості щодо розв’язання актуальних проблем європейської освіти та ін.;

— активізація зусиль громадськості в напрямі конструктивного розв’язання проблем європейської інтеграції освіти;

— розробка сценарію навчального тренінгу до теми «Розробка моделей суконь складних форм» з дисципліни «Конструювання одягу».

1. Роль тренінгової роботи практичній діяльності інженера-педагога

1.1 Тренінг та його атрибути

Слово «тренінг» походить від англійського «tо trаіn», що означає «навчати, тренувати, дресирувати». Тренінг — це одночасно:

— процес пізнання себе та інших, який необхідно зробити цікавим і неповторним;

— неформальне, невимушене, конструктивне спілкування;

— ефективна форма опанування знаннями;

— інструмент для формування умінь і навичок;

— форма розширення власного набутого досвіду;

— спеціальна технологія, яка допомагає краще зрозуміти та усвідомити власний світ, зробити своє життя успішним;

— керівництво власними бажаннями та діями.В практичній діяльності інженера — педагога під час тренінгу необхідно створити неформальне, невимушене спілкування учасників тренінгу, яке відкриває перед групою безліч варіантів розв’язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм у групі, заради якої вона зібралася або була сформована. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим, не обтяжливим.

Тренінг, на думку фахівців, подібний до самого життя в мініатюрі. Описати тренінг словами людини, яка не відчула його на власному досвіді, так само складно, як висловити внутрішні переживання, як підібрати прості, ясні, зрозумілі слова та формулювання. Краще пройти через тренінг самому, пересвідчитися та упевнитися в тому, що світ групової динаміки — тобто спілкування, очікування і дружні стосунки між учасниками навчальної взаємодії є захоплюючою подорожжю для розуму і душі. Навчання, під час тренінгу, має дарувати учасникам радість і нових друзів, можливість унікального спілкування, сприяти формуванню навичок співпраці, відкривати нові перспективи. Зазвичай, люди краще ставляться до тих, хто не змагається, не суперечать, не конкурує з ними, і навпаки гірше до тих — кого сприймають як опонентів, супротивників. Для досягнення життєвого успіху доцільним є порозуміння, налагодження конструктивних взаємин з іншими. Для цього слід навчитися уважно слухати співрозмовників, сприймати їх доброзичливо, шукати в них позитивні риси, взаємодіяти та співпрацювати, а не змагатися з ними. Тренінг дає не лише специфічні знання та навички з окресленої проблематики, а й допомагає змінити неконструктивне ставлення до них людей на ефективну модель співробітництва.

Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю, є формою передавання інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання в практичній діяльності інженера — педагога ініціалізують весь потенціал людини: рівень та обсяг її видів компетентностей, які мають місце в професійній діяльності (соціальна, соціально-психологічна, цілевизначальна, комунікативна, технологічна, продуктивно-результативна, прогностична, аналітико-синтетична, ситуативна, організаційна, емоційна та інтелектуальна), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо[5,6].

Слід зауважити, що традиційна форма передачі знань в практичній діяльності інженера — педагога сама по собі не є чимось негативним, проте за наявності у сучасному світі швидких змін і безперервного старіння знань, традиційні форми навчання можуть бути успішними тільки в обмеженій кількості застосувань[1].

Тренінг як і будь-яка інша організаційна форма навчання, підпорядкований певній меті.

