Лікувально-профілактичні послуги: види, організація, аналіз рівня розвитку

Вступ Тема моєї курсової роботи «Лікувально-профілактичні послуги, види, організація, аналіз рівня розвитку», я обрав цю тему тому, що хотів детально дослідити і вивчити організацію надання і розвитку лікувально-профілактичних послуг в Україні і світі. Мета моєї роботи: описати основи формування і розвитку лікувально-профілактичних послуг, дати їм характеристику, проаналізувати темпи розвитку лікувально-профілактичних послуг в Україні, зробити висновки. Лікувальні властивості багатьох природних факторів відомі з найдавніших часів, примітивні споруди для водолікування в місцях виходу мінеральних вод були свого роду прототипами бальнеологічних закладів. Чудодійні джерела та інші лікувальні фактори ставали основою лікувальних таємниць храмів нерідко були предметом релігійного культу. Чутки про лікувальні властивості деяких вод поширювалися далеко за межі відповідних місцевостей, приваблюючи багато хворих. В писаннях знайшли відображення факти використання термальних мінеральних вод служниками культів, для здійснення обрядів і разом з тим для демонстрації лікування страждальців. Так у найдревнішій пам’ятці індійської літератури «Рігведі» містяться відомості про священні купелі при храмах, в яких купалися хворі люди. В Старому і Новому заповітах згадується Сілоамська купель, священне озеро Бетесда під Єрусалимом, в яких купали хворих. У творах Гомера, Арістотеля говориться про використання мінеральних вод з лікувальними властивостями у древній Греції. З’явився звичай будувати в таких лікувальних місцевостях житло. До числа найдревніших матеріальних відомостей лікування мінеральними водами відносяться залишки капітальних споруд на джерелах вуглекислих вод на місці сучасного швейцарського курорту Санкт-моріц. У Греції виявлено залишки чисельних водолікувальниць. Історія дає багато чисельні відомості використання римлянами споруд, які існували до них на завойованих ними територіях, їх мінеральні води використовувались з лікувальною метою. В древній Греції і Римі використовувались з лікувальними цілями і інші природні фактори. Так храми Асклепію будувались у місцевостях відомих не тільки своїми джерелами мінеральних вод, але і лікувальним чистим повітрям, багатою рослинністю території. В літературі 16−17 ст. починають розглядатись питання будівництва, облаштування і порядку експлуатації лікувальних місць. Всередині 16 ст. в Карлсбаді вперше введено мито з пацієнтів і встановлено порядок проведення лікувальних заходів. На початку 17 ст. у Франції була створена інспекція, завданням якої був нагляд за станом лікувальних курортів і їх експлуатацією. В 19 на початку 20 ст. відбувається офіційне відкриття більшості сучасних європейських курортів, які набували вигляду не тільки лікувальних комплексів, але і місць відпочинку і туризму.

Одним із завдань органів охорони здоров’я є раціональне і ефективне використання основних фондів охорони здоров’я і всього великого потенціалу медичної науки. У вирішенні цього завдання важливу роль відіграє можливість курортного лікування, широке застосування фізичних факторів, які використовуються для профілактики, лікування і медичної реабілітації різних категорій хворих. Природні фізичні фактори дуже впливають на функціональні системи і компенсаторні процеси в організмі людини і повинні широко використовуватись в санаторно-курортних і лікувально-профілактичних закладах. Сьогодні вони широко використовуються при гострих і хронічних захворюваннях, після хірургічних втручань, травм, що не рідко супроводжуються важкими функціональними порушеннями, які не піддаються терапії ліками. Природні і штучні фізичні фактори найчастіше використовуються у відновлюваній терапії захворювань серцево-судинної, центральної і периферійної нервової систем, опорно-рухового апарату, органів травлення та інших систем. Доведено, що методи фізичної терапії значно підвищують ефективність лікування, суттєво скорочують терміни тимчасової непрацездатності, прискорюють повернення хворих до праці. Вивчено, що фізичні фактори не тільки не викликають алергічних проявів, але як правило самі мають протиалергійну дію. Якщо в лікувально-профілактичних закладах і використовуються фармакологічні засоби (електрофорез, аерозолі), то дозування цих препаратів в десятки разів менше, ніж при прийманні їх всередину. В комплексі попереджувальних заходів велика роль відводиться профілактиці фізичними факторами (фізіопрофілактиці). Її використовують як складову загальних лікувально-профілактичних заходів для попередження розвитку захворювань (первинна профілактика) або зниження кількості загострень і рецидивів при хронічних хворобах (вторинна профілактика). Метою фізіопрофілактики в першу чергу є підвищення опірності організму до інфекцій (особливо вірусних), загартовування, підвищення витривалості і працездатності, попередження професійних захворювань.

Розділ 1. Теоретичні основи формування лікувально-профілактичних послуг лікувальна профілактична послуга

1.1 Поняття лікувально-профілактичних послуг Лікувально-профілактичні послуги — це вид діяльності, своєрідна медична допомога, яка включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров’ю і працездатності, їх здійснюють професійно підготовлені працівники, які мають на це право. Медична допомога — це система лікувальних та профілактичних заходів, які усувають або обмежують несприятливий вплив подразників, оберігають психіку хворого, позитивно впливають на весь організм і сприяють швидкому одужанню. Дефініції понять «медична допомога» та «медична послуга» не збігаються, їх розмежування потрібно для визначення з дотриманням конституційного права людини на безоплатну медичну допомогу. В окремих випадках від цього залежить доцільність медичного втручання взагалі, необхідність обов’язкового отримання згоди на таке втручання, зміст і обсяг інформаційного обов’язку медичного закладу та ін. Об'єктом правовідносин з надання платних медичних послуг є сама медична послуга, що складається з дій медичного характеру. Медична послуга належить до фактичних послуг і включає в себе застосування спеціальних медичних заходів стосовно здоров’я, поліпшення чи підтримання стану якого є головною метою надання послуг. При розширеному трактуванні поняття медичної допомоги нею можна вважати застосування однією особою медичних знань і навичок, спрямоване на реалізацію іншою особою власних прав та інтересів, що потребують втручання в її організм. В такому випадку навіть косметологічна послуга, вилучення органа у донора або здійснення операції штучного переривання вагітності за соціальними показниками будуть вважатися медичною допомогою (див. додаток Є). Необхідно розмежовувати медичну допомогу з медичним втручанням. Під медичним втручанням розуміється будь-який профілактичний, діагностичний, лікувальний або інший вплив (фізичний, хімічний, біологічний чи психічний) на організм людини, який спричиняє чи може спричинити зміни в цьому організмі. Існує перелік видів безоплатної медичної допомоги, що надається державними та комунальними закладами охорони здоров’я:

