Проблеми та перспективи розвитку банківських правовідносин

КУРСОВА РОБОТА З БАНКІВСЬКОГО ПРАВА НА ТЕМУ: «Проблеми та перспективи розвитку банківських правовідносин»

Зміст

Вступ РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО БАНКІВСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ

1.1 Ознаки банківських правовідносин

1.2 Види банківських правовідносин

1.3 Структура банківських правовідносин РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН БАНКІВСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН

2.1 Світова фінансова криза

2.2 Світова криза і банківська система України РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН

3.1 Шляхи подолання кризових явищ в Україні

3.2 Кроки Національного банку України в кризових умовах в 2009 році

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТОК

Вступ

Актуальність теми. Тема даної роботи була обрана під час світової фінансової кризи 2008 року. Саме бажанням дослідити та проаналізувати явища, які супроводжують обвал валют, банкрутство банків, зупинення підприємств, і, як наслідок — розгубленість громадян і підприємців — було продиктований вибір даної теми роботи. Банківська система на сьогоднішній нелегкий час виявилась досить вразливою, тому дуже важливим є те, якою вона є сьогодні, а також те, чого ми можемо отримати від неї завтра. Світові аналітики називають Україну країною з найбільш уразливою банківською системою на ряду з Угорщиною і Венесуелою, наслідки кризи виявились досить серйозними.

Ступінь розробленості теми. В Україні у науці фінансового права не здійснювалося дослідження, присвячене подібним кризовим явищам, але не вперше Банківська система України балансує на межі. Варто згадати події фінансового життя країни в 1998 та в 2004 роках. Автор даної роботи більш спирався на дослідження західних і російських аналітиків, їх прогнозів на майбутнє а також на фактичні дані, наведені провідними агентствами новин, використовуючи матеріали офіційних веб-сайтів провідних агенцій новин, та сайтів юридичних порталів, а також нормативну базу.

На підставі аналізу й узагальнення законодавства, трудів вищевказаних авторів, а також даних наведених у підручниках та посібниках, та застосовуючи ресурси Інтернет-мережі, що послужили науково-теоретичною базою цього дослідження, автором курсової роботи викладені певні висновки і пропозиції.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері банківської і фінансової діяльності, а також міжнародні та адміністративні відносини, відносини між органами державної влади.

Предметом дослідження є норми банківського та фінансового права України та інших країн світу, що регулюють відносини у сфері банківських правовідносин, а також норми, які покликані забезпечити найшвидший вихід з світової фінансової кризи.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення наукових знань про правову природу банківських та фінансових правовідносин, а також поглиблення знань про сучасний стан вказаних правовідносин в умовах фінансової кризи.

Відповідно до поставленої мети дослідження здійснено спробу вирішити наступні завдання:

1)визначити поняття банківських правовідносин за допомогою розкриття їх істотних ознак;

2)дослідити сутність і специфіку змісту як елемента структури банківських правовідносин;

3)провести класифікацію банківських правовідносин залежно від їх змісту;

4)провести порівняльну характеристику фінансових і банківських правовідносин;

5)дослідити сутність світової фінансової кризи, її вплив на сучасні банківські системи;

6)визначити, яки чинники впливали на появу такої кризи у світі;

7)дослідити вплив світової фінансової кризи на Банківську систему і економіку України;

8)дослідити які кроки для подолання наслідків кризи були зроблені в Україні і в світі.

Методологічну основу роботи становить сукупність прийомів і методів наукового пізнання, а саме: діалектичного, методу системного аналізу й синтезу, порівняльно-правового, загальнологічного, та інші.

Інформаційною базою курсової роботи стали довідкова й наукова література, норми Конституції України, Закони України: «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», Постанова НБУ від 11.10.08 р. № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», Рішення РНБО від 20 жовтня 2008 року «Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України», та інші нормативно-правові акти України та інших держав, публікації в періодичних виданнях, новини, розміщені на офіційних сайтах агентств новин, а також аналітичні та прогностичні публікації експертів на веб-сайтах мережі Інтернет.

Новизна роботи. При написанні даної роботи автор намагався поєднати теоретичні знання з фактичними даними, зроблена спроба систематизувати дані щодо наслідків фінансової кризи в Україні та світі, надати відповіді на питання, яким чином можна подолати тяжкі наслідки світової кризи, її значення для банківської системи України, проведений аналіз нормативних актів, присвячених регулюванню питання виходу з фінансової кризи прийнятих в кінці 2008 початку 2009 року.

РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні положення про банківські правовідносини

1.1 Ознаки банківських правовідносин

Банки і банківська діяльність — інститути з’явилися на теренах Російської імперії набагато пізніше, ніж в Європі.

Перші спроби організації банків в Росії відноситься на першу половину 18 століття. В 1733 р. імператриця Ганна Іоанівна, маючи недостатність кредиту і надзвичайно високий розмір відсотка, що доходив до 12−20%, «чого у всьому світі не водиться», повелівала відкрити позики з монетної контори з 8% під заставу із золота і срібла у розмірі ¾ вартості за вказаною ціною; «а алмазних і інших речей, також сіл і дворів під заставу і на викуп не брати». Можна вважати, що з цієї кредитної спілки і зародилися прабанковські відносини[13].

Науковці не мають однозначності щодо визначення поняття банківських правовідносин. Така неоднозначність виходить з декількох підходів до визначення і самого банківського права як чи то окремої галузі, чи то підгалузі фінансового права. Однак, всі вчені сходяться в думці, що це коло суспільних відносин.