Основна мета тренінгу — навчання адекватним способам ефективного вирішення конфліктів шляхом осмислення змісту конфліктної ситуації та оптимізації особистої поведінки. Програма тренінгу в основному базується на ідеях поведінкового комунікативного тренінгу, однак у неї входять і деякі елементи роботи з особистістю учасників груп, що включають в себе усвідомлення індивідуальних якостей, що заважають вирішенню суперечливих ситуацій та порушують внутрішньоособистісні рівновагу. Перш за все, це робота з емоціями людини, які є незмінним супутником конфліктів. Тому поряд з традиційними для поведінкового тренінгу методами роботи (дискусії та обговорення, ділові ігри, психогимнастики, послеігровая і щоденна рефлексія досвіду) додатково проводиться робота з особистісними проблемами учасників груп, балінтовскі сесії, тестування (наприклад, методика Томаса, діагностика рівня професійного вигоряння, багатофакторнна діагностика особистості та ін.) Основні підходи до розбору, аналізу та інтерпретації ситуацій, що виникають, дискусій і рольових ігор лежать у площині аналізу, прийнятого в класичних соціально-психологічних тренінгах. Ключова роль ведучого в поведінкових тренінгах — допомогти учасникам групи у перекладі імпульсивної поведінки, дуже характерного для конфліктних ситуацій, на рівень об'єктивувати, осмисленого і конструктивного [4,8,10].

Програма тренінгу є логічним продовженням освоєння програми комунікативного тренінгу, так як конфлікти ускладнена нерозумінням і емоційними переживаннями комунікація між людьми, групами, організаціями.

Тренінгу притаманні певні атрибути. До яких належать:

— тренінгова група;

— тренінгове коло;

— спеціально обладнане приміщення та приладдя для тренінгу (фліпчарт, маркери тощо);

— педагог;

— правила групи;

— атмосфера взаємодії та спілкування;

— інтерактивні методи навчання;

— структура тренінгового заняття (вправи);

— оцінювання ефективності тренінгу.

Тренінгова група — це спеціально створена група, учасники якої за сприяння ведучого (тренера) включаються в інтенсивне спілкування, спрямоване на досягнення визначеної мети та розв’язання поставлених завдань. Тренінгова група зазвичай включає 15−20 осіб. Така кількість людей дозволяє оптимально використати час та ефективно навчати людей[2].

Тренінгові заняття в пррактичній діяльності інженера — педагога можуть бути різної тривалості: від 1,5−3-х годин (2−4 академічні години, тривалістю 45 хвилин кожна) до декількох днів поспіль. За тривалістю найбільш вдалою формою групової роботи є марафон, тобто проведення занять тривалістю 6−8 годин щоденно протягом кількох днів. За такої форми роботи передбачається велика обідня перерва (не менше години) та дві перерви по 15−20 хвилин через кожні 1,5−2 години. Вважається, що такої тривалості перерви достатньо для відновлення сил учасників.

Робочі місця для учасників у приміщенні можуть бути розташовані по-різному, але доцільно уникати «аудиторного» та «шкільного» стилів. Добре, коли стільці для учасників розташовуються півколом — це сприяє створенню неформальної атмосфери, забезпечує можливість кожному бачити всіх учасників тренінгу, підкреслює рівнозначність позицій усіх учасників. Це сприяє створенню атмосфери відкритості, настрою, розвитку довіри, уваги, пізнавального та особистісного інтересу, сприймання учасників одного до одного.

Головне, що забезпечує сприятливу атмосферу для навчання у тренінговій групі, — це правила, яких має дотримуватися кожний учасник. Основні з них: цінування часу, увічливість, позитивність, розмова від свого імені, «додавання», добровільна активність, конфіденційність, «стоп», «піднята рука», зворотний зв’язок. Правила приймаються на початку тренінгу всіма учасниками групи, і потрібні для того, щоб кожний міг:

— працювати в комфортних умовах;

— отримувати інформацію самому і не заважати отримувати інформацію іншим у зручний для кожного спосіб;

— висловлювати відверто, без побоювань свої думки;

— дозволити собі спонтанні, попередньо не зважені вислови, що наближатиме тренінг до реального життя; - бути впевненим, що надану ним інформацію використають тільки в інтересах учасників.