а) швидка та невідкладна — на догоспітальному етапі станціями (відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;

б) амбулаторно-поліклінічна;

в) стаціонарна — у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд та госпіталізація, в тому числі за епідемічними показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько-консультативних комісій;

г) невідкладна стоматологічна допомога (у повному обсязі - дітям, інвалідам, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років);

д) долікарська медична допомога сільським жителям;

е) санаторно-курортна допомога інвалідам і хворим у спеціалізованих та дитячих санаторіях;

є) утримання дітей у будинках дитини;

Отже, «медична допомога» охоплює надання ряду послуг, безпосередньо пов’язаних з лікуванням хворих та профілактикою захворювань, зокрема профілактичні медичні огляди з винесенням висновку про стан здоров’я на прохання громадян; зубне, вушне, очне протезування дорослого населення; надання всіх видів медичної та лікувально-профілактичної допомоги (крім першої невідкладної) особам, обслуговування яких не передбачено даним закладом; надання додаткової медичної інформації на прохання громадян (довідки, виписки з історії хвороби) та інші.

1.2 Принцип і види лікувально-профілактичних послуг Сьогодні під комбінованим фізіотерапевтичним лікуванням розуміють послідовне призначення двох або декількох лікувально-профілактичних послуг під час курсу лікування. При цьому процедури застосовуються: одна за одною в один день; в різні дні; курсовий вплив одним фактором приходить на зміну іншому курсу лікування. Сполучення — це одночасне використання двох або декількох лікувально-профілактичних послуг. В основі механізму дії комплексної фізіотерапії є складні фізико-хімічні та фізіологічні процеси, при цьому велике значення мають явища синергізму, сенсибілізації, антагонізму.

Принцип синергізму проявляється у підвищенні кінцевого ефекту за рахунок включення в лікувальний комплекс фізичних факторів односпрямованої дії (компонування схожих реакцій з боку певних фізіологічних систем або потенціювання впливу різних фізичних факторів).

Сенсибілізація має місце в тих випадках, коли один із засобів фізичної терапії приводить організм або окремі його системи в стан підвищеної чутливості до впливу іншого фізичного фактору.

Принцип антагонізму частіше знаходить своє практичне використання для послаблення небажаних сторін дії одного або двох факторів: наприклад, душі і ванни контрастних температур дозволяють уникнути атонії судин, венозної гіпотонії, які можуть виникати під впливом теплового чинника.

Принцип посилення місцевої реакції особливо проявляється при комбінуванні факторів з переважно загальною і місцевою дією. Встановлено, що місцева реакція посилюється, якщо після місцевої процедури проводиться загальний вплив (ванни, душі та ін.). У правильно підібраному фізіотерапевтичному комплексі сумуються позитивні ефекти діючих в одному напрямку декількох фізичних факторів, послаблюється негативний вплив окремих компонентів, здійснюється вплив на різні системи організму і сторони патологічного процесу, збільшується період післядії спільно застосованих процедур.

Прикладом синергічної дії тепла та гальванічного струму є чотирикамерна ванна, електрогрязьові процедури («гальваногрязь»). Але таке сполучення двох сильних подразників слід застосовувати лише в помірних дозуваннях, адекватних функціональному стану організму хворих. Методом електролікування з одночасним використанням декількох факторів є індуктотермоелектрофорез. Багато фізіота бальнеопроцедур викликають значну і тривалу реакцію у хворого. Тому не слід призначати в один день декілька інтенсивно діючих процедур. При сумації впливу сильних подразників можуть виникнути різні функціональні порушення з боку нервової, серцево-судинної та інших систем організму.

Лікувальний комплекс повинен призначатися індивідуально з урахуванням форми та стадії хвороби, особливостей клінічної картини, наявності супутніх хвороб, віку хворого, механізму дії фізичних факторів і їх сумісності. Але комплексну терапію не можна зводити до поліпрагмазії, тому що призначення великої кількості процедур може бути надмірним навантаженням для організму та обумовити посилення патологічних порушень. У більшості випадків в один день доцільно обмежитися однією з таких процедур, як лікувальний електрофорез, індуктотермія, вплив полем УВЧ у термічних дозуваннях, ДМХ-, СМХ-терапія, ультразвук, УФО в еритемних дозах, грязьові, озокеритові, парафінові аплікації, сірководні, радонові ванни.

При використанні лікарського електрофорезу або інших типів електротерапії призначення другої електролікувальної процедури в один день можливе, якщо вона застосовується на обмежену ділянку тіла, наприклад, на придаточні пазухи носу, або за своєю дією доповнює першу: наприклад, вплив ЕМХ, ультразвуком з наступним електрофорезом. Процедури на одну рефлексогенну ділянку, через яку здійснюється загальний вплив на організм, несумісні в один день (комірцеві і синокаротідна зони, слизова оболонка носу і т.д.). Процедури, протилежні за своєю дією, зазвичай несумісні (теплові і холодові, заспокійливі та збуджуючі), за винятком тих випадків, коли необхідно добитися контрастної реакції (наприклад, душі або ванни контрастних температур) з метою загартування організму.

