Підвищення ефективності боротьби з хлібним жуком

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ Факультет агротехнологій та екології

Спеціальність …- «Агрономія»

ДОПУСКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ Зав. кафедрою землеробства і агрохімії

професор ___________ Писаренко П.В.

«___"_________________2012 р.

ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: «Підвищенн ефективності бородьби з хлібним жуком «

м. Полтава 2012

ЗМІСТ Вступ

Розділ 1. Підвищенн ефективності бородьби з хлібним жуком (Огляд літератури)

Розділ 2. Об'єкт досліджень

2.1 Біологічні особливості озимої пшениці

2.2 Біологічні особливості хлібного жука (Anisoplia austriaca)

Розділ 3. Умови та методи проведення досліджень

3.1 Грунтово-кліматичні умови

3.2 Методика проведення досліджень

3.3 Технологія вирощування культури РОЗДІЛ 4. Результати досліджень

4.1. Особливості циклу розвитку та сезонної численності хлібного жука в посівах озимої пшениці

4.2 Ефективність хімічних заходів боротьби з шкідником

4.3 Вплив хімічних засобів боротьби на урожайність

РОЗДІЛ 5. Економічна ефективність РОЗДІЛ 6. Екологічна експертиза

РОЗДІЛ 7. Охорона праці

Висновки ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Список використаної літератури

ДОДАТКИ

ВСТУП У Законі України про захист рослин ця галузьнауки визначена як комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат врожаю та запобіганню погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого грунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороб і бур’янів.

У середньому витрати рослинницької продукції від шкідливих організмів стнаовлять 30%, а в період спалахів розмноження шкідників, епіфітотія хвороб та при сильному засміченні полів бурьянами вони можуть перевищувати 50%, а інколи привести до повної втрати врожаю.

У зв’зку з цим, значним резервом підвищення урожайності сільськогосподарських культур і покращення якості продукції є науково-обгрунтований і добре організований захист рослин від шкідників, хвороб та бур’янів.

В останні два тисячоліття кінця ХХ віку практично вісі вчені і виробничники дійшли згоди щодо необхідності комплексного використання усіх наявних завсобів для знищення негативного впливу шкідливих організмів з урахуванням екологічної безпеки людства.

Сучасний інтегрований захист рослин виник у зв’язку з різноманітними потребеми людства, насамперед економічними та природоохоронними, і розвивається як могутній важіль оптимізації інтенсивного сільськогосподарського виробництва, що дає змогу не лише успішно розв’язати гострі екологічні проблеми, а й забезпечувати при цьому максимально економічну віддачу.

Інтегрований захист рослин, у світі сучасних уявлень, трактується як управління динамікою популяцій шкідливих і корисних організмів на основі фітосанітарних прогнозів різної завчасності і цілеспрямованого застосування існуючих методів захисту рослин з урахуванням охорони навколишнього середовища.

Таким чином, інтегрований захист не ставить своїм завданням повне знищення шкідливих організмів (що взагалі неможливо), а підтримання їх кількості на рівні, який не перевищує економічних порогів шкодочинності.

Аксіомою у світі вважається, що об'єктами професійної діяльності агронома є так звані біологічні фактори ризику втрати врожаю — від шкідників.

Розділ 1. Підвищенн ефективності бородьби з хлібним жуком (Огляд літератури) Хлібні жуки (Anisoplia). З них найбільш типовими представниками для зон Степу і Лісостепу є жук-кузька та жук-красун. Розвивається в одному поколінні, шкодять зерно виключно дорослі комахи, що мають підгризаючий ротовий апарат, за допомогою якого вгризаються у достигаючу незатверділу зернівку. У разі цього зернівка буває з'їдена на тритину чи на половину. 32]

Жук 12.8 — 16 мм. завдовжки, тіло синювато-чорне з металічним блиском: голова, передня спинка і щиток із зеленим блиском; має пластинчасто-булавоподібні вусики; надкрила темнокаштанові з черною квадратною пламою біля щитка. 28]

Генерація дворічна. Зимують лічинки двічи у грунті: розвитол личинок триває 22−25 місяців. Заляльковуються на весні. Стадія лялечки 2−3 тижні. Жуки з’являються у червні і заселяють посіви зернових колосових культур. [25]

Система спостережень за хлібними жуками як і за хлібними жужелицями, ключає осінне та веснянне обстеження всіх полів, (крім багаторічних трав) й періодичні обліки динаміки залялькування личинок і виходу дорослих жуків на колосся. [21]

Біологічніц властивості попередника практично визначають склад шкідників, хвороб в агросенозі пшеничного поля.

