Декоративно-зображувальна діяльність за мотивами народних промислів

Міністерство освіти та науки України Рівненський державний гуманітарний університет Кафедра педагогіки і психології (дошкільної)

Курсова робота з загальної педагогіки на тему:

«Декоративно-зображувальна діяльність за мотивами українських народних промислів»

Виконала:

студентка педагогічного факультету

заочної форми навчання

(дошкільне виховання)

3 роки навчання ІІ курс Здолбіцька І.О.

Рівне — 2011

ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Залучення дошкільників до українських народних промислів

1.1 Загальна характеристика українських народних промислів

1.2 Декоративна діяльність в дитячому садку

1.3 Аналіз програми педагогічної та методичної літератури по використанню творів декоративно-прикладного мистецтва Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота по декоративно-зображувальній діяльності за мотивами українських народних промислів

2.1 Аналіз стану роботи експериментальної групи по декоративній діяльності

2.2 Система занять по декоративній діяльності за мотивами українських народних промислів Висновки Список використаної літератури

ВСТУП Там, де є традиції, де вони живі і міцні, там є благодатний ґрунт для розквіту декоративної діяльності. Століттями народ у своєму мистецтві - у піснях, казках, билинах, народних святах, танцях і предметах побуту — прагнув у художній формі виразити своє розуміння життя, природи, світу. У цьому і розкривається самобутність його культури. Українські народні промисли, є частиною багатогранного духовного життя народу, воно також міцно лежить у фундаменті, на якому заснована вся українська національна культура. В образах творчості українського народу в упредметненій формі до нас доходить живий голос історії, голос культури попередніх поколінь. Через ці речі ми осягаємо джерела, багату історію нашої національної культури, бачимо душу народу. З цього погляду турбота про розвиток українського народного промислу є турбота про прогрес національної самосвідомості, історичного самоствердження і турбота про подальший розвиток сучасної національної культури. Роль декоративної діяльності у вихованні і розвитку дітей дошкільного віку дуже велика, адже ознайомлення дітей з багатством рідного краю в поєднанні з навчанням допоможе виховати почуття краси і любові до українських народних промислів і рідної культури. Якщо вихователь зможе правильно організувати роботу на заняттях — дитина дійсно зацікавиться не тільки декоративною діяльністю, а й мистецтвом взагалі. Саме тому декоративна діяльність дошкільників за мотивами українських народних промислів і є досить актуальною на сьогодні темою.

Мета дослідження: визначити зміст декоративно-зображувальної діяльності дошкільників в дитячому садку за мотивами українських народних промислів.

Об'єкт дослідження: зображувальна діяльність дітей дошкільного віку Предмет дослідження: декоративна діяльність дітей дошкільного віку.

Робоча гіпотеза: ми вважаємо, що декоративну діяльність дошкільників ефективно планувати за мотивами українських народних промислів, вирішуючи одночасно завдання ознайомлення дітей з творами народного декоративного прикладного мистецтва, що має надзвичайно важливе значення для всебічного розвитку особистості дошкільників.

Завдання:

Дати характеристику українським народним промислам Охарактеризувати декоративну діяльність в дитячому садку.

3. Зробити аналіз програми з декоративної діяльності в різних вікових групах дитячого садка.

4. Розробити систему занять по декоративній діяльності за мотивами українських народних промислів.

РОЗДІЛ 1. ЗАЛУЧЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ

1.1 Загальна характеристика українських народних промислів Народний промисел — творча та виробнича діяльність, метою якої є створення виробів декоративно-вжиткового призначення, що здійснюється на основі колективного освоєння і спадкоємного розвитку традицій народного мистецтва у певній місцевості в процесі творчої праці майстрів народних промислів.

Осередок народного промислу — територія, у межах якої історично склався і розвивається відповідно до самобутніх традицій народний промисел.

Виріб народного промислу — виріб декоративно-вжиткового призначення, виготовлений відповідно до традицій даного промислу ручною працею або з використанням механізованої праці у підготовчих і допоміжних операціях.

Народні промисли поділяють за ступенем художньо-творчої праці на кілька груп. Першу групу становлять ремесла, в яких переважає виробничо-реміснича майстерність. Це не розписаний гончарний посуд, інші речі утилітарного призначення. Друга група — ремесла, в яких творчий і виробничий процеси займають приблизно однакове місце: розписний та фігурний посуд, дитячі іграшки, ткацькі вироби, вишивка тощо. Третя група — промисли, в яких творчий процес відіграє головну, вирішальну роль: декоративний посуд, виготовлення мистецьких сувенірних виробів, настінні художні розписи (мальовки) тощо.

Отже, народні промисли — це організоване виробництво творів декоративно-ужиткового мистецтва, призначених для продажу. Під декоративно-ужитковим мистецтвом розуміємо галузь художньої творчості, яка формує естетично-художнє середовище в побуті людини. До декоративно-ужиткового мистецтва відносимо предмети побуту: меблі, тканини, кераміку, фарфор, художнє різьблення, декоративний розпис, вишивку, вибійку, художнє литво, карбування тощо.

Ремесло — це дрібне виробництво ужиткових та мистецьких товарів, основою якого є переважно ручна техніка без виробничого поділу праці. Технологічні навички в народних ремеслах, як правило, передавалися від батька до сина з покоління в покоління. Тому часто саме в народному мистецтві збережені найдавніші традиції, художні стилі, віками нагромаджений ремісничий і художній досвід. Народне мистецтво протягом багатьох віків живило національну культуру, давало наснагу професійним митцям. Розподіл між домашніми ремеслами і художніми промислами досить умовний, якщо гончарство належить до промислів, то вишивка, ткацтво можуть бути як хатніми ремеслами, так і промисловими (тобто виготовлятися спеціально на продаж). Говорячи про народність художніх ремесел, водночас не слід забувати про роль окремих творчих індивідуальностей, талановитих майстрів, які часто й формують традиції того чи іншого промислу. Хоча в цілому художнє обличчя промислу визначається спільними стильовими особливостями, характерними для певного регіону чи осередку. Тому для «традиційних промислів природною є відсутність «авторського права» на стильові та сюжетно-тематичні новації (вони стають надбанням всього колективу); вироби створюються саме на продаж, безпосередньо — з рук у руки, або через посередництво художніх салонів. Така суперечність між колективним та індивідуальним іноді призводить до занепаду промислу. Вихід бачиться такий: як підтримка традиційних народних промислів, так і сприяння творчим особистостям, котрі працюють в народному руслі. Адже саме вони творчо розвивають той чи інший вид мистецтва, і це цілком закономірно. Більша біда, напевно, в тому, що народне мистецтво, поставлене на промислову основу, тиражує вироби далеко не кращої художньої якості, тим самим спрощуючи мистецькі смаки покупця, а іноді просто викликаючи байдужість до народного мистецтва.

