Охорона інтелектуальної власності

Вступ

Розвиток світової економіки в період до 2020 року відзначатиметься впливом ряду чинників і мегатрендів, що призведуть до істотних її змін. Враховуючи місце України на межі західноєвропейської та східноєвропейської християнської цивілізації, формування нової глобальної архітектури ставить Україну перед жорсткими геополітичними та геоекономічними викликами.

Світ вступив у завершальну стадію довгого етапу розвитку, впродовж якого у світі домінувала європейська цивілізація. Проявом цього стало послаблення ролі США і Заходу в цілому у глобальній економіці та міжнародній торгівлі і формування нових лідерів — як політичних, так і фінансово-економічних.

Цей процес породжує виклик інтересам, пов’язаним з тими привілеями, які надавала окремим країнам існуюча глобальна фінансово-економічна архітектура, тому становлення нового міжнародного порядку не може не відбуватися через численні протистояння.

Глобалізація стала основою господарської парадигми другої довгої хвилі, яка ще не закінчилася. Пройшли два її цикли: розвитку (1980;і роки), зростання (1990;і роки), а десятиліття стагнації ймовірно завершиться у 2015 році.

Сьогодні світова економіка перебуває у стадії стагнації, що знаходить прояв у спадній динаміці розвитку найбільших ринково розвинених економік — США, Євросоюзу та Японії.

Рецесія в США та ЄС має наслідком «згортання» промисловості «третього світу», особливо тих країн, які виявлять найгіршу здатність адаптуватися до нових викликів у конкуренції, що загострилася. Виграш отримали лише ті, хто запропонував найнижчі ціни, а отже мав резерви для їх зниження. Україна, яка має високу енергоємність виробництва і знаходиться у фазі підвищення цін на газ, втрачає свої позиції на світових ринках.

Очікується, що саме після завершення світової кризи, починаючи з 2010;2011 років, стартує нова довга хвиля, яка досягне свого максимуму у 2020;2040 роках. Саме ті країни, що виявлять здатність до швидкого пристосування до нових, жорстких умов конкуренції, потраплять до групи лідерів.

1. Інноваційний розвиток, його роль та вплив на економічне зростання

"Власність — крадіжка, вважав Ж.-Ж. Руссо. Думка дискутивна. Особливого змісту ця дискусія набуває, коли йдеться про охорону інтелектуальної власності. Свобода думки і право знати її - основне право людини. Чи повинні члени суспільства мати вільний доступ до чужої думки, втіленої у творах і винаходах? Моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. Це породжує питання про те, де закінчується власність авторів і винахідників та починається право суспільства використовувати їх твори і винаходи".

Швидкий рух у напрямі підвищення конкурентоспроможності демонструє Китай, який суттєво впливає на перерозподіл ресурсів у світовій економіці. Якщо у 2008 році саме підвищений споживчий попит населення Китаю спровокував світову продовольчу кризу, то у 2009 році експортоорієнтований Китай демонструє великі конкурентні переваги і здатність розвиватися під час глобальної кризи, витісняючи своїх конкурентів з світових ринків.

Поступове зменшення домінування країн «Великої сімки» під впливом істотного зростання економічної потужності Китаю, Індії, Росії та Бразилії (група БРІК), а також у цілому підвищення впливу великої групи країн, що розвиваються, змінює баланс сил у світовій економічній системі.

Знедавна наукові дослідження інноваційного змісту було спрямовано на визначення доцільності та вибір для України інноваційної моделі розвитку економіки як єдиного можливого шляху її динамічного соціально-економічного розвитку. Після наукового обґрунтування необхідності такого вибору і офіційного проголошення України країною з інноваційною стратегією розвитку акценти досліджень спрямовано на розробку і запровадження механізмів регулювання інноваційної діяльності і розвиток інноваційних процесів.