Суспільні відносини, врегульовані нормами права, вивчаються всіма юридичними науками, але кожна галузь (підгалузь) юридичної науки має свій предмет вивчення — певний круг суспільних відносин. Наочною областю банківського права є банківські правовідносини — правові відносини, що виникають і розвиваються у сфері банківської діяльності. В юридичній науці банківські правовідносини, як правило, визначаються як вид фінансових правовідносин, врегульованих нормами банківського права. По своїй правовій природі, сутності і значенню, ці правові відносини можуть бути охарактеризовані як соціальнозначущі суспільні відносини, що складаються з взаємопов'язаних складових частин[12]. Слід зазначити, що більшість російських вчених підтримує таку думку.

Банківські правовідносини мають такі самі характерні риси, що властиві усім видам правовідносин. Наведемо ознаки, які є загальними для всіх без винятку правових відносин включаючи і банківські. Такими ознаками є:

1)правовідносини є результатом свідомої діяльності людини (особи, які не можуть усвідомлювати значення своїх дій (наприклад, визнані судом недієздатними) хоча й є суб'єктами права (володіють правоздатністю), проте не можуть вступати у правовідносини, оскільки не володіють дієздатністю);

2)правовідносини нерозривно пов’язані з нормами права, оскільки виникають на їхній основі. Реально можуть виникати лише ті правовідносини, на котрі вказує юридична норма. Єдиний виняток з цього правила — виникнення правовідношення у випадку вирішення справи на основі аналогії закону та аналогії права;

3)правовідносини — це особлива форма взаємозв'язку між суб'єктами через їхні права і обов’язки, що закріплені у правових нормах;

4)у правовідносинах реалізація суб'єктивних прав і здійснення юридичних обов’язків забезпечується можливістю застосування заходів державного примусу;

5)правовідносини — це вольове відношення між суб'єктами, тобто для його виникнення потрібне виявлення їхньої волі. При цьому, є правовідносини, для виникнення яких потрібне волевиявлення всіх його учасників (наприклад, укладення договорів), а також правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з його учасників (наприклад, деліктні правовідносини) [9,с.210].

Також банківські правовідносини мають і свої специфічні ознаки, які вирізняють їх з — поміж інших відносин і є предметом банківського права. Серед таких ознак Костюченко О. О. виділяє наступні:

· банківські правовідносини виникають у специфічній сфері економічної діяльності держави і пов’язані з її банківською діяльністю;

· банківські правовідносини складаються з двох елементів — владно-організаційного (наприклад, реєстрація Національним банком комерційних банків) і майнового (отримання клієнтом кредиту в установі банку);

· однією з вимог банківських правовідносин є обов’язкова участь банків і виконання ними у зв’язку з цим своїх функцій;

· в банківських правовідносинах задіяний специфічний метод, який базується на поєднанні двох різних методів регулювання — методі владних повноважень відносно іншого учасника та методі юридичної рівності сторін, що стосується сфери майнових відносин.

На підставі зазначених ознак науковець приводить таке визначення банківських правовідносин — являють собою різновид правових, — це такі суспільні відносини, що встановлюють між учасниками юридичний зв’язок організаційного і майнового характеру, врегульовані нормами банківського права [9,с.210].

Ващенко Ю. В. виділяє серед специфічних ознак банківських правовідносин наступні:

· виникнення їх у сфері банківської діяльності;

· однією стороною банківських правовідносин завжди є фінансовий посередник — центральний банк держави чи інший банк, або небанківська фінансова установа[7,с.26] .

Ващенко сформулював визначення банківських правовідносин таким чином: банківські правовідносини — це врегульовані нормами права відносини, які виникають у сфері банківської діяльності, а саме у процесі управління банківською системою, здійснення таких операцій, як приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також здійснення інших операцій на підставі виданої Національним банком України ліцензії або окремого дозволу [7,с.26].

Качан зазначає, що банківські правовідносини можуть бути визначені через сукупність таких специфічних ознак:

· наявність спеціального суб'єкту — банку або іншої кредитної установи;

· наявність спеціального об'єкту — фінансових інструментів;

Опосередкованість через банківські правовідносини грошово-кредитної політики держави, що означає відсутність свободи волі сторін у визначенні форм правовідносин та правил їх реалізації, а також пряму або непряму участь держави в цих правовідносинах .А банківські правовідносини науковець визначає як урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають в процесі діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ, які реалізують свій специфічний правовий статус та використовують гроші та інші фінансові ресурси як засіб обігу, збереження та як товар [8,с.37].

Російські науковці виділяють наступні ознаки банківських правовідносин:

* це суспільні відносини, тобто відносини між особами (юридичними і фізичними), що мають суспільну значущість. Особисті взаємостосунки, наприклад, конкретної фізичної особи — індивідуального підприємця і керівника якої-небудь кредитної організації не мають суспільній значущості і не потребують спеціального правового регулювання нормами банківського права;

* банківські правовідносини — грошові по своєму економічному єству відносини, що полягають в перерозподілі грошових коштів між галузями економіки і регіонами країни, ефективному забезпеченні розрахунків;

* банківське правовідношення є юридичним зв’язком суб'єктів таких правових відносин за допомогою суб'єктивних прав і юридичних обов’язків.

Слід зазначити, що разом з перерахованими ознаками, банківські правовідносини, як і будь-які інші правовідносини, характеризуються в теорії права наявністю вольового, а в деяких випадках — і ідеологічного характеру, оскільки право і пов’язані з ним явища виражають державну волю і державну ідеологію.

Російський вчений Олейник О. М. надає наступну дефініцію банківських правовідносин — це врегульовані приватними і публічними нормами права суспільні відносини, що складають в процесі діяльності банків і інших кредитних організацій, що реалізовують свій специфічний правовий статус і використовуючих гроші і інші фінансові кошти як засоби обігу, заощадження і як товар 10, с. 85].

Отже, як ми бачимо, існують різні погляди щодо ознак банківських правовідносин, але в одному думки вчених збігаються — це наявність спеціального суб'єкта.

