Основні характеристики та показники сталого розвитку

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України Національний лісотехнічний університет України.

Інститут екологічної економіки Кафедра екологічної економіки Реферат на тему: Основні характеристики та показники сталого розвитку Львів, 2012.

Вступ.

Важливою проблемою на шляху втілення концепції сталого розвитку є формування системи вимірювання для кількісного та якісного оцінювання цього дуже складного процесу. Головними вимогами до зазначеної системи є її інформаційна повнота та адекватність представлення взаємопов'язаної тріади складових сталого розвитку. В цьому напрямку зараз працюють як відомі міжнародні організації, так і численні наукові колективи, але її однозначного узгодження поки що не досягнуто.

Згідно з МВСР сталий розвиток оцінюється за допомогою відповідного індексу (Isd) в просторі трьох вимірів: економічного (Iec), екологічного (Ie) та соціального + інституціонального (Is). Цей індекс є вектором, норма якого визначає рівень сталого розвитку, а його просторове положення в системі координат (Iec, Ie, Is) характеризує міру «гармонійності» цього розвитку (ступінь гармонізації сталого розвитку — G).

Рівновіддаленість вектора Isd від кожної з координат (Iec, Ie, Is) буде відповідати найбільшій гармонійності сталого розвитку. Наближення ж цього вектора до однієї з координат буде вказувати на пріоритетний розвиток за відповідним виміром і нехтування двома іншими. Індекс (Isd) та ступінь гармонізації сталого розвитку (G) обчислюються по складовим (Iec), (Ie), (Is).

1. Індикатори сталого розвитку.

Індекс сталого розвитку — інтегрована оцінка, яка враховує сумісно усі три виміри сталого розвитку, і, тим самим, відображає взаємозв'язок між трьома нероздільними сферами розвитку суспільства, економічною, екологічною та соціальною.

Індекс економічного виміру (Iec) сформуємо з двох індексів — Індексу конкурентоспроможності, який формується з таких двох груп (категорій економічної політики) індикаторів: І - групи індикаторів базових потреб; ІІ - групи індикаторів підприємницької діяльності. У першу групу входять чотири індикатори: валовий національний продукт, промислово-сільськогосподарська сфера, нематеріальна сфера і транспортна інфраструктура. Друга група містить п’ять індикаторів: виробничі можливості, міжнародне торгівельне співробітництво, малий бізнес, споживчий ринок і заборгованість.

Індексу інноваційно-кадрового потенціалу, який формується з таких двох груп (категорій економічної політики) індикаторів: ІІІ - групи індикаторів ринку праці; ІV — групи індикаторів інноваційно-інвестиційних можливостей. У третю групу входять три індикатори:ефективність ринку праці, можливості ринку праці та доходно-витратний баланс. Четверта група формується з трьох індикаторів: наукова діяльність, рівень інноваційності та інвестиційні можливості.

Індекс екологічного виміру (Ie) будемо визначати за допомогою трьох категорій екологічної політики: І - «Екологічні системи», до якої входять такі індикатори як повітря, біорізноманіття, земля, якість води, кількість води й радіаційна та екологічна небезпека; ІІ - «Екологічне навантаження», яка містить індикатори викидів в атмосферне повітря, навантаження на екосистеми, утворення і використання відходів, водного навантаження; ІІІ - «Регіональне екологічне керування», охоплює індикатори участі в екологічних проектах, викидів парникових газів й трансграничного екологічного тиску.

Індекс соціального виміру (Is) сформовано з чотирьох категорій соціальної політики: І - «Суспільство, засноване на знаннях»; ІІ - «Розвиток людського потенціалу»; ІІІ - «Інституціональний розвиток», VI — «Якість життя». У першу категорію політики входять три індикатори: індикатор інтелектуальних активів суспільства, індикатор перспективності розвитку суспільства та індикатор якості розвитку суспільства. Друга група містить індикатор розвитку здоров’я та фізичного виховання, індикатор рівня освіти, індикатор демографічного розвитку, індикатор ринку праці й індикатор економічної складової людського розвитку. Третя категорія політики соціального виміру сталого розвитку охоплює індикатор політичної свідомості, індикатор впливу релігійних інституцій та індикатор ефективності державної влади. Четверта група сформована з індикаторів відпочинку і культури людей, стану навколишнього середовища, свободи людей, здоров’я людей, стану інфраструктури, ризиків та безпеки життя.

Ступінь гармонізації сталого розвитку відображає баланс між економічним, екологічним та соціально-інституціональним вимірами сталого розвитку.

Індекс виміру сталого розвитку — агрегована оцінка, яка недвозначно інтерпретується, є зрозумілою широкому загалу та може використовуватись у якості потужного інструменту для прийняття рішень на аналітичній основі в економічному, екологічному або соціальному вимірі сталого розвитку.

