Теоритичні основи бухгалтерського обліку

1. Бух. облік як інформаційна система.

1.1.Поняття та сутність бух. обліку.

1.2. Користувачі бух. інформації.

1.1.Поняття та сутність бух. обліку

Господарська діяльність — будь-яка діяльність пов’язана з виробництвом, обміном і споживанням матер. та нематеріальн. благ. Суб'єкти господарської діяльності - фіз. та юрид. особи.

Історично бух. облік виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. Автором першої друкованої праці «Трактат про рахунки і записи» був Лука Пачолі у XV ст. (1454р.).

Мета госп. обліку: відображення фактів госп. діяльності, надання правдивої інформації для прийняття рішень.

Види госп. обліку:

1. Оперативний — використ. для спостереження і контролю за окремими операціями з метою управління.

2. Статистичний — вивчає і контролює масові суспільно-екон. Процеси.

3. Бухгалтерський — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про госп. діяльність п-ва зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Функції бух. обліку:

1. Інформаційна — забезпечення інформації про фін. стан і діяльність п-ва.

2. Контрольна — у необхідності контролю збереження та ефективного використання ресурсів п-ва.

3. Оцінююча — вимір і оцінка ресурсів, визначення вартості і собівартості продукції для розрахунку результату діяльності п-ва.

Для відображення госп. операцій застосовують такі вимірники:

— натуральні - забезпечують кількісне і якісне відображення облікових об'єктів в одиниці ваги, об'єму, площі;

— трудові - викор. для визначення затраченої праці в одиниці роб. часу;

— грошові - застос. для обчислення вартості об'єктів обліку.

Бух. облік:

1. Фінансовий — це комплексний системний облік майна гос. діяльності п-ва через повне і безперервне відображення госп. процесів за звітний період. Фін. облік ведуть відповідно до законодавства країни і нац. положень (стандартів) бух. обліку.

2. Податковий — це підсистема бух. обліку, що здійсн. з метою посилення контрольно-аналітичної функції обліку за нарахуванням та сплатою податків.

3. Управлінський — це прцес підготовки інформації необхідної для потреб внутрішнього менеджменту поточної, виробничої діяльності п-ва.

1.2. Користувачі бух. інформації.

Користувачі бух. інформації поділ. на:

Внутрішні - власники п-в, управлінський персонал робітники, службовці.

Зовнішні - ті, які мають прямий фін. інтерес (інвестори, постачальники, банк. установи, покупці, замовники); ті, які не мають прямого фін. інтересу (органи податк. служби, органи держ. статистики, учасники фондового і товарних ринків); ті, які без фін. інтересу (аудиторські фірми, фін. аналітики, судові органи, громадські організації).

3. Балансове узагальнення.

3.1 Сутність і побудова бух. балансу.

3.2 Структура балансу.

3.3 Вплив господ. Операцій на баланс.

Нормативна база П (с)БО № 2 «Баланс» від 31.01.99.

3.1 Сутність і побудова бух. балансу.

Баланс — метод відображення стану господ. засобів (майна) за їх складом і джерелом утворення у вартісній оцінці на певну дату. За формою баланс — це таблиця на лівій стороні якої відображ. склад і розміщення господ. засобів, яка наз. активом, в правій стороні відображ. джерела формування госп. засобів наз. пасивом. В бух. балансі всі засоби та джерела об'єднані в екон. однорідні групи, які наз. статтями балансу. Статті балансу мають власну назву, окремий код, їх запис у вартісному виразі. Статті поділ. на активні і пасивні. Особливостями бух. балансу є рівність підсумків активу і пасиву зумовлена тим, що в обох його частинах відображ. у вартісній оцінці одні і ті ж господ. засоби, згруповані за рівними ознаками. Рівність підсумків також назив. балансом.

3.2 Структура балансу.

Форма діючого в Укр. балансу та порядок його замовлення регулюються П (с)БО № 2. згідно закону Укр. «Про БО і фін. звітність в Укр.» баланс є формою № 1 фін. звітності під-ва. Баланс під-ва має таку структуру: склад. з 3 розділів (активи), 5 розділів (пасиви). Актив балансу: I розділ: «Необоротні активи» включ. такі статті: основні засоби, довго строк. інвестиції, довго строк. дебіторська заборгованість, та інші необоротні активи. II розділ: «Оборотні активи». Статті: 1) виробничі запаси, 2) незавершене виробництво, 3) готова продукція, 4) векселі одержані, 5) розрахунки з дебіторами, 7) грош. кошти та їх еквіваленти. III Розділ «Витрати майбут. періодів"-це витрати балансу, що мали місце протягом поточного або поперед. звітного періодів, але належать до наступних звітних періодів. Пасив балансу: I розділ «Власний капітал». Статті: 1) статутний капітал, 2) резервний к-л, 3) пайовий к-л, 4) додатковий к-л, 5) нерозподілений прибуток. II розділ «Забезпечення наступних витрат і платежів». Статті: 1) фінансування, 2) цільові надходження (забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов’язань, додаткове пенсійне забезпечення, фінансування з бюджету та інших джерел)

III розділ «Довгострокові зобов’язання». Інформація про залучення коштів банків, які будуть погашені в строк > року, а також випуск під-вом акцій та облігацій на довго строк. основі з нарахуванням %. IV розділ «Поточні зобовязання» (протягом року). Статті: 1) короткострок. кредити банку, 2) векселі видані, 3) кредитор. заборгованість за товари, послуги, роботи, 4) поточні зобов’язання за нарах. з бюджету, зі страх-ня, з оплати праці. V розділ «доходи майбут. періодів" — доходи, які отрим. протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належ. до наступних звітних періодів.

