Прагнення добровiльної втрати свободи (за казкою-феєрiєю Лесi Українки «Лiсова пiсня»)

Прагнення добровiльної втрати свободи (за казкою-феєрiєю Лесi Українки «Лiсова пiсня»).

Майже сто рокiв «Лiсова пiсня» чарує читачiв та глядачiв. Цей драматичний шедевр Лесi Українки, мабуть, можна читати протягом усього життя, i кожного разу будеш вiдкривати новий змiст, нову мудрiсть. Для дiтей «Лiсова пiсня» — прекрасна казка про любов i зраду, про лiсову та водяну силу. Для старших читачiв вона цiкава глибоким фiлософським змiстом, кличе до гармонiї.

Спочатку я теж читала її, як казку, але поступово починала розумiти, що «Лiсова пiсня» не така вже й проста рiч, як здається на перший погляд. Це мов бездонна криниця з живою водою, яку п'єш i не нап'єшся вдосталь. I я впевнена: скiльки у неї буде читачiв, стiльки буде визначень провiдної проблеми твору.

Власне для мене, вона полягає у трагедiї добровiльної втрати свободи. Читаючи «Лiсову пiсню», розумiєш, що повна свобода бажань i почуттiв складає гармонiю, основу гармонiї у природi. I картини, в яких змальовується життя в лiсi, доводять це: ми бачимо, як лiсовi та водянi iстоти розмовляють, тiшаться, гнiваються, люблять i розважаютьсями чуємо мову джерел i дерев, озерних хвиль i жучкiв-свiтлячкiв. Найголовнiшою цiннiстю для всiх цих лiричних персонажiв є воля. Життя без неї для них неможливе! Недарма Лiсовик застерiгає Мавку про небезпечнiсть її кохання до людини, Лукаша, яке, перш за все, вiдбере у неї волю:

Раз ступиш на людськую стежку ;

I воля пропаде.

Мавка, для якої воля така ж необхiдна, як i повiтря, не розумiє, не погоджується з Лiсовиком:

…це так колись i вiтер пропаде.

Але поступово, крок за кроком, Мавка зрiкається власної волi заради кохання i коханого.

I ось тут починається дiйсна трагедiя особистостi! Трагедiя добровiльної (!) втрати свободи, а краще сказати — добровiльний вибiр внутрiшнього рабства. На мою думку, саме це є першопричиною загибелi їхньої любовi, казкової Мавки та закоханого у природу Лукаша. Вони — iстоти двох протилежних свiтiв, єдиною точкою дотику яких є любов та прагнення до краси. Але зв’язок мiж ними можливий лише доти, поки їхнi душi сповненi вiдчуттям свободи. Без неї, без готовностi нести вiдповiдальнiсть за своє кохання не можна подолати ту велетенську прiрву, котра iснує мiж ними — людиною i мiфологiчною iстотою з криштале вою душею. Я б навiть назвала iсторiю їхнього кохання випробуванням свободою. Зрештою, Лукаш не витримує цього випробування.

Хтось може менi заперечити: сильна особистiсть Лукаша змушена була пiдпорядкуватися обставинам життя. Його навiть на деякий час стає жаль. Але потiм розумiєш: страждає вiн не внаслiдок внутрiшнiх своїх переживань, а через труднощi та страждання, що йому нав’язує у помсту зовнiшнiй, ворожий свiт Мавки.

Ми бачимо, що зрада Лукаша стає й загибеллю для Мавки. Леся Українка дуже виразно показала, як протягом усiєї драми нiби вiдбувається змагання двох свобод — Мавки та Лукаша. Свобода Мавки виявляється сильнiшою, як i її любов. Навiть коли дiвчина стає жертвою Лукашевої зради, вона не зломлюється i не впадає у вiдчай.

Крiзь увесь сюжет драматичної поеми проходить теза, що вiльний вимагає собi вiльного. Адже не кожен спроможений обрати свободу i нести вiдповiдальнiсть за цей вибiр свiдомо.