Функції держави та їх еволюція

ЗМІСТ

Вступ

1. Функції держави:

1.1 Поняття та ознаки функцій держави

1.2 Еволюція функцій держави

1.3 Класифікація функцій держави

1.4 Форми та методи виконання функцій держави

2. Основні внутрішні функції:

2.1 Політична функція

2.2 Захист прав і свобод людини та громадянина

2.3 Економічна функція

2.4 Соціальна функція

2.6 Оподаткування

2.7 Розвитку культури, науки і освіти

2.8 Правоохоронна функція (забезпечення режиму законності та правопорядку)

3. Основні зовнішні функції

3.1 Військова функція

3.2 Забезпечення миру і підтримки світового порядку

3.3 Співробітництва та взаємодії

3.4 Інтегративна функція

Висновок

Література

ВСТУП

Питання про функції держави займають одне з домінуючих ТДП тому, що саме функції відображають сутність держави.

Саме тому актуальність цієї теми є дуже важливою. Навіть більше не як теоретичне, а як практично-прикладна наука про сутність, яка знаходить вираз через функції.

Об'єктом дослідження буде держава. Предметом дослідження будуть функції держави.

Метою цієї роботи є:

Визначення поняття функцій держави;

Аналіз основних функцій держави.

2. Проводження паралелі між функціями держави і тими методами якими ці функції координуються.

Простеження еволюції функцій держави.

Задачами є:

1. Визначення залежності розвитку держави від еволюції функцій держави

2. Класифікація функцій держави

Методи які використовує автор:

1. Метод синтезу

2. Метод Плагіата

3. Метод сходження від абстрактного до конкретного

4. Метод узагальнення Щодо опрацювання джерел, які використовує автор:

1. Каск Л.І. Функції та структура держави, Львів. 1996р.

У цій книзі автор досить детально розкриває питання щодо основних функцій у сучасних країнах світу.

2. Морозова Л. А. Функції держави // Держава; право. 1993 № 6

Морозова Л.А. проводить аналітичну паралель між усіма функціями держави і подає досить інтересну концепцію щодо їх класифікації.

3. Венгеров А. Б. Теория государства и права. — М.: Юриспроденция, 1995.

4. Теорія держави і права. Під редакцією Цвік М.В.

Автор широко розкриває форми і методи виконання функцій держави.

Таким чином тема, що розглядається у цій роботі набуває все більшого і більшого значення у нових політичних умовах, коли У-на знаходиться у процесі створення своєї політичної системи та спрямованості у питаннях як до зовнішньої так і внутрішньої політики.

Питання про функції є дуже об'ємним і розуміється кожним автором конкретно по своєму. Тому багато хто з авторів-науковців розуміють функції розуміють функції держави не лише як щось суто юридичне, але й приділяють вагоме значення розгляду цієї проблеми з точки зору філософії.

Врахувавши всі нововведення науковців автор роботи подає досить оригінальний труд щодо розуміння функції держави.

1. Функції держави

1.1 Поняття та ознаки функцій держави Функціями держави називають головні (основні), соціально вагомі напрямки її діяльності, що виражають сутність держави та відповідаючи головним задачам певного історичного етапу розвитку суспільства, а також механізм державного впливу на процеси, що в ній відбуваються.

У функціях держави виражається її сутність, її призначення та структура, а саме її внутрішня структура (будова), що визначається у першу чергу її призначенням та напрямками діяльності, яку вона здійснює. Призначення держави, що проявляються у її функціях, є об'єктивна необхідність виконання суспільно корисної, соціально обумовленої діяльності.

Інколи поняття функцій держави обмежується уявлення про основні напрямки діяльності держави лише «по керівництву суспільством» або, навпаки, розширяється за рахунок включення у їх поняття та зміст «механізму державного впливу на розвиток суспільних процесів. Крім того, раніше існувала точка зору на функції держави як на предметно-політичну характеристику змісту її діяльності.

Істотними ознаками функцій держави є:

предметна діяльність держави у найважливіших сферах соціального життя;

направленість цієї діяльності на виконання тих задач та цілей, які стоять на певному історичному етапі розвитку суспільства;

певні форми (частіше усього правові) реалізації державних функцій, зв’язані з застосуванням особливих, у тому числі владно-примусових, методів Каск Л.І. Функції та структура держави. Львів, 1996, с.8−11.

Формування функцій відбувається у процесі виникнення тих чи інших функцій залежить від важливості та визначеності задач, що стоять перед суспільством. У різні історичні періоди пріоритетне значення можуть придбати її різноманітні напрямки діяльності (цілі) держави, а відповідно — різноманітні функції.

Кожна з функцій держави має певний зміст, який показує, що робить держава, чим займаються її органи, які питання вони вирішують. Зміст функцій разом із змінами, що відбуваються у суспільстві. На зміст функцій сучасних держав чинять вплив національні фактори, науково-технічний процес, процеси інформатизації та ін.