3.3 Вплив господ. операцій на баланс.

Господ. засоби та їх джерела під впливом госп. операцій v або^, що призводить до зміни окремих статей балансу в активі чи пасиві. Існують 4 типи операцій, що змін. баланс: 1) відбув. зміни в активі балансу переміщ. господ. засобів в актив балансу одна стаття^, а друга v на однакову суму, при цьому заг. підсумок балансу не змін. Операції: видача готівки з каси підзвітним особам, надходження засобів від дебіторів в касу чи на рахунок в банк, оприбуткування гот. продукції з вир-ва, 2) спричиняє зміни тільки в пасиві балансу: одна стаття^, друга v на однакову суму, при цьому заг. підсумок балансу не змін. Операції: отримання податків із зарплати, оплата заборгованості постачальникам за рахунок кредитів банків, формування резервного кап-лу за рахунок прибутку, 3) спричинення в активі та пасиві балансу на одну і ту ж суму в сторону^. Операції: отрим. і зарах. кредиту банку, нарах. зарплату працівникам, розрахунки по авансах одержаних, векселях виданих. 4) спричинення в активі та пасиві балансу на одну і ту ж суму в сторону v. Операції: виплата зарплати, дивідендів, перерахув. податків і платежів до бюджету, погашення кредитор. заборгованості за одержання товарів і послуг.

2. Предмет і методи бух обліку

2.1. Предмет і об'єкт бух обліку

2.2. Базові принципи бух обліку

2.3. Метод бух обліку

2.1. Предмет і об'єкт бух. обліку

Предметом бух обліку є господарська діяльність підприємства. Предмет бух обліку складається з окремих елементів, які називаються обкатами.

Суб'єкт бух обліку — господарські суб'єкти.

Об'єкт бух обліку — це конкретний засіб або майно підприємства, а також джерело його утворення. Він включає:

· Господарські засоби: оборотні і необоротні

· Джерела засобів: власні та залучені

· Господарські процеси

· Господарські засоби

Господарські засоби підприємства поділяються за двома ознаками: по-перше за складом і розміщенням, по-друге — за джерелами утворення (формування).

Господарські засоби відображають в активі балансу підприємства, тому їх називають активами.

Активи — ресурси підприємства, які ним контролюються у результаті минулих подій використання яких, як очікується, призведе до економічної вигоди (це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів)

Класифікація активів:

І. За формами функціонування:

Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму (основні засоби, запаси, незавершене будівництво)

Нематеріальні активи — об'єкти довгострокового вкладення, що мають вартісну оцінку але не є речовими цінностями (право користування природними ресурсами, майном, право на знаки для товарів і послуг, об'єкти промислової власності, авторські права тощо…)

Фінансові активи — це група господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству, готівкові кошти в національній та іншій валютах, інвестиції підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств, дебіторська заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед підприємством за розвантажену продукцію, товари чи надані послуги.

ІІ. За участю в обороті

Оборотні — сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну діяльність підприємства і споживаються протягом одного операційного циклу (готова продукція, виробничі запаси, незавершене виробництво, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти). Термін використання не більше року. Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації продукції, надання послуг.

Необоротні — сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь в процесі господарської діяльності підприємства (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції та інші необоротні активи…)

ІІІ. За ступенем ліквідності:

Абсолютно ліквідні

Ліквідні

Мало ліквідні

Джерела господарських засобів поділяються на:

— власні

— залучені

До власних відносять статутний, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.

До залучених джерел відносять кредиторську заборгованість підприємства, заборгованість за кредитами, довгострокові зобов’язання, а також забезпечення наступних витрат і платежів.

Господарські процеси — забезпечують рух господарських засобів: постачання, виробничий, реалізація.

Процес постачання — стадія обороту на якій гроші перетворюються в засоби виробництва і ресурси праці.

Процес виробництва — стадія, на якій створюються блага, шляхом поєднання зсобів виробництва і ресурсів праці.

Процес реалізації — стадія, на якій готова продукція має бути реалізована.

Господарська операція — факт господарського життя, який підтверджує бо змінює структуру активів чи пасивів підприємства.

2.2. Базові принципи бух. обліку

1. Обачність — метод оцінки, який означає, що витрати і зобов’язання потрібно відображати в БО після отримання інформації про імовірність іх виникнення, а активи і доходи лише тоді, коли влни реально отримані.

2. Принцип повного висвітлення — у фін. звітності висвітлюється повна фактична звітність про госп. операції.

3. Автономність — кожне під-во розглядається як юр. особа, незалежна від власника.

4. Послідовність — постійна фін. політика (облікова політика).

5. Безперервність — виходить з того, що під-во буде фун-вати і далі.

6. Нарахування та відповібність доходів і витрат — порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, для визначення фін. результату.

7. Привілювання сутності над формою — операції обліковуються, виходячи з їх сутності, а не юрид.форм.

8. Історична або фактична собівартість — пріоритетною є оцінка активів під-ва, виходячи з витрат на їх вир-во і придбання.

9. Єдиний грош. вимірник.

10. Періодичність — можливість розподілу діяльності під-ва на певні періоди з метою складання фін. звітності.

2.3. Метод бух. обліку

Методологія -вчення про методи, за допомогою яких людина пізнає щось.

Метод б.о. — сукупність способів дослідження, які дозволяють всебічно вивчити, розкрити зміст б.о.

Методологія б.о. — система способів і прийомів, за допомогою яких вивчаються суб'єкти обліку.

Основні елементи методу б.о. :

1. документація — спосіб первинного спостереження і відображення суб'єктів б.о., який забезпечує суцільне і безперервне спостереження за ним.

2. інвентаризація — перевірка фактичної наявності об'єктів б.о.