Для затвердження ефективної національної інноваційної моделі розвитку економіки необхідно:

— передбачити державні гарантії послідовної і відповідальної інноваційної політики;

— розвивати вже існуючі інноваційні структури і сприяти виникненню нових;

— створити ефективну систему інноваційного кредитування та інвестування;

— прийняти необхідні законодавчі документи щодо її правового і фінансового функціонування.

На даному етапі особливістю економіки України є не тільки поглиблення ринкових відносин, а й розширення виробництва в умовах обмежених матеріальних ресурсів. Розвиток промисловості України за останні роки, на жаль, характеризується низкою негативних явищ, зокрема основні виробничі фонди застаріли більш ніж на половину та разом з тим не оновлюються, розвалилася велика кількість підприємств хімічної промисловості, машинобудування, харчової промисловості та інші, знизилась ефективність праці та ефективність виробництва.

Для України на сучасному етапі її розвитку поняття інноваційної політики набуває іншого значення, ніж для країн, що розвиваються. Якщо для країн, що розвиваються, накопичення капіталу сприяє розвитку інноваційного потенціалу, здійснюваного через новаторські ідеї, то для України, навпаки, випереджаючі технічні і технологічні введення повинні бути направлені на подолання промислових криз в економіці, і інвестиції повинні бути направлені на розвиток виробництва. З цих позицій особливої актуальності набуває наукове обґрунтування основних напрямів державної інноваційної політики, оскільки велика кількість питань удосконалення організаційно-економічних механізмів активізації інноваційної діяльності залишаються не вирішеними, і вимагають теоретичного, методичного і практичного рішення.

Питання охорони і використання інтелектуальної власності в сучасних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати все важливішу роль у комерційній, підприємницькій і виробничій діяльності підприємств та установ України усіх форм власності. У цьому відношенні всім, хто займаєтеся або готується до подібного роду діяльності, треба досить чітко уявляти собі, що такс інтелектуальна власність, у чому полягає її сутність, як вона охороняється в сучасному світі, до яких серйозних матеріальних витрат може призвести порушення прав інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність, що охороняється зараз у більшості країн світу, в сучасних умовах є одним з наймогутніших стимуляторів прогресу в усіх галузях розвитку суспільства. Психологи вивчають її як результат розумової праці, новаторського пошуку. Науковці, які вивчають творчу діяльність (фахівці з евристики), розглядають механізм діяльності людини, розкривають закономірності створення новацій. Соціологи встановлюють взаємозв'язок між розвитком творчої діяльності, соціальним і науковим прогресом. Економісти розглядають інтелектуальну власність як засіб підвищення ефективності виробництва.

2. Проблеми і перспективи розвитку системи охорони інтелектуальної власності України

Нагальна необхідність ефективної охорони інтелектуальної власності для України зумовлюється проголошеною стратегією побудови цивілізованих ринкових відносин, інтеграції в систему міжнародного інноваційного співробітництва, забезпечення соціальної орієнтації національної економіки та інноваційного соціально-економічного розвитку. Без сумніву, становлення ефективної системи охорони інтелектуальної власності є нагальною необхідністю для України у зв’язку з її намірами інтегрувати до глобального простору.

В рамках розробки ефективної системи охорони інтелектуальної власності держава має забезпечити дієву правову охорону об'єктів інтелектуальної власності.

Аналіз проблемних аспектів національного правового поля у сфері інтелектуальної власності дозволяє дійти висновку, що основними серед них є охорона прав виробників аудіовізуальної продукції, комп’ютерних програм і баз даних. Створенню в нашій країні ефективної системи охорони інтелектуальної власності перешкоджають недоліки правового поля; нерозвиненість судової практики і відсутність спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності; зневага суспільства до інтелектуальної власності; відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності у сфері інтелектуальної власності. Серед проблем правового регулювання інтелектуальної власності в Україні найважливішими є відсутність нормативно — правового забезпечення розвитку франчайзингу, ефективної охорони торговельних марок, фірмових найменувань, раціоналізаторських пропозицій, порід тварин; охорони фольклору, народних художніх промислів, а також наявність численних прогалин в антимонопольному законодавстві. Вдосконалення національного правового поля у сфері інтелектуальної власності дозволить підвищити конкурентоспроможність національної економіки та сприятиме інтеграції України до світового технологічного співтовариства.