1.3 Організація лікувально-профілактичних послуг При організації комплексної терапії різних видів лікувально-профілактичних послуг та вирішенні практичних питань сумісності та несумісності фізіопроцедур необхідно враховувати особливості дії окремих фізичних факторів. Лікарський електрофорез являє собою поєднану дію на організм людини гальванічного струму і введеними за його допомогою лікарських речовин. Для електрофорезу можуть використовуватись різні імпульсні струми (прямокутні, діадинамічні та інш.), а також синусоїдальні модульовані струми у випрямленому режимі, флуктуруючі струми. В основі механізму дії цього методу фізіотерапії важливе значення мають рефлекторні реакції, які розгортаються за участю різних відділів центральної нервової системи, в результаті подразнення периферійних нервових рецепторів струмом і електрично зарядженими частинками лікарської речовини. При впливах гальванічним струмом в тканинах і органах, розташованих у великій кількості накопичуються лікарські препарати, введені в організм іншими шляхами. Цей принцип використовується при так званому внутрішньотканинному чи внутрішньоорганному електрофорезі. Під час деяких захворювань встановлена доцільність одночасного біполярного введення двох лікарських речовин: одну з аноду, а другу — з катоду. Згідно біполярної методики, лікарські речовини, що мають різну полярність, одночасно вводяться як з комірцевого електрода, так і з електрода, розташованого на поперековій ділянці. Відмічено посилення терапевтичного ефекту при біполярному електрофорезі по такій методиці: кальцію та брому (при неврастенії та неврастенічних станах з вегетативними порушеннями), магнію та йоду, новокаїну та йоду (при кардинальному та церебральному атеросклерозі). Слід враховувати здатність лікарських речовин тривалий час затримуватись («депонуватись») в шкірі після електрофорезу. Щоб уникнути вилучення лікарської речовини з «шкіряного депо», не можна розташовувати катодний електрод на ділянках шкіри, куди попередньою процедурою вводились ліки з аноду (наприклад, кальцій, магній) і навпаки, в зоні попереднього розташування катода не можна розташовувати анод. Пониженню поляризаційного опору шкіри для проходження гальванічного струму та підвищенню кількості введення ліків при електрофорезі сприяють теплові процедури (зігрівання лампою «солюкс», грязьові, парафінові, озокеритові аплікації), а також використання інших фізичних факторів: полів УВЧ, ЕМХ, ультразвуку. Максимальне підвищення електрофоретичного проникнення шкіри після ультразвукової процедури середньої потужності спостерігається в перші 30 хв. і зберігається до 3 год., а після опромінення мікрохвилями в слабких і середніх дозах — через 1−3 год. і зберігається підвищеною 6−12 год. Призначення процедур ВЧ-електротерапії та парафінових аплікацій з наступним електрофорезом лікарських речовин справляє більш значний терапевтичний ефект, ніж кожний з цих факторів окремо. Позитивні клінічні результати, отримані при впливах полем УВЧ або ДМХ з наступним електрофорезом у комплексному лікуванні хронічних неспецифічних бронхо-легеневих захворювань, при інфекційно-запальних і травматичних захворюванням периферичної нервової системи. Ультрата надвисокочастотні фізичні фактори після електрофорезу застосовуються значно рідше. Процедури в такій послідовності можуть призначитися з метою швидкого виведення лікарської речовини із «шкіряного депо» та прискореного його проникнення в кров внаслідок посилення кровота лімфообміну.

Електросон-терапія, діадинамічні, інтерференційні, синусоїдальні модульовані струми при наявності показань сполучення сумісні в один день з іншими електролікувальними процедурами. Вказані фізичні фактори не рекомендується застосовувати в той же день в комплексі з електропроцедурами загальної дії (гальванізація та лікарський електрофорез по Вермелю, загальна франклінізація та інш.).

Високо-, ультрависокота надвисокочастотні фактори: індуктотермія, електричне поле УВЧ в тепловому дозуванні, СМХ та ДМХ-терапія, несумісні між собою, а також з дарсонвалізацією, еритемними УФО, газовими, сірководневими, радоновими ваннами, душами високого тиску низької та контрастної температури, теплолікувальними процедурами. Дарсонвалізація (місцева) несумісна з індуктотермією, УВЧ-, СМХта ДМХ-терапію, ультразвуком, еритемними УФО, грязелікуванням, радоновими, сірководневими, вуглекислими ваннами. Магнітотерапія несумісна в один день з іншими електролікувальними процедурами загального впливу, УВЧта мікрохвильовою терапією, індуктотермією, місцевими УФО. При наявності показань магнітотерапію можна комбінувати з лікарським електрофорезом, електросном, діадинамота ампліпульстерапією, лазеротерапією, ультразвуком і ультрафонофорезом, а також з баротерапією (при лікуванні захворювань периферійних судин). Вплив здійснюється одномоментно, або спочатку застосовують ПеМП, а потім електрофорез або ультрафонофорез лікарських речовин. Таким сполученням досягається підвищення проникнення шкіри для лікарської речовини та підвищення загальної ефективності лікування. Курсовий вплив низькочастотним МП на зону нижніх шийних, верхніх грудинних сегментів за 30−60 хв. до велотренування сприяє оптимізації лікувального ефекту у хворих ІХС, які перенесли інфаркт міокарду. Включення магнітотерапії та пелоїдотерапії у лікувально-реабілітаційний комплекс у хворих з переломами кінцівок підвищує ефективність реабілітації цього контингенту хворих.

УФО впливають на процеси обміну, артеріальний тиск, тонус судин, центральну та периферичну нервову систему. Малі та середні біодози УФО стимулюють функцію симпатоадреналової системи, захисні сили організму. Загальні УФО в суберитемних дозах практично сумісні з усіма фізіотерапевтичними процедурами. УФО в еритемних дозах несумісні з електрофорезом на цю ж ділянку, індуктотермією, мікрохвилями, дарсонвалізацією, ультразвуком, масажем, рентгенотерапією, теплолікувальними та водними процедурами. Після УФ-еритеми рентгенотерапія може проводитися лише через тиждень. Після курсу УФО інший його курс можна призначати не раніше ніж через 1 місяць. При УФО в еритемних дозах вираженість фотохімічних реакцій залежить від ряду умов. Прискорюється прояв і посилюється ступінь УФ-еритеми при попередньому впливі на відповідні ділянки шкіри полем УВЧ, гальванічним струмом, червоними та інфрачервоними променями, після місцевої дарсонвалізації. опромінення червоними та інфрачервоними променями, яке, проведене одночасно або після УФО, знижує вираженість реакції шкіри. Під час призначення профілактичних та лікувальних УФО слід враховувати, що чутливість до УФ-променів непостійна протягом року: вона більш висока навесні та взимку і знижена влітку та восени. Необхідно також мати на увазі, що чутливість організму до УФО підвищується при застосуванні аміназину, йоду, сульфаніламідів, препаратів миш’яку, ртуті та ін. В зв’язку з цим недоцільно призначати загальні УФО одночасно з електрофорезом аміназину, новокаїну, вітаміну В1, тому що ці лікарські засоби самі можуть викликати алергічну реакцію шкіри, яка посилюється при додатковому впливі УФО осіб, що мають контакт з фотосенсибілізаторами: метиленовою синню, діхлорбензолом, креозотом, дьогтем та ін. В той же час введення в організм кальцію, димедролу, інсуліну, тіосульфату натрію понижує чутливість організму до УФО.