З точки зору захисту рослин грунтозахисна система землеробства не сприяє істотному впливу на чисельність і видовий склад шкідливих організмів. При цьому створюються умови підвищенної вологості і помірної температури і спостерігається концентрація жуків у жаркий денний час. [17]

Останнім часом в Україні значно зросли масштаби уражень посівів хворобами, шкідниками та бурьянами. Основні причини погіршення фітосанітарної ситуації - стрімке зниження культури землеробства та сівба не проотрєнним насінням. За данними Інституту захисту рослин, недобір врожаю внаслідок недотриманні норм землеробства у Лісостепу і Поліссі становить 4,7 — 7,1 у Степу 3,2 ц/га. [24]

Хлібні жуки в 2009 році вони були представлені двома видами — хлібний жук-кузька та жук-красун. Їх чисельність на 2010 рік прогнозується на досить високому рівні 2008 року, коли наявними були значні пошкодження зерна у фазі воскової та повної стиглості. 1]

В Україні обгрунтована теорія циклічності динаміки популяції та її технологічне вірішення для розробки багаторічних (стратегічних) прогнозів масового розмноження шкідливих комах на основі міжсистемного методу прогнозування. Вперше розроблені алгоритми прогнозу масового розмноження окремих шкідників сільськогосподарських культур. 22]

До поки що відсутні надійні критерії прогнозу масового розмноження шкідників, а існуючи методи, що грунтуються на розрахунку гідротермічного коефіцієнту (ГТК) і суми ефективних температур (СЕТ), не завжди дають змогу передбачити черговий спалах масових розмножень того чи іншого виду шкідника. [7]

Захісні лісонасадження збільшують видове різноманіття і чисельність, як шкідливих так і корисних ентомофагів у крайових полосах полів озимої пшениці, при цьому надлишок ентомофагів затруднює розмноження більшості шкідливих видів. [5]

Чисельність жуків обмежують ктирі, жужелиці, багато птахів (куріпки, шпаки, сороки, граки та інші). На личинках виявлено 4 види паразитів, нематода, яка викликає «гнильну хворобу», захворування личинок спричинюють Bacillus suturalis (флашерія) та гриб Entomophtora anisoplia. [26]

Зерновому господарству України значних збитків завдають шкідники. Так, за підрахунками співробітники Інституту захисту рослин УААН, недобір врожаю озимої пшениці від них, починаючи з середини 90-х років становить 30% відсотків, значно погіршується і якість зерна. Фітосанітарна ситуація на полях загострилася через низьку культуру землеробства: порушення сівозмін, спрощення технології вирощення культур, вживання захисних заходів у вкрай недостатніх обсягах або повне їх ігнорування. 12]

Вплив строків сівби озимої пшениці та її пошкодженість шкідниками дуже висока. Огляд посівів проводимо в останій декаді жовтня. 4]

У процесі еволюції рослиноїдні комахи виробили певний тип взаємовідносин з кормовими рослинами, що проявляється у виборі строків заселення рослин, живлення певними органами рослин, організація будови і функцій ротової системи у відповідності до якості корму, в приуроченності кожної фази онтогенезу комахи до певних етапів органогенезу і морфологічного стану рослини живителя. 15]

Жук-кузька пошкоджує зернівки в більш пізні фази. Значна частина зернівок під час живлення хлібних жуків вибивається з колосків й осипається. 20]

В нинішніх умовах коли в сортовому арсеналі культури налічується понад 200 сортів озимої м’якої пшениці, доцільно серед найбільш продуктивних та комплексно стійких сортів визначити механізм та реальний рівень стійкості проти окремих видів, груп та комплексів фітофагів для уточнення особливостей при їх використанні в зональних інтегрованих системах захисту посівів озимої пшениці. 30]

Виявлено такі сортозразки з найвищими балами стійкості проти весняно-літньої групи сисних шкідників ьа літньої групи стеблових шкідників: Миронівська ранньостигла, Миронівська 29, Еретроспермум 30 721, Лютесценс 30 580 та Ремеслівська. Ці сортозразки мають комплексну стійкість проти шкідників обох груп. Щодо осінньої групи злакових мух, то всі сортозразки в наведених вище розсадниках виявилися стійкими. 11]

Використання стійких сортів в зональних інтегрованих системах захисту культури від шкідливих організмів дає змогу спростити технологію вирощування, зменьшити обсяги застосування інсектицидів, збільшити урожайність зернана 0,7 — 1 т/га. та поліпшити його товарну якість, а від так і рентабельність вирощування озимої пшениці. [29]

Для отримання врожаю зерна з високими якысними характеристиками боротьбу зі шквдниками треба проводити в оптимальні строки. Запізнення з проведенням оприскування призводить до неменучих втрат врожаю та зниження прибутків у наслідок отримання зерна нижчого класу. 23]

Захист посівів на цій основі можливий лише за комплексної системи заходів, що агрономічно поєднує різні методи і заходи. З огляду на різноманітність видового складу шкідливих організмів, та складність їх взаємозв'язків в агроценозі озимої пшениці, система захисту повина включати не механічно об'єднаний конгломерат різних прийомів та заходів, а науково обгрунтований комплекс заходів різного характеру. [6]

Ефективним заходом захисту озимої пшениці від хлібних жуків і хлібних клопів в Лісостеповій зоні України є обприскування посівів у фазі молочної - на початку воскової стиглості рослин препаратами контактно-кишкової дії. 14]

Методика визначення економічної ефективності хімічних заходів боротьби зі шкідливими організмами, що грунтується на порівнянні кількості та якості врожаю, одержаного з оброблиних пестицидами полів або насаджень та спеціальних контрольних ділянок, дуже складна і практично нездійсненна у виробничих умовах. 8]

Розділ 2. Об'єкт досліджень

2.1 Біологічні особливості озимої пшениці

Всебічне вивчення вимог зернових до факторів життя є основою розробки високоврожайних ресурсоощадних технологій. Вимоги до температури, вологи, світла, забезпечення поживними речовинами та ін. Впродовж вегетації змінюються. Агроном досягне запланованого врожаю, якщо зможе поєднати технологію вирощування з конкретними гідротермічними умовами року і внести відповідні корективи. Для цього необхідно знати оптимальні параметри природних чинників.