1.2 Еволюція функцій держави Поява тих чи інших нових функцій на різних етапах розвитку державності конкретних суспільств не має суворо заздалегідь визначеного, причинно-наслідкового характеру, не жорстко детерміновано нового сутність та формою держави. Разом з тим така більш чи менш причинна незалежність все ж таки характеризує функції держави, які представляють собою найважливіші напрямки діяльності держави у визначених сферах її існування: економічний, політичний, соціальний та інших. Основні функції найбільш «чуткі».

Інші ж функції зазнають потужного впливу стабільних етнокультурних пластів життя суспільства, національних, територіальних особливостей, традицій і т.д. Через це новий тип держави, що з’явився у розвитку конкретно державно-організованого суспільства може у явній чи завуальованій формі зберігати і інколи розвивати деякі старі функції.

Таким чином, у будь-якій державі (у державності того чи іншого суспільства) зберігається прихильність функцій, але ціє і механізм оновлення функцій. Напрямки на появу нових функцій впливають самоорганізаційні, суб'єктивні і навіть випадкові процеси, а не тільки той чи інший ступінь залежності функцій від зміни сутності і форми держави.

Функції не є чимось раз і назавжди даними фундаментальним і незмінним. У залежності від конкретно-історичних умов елементи цих спільних функцій можуть набувати самостійного значення, стаючи у силу особливого значення самостійними функціями. Це можуть бути функції організації суспільних робіт (наприклад, побудова іригаційних споруд у азіатських країнах), забезпечення прав та обов’язків громадян (сучасні країни, що розвиваються, у яких здійснюється перехід до правової держави), охорони природи (у країнах, де серйозно порушена екологічна рівновага) та ін.

У доповнення до усього сказаного відмітимо, що у наш час більш важливим стає виділення глобальних функцій держави, характеризуючих діяльність сучасної держави у екологічній, демографічній, космічній сферах, у галузі створення та використання ядерної, інформаційної технологій, у галузі захисту прав та свобод людини та у інших сучасних глобальних фердавних сферах діяльності, що торкаються усієї цивілізації.

1.3 Класифікація функцій держави Класифікація функцій держави — це їх поділ на окремі види, групи залежно від тих чи інших критеріїв, що має практичне значення для вироблення рекомендацій по удосконаленню певних напрямків її діяльності Загальна теорія держави і права. Підручник Під ред. М.В. Цвік, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина, с. 71.

Класифікація функцій держави повинна проводитися за різними критеріями.

Залежно від того, в чиїх соціальних інтересах вони здійснюються, функції держави можна поділити на загальносоціальні і функції захисту групових інтересів.

Загальносоціальні функції - це такі напрямки діяльності держави, які є довготривалими, спрямованими на задоволення інтересів суспільства в цілому, всіх його верств. У юридичній літературі радянського періоду вважалося аксіомою, що нема і не може бути надкласових, тобто загальносоціальних функцій. Такий підхід суперечив очевидному факту: в суспільстві можливі не тільки боротьба, а й взаємодія і співробітництво різних класів, соціальних груп, окремих промарків населення чиї загальні справи й інтереси реалізуються державою. Як суб'єкт загальносоціальної діяльності держава виступає механізмом управління загальними справами суспільства.

Висновок:

Підсумовуючи усе вище сказане можливо зробити висновок, що функції держави є змінними, тобто будь-яка функція зазнає певних змін в залежності від історичного періоду.

У наш час більш важливими є виділення глобальних функцій, саме які і характеризують діяльність сучасних держав. Варто зазначити, що саме у наш час провідне місце займає функція захисту прав та свобод людини.

Про це свідчить і історичний досвід розвитку держави та суспільства, їх взаємодії.

Наприклад, ведення землезрошувального господарства у країнах далекого і близького Сходу зумовлено необхідністю проводити організацією громадських робіт по спорудженню каналів і гребель, нагляду за зрошувальними роботами. У сучасних розвинених країнах виникла об'єктивна необхідність суттєвого посилення втручання в ринкові відносини задля перерозподілу національного багатства, забезпечення достатнього матеріального рівня усім членам суспільства.

Загальносоціальні функції характеризують діяльність сучасної держави в галузі захисту прав і свобод людини в демографічній, космічній сферах та в інших сучасних глобальних державних сферах. Вони є великим демократичним потенціалом і спрямовані на задоволення інтересів всього суспільства, забезпечення суспільного розвитку на сонові норм і принципів демократії, особистої безпеки і свободи громадян.

Функції захисту групових інтересів — це такі напрямки діяльності держави, що як найповніше спрямовані на вираження й задоволення інтересів певних соціальних сил — правлячих угруповань, за якими стоять ті верстви населення які становлять соціальну базу здійснення державної влади. держава використовується панівною елітою як владна політична організація правлячої соціальної групи в цілях обслуговування її інтересів. В таких випадках державні функції спрямовуються на утримання населення в тих політичних і правових рамках, які вигідні правлячій еліті. При цьому використовуються різні методи — стримування, виховання прямого подолання, підвладних та інших.