1 + 2 первинне спостереження

3. оцінка

4. калькуляція — грошовий вираз витрат

3 + 4 вимірювання

5. подвійний запис

6. рахок — спосіб поточного рахуванняу встановленому порядку

5 + 6 реєстрація та класифікація обліку з метою їх систематизації

7. баланс — метод узагальнення даних через рахунки і подвійний запис

8. звітність — метод підсумкового узагальнення і одержання підсумкових показників за звітний період.

7 + 8 узагальнення в б.о.

4. Бух. рахунки та подвійний запис.

4.1. Рахунки бух. обліку: зміст та побудова.

4.2. Метод подвійного запису.

4.3. Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв'язок.

4.4. Узагальнення даних поточного бух. обліку.

4.1. Рахунки бух. обліку: зміст та побудова.

Поточний облік стану, засобів, джерел та господ. процесів забезпеч. за допомогою системи рахунків. Рахунки — елемент методу БО, спосіб групування і поточного відображ. за певними ознаками наявності та руху засобів під-ва, їх джерел та господ. процесів. Зміст, признач. і побудова рахунків зумовлені об'єктами, що на них обліковуються, завданнями обліку. Рахунки БО прийнято зображ. у вигляді 2-сторонньої таблиці, ліву сторону якої познач. дебет, а праву кредит, назву рахунка пишуть посеред таблиці. Так як об'єкт БО характер-ся певним станом або наявністю на певний момент часу засобів, джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, який наз. початковим залишком або почат. сальдом. Після цього на рах. відображ. господ операції - зміни засобів та їх джерел. Накопич. інфор-ції про рух об'єкта обліку відображ. на рахунку назив. оборотом по дебету та оборотом по кредиту. Залежно від обліку активів чи джерел їх утвор. бух. рахунки поділ. на активні та пасивні. Активні рахунки признач. для обліку наявності та руху активів та знаход. в активі бух. балансу. Пасивні рах-ки признач. для обліку наявності та зміни джерел утвор., що містяться в пасиві балансі.

Активний рахунок Пасивний рахунок

Правило визначення кінцевого сальдо: Актив.рахун. Сп_д +об_д-об_к=Ск_д

Пасив. рах. Сп_к+об_к-об_д=Ск_к

4.2. Метод подвійного запису.

Подвійний запис — метод, що виплив. з економ. суті відображу. операцій кожна з яких обумов. зміни у її 2 її частинах — в активі, пасиві чи одночасно. Відображу. кожної господ. операції двічі по дебету одного і кредиту іншого на однакову суму наз. подвійним записом. подвійний запис — основ. техн. прийом БО, забезпеч. горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, який наз. кореспондентським рахунком або бух. проводкою. Залежно від кількості коресп. рахун. розріз. прості і складні бух. проводки. Господ. операції реєстр. у певній послідовності, яка наз. хронологічним записом. Для накопичення і узагальн. інформації на бух. рахунках всі дані групуються у спеціал. журналі господ. операцій. Таке групув. наз. систематичним обліком.

Журнал реєстрації господ. операцій

4.3. Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв'язок.

В залежності від обсягів інфор. і рівня узальнен. рахунки поділ. на синтетичні та аналітичні. Синтет. назив. рахунки признач. для обліку еконон. однорідних груп, засобів, джерел та господ. процесів у грош. вимірі. Облік, який здійсн. на підставі таких рахунків наз. синтетичним обліком. Аналітик. наз. рахунки признач. для деталізації узальн. інформації про конкретні види засобів, джерел та господ. процесів за допомог. грошових, натуральних і трудових вимірників. Облік, який здійс. на підставі аналітич. рахун. наз. аналітичним обліком. Зв’язок між аналіт. та систематичним рах.: 1) На рах. синтет. і аналіт. обліку сальдо розміщ на одній стороні. 2) Кожну операцію на рахунках синтет. обліку запис загальн. сумою, а на відповідних аналіт. рахунках — частковими сумами.

3) Сума залишків і оборотів по всіх аналітич. рахун. повинна = залишку і оборотам відповідного синтетичн. рахун. Додаткове групув. однорідних аналіт. рахунків в межах 1 синтетичного наз. субрахунками.

4.4.Узагальнення даних поточного бух. обліку.

Відображ. господ. операцій за синтетич. та аналітич. рахунками являє собою поточний БО узагальн. якого ведеться за допомогою оборотних відомостей. Оборотні відомості - спосіб узагальн. оборотів і залишків за звітний період, засіб взаємозв'язку між балансом і рахунками.

= = =

Рівність підсумків першої пари зумовлена рівністю підсум. активу і пасиву балансу наз. вхідний баланс. Рівність підсумків другої пари зумовлена подвійним записом операцій. Рівність підсумків третьої пари зумовлена двома попередніми рівностями і наз. вихідний баланс. Ця форма оборотної відомості назив. контокорентною. Також існує шахова форма оборот. відомості.

5. Інформаційна база

5.1. документи як джерело первинної операції

5.2. вимоги до змісту і оформлення документів

5.3. класифікація документів

5.4. організація документо-обороту

5.5. інвентаризація в системі первинного обліку

5.1. Документи як джерело первинної операції

Бух.документ — письмове свідоцтво певної форми та змісту, яке містить відомості про господарські операцію і є доказом її здійснення.

Спосіб здійснення госп. операцій документами — документацією.

Документація — елемент методу бух. облуку призначений для первинного спостереження за господарськими операціями для відображення їх в обліку.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення госп. операцій є підставою для відобра-ження їх в БО. Вони мають бути складені відповідно до вимог до змісту і оформлення документу.