Вимоги до температури. Озима пшениця з групи зернових досить холодостійка культура. Насіння починає проростати при температурі у посівному шарі грунту 1−2 оС. Сходи при цьому з’являються пізно і недружньо. Оптимальна температура проростання пшениці буває в межах 12−20 оС. За умови достатнього зволоження грунту сходи при такій температурі з’являються на 5−6 день. Якщо температура вища 25 оС, висіяне насіння і проростки масово уражаються хворобами. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря 14−17 оС.

Взимку, добре загартовані восени рослини зимостійких сортів, витримують зниження температури на глибині вузла кущення до мінус 19−20 оС. Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть при зниженні температури до мінус 35−40 оС. Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимерзання навіть при 30 оС морозу. Це зона небезпечних значень температур.

При наявності шару снігу тільки 2 см озима пшениця здатна витримувати температури повітря до міну 20−26 оС. Температура в зоні вузла кущення при цьому буде становити мінус 15,2−19,9 оС. У випадку навіть короткотривалого перебування рослин в цій зоні температур потрібно негайно відібрати моноліти для остаточного визначення стану рослин.

І нарешті, сильні морози (25−30 оС) при відсутності снігового покриву чи мінімальній його товщині (1−4 см) спричинять загибель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так-звана температурна зона вимерзання.

Перерослі рослини, на яких формується 5−6 пагонів, не стійкі проти низьких температур. Стійкість проти низьких температур зменшується в кінці зими або на початку весни внаслідок періодичного відтавання-замерзання ґрунту і розгартування рослин. В цей період озима пшениця може загинути від невеликих морозів (мінус 6−8 оС). Восени рослини припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її при температурі повітря 3−6 оС.

Впродовж усіх фаз вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно при температурі повітря 20−25 оС. Короткочасня спека з підвищенням температури до 35−40 оС, при достатніх запасах вологи, не завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40 оС.

Вимоги до вологи. Озима пшениця вимоглива до вологи культура. Насіння для набухання потребує 55−60% води від його маси. За недостатньої вологості грунту рослини не кущаться і різко знижують продуктивність. Найбільш негативно впливає на урожай озимої пшениці нестача вологи в період виходу в трубку — колосіння. Високий врожай збирають при весняних запасах вологи в метровому шарі грунту близько 200 мм, а в період колосіння не менш як 80−100 мм. Транспіраційний коефіцієнт коливається від 300 до 700.

Озима пшениця негативно реагує на перезволоження. Велика кількість опадів у весняно-літній період сприяє інтенсивному росту вегетаційної маси, що призводить до вилягання рослин, погіршення фіто санітарного стану посівів і зниження урожайності. Такий стан створюється в окремі роки в зоні достатнього зволоження і надмірного зволоження західних областей України.

Вимоги до світла. Сонячне світло — основне джерело енергії для всіх фото синтезуючих рослин. Приплив сонячної енергії на поверхню землі дуже великий. Проте лише незначна частина енергії, так-звана фотосинтетично активна радіація (ФАР), використовується в процесі фотосинтезу. У формуванні врожаю задіяно біля 1−3% сонячної радіації. Високоврожайні посіви зернових, що реалізують біологічні і фізико-хімічні можливості при сприятливих умовах росту і розвитку, можуть нагромаджувати у врожай сухої біомаси біля 5% ФАР, що відповідає 300 ц сухої маси. Якщо прийняти співвідношення зурна й соломи рівними 1:1 — 1:1,5, то врожайність зерна досягатиме до 150 ц/га. Таким чином, сонячна радіація не відноситься до факторів, що обмежують урожайність культури на сучасному етапі розвитку рослинництва.

Зернові культури першої групи — рослини довгого дня. Вони вимагають для переходу в генеративну фазу розвитку більше 12 годин освітлення на добу. Сонячна погода під час сходів сприяє глибшому заляганню вузла кущення. В озимих хлібів інтенсивне сонячне освітлення в кінці осінньої вегетації забезпечує нагромадження більшої кількості пластичних речовин і перш за все цукри, що підвищує морозостійкість рослин.

Добре освітлення озимої пшениці на початку виходу рослин у трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів і запобігає виляганню посівів. Тривала сонячна погода під час формування і, особливо, наливу зерна є основою високої продуктивності. Термін «урожайний рік» найбільше пов’язаний з інтенсивністю освітлення в цей період. Суха сонячна погода сприяє формуванню зерна високої якості.