У ХХ ст., особливо у другій його половині, західних країнах ці функції відійшли на другий план у зв’язку з появою середнього класу, що значно пом’якшило існуючі в суспільстві суперечності.

Функції держави можна поділити залежно від їх типу. Подібна класифікація залежить від того, за яким критерієм виокремлюється сам тип держави — формаційним чи цивілізаційним. Так, наприклад, взявши за основу формаційну ознаку, можна виокремити функції рабовласницької, феодальної, буржуазної, соціалістичної держави. Ця класифікація була домінуючою в радянській юридичній літературі. Відповідні функції є об'єктивною категорією, чим пов’язана неприпустимість панівної в радянські часи надмірної ідеологізації вчення про них, наприклад протиставлення функцій соціалістичної держави функціями буржуазної як демократичних антидемократичним. Спільним недоліком класифікації, функцій за формаційною ознакою є їх абсолютизація, винятково з класових позицій, невизнання інших підходів, зокрема цивілізаційного.

За ступенем соціальної (значущості) вагомості в суспільному житті функції держави поділити на головні і похідні. До головних функцій належать найважливіші напрямки діяльності держави, які мають пріоритетне значення на конкретному етапі розвитку демократичної держави є функції захисту прав і свобод людини, економічна, соціальна функції.

Вища ступінь їх соціальної важливості має безперечний і, до того ж, об'єктивний характер оскільки їх здійснення є основою забезпечення нормального розвитку суспільства, особистої безпеки людей, їх матеріального благополуччя.

Похідні функції - це такі, які мають супроводжувальний, допоміжний або обслуговуючий характер. Наприклад, до них належить функція оподаткування і фінансового контролю, яка має допоміжну природу щодо економічної та соціальної функцій.

Разом з тим класифікація не означає «постійної прописки» одних функцій серед головних, а інших — серед похідних. «Переміщення» їх з одного розряду до іншого обумовлюється важливістю на різних історичних етапах завдань, які вирішуються державою. Так, у разі кризи, в умовах ведення війни, економічних та інших масових катастроф на перше місце в системі функцій можуть відповідно виходити політична, оборонна, екологічна.

За часом їх дії функції держави поділяються на постійні і тимчасові. Постійні функції здійснюються державою впродовж тривалого часу і притаманні їй на усіх або більшості етапах її існування, функціонування та розвитку (політична, соціалістична, організація оборони країни та ін.). Тимчасові з’являються внаслідок виникнення специфічних умов суспільного розвитку, необхідністю вирішення деяких невідкладних завдань. У міру їх зникнення вони припиняють своє існування (керівництво військовими операціями під час війни, боротьба з епізоотіями, стихійним лихом та ін.)

Спрямованість діяльності держави на вирішення внутрішніх чи зовнішніх завдань служить критерієм поділу функцій на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні функції дають уявлення про напрями діяльності держави в середині країни. Вони виразно проявляються в таких сферах життя суспільства, як економічна, екологічна, соціальна та ін.

Зовнішні функції дають уявлення про діяльність держави поза її межами, характеризують її напрями діяльності на міжнародній арені в галузі встановлення і підтримування відносин з іншими державами (захист країни, забезпечення інтеграції у світову економіку, підтримка світового порядку та ін.).

Як внутрішні, так і зовнішні функції не можуть бути однаковими для всіх держав. Певні відмінності залежать від типу держави і характеру політичного режиму, від етапів її розвитку, міжнародної обстановки, характеру взаємовідносин співіснуючих між собою держав. Між внутрішніми і зовнішніми функціями існує такий зв’язок. Кожна держава заради найефективнішого вирішення своїх внутрішніх завдань вступає у відносини з іншими країнами у сферах економіки, політики, культури, розбудови збройних сил. З їх допомогою держава може швидше і ефективніше вирішувати ті проблеми які вона з тієї чи іншої причини не може вирішити самостійно, особливо тоді, коли для цього нема необхідних спровинних та інших матеріальних ресурсів. Це призводить до того, що значна частина зовнішніх функцій стає, по суті, продовженням внутрішніх, особливо в державних з однотипною соціальною базою.

1.4 Форми та методи виконання функцій держави Держава здійснює функції через свій механізм шляхом використання різних форм і методів. Серед форм діяльності держави пріоритетне місце посідають правові форми — юридичні засоби здійснення державних функцій. Саме в них відображається зв’язок держави і права, обов’язок держави при здійсненні своїх функцій діяти на основі права і в межах закону.

Правові форми діяльності держави — це визначений законом (юр. оформлений) порядок здійснення компетентними органами і особами юридично значущих дій, спрямованих на здійснення функцій Теорія держави і права. Під ред. Цвік М.В., с 81.