5.2. Вимоги до змісту і оформлення документів

Документи повинні містити обов’язкові реквізити. Такими реквізитами для первинних бух. документів є:1.Назва. 2. Дата і місце складання 3. Назва документа, що складає цей документ

4.Зміст та обсяги господарських операцій 5. Одиниця виміру госп. операції 6. Посади осіб відповідних за здійснення госп. операції і правильність її оформлення та їх особистий підпис.

Вимоги до документів: 1) Первинні документи складаються в момент здійснення госп. операції або безпосередньо після її закінчення; 2) Документи складаються на бланках типових форм; 3) Вільні рядки прокреслюються; 4) У грошових документах суми проставляються цифрами і прописом; 5) Кожен первинний документ повинен містити підписи осіб, які мають на це право

5.3. Класифікація документів

Документи класифікують:

За місцем складання:

— внутрішні (на під-ві оформляються і тут же застосовуються. Напр, табелі обліку роб. часу)

— зовнішні (складають інші підприємства, організації, реєструються і оформляються на бланках уніфікованих форм)

За призначенням:

— розпорядчі (документи, які містять наказ, розпорядження, завдання на здійснення певної господарської операції. Наприклад, накази про прийняття або звільнення з роботи)

— виконавчі (документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції. Наприклад, авансові звіти, квитанції, прибуткові та видаткові касові ордери)

— бух. оформлення — складаються на основі виконавчих і розпорядчих (меморіальні ордери,…)

— комбіновані - поєднують ф-ії всіх 3-х перелічених вище (вимоги, касові ордери, наряди, …)

За порядком складання:

— первинні (документи складаються в момент здійснення господарської операції. Наприклад, акти прийняття робіт і послуг, накладні)

— зведені (складаються на підставі первинних шляхом групування і узагальнення їх показників. Наприклад, звіти касира, товарні звіти, платіжні відомості…)

За способом використання:

— разові (фіксують 1 або кілька госп. операцій. Наприклад, вимоги, накладні, ордери)

— накопичувальні (формують інформацію про однорідні госп. операції за певний звітний період. Наприклад, відомості випуску готової продукції, табель обліку робочого часу…)

За змістом:

— грошові (оформлюють операції пов’язані з грошовими коштами. Наприклад, платіжні доручення, касові ордери, банківські чеки)

— розрахункові(оформляють розрахунки між фіз. і юр. особами. Напр, рахунок фактура)

— матеріальні (оформлюють операції пов’язані з рухом матеріальних цінностей. Наприклад, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери).

5.4. Організація документообороту

Документооборот — це порядок і шляхи руху документів на підприємстві. Організовує документооборот головний бухгалтер, який розробляє правила і технологію обробки облікової інформації: 1) Складання первинних документів і їх реєстрація; 2) Облікова обробка та використання; 3) Передача документів для зберігання в архів.

Ці етапи відображають у спеціальному документі - план-графік документообороту. Документи оформляються у вигляді накопичувальних та групувальних відомостей. Всі первинні документи містять кореспондуючі рахунки.

Для зберігання документів призначені архіви, терміни зберігання визначені законодавчо, головним архівним угруповуванням при Кабміні України.

5.5. Інвентаризація в системі первинного обліку

Інвентаризація — спосіб спостереження, регістрація госп. операцій призначених для підтвердження правильності та достовірності бух. обліку та звітності.

Інвен-ція проводиться шляхом перевірки наявності майна під-ва через перерахунок, зважу-вання, вимір, оцінку залишків і порівняння одержаних результатів з документальними даними БО.

Основні завдання інвентаризації: 1) виявка фактичної наявності господарської операції; 2) встановлення надлишку або нестачі цінностей і відображення їх в бух. обліку; 3) виявлення ТМЦ, які втратили свою первісну якість; 4) перевірка достовірності і реальної вартості зарахованих на баланс активів і пасивів підприємства.

Інвентаризації підлягають:ОЗ, немат. активи, ТМЦ, грош. кошти, документи та розрахунки.

За повнотою оформлення інвентаризацію поділяють на повну і часткову.

Залежно від характеру проведення інвентаризацію поділяють:

— планова — здійснюється за раніше складеним планом відповідно до затвердженого графіка її проведення

— позапланова — проводиться за розпорядженням керівника, за вимогою слідчих та контролюючих органів при зміні матеріально-відповідальних осіб або проведенні ревізії.

Ефективними є раптові часткові інвентаризації, які підвищують відповідальність матеріально-відповідальних осіб у своєчасному оприбутковуванні і списанні мат. цінностей.

Відповідно до нормативних актів об'єкти і строки проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства, крім випадків, коли їх проведення є обов’язковим, а саме:

— перед складанням річної фін.звітності

— при передачі майна держ. підприємства в АТ

— зміна мат.-відповідальних осіб (на день приймання, передачі справ).

— встановлення фактів крадіжок, псування, а також за приписом судово-слідчих органів

— пожежі, стихійні лиха, аварії

— ліквідація підприємства.

Для інвент. на під-вах, наказом керівника, створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії.

Інвентаризація проводиться на 1-ше число місяця поточного звітного періоду. В процесі інвентаризації відбувається підрахунок, зважування, обмір фактичної наявності об'єктів інвентаризації, дані про які записують в інвентаризаційному описі (складається в декількох примірниках), котрий підписують всі члени комісії.

Дані інв.описів порівнюються з даними б.о. і складають порівняльні відомості. Визначають результат інвентаризації. Внаслідок такого порівняння встановлюють відповідність або невідповідність облікових фактичних даних.