Вищою вимогливістю до світла характеризується пшениця і ячмінь, меншою — жито, особливо, овес.

Вимоги до грунту. Серед озимих культур найвимогливіша до грунтових умов вирощування пшениця. Найкраще вона росте на родючих грунтах таких типів: чорноземи, темно-каштанові, перегнійно-карбонатні, темно-сірі та сірі опідзолені. Малопридатні для неї кислі, підзолисті та солонуваті грунти, торфовища, а також грунти, які заболочуються. Реакція грунту повинна бути близька до нейтральної (рН 6,0 — 7,5). Бонітетна оцінка землі має перевищувати 50 балів. На високо родючих грунтах і при забезпеченні елементами живлення озима пшениця переважає за врожайністю всі інші зернові культури першої групи. [10−13]

2.2 Біологічні особливості хлібного жука (Anisoplia austriaca)

озимий пшениця хлібний жук Найбільшої шкоди завдає у південному Лісостепу і Степу України, південніше лінії, яка проходить через Вінницьку, Київську, Полтавську і Харківську області. Жук виїдає зерно злаків у період молочної стиглості, а тверді зерна вибиває на грунт. Особливо сильно пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, живиться зернами диких злаків. Личинки пошкоджують корені жита, пшениці, кукурудзи, буряків, соняшнику, картоплі, тютюну, плодових саджанців у розсадниках.

Жук 12,8 — 16 мм завдовдки, тіло синювато-чорне з металічним блиском; голова, передня спинка і щиток з зеленим блиском; має пластинчасто-булавоподібні вусики; надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка.

Личинка розміром до 35 мм, С-подібно зігнута, біла, з буро-жовтою головою, чотири членистими вусиками й ногами.

Літ жуків триває з кінця травня до початку серпня, але в окремі роки ці строки можуть коливатися у межах двох тижнів; масовий літ з 11 червня по 17 липня. Жуки активні в спекотні сонячні дні, вони літають, сідають на колосся і живляться. Через два тижні після виходу починається відкладання яєць, для чого самка заривається в грунт на глибину 10−15 см і відкладає яйця невеликими купками, за 2−3 прийоми по 30−40 шт. Через 3 тижні з яєць виходять личинки, вони живляться перегноєм і дрібними корінцями різних рослин, у тому числі культурних, личинки старших віків — переважно корінням. Восени вони переходять у грунт на глибину 30−80 см, а навесні знову піднімаються до поверхні. Упродовж літа линяють двічі. Залялькування відбувається в грунтових колосочках на глибині 10−15 см. У стадії лялечки перебувають близько 2 тижнів, після чого виходять імаго. У зв’язку з дворічним циклом розвитку через рік спостерігаються льотні роки. Чисельність жука-кузьки знижують нематоди, грибні та бактеріальні захворювання; на личинках паразитує тахіна Micropthalma europea egg [25, 26, 28]

Розділ 3. Умови та методи проведення досліджень

3.1 Грунтово-кліматичні умови Базою моєї виробничої практики є ВП АФ «Пустовійтове». Дане господарство розташоване у Глобинському районі Полавської області. Такі умови розташування є досить вигідними для господарства і забезпечують зв’язок із основними структурними органами району.

ВП АФ «Пустовійтове» має зерно буряковий напрямок спеціалізації. Загальна площа господарства становить 11 320 га земельних угідь, в т. ч. сільськогосподарських 8947, із них ріллі - 7030 га.

Територія господарства знаходиться в центральній частині району лівобережного Лісостепу України. За даними найближчої метеостанції в смт Глобино клімат даної території помірно-континентальний з недостатнім зволоженням. Зима настає в кінці листопада, весна — в кінці березня. Найхолоднішими місяцями є січень із середньомісячною температурою 8−9 оС, найтеплішим є липень із середньомісячною температурою 24 оС.

За середніми багаторічними даними сумарна температура вища 10 оС за вегетаційний період складає 2700 оС. тривалість вегетаційного періоду, який відповідає переходу середньодобової температури через 5 оС складає в середньому 207 днів.

Перші осінні заморозки настають в листопаді місяці, але й трапляються у жовтні. Дата останніх заморозків припадає на останню декаду квітня. Однак, у певні роки заморозки спостерігаються у травні місяці.

Для росту і розвитку рослин велике значення мають атмосферні опади. Середня багаторічна сума опадів за рік становить 450 мм. За місяцями вона розподіляється нерівномірно. Максимальна кількість опадів випадає в червні, мінімальна — у січні-лютому місяцях.

Сніговий покрив у середньому триває 85 днів. Висота його складає в грудні 6−8 см, в січні 8−12 см, в лютому — 12−17 см. Грунт промерзає в середньому на глибину 58 см. Максимальна глибина промерзання грунту досягала в окремі роки 124 см. Початок розтавання грунту припадає на останню декаду березня місяця.