Таким чином, народні промисли це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування тощо. Одні види — кераміка, обробка кістки і каменю, плетіння — виникли на зорі людської цивілізації, інші - молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу. Охарактеризуємо деякі з них:

Ткацтво — один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури України. Художнє ткацтво — це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке виробництво об'єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо.

Килимарство відоме з прадавніх часів і має свою історію. Воно було поширене і в країнах Сходу, і в Стародавньому Римі, і в Київській Русі. Килими — це унікальні твори, в яких виявлені висока культура технічного виконання, орнаментальне, композиційне, колористичне багатство. Килим ткали з овечої вовни. Килимарство — це виготовлення килимів, а також килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів) ручним або машинним способом. Важливе значення мають добір і якість сировини (волокон), відповідна підготовка пряжі, прядіння ниток, їх фарбування, техніка ткання, принципи орнаментально-композиційного розв’язання і кінцева обробка виробів: зарублення, в’язання тороків, вирівнювання, вичісування.

Вишивка — найпоширеніший вид народного промислу, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різнотиповістю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, колориту, які мають численні локальні особливості. Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах. Немає меж розмаїттю їхніх художньо-виражальних засобів.

В’язання — популярний вид українського домашнього заняття, який полягає в виготовленні суцільного полотна або окремих виробів переплітанням нитки у вигляді петель.

Мереживо — один із популярних видів народного промислу; ажурні. Сітчасті, декоративні вироби з лляних, шовкових, бавовняних, металевих та інших ниток. Мереживо виготовляється для оздоблення одягу, прикрашення тканин інтер'єрного призначення.

Вибійка, розпис (вибиванка, набіка, друкованиця, мальованка, димка, синильниця) — це тканини з візерунками, нанесеними за допомогою різьблених дощок (форм, печатко, стемпів); декорування тканин, коли орнамент утворюється не в процесі ткання, а наноситься на готову тканину, друкується. Дослідники вибійники часто називають її народною графікою. Відмінність назв обґрунтовується різними техніками вибивання узорів, періодами виготовлення та побутування в окремих регіонах України.

Художня обробка шкіри — цей вид декоративно-прикладного мистецтва з специфічними прийомами формоутворення й оздобленням утворює чимало естетично-досконалих побутових речей: взуття, одягу і т.д. Основним матеріалом є натуральна шкіра, а з ХХ ст. — штучна.

Художнє плетіння — це вид народного промислу, що означає процес виготовлення творів, виробів з природних рослинних матеріалів. Плетені вироби відомі з епохи, де їх виплітали як місткості для зберігання зерна.

Суцільне плетіння — це переплетення навхрест вертикальних каркасних плотів з горизонтальними стрічками. Візерунчасте плетіння відзначається привабливістю поверхні виробів. Ажурне плетіння оригінальне за структурою та фактурою поверхні.

Писанкарство. Розпис писанок має стародавнє язичницьке коріння, характеризується вишуканими символічними орнаментальними мотивами, геометричними, рослинними, антропоморфними, які чітко підпорядковуються сферичній формі яйця.

Витинанка. Українські народні паперові витинанки як прикраси сільських хат з’являються в середині ХІХ ст. Орнамент традиційних витинанок — це геометричний і рослинний, трапляються також антропоморфний та зооморфічні фігурки.

Народні промисли — явище характерне майже для всіх областей України. Найбільшої ж популярності в XX ст. досягли такі художні центри, як Опішня, Решетилівка на Полтавщині; Ічня, Дігтярі на Чернігівщині; Петриківка на Дніпропетровщині; Кролевець на Сумщині; Бубнівка, Клембівка на Вінниччині; Яворів та Пистинь на Івано-Франківщині; Вінниця в Чернівецькій області та ряд інших.

Таким чином, народні промисли в Україні є невід'ємною складовою української культури вони увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам країни. З покоління в покоління передавалися таємниці технічної та технологічної майстерності, вдосконалювалися прийоми обробки природних матеріалів. Під впливом кліматичних, природних умов, особливостей побуту українців, властивостей місцевої сировини та історичних чинників у кожному етнографічному регіоні України виробляли локальні предмети художньої образності, орнаментики, формотворення.

Та, як не прикро, без належної підтримки галузі нині простежується згасання творчої ініціативи народних майстрів, перериваються мистецькі династії. Поодинокі ентузіасти та профільна творча спілка не в змозі протистояти руйнівному потоку. Саме тому охорона, відродження, збереження і розвиток народних промислів стало одним із пріоритетних обов’язків Уряду. Держава має допомогти в будівництві нових підприємств, музеїв, виставкових залів, салонів-магазинів, творчих майстерень. Таке важливе духовне спілкування людей, глибока повага до традицій та звичаїв свого народу, його мистецтва, дасть змогу відновити перервані зв’язки поколінь. Зокрема, модернізувати традиційні осередки народних промислів, знайти нові підходи для реалізації своїх творчих задумів, долучитися до загального процесу відродження національної культури.

1.2 Декоративна діяльність в дитячому садку Високі виховні можливості різних видів декоративної діяльності прикладного мистецтва закладені в самій їхній основі, що базуються на народній творчості, яка сполучає в собі естетичний початок з промисловою технологією і ручною працею.

Необхідною умовою побудови сучасної системи дошкільного виховання й навчання та розвитку всебічно розвиненої особистості є використання народного мистецтва в декоративній діяльності дітей. Народне мистецтво втілює в собі історичний досвід багатьох поколінь і розглядається як частина матеріальної культури.