Затверджені результати інвентаризації відображаються в б.о. в такому порядку:

1. надлишки основних засобів, товарів, матеріалів, цінних паперів, коштів підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно до доходів діяльності або збільшенню фінансуванню

2. нестачу цінностей в межах затверджених норм списують за рішенням керівника підприємства на валові витрати або на зменшення фінансування

3. понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування відносять на винних осіб за цінами, за якими розраховують розмір шкоди (у подвійному розмірі)

4. понаднормові витрати і нестачі мат. цінностей та готової продукції, якщо винних осіб не встановлено, зараховують на збитки або зменшення фінансування.

6. Вартісна оцінка в б.о.

6.1. Сутність та значення вартісної оцінки

6.2. Оцінка обєктів обліку

6.3. Калькуляція, як складова методу б.о.

6.1. Сутність та значення вартісної оцінки

Оцінка — це спосіб вартісного вимірювання госп. засобів та джерел їх утворення.

Мета оцінки — формування основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки. А саме:

— повне і правильне найменування об'єкту оцінки

— вид активів, що оцінюються

— вид майнових прав, що оцінюються

— дата оцінки Оцінці підлягають всі об'єкти БО відповідно до ст. 4 ЗУ «Про БО та фін.звітність в Україні».

В процесі госп. діяльності оцінка необхідна при: 1) надходженні і вибутті активів; 2) виникненні прав і зобов’язань; 3) купівлі-продажу, оренді майна, страхуванні, інвестуванні, ліквідації під-ва.

Міжнародні стандарти бух. обліку передбачають можливість застосування декількох різних видів оцінки одночасно з різним ступенем та в різних комбінаціях. Виділяють такі бази оцінки:

1. Історична собівартість — активи відображаються за сумою сплачених коштів та їх еквівалентів. Зобов’язання відображаються за сумою грошових коштів, що як очікується будуть сплачені з метою погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підп-ва.

2. Поточна собівартість — активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого активу. Зобов’язання відображаються за сумою грошових коштів, яка була б необхідна для погашення зобов’язання.

3. Вартість реалізації - активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації. Зобов’язання відображаються за вартістю їх погашення, тобто за сумою грошових коштів, яка як очікується буде сплачена для погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підприємства.

4. Теперішня вартість — активи відображаються за вартістю майбутніх чистих надходжень чистих коштів. Зобов’язання відображаються за майбутньою вартістю грошових коштів, які як очікується будуть необхідні для погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підприємства.

6.2. Оцінка обєктів обліку

Оцінка різних об'єктів обміну визначається у відповідних стандартах:

— оцінка основних засобів — П (С)БО № 7 «Основні засоби»

ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю — це історична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справ. вартості активів сплачених на дату придбання основних засобів. Первісна вартість включає фактичні витрати на придбання (створення) ОЗ та приведення їх до придатного для використання стану. Первісна вартість може змінюватися в процесі їх використання (її збільшення на суму витрат пов’язаних з поліпшенням обєкта).

- оцінка нематеріальних активів — П (С)БО № 8 «Нематеріальні активи»

Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання чи створення, яка визначається сумою грошових коштів чи їх еквівалентою або справедливою вартістю іншої компенсації наданою підприємством для придбання (створення). Собівартість немат. активів включає: ціну, мито, інші податки та витрати пов’язані з придбанням активу

- оцінка запасів — П (С)БО № 9 «Запаси»

Придбані (вироблені) запаси оцінюють за первісною вартістю. При придбанні до собівартості включають такі фактичні витрати: суми сплачені постачальнику, ввізне мито, сума непрямих податків, витрати на заготівлю, розвантажування, … Первісна собівартість виготовлених запасів є їх виробнича собівартість. Вона включає: прямі немат. витрати, прямі витрати, загально виробничі витрати. Запаси відображаються в обліку за найменшою з 2-х оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

- оцінка дебіторської заборгованості — П (С)БО № 10 «Дебіторська заборгованість»

Оцінка деб. заборгованості залежить від виду цієї заборгованості:

Заборг. за товари, роботи, послуги визначається, як актив одночасно з визнанням доходу від реалізації і оцінюється за первісною вартістю.Поточна оцінка деб.заборг. здійснюється за чистою вартістю реалізації, яка визначаться як різниця між первісною та резервом сумнівних боргів.

Грош. кошти та їх еквіваленти в нац. валюті оцінюються за номіналом. Грош. кошти та грош. документи в іноз.валюті перераховуються в гривні на дату отримання та на дату складання звітності за курсом НБУ.

- оцінка зобов’язань підприємства — П (С)БО № 11 «Зобовязання»

Для оцінки використовуються всі визначені основи оцінки: історична вартість зобов’язання, поточна вартість, вартість погашення, теперішня вартість. Вибір способу оцінки залежить від характеру зобов’язання, його строковості та способу погашення.

- Оцінка фін.інвестицій — П (С)БО № 12 «Фінансові інвестиції»

Фінансові інвестиціїактиви, які утримують з метою збільшення прибутку, збільшення вартості капіталу (акції, облігації, частки в статутних капіталах інших підприємств…). Фін.інвестиції оцінюються за їх історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання, комісійні винагороди, мито, інші податки, банк. збори, витрати пов’язані з придбанням інвестицій.

- Оцінка доходів і витрат підприємства — П (С)БО № 15 «Дохід» і П (С)БО № 16 «Витрати»

6.3. Калькуляція, як складова методу б.о.

Калькуляція — елемент методу б.о., що полягає в обчисленні у грошовому виразі витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду мат. цінностей і витрат на реалізацію.

Об'єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є: витрати вир-ва, які згруповані за відповідними ознаками (за ек. елементами та статтями кал-ня). Ек.елементи — це однорідні первинні вит-и, які не розкладаються на складові частини (мат.витрати, амортизація активів).