Правові форми діяльності держави характеризуються рядок ознак, які відрізняють їх від інших організаційних форм.

Вони є системою юридично значущих дій, які здійснюються органами держави, посадовими особами та іншими уповноваженими та суб'єктами. Дії набувають властивості «юридично значущих» завдяки їх спрямованості на реалізацію суспільних потреб саме правовими засобами. Вихідне, заключне призначення цих дій полягає в забезпеченні впливу держави на суспільні відносини шляхом створення нормативних приписів, прийняття нормативно-правових актів та забезпечення їх реалізації.

Предметом юридично значущих дій є певне коло юридичних питань, які підлягають вирішенню на користь і для задоволення інтересів зацікавлених суб'єктів. Так, прийняття закону повинно відповідати інтересам народу і держави, винесення судом рішень — інтересам позивача чи відповідача.

Здійснення юридично значущих дій відбувається за допомогою таких юридичних засобів, як розробка й прийняття нормативно-правових актів, видання актів тлумачення норм права, прийняття індивідуально-правових актів і порядку застосування норм права тощо. Правові форми здійснення функцій держави уособлюють механізм правового регулювання.

Результати застосування окремих правових форм (закріплення) закріплюються у визначених законом юридичних актах (закон, постанова Уряду, рішення суду міжнародний договір тощо).

Порядок здійснення юридично значущих дій, як правило, регулюються процедурно-процесуальними органами. Він може бути регламентованим детально (наприклад регулювання процедури діяльності судових органів процесуальними кодексами) або є фрагментарно (регламентаціях процедури діяльності окремих органів держави, посадових осіб при вирішенні ними юридичних питань.

Головними правовими формами здійснення функцій держави є такі:

правотворча діяльність — сукупність дій, спрямованих на розробку, прийняття, зміну та систематизацію нормативних приписів, нормативно-правових актів, за її допомогою держава здійснює вплив на суспільні відносини шляхом закріплення або встановлення нормативно-правової основи їх регулювання;

правозастосовча діяльність — сукупність юридично значущих дій органів держави, посадових осіб по створенню індивідуально-правових приписів, які є засобом застосування правових норм відповідно до конкретних життєвих ситуацій, через них відбувається індивідуалізація загальних правових правил поведінки;

правоохоронна діяльність, предметом якої є ті юридичні питання, що пов’язані з можливими або наявними порушеннями норм права. Вона спрямована на захист закріплених в нормах права суспільних відносин від усяких посягань, відновлення правового стану у разі нанесення шкоди суб'єктами права, інтересам суспільства, правопорядку;

контрольно-наглядова діяльність — здійснення дій по нагляду за відповідністю закону змісту правових актів, їх приписів, а також додержанням, виконанням та застосуванням норм права суб'єктами суспільних відносин;

інтерпретаційнаправова діяльність уповноважених на те державою суб'єктів права по офіційному тлумаченню чинних норм права, результатом чого є видання спеціального інтерпретаційного акта;

засновницька (установча) діяльність — сукупність юридично значущих дій, спрямованих на створення, формування, перебудову державних органів, їх структурних підрозділів та державних установ Від правових форм слід відрізняти фактичні (організаційні) форми реалізації функції держави. Вони являють собою такі фактичні дії, які спрямовані на сприяння реалізації функцій держави.

Це:

організаційно-господарча діяльність — сукупність поточних господарчих, оперативно технічних дій по матеріальному забезпеченню виконанню різних функцій держави (бухгалтерський облік, статистика, організація постачання в т.ін.);

організаційно-регламентаційна діяльність — здійснення оперативної поточної організаційної роботи по вирішенню тих чи інших конкретно-політичних завдань, техніко-організаційному забезпеченню функціонування різних ланок державного механізму.

При здійсненні своїх функцій держава використовує також різноманітні методи: законності, примусу та ін.

метод законності, як один із найуніверсальніших з методів державного керівництва суспільством, знаходить своє втілення в організації суспільних відносин шляхом видання і неухильного здійснення правових законів, інших правових актів. Метод законності призваний виконувати функцію гаранта від можливих проявів суб'єктивізму, волюнтаризму в діяльності державного механізму, провідника в суспільне життя принципів верховенства права і закону.

Метод інформаційного впливу на суспільство полягає в проведенні через засоби масової інформації роботи по повідомленню населення про прийняті державні та правові рішення, по формуванню суспільної думки, цілеспрямованому регулюванню інформаційних потоків і т.ін.

Метод переконання зводиться до заохочення суб'єктів суспільних відносин до певних дій (поведінки, діяльності), які відповідають їх волі без застосування силового тиску, таким чином забезпечуючи свободу вибору. Переконання в основному здійснюється через такі юридичні засоби, як суб'єктивні права, законні інтереси, пільги і т.ін.