Важливу роль декоративної діяльності у вихованні дітей відзначало багато вітчизняних мистецтвознавців, дослідників дитячої творчості (А.П.Усова, Т. С. Комарова, Т. Я. Шпикалова, Н. Б. Халезова, Т. Н. Доронова, А. А. Грибовська й інші). Вони переконливо свідчать, що декоративна діяльність викликає у дітей перші яскраві уявлення про Батьківщину, її культуру, сприяє вихованню патріотичних почуттів, прилучає до світу прекрасного, і тому декоративну діяльність і необхідно використовувати в педагогічній роботі у дитячому садку.

Виховати любов до прекрасного… Це значить, ознайомити дітей з різними видами декоративної діяльності.

Декоративна діяльність є одним з факторів гармонійного розвитку особистості. За допомогою декоративної діяльності відбувається збагачення душі дитини, прищеплюється любов до свого краю. Народна декоративна діяльність зберігає й передає новим поколінням національні традиції й вироблені народом форми певних відносини до світу. Мистецтво декоративної діяльності допомагає розкрити дітям світ прекрасного, розвивати в них художній смак.

Зіткнення з народним декоративним мистецтвом збагачує дитину, виховує гордість за свій народ, підтримує інтерес до його історії й культури.

Пізнаючи красу народної творчості, дитина випробовує позитивні емоції, на основі яких виникають більше глибокі почуття: радості, замилування, захвату. Утворяться образні уявлення, мислення, уява. Все це викликає в дітей прагнення передати сприйняту красу, запам’ятати ті предмети народно-декоративного мистецтва, які їм сподобалися, у них пробуджується й розвивається творча активність, формуються естетичні почуття й художній смак, естетична оцінка до предметів українського декоративного мистецтва. У дітей формуються різноманітні здібності - як художні, так й інтелектуальні.

Знайомство дитини з українською декоративною діяльністю опирається на принцип загальної дидактики — зв’язку з життям, систематичності й послідовності, індивідуального підходу в навчанні й художнього розвитку дітей, наочності.

Основними напрямками роботи по декоративній діяльності дошкільників за мотивами українських народних промислів в дитячому садку є:

· знайомство дітей з виробами народних художніх промислів;

· знайомство дошкільників із символікою українського декоративного мистецтва і її значенням.

· самостійне створення дітьми декоративних виробів.

У роботі необхідно використовувати різні методи: метод обстеження, наочності, словесний, практичний, евристичний, частково-пошуковий, проблемно-мотиваційний, метод співтворчості, мотиваційний.

Декоративна діяльність в дитячому садку розпочинається із знайомства дітей з декоративною діяльністю за мотивами українських народних промислів. Форми проведення занять для ознайомлення дошкільників з народними промислами різні: подорожі по стародавніх українських містах, знаменитим на увесь світ своїми художніми промислами, екскурсії в казку, перетворення в майстрів-художників. На таких заняттях вирішуються пізнавальні, навчальні й творчі завдання. Знайомлячи дітей з виробами народних промислів, необхідно прилучати дітей до рідної культури, допомогти їм увійти в світ прекрасного, вчити бачити й почувати неповторні сполучення фарб природи, будити потребу любити й радуватися життю. Необхідно навчити дітей бачити естетичні властивості предметів, розмаїтість і красу форми, сполучення кольорів і відтінків, адже вдивляючись, міркуючи, діти вчаться розуміти, почувати, любити. Творчі здібності дітей в декоративній діяльності розвиваються в різних напрямках: спочатку у створенні ескізів на папері; у продумуванні елементів візерунка; у розташуванні їх на обсягах; у створенні предметів декоративного характеру; вмінні знайти спосіб зображення й оформлення предмета; у перенесенні задуманого декоративного візерунка на виріб. З метою емоційного виховання розглядання предметів можна супроводжувати художнім словом, примовками, образними словами, які використають народні майстри, звучанням народної музики, частівок, пісень. Короткі образні характеристики допомагають дітям запам’ятати того або іншого персонажа, формують доброзичливе відношення до нього. Дітей слід вчити розглядати предмет, обводячи рукою по контурі, тобто використовувати «жест руки». У геометричному орнаменті в ДНЗ бажано вчити дітей, що складний візерунок складається з найпростіших, знайомих частин — крапки, кружка, кільця, прямих і хвилястих ліній. Пояснювати як намалювати нескладний візерунок, а потім запропонувати дітям самим його виконати. Тим, у кого не виходить, дати подивитися таблиці з елементами й компонування їх у візерунку. Обов’язково підбадьорювати дітей прислів'ями, приказками: «Терпіння й труд — усі перетруть». На заняттях ліпити окремі предмети й створювали цілі композиції.

Декоративне малювання — це малювання різних орнаментів за допомогою гуашевих фарб на площині паперу та об'ємних виробах з глини.

Заняття з декоративного малювання розпочинається з середньої групи, хоча є аспекти цього виду діяльності в молодшій групі.

Завдання які стоять перед декоративним малюванням для всіх вікових груп:

1) Розвивати естетичне сприйняття при безпосередньому ознайомленні з творами декоративно-прикладного мистецтва.

2) Вчити розуміти значення і красу декоративного мистецтва.

3) Вчити гармонійно поєднувати кольори та їх відтінки.

4) Оволодіти технічними прийомами декоративного малювання.

5)Вчити виконувати колективні роботи, складати панно з окремих декоративних візерунків за мотивами українського декоративного мистецтва.

Зміст занять по декоративному малюванню наступний: малювання узорів і декоративних елементів зі зразку; самостійне виконання в квадраті, колі узорів з форм рослинного і тваринного світу (декоративна переробка листя дерев, квітів, грибів і т.д.), а також геометричних форм (кіл, трикутників, прямокутників). Малювати казкових птахів, тварин, казкових квітів за мотивами народних майстрів. В процесі виконання декоративної роботи діти вчаться застосовувати лінії симетрії, чергування елементів.

На заняттях з малювання використовують такі матеріали як: папір, кольорові олівці, пензлик, акварельні і гуашеві фарби. Гуашеві фарби використовуються для декоративного малювання, а також для предметного в молодшому дошкільному віці.

Декоративна ліпка — ліплення за допомогою стеків, наліплювання, різних предметів народного вжитку. Змістом декоративного ліплення можуть бути посудини, намисто, настінні й настільні пластинки.