Тренінг проводить інженер-педагог (ведучий), котрий спілкується з учасниками «на рівних», тобто є таким самим учасником тренінгової групи, як і інші учасники. Інженер-педагог одночасно є й каталізатором усіх процесів, які відбуваються в групі, «керманичем» групи на шляху до досягнення визначеної мети тренінгу та повинен розуміти настрій кожного учасника та відрізняється від інших учасників тим, що:

— володіє інформацією щодо означеної теми;

— знає методику проведення тренінгових занять;

— вміє працювати з аудиторією і володіє методикою навчання дорослих і дітей;- володіє навичками ведення тренінгової групи (регулює групові процеси, знає, як зацікавити учасників, зняти напруження, спрямувати групу на конструктивне розв’язання проблеми тощо);

— постійно підвищує свій тренерський потенціал;

— знає методи оцінювання результатів тренінгу і вміє їх застосовувати;

— знає про відстрочені результати впливу тренінгу, як очікувані, так і неочікувані.

Остання теза пов’язана з тим, що після завершення тренінгу не всі його результати осмислюються учасниками одразу. Повною мірою ефект тренінгу з’ясовуватиметься пізніше, коли учасники застосовуватимуть набуті знання та зміни в практиці, повсякденному реальному житті.

Вправи як форма тренінгової роботи надзвичайно ефективно допомагають інженеру-педагогу вирішити основні завдання, що виникають у процесі групового навчання. Вони полегшують процедуру знайомства учасників тренінгу, дають можливість з’ясувати їхні очікування від тренінгу, сприяють досягненню згуртованості групи, полегшують міжособистісне спілкування, стимулюють взаємодію людей між собою, допомагають сформувати команду однодумців, дають можливість тренеру правильно діагностувати стан групи в кожний період часу, своєчасно попередити можливі конфлікти між учасниками, чергувати інтелектуальну працю з необхідним фізичним навантаженням, загалом успішно розпочати, провести і завершити тренінг[3].

В практичній діяльності інженер-педагог використовує вправи для досягнення найрізноманітніших цілей — на приклад, для заохочення слухачів до відвертого спілкування, оприлюднення ними перед групою набутого професійного та життєвого досвіду; вирішення специфічних навчальних завдань щодо закріплення тренінгового матеріалу та вироблення потрібних навичок тощо. Вдало підібрані вправи роблять тренінг приємним і цікавим, створюють атмосферу дружнього до учасників середовища навчання.

1.2 Тренінг як метод розвитку волі в діяльності інженера — педагога

тренінг сценарій професійний здібність Формування професійних здібностей, як і всіх інших якостей особи що вчиться, повинне починатися з систематичних вправ його волі, особливостей його вольових якостей, що спираються на вивчення, в різних видах діяльності.

Виховне значення тренінгів, її усесторонній вплив на розвиток учня важко переоцінити. Тренінг при умілому керівництві з боку інженерів-педагогів здатна творити дива. Ледачого вона може зробити працелюбним, незнайку — що знає, невмілого — умільцем. Немов чарівна паличка, тренінг може змінити відношення учня до того, що здається їм деколи дуже звичайним, нудним, обридлим. Тренінг допоможе інженеру-педагогу згуртувати колектив, включити в активну діяльність дітей замкнутих і соромливих. У тренінгах виховується свідома дисципліна, учні привчаються до дотримання правил, справедливості, умінню контролювати свої вчинки, правильно і об'єктивно оцінювати вчинки інших. Тренінг для учнів — важливий засіб самовираження, проба сил [7,9].

В тренінгах інженер-педагог може краще взнати своїх вихованців, їх характер, звички, організаторські здібності, творчі можливості, що дозволить йому знайти найбільш правильні дороги дії на кожного з дітей. І, що теж дуже важливе, тренінги зближують інженерів-педагогів з учнями, допомагають встановити з ними тісніший контакт.

У тренінгу присутнє спілкування як діяльність і ціннісна орієнтація. Тренінг — завжди фізичне або духовне діяння, яке тренує сили людини. У тренінгу незмінно є об'єкт додатка сил. Тому тренінг завжди стає проекцією якогось виду людської діяльності.