Розглянемо наявність спеціального суб'єкта як характерну ознаку банківських правовідносин. Для цього автор вважає доречним звернутись до статті Карманова Є. «Банк як суб'єкт банківського права». В даній роботі автор зазначає, що для банку як суб'єкта банківських правових відносин характерні наступні істотні ознаки. Банк — це особа, яка як учасник суспільних відносин є носієм особливих суб'єктивних юридичних прав і обов’язків. Вона має специфічні відзнаки, які пов’язані з її діяльністю і до числа яких належить здійснення на підставі ліцензії Національного банку України банківських операцій: приймання вкладів від фізичних осіб і депозитів від юридичних осіб; відкриття та ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб; розміщення залучених коштів клієнтів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк як юридична особа повинен мати відокремлене майно, виступати зовні у вигляді єдиної особи, а також мати здатність здійснювати і виражати свою волю. Крім того, банк — це особа, що реально здатна брати участь у банківських правових відносинах, набула властивості суб'єкта права в силу правових норм. Іншими словами, правові норми утворять обов’язкову основу виступу банку як суб'єкта банківського права.

Особливо варто звернути увагу на те, що банк як юридична особа має спеціальну правосуб'єктність. Правосуб'єктність включає два основних структурних елементи: по-перше, здатність володіння правами і несення обов’язків (правоздатність), по-друге, здатність до самостійного здійснення прав і обов’язків (дієздатність). Раніше в юридичній літературі існувала думка, що банк як юридична особа має дієздатність, яка набувається ним одночасно з правоздатністю, тобто стверджувалося про повний збіг правоздатності і дієздатності банку як юридичної особи. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що правоздатність і дієздатність банку не збігаються, що буде доведено викладеним нижче матеріалом. Дієздатність банку може змінюватися без зміни його правоздатності.

Щодо закріплення визначення банківських правовідносин в законодавчих актах, то не в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ні в Законі «Про Національний банк України», ні в Цивільному кодексі такого визначення не закріплено, але Закон «Про банки і банківську діяльність» містить положення щодо суб'єктів банківських правовідносин (банків), регулює порядок їх створення і функціонування, проведення банківських операцій (щодо здійснення окремих банківських операцій, то таке регулювання здійснюється на підставі підзаконних нормативних актів) Закон «Про Національний банк України» також не містить визначення банківських правовідносин, але в ньому закріплені положення щодо так званих «вертикальних» банківських правовідносин, відкривається роль Національного банку як координуючої та регулюючої інстанції, через надані йому функції(встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд), таким чином, Закон «Про Національний банк України» визначає, що Національний банк є учасником банківських правовідносин.

Цивільний кодекс України дає загальне визначення цивільних правідносин, згідно ст. 1 якого, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.Таким чином, ми можемо констатувати той факт, що договірні відносини між банками та клієнтами є цивільними, та регулюються Цивільним кодексом (договір банківського вкладу, банківської гарантії, розрахунково-касове обслуговування, депозитні договори, та інші.Отже, банківськи правовідносини мстять ознаки цивільних.

1.2 Види банківських правовідносин

Банківські правовідносини, що регулюються нормами банківського законодавства, різноманітні за своїм змістом, адже вони пов’язані з економічною діяльністю держави і виникають у процесі організації і здійснення банківської діяльності. Слід зазначити, що разом з перерахованими ознаками, банківські правовідносини, як і будьякі інші правовідносини, характеризуються в теорії права наявністю вольового, а в деяких випадках — і ідеологічного характеру, оскільки право і пов’язані з ним явища виражають державну волю і державну ідеологію.

Існує де — кілька підходів до класифікації банківських правовідносин, наведемо найбільш популярні з них, які наводять більшість вітчизняних вчених.

Наприклад, Качан О. О. надає наступну класифікацію:

В залежності від суб'єктного складу виділяють такі банківські правовідносини:

1)між банками та клієнтами;

2)між двома комерційними банками з приводу здійснення банківських операцій;

3)між Національним банком та комерційними банками;

між комерційними банками з приводу створення союзів, асоціацій та інших виробничих утворень — членські правовідносини;

між Національним банком та урядом — відносинивзаємного представництва;

між Національним банком та органами представницької та виконавчої влади — призначення та звіт.

Банківські правовідносини також можуть бути класифіковані в залежності від характеру банківських операцій, тобто виділяють правовідносини, які опосередковують:

пасивні банківські операції, в яких банк виступає боржником — інститут банківського вкладу, банківського рахунку, випуск цінних паперів тощо;

активні банківські операції, в яких банк бере участь як кредитор — кредитні договори, договори про уступку грошової вимоги;

посередницькі банківські операції — розрахункові правовідносини;

4)допоміжні банківські операції — правовідносини з приводу надання інформаційних, консультаційних та інших послуг.

В залежності від змісту банківські правовідносини можуть бути класифіковані таким чином:

майнові, які пов’язані з грошовими коштами як видом майна;

немайнові, які пов’язані з забезпеченням режиму банківської таємниці, використанням тих чи інших найменувань, захистом ділової репутації банку, присвоєнням рейтингу тощо;

організаційні, які пов’язані з побудовою внутрішньої організаційної структури самого банку та банківської системи в цілому.

Дещо іншу класифікацію зустрічаємо у Ващенко Ю. В., на думку пана Ващенко, банківські правовідносини треба класифікувати за наступними критеріями:

За правовою природою:

фінансово-правові;

цивільно-правові;

*адміністративно-правові; _;

* господарсько-правові.

2.За методом правового регулювання:

відносини, засновані на рівності сторін;

владно-майнові відносини.

3.За суб'єктним складом:

3.1.За участю Національного банку України правовідносини між Національним банком України та іншими банками;

правовідносини між Національним банком та небанківськими фінансовими установами;

правовідносини між Національним банком та іншими юридичними та фізичними особами;

3.2.За участю інших банків:

*правовідносини інших банків між собою;

*правовідносини між іншими банками та юридичними і фізичними особами — їх клієнтами.