Метод рекомендації і заохочення мають місце тоді, коли держава орієнтує й спонукає суб'єктів суспільних відносин до певного варіанту поведінки, яки1 є бажаним з її точки зору. Використовуючи ці методи, держава може досягти значних успіхів у стимулюванні суспільно-корисної діяльності.

Висновок

Кожна держава здійснює «виконує» функції через свій особливий механізм. За допомогою «шляхом» використання різних форм і методів. Серед усім форм виконання функцій держави пріоритетне місце займають юридичні засоби здійснення державних функцій, тому що саме через цю призму відображується взаємозв'язок держави і права.

Таким чином форми та методи виконання функції держави у кожній країні можуть бути свої «власні», але вони будуть залежати від загальнополітичної ситуації, яка складається у світі.

Метод примусу застосовується при порушенні правових норм, їх невиконанні. Він виражається в схиленні суб'єктів суспільних відносин до певної поведінки за допомогою силового тиску, таким чином обмежуючи свободу їх вибору. Примус може здійснюватись через такі юридичні засоби, як міри припинення здійснення правопорушень, покарання тощо.

Крім перелічених держава використовує й інші форми і методи. Однак названі належать до ключових, основоположних.

держава функція законність право людина

2. Основні внутрішні функції

Серед внутрішніх функцій держави важливе місце посідає політична функція, яка спрямована на забезпечення народовладдя, розвитку демократичних форм і інститутів, регулювання політичних конфліктів. діяльність держави по здійсненню політичної функції окладна, багатогранна і, по суті, створює умови для ефективного виконання інших функцій. При виконанні політичної функції держава із усього спектру політичних інтересів вибирає найсуттєвіші.

2.1 Політична функція Політична функція забезпечує реалізацію волевиявлення народу шляхом прийняття відповідних законів та інших державних рішень, реалізацію прав громадян на участь у формуванні державної влади і прийнятих нею рішень. Вона спрямована на створення умов для самоорганізації і самоврядування народу, його залучення до вирішення державних справ, формування демократичного громадянського суспільства.

Політична функція виконується також шляхом реформування державного механізму; вироблення правових статутів для діючих у суспільстві політичних сил; здійснення нагляду за їх діяльністю; прийняття відповідно до закону необхідних заходів з метою упередження, припинення незаконних дій; виконання дій, спрямованих на налагодження всебічних зв’язків з населенням країни.

Провідну роль у здійсненні політичної функції відіграє робота по реалізації національної політики. Йдеться не тільки про регламентацію взаємовідносин між рідними етносами. Першорядне значення має створення спрямованих умов для розвитку державоутворюючого етносу, його культури, мови, історичних традицій, налагодження відносин із діаспорою, якщо вона сформувалась за кордоном. Саме найменування держави бере свій генезис у найменуванні провідної (титульної) нації. Водночас держава повинна виявляти і узгоджувати національні інтереси інших етносів, врахування їх у своїй політиці, в тому числі при прийнятті державних рішень, своєчасно виявляти джерела загострення напруги в національних відносинах і використовувати державно-правові механізми для вирішення демократичним шляхом національних протиріч.

2.2 Захист прав і свобод людини та громадянина Безпосереднім продовженням політичної функції в демократичній державі є функція з охорони прав та свобод людини і громадянина. В її основі лежить політичне (визначення) визнання людини найвищою соціальною цінністю, невідчужуваності та непорушності її основних конституційних прав, свобод. Виходячи із верховенства права над державою, права і свободи людини визначають зміст, сенс і напрямки всієї діяльності законодавчих, виконавчих, судових органів. Вони становлять основу політики у відносинах з іншими державами і з усім світовим співтовариством. Сьогодні відбувається інтернаціоналізація проблеми прав людини внаслідок переростання її із внутрішньої справи держави у фактор міжнародної політики.

Важливим напрямком діяльності держави із забезпечення основних прав і свобод є розширення змісту і характеру системи їх гарантій. так. у сфері політичних прав — це створення належних демократичних умов для участі громадян у справах держави, демократичних виборах тощо; у сфері економічних прав — створення умов для вільного володіння власністю тощо. особливого значення набувають юридичні гарантії, які надають людині можливість самій використовувати та захищати свої права і свободи. Для цього законодавець у законі повинен передбачити способи їх здійснення, встановлювати процедури їх захисту, особливо у сфері правосуддя.

Виконання функції захисту прав і свобод людини і громадянина здійснюється системою державних органів, серед яких важлива роль належить органам правосуддя, внутрішніх справ, державної безпеки тощо.

2.3 Економічна функція Економічна функція держави спрямована на забезпечення нормального формування, функціонування та розвитку економіки країни, на захист існуючих форм, власності та створення умов для їх розвитку.