За змістом декоративне ліплення в дитячому садку умовно можна розділити на два види: предметне з елементами ліпного декору і власне декоративне ліплення. Занять першого виду в програмі значно більше, бо сюди відноситься декорування посуду, глиняних іграшок, казкових образів, зображень тварин та птахів. До власне декоративного ліплення можна віднести створення декоративних пластин та прикрас.

Вихователі повинні враховувати, що техніка декоративного ліплення вимагає доброго розвитку у дітей дрібних м’язів рук, тонкості, точності координації рухів, гарного зоровою контролю за діяльністю рук, а також посидючості, настирливості, бо це надзвичайно тонка і клопітка робота. Дітей 3−4 років можна вчити за допомогою стеки або штампиків наносити на поверхню виробів візерунки у вигляді ліній, дуг, крапок, кілець (прикрасити плаття ляльки-неваляйки, мисочку, тарілочку, чашечку, корзиночку). Дітей середньої групи вчать техніки наліплювання елементів візерунку на поверхню виробу, прикрашати торти, тістечка смужками, кульками, квітами, метеликами.

Дітей старшого дошкільного віку можна навчити виконувати ширший обсяг робіт з ліпного декоративного оформлення предметів: декорувати глиняні іграшки по типу народних, ужитковий та художній посуд, виліплений за народними мотивами, ліпити декоративні пластини та прикраси.

Оскільки із всього розмаїття кераміки дітей найбільше приваблюють керамічні іграшки, то ознайомлення з технікою ліпного декорування важливо починати саме з прикрашанню виліплених ними іграшок. Найпростішою технікою такого прикрашання є ліпна «обробка», яка складає основу декору димківської барині. Вона надає виразності і святковості сукням, блузам, фартухам, косинкам. Декоративними обробками димківські майстри також декорують крила й хвости казкових індиків, гусей, півнів, квочок, ліплять декоративні прикраси на ногах коників, козликів, корів.

Своєрідний характер має ліпне декорування українських керамічних іграшок. Гончарі Опішні, Київської та Чернігівської областей прикрашають іграшкових звірів та птахів реалістичними елементами рельєфу, що зображають їхнє хутро, пір'я, та стилізованими декоративними елементами: квітами, листям, лініями, кругами, кільцями. Тулуби казкових птахів покриваються наліпками у вигляді півкілець та ниткоподібними джгутиками, що створюють враження справжнього пір'я.

Керамічні іграшки, що втілюють образи людей, а це переважно персонажі українських народних казок або інші літературні герої, декоруються наліпками більш стримано: конкретизують деталі одягу, головні убори, прикраси, підкреслюють їх національну своєрідність. В жіночих образах це ліпне намисто, стрічки, вінки, хустки, в чоловічих — пишні вуса, смушеві шапки та комірці, капелюхи та пояси.

Надзвичайно цінний художній досвід діти старшого дошкільного віку зможуть здобути, навчаючись ліпного декоруванню посуду, створеного за мотивами української народної кераміки. Наприклад, опішнянські майстри ліпниною декорують переважно художню кераміку: вази, свічники, декоративні настінні тарілки та панно, фігурний посуд у вигляді казкових птахів, баранів, козлів, левів та ведмедів. Косовські майстри прикрашають ліпним орнаментом всі, без винятку, предмети керамічного посуду, користуються технікою легкого гравірування візерунка по мокрій поверхні виробу. Наприклад, у глечика, дзбаника, вази візерунком виділяється горлечко і дно, у куманця — горлечко, носик, ручка, дно-підставка. Біля горлечка і дна посуду розміщується переважно геометричні елементи візерунку: клиночки, трикутники, ромби, лінії, на самих виробах гравіруються квіти, листя, силуети тварин, птахів і людей. Після висихання цей посуд ґрунтується фарбою у блідо-кремовий колір і рельєфний візерунок додатково розфарбовується жовтими, коричневими і зеленими кольорами.

Найбільш вагоме естетичне значення ліпний візерунок має в оформленні декоративних пластин та прикрас. Основою для ознайомлення дітей з цим видом художньої діяльності можуть бути керамічні кахлі і декоративні прикраси з кераміки. Декоративні кахлі і панно оздоблюються різними техніками, які залежать від характеру орнаменту. Так, якщо пластина прикрашається рельєфом цілісного зображення одного предмета, силуетом птаха, риби, тварини, людини, який розміщується в центрі і займає більшу частину її поверхні, то краще використати техніку зрізання частини тла навколо зображення, або ж «виймання» зображення з поверхні виробу. Коли ж зображення складається із значної кількості дрібних елементів, раціональніше користуватися технікою наліплювання. Інколи доцільно поєднувати наліплювання і зрізання частин тіла.

Для дотримання методики навчання дітей треба знати послідовність роботи над пластиною: підготовка ескізу декору пластини у вигляді малюнку; перевірка вихователем відповідності його композиції, формі пластини; виготовлення основи пластини з глини або пластиліну; нанесення на неї малюнка за допомогою стеки; виконання рельєфу.

Цікавими і цінними у виховному плані також є заняття по виготовленню дітьми ліпних декоративних прикрас: сережок, кулонів, намиста, брошок, підвісок. Якщо діти мають певний досвід декоративного ліплення, то виготовлення декоративних прикрас не складає для них труднощів. Водночас, вони мають можливість виявити творчість, ініціативу, власними руками готувати подарунки і сувеніри для мам, сестричок, іменинників.

Систематичні заняття декоративним ліпленням значно поглиблюють естетичні уявлення дітей, привчають розумітися в ліпній орнаментальній пластині, помічати скромну красу ліпного декору, розуміти його значення для покращення естетичної виразності предметів, започатковують естетичну культуру.

Декоративна аплікація — це створення композиції шляхом наклеювання різаних елементів з кольорового паперу.

На заняттях по аплікації діти розташовують у певному порядку готові зображення, однорідні за формою, а потім і різні за формою, величині, кольору. З віком завдання ускладнюються. Діти 4−5 років закріплюють навички ритмічного розташування елементів візерунка й форм, вчаться симетричному розташуванню візерунка на папері, що має форму квадрата (серветочка, хусточка), кола (тарілочка, блюдечко). Щоб виконати такий візерунок, дитина повинна вміти охопити весь аркуш паперу, знайти кути, краї, середину, а для цього треба знати, що таке кути, середина й т.д. У процесі створення візерунка потрібно вчити зіставляти однакові частини. Ускладнюються й елементи, з яких складається візерунок: включаються ягоди, квіти, листи. Це не якісь певні квіти і ягоди, а придумані самими дітьми або взяті ними із творів декоративно-прикладного мистецтва.