4.За видом банківських операцій:

кредитні;

депозитні;

розрахункові;

факторингові;

лізингові[7,с.27].

Отже, банківські правовідносини за змістом регулювання можна класифікувати на :

1)правовідносини, що регулюють організацію банківської системи;

2)що виникають у сфері банківських операцій;

3)кредитні;

4)розрахункові;

5)валютні;

6)з приводу обігу цінних паперів[9,с. 18].

Також виділяють банківські правовідносини за суб'єктним складом: бувають двох видів, кожний з яких, у свою чергу, являє собою сукупність певних правових відносин — відносини між НБУ і іншими учасниками банківської системи, в першу чергу — з комерційними банками. Вони складаються з двох підвидів:

а) відносини владного характеру, зв’язані:

· з регулюванням банківської системи (реєстрація створюваної організації, її ліцензування, встановлення НБУ банківських правил і т. д.);

· здійсненням НБУ банківського контролю і контролю за дотриманням банківського законодавства;

· залученням кредитних організацій, що «провинилися», до відповідальності за порушення банківського законодавства ц т. д.;

б) відносини, засновані на відносній рівності сторін, пов’язані із здійсненням НБУ банківської діяльності;

в) виникаючі в процесі здійснення кредитними організаціями банківської діяльності:

г) міжбанківські відносини між учасниками нижнього рівня банківської системи (кредитними організаціями);

д) відносини кредитних організацій і їх клієнтів (фізичних і юридичних осіб)[9, с. 19].

Банківські правовідносини є різновидом правових відносин, а отже, підстави виникнення, зміни і припинення банківських правовідносин пов’язані з юридичними фактами, тобто подіями і діями, передбаченими нормами банківського законодавства. Наприклад, для виникнення правовідносин з організацією комерційного банку необхідною умовою є дія — подання комерційним банком встановлених документів на реєстрацію до НБУ. Для виникнення кредитних правовідносин юридичним фактом є укладення кредитного договору. Зміна банківських правовідносин може наступити на підставі нормативного акту, наприклад при зміні облікової ставки НБУ чи мінімального розміру статутного фонду комерційного банку[3].

Припинення банківських правовідносин відбувається за такої події, як смерть громадянина, або протиправної дії, що порушує вимоги закону (наприклад, комерційний банк порушує норми банківського законодавства і це призводить до відкликання Національним банком ліцензії на здійснення банківських операцій).

Регламентація суспільних відносин, що виникають і проходять з обов’язковою участю банків і в зв’язку з виконанням ними своїх функцій, сприяє кругообігу грошових коштів у державі, відповідає економічним і соціальним потребам суспільства.

банківський фінансовий криза світовий

1.3 Структура банківських правовідносин

В юридичній науці будь-які правові відносини розглядаються як суспільно-правові явища, що мають певну структуру і склад.

При цьому під складом кожного конкретного банківського правовідношення розуміється сукупність його учасників, тобто суб'єктів банківських правовідносин. При цьому, відповідно до системного підходу, права і обов’язки вказаних суб'єктів (НБУ, комерційних банків, їх клієнтів і т. д.), у складі банківського правовідношення виступають як юридичні властивості цих учасників.

Під структурою банківських правовідносин розуміється внутрішня будова і взаємозв'язок елементів таких правових відносин. Структуру банківських правовідносин, як і будь-яких правових відносин, утворюють наступні три елементи:

1) суб'єкти правовідносин — це його учасники (сторони);

2) зміст правовідносин, у тому числі:

· юридичний зміст, яке утворюють суб'єктивні права і юридичні обов’язки вказаних суб'єктів — учасників даних банківських відносин;

· матеріальний зміст — поведінка сторін (дія або бездіяльність), пов’язана з реалізацією прав і обов’язків, що належать їм;

3) об'єкт правовідносин— те, з приводу чого або ради чого суб'єкти правових відносин вступають в правовий зв’язок. Як об'єкт правовідносин виступають різноманітні матеріальні нематеріальні блага. В. Приходько до матеріальних об'єктів відносить:

· гроші у вигляді валюти України та іноземної валюти;

· цінні папери у вигляді акцій, облігацій;

· валютні цінності в вигляді цінних папері, дорогоцінних металів.

Серед нематеріальних об'єктів науковець виділяє наступні:

· відомості про найменування, логотип банку. його ділова репутація;

· відомості, які складають банківську таємницю.

Отже, об'єктом будь-яких правовідносин є те, з приводу чого здійснюють свою діяльність суб'єкти. На думку О. А. Костюченка, об'єктом банківських правовідносин є кошти, цінні папери, майно, дії громадян та юридичних осіб (здійснення платежів, операцій з іноземною валютою, купівля-продаж цінних паперів). Ми вважаємо, що об'єктом банківських правовідносин є саме банківські операції незалежно від виду цих правовідносин. Зокрема, об'єктом кредитних правовідносин є відповідні кредитні операції, розрахункових — розрахункові. Навіть правовідносини, які виникають між Національним банком України та іншими банками щодо створення та ліцензування банків, також виникають з приводу здійснення відповідних банківських операцій[9,19].

Обов’язковим суб'єктом банківських правовідносин є банк. Серед яких можна виділити:

1) банки України: державні банки — згідно ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність», від 7 грудня 2000 року, № 2121-III (далі-Закон), це банки, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку.

2) комерційні банки;

3)універсальні та спеціалізовані банки;

4) Національний банк України;

5) банківські утворення у вигляді асоціацій та корпорацій.

Слід зазначити, що серед банків Закон України «Про банки і банківську діяльність», від 7 грудня 2000 року, перераховує наступні: в першу чергу, звичайно, НБУ, та державні банки, також Закон називає банки універсальні або спеціалізовані. Серед спеціалізованих банків існують такі: ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові). Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Також, зазначений Закон вказує на можливість функціонування банківських обяєднань, серед яких: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група.(ст. 9 Закону)[4].