У цілому кліматичні умови по кількості тепла, ФАР (фотосинтетичної радіації) температурних умовах, рівню зволоження досить сприятливі і забезпечують отримання високих врожаїв районованих сортів при застосуванні високої агротехніки.

Територія ВП АФ «Пустовійтове» знаходиться на водо роздільному плато де протікає річка Сухий Омельничок через усе господарство.

Підземні води на водо роздільному плато знаходяться на глибині 8−10 м. і майже не впливають на процес грунтотворення. На середньому рівні лесових терас підземні води залягають на глибині 5−7 м. На низькому рівні підземні води залягають на глибині 3−4 м. Основним типом грунтів на даній території є чорноземи глибокі мало гумусні. Характерною рисою для даних грунтів є слабка солонцюватість, що зумовлює ряд негативних фізичних властивостей.

Рель'єф території ВП АФ «Пустовійтове» площинно-рівнинний, характеризується зрихленою балочністю. Південна і східна частини господарства розділені пологими балками до 7о. Значна частина польових угідь розміщена в північній частині господарства.

Чорноземи неглибокі - слабо солонцюваті, мають здебільшого нейтральну реакцію грунтового розчину (рН 7,2). Такі грунти мають високий відсоток гумусу (до 5,5%), що добре забезпечують рухомими формами азоту, фосфору і калію (NPK), так як в Глобинському районі одні з найкращих грунтів в Полтавській області. В таких умовах врожаї отримують від цукрового буряка, тому й у структурі посівних площ господарства ця культура займає провідне місце.

3.2 Методика проведення досліджень При проведенні досліджень ми користувалися методом облікових ділянок, застосовуючи його для визначення чисельності хлібного жука в посівах озимої пшениці. Цей метод виявився ефективним для обчислення шкідника, який живе відкрито. Облік проводився задопомогою рамки, розміром 1 м², яку накладали на рослини, відійшовши від краю поля на 50 м. по діагоналі та обчислювали кількість шкідників, які потрапляли в межі цієї рамки. Стебла в її середині уважно оглядали і підраховували кількість наявних шкідників. Розмір поля, яке ми обчислювали становило 96 га., йдучи по діагоналі. По одній діагоналі ми відклали 6 рамок, по іншій діагоналі теж 6 рамок.

Відібрані зразки шкідника досліджували в ентомологічній лабораторії кафедри «екології та ботаніки». Зразки виявилися хлібними жуками, які були представлені трьома видами: хлібний жук-кузька, хлібний жук-красун і хлібний жук-хрестоносець. Найбільшу чисельність серед цих видів становив хлібний жук-кузька.

Дослід, який проводився у ВП АФ «Пустовійтове» був однофакторним і досліджувався вплив хлібного жука на урожайність озимої пшениці. Площа облікової ділянки була 25 м, дослід був поставлений у трьох повторностях.

3.3 Технологія вирощування культури Озима пшениця широко вирощується в Україна із застосуванням сучасної інтенсивної технології. Суть останньої полягає в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту і розвитку рослин. Вона передбачає: розміщення культур після кращих попередників; використання інтенсивних сортів; застосування добрив на заплановану врожайність; роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними грунтової і рослинної діагностики; інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників; за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), сівбу із залишенням постійних технологічних колій; дотримання високої професійної та виконавської дисципліни механізаторів при використанні усіх технологічних операцій; організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.

Головною метою інтенсивної технології є максимальна реалізація потенційної продуктивності пшениці шляхом раціональної мобілізації природних та техногенних факторів урожайності.

Попередники пшениці. Сучасні високопродуктивні сорти озимої пшениці відзначаються підвищеними вимогами до родючості грунту, вмісту вологи в ньому та чистоти від бур’янів. У зв’язку з цим зростає роль попередників при вирощуванні таких сортів.

Попередники для озимої пшениці підбирають з урахуванням району вирощування, структури посівних площ, реакції сортів на попередника. У північних районах достатнього зволоження — після тих, які забезпечують оптимальні строки сівби, сприятливий поживний режим грунту і мінімальну його засміченість бур’янами. Кращими попередниками у Лісостеповій зоні є зайняті пари, горох, багаторічні трави на один укіс. Приріст урожаю зерна пшениці розміщеної після кращих попередників, досягає 7−10 ц/га і більше порівняно з розміщенням її після стерньових попередників.

Цілком задовільними попередниками для озимої пшениці, які широко застосовуватимуть з впровадженням інтенсивної технології і її вирощування на всій площі, є кукурудза на силос, ріпак, гречка та деякі стерньові попередники, зокрема озима пшениця, посіяна після чорного пару або багаторічних трав.