Інтелектуальна власність формує досить специфічний сегмент ринку, який в Україні вже існує. Проблема створення в Україні сучасного ринку інтелектуальної власності полягає в тому, що нині інноваційні підприємства, засновані на сучасних науково-технічних досягненнях, є далеко не головним чинником розвитку національної економіки. Вкрай необхідним для держави є запровадження підприємництва, заснованого на науково-технічних досягненнях, які мають попит на світовому ринку. Ефективне функціонування конкурентоспроможного ринку інтелектуальної власності неможливе без системи оцінки та обліку інтелектуальної власності. В Україні здійснені певні кроки до створення нормативно-методичної бази та організаційної структури, що забезпечує процес оцінки інтелектуальної власності.

Головним у вирішенні зазначеної проблеми має стати прийняття закону щодо оцінки та оціночної діяльності об'єктів інтелектуальної власності. Відсутність нормативно — правового регулювання питань, пов’язаних з необхідністю здійснення оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності, зумовлює необхідність розробки нормативних актів, які б визначали порядок оцінки таких об'єктів.

Інноваційну діяльність в Україні стримують невирішені на державному рівні фінансові та техніко-економічні проблеми, зокрема слабкий розвиток матеріально-технологічної й виробничої бази, складнощі фінансування ризикових інноваційних процесів, відсутність стрункої системи обліку та порядку визначення ціни об'єктів інтелектуальної власності. Нематеріальні активи містять у собі закладені їх розробником витрати, пов’язані з їх створенням та правовим захистом; ціна на них має визначатися з урахуванням їх технологічної цінності, балансової вартості, прибутковості, надійності їх захисту, ступеню новизни, економічного ефекту, ціни аналога тощо. Обмеження інноваційної діяльності є наслідком неефективного державного впливу в цій сфері (в т.ч. через відсутність антимонопольного та патентно — ліцензійного регулювання питань технологічного оновлення виробництва).

Національні підприємства фактично позбавлені стимулів до інноваційної діяльності.

Отже, найближчим часом необхідно розробити інструментарій, який би дозволив наблизитися до реалістичних вартісних оцінок інтелектуальної власності, заснувати та розвинути відповідні соціальні, політичні, економічні інститути.

Проблема адаптації системи охорони інтелектуальної власності України до загальносвітових технологічних змін обумовлена виникненням принципово нових можливостей відтворення об'єктів, що захищаються правом інтелектуальної власності.

Науково-технічна революція спричинила істотну диференціацію структури системи охорони інтелектуальної власності та ускладнення її механізмів. Особливого значення набуває охорона нових технологічних об'єктів, до яких належать комп’ютерні програми, біотехнології, інтегральні мікросхеми, цифрові технології. Частково ці проблеми вже врегульовані ВОІВ та Угодою ТРІПС. Водночас виник надзвичайно складний комплекс проблем, пов’язаний з інформаційними потоками, комерційною та іншою діяльністю в мережі Інтернет і необхідністю пристосування структур захисту інтелектуальної власності до діяльності з використанням новітніх інформаційних технологій. У випадку невжиття своєчасних заходів для усунення цієї проблеми Україні в близькій перспективі загрожує істотне відставання національної системи охорони інтелектуальної власності, що перешкоджатиме конкурентоспроможності національної економіки.