Лазерне опромінення. Основні принципи сумісності і несумісності лазеротерапії з іншими фізіопроцедурами ті ж самі, що для інших видів світлолікування. Магнітотерапія в сполученні з лазерним випромінюванням («магнітолазеротерапія») скорочує терміни загоювання інфікованих ран і трофічних виразок порівняно з іншими методами лікування. Лазеропунктура при комбінуванні її з бальнеогрязелікуванням підвищує ефективність лікування хворих дегенеративно-дистрофічними захворюваннями суглобів та хребта. Бальнеогрязелікування рекомендується призначати в дні, вільні від лазеропунктури, хоча можливе їх комбінування в один день. Теплолікувальні процедури (грязьові, парафінові, озокеритові аплікації) при призначенні їх на рефлексогенні зони або великі за площею ділянки тіла, несумісні з водними процедурами (ванни, душі), мікрохвильовою терапією, УВЧ в термічних дозування, загальною франклінізацією, світловими ваннами, опромінюванням інфрачервоними променями, еритемними УФО, ультразвуком, іншими фізіопроцедурами загальної дії. Грязелікування не сумісне з іншими видами теплолікування. Грязьові аплікації (переважно місцеві) сумісні з прийомом в один день гальванізації та лікарського електрофорезу, франклінізації, електросну, діадинамічних, синусоїдальних модульованих струмів, магнітотерапії, загального УФО, але бажано, щоб інтервал між цими процедурами був не менше 2 годин (за виключенням спеціальних методик — електрофорез грязі, індуктотермоелектрофорез та інш.). Місцеві грязьові процедури невеликої площі можуть бути сумісні в один день з бальнеологічними процедурами, сонячним опроміненням. Повітряні ванни доцільно застосовувати до відпуску грязьової процедури; механотерапію, ЛФК, різні види електростимуляції нервово-м'язового апарату — безпосередньо після грязьової аплікації. Душі високого тиску, низької та контрастної температури (струєвий, віялоподібний, шотландський і інш.), купання в басейні, газові, мінеральні (хлоридно-натрієві, морські, йодобромні), ароматичні (хвойні, шавлієві, скипидарні), сірководневі, радонові ванни не сумісні з теплолікувальними процедурами (індуктотерапією, мікрохвилями, світовими ваннами, інфрачервоним випромінюванням). Загальні морські, перлинні, кисневі ванни, купання в басейні за індивідуальними показниками в один день можуть призначатися: мікрохвильова терапія, ультразвук з інтервалом не менше 2 годин. Доцільно, щоб ультразвук застосовувався до ванни, а мікрохвилі - після неї. При комбінуванні водолікувальних процедур з світлолікувальними спочатку проводиться опромінення, а потім водолікування.

Голкотерапія при легеневих і серцево-судинних захворюванням більш ефективна в сполученні з кліматотерапією. За показниками, особливо при наявності супутніх захворювань, голкорефлексотерапію можна комбінувати в лікувальному комплексі з електротерапією, бальнеотерапією, масажем, лікувальною фізкультурою. Інгаляція лікарських речовин (аерозольтерапія, електроаерозольтерапія) сумісні в один день з електротерапією та іншими фізіотерапевтичними процедурами. За допомогою інгаляцій вводяться різні антибіотики та інші антибактеріальні препарати, бронхота судинноспазматичні, протизапальні, гіпосенсибілізуючі засоби. Інгаляції можна призначати як до, так і після лікарського електрофорезу або впливу ВЧ-, УВЧ-, надвисокочастотними фізичними факторами, УФО, масажу. При хронічних неспецифічних захворюваннях легенів більш доцільно застосовувати процедури у такій послідовності: масаж грудної клітини, інгаляційна терапія, лікувальна фізкультура, кліматопроцедури, методи апаратної фізіотерапії; ефективна також така послідовність процедур: індуктотермія (або вплив УВЧ або СМХ), інгаляції, ЛФК, кліматотерапія. При електроаерозолях має місце сполучений вплив на організм лікарських речовин і електричних зарядів мікрокрапель. Наявність електричного заряду забезпечує високу дисперсність та стабільність аерозольних частинок, які проникають через бронхи до рівня альвеол. Лікувальний ефект лікарських аерозолів обумовлено не тільки впливом їх на слизові оболонки дихальних шляхів, але і швидким всмоктуванням аерозольних частинок і накопиченням їх в системі малого кругу кровообігу. Між процедурами електроаерозольтерапї та іншими процедурами рекомендується робити перерви в 30−60 хв. Гідроелектричні ванни — водолікувальна процедура, при якій на хворого, що знаходиться в ванні, діє одночасний вплив температурного фактору води та гальванічного струму. В результаті фізико-хімічних процесів, зміни генної кон’юнктури, кількісного та якісного співвідношення іонів у тканинах, підвищуються основні механізми специфічної та стимулюючої дії, резервні можливості симпатико-адреналової системи та вуглеводного обміну. Особливості дії: спазмолітична, седативна, десенсибілізуюча, протибольова, судинорозширююча.