Групування витрат за статтями:

— за призначенням у процесі виробництва

— за видами статті поділяються на:

1. прямі мат. витрати

2. прямі витрати на оплату праці

3. інші прямі витрати

4. загально виробничі витрати

Класифікація витрат:

За ек. змістом: витрати засобів праці; предметів праці; живої праці.

За кругообігом капіталу: постачальницько-збутові; виробничі; витрати на збут.

За місцем виникнення і центрами відповідальності: витрати виробництва; витрати цехів.

За способом віднесення на собівартість: прямі; непрямі.

За видами: за ек. елементами; за статтями калькуляції.

За складом: одноелементні; комплексні.

За впливом до обсягу виробництва: постійні; змінні.

За календарним періодом: поточні; майбутніх періодів; минулих періодів.

За відношенням до технологічного процесу: основні; накладні.

Складовою частиною процесу калькулювання є калькуляційний облік — система аналітичного обліку витрат на виробництво.

Поєднання системи калькуляційного обліку та калькуляції здійснюється при застосуванні методів калькулювання — сукупність способів аналітичного обліку витрат і прийомів обчислення собівартості калькуляційних обкатів.

Методи калькулювання:

1. простий — використовуться в однопродуктових вир-вах, коли всі витрати йдуть на продукт. Собівартість — це розподілення всіх витрат на кіл-сть виробленої продукції.

2. попередільний — використовується у послідовних вир-вах, коли техн. процес розподіляється на окремі частини — переділи і за кожним з них окремо обліковуються витрати, а на останньому калькулюється собівартість готової продукції.

3. позамовний — всі в-ти групуються за замовленнями, соб-сть одиниці виробу визначається шляхом розподілу всіх ви-т за зам-ням на кіл-ть випущених виробів.

4. нормативний — витрати обліковуються за нормами, а факт. собівартість визначається як сума витрат за нормами, відхилень від норм, а також змін норм.

7. Техніка і форми бухгалтерського обліку.

7.1. Облікові регістри та їх класифікація.

7.2. Техніка облікової реєстрації.

7.3. Способи виправлення помилок.

7.4. Форми бухгалтерського обліку.

7.1. Облікові регістри та їх класифікація.

Всі госп. операції після оформлення первинними документами заносяться до облікових регістрів — таблиць, призначених для відображення документально оформлених госп. операцій в системі рахунків накопичення та зберігання облікової інформації. Записи в регістрах бух. обліку виконуються на підставі первинних документів. Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та гол. бухгалтером.

Аналітичні дані в облікових регістрах мають співпадати з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Класифікація облікових регістрів:

І. За зовн. виглядом:

1) бухгалтерські книги, які застосовують для ведення записів з синтетичного і аналіт. обліку; тут всі листки пронумеровано, на останній стор. вказана кількість сторінок з підписом керівника, гол. бухгалтера і печаткоє під-ва. До них належать: Касова книга, Головна книга, Журнал-Головна книга.

2) облікові регістри-картки: ведуться для відображення аналіт. даних по кожному об'єкту обліку (ТМЦ, ОЗ); не скріплюються між собою, зберігаються в картотеці. Бувають: кількісно-сумового обліку, контокорентної форми, картки складського обліку, інвентарні картки тощо.

3) облікові регістри-листки: мають стандартний формат, призначені для обліку певних операцій. До них належать: Журнали-ордери, відомості, розрахункові таблиці.

ІІ. За обсягом змісту:

1) синтетичні — регістри, в яких ведуть облік за синтетичними рахунками. Відносять: Журнал-Головна, Головна книга, Журнали-ордери.

2) аналітичні — регістри, в яких облік ведеться за аналітичними рахунками. До них належать книги і картки, в яких інформ. подають в натур., трудових і вартісних вимірниках.

3) комбіновані — поєднують синтетичні і аналітичні записи. Напр, Журнал-ордер.

ІІІ. За видами бух. записів:

1) хронологічні — регістри, призначенням яких є реєстрація операцій у порядку хронолог. послідовності їх виконання та оформлення. належать: Журнал реєстрації госп. операцій, Касова книга, Табель відпрацьованого часу, Журнал обліку надходження готової продукції.

2) систематичні — регістри, в яких виконується групування однорідних операцій на синтет. і аналіт. рахунках. Такі записи ведуть у: Головній книзі, книгах, картках.

3) комбіновані — регістри, де одночасно поєднується хронологічні і систематичні записи. Таку будову має Журнал-Головна книга.

ІV. За будовою:

1) односторонні — відображають дані про госп. операцію, суму якої записують по Дт або по Кт відповідного рахунку. Залежно від змісту обліковуваних операцій односторонні регістри поділяють на:

— контокорентні;

— кількісносумового обліку;

— кількісносортового обліку.

Напр, картки аналітичного обліку розрахунків, книги складського обліку, картки кількісносумового обліку матеріалів.

2) двосторонні - складаються з 2-х частин: в одній записують дебітові обороти, а в другій — кредитові за одним рахунком. Напр, Головна книга.

3) багатографні — регістри, в яких дебітову частину поділяють на кілька граф. Напр, Журнал-ордер.

4) шахові — побудовані за шаховим принципом, за яким дебітові та кредитові обороти записубть у відповідних клітинках.

7.2. Техніка облікової реєстрації.

Записи госп. операцій у регістрах наз. обліковою реєстрацією. Облікова екон. інформація.

що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бух. обліку шляхом занесення

методом подвійного запису до регістрів синт. і аналіт. обліку з використанням типової кореспонденції рахунків.