В умовах ринкової економіки ця економічна функція конкретизується в цілому ряді напрямків діяльності держави. Передусім йдеться про розробку економічної політики в масштабах країни; управління підприємствами і організаціями, які становлять державну власність і мають загальнодержавне значення (ядерна енергетика, діяльність у космосі, загальнодержавний транспорт, зв’язок та ін.); встановлення правових основ ринку, зокрема для забезпечення рівноправності усіх форм власності, правового захисту власника, припинення недобросовісної конкуренції (монополізму), охорони прав споживача від недобросовісного виробника тощо; здійснення дотацій, фінансування окремих форм економіки; регулювання в опосередкованій формі ціни; заробітної плати (податки, встановлення мінімуму заробітної плати та ін.); здійснення контролю за дотриманням законності підприємцями, юридичними особами, а також різними організаціями, які займаються підприємницькою діяльністю тощо.

У період економічних криз, стану депресії на перехідних етапах втручання держави у економіку збільшується. Це характерно, наприклад, для сучасного етапу розвитку України. Як свідчить досвід, економічні реформи, що у цей час реалізуються у нашій державі, не можуть бути результативними без адекватного впливу держави на розвиток економічних процесів.

2.4 Соціальна функція Соціальна функція багатообразна по змісту масштабна по об'єму діяльності. Вона спрямована на створення умов, які забезпечують нормативні умови життя людини, її вільний розвиток, створення рівних можливостей для усіх громадян у досягненні суспільного добробуту (гарантованого з боку держави прожиткового мінімуму), соціальної захищеності особистості. Її здійснення відбувається у двох важливих напрямках:

забезпечення права кожного на свободу праці, зайнятості населення, міграції робочої сили, контролю за безпекою умов праці і відповідністю їх вимогам гігієни, соціального забезпечення і страхування;

соціальний захист тих, хто потребує державної підтримки, безробітних, інвалідів, літніх людей, багатодітних сімей, сиріт, дітей в неповних сім'ях, пенсіонерів, студентів.

В умовах міжнаціональних конфліктів до цієї категорії додаються біженці і вимушені переселенці. Належне виконання державою соціальної функції багато в чому залежить від матеріальних можливостей суспільства, від наявності повної матеріальної бази.

Заохочується добровільне соціальне страхування, створення додаткових форм соціального забезпечення та благодійності.

Держава заохочує і розвиток мистецтва, забезпечує для громадян свободу творчої діяльності. Не може бути сильної, процвітаючої держави без поваги та збереження історичних традицій та культурного спадку. Виховання громадян у дусі патріотизму, повага до історичного минулого — невід'ємна складова частина виховного процесу.

2.5 Екологічна функція Екологічна функція, або функція охорони природи та раціонального використання природних ресурсів, спрямована на забезпечення екологічного благополуччя громадян і екологічної безпеки країни. Вона виникла у зв’язку з розвитком науково-технічної революції, яка, створюючи великі блага для людей разом з тим неминуче втягувала і втягує довкілля у суспільне виробництво. Це спричинило різні негативні явища в екологічних системах: забруднення повітря і водних джерел, підвищення радіації, що стало серйозною загрозою рослинному і тваринному світу, здоров’ю та життю людини. За цих умов проблема екології стала основною не тільки в межах окремої країни, але і в глобальному міжнародному масштабі, перетворившись на проблему рятування землі, усього людства.

Основний зміст екологічної функції становить державне управління і координація діяльності в галузі охорони довкілля. Так, держава здійснює: панування і державне нормування якості довкілля; вживає заходів для відвернення екологічно шкідливої діяльності, попередження; ліквідація аварій, стихійного лиха, катастроф; державне страхування громадян, утворення резервних фондів допомоги для відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю громадян внаслідок забруднення природи та інших шкідливих впливів; державний контроль за додержанням природо-охоронного законодавства, притягнення до відповідальності осіб і організацій, які винні в порушенні екологічних вимог.

2.6 Оподаткування Функція оподаткування і фінансового контролю спрямована на формування та поновлення казни, передусім державного бюджету, місцевих бюджетів за рахунок всіх видів податків, на здійснення контролю за утворенням, розподілам і використанням всіх ресурсів фінансової системи країни. Податки, як відомо, призначені для покриття витрат на утримання державного апарату, перерозподілу доходів серед різних груп і верств населення, для забезпечення перспективного економічного, культурного, іншого розвитку країни. Фінансовий контроль потрібен для перевірки фінансових зобов’язань перед державою, перевірки додержання правил фінансових операцій, контролю за правильністю використання юридичними особами державних фінансових ресурсів, які перебувають у їх розпорядженні; попередження та усунення порушень фінансової дисципліни; правильності нарахувань податків, своєчасності їх сплати тощо.

Держава має широке коло суб'єктів фінансового контролю. Зокрема, в Україні - це Рахункова палата ВРУ, Національний банк України, Міністерство фінансів та ін.