Наприклад, в січні 2012 року популярний український файлообмінник, ex.ua, закрили. Як повідомляється у блозі компанії imena.ua, було призупинено обслуговування домену. Саме правоохоронцями були закриті попередники Ex.ua, файлообмінні сервіси Infostorе. Цікаво, що минулого року Ex.ua заявляв про плани запуску ліцензійного контенту на своєму сайті і заперечував звинувачення у піратстві. Ресурс був одним з найпопулярніших в Україні, займаючи від 15% до 25% всього внутрішньо українського трафіку. На що закриття цього сайту, хакери обмежили роботу сайту «Урядового порталу».

Для формування дієвої системи охорони інтелектуальної власності необхідне створення ефективної судової системи. Чинне законодавство України передбачає досить широкий спектр засобів захисту прав інтелектуальної власності. Однак це не означає, що такі засоби ефективно застосовуються, адже реалізація кожного з них вимагає створення досить складного механізму, в котрому мають взаємодіяти як самі правовласники, так і компетентні державні органи та громадські організації. І якщо система цивільно-правових заходів та адміністративного захисту є більш-менш усталеною, то проблема судового захисту стоїть надзвичайно гостро. Аналіз практики останніх років показує, що в Україні, як і в інших державах пострадянського простору, існує тенденція до збільшення кількості спорів у сфері інтелектуальної власності. Хоча однозначної статистики з цього питання немає, за деякими оцінками до 85% спорів щодо порушень прав інтелектуальної власності вирішуються мирно (в позасудовому порядку, в тому числі шляхом переговорів). Особливістю спорів у сфері інтелектуальної власності, які підлягають розгляду в судах, є те, що вони, як правило, стосуються технічних та інших спеціальних питань, котрі не можуть бути вирішені судом загальної юрисдикції або господарським судом без залучення фахівців-експертів.

Ефективним вирішенням проблеми може стати створення спеціалізованого судового органу, до компетенції якого належав би розгляд всіх спорів про порушення прав інтелектуальної власності. Створення такого суду дало б можливість розвантажити цивільні суди від невластивих для їх компетенції справ та забезпечити кваліфіковане та швидке вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності. Адже нині перевантажені кримінальними та цивільними справами судді, не маючи досвіду та належного рівня спеціальної підготовки, не в змозі кваліфіковано діяти у новій, невідомій їм сфері діяльності.

Більш того, жоден з інститутів судової експертизи (ані науково-дослідні установи судової експертизи Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я, ані експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України) не має в своєму штаті фахівців з інтелектуальної власності, які б мали достатній досвід та кваліфікацію для проведення цього виду експертиз. Нині лише один з п’яти діючих в Україні науково-дослідних інститутів судової експертизи (Київський НДІСЕ) намагається проводити експертні дослідження з питань інтелектуальної власності. Однак можливості КНДІСЕ в цій сфері дуже обмежені, оскільки Інститут не має атестованих експертів з цієї спеціальності. Добір фахівців, що здійснюють разові завдання, невеликий: патентні повірені та співробітники Державного департаменту інтелектуальної власності. Для ефективної роботи експертний орган з питань інтелектуальної власності повинен мати фахівців, щонайменше, дев’яти експертних спеціальностей, а в деяких випадках необхідне залучення водночас декількох експертів з різною базовою підготовкою.

Вимагає реформування система міжнародної реєстрації винаходів, корисних моделей, промислових зразків, торговельних марок, географічних зазначень за рахунок коштів винахідників (розробників). З кількох десятків тисяч зареєстрованих винаходів, торговельних марок, промислових зразків і корисних моделей в Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України тільки близько двох десятків пройшли перереєстрацію в Європейському патентному відомстві та дістали визнання на міжнародному рівні. Це пояснюється тим, що для отримання міжнародного патенту винахіднику необхідно витратити близько 20 тис. дол. США, а державні і комерційні структури, в яких працюють розробники, не готові профінансувати такі реєстраційні збори та патентні мита. Міжнародна реєстрація цих небагатьох українських винаходів була здійснена виключно за рахунок міжнародних наукових грантів. Уряд України не надав жодної фінансової підтримки винахідникам для патентування перспективних винаходів в Європі, США і Японії.