Перенесення інформ. з первинних документів в облікові регістри здійснюється по мірі надходження документів. Записи госп. операцій в обл. регістрах відображаються в тому звітному періоді. в якому вони були здійснені. В кінці кожного місяця облікові регістри закривають: підраховують підсумки по Дт і Кт, сальдо по кожному синт. і аналіт. рахунку. Підсумкову інформ. переносять в регістри, на основі яких складають звітність. При цьому заг. підсумок оборотів по синт. рахунках за звітний період, показаних в оборотній відомості, має збігатися з підсумком Журналу реєстрації операцій.

Сума записів по синт. рахунку має збігатися з підсумками оборотної відомості по його аналіт. рахунках. Зведені дані облікових регістрів використовують для сккладання звітності.

7.3. Способи виправлення помилок.

Призаповненні облікових регістрів можливі помилки. У теасті та цифрових даних первинних документів, обл. регістрів і звітів необумовлені виправлення не допускаються.

Діючим Положенням «Про документальне забезпечення записів у БО» передбачено виправлення помилок такими способами:

1. Коректурний: полягає в тому, що неправильний запис закреслюється однією рискою, а зверху пишуть правильно. Виправлення підтверджуються записом «виправлено» з підписом особи і зазначенням дати виправлення.

2. Червоним кольором: неправильний запис роблять повторно в тій самій кореспонден-ції рахунків, що і помилковий запис, але червоним кольором або обведенням суми та рахунків червоними дужками, рамками, що означає від'ємні числа. В цьому випадку суми, записані червоним кольором акумулюються, одночасно записують правильну кореспонденцію і суму.

3. Додаткові записи: застосовується у випадках, коли бух. кореспонденція рахунків виконана правильно, але в меншій сумі, ніж фактична госп. операція. Для виправлення такої помилки необхідно додатково провести на різницю між правильною і помилковою величиною.

7.4. Форми бухгалтерського обліку.

Форми бух. обліку (ФБО) — певна система регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них.

Кожне під-во самостійно обирає ФБО. ФБО відображає технологію облікового процесу, передбачає відповідне врахування госп. операцій, порядок записів в регістрах синт. і аналіт обліку, складання та представлення облікових даних у формі звітності.

Сучасними ФБО, що застосовуються на під-вах і організаціях, є:

1. Журнал-Головна — ФБО, що походить від назви гол. регістра, в якому поєднуються хронологічні і синтетичні записи. Кожна госп. операція одночасно реєструється і відображається у синт. рахунках, для кожного з них виводиться подвійна графа.

Журнал-Головну, як і основний регістр, відкривають на поточний рік. Записуют сальдо на поч. місяця в розрізі синт. рахунків, відображають госп. операції за місяць, підраховують обороти за рахунками та виводять сальдо на початок за наступний місяць.

Аналіт. облік за цією формою ведуть на картках або в книгах.

2. Меморіально-ордерна — хар-ся застосуванням книг для ведення синт. обліку та карток для аналітичного. Суть цієї форми полягає в тому, що на підставі первинних документів складають меморіальні ордери, які реєструють у хронолог. регістри (у Реєстраційному журналі). Підсумок за Реєстраційним журналом показує обсяг госп. діяльності під-ва. Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу.

Після закінчення місяця по поточному рахунку підраховують обороти по Дт і Кт, визначають залишки в Головній книзі.

Аналітичний облік ведуть по картках. Облік касових оперцій ведуть у Касовій книзі. Після взаємозвірки записів за даними рахунків складають баланс та інші форми фін. і податкової звітності.

8. Бухгалтерська (фінансова) звітність.

8.1. Поняття та принципи побудови звітності.

8.2. Класифікація звітності та її користувачі.

8.3. Порядок складання, подання та оприлюднення звітності.

8.4. Форми фін. звітності.

8.1. Поняття та принципи побудови звітності.

Підсумкове узагальнення інформації та одержання показників, що хар-ть діяльність п-ва здійсн. шляхом складання звітності за звітний період.

Звітний період — календарний рік; проміжна фін. звітність складається щоквартально з наростаючим підсумком з початку року.

Метою складання фін. звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фін. стан, результат діяльності та рух коштів п-ва. Для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо задоволення інформації, потреб споживачів звітність повинна відповідати певним вимогам або якісним хар-кам: 1) зрозумілість; 2) доречність; 3) достовірність; 4) порівнюваність

Елементи фін. звітності:

1. Активи — ресурси, контрольовані п-вом в результаті минулих подій, викор. яких як очікується приведе до отримання екон. вигод у майбутньому.

2. Зобов’язання — заборгованість п-ва, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується призведе до зменшення ресурсів п-ва, що втілюють у собі екон. вигоди.

3. Власний капіталчастина в активах п-ва, що залишається після вирахування його зобов’язань.

4. Доходи — збільшення екон. вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до збільшення власного капіталу.

5. Витрати — зменшення екон. вигод у вигляді вибуття активі або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

8.2. Класифікація звітності та її користувачі.

1. За будовою:

— звітність у якій інформація наводиться станом на певну дату;

— звітність, що містить інформацію за певний період.

2. За змістом і джерелами формування:

— статистична, яка містить інформацію для статистичного вивчення госп. діяльності;

— фін. звітність, що містить інформацію про фін. стан, результат діяльності та рух грош. коштів п-ва;

— податкова, що містить і розраховує суму податків, що підлягають сплаті добробуту, а також надмірно сплачених сум, що підлягає відшкодуванню.

3. За терміном подання:

— нормативна (на певну дату);

— строкова (у строк до 25 днів до закінчення певного періоду).

4. За ступенем узагальнення: — первинна; - зведена.

5. За обставинами відображення результатів діяльність: — повна; - скорочена.

6. За періодом часу: — річна; - проміжна.