МВСР, метрика вимірювання сталого розвитку (Sustainable Development Gauging Matrix, SDGM) — метрика оцінювання сталого розвитку в просторі трьох вимірів: економічного, екологічного й соціального-інституціонального. Згідно МВСР сталий розвиток оцінюється за допомогою відповідного індексу, який є вектором, норма якого визначає рівень сталого розвитку, а просторове положення в системі координат вимірів є ступенем гармонізації сталого розвитку. Рівновіддаленість вектору сталого розвитку від кожної з координат відповідає найбільшій гармонійності сталого розвитку. Одним з важливих застосувань МВСР є використання фактичних даних про індикатори і параметри сталого розвитку для конкретного регіону з метою прийняття цілеспрямованих рішень на різних рівнях керування.

2. Характеристика та індикатори економічного виміру сталого розвитку.

Економічний вимір сталого розвитку є складовою і однією з парадигм сучасного розвитку суспільства. У процесі входження економік більшості країн у глобальну економічну кризу постає нагальна потреба для державних органів України в науково-методичному інструментарії вирішення проблем щодо проведення упереджених заходів, стабілізаційних дій, соціально-економічних реформ і перебудови національної економіки на засадах концепції сталого розвитку.

Розроблені та апробовані методики, які базуються на концепції сталого розвитку, можливо використати при аналізі стану окремого взятого регіону чи області та у процесі прийняття управлінських рішень на регіональному і державному рівнях. Адаптація існуючих розробок до використання них на регіональному рівні окремо взятої країни надасть можливість створити взаємовигідні економічні зв’язки між областями, досягти сприятливіших умов міжрегіональної торгівлі, співробітництва в період глобальної економічної кризи.

Важливими і досі достатньою мірою не розробленими є методологічні засади створення систем об'єктивного оцінювання показників сталого економічного розвитку на регіональному рівні для окремо взятої країни. Стосовно України, то основними особливостями при адаптації існуючих напрацювань даної сфери наукових досліджень є врахування таких характерних рис національної економіки: транзитне геополітичне розміщення; науково-освітній потенціал; виробничі можливості промисловості (насамперед, видобувної і переробної сфер); можливості агропромислового комплексу.

Економічний вимір сталого розвитку включає, насамперед, низку індикаторів, що відображають ту чи іншу складову діяльності певного сектору економіки та інструментарій ефективної інтеграції потенціалу регіонів для підвищення ефективності національної економіки.

Економічний вимір сталого розвитку полягає в оптимальному використанні обмежених ресурсів і застосуванні природо7, енерго7 та матеріалозберігаючих технологій для створення потоку сукупного доходу, який би забезпечував принаймні збереження (не зменшення) сукупного капіталу (фізичного, природного, або людського), з використанням якого цей сукупний дохід створюється. Проблематикою є необхідність комплексного дослідження відповідності макроекономічних показників рівню розвитку економіки регіону, області, адміністративно-територіальної одиниці з врахуванням основних положень концепції сталого розвитку.

3. Характеристика та індикатори екологічного виміру сталого розвитку.

У наш час діяльність людини приводить до скорочення біологічної розмаїтості в 507 100 разів швидше, ніж очікувалося. Ми не можемо зберігати здорове суспільство або економіку, не піклуючись про навколишнє середовище. Сьогодні усвідомлення необхідності сприяння й підтримки навколишнього середовища знаходить висвітлення практично у всіх областях діяльності. Активні зв’язки між науковим співтовариством і приватним сектором дають нові знання й конкретні заходи для екологічних проблем. Охорона навколишнього середовища повинна входити складовою частиною в будь-яку діяльність в області економічного й соціального розвитку. Розвиток неможливо без охорони навколишнього середовища.

Екологічний вимір сталого розвитку будемо оцінювати за допомогою індексу екологічного виміру (Іе). Для його розрахунку використовується методика агрегування, відповідно до якої індекс Іе має 3 категорії екологічної політики (верхній рівень), 13 індикаторів (середній рівень) і 44 показники (нижній рівень). Індекс Іе розроблений для оцінювання екологічної сталості регіонів України. сталий розвиток економічний екологічний.

Індекс екологічного виміру розроблений для оцінювання екологічної сталості регіонів України й методологічно базується на відомому індексі ESI72005 [20, 21], у якому для формування складових (індикаторів) використана схема «рушійні сили — тиск — стан — вплив — реакція».

Модель РсТСВР є основою для аналізу взаємозалежних факторів, що впливають на природне середовище. Рушійні сили — це соціально-економічні фактори й види діяльності, які збільшують або послаблюють навантаження на навколишнє середовище. Тиск означає пряме антропогенне навантаження на навколишнє середовище, здійснюване, викидами або скиданнями забруднюючих речовин і використанням природних ресурсів (наприклад, викиди в атмосферу від автотранспорту). Стан відноситься до поточного стану й тенденцій зміни навколишнього середовища, включаючи параметри якості (такі як рівні забруднення) по повітрю, водним об'єктам і ґрунту; різноманітність видів у конкретному географічному районі; і наявність природних ресурсів, таких як ліс або прісна вода.