Фізичні та юридичні особи також є суб'єктами банківських правовідносин. Причому іноземні юридичні особи, а також іноземні фізичні особи та особи без гормадянства також можуть бути суб'єктами таких правовідносин. Якщо це не суперечить чинному законодавству України. Мова в даному випадку, ведеться про наявність у зазначених осіб цивільної право-та дієздатності. А саме — можливістю бути учасником банківських правочинів-сторонами різноманітних банківських договорів (кредитних, депозитних, договорів про розрахунково-касове обслуговування та інших договорів, які укладаються банками, виходячи з їх спеціалізації, ліцензії НБУ і статуту).

В процесі банківської діяльності структура правовідносин, з одного боку, визначається змістом прав і обов’язків суб'єктів (юридична структура), з іншою — виявляється в поведінці суб'єктів в ході реалізації прав і обов’язків (фактична структура).

Отже, всі складові елементи структури правовідносин притаманні і банківським правовідносинам.

Як вже зазначалось вище, в основному науковці визначають банківські правовідносини як різновид фінансових правовідносин. Спробуємо розібратись. На наш погляд, найкращою ілюстрацією такої тези може бути порівняльна характеристика фінансових і банківських правовідносин. Для цього звернемось до Таблиці 1. з таблиці зрозуміло, що банківські і фінансові правовідносини різняться між собою за структурою, сферою дії, методом регулювання.

Фінансові відносини, на відміну від банківських, як зазначає Чернадчук В. Д., виникають тільки в сфері фінансової діяльності держави[11,с.46], так як банківські відносини, як вказує Приходько В. П., виникають в процесі організації, функціонування і розвитку банківської системи України, в тому числі які виникають в процесі здійснення Національним банком України банківської діяльності, а також суспільні відносини, які виникають в процесі регулювання банківської системи України з боку державних органів в інтересах громадян, організацій та держави. Суспільні відносини, які виникають в процесі здійснення Національним банком України своїх функцій можна віднести до конституційних, цивільних, адміністративних та фінансових правовідносин. Разом з тим, науковець зазначає, що в процесі здійснення банківської діяльності. Виникають відносини, які однозначно не можуть бути віднесені до первинних галузей українського права.

Також, фінансові відносини є різновидом майнових відносин, мають публічний характер, оскільки виникають із приводу грошових коштів, а банківські - носять як матеріальний так і нематеріальний характер (відносини з приводу банківської таємниці, найменування банку та інші).

За суб'єктним складом також можна провести порівняння: однією з сторін фінансових правовідносин виступає держава в особі органів законодавчої або виконавчої влади, особливо часто в особі фінансово-кредитних органів, які наділяються владними повноваженнями по відношенню до іншого учасника відносин чи адміністративно-територіальна одиниця або відповідний орган місцевого самоврядування. В банківських же правовідносинах обов’язковим суб'єктом є банк, а не державний орган.

Виникнення, зміна й припинення фінансових правовідносин не відбувається за волевиявленням сторін, а пов’язано з фінансово-правовими актами, на відміну від банківських. В яких підставою виникнення, зміни та припинення правовідносин можуть бути такі юридичні факти як волевиявлення сторін, а також і нормативні акти, однак, слід зазначити, що волевиявлення сторін дещо обмежене — проілюструвати це можна на прикладі укладення банківських договорів з клієнтами банку. Так, банки мають типові форми договорів при укладенні яких Клієнт може чи погодитьсь на умови договору, чи ні. В останньому випадку договір просто буде неукладеним і відносини не виникнуть, адже, на практиці не трапляються випадків, коли на вимогу клієнтів, скажімо, фізичних осіб, змінювались би умови договору, адже, маємо певні обмеження застосування диспозитивного принципу в банківському праві. Застосування диспозитивного методу щодо регулювання банківських правовідносин дещо споріднює банківські правовідносини з цивільними, але, як зазначалося. З певними застереженнями.

Отже, банківські правовідносини в загальному вигляді можна схематично зобразити так:

1) Банк————— Клієнт (юридичні і фізичні особи). В цьому випадку виникають відносини, схожі з цивільними, укладаються цивільні договори, існують відносини «рівності», тобто Банк і Клієнт виступають в правовідносинах як рівноправні сторони, відсутні відносини підлеглості.

2) Банк—————-НБУ (Національний банк в цьому випадку є контролюючою та регулюючою інстанцією щодо комерційних банків, що виходить з повноважень. Наданих НБУ Конституцією і Законами України. В даному випадку використовується імперативний метод регулювання та виникають відносини владного і підвладного суб'єкта.

3) Банк——————Банк. Такі відносини також можна вважати цілком рівноправними, адже банки при здійсненні своєї діяльності взаємодіють між собою, приймають участь в діловому обігу, надаючи послуги своїм клієнтам.

Отже, на підставі вищевикладеного, ми можемо надати визначення банківським правовідносинам. Банківські правовідносини — це урегульовані нормами банківського та іншого законодавства суспільні відносини, учасники яких наділені кореспондуючими правами і обов’язками, виникають в сфері здійснення банківської діяльності, одним із суб'єктів обов’язково є специфічний суб'єктбанк.

Нами також було визначено, що законодавчо не закріплено поняття банківських правовідносин, окремо в законодавчих актах згадується елементи банківських правовідносин, (суб'єкти — банки, клієнти, їх функціонування, організація, регулювання діяльності).

Також, нами були розглянуті декілька підходів щодо визначення кола банківських правовідносин, і, на нашу думку, доречним є теза про те, що банківські правовідносини є самостійним видом правовідносин, хоча маючи багато спільних рис з фінансовими правовідносинами, але різниця в методі регулювання, суб'єктивному складі, а також об'єкті і підстав виникнення — дають нам можливість додержуватись точки зору, що все ж таки банківські правовідносини — є самостійним предметом комплексної галузі - банківського права.