Показання: захворювання опорно-рухового апарату; захворювання периферійної нервової системи; функціональні розлади з боку центральної нервової системи; порушення формули сну; ішемічна хвороба серця; явища не різко вираженого атеросклерозу. Гідромагнітні ванни — водолікувальна процедура, при якій на хворого, що знаходиться в ванні з водою, діє постійне магнітне поле. Вплив температури води та магнітного поля з 4-х сторін ванни здійснює виражену седативну або тонізуючу дію, спазмолітичну та гіпотензивну. При співпаданні напрямку штучного магнітного поля в ванні з природнім полем Землі (вектор магнітного поля Землі йде з Півночі на Південь) на організм здійснюється тонізуюча дія, посилюється циркуляція природних магнітних полів організму, так званого внутрішнього магнітного поля (І.З. Самосюк і співавт., 2000). За умови протилежного впливу — спостерігається седативний ефект. Особливості дії: на хворого, який знаходиться в ванні з водою, впливає температурний фактор і постійне магнітне поле з 4-х боків: голова та права сторона тіла — північ, ноги та ліва сторона — південь. Розташування ванни повинно бути орієнтовано на полюси Землі (південь-північ).

Показання: ІХС; стенокардія напруги І-ІІ функціонального класу; атеросклероз коронарних судин І ст.; церебросклероз; гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії; облітеруючі захворювання судин кінцівок; хвороба Рейно; хвороба Паркінсона; захворювання периферійної нервової системи; захворювання опорно-рухового апарату.

Розділ 2. Місце і роль лікувально-профілактичних послуг в ОРП

2.1 Організація надання лікувально-профілактичних послуг рекреантам З медичної точки зору, лікувально-профілактичні послуги — направлені на відновлення здоров’я і працездатності шляхом відпочинку поза житлом на лоні природи, в сприятливих кліматичних умовах. Для реалізації цієї мети пацієнтам і туристам-рекреантам на курортах надаються різноманітні рекреаційні послуги (recreation facility). Заходи використовують в оздоровчих, туристських, спортивних і пізнавальних цілях основні природно-рекреаційні ресурси (клімат, мінеральні води і лікувальні грязі) існують параметри оптимальних кліматичних умов для рекреаційних цілей (див. додаток А). Останнім часом ринок лікувально-профілактичних послуг зазнає змін. Традиційні курорти стають все більш поліфункціональними оздоровчими центрами, розрахованими на широке коло споживачів. В світі росте кількість людей, які хочуть підтримувати добру фізичну форму і потребують відновлювальних антистресових програм. В основному це люди середнього віку, не байдужі до активного фізичного відпочинку. В умовах курорту для цих категорій рекреантів можливе проведення дуже широкого спектру рекреаційних програм та послуг, серед них — оздоровча ходьба, різноманітні спортивно-рекреаційні вправи, ігри та ін. Нордична ходьба — ходьба з палицями, новий вид фітнесу для тих, хто прагне зробити фізичну активність небанальною, максимально ефективною для здоров’я. Використовуються спеціальні полегшені лижні палиці з гумовими наконечниками для кращої опори. Довжину палиць зазвичай визначають по формулі: зріст (см) х 0,68. У санаторно-курортних умовах нордична ходьба додає нове дихання традиційному теренкуру. Цей стиль ходьби оптимізує теренкур і пішохідні прогулянки. Палиці підвищують стійкість при русі по пересіченій місцевості, дозволяють зменшити статичне і динамічне навантаження на суглоби ніг, поліпшити балансування, що значно розширює показання до застосування теренкуру. Під час зупинок на шляху палиці використовуються для гімнастичних вправ. Прекрасний ландшафт і свіже повітря у поєднанні з нордичною ходьбою надзвичайно позитивно впливають на організм людини.

2.2 Організація лікувально-профілактичних послуг у рекреаційних закладах В рекреаційних закладах організовуються різні за характером і видом лікувально-профілактичні послуги, наприклад, такі як:

— Фітнес — спеціальний комплекс вправ, що дозуються, за допомогою спеціальних тренажерів для розвитку і зміцнення різних м’язових груп, а також корекції ваги. Активуються функції дихання, кровообіг, збільшуються глибина дихання, життєва ємність легенів, знижується вміст жирової тканини в організмі і збільшується м’язова маса з одночасною корекцією фігури.

— Різновиди бігу і стрибків. Розрізняють біг гімнастичний із перешкодами, стрибки у висоту, у довжину, у глибину і підскоки. Порівняно з ходьбою біг і стрибки є більш динамічними рухами, які дають значне навантаження на нервово-м'язову, серцево-судинну і дихальну системи, підвищують обмін речовин. У ЛФК вони не знайшли широкого застосування через швидкісно-силовий характер і складність виконання. Виключення становлять підскоки і біг підтюпцем — вправи, під час виконання яких політ тіла чергується зі швидким приземленням. Їх виконують на носках, пружинистими рухами, злегка згинаючи коліна. Підскоки виконують на місці, із просуванням, зі скакалкою на двох і одній нозі. Ці вправи застосовують з метою підвищення обміну речовин, стимулювання перистальтики кишечника і виведення каменів при сечокам’яній хворобі (у період ремісії).

— Повзання застосовують у лікувальних цілях з положення «на чотирьох кінцівках» і по-пластунськи. Вихідне положення «на чотирьох кінцівках» характеризується розвантаженням хребта від дії сили ваги і максимальною мобілізацією його рухливості. Його використовують для корекції викривлень хребта при компресійних переломах хребта, при аномаліях у розміщенні внутрішніх органів (шлунка, нирок, матки), для розтягування плевральних і внутрішньочеревних спайок і т.д.

— Плавання і вправи у воді (гідрокінезотерапія) характерні сполученим впливом рухів і середовища, у якому їх виконують. Перебування у воді значно підвищує тепловіддачу та обмін речовин, висуває підвищені вимоги до системи зовнішнього дихання і гемодинаміки. При цьому створюються умови для полегшення рухів різко ослабленими атрофічними або паретичними м’язами, виправлення деформацій хребта, відновлення адаптації до навантажень різної інтенсивності, відновлення і підвищення загальної витривалості і загартованості організму. До сучасних видів гідрокінезотерапії також відносяться, аквааеробіка — комплекс циклічних фізичних тренувань у воді, що проводяться на рівні максимального або субмаксимального споживання кисню для інтенсифікації аеробних процесів в організмі. Фізіологічне навантаження 60−75% від максимально можливого. Вправи включають елементи хореографії і виконуються під ритмічну музику (140−150 ударів у хвилину); аквастеп і акваджогинг — спортивна ходьба і біг у воді за допомогою аквапоясу, що дозволяє утримувати тіло у вертикальному положенні так, щоб ноги не торкалися дна басейну, а голова знаходилася над поверхнею води; аквафітнес — спеціальний комплекс вправ, що дозуються, у воді за допомогою спеціальних тренажерів для розвитку і зміцнення різних м’язових груп, а також корекції ваги.