Формування розгалуженої державної системи охорони інтелектуальної власності значно підвищило б ефективність охорони прав авторів і винахідників, адже утворення підрозділів з питань захисту прав інтелектуальної власності у складі МВС та Держмитслужби мало відчутний позитивний вплив. Такі підрозділи доцільно утворити в СБУ та Мінекономіки. Досвід більшості країн світу переконує, що створення ринку інтелектуальної власності починалося з об'єднання зусиль державних інституцій (від авторських агенцій до поліції та податкових служб). Необхідним для України нині є досягнення найвищого рівня координації діяльності органів виконавчої влади та застосування ними перевірених світовою практикою заходів боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності.

Як правило, за умов функціонування ефективної патентної системи, державний орган, уповноважений здійснювати діяльність у сфері патентування, забезпечує надходження до бюджету доходів, розмір яких значно перевищує суму бюджетних видатків, спрямованих на його фінансування. Якщо наділити патентний орган правом використовувати доходів від діяльності з видачі патентів та ліцензування, такі ресурси можуть бути ефективно використані в адміністративних цілях.

Важливими проблемами є відсутність національної системи інформації з питань інтелектуальної власності, неналежний рівень фахової підготовки суддів, працівників органів МВС, СБУ, митної та податкової служб та інших спеціалістів, діяльність яких пов’язана з відносинами інтелектуальної власності. Нині в межах системи охорони інтелектуальної власності функціонує ЗАТ «Інститут інтелектуальної власності і права»; сформовано й укомплектовано кваліфікованими викладацькими кадрами спеціалізовані кафедри; в деяких вищих навчальних закладах запроваджені учбові курси з предмету інтелектуальна власність. Втім, проблема підвищення рівня освіти й кваліфікації посадових осіб, зайнятих у сфері державного регулювання інтелектуальної власності, залишається актуальною. З огляду на це необхідно забезпечити підготовку фахівців з цих питань на умовах державного замовлення, зокрема, за направленням органів державної влади, закладів освіти, науки, культури. інтелектуальна власність інноваційний патентний

3. Структура державної системи правової охорони інтелектуальної власності

За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної власності (рис. 1).

Рис. 1 Структура державної системи охорони інтелектуальної власності

За здійснення державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері воно делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності. Держдепартамент — є урядовим органом державного управління, що уповноважений реєструвати і забезпечувати підтримання на території України прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, зазначення походження товарів тощо, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм, баз даних та інших творів. Держдепартамент проводить єдину державну політику у сфері правової охорони прав об'єктів інтелектуальної власності. Він здійснює роботи по удосконаленню нормативно-правової бази, контролює дотримання чинного законодавства в цій сфері, підтримує міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності, забезпечує умови щодо введення інтелектуальної власності до господарського обігу, координує роботи з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з інтелектуальної власності, взаємодіє з громадськими організаціями, які опікуються інтелектуальною власністю.

До сфери управління Держдепартаменту включено державні підприємства: «Український інститут промислової власності» разом з його філією «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг», «Українське агенство з авторських і суміжних прав», «Інтелзахист», а також вищий навчальний заклад — Інститут інтелектуальної власності і права.

Головними функціями Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є: здійснення прийому та експертизи заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності (винаходи та корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, топографії інтегральних мікросхем, зазначення походження товару), забезпечення державної реєстрації охоронних документів та ліцензійних договорів, формування пропозицій по вдосконаленню та гармонізації чинного законодавства, інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промислової власності, актуалізація патентно-інформаційної бази та національних фондів патентної документації.