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан банківських правовідносин

2.1 Світова фінансова криза

Процитуючи Карманова: «…за 10 років корінного реформування суспільно-економічного ладу в нашій країні створені підвалини дворівневої банківської системи ринкового типу. В ці роки сформована її серйозна нормативно-правова база, матеріальна база, впроваджені міжнародні технології й стандарти, підготовлені кваліфіковані фахівці. Разом із тим слід зазначити, що формування банківської системи — складний і суперечливий процес, пов’язаний як з розвитком економіки в цілому, так і з закономірностями соціально-економічного розвитку України…"[15,с.51]. Для розвитку банківських правовідносин вже зроблено немало.

Опрацьовуючи матеріали періодичних видань «Діло», «Контракти», а також новини CNN та BBC, новини юридичного Інтернет — порталу «Ліга», ми дійшли висновку, що всі перелічені джерела серед підстав, які призвели до фінансової кризи називають: оголошення одного з великих світових інвестбанків Lehman Brothers банкрутом, і поглинання його конкурента Merrill Lynch найбільшою роздрібною фінустановою США — Bank of America. Цього року практично за безцінь продали збанкрутілий американський банк Bear Sterns. У вересні найбільші в США іпотечні компанії Fannie Mae і Freddie Mac, які зазнають багатомільярдних збитків, перевели під управління американського уряду, щоб оздоровити їх, вливши $ 200 млрд. Отже, банк Lehman Brothers, що проіснував 158 років, втратив мільярди доларів через кризу на іпотечному ринку США. Четвертий за розмірами інвестбанк США визнано банкрутом[20].

Світова фінансова криза привела до того, що за останній рік капіталізація банку знизилася майже вдесятеро. Його збитки в третьому кварталі 2008 року склали 3,9 мільярда доларів. Lehman Brothers спробував привернути інвесторів, щоб врятувати бізнес. Проте переговори про продаж активів з британським банком Barclays і американським Bank of America провалилися.

Одночасно з банкрутством Lehman Brothers стало відоме про продаж великого американського інвестбанка Merrill Lynch & Co. Його купив один з флагманів банківської галузі США — Bank of America — за 50 мільярдів доларів. Для Merrill Lynch & Co ця операція стане порятунком від глибокої фінансової кризи. Збитки банку в другому кварталі 2008 року значно перевищили прогнози аналітиків.

" Поглинання Merrill Lynch & Co — це по-справжньому позитивний сигнал. Це дає зрозуміти, що уряд США самими різними способами — від національної підтримки до завуальовано протекціоністських методів — все-таки зберігає не просто платоспроможність своїх найбільших інвестиційних банків, але і захищає їх власність від іноземних інвестицій" , — вважає заступник голови правління банку «Контракти» Павло Крапивин.

Це означає, що за півроку жертвами цієї кризи стали три з п’яти провідних інвестиційних банків США.

Фінансова криза, вирує на Заході із середини 2007;го. Тоді, влітку 2007;го, найбільші інвестбанки світу, такі, як Merryl Lynch, Citigroup, Morgan Stanley, Goldman Sachs, заявили про багатомільярдні збитки. У вересні 2008 року криза сягнула апогею: лопнув Lehman Brothers, продали Merril Lynch.

Збитки американських банків — наслідок безвідповідальних інвестицій і безвідповідального кредитування. Одні фінустанови кредитували поганих позичальників, інші купували цінні папери, забезпечені кредитами поганих позичальників, треті придбавали папери інших і не відали, у що інвестували решта банків.

Розпочався жовтень з погіршення економічної ситуації в європейських країнах і падіння української гривні. Ажіотаж на міжбанківському ринку підняв курс долара до 5,65 грн (продаж). Росія за допомогою державного регулювання намагалася втримувати курс рубля і фондові індекси. Найгірше становище було в Ісландії - вона оголосила про можливе банкрутство країни[20].

Дослідницька компанія Global Insight провела аналіз банківських систем 33 країн світу. Метою дослідження було виявити найбільш стабільні та нестабільні держави на тлі світової фінансової кризи. При цьому різні банківські системи оцінювали не лише за фінансовими показниками (переважання іноземної чи власної валюти, ринок активів, цінних паперів тощо), а й за ступенем втручання держави в управління банками.

Серед країн Центральної та Східної Європи у «чорному списку» опинились Україна, Угорщина і Казахстан. Банки цих держав позичали багато валюти з-за кордону, щоб забезпечити валютні позики. На нестабільність банків вплинула велика кількість невиплачених населенням кредитів, відсутність ефективного управління фінансовим сектором і недостатність державних реформ для зміцнення банківської системи.

Серед найбільш нестабільних і ризикованих банківських систем світу, як ні прикро: Україна; Угорщина; Нігерія; Іран; Венесуела.

Несподівано одними з найміцніших стали банки Польщі, Чехії та Словаччини. У цих країнах перелічені недоліки не такі значні й не мають такого масштабного поширення.

До найбільш стабільних і надійних банківських систем можна віднести: Саудівську Аравію; Тайвань; ОАЕ; Малайзія; Словаччина Що стосується решти країн, то в Азії найменш захищеними виявились банки Китаю, В'єтнаму, Індії та Пакистану; в африканському регіоні - Нігерії. Серед південноамериканських держав найменше відчують на собі негативні наслідки світової фінансової кризи банки Мексики та Чилі, тим часом як Аргентина, Бразилія, Колумбія, Перу, а особливо Венесуела потерпатимуть найсильніше[20].

10 жовтня міністри фінансів і глави Центробанків G7 затвердили антикризовий план. А 12 жовтня в Парижі зібралися глави держав та урядів 15 країн зони євро і погодили план виходу з банківської кризи, підтвердивши, що не дозволять розвалитися жодній великій фінансовій установі.