— Веслування дозволяє надзвичайно сильно впливати на організм. Веслування сприяє зміцненню м’язів плечового поясу, спини, черевного пресу, ніг, дає значне навантаження на систему кровообігу і дихання, підвищує обмін речовин, викликає ритмічну зміну внутрішньочеревного тиску. Іонізоване повітря, зміна пейзажів і вражень викликають позитивні емоції і благотворно впливають на організм одужуючого. Веслування застосовують, щоб тонізувати серцево-судинну систему, підвищити обмін речовин, поліпшити зовнішнє дихання, рухливість плеври і діафрагми, збільшити рухливість у суглобах, опороздатність нижніх кінцівок, зміцнити ослаблені м’язи кінцівок, тулуба, тазового дна і проміжності, стимулювати перистальтику кишечника і підвищити загальну тренованість хворого.

— Їзда на велосипеді - вправа з великим діапазоном лікувальних впливів. Ритмічний струс різко стимулює перистальтику кишечника. Їзда на велосипеді значно посилює вегетативно-вестибулярні реакції. Її застосовують у завершальній фазі лікування при залишкових порушеннях опорно-рухового апарату після травм і операцій, при ожирінні, для тренування серцево-судинної і дихальної систем, при гіпоплазії жіночої статевої сфери, при слабко виражених порушеннях координації рухів і функції вестибулярного апарату.

Спортивні ігри посідають значне місце і користуються незмінною привабливістю. Ігри виховують і розвивають уважність, витривалість, спритність, швидкість, силу, і головне — будять позитивні емоції (що є дуже цінним у рекреаційно-лікувальному процесі). Розрізнюють наступні форми ігор залежно від навантаження:

— ігри на місці (настільні): шашки, шахи, доміно, лото, настільні футбол, баскетбол, хокей, більярд тощо; вони не мають значної дії на серцево-судинну і дихальну системи, але, викликаючи позитивні емоції, відвертають увагу від хворобливих почуттів і переживань;

— малорухливі ігри: крокет, кегельбан, серсо та ін., які злегка тонізують серцево-судинну, дихальну і нервову системи і помірно підвищують обмін речовин;

— фізкультурні атракціони: накидання кілець, «снайпер», «рибалка» та ін., які помірно тонізують вегетативні функції, викликаючи позитивні емоції;

2.3 Розвиток лікувально-профілактичних послуг в Україні і світі

У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення — що врешті-решт означає здоров’я — є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов’язано в першу чергу із значним ростом доходів населення економічно розвинутих країн, функціями, які виконує туристично-рекреаційний комплекс (див. додаток Е), зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Люди залишають свої домівки з наміром відвідати нові місця, збагатити себе знайомством з пам’ятками історії, культури і мистецтва. Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.

На сьогодні рекреаційно-туристична галузь в світі, яка включає в себе і лікувально-профілактичні послуги, є однією з найбільших галузей економіки, яка, за результатами 2010 року, утворила 11,7% світового внутрішнього продукту і поглинула біля 12% витрат споживачів. Туризм і рекреація є одними з найбільш вагомих джерел утворення робочих місць і, за прогнозами, створюватимуть 2500 нових робочих місць на протязі наступних п’яти років. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не приводить до скорочення працюючого персоналу. У ряді країн державна рекреаційна політика проводиться в рамках регіональних програм економічного розвитку і спрямована на те, щоб розвиток рекреації сприяв піднесенню відсталих районів. Вона допомагає економічному розвитку тих територій, де немає ніяких перспектив розвитку промисловості, забезпечуючи зростання доходів населення і збереження історичного та культурного середовища. Не залишається в стороні від цих процесів і Україна. З прийняттям у вересні 1995 року Закону України «Про туризм», а у 2000 році Закону України «Про курорти», держава зобов’язалася створити сприятливі умови для рекреаційно — туристичної діяльності і таким чином подолати кризову ситуацію, в якій дана сфера опинилась на початку 90-х років. Україна володіє величезним природнім потенціалом для розвитку лікувально-профілактичних послуг. Відвідавши нашу країну, рекреанти мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою, побачити як живуть, працюють і відпочивають українці, почути мелодійні пісні, побачити запальні танці. У них є чудова нагода продегустувати оригінальні страви національної кухні, придбати унікальні сувеніри народних умільців. А головне — знайти щирих друзів. Разом з тим, кількість рекреантів у 2005;2008 роках зменшилась на 60% в порівнянні з аналогічними періодами попереднього десятиліття. Цей процес занепаду в значній мірі продовжується і сьогодні, особливо по відношенню до внутрішнього туризму на території України. Більше того, в умовах, коли старі ринки втрачені, Україна, як усі інші країни, повинна вести конкурентну боротьбу як за внутрішній, так і міжнародний ринок. На міжнародному ринку Україна фактично невідома як країна з розвинутою рекреаційною індустрією (окрім серед представників старшого покоління української діаспори, але і цей імідж фактично згасає). На даний час маркетинг туристичного потенціалу України на міжнародному ринку не проводиться. Будучи однією з найбільших країн Європи, вона не має жодного туристичного представництва за кордоном, не здійснює рекламних заходів і не має запланованих на національному рівні рекламних кампаній для зарубіжного ринку.