У середній і старшій групі ускладнюються й форми, на яких дітей вчать робити візерунок, і елементи, з яких він складається. Включаються дуги, різноманітніше стають квіти, листи, візерунок виконується не тільки всією кистю, але й кінчиком ворсу. Всі візерунки, які становлять діти старшої групи, як правило, симетричні. У підготовчій до школи групі дітей вчать становити симетричні й асиметричні візерунки. Значно ускладнюються елементи візерунка. Уводяться спіралі, завитки, хвилясті лінії, колірна гама візерунка. Разом з тим ставиться завдання навчити дітей виконувати візерунок у певній колірній гамі, характерної для того або іншого виду народного декоративного мистецтва: димковий, хохломский, городецький розпис, у теплих або холодних тонах і т.п. Знайомство дітей з різними кольорами й навчання одержанню відтінків дозволяє їм використати при складанні візерунків не тільки основні кольори, але й відтінки. Від складання ритмічних візерунків з повторюваними елементами дітей поступово навчають складання симетричних, а потім й асиметричних композицій.

Таким чином, у декоративній діяльності дошкільників широко використаються твори декоративного мистецтва. При розгляданні їх увага дітей звертається на красу, добірність, смак, з яким вони виконані. Дітей вчать виділяти вхідні у візерунок елементи, відзначати їхнє розташування, сполучення кольорів й особливості композиції, тобто вчать бачити й виділяти виразні елементи декоративного мистецтва.

1.3 Аналіз програми з декоративної діяльності дошкільників за мотивами народних промислів Декоративно-прикладне мистецтво розвиває у дитини відчуття прекрасного. Витвори народного декоративного мистецтва близькі дітям барвистістю, простотою композиції. Знайомлячи дітей з витворами декоративного мистецтва різних областей і народностей нашої країни, педагог повинен виховувати у дітей відчуття любові до Батьківщини, пошану до праці людей, що створюють ці витвори мистецтва.

Декоративно-прикладне мистецтво вирішує наступні завдання:

Ш розвиває у дітей відчуття композиції у зв’язку з побудовою узору на різних формах;

Ш розвиває відчуття кольору;

Ш розвиває здібності розрізняти стилі в декоративному мистецтві і використовувати їх окремі елементи в своїй творчості;

Ш удосконалює технічні навики в малюванні пензлем і олівцем, в ліпленні, в орнаменті.

Навчаючи дітей декоративному мистецтву, педагог повинен розвивати у них уміння бачити взаємозв'язок між всіма компонентами узору, кольором, композицією, елементами форми.

Дитині необхідно відчути і зрозуміти, як в залежності від призначення і форми предмету змінюється орнамент, який його прикрашає. Звідси вона взнає про значення, доцільність оформлення, зв’язок форми і змісту. Програма «Малятко» передбачає розпочинати роботу з декоративно-прикладного мистецтва з другої молодшої групи. 4-річних дітей слід перш за все ознайомити з декоративними візерунками українського народного декоративно-прикладного мистецтва (показати та розказати дітям про українські рушники, вишиті скатертини, килимові вироби, дерев’яні іграшки і т.д.). Навчити дітей ритмічно прикрашати мазками, лініями, крапками, кільцями, кругами плоскі силуети з паперу, які імітують предмети побуту, іграшки. Тематика занять з декоративного малювання 2-ї молодшої групи: красивий килимок, рушничок, килимкова доріжка, хустки, сукня, тарілка.

Програма «Малятко» передбачає такі завдання з декоративного малювання для середньої групи: учити малювати за мотивами української вишивки, кераміки, килимарства, писанкарства, народних іграшок; виконувати візерунки на прямокутнику, квадраті, крузі, різних плоских паперових формах, що імітують предмети побуту. Формувати вміння ритмічно розміщувати елементи візерунка по всій площі, по краях, у середині; використовувати елементи візерунка: лінії, мазки, крапки, кружечки, кільця; кольорові поєднання властиві для вишивки та кераміки.

Тематика занять пропонується така: килимова доріжка, гарна хустинка, килимок, рушник, серветка, скатертина, кухлик, чашка, блюдце, тканина на сукню, яєчко-крапанка, рукавичка, пташка, рибка, димківський коник, лялька.

Діти, знайомлячись з декоративним малюванням, повинні навчитися ясно уявляти собі, що таке ритм і симетрія, без чого декоративне мистецтво не може існувати.

У декоративному малюванні розвиток відчуття кольору виділяється як важливе завдання. Колір в розписному орнаменті тісно пов’язаний з композицією, в узорі вони невідокремлені один від одного. Опанувати всіма можливостями колірних поєднань діти дошкільного віку, природно, не можуть, хоча відчуття кольору починає розвиватися ще в переддошкільному віці.

Завдання використання кольору в декоративному малюванні ускладнюється починаючи з найбільш яскравих, контрастних поєднань і закінчуючи відтінками теплих і холодних кольорів в різних поєднаннях. Здійснення цих завдань можна почати тоді, коли діти опанують малювання простих образотворчих форм, оскільки потім буде потрібна концентрація уваги дошкільнят на новому завданні — розташуванні цих форм в певному порядку для отримання узору.

Первинних образотворчих навичок діти набувають в першій і другій молодших групах, причому деякі завдання в другій молодшій групі носять декоративний характер (наприклад, прикрасити краї хусточки смужками). Але основна мета такого заняття — не створення узору, а закріплення умінь проводити прямі лінії у різних напрямах.

Завдання навчання декоративному малюванню у середній групі наступні:

Ш розвивати композиційні уміння в ритмічному розташуванні форм в узорі на смузі, квадраті, крузі;

Ш розвивати відчуття кольору — уміння красиво поєднувати контрастні кольори;

Ш розвивати уміння в малюванні різних великих і дрібних форм — простих елементів узору;

Ш розвивати технічні навики в користуванні пензлем (легко торкатися паперу, роблячи крапки; діяти всією поверхнею пензля, проводячи смуги, мазання).