Деякі країни відразу ж вирішили виділити кошти на підтримку своїх фінансових компаній. Португалія виділила 20 млрд євро на забезпечення гарантій банків. Норвегія позичить 41 млрд. євро, щоб оплатити заходи щодо надання додаткової ліквідності фінансовим ринкам. Австралія зобов’язалася гарантувати всі депозити в банках, будівельних компаніях і кредитних спілок протягом наступних трьох років. Уряд Німеччини з метою стабілізації фінансової системи усередині країни та протидії фінансовій кризі надав банкам ФРН близько € 400 млрд.

13 жовтня великі Центробанки світу вирішили завалити доларами всі провідні фінансові інститути. Це викликало різке зростання індексів на європейському та американському фондовому ринках. Але це рішення ніяк не вплинуло на український і російський фондовий ринок. НБУ в цей час видав своє знамените рішення про обмеження дочасної видачі депозитів. А вітчизняні банки вирішили призупинити кредитування фізичних осіб у зв’язку з нестабільною ситуацією в банківській системі.

Президент Росії Дмитро Медведєв підписав пакет законів, спрямованих на стабілізацію на фінансовому ринку країни. Закони, зокрема, припускали виділення державою кредитів російським компаніям, які не можуть рефінансувати позики, взяті на світовому ринку до 25 вересня 2008 року. Також через різке зростання фондових індексів у Росії вирішили змінити порядок припинення торгів. ФСФР 14 жовтня внесла нові зміни, дозволивши ринку рости швидше, ніж падати.

Україна в цей час всерйоз взялася за розслідування банкрутства Промінвестбанку. Рада Національного банку виступила за націоналізацію Промінвестбанку, який входить до групи найбільших. Служба безпеки України викрила схему руйнування фінансової стабільності «Промінвестбанку». СБУ встановила групу осіб, які намагалися, використовуючи рахунки «Унікомбанку» (м. Донецьк), зняти з рахунків «Промінвестбанку» кошти в сумі 411 млн. грн. і вивезти їх з України в офшорні зони з наступною легалізацією.

Міжнародні агентства почали знижувати рейтинги України і її підприємств. Fitch Ratings знизило рейтинги найбільших підприємств української промисловості. Це сталося після того, як був знижений суверенний рейтинг України. Першими постраждали представники гірничо-металургійної та енергетичної галузей. Міжнародне рейтингове агентство Moody’s погіршило прогноз рейтингів України з «позитивного» до «стабільного». Таке рішення Moody’s пояснює низькою ймовірністю підвищення рейтингів України в найближчі 12−18 місяців.

Швидко фінансова криза добралася й до ринку золота. На торгах в Європі почало різко дорожчати золото. Курс євро при відкритті торгів в Європі знизився до долара до найнижчого з березня 2007 року показника. Слідом за євро впав британський фунт стерлінгів. Британська валюта впала до мінімального за останні п’ять років курсу. Так, 22 жовтня за один фунт давали 1,6331 дол. Падіння британської національної валюти було спровоковано заявою глави Bank of England Мервіна Кінга про те, що економіка країни стоїть на межі тривалої рецесії. Гривня в цей день на міжбанку вже продавалася за 5,78−5,85 UAH/USD. На тлі зміцнення долара продовжувала дешевшати нафта. Вона вже продавалася за $ 66,75 за барель. Світова фінансова криза докотилася і до швейцарських банків — найбільший із них, UBS, отримає від центробанку країни понад 5 мільярдів доларів. Крім того, банк отримає можливість перевести неліквідні цінні папери на суму у 60 мільярдів доларів у капітал нового спеціального фонду, який контролюватиметься центробанком — заявив голова швейцарського Національного банку Жан-Клод Рот.

В Україні РНБО для боротьби з кризою доручила декільком державним відомствам вжити необхідних для врегулювання ситуації заходів. Серед інших розпоряджень указ вимагає негайно скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення[19]. Збитки банківських світових систем і економіки країн рахуються мільярдами доларів.

2.2 Світова криза і банківська система України

Україна відчуває істотний вплив світової фінансової кризи.

На думку експертів, ця криза є системною кризою нинішньої моделі світової економіки, і вихід з неї буде дуже важким та займе в кращому разі 3−4 роки. В Україні на глобальні економічні потрясіння накладаються проблеми не реформованості соціального сектора, у тому числі пенсійної системи, комунальної сфери, радянської і тому багато в чому абсурдної системи адміністративно-територіального устрою країни, уже не кажу про тотальну корумпованість усієї державної машини, включаючи уряд, парламент, суддів, правоохоронні органи, місцеву владу.

Варто розпочати з курсу гривні до долара США — їх співвідношення вже давно стало мірилом стабільності в країні. Враховуючи розмір зовнішнього боргу українських банків і корпорацій та величезний обсяг внутрішніх кредитів в іноземній валюті, наданих приватним юридичним і фізичним особам, суттєве зниження курсу гривні до долара призведе до масових фактів оголошення неплатоспроможності й матиме вкрай тяжкі наслідки для всієї економіки країни. В США за рік зникло 15 банків різного рівня. Це рекорд. Не можна говорити про курсову стабільність національної валюти в 2009 році[19]. Оцінка чутливості до макроекономічної нестабільності Fitch: з 73 країн, проаналізованих у травні 2008 року, Україна посіла друге місце серед найуразливіших країн. Банківський сектор України має високий ступінь ризику і йому присвоєно 10 категорію, до якої належать найбільш слабкі та уразливі банківські сектори в світі (разом з Болівією і Венесуелою).