Висновок: Всі зовнішні функції держави тією чи іншою стороною направлені на підтримування партнерства та недопущення узурпації однієї країни над іншою саме тому найперше місце ставиться військова функція. Не менш важливою є функція співробітництва та взаємодії між країнами.

Якщо зробити більш загальний висновок, то всі ці функції можливо об'єднати в одну — забезпечення миру і підтримки світової рівноваги шляхом партнерства та взаємодії між державами.

2.7 Функція культури, науки і освіти Функція розвитку культури, науки і освіти покликана підняти культурний і освітній рівень громадян, необхідний для цивілізованого суспільства, створити умови для їх участі в культурному житті суспільства, користування відповідними культурними і науковими установами і досягненнями, забезпечити науково-технічний прогрес розвитку суспільства. Її зміст становить різноманітна державна підтримка розвитку культури — літератури, мистецтва, театру, кіно, музики, архітектури; зберігання історико-культурних пам’ятників, історичних комплексів, заповідних територій, архівів, музеїв, бібліотек; забезпечення розвитку фізичної культури і спорту; підтримка розвитку науки, її інтеграції в нові ринкові умови; створення сприятливих умов для творчої діяльності наукових колективів і для вільної змагальності різних шкіл і напрямків; підтримка пріоритетного розвитку фундаментальних теоретичних досліджень і принципово нових технологій тощо.

Державна підтримка (фінансова, матеріальна тощо) освітянських, виховних, наукових установ, установ культури особливо необхідна в умовах ринкових відносин. Держава повинна звільняти вказані сфери суспільного життя від ринкових механізмів, брати їх, як правила, на своє повне забезпечення. Охорона здоров’я, освіта, культура повинні стати загальнодоступними, оскільки в цьому разі йдеться про головні соціальні цінності: здоров’я і інтелектуальний потенціал суспільства.

2.8 Правоохоронна функція (забезпечення режиму законності та правопорядку) Функції забезпечення режиму законності і правопорядку спрямована на ствердження напування права, створення належних правових та політичних умов для життєдіяльності громадян, суспільства і функціонування правової та політичної системи.

Головними напрямками діяльності держави із забезпечення законності і правопорядку є: удосконалення роботи законодавців з прийняття доступних населенню законів, доведення їх до відома населення; підвищення ролі правосуддя; покращення організації роботи правоохоронних органів, особливо в боротьбі з організованою злочинністю; всебічне розгортання демократичних принципів і норм у діяльності державного апарату. особливої уваги заслуговують заходи по підвищенню правосвідомості як громадян, так і посадових осіб. Правове виховання покликане довести до свідомості людей і виконання їх вимог, а також знання своїх прав і вміння їх відстоювати та захищати законним способом, прищепити кожному громадянину почуття нетерпимості до будь-яких порушень законодавства. З цією метою повинна організовуватись відповідна система правового виховання, навчання, засобів пропаганди і систематичної роботи в цьому напрямку. Все це з рештою повинно сформувати у людей переконання в необхідності виконувати вимоги закону і рішень державної влади.

Основні зовнішні функції

3.1 Військова функція

Найважливішим спрямуванням зовнішньополітичної діяльності держави є військова функція, Позитивними проявами цієї функції є збройний захист цілісності і недоторканості власної території, виконання міжнародних зобов’язань. У разі застосування, на противагу мирним (заходам) засобам, збройних сил держави для вирішення міжнародних конфліктів, що виникають, знаходять свій прояв негативна сторона цієї функції.

Військова функція має чи не найбільше значення впродовж існування держави. У сучасних умовах превалює позитивний бік цієї функції.

Робота по обороні країни може здійснюватися за різними напрямками:

вироблення оборонної стратегії;

зміцнення збройних сил;

відбиття агресії, охорона державних кордонів.

Виконання завдань відповідно до міжнародних договорів повинно бути спрямоване на зміцнення, підтримання системи колективної безпеки.

3.2 Забезпечення миру і підтримки світового порядку Починаючи з другою половини ХХ століття, дедалі більшого значення в сучасних умовах набуває функція забезпечення миру і підтримки світового порядку, проведення дипломатичної роботи по припиненню існуючих і неприпущенню нових конфліктів. В її основі лежать принципи незастосування сили, мирне вирішення спорів, рівної безпеки держав, подолання актів агресії тощо. Після Другої світової війни стало зрозуміло, що тільки внаслідок спільної діяльності держав можна забезпечити мир на земній кулі, встановити і підтримувати світовий порядок.

Найголовнішими напрямками цієї функції є:

проведення роботи по роззброєнню;

нерозповсюдження зброї масового ураження;

додержання забов’язань по забороні ядерних випробувань;

поступові ліквідації ядерної зброї.

3.3 Співробітництва та взаємодії

Усе більш значущими стає напрямок діяльності по співробітництву організації колективних дій у сфері боротьби з міжнародним тероризмом. Постійною турботою держави є участь у боротьбі з організованою злочинністю, в тому числі з контрабандою всіх її видів, наркобізнесом тощо.