Обробіток грунту. Основною метою обробітку грунту у районах достатнього зволоження — боротьба з бур’янами, якісне зароблення післяжнивних решток і добрив, особливо при розміщенні озимої пшениці після кукурудзи, багаторічних трав і внесення органічних добрив; створення достатньо щільного орного шару — щільністю 1.1 — 1.3 г/см3 та дрібно грудочкуватого посівного шару — з перевагою (не менш 80%) грудочок діаметром 3−5 см і відсутністю грудочок діаметром більше 5−7 см; захист грунту від вітрової і водної ерозії. При застосуванні відвального (плужного) обробітку його починають з лущення відразу після збирання попередника за принципом «комбайн з поля, грунт в борозну». При наявності однорічних бур’янів і розміщення пшениці після стерньових попередників, як правило, проводять одне якісне лущення дисковими лущильниками (ЛГД-10, ЛГД-15) на глибину 6−8 см; якщо за один прохід лущильника грунт розроблено погано, застосовують ще один прохід лущильника під кутом чи упоперек до першого на ту саму глибину з одночасним коткуванням кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6 або боронуванням зубовими боронами БЗСС-1, БЗТС-1. Після відростання бур’янів площу орють плугами з передплужниками (ПЛН-5−35, ПЛН-6−35) в агрегаті з котками на глибину в Лісостепу 20−22 см.

Оранку під пшеницю закінчують не раніше як за 3−4 тижні до настання оптимальних строків сівби. При запізненні з оранкою грунт до початку сівби не встигає достатньо ущільнитись, що створює загрозу розриву кореневої системи пшениці внаслідок його осідання. Про це особливо слід пам’ятати при сівбі після кукурудзи на силос (не запізнюватися з її збиранням і підготовкою грунту).

Передпосівний обробіток грунту спрямований на створення сприятливого структурно-агрегатного складу посівного шару з ущільненим ложе для розміщення насіння та шару дрібно грудочкуватого грунту над ним. Найкраще використовувати для цього культиватори (КПС-4, УСМК-5,4, КПШ-Д та ін.), обладнані стрільчастими лапами. Культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами (БЗТС-1, БЗСС-1), а при недостатній вологості грунту — з коткуванням котками 3ККШ-6. Для кращого вирівнювання поверхні грунту і проведення якісної сівби культивацію проводять під кутом до оранки на глибину загортання насіння 4−6 см. На більш важких грунтах замість культиваторів використовують комбіновані ґрунтообробні машини РВК-6, ВИП-5.6 та ін., на легких — обмежуються боронуванням. Сидиральні пари перед сівбою дискують на глибину 5−7 см.

Застосування добрив. Добрива є одним з найефективніших та швидкодіючих факторів підвищення урожайності в пшениці і поліпшення якості зерна. Великий позитивний вплив у добрив на продуктивність пшениці пояснюється тим, що у грунті поживні речовини містяться у важкорозчинній формі, а фізіологічна активність кореневої системи її недостатньо висока. Тому застосування добрив під пшеницю забезпечує досить високі прирости врожаю на всіх грунтових відмінах. Особливо добре реагують на внесення добрив короткостеблові сорти пшениці, у яких прирости урожаю за рахунок добрив можуть сягати 10−16 ц/га і більше.

Під пшеницю вносять, як правило, мінеральні добрива, а органічні - під попередник. Гній або компости рекомендується вносити безпосередньо під пшеницю лише на бідних грунтах, вмісту гумусу в яких не перевищує 2.2%, та після стерньових попередників. Середня норма гною на чорноземних грунтах становить 20−25 т/га.

Мінеральні добрива найраціональніше вносити на заплановану урожайність. При їх застосуванні особливу увагу звертають на забезпечення пшениці азотними добривами, які треба вносити так, щоб рослини були забезпечені азотом постійно і в достатній кількості протягом вегетації. При нестачі азоту рослини негайно кущаться, утворюють щуплий колос з низькою масою тисячі зерен. Надмірне азотне живлення також шкідливе: викликає сильний ріст рослин восени, і вони втрачають морозоі зимостійкість; рослини у посівах загущуються, взаємозатінюються від надмірного кущення і знижують продуктивність фотосинтезу, більше уражаються хворобами, урожайність їх знижується як і при нестачі азоту.

При внесенні мінеральних добрив на заплановану урожайність рослини найбільш раціонально забезпечуються основними елементами живлення.

Ефективність мінеральних добрив залежить від строків сівби пшениці. При ранній сівбі, особливо в умовах достатнього зволоження і теплої осінньої погоди, озиму пшеницю удобрюють лише фосфорно-калійними добривами, завдяки яким рослини не переростають, краще загартовуються, стають більш зимостійкими. Під пшеницю пізніх строків сівби вносять повне мінеральне добриво, яке поліпшує кущення рослин і сприяє швидкому наростанню вегетативної маси із сформованим вузлом кущення, витривалої до перезимівлі.

Середніми нормами добрив при інтенсивній технології вважається для озимої пшениці вважається 90−120 кг/га азоту, фосфору і калію (NPK). Вони можуть бути більшими або меншими, залежно від родючості грунту і грунтової відміни, характеру попередника, зони вирощування пшениці, сорту та багатьох інших причин.

Розраховані або рекомендовані середні норми фосфорно-калійних добрив вносять розкидачем НРУ-0.5, ІРНГ-4, РУМ-5, РУМ-8 або КСА-3 під основний обробіток грунту.