Квартальна оцінка фінансових ризиків Американського казначейства, вересень 2008 (Україна потрапила в десятку країн з найбільш високим ступенем фінансового ризику в світі): Україні … загрожують різкі зміни в структурі платіжного балансу або криза протягом наступних одного-двох років[17]. В даній ситуації НБУ було прийнято ряд заходів, також заслуговує на увагу прийняття РНБО Рішення від 20 жовтня 2008 року «Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України», введеним в дію Указом Президента № 965/2008, згідно якого НБУ пропонується виділити 1 млрд. грн. для фонду гарантування депозитних вкладів,[6] але при цьому слід пам’ятати, що гарантується повернення лише основної суми депозиту, без нарахованих процентів, тому потрібно обирати банк, який виплачує приблизно середні порівняно з іншими фінансовими установами проценти за депозитом. У цьому разі буде більше гарантій повернути не тільки сам вклад, а й проценти. Також, реакцією Національного банку України як регулятора банківської системи та гаранта її стабільності, з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків, стало прийняття Правлінням НБУ постанови від 11.10.08 р. № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків[5], якою забороняється дострокове зняття депозитів.

Серед українських банків найбільшу довіру в людей викликає «Приватбанк». Йому, згідно з результатами дослідження аналітичної групи «Центр», наприкінці 2008 році «Приватбанку» довіряла майже третина дорослого населення України (32,1%). До трійки лідерів входили також «Райффайзен Банк Аваль» (21,5%) і «Ощадбанк» (12,0%). Українці також довіра українців відобразилась в таких відсотках: «Укрсоцбанку» (9,7%), банку «Надра» (8,9%), «УкрСиббанку» (5,8%) «Укргазбанку» (5,1%), «Укрпромбанку» (4,5%) і банку «Фінанси і кредит» (3,9%). На березень 2009 року дані змінились, припинив своє існування банк «Надра»,

Наслідки світової економічної кризи для України поки що є мінімальнимиговорила прем'єр-міністр України взимку 2008 року. Тоді, як економіки багатьох розвинених країн постали перед реальною загрозою рецесії, темпи розвитку української економіки залишаються досить високими — до 7% від початку цього року — твердить вона. Прем'єр також запевняла, що і українська банківська система є достатньо стабільною, а проблеми одного з найбільших українських банків, Промінвестбанку, пояснюються «окремою рейдерської операцією».

Президент аналітичного центру Академія, Олександра Кужіль назвала дії НБУ, у тому числі щодо введення мораторію на дострокове зняття депозитів фізичними особами, превентивним заходом проти паніки. Але, на її думку, це не вихід із ситуації з погляду економіки.

Ще наведемо окрему думку міністра економіки України Богдана Данілішина, пан міністр вважає, що фондовий канал впливу світової фінансової кризи на Україну не стане насправді найболючішим. Міністр вважає, щодо інших каналів впливу, то вони чутливіші для економіки України:

Перший канал — зовнішньоторговельний. Через поширення проблем на фінансових ринках уже відбувається зменшення світового попиту. Рецесія у провідних економіках світу супроводжуватиметься насамперед зменшенням інвестиційного попиту, динаміки обсягів будівництва і, відповідно, призведе до зниження цін на продукцію металургії та машинобудування. Такі тенденції на світовому ринку, зважаючи на високу залежність української економіки від експорту, частка якого у ВВП становить понад 47%, негативно позначаться на динаміці розвитку експортного виробництва, а далі — на галузях, які безпосередньо й опосередковано залежать від експорту.

Другий канал — банківська система. На сьогодні досить високою є частка присутності іноземного капіталу у фінансових установах. Фінансовий сектор України — один із лідерів у залученні прямих іноземних інвестицій (19% усього накопиченого іноземного капіталу). У банківському секторі частка іноземного капіталу в загальному обсязі капіталу становить 37,2% і перевищує порогове значення межі економічної безпеки на рівні 30%, у страховому — наближається до цієї межі і становить 28,1%.

З огляду на велику частку транснаціональних фінансових корпорацій у банківському секторі України, негативний вплив світової фінансової кризи може поширюватись опосередковано — якщо материнські компанії зазнаватимуть збитків та матимуть проблеми з ліквідністю. У цьому аспекті слід зазначити, що процеси інвестування та розвитку вітчизняних виробництв — більше залежні від кредитування, ніж від фондового ринку. 16% інвестицій в основний капітал фінансується за рахунок кредитів. І найбільш залежними секторами є сільське господарство, будівництво, переробна промисловість, зокрема хімічна та нафтохімічна, харчова промисловість, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки.

Третій канал — борговий. Наприкінці першого півріччя 2008 року обсяг валового зовнішнього боргу становив 59,9% ВВП, або 100,06 млрд. дол. США. При цьому майже 85% сягає заборгованість приватного сектора економіки. Згідно із дослідженнями, проведеними МВФ, максимально допустимою сумою зовнішнього боргу для країн із низьким та середнім рівнем доходів є сума на рівні 49,7% ВВП; при перевищенні цього рівня ймовірність розгортання фінансових криз становить близько 70%. Погіршення ліквідності світових фінансових ринків може істотно уповільнити кредитування української економіки. Як наслідок, українські позичальники зазнають труднощів із рефінансуванням своїх кредитних зобов’язань на зовнішніх ринках. Саме цей капітал у разі раптового його відпливу, на думку Данілішина, може стати одним із чинників дестабілізації курсу національної валюти. Сьогоднішні умови розвитку вітчизняної економіки істотно відрізняються від тих, які існували у 1998 році, коли Україна також зазнала впливу потужної світової фінансової кризи. Проте сучасні реалії не покращують, а погіршують характеристики стійкості національної системи до фінансових шоків. Так, якщо у 1997—1998 роках рівень корпоративних боргів був низьким і корпоративний сектор не був настільки залежним від зовнішнього фінансування, то на сьогодні, як уже зазначалося, національна фінансова система стала більш залежною від зовнішніх потоків капіталу.

Падіння реального валового внутрішнього продукту (ВВП) України у 2009 році становитиме близько 9,9%, промислового виробництва — 15,4%, а реальних доходів, якими може розпоряджатися населення, — 40%. Такий прогноз міститься в аналітичній записці інвестиційної компанії Phoenix Capital.