Різноманітність тренінгу виконує чудову функцію — сприяє різносторонньому приготуванню викладача до всілякої наочної діяльності. Завдяки сутнісним межам тренінгу як базовій активності для майбутньої наочної діяльності, ігрові методики дуже ефективні в роботі з групою, особливо в первинний етап роботи, коли інженер-педагог задумав розвинути у них якесь ціннісне відношення, а дітям воно не властиве.

2. Сценарій навчального тренінгу до теми «Розробка моделей суконь складних форм» з дисципліни «Конструювання одягу»

Сценарій навчального тренінгу Дисципліна «Конструювання одягу»

Тема «Розробка моделей суконь складних форм»

Таблиця 1 — Сценарій тренінгу

Висновки

Тренінг — один з методів активного навчання та взаємодії, який використовується в процесі інтенсивної групової взаємодії та направлений на підвищення компетентності в сфері спілкування, в якому спільний принцип активності учня доповнюється принципом рефлексії над власною поведінкою і поведінкою інших учасників групи. Для такої рефлексії та саморефлексії в групі створюються максимально сприятливі умови у вигляді можливості отримати зворотній зв’язок на поведінку кожного учасника від інженера — педагога, членів групи, перегляду відеоматеріалів.

Дотримання принципів дозволяє тренінгу вирішити двійну організаційну задачу: забезпечення заняття кожним учнем позиції, яка характеризується активністю, об'єктивацією поведінки, а також дослідницькою направленістю,і дати інженеру — педагогу вибрати оптимальну тактику проведення занять. Найбільш продуктивними в тренінгу визнаються орієнтовані групи на учня, підтримка сумісної відповідальності, робота з напрямку уваги, мислення учнів на визначні ідеї, або сторони поведінки, установленню зв’язку між учнями та інженером — педагогом. Окремий вибраний варіант або їх поєднання в роботі з підлітками забезпечує максимально ефективну реалізацію можливостей тренінгу.

Ми розглянули формування навичок логічного мислення, аналізу, вибору і презентації інформації або проблематики, опанували нові технології в професійній діяльності, створили ефективні шляхи розв’язання поставлених проблем завдяки об'єднанню в тренінговій роботі учнів, активізували зусилля громадськості в напрямі конструктивного розв’язання проблем європейської інтеграції освіти, розробили сценарій навчального тренінгу до теми «Розробка моделей суконь складних форм» з дисципліни «Конструювання одягу».

Список використаної літератури

1. Боденко Б. М. Активизация в тренинге образовательной деятельности студентов. — М., 2010. — 29 с.

2. Бачков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. — 2-е изд., перораб. и доп. — М.: Изд-во «Ось — 89», 2000. — 224 с.

3. Клюева Н. В., Свистун М. А. Программы социально-психологического тренинга. — Ярославль: Яросл. НПЦ «Психодиагностика», 1992. — 66 с.

4. Ковалев Г. А., Коряк Н. М., Петровская Л. А. Проблемы активного социального обучения // Вопросы психологии, 1982. — № 5. — С.95−103.

5. Макшанов С. И. Психология тренинга. -СПб., 2007. — 214 с.

6. Макшанов С. И. Методологические аспекты профессионального тренинга // Вестник СПбГУ. — Серим 6. — Вып. 3. — 1992.

7. Макшанов С. П., Хрящева Н. Ю. Психогимнастика в тренинге Каталог. Часть 1. СПб., 1993. -108 с.

8. Петровская Л. А. Компетентность в общении. Социальнопсихологический тренинг. — М.: Изд-во МГУ, 19ВЭ. — 216 с.

9. Прутченков А. С. Социально-психологический тренинг в школе. — 2-е изд., дополн. и перераб. — М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2009 — 640 с.

10. Смульсон М. Л. Тренинг «Конфликти та їх вирішення»: Учеб. — метод, пособие / Международная орг-ция «Джайнт», Киевский ин-т соц-ных и общинных работников. — К.: Нфа-принт, 2008. — 47 с. — (В помощь психологу эсэДа и общинного центра).