Завдання з декоративного малювання в середній групі за композиційними завданнями схожі з наклеюванням готових форм.

Спочатку діти вчаться проводити пензлем рівні лінії і наносити між ними мазки, що ритмічно повторюються, або крапки, чергувати мазки за кольором, міняючи їх положення, коли узор ускладнюється.

Мазок — найлегший для виконання декоративний елемент, оскільки він не вимагає особливо точних рухів і виходить легким прикладанням пензля до паперу. Тому спочатку в узор включаються мазки, а потім вже крапки. Крапка вимагає оволодіння новим прийомом роботи пензлем (пензель тримати вертикально) і достатньо розвиненої координації рухів, щоб тільки торкатися паперу кінцем пензля.

Композиція перших малюнків також найпростіша: ритмічне повторення одного і того ж елементу. Ритм руху руки, властивий людині, полегшує цей повтор і допомагає передачі ритму в образотворчих формах.

Чергування — складніший композиційний прийом, оскільки заснований на поєднанні декількох форм. Дітям середньої групи доступне чергування двох елементів за формою або за кольором.

Ускладнення програмового матеріалу йде за рахунок складнішої композиції і введення нових образотворчих елементів в узор. Окрім крапок і мазків, діти вчаться використовувати в узорі круги і кільця, з прийомами малювання яких вони знайомилися ще в молодшій групі.

У декоративному малюванні зображення цих форм трохи змінюється: вони меншого розміру, при малюванні повинні відповідати один одному по величині і, крім того, вони не пов’язані з образом предмету, що також робить їх зображення важчим для дитини.

Окрім смужки, діти вчаться розташовувати узор на інших формах — квадраті, крузі. Ці форми вимагають іншої композиції в узорі. Природно, що використовувати простий лінійний повтор тут не можна, оскільки у квадрата є сторони, кути, центр; у круга — край і центр.

У старшому дошкільному віці діти добре орієнтуються в матеріалах і пристосуваннях для роботи, з легкістю й бажанням вносять доповнення й зміни в роботу, надають їй індивідуальність за рахунок додаткових деталей. У дітей досить розвинені окомір і дрібна моторика, щоб передавати форму, будову, пропорції й величину. всі складові роботи.

Педагог здійснює показ тільки тієї частини роботи, де можливі утруднення, після чого виконується вся робота.

Згідно навчальної програми «Малятко» дітей старшого дошкільного віку необхідно ознайомлювати з характерними особливостями української кераміки регіону, елементами узору, поєднанням кольорів, характерних для українського декоративно-прикладного мистецтва, з деякими закономірностями побудови візерунка. Розвивати вміння підбирати кольори, симетрично розташовувати елементи візерунка. Вчити дітей прикрашати орнаментом ліпні, плоскі паперові форми, що імітують предмети побуту та декоративні іграшки. Добирати колір та елементи візерунка відповідно до кольору тла і форми паперу.

В навчальній програмі «Малятко» передбачається такий зміст занять по декоративному малюванню та по декоративній аплікації: Малювати казкових птахів, тварин, казкові квіти за мотивами М. Примаченко та інших народних майстрів.

Самостійно складати узори за мотивами петриківського розпису, вишивки, килимарства на смужці паперу, квадраті, трикутнику, крузі та силуетних площинних формах, використовуючи рослинні елементи (стилізовані квіти, ягоди, листя тощо), прямі, криві і хвилясті лінії різної ширини, подвійний і потрійний мазок, мазки різної величини, крапки, дуги тощо, узором підкреслювати форму предмета.

Складати панно, фриз з окремих декоративних візерунків. Формувати вміння колективно створювати декоративні композиції.

Орієнтовна тематика: розпис українського рушника, килимової доріжки, серветки, килима, скатертини, косинки, тарілки, кахлі, куманця, глечика, двійнички, збанка, колача, скриньки, барильця.

Малювати або розписувати півника, казкового птаха, казкових звірів, коника, оленя, індика та ін.

Програма «Малятко» в підготовчій до школи групі передбачає: Учити складати візерунки за мотивами українського народного мистецтва.

Розвивати в дітей відчуття кольору під час складання візерунків на квадраті, крузі, формах, що імітують предмети побуту.

Учити добирати кольори, характерні для кераміки — опішнянської, косівської та інших регіонів України для розпису писанок.

Використовувати в малюванні елементи українського орнаменту (різне візерункове, барвисте листя, квіти, ягоди). Малювати за мотивами творів українських народних умільців: М. Примаченко, Т. Пати, П. Хома та ін. Використовувати в малюнкові елементи петриківського розпису (букет, казкові птахи та звірі).

Формувати вміння виконувати колективне панно, фризи.

Орієнтовна тематика: килимова доріжка, килим, серветка, скатертина, косинка, тарілка, декоративна тарілка, куманець, глечик, коник, двійничка, збанок, барильце, півник, казковий птах, казкові квіти, казкові звірі, скринька. Прикрашання дитячих робіт елементами характерного розпису.

Відповідно до навчальної програми «Малятко» розпочинати знайомити дітей з декоративними аплікаціями можна з другої молодшої групи. Зокрема, необхідно вчити дітей складати візерунки, розташовуючи готові форми (круги, квадрати, трикутники) та рослинні елементи (листки, квітки, ягоди) на смужці паперу, в квадраті, в крузі та на опредмечених формах (фартушок, сукня), чергуючи їх за кольором, формою, розміром.

Орієнтовна тематика: рушник, килимова доріжка, серветка, хустинка, тарілка.

У середній групі потрібно продовжувати вчити дітей складати візерунки з готових рослинних елементів і геометричних форм на смужці, квадраті, прямокутникові, крузі та опредмечених площинних предметах за мотивами української вишивки та кераміки.

Орієнтовна тематика: український рушник, скатертина, сорочка-вишиванка, килим, хустка, тарілка, глечик, куманець.

В старшій групі вихователі повинні продовжувати вчити вирізувати округлі й овальні форми з паперу, складеного в кілька разів і викладати з них предмети та візерунки.

Орієнтовна тематика: казковий птах.

Учити вирізувати елементи українських декоративних орнаментів, вирізувати найпростіші за сюжетом чи візерунком українські витинанки для прикрашання приміщення своєї групи.