Підготовка насіння, сівба. Важливою умовою підвищення урожайності пшениці є використання для сівби високоякісного насіння кращих районований сортів, пристосованих до місцевих умов вирощування. Призначене для сівби насіння має бути високо життєздатним за схожістю, енергією проростання, силою росту, вирівняністю, типовою для сорту ваговитістю тощо. Важливим показником посівної якості насіння є також його висока чистота від насіння бурянів, особливо карантинних та інших домішок. Сівба таким насінням забезпечує високу і дружню схожість, інтенсивніше формування кореневої системи, вузла кущення і вегетативних пагонів з підвищеною стійкістю проти несприятливих умов зимівлі.

За державним стандартом України, для сівби пшениці необхідно використовувати насіння, яке за категорією відповідає першій-трерій репродукціям зі схожістю для м’якої пшениці не менше 92%, чистотою від насіння бур’янів для м’якої пшениці не менше 98%, сортовою чистотою не менше 98%, вологістю не більше 15−15.5%.

Перед сівбою насіння сортують за крупністю і вирівняністю: очищають від насіння бур’янів та інших культурних рослин і пожнивних домішок; протруюють від збудників хвороб та грунтових шкідників; обробляють мікроелементами, бактеріальними препаратами тощо.

Свіжозібране насіння і пувнічно-західних районах України, особливо в сиру, прохолодну погоду, слід перед сівбою прогріти на сонці протягом 5−6 днів або в теплих приміщеннях з температурою 20−30 оС та добре налагодженою вентиляцією протягом 8−10 днів, що прискорює післязбиральне достигання насіння і підвищує його енергію проростання.

Для сортування і очищення насіння використовують зерноочисні машини ЗВС-20А, МВО-20, ОВС-25, МС-4.5 та інші: трієрні блокиБТ-20 та інші, зерноочисні агрегати ЗАВ-25, ЗАВ-40 і ЗАВ-50; зерносушильні комплекси КЗС-25Б, КЗС-25 чи КЗС-50.

Максимальний контакт насіння з пестицидами досягається при додаванні суспензій Na КМЦ (натрієва сіль карбоксил метилцелюлоза) з розрахунку 0.1−0.2 кг/т або ВПС (полівініловий спирт) 0.5 кг/т. Цей спосіб підготовки насіння дістав назву «інкрустація».

Встановлено, що максимальної продуктивності пшениці досягають при кількості рослин на час збирання 300−400 шт/м2 з наявністю 500−600 продуктивних стебел з добре сформованим колоссям.

При встановленні норми висіву потрібно врахувати кущищість і високорослість сорту. Як правило, високо кущисті і високорослі сорти, які формують густий стеблостій, схильні до вилягання висіваються рідше, ніж менш кущисті й високорослі сорти, стійкі проти вилягання. Норми висіву залежать від строків сівби пшениці. При запізненні із сівбою їх підвищують, щоб зменшити загрозу можливого зрідження посіву внаслідок загибелі недостатньо розвинених рослин з настанням ранніх осінніх заморозків. Норми висіву підвищують при сівбі пшениці після стерньових попередників, на площах, недостатньо очищених від бур’янів, та при вузькорядному перехресному способі сівби. Визначаючи норму висіву, обов’язково враховують якість насіння — його схожість, чистоту, ваговитість.

Строки сівби. Найкраще перезимовує озима пшениця з добре сформованим вузлом кущення, трьома-чотирма пагонами та добре розвиненою кореневою системою. Залежно від сорту, така кількість пагонів утворюється за 50−60 днів (від сівби до припинення активної вегетації, коли середньодобова температура встановлюється на рівні 5 оС), протягом яких набирається сума температур 560−580 оС. Цього досягають при сівбі її в оптимальні (календарні) строки, встановлені для кожної грунтово-кліматичної зони у Лісостепу і західних районах 5−20 вересня. У цей строк, як правило, середньодобова температура становить 15−17 оС. На родючих грунтах після кращих попередників з достатнім внесенням добрив та при достатніх запасах вологи в посівному шарі пшеницю сіють у другу половину оптимальних строків. При більш ранній сівбі вона може перерости, особливо сорти твердої пшениці, високорослі сорти м’якої, і знизити морозоі зимостійкість. Крім того, ранні посіви більш пошкоджуються злаковими мухами.

Основним способом сівби пшениці є звичайний рядковий з шириною міжрядь 15 см. При сівбі залишають постійні технологічні колії, для чого і середній сівалці третього сі валкового агрегату перекривається 7−6 та 18−19 висівні апарати — якщо при весняно-літньому внесенні добрив використовуватимуться розкидачі НРУ-0.5, РНС-6 та оприскувачі ОВТ-ІА або ОПШ-15. При використанні розкидачів ІРМГ-4 або РУМ-5 перекривають 8 і 17 висівні апарати.

Для одержання дружніх і рівномірних сходів глибина загортання насіння на добре оброблених і вологих грунтах не повинна перевищувати 3−5 см.