Користувачами фін. звітності є інвестори, працівники п-ва, акціонерний арест, позикодавці, постачальники та ін. кредитори, клієнти, громадськість

8.3. Порядок складання, подання та оприлюднення звітності.

П-ва склад. квартальну та річну фін. звітність, яку подають користувачам відповідно чинного законодавства. Відмінність між квартальним та річним фін. звітом полягає у тому, що перший склад. за даними поточного обліку, а показники річної звітності підтверджуються результатами інвентаризації активів та зобов’язань, записи ведуть наростаючим підсумком з початку року.

Строки подання фін. звітності:

— квартальна — подається п-вами не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

— річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Мініс-ва та інші органи виконавчої влади подають зведену фін. звітність про виконання кошто-рисів доходів і видатків Держ. казначейству і Рахунковій палаті щоквартально не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом та щороку не пізніше 01.03 наступного за звітним роком.

П-ва, що мають дочірні п-ва крім фін. звітів подають консолідовану фін. звітність засновникам у визначені ними терміни, але не пізніше 15 квітня наступного за звітним роком.

Форми фін. звітності підписуються керівником п-ва і гол. бухгалтером. Фін. звітність є відкритою. Оприлюднення звітності — це офіційне подання фін. звітності до органів Держкомстату Укр., ДПАУ, Фонду держ. майна, Антимонопольного комітету Укр., Держ. комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також офіційна публікація звітів про фін. стан п-ва у ЗМІ.

Відкриті АТ, п-ва-емітенти облігацій, банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, компанії, недерж. пенсійні фонди, страхові компанії та інші фін. установи зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним роком оприлюднювати річну звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях.

8.4. Форми фін. звітності.

Форми фін. звітності регулюються затвердженими нац. положеннями стандартами:

П© БО № 2 «Баланс»

П© БО № 3 «Звіт про фін. результати»

П© БО № 4 «Звіт про рух грош. коштів»

П© БО № 5 «Звіт про власний капітал».

1. Баланс — наявність екон. ресурсів, які контролюються п-вом на дату балансу, оцінка структури ресурсів п-ва, ліквідності, платоспроможності п-ва, прогнозування майбутніх потреб у позиках, оцінка та прогнозування змін в екон. ресурсах.

2. Звіт про фін. результати — доходи, витрати і фін. результати діяльноті п-ва за звітний період. Оцінка та прогноз структури доходів та витрат прибутковості діяльності п-ва.

3. Звіт про рух грош. коштів — використання грош. коштів протягом звітного періоду. Оцінка та прогнозування операційної, інвестиційної та фін. діяльності п-ваю

4. Звіт про власний капітал — зміни у складі власного капіталу п-ва протягом звітного періоду. Оцінка та прогноз змін у власному капіталі.

5. Примітки до звіту — обрана облікова політика п-ва, інформація не наведена безпосередньо у фін. звітах. Але обов’язково за П (С)БО, додатковий аналіз статей звітності. Оцінка та прогноз облікової політики, ризиків, ресурсів та зобов’язань діяльністю підрозділів п-ва.

Баланс — звіт про фін. стан п-ва, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.

Звіт про власний капітал — це звіт про доходи, витрати і фін. результати діяльності п-ва. У звіті про фін. результати підставляють доходи і витрати від здійснення різних видів діяльності.

Операційна діяльність — це основна діяльність п-ва, операції пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є гол. метою створення п-ва і забезпечує осн. частку його доходу.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація необоротних активів, фін. інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентних грош. коштів.

Фін. діяльність — призводить до змін розміру і складу власного позикового капіталу п-ва. Результатом діяльності п-ва є чистий прибуток або збиток, який відповідно збільшує або зменшує величину власного капіталу і відображається в балансі.

Звіт про рух грош. коштів — звіт, який відображає інформацію про зміни, що відбулися у грош. коштах та їх еквівалентах за звітний період. Надходження і видаток грош. коштів розглядаються у розрізі операційної, фін., інвестиційної діяльності. Операційна діяльність: 1. Надходження грош. коштів: 1) від реалізації товарів і послуг; 2) отримання % за виданими кредитами. 2. Вибуття грош. коштів:1)з/п; 2) придбання запасів; 3) оплата витрат; 4) оплата % за кредитами; 5) сплата податків. Фін. діяльність: 1. Надх. грош. коштів: 1) від випуску облігацій; 2) від випуску акцій. 2. Вибуття грош. коштів:1) вилуплення власних акцій; 2) погашення облігацій; 3) виплата дивідендів.

Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу п-ва протягом звітного періоду.

Дві концепції капіталу, які призводять до його збереження:

1) збереження фін. капіталу: прибуток заробляється тільки, якщо фін. або грош. сума чистих активів на кінець періоду перевищує фін. або грош. суму чистих активі на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або власників протягом даного періоду;

2) збереження фіз. капіталу: прибуток заробляється тільки, якщо фіз. виробнича потужність або продуктивність п-ва на кінеці періоду перевищує виробничу потужніть на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом даного періоду.

Примітки до фін. звітності — забезпечують деталізацію і обґрунтування статей фін. звітів відповідно П (С)БО.

9. Облік касових операційта операцій з іншими грош. коштами

9.1. Осн. поняття з обліку касових операцій.

9.2. Хар-ка рахунків з обліку грош. коштів.

9.3. Документування касових операцій.

9.4. Синтетичний облік касових операцій.

9.1. Осн. поняття з обліку касових операцій.

П (С)БО-№ 4 «Звіт про рух грош. коштів».

Згідно П (С)БО під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грош. коштів — короткострок. високоліквідні фін. інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грош. коштів і які хар-ся незначним ризиком зміни їх вартості.