Вплив означає наслідки зміни навколишнього середовища для здоров’я людини й інших організмів, а також наслідки для природи й біорізноманіття (наприклад, вплив на здоров’я людей, пов’язаний з атмосферним забрудненням у великому місті або з недоброякісною питною водою). Реакція у відповідь представляє собою конкретні дії, спрямовані на вирішення екологічних проблем. Такими заходами можуть бути, наприклад, збільшення площі охоронюваних природних територій, зниження енергоємності й підвищення частки перероблюваних і повторно використовуваних відходів.

Індекс Іе охоплює три категорії політики SYS — «Екологічні системи», STR — «Екологічне навантаження» і REG — «Регіональне екологічне керування». Категорії політики містять 13 індикаторів (рис. 9, табл. 5), а саме AIR — «Повітря», BIO — «Біорізноманіття», LAN — «Земля», WQL — «Якість води», WQN — «Кількість води», RAD — «Радіаційна й екологічна небезпека», EMS — «Викиди в атмосферне повітря», ECO — «Навантаження на екосистеми», WST — «Утворення і використання відходів», WAT — «Водне навантаження», COL — «Участь в екологічних проектах», GHG — «Викиди парникових газів» та TBP — «Трансграничний екологічний тиск». Розрахунок значень індикаторів екологічної сталості здійснюється на основі 44 параметрів.

4. Характеристика та індикатори соціального виміру сталого розвитку.

Позбавлення соціального контексту забезпечення сталого розвитку, робить цей розвиток беззмістовним. Тому перехід України до сталого розвитку вимагає певних трансформацій політики в соціальній сфері, основними пріоритетами якої мають бути: збереження здоров`я людини; сприяння покращенню демографічної ситуації; забезпечення соціальних гарантій людям, які потребують захищеності; досягнення нормативів якості життя, які прийняті у розвинених країнах; досягнення орієнтирів сучасного рівня раціонального споживання для всіх верств населення; гуманізація суспільних відносин за рахунок реформування систем управління, освіти, науки, культури, охорони здоров’я, а також демократизація державних інститутів.

Соціальна складова сталості розвитку відображає якість життя населення і зорієнтована на збереження стабільності соціальних і.

культурних систем, зокрема, на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. За таких умов людина має брати активну участь у процесах формування своєї життєдіяльності, прийнятті й реалізації рішень, контролі за їх виконанням. Дана концепція базується на благородній гуманній ідеї поліпшення якості життя нинішнього та майбутнього поколінь.

Важливим аспектом цього підходу є справедливий розподіл благ. Бажано також збереження культурного капіталу і розмаїття в глобальних масштабах, а також повніше використання практики стійкого розвитку, наявної в не домінуючих культурах. Для досягнення стійкості розвитку, сучасному суспільству доведеться створити якомога ефективнішу систему ухвалення рішень, що враховує історичний досвід і що заохочує плюралізм. В рамках концепції людського розвитку людина є не об'єктом, а суб'єктом розвитку.

Спираючись на розширення варіантів вибору людини як головної цінності, концепція стійкого розвитку має на увазі, що людина повинна брати участь в процесах, які формують сферу її життєдіяльності, сприяти ухваленню і реалізації рішень, контролювати їх виконання.

Соціально-інституціональний вимір сталого розвитку має бути відображеним у стратегії дій наддержавних, державних та місцевих органів влади як на найближчу, так і на подальшу перспективу. Крім цього, стратегія дій повинна базуватися на системі моніторингу сталості розвитку з урахуванням усіх соціальних складових і рівнів при прийнятті управлінських рішень.

Висновок.

Сталий розвиток — одна з основних парадигм сучасного розвитку суспільства. Важливими і поки що достатньою мірою не розробленими є задачі створення систем оцінювання показників сталого розвитку, адаптованих до національних природоохоронних пріоритетів, національної та регіональної екологічної, економічної та соціальної політик; оцінювання екологічності продукції, впливу продукційних систем протягом життєвого циклу на людину та оточуюче її середовище; застосування метрик сталого розвитку до обмеженої, локальної області (підприємства, міста, регіону тощо).

Сьогодні вже стало очевидним, що система управління на загальнодержавному та місцевому рівнях повинна передбачати використання цілого комплексу показників, що охоплювали б усі виміри сталого розвитку регіонів: соціальний, економічний та екологічний. Проведене комплексне дослідження сталого розвитку регіонів України дозволило, в першу чергу, створити цілу низку показників (параметрів) регіонального розвитку, які релевантно відтворюють результати економічної, соціальної та екологічної політики центральних та місцевих органів державної влади. Такі показники сформовані та обґрунтовані на основі узагальнення результатів зарубіжних та вітчизняних теоретичних досліджень і практичних розробок з питань сталого розвитку.

Список використаних джерел.

Згуровський М. З. Сталий розвиток регіонів України. — К.: НТУУ «КПІ», 2009. [Електронний ресурс] - Доступно з: http://activity.wdc.org.ua/ukraine/Isd_ukr-2400dpi-10.pdf.