Досить важко переконати рекреантів приїхати в Українські Карпати в той час, як імідж країни практично відсутній в такому розумінні, або ж асоціюється з Чорнобильською катастрофою та радіаційною зоною. Імідж України як країни, куди можна приїхати відпочити, ще зберіг досить сильні позиції на території Росії, що ж до найближчих західних сусідів, то за останні роки набутий тут позитивний імідж було втрачено. Зараз Україна і, зокрема, Закарпаття, бачаться позаду таких держав як Польща, Угорщина, Чехія та інші. Щоб змінити цей імідж, необхідно розробити і впровадити ряд рекламних та стимулюючих заходів з метою створення нового іміджу, відкриваючи для масового рекреанта оновлені Карпати, культуру та етнос народу, що проживає на його схилах. Прийшов той час, коли Закарпаття, як туристичний край, зможе нормально конкурувати з іншими регіонами тільки у випадку, якщо буде активно пропагувати свої можливості, в першу чергу, шляхом участі у найрізноманітніших виставкових заходах. Важливим позитивним фактором при цьому може стати випуск найрізноманітніших рекламних матеріалів, починаючи з випуску туристичних друкованих видань та буклетів і закінчуючи рекламними відеофільмами та компакт — дисками. На даний час, маючи хоч і невелику кількість сучасних комфортабельних баз прийому, ми не можемо гідно прорекламувати їх, а, значить забезпечити необхідною кількістю відпочиваючих. Вирішити це питання можна через проведення різного роду рекламних ознайомчих турів і залучення представників преси, телебачення, туристичних операторів провідних туристичних фірм до місць відпочинку, давши їм можливість на власні очі побачити все, чим ми володіємо. Наступним кроком може бути проведення переговорів з авіалініями, іншими транспортними організаціями, туристичними операторами, щодо включення інформації про Карпати в їхні туристичні пакети та рекламні матеріали. Звичайно проведення таких рекламних кампаній є достатньо дорогою акцією, однак саме вона дозволить привабити якнайбільшу кількість відпочиваючих у Карпати.

Транспортні труднощі, пов’язані з приїздом в Україну та пересуванням по її території. Значною перешкодою для нормального розвитку рекреаційного комплексу є проблеми, пов’язані з в'їздом на територію України. Повільні поїзди, дорогі авіаквитки, обмежена кількість авіарейсів, черги на митницях, поганий стан доріг при подорожуванні автомобілем — ось тільки деякі з тих складностей, які чекають іноземного відпочиваючого, що бажає приїхати в Україну. Крім того, відсутність належної дорожньої інфраструктури на основних автомагістралях приводять до того, що туристи не завжди мають змогу зупинитись для відпочинку і харчування в належно облаштованих місцях. Змінити ситуацію на краще можна лише запровадженням радикальних змін щодо державного господарювання будівництвом належної дорожньої інфраструктури. Безпосередньо з цим пов’язані і проблеми візового характеру. Існуючі вимоги до іноземних туристів щодо оформлення візи з метою приїзду до України надають нашим конкурентам велику перевагу. Коли перед туристом існує вибір, він вибере ту країну, яка не вимагає віз. І це пов’язано не тільки з вартістю візи. Це проблема із запрошенням, поїздкою до Посольства, яке можливо знаходиться у іншому місті і ряд інших супутніх проблем. Тому дуже важливою передумовою створення високоефективної конкурентноздатної рекреаційної галузі є зменшення на державному рівні вимог по оформленню візових документів.

Розділ 3. Проблеми і перспективи лікувально-профілактичних послуг в Україні

3.1 Аналіз розвитку і надання лікувально-профілактичних послуг на Закарпатті

Галузева структура рекреаційної системи Закарпатської області представлена санаторно-курортними та туристичними закладами. Зокрема матеріальна база станом на 01.01.2008 року складає 17 санаторіїв, 19 санаторіїв-профілакторіїв, 72 туристичні бази, бази відпочинку, 5 пансіонатів. Значно розширюють рекреаційно-туристичні можливості регіону 40 готельних (мотельних) установ, а також діяльність в області 63 суб'єктів підприємницької діяльності, що надають відповідні послуги. За відомчою приналежністю всі заклади поділяються на кілька груп: заклади Закарпатської обласної ради профспілок, заклади міністерства охорони здоров’я, відомчі та приватні об'єкти.

Ефективна повноцінна діяльність цих організацій могла б повністю забезпечити вимоги населення в рекреаційних послугах. Разом з тим, в умовах складної економічної ситуації, збанкротування ряду підприємств, зростання вимог громадян до якості послуг привело до фактичного припинення діяльності ряду закладів. Так, на даний час не працюють 44 установи, посезонно працюють 22. Крім того, аналіз стану діючої матеріально-технічної бази свідчить про те, що рекреаційні заклади Закарпаття за функціями, об'ємом і рівнем обслуговування в своїй більшості не відповідають міжнародним стандартам. Коли перед туристом стає проблема, куди поїхати відпочити, на його вибір впливатимуть ряд факторів. У першу чергу його цікавитиме вартість та якість послуг, наявність зручностей. Однак переважна більшість наших об'єктів будувались для рекреантів, які не ставили великих претензій до умов відпочинку і лікування. Тому саме цей стан інфраструктури в туристично-санаторній галузі, в більшості випадків, не відповідає нагальним проблемам відпочиваючих. Також слід врахувати, що через відсутність великих грошових коштів у основної маси населення України, рекреація в області має перспективу і зможе нормально розвиватись при умовах, якщо на наших турбазах і у санаторіях зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни, що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. На жаль, на даний час, потрапляючи в умови нашого рекреаційного і туристичного сервісу, іноземний турист часто адекватно формує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайняти створення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтереси самого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великих інвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації всіх наявних готельних установ та інших баз прийому, що залежить від факторів формування лікувально-профілактичної і рекреаційної діяльності (див. додаток Д).

Додатковим фактором, що приваблює рекреанта, є розширення комплексу послуг, що надаються одним рекреаційним закладом. В результаті створені лікувально — оздоровчі та лікувально — спортивно — оздоровчі комплекси, де поряд з традиційно туристичними та екскурсійними послугами почали надаватись лікувальні та інші супутні послуги. Недосконалість нормативно-правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування. Нормальний розвиток рекреаційної галузі може відбуватись за умови створення якісно нової системи господарювання. Базою для цього є економічна зацікавленість як безпосередніх власників закладів, так і їх трудових колективів, тобто отримання ними реальних прибутків, що можуть використовуватись на власний розсуд. Однак слід відмітити, що діючі норми державно — правового регулювання і особливо податкова система, не стимулює рекреаційної діяльності. Зокрема, гостро стоять питання щодо зменшення податкового тиску, а саме :

— звільнення від сплати ПДВ на продаж путівок ;

— звільнення від оподаткування земельних ділянок, на яких діє рекреаційна інфраструктура;

— зменшення ставок податку на прибуток для туристичних підприємств, що надають пріоритет в'їзду туристів;

— встановлення протекційної податкової політики на здійснення туристичних подорожей дітей та молоді в межах України ;

— звільнення від податку на прибуток частини прибутку тур. організацій, що використовується для розвитку їх матеріальної бази та реклами;

— зменшення ставок готельного збору.