До функцій філії «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг» (УкрЦІПІП) Укрпатенту належить: інформаційне забезпечення та організаційна підтримка інноваційного бізнесу, надання широкого спектру патентно-інформаційних послуг, проведення інформаційних пошуків та патентних досліджень, складання заявок на видачу охоронних документів в Україні і за кордоном, складання ліцензійних договорів; консалтинг щодо набуття, використання та захисту об'єктів промислової власності; підготовка тематичних добірок патентної документації та аналітичних оглядів; забезпечення функціонування Інтернет-біржі промислової власності, сприяння розвитку винахідницької діяльності, проведення семінарів, конференцій, конкурсів винахідницької діяльності.

Головною функцією Українського агенства з авторських і суміжних прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП, за бажанням автора, здійснює реєстрацію суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав та об'єктів авторських прав і (або) суміжних прав, які охороняються національним законодавством. Важливою функцією УААСП’у є надання допомоги щодо захисту прав авторів у разі їх порушення.

Інститут інтелектуальної власності і права виконує функцію підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Інтелектуальна власність», кандидатів у патентні повірені та професійних оцінювачів прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а також підвищує кваліфікацію патентознавців, суддів, викладачів вищих та загальноосвітніх навчальних закладів, фахівців силових підприємств тощо. Інститут входить до складу навчально-науково-виробничого комплексу, який утворено Державним департаментом інтелектуальної власності, Українським інститутом промислової власності та Українським агенством з авторських і суміжних прав.

Державне підприємство «Інтелзахист» створене з метою удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів фонограм, комп’ютерних програм, баз даних, а також посилення захисту прав інтелектуальної власності та попередження правопорушень у цій сфері.

На рис. 1 також представлені громадські організації, що опікуються проблемами інтелектуальної власності та з якими тісно співпрацює Держдепартамент. Серед них — Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності. Вона має міжвідомчий характер і сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.

Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація патентних повірених України. За чинним законодавством, саме через патентних повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам в питаннях правової охорони, використання та захисту прав на об'єкти права інтелектуальної власності.

Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціоналізаторам певну допомогу в їх діяльності.

Українська асоціація власників товарних знаків опікується інтересами правовласників торговельних марок.

Висновки

Аналіз засвідчує, що на сьогодні в Україні зроблено важливі кроки на шляху формування та розвитку інституту інтелектуальної власності, створення відповідного законодавчого поля, гармонізованого до міжнародних вимог. У ст. 41 Конституції України проголошується право кожного громадянина «володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». Метою недопущення порушень прав інтелектуальної власності під час здійснення зовнішньоекономічних операцій Держмитслужбою України на постійній основі поглиблюється співпраця та взаємодія з представниками бізнес структур, власниками прав на об'єкти права інтелектуальної власності. Станом на кінець 2011 року у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності зареєстровано 367 об'єктів (з них діючих реєстрацій — 262). Усього протягом 2011 року здійснено 423 випадки призупинення митного оформлення за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, що у 3рази більше, ніж за аналогічний період 2010 року. Наказом Держмитслужби України від 12.04.2011 № 304 зменшено у 5 разів (до 1 тис. євро) суму грошової застави, яка вноситься при реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності в митному реєстрі та діях митних органів за власною ініціативою. Зазначений наказ набрав чинності з 22 липня 2011 року. Протягом 2011 року митними органами постійно велась робота щодо недопущення ввезення на митну територію України товарів з незаконним використанням символіки та торговельних марок УЄФА. Як результат, за власною ініціативою митних органів у співпраці з юридичними представниками УЄФА .

Список використаних джерел

1. http://www.intelvlas.com.ua/2012;02/12 443-diyalnist-derzhmitsluzhbi-ukrajini-u-sferi-zakhistu-prav-intelektualnoji-vlasnosti-protyagom-2011;roku.htm. — автор Абдуліна І.В.

2. http://sips.gov.ua/ - офіційний веб-портал Дежавної служби інтелектуальної власності України.

3. http://www.ukrpatent.org — офіційний сайт Українського інституту промислової власності.

4. Інтелектуальна власність. — В. Д. Базилевич: підручник; - В. «Знання» — 2008р. — с.377−382.