Орієнтовні теми. Складати декоративну аплікацію на геометричних (трикутник, багатокутник) та опредмечених формах з рослинних елементів (квіти, листя, ягоди), використовуючи фрагменти візерунків з української кераміки (київська, васильківська, косовська, опішнянська) та вишивки.

Засвоювати способи композиційного і колоритного розміщення форм.

Виконувати колективні аплікації.

Орієнтовні теми: декоративне панно.

Таким чином, основне завдання вихователя навчити старших дошкільників створювати декоративні аплікації на геометричних та опредмечених формах.

У підготовчій до школі групі необхідно продовжувати вчити складати симетричні та асиметричні візерунки, декоративні композиції на геометричних формах (ромб, овал, прямокутник) та площинних предметах (куманець, глечик, шкатулка) за мотивами українського петриківского розпису, кераміки, вишивки, використовуючи паперові елементи, природний матеріал.

Вчити дітей декоративному ліплення згідно програми «Малятко» необхідно з середньої групи. Зокрема, слід у п’ятирічних дітей формувати уміння сприймати засоби виразності української народної іграшки, помічати розміщення елементів, узору на керамічних виробах.

Учити дітей, наскільки це можливо, прикрашати вироби декоративними елементами, використовуючи стеку.

Орієнтовна тематика: миска, блюдечко, тарілка, чашечка прикрашені декоративними елементами.

Основне завдання вихователя виховувати інтерес у старших дошкільників до ліплення і бажання створювати виразні образи. Ознайомити з основними засобами скульптури (об'ємна форма, ритм, поза, матеріал). Застосовувати різні способи ліплення: конструктивний, комбінований, скульптурний. Надавати виліпленим фігурам стійкості. Познайомити з прийомами міцного скріплення частин. Ліпити посуд за мотивами української народної кераміки, прикрашаючи його розписом, наліпками.

В підготовчій до школі групі програма «Малятко» рекомендує Вчити дітей передавати в ліпленні пластичність форми, руху. Удосконалювати способи: конструктивний, комбінований, скульптурний, використовуючи прийоми ліплення. Учити ліпити за мотивами народних українських глиняних іграшок, ліпити з натури. Ліпити декоративні пластини із зображенням квітів, птахів та силуетів тварин.

Орієнтовна тематика: Ліпити колективно за мотивами народних казок, ліпити дівчинку і хлопчика у національному вбранні.

Відповідно до навчальної програми «Дитина» привчати дітей милуватися предметами народно декоративного мистецтва, рушниками, картинками, які прикрашають приміщення дитячого садка, домашню оселю, створюють затишок, необхідно з молодшої групи. Знайомити малят з творами народного мистецтва: глиняними іграшками, декоративними тацями і тарілками.

У групі необхідно продовжувати розвивати чутливість до гармонії кольору, виразності лінії та форми Васильківської, опішнянської, косівської кераміки, вишиванок, писанок та малюнків на тканинах, чарівних розписів народних майстрів.

Декоративне малювання. Прикрашання декоративними елементами силуетів весняного одягу (плаття, кептарик). Прикрашання посуду (заготовки) різної форми за мотивами косівської кераміки. Малювання фарбами на готових формах, передаючи характерні ознаки української кераміки (косівської, Васильківської, опішнянської).

Декоративне ліплення. Діти вчаться виготовляти різдвяні сувеніри (посуд), після висихання глини посуд оздоблюють візерунками. Ліплення декоративної іграшки — пташки. Виготовлення козлика, коника, півника (за вибором), прикрашання стекою, оздоблення декоративним розписом. Діти вчаться ліпити декоративний посуд, іграшки за мотивами народних промислів, після висихання глини прикрашають посуд орнаментами. Ліплення яйця з глини, оздоблювати його декоративними елементами.

Декоративна аплікація. Прикрашання декоративними елементами намальованих мисочок (готових форм). Прикрашання паперу для малювання (по периметру) декоративним узором, надаючи зображенню виду чарівного килимка. Оздоблення тарілок, куманців (площинні зображення) декоративними елементами.

Основне завдання виховання дітей в групі прилучати дітей до культури свого народу, вчити бачити, відчувати, милуватись, захоплюватись чарівним світом народного мистецтва; учити емоційно сприймати твори класичного та сучасного українського, російського та мистецтва інших народів.

Зміст занять по декоративному малюванню в групі згідно навчальної програми «Дитина» наступний: малювання іграшок та оздоблення їх декоративним орнаментом, колективна робота «Декоративний килим». Малювання ескізів композицій, елементів розпису, писанок. Знайомство з характерними особливостями кольорової гами, орнаменту вишиванок. Прикрашання (декорування) за мотивами вишиванок рушників, скатертини, серветок, сорочок тощо.

Декоративна аплікація. Виготовлення декоративної «рами» до портрета.

Декоративне ліплення. Ліплення посуду та декоративний його розпис. Ліплення декоративних тарілок, таць, мисок, глечиків, кухликів, куманців, підсвічників, оберегів (у вигляді птахів, звірів, коней, геометричних фігур), прикрашання виробів.

Завдання вихователя згідно програми «Дитина» прилучати старших дошкільників до культури свого народу, розширювати досвід орієнтування в народному і професійному мистецтві, знайомити з мистецтвом інших народів, що живуть в Україні, з творами російських художників (М. Врубеля, В. Васнецова, А. Куїнджі, І. Айвазовського, І. Левітана, І. Грабара, І. Шишкі-на), грузинських (Піросманішвілі), прибалтійських країн (М. Чюрльоніса), французьких, японських тощо.

Орієнтовна тематика по декоративному малюванню. Декоративні композиції, пейзаж, натюрморт, портрет. Малювання розписів за мотивами васильківської, петриківської шкіл.

У програмі декоративне ліплення передбачається створення виробів за мотивами народної кераміки (Васильківської, косівської, опішнянської, ужгородської) з розписом після висихання темперними або гуашевими фарбами, об'ємною орнаментикою, налепами тощо). Ліплення декоративних іграшок (оленятка, цапка, півника, курочок та ін.). Виготовлення крашанок, писанок (яйця ліпити з глини) за мотивами візерунків писанок народних майстрів. Ліплення ваз, глечиків, горняток, кухлів, куманців, макітр, плесканців.