Підтримання світового порядку здійснюється шляхом участі міжнародного світового співтовариства в урегулюванні локальних конфліктів, під час яких порушуються права людини, що вимагає міжнародного втручання.

При цьому слід наголосити на підвищеній відповідальності за підтримку світової стабільності і порядку в сучасному світі таких держав, як США, Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Росія, Україна та ін. В основному збройними силами саме цих країн проводяться воєнні акції (операції) по припиненню збройних конфліктів, встановленню та підтримці миру в певних регіонах.

У забезпеченні миру і підтримки світового порядку важлива роль відводиться міжнародним організаціям. Головна з них ООН, яка була створена в 1945р. за ініціативою глав держав — переможців у Другій світовій війні.

Нині дедалі більшого розвитку набуває функція співробітництва сучасних держав. Йдеться про розвиток політичних, економічних, правових, культурних, інформаційних та інших відносин, що набувалися б на гармонійному поєднанні інтересів кожної з держав. Роль цієї функції особливо важлива в умовах пост конфронтаційного періоду відносин між головними державами світу, коли людські цінності визнаються як головні орієнтири в міжнародному спілкуванні, коли робиться пошук прийнятих для обох сторін рішень проблем, що торкаються інтересів того чи іншого народу і світового співробітництва в цілому.

До таких проблем належать:

— запобігання великих екологічних катастроф, що виходять за межі кордонів однієї держави;

боротьба з епідеміями і епізоотіями;

захист світового океану і попередження й ліквідація наслідків природних, виробничих катастроф, аварій;

раціональне використання сировинних та енергетичних ресурсів як загальнолюдського надбання.

На основі взаємних домовленостей держави узагальнюють і відповідну національну політику.

Значного розвитку набуло співтовариство держав у вирішенні проблем, пов’язаних із засвоєнням космічного простору, зокрема збереженням його чистоти.

Заради вирішення цих завдань і виходячи із власних інтересів Україна співпрацює в різних напрямках з іншими державами і міжнародними організаціями — ООН, ОБСЄ, СНД, Рада Європи тощо.

Ця співпраця відбувається в умовах суперечливих процесів, що мають місце у сучасному світі. Між окремими державами можуть виникнути і виникають окремі неузгодженості, причиною яких є їх часто протилежні інтереси. Але вирішення суперечок у межах здійснення функції міжнародного співробітництва повинно здійснюватися на компромісних засадах, на основі запобігання загострень тих чи інших ситуацій.

3.4 Інтегративна функція В Україні, як і в інших країнах колишнього Союзу РСР, дедалі більшу роль відіграє функція інтеграції в європейську та світову економіку. Вона випливає з визнання економічної взаємозалежності держав, що охоплює широке коло відносин — виробничі, науково-технічні, валютні, кредитні, транспортні, у сфері яких окремі держави доповнюють одна одну на основі розподілу праці, взаємообміну, взаємоузгодження шляхів розвитку і т.ін.

Основу інтеграційних процесів становлять: загально визначені принципи суверенітету держав щодо їх природних ресурсів (кожна держава вільно розпоряджається ними);

свободи вибору інтеграційних зв’язків;

рівності взаємовигідної співпраці, незастосування дискримінаційних заходів.

Відповідно до них будується державно-правовий захист власності та іноземних інвестицій, які, зокрема, повинні бути захищені від націоналізації та експропріації.

ВИСНОВОК

Підсумовуючи все вищевказане можливо робити декілька висновків:

Функції держави дуже пов’язані із сутністю держави та взаємодоповнюють одна одну.

Через призму функцій держави можливе встановлення, прогнозування діяльності держави у будь-який проміжок часу.

Функції держав не є незмінними, тобто вони постійно знаходяться у стані еволюції. Виникнення тієї чи іншої «нової» функції не має суворо заздалегідь визначеного характеру.

На сучасному етапі розвитку держав домінантне місце займають:

економічна

демографічна

екологічна

оборонна

інформаційна

соціальна

Основною формою через яку держава виконує свої функції є правові норми які являють собою юридичні засоби здійснення державних функцій.

Всі існуючі функції держави поділяють на дві великі групи:

зовнішні функції

внутрішні функції

Специфіка функцій полягає у тому, що вони відображають діяльність держави у будь-якому з напрямків не залежно від сфери існування:

правова сфера

економічна сфера

політична сфера

соціальна сфера і т.д.

Питання про функції держави є дуже важливим і складним. В основному будь-яка з функцій розглядається в контексті якогось іншого питання.

Функції держави потребують більш детальної розробки саме з точки зору теорії права, а у сучасних країнах відбувається навпаки, тобто функції спочатку втілюються у практичне життя, а потім починається їх теоретична розробка.