Крім того, суперечливість українських законів служить відштовхуючим фактором для іноземних інвесторів, участь яких у рекреаційних процесах є обов’язковою складовою відродження галузі. В умовах сьогодення, при усвідомленні факту неможливості створення відразу всіх необхідних європейських умов відпочинку і оздоровлення, ми повинні зосередитись на тих особливостях Закарпаття, які дозволять привабити іноземного і внутрішнього туриста вже сьогодні.

Зокрема при плануванні подальшого розвитку рекреаційного комплексу в основу повинна бути покладена ідея природно — історично — етнографічної рекреації, що базується на найбільш раціональному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів та історичних, архітектурних пам’яток краю. При цьому слід використати такі сильні сторони, як: природно — географічні особливості; область межує з чотирма країнами — Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Польщею. Є таким чином своєрідним вікном у Європу і містить на своїй території географічний центр континенту. Територія складає 12,8 тис. км, населення — понад 1 млн. 200 тисяч чоловік. Близько 80% території займають гори, утворюючи з південного заходу на південний схід ряд гірських хребтів, серед яких розташована найвища точка України — гора Говерла висотою 2061 м. Крім того, область нараховує 465 об'єктів природно — заповідного фонду, 494 резерватів живої і неживої природи. На територію Закарпаття припадає потужний лісовий потенціал. Площа лісів становить 543,6 тис. га, що займає близько 51% всієї території регіону. Основна концентрація лісів припадає на гірські райони, що в сукупності з іншими факторами створює унікальні можливості для розвитку рекреації і туризму (див. додаток Б). Важливою частиною рекреаційних характеристик краю є його кліматичні умови. Близько 2000 годин сонячних днів в рік на рівнині і низькогірській частині і 1000 — в середньогірській частині дозволяють забезпечити відпочинок і оздоровлення практично цілий рік (11 місяців). Тут зосереджено 620 мінеральних джерел, з яких понад 360 вивчено. Із 609 населених пунктів Закарпаття у 220 є водопрояви, в тому числі у 15 містах. Більшість з них за своїми властивостями унікальні і сягають світового рівня, класифікація мінеральних вод подана у додатках (див. додаток Г). Унікальним є також мікроклімат соляних шахт та соляних озер Солотвина, що використовуються для лікування алергічних захворювань легенів, зокрема, бронхіальної астми. Регіон на основі комплексного вивчення рекреаційної інфраструктури краю, природних особливостей та економічних можливостей кожного району, згідно з проведеним у 1986 -1987 рр. медичним зонуванням, поділений на 10 лікувально — оздоровчих (рекреаційних) зон. Кожна з зон в залежності від кліматично-географічних умов, стану освоєння її бальнеологічних ресурсів має специфічний напрямок використання в лікувальних цілях. Вже зараз санаторні установи краю успішно здійснюють лікування таких хвороб: виразка шлунку, цукровий діабет, захворювання нервової системи, органів руху та інші. При цьому медичний спектр закладів постійно розширюється.

Багата історична і культурна спадщина. В області наявне унікальне поєднання неповторних ландшафтів, історичних, етнографічних об'єктів, пам’яток природи, культури, побуту населення, в яких відображені історичні особливості різних епох, етнічних груп. В цьому плані особливу роль відіграють пам’ятки історії та культури як наочне відображення таланту українського народу, його багатовікової історії. Культура Закарпаття є унікальною, оскільки в процесі свого розвитку зазнала впливу угорської, чехословацької, німецької та української культур, а також міжетнічних зв’язків народів, що протягом століть спільно проживають в Карпатах. В області збереглося багато історичних пам’яток і пам’яток народного мистецтва різних епох. В 1999 році на державному обліку знаходилось 1839 пам’яток археології та історії монументального мистецтва, з яких 6 — державного значення. Найбільш визначними є замок — фортеця в м. Ужгороді (XVI ст.), замок «Паланок» у м. Мукачеві (XIV-XVII ст.), палац графів Шенборнів у с. Чинадієво, оборонні споруди (замки) у м. Хуст, сел. Королево, Середнє, Невицьке. Наявність всіх цих культурно — історичних пам’яток, а також багата архітектурна спадщина створюють всі умови для залучення спеціалізованих груп туристів. Крім того, великі дивіденди можна отримувати в разі безпосереднього залучення наявних пам’яток до загального рекреаційного процесу, тобто організації на базі музейних комплексів масових театралізованих видовищ для туристичних груп.

Чисте навколишнє середовище. За сумарною тривалістю сприятливих періодів область, згідно зі шкалою оцінки клімату рекреаційних районів має оцінку «найкраща», а розташованість в улоговині Карпатських гір та відсутність великих промислових виробництв дозволяє Закарпаттю в значній мірі уникати можливих екологічних катастроф на зразок Чорнобильської. Велика гостинність населення в поєднанні із значним досвідом прийому відпочиваючих. Понад 100 років, особливо в районах розташування курортів та бальнеологічних купелів, жителі регіону щорічно приймали бажаючих оздоровитись та відпочити у благословенному гірському краю. Область має всі необхідні умови (незайняті трудові ресурси, комфортні приватні садиби, різноманітність сільськогосподарської продукції, можливості повноцінного відпочинку) для такого виду діяльності як сільський і агро-туризм. Крім того, мирне співіснування на одній території великої кількості різних національностей історично сформувало в менталітеті закарпатця такі риси характеру, як доброзичливість, гостинність і терпимість, які можуть стати базою для приватного прийому відпочиваючих.