Декоративна аплікація. Вихователь повинен навчити дітей складати симетричні, ритмічні візерунки за мотивами розписів, вишиванок, килимів, передаючи характерні особливості творів народних майстрів; створювати образи улюблених казок (з допомогою вихователя) для тіньового театру; відтворювати свої почуття, настрій у декоративних композиціях («Фарби осені (зими, весни)», «Чарівні вікна у світ добра» тощо).

Таким чином, дошкільники згідно навчальних програм для дошкільного навчального закладу повинні засвоїти по розділу декоративного малювання, декоративне ліплення та декоративна аплікація найпростіші відомості про створення предметів декоративно-прикладного мистецтва, їх основних особливостей: зв’язок форми предмету декоративно прикладного мистецтва з його практичним призначенням (функцією), зв’язок декоративного оздоблення (орнамент, колір і т.п.) з формою предмету, з матеріалом, з якого був створений предмет. Діти повинні навчитися виконувати узори в квадраті, колі з декоративно узагальнених форм тваринного і рослинного світу.

Отже, робота над виробами декоративно-прикладного мистецтва є одним з активних засобів естетичного і трудового виховання дошкільників і має надзвичайно важливе значення для всебічного розвитку особистості.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО ДЕКОРАТИВНО-ЗОБРАЖУВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА МОТИВАМИ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПРОМИСЛІВ

2.1 Аналіз стану роботи експериментальної групи по декоративній діяльності

Наше експериментальне дослідження проводилось впродовж січня-лютого 2011 р. у м. Дубно на базі дитячого садка № 3 з дітьми старшої групи. В нашому дослідженні приймало участь 15 дітей.

Спочатку ми ознайомили старших дошкільників з українськими народними промислами.

Методика ознайомлення дошкільнят з українськими народними промислами передбачає:

1. пояснення матеріалу

2. відображення його у різних жанрах усної народної творчості

3. ознайомлення з українськими народними промислами у бесіді, розповіді, дидактичній грі

4. проведення занять по декоративній діяльності за мотивами українських народних промислів Ми провели з дітьми три заняття на теми: «Поліська кераміка», на якому ознайомили дітей з керамікою. На занятті з декоративного малювання на тему «Ознайомлення з вишивкою. Малювання рушничка», ми ознайомили дітей з українською вишивкою. З колоритом українського орнаменту, ми познайомили дітей на занятті «Декоративне малювання на тему «Тарілка»

Конспект заняття

Поліська кераміка Програмований зміст:

Ознайомити дітей з характерними елементами розпису Поліської кераміки.

Вчити дітей прикрашати силуетну форму керамічного посуду, поєднуючи намальовані елементи з аплікативними. Вдосконалювати композиційні уміння побудови візерунка на різних формах посуду.

Закріпляти вміння вирізати рослинні форми — листя, ягоди з паперу складеного в кілька разів за шаблонним контуром.

Розвивати довільну пам’ять, самостійність, творчість.

Виховувати інтерес до народного мистецтва Поліського Краю.

Матеріал:

Силуетні форми кухлика, глечика, тарілки, горнятка на вибір дітей тоновані пастельними тонами; жовта, зелена, коричнева, червона гуаш, вода, пензлики, серветки, зразки керамічних виробів; клейстер, пензлики для клею, ножиці; жовта смужка 8×2 см, коричневий лист дуба — 2 шт., червоний прямокутник 1,5×10 см, зелені прямокутники — 2×8, 4×8 см.

ХІД ЗАНЯТТЯ:

Сьогодні ми з вами спробуємо потрапити в майстерню, де виготовляють глиняний посуд. (Виставляємо зразки кухлика, глечика, тарілки, горнятка) А як називається майстер, що ліпить з глини посуд? (гончар) Здавна українці використовували такий посуд для приготування їжі і в нашому краї також. Як називається край в якому ми живемо? (Полісся) Чому?

На Україні, в різних областях, районах склались певні традиції, різні народні промисли. Які? (вишивка, гончарство, писанкарство, витинанки, ткацтво, лозоплетіння).

Але сьогодні в нашій поліській гончарній майстерні ми розглядаємо зразки керамічного посуду. (3−4 зразка розписів глечиків, куманця, кухлика. Звернути увагу дітей на мотиви Поліської кераміки). Щоб посуд був не просто зручним, а ще й гарним, майстри розписували посуд. В нашій області центрами гончарства вважаються с. Вільне, Кривиця Дубровецького району. Осередки гончарства Рокитне та Дубровиця, де багато глини різноманітних кольорів — червона, коричнево-бура, зелена, біла. Тому і фон посуду, дитячих глиняних іграшок саме світло-жовтий, рожевий, зеленуватий. Та й для розпису використовували саме ці кольори — червоний, зелений, жовтий, коричневий. Якому декоративному розпису ще притаманні такі кольори? (Косів)

І у нас на Поліссі були свої традиції, орнаменти. Частіше використовували рослинні елементи. Здавна і донині збережені провідні мотиви: «хмелик», «дубовий листок», «колосок», «калина», (Показ елементів Поліських розписів, зразків) Поліські розписи — скромні і прості. Який це візерунок, рослинний чи геометричний? З чого складається рослинний візерунок? Які кольори на візерунку? Красиво поєднанні смужки — вузькі і широкі. Де прикрашений глечики (знизу, зверху, посередині), мисочка (центр, по краю).

— Сьогодні ми з вами спробуємо стати поліськими майстрами і на формах посуду, прикрасимо їх з даних елементів. Повторити назви).А допоможе вам в цьому і пензлик-чарівник і ножиці. Тонкі лінії колоска, хвильки намалюємо кінчиком пензлика. А інші форми виріжемо. Показ способу вирізання, нагадаємо, що зернятка колоска ми виріжемо зі смужки, складеної багато разів за намальованим контуром; аналогічно і ягоди. За бажанням хто захоче, розмістіть готові дубові листочки, або за шаблоном обведете листок калини. Розмістіть візерунок, чергуючи гарно кольори. Вказівка на роботу — поміркуйте, який візерунок вам до вподоби і приступайте до роботи.

Самостійна робота дітей з індивідуальною допомогою вихователя.(Уточнити задум дітей, виготовлення візерунка. Допомогти дітям порадою, поясненням, показом).