Догляд за посівами. У період вегетації посіви озимої пшениці пошкоджуються шкідниками — мишоподібним гризунами, клопами-черепашками, хлібними жуками, злаковими мухами, попелицею та ін.; уражаються хворобами — сажкою, борошнистою росою, бурою листковою ржею, кореневими гнилями; засмічуються багатота однорічними бур’янами. Тому надійний догляд за посівами є важливим резервом підвищення їх продуктивності.

Догляд за посівом озимої пшениці починають восени. При виявленні на посівах 8−10 колоній мишей на 1 га їх знищують внесенням у нори по 150−200 г (склянку) аміачної води або розкидачем біля колонії принад з фосфідом цинку, витрачаючи його 150−400 г/га, зернового бактероденциду 1−2 кг/га; з появою жужелиці, підгризаючих совок, хлібних жуків оприскують базудином 2−2.5 кг/га або його аналогами. Посів, уражений борошнистою росою оприскують 50% фундазолом 0.5−0.6 кг/га або байлетоном 0.6−0.8 кг/га (200−300 л/га). Взимку і напровесні постійно спостерігають за ходом перезимівлі пшениці і при необхідності організують захист її від вимерзання, випрівання тощо.

Навесні посіви пшениці оглядають, визначають стан їх після зимівлі, ступінь зрідженості та приймають рішення щодо щільності їх залишення для подальшої вегетації. При пізньому відновленні вегетації нормально розвинені посіви підживлюють нормами азоту і організовують старанний догляд. Пшеницю, яка з осені не розкущилася або розкущилася, але вийшла із зими із загиблою вегетативною масою, а також посіви, які навесні виявилися наполовину зрідженими, пересівають залежно від зволоження грунту. Підсівають пшеницю, як правило, ярим ячменем, використовуючи для цього дискові сівалки, впоперек до напрямку сівби пшениці з нормою висіву 60−80 кг/га; пересівають в умовах сухої весни кукурудзою, при достатньому зволоженні грунту — ярим ячменем.

Система догляду за озимою пшеницею, крім азотних підживлень, включає захист рослин від вилягання, бур’янів, хвороб та шкідників.

Збирання. Збирають озиму пшеницю у фазі воскової стиглості зерна, застосовуючи однофазний (пряме комбайнування) і двофазний (роздільний) способи збирання. Двофазним способом збирають забур’янені посіви, густу високорослу пшеницю, сорти, схильні до обсипання. Починають збирати при досягненні зерном вологості 30−32%. Скошують пшеницю жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки товщиною 12−18 см, шириною до 1.8 м при висоті зрізу середньоі низькорослих сортів 15−20 см, високорослих та густих — 25−30 см. За такої висоти стерні валки швидше просушуються.

Комбайни при збиранні старанно регулюють з тим, щоб звести до мінімуму втрати зерна (не більше 1%), травмованістю (насіннєвого зерна не більше 1%, продовольчого — до 2%).

Швидкість агрегату при прямому комбайнуванні становить 6−7 км/год., на обмолоті валків — 4−5 км/год.

Важливо стежити за режимом роботи комбайна на збиранні. Наприклад, при обмолоті вологої хлібної маси, коли зерно вимолочується важко і менше травмується, що буває на початку збирання, обмолот проводять при підвищених оборотах барабану і меншому зазорі деки; при сухій хлібній масі зерно легко обмолочується і більше травмується, тому обмолот слід проводити при менших обертах і більшому зазорі між декою і барабаном. Збільшують оберт барабану при обмолоті остистих сортів, остюки яких більшою мірою розбиваються і менше забивають деку, що поліпшує обмолот зерна. Вранці і вечорі обмолочують пшеницю при підвищених обертах, удень — при менших. Втрати зерна при збиранні не повинні бути більше 0.5%, а травмованого зерна може бути не більше 2%.

Після збирання зерно старанно очищають, при потребі пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість його до 14−15% і використовують за призначенням. Зерно сильної пшениці до його реалізації зберігають на критих токах окремо від зерна, з позначенням на таблиці «сильна пшениця». [10]

РОЗДІЛ 4. Результати досліджень

4.1 Особливості циклу розвитку та сезонної численності хлібного жука в посівах озимої пшениці

Літ жуків триває з кінця травня до початку серпня, але в окремі роки ці строки можуть коливатися у межах двох тижнів; масовий літ з 11 червня по 17 липня. Жуки активні в спекотні сонячні дні, вони літають, сідають на колосся і живляться. Через два тижні після виходу починається відкладання яєць, для чого самка заривається в фунт на глибину 10−15 см і відкладає яйця невеликими купками, за два-три прийоми по 30−40 штук. Через 3 тижні з яєць виходять личинки, вони живляться перегноєм і дрібними корінцями різних рослин, у тому числі культурних, личинки старших віків — переважно корінням. Восени вони переходять у грунт на глибину 30−80 см, а навесні знову піднімаються до поверхні. Упродовж літа линяють двічі.

Рис. 4.1. Стадії розвитку хлібних жуків Рис. 4.2. Чисельність хлібного жука в посівах озимої пшениці

Чисельність хлібного жука в період дозрівання озимої пшениці не рівномірна. Найбільша вона в першій декаді липня і потім різко знижується в третій декаді липня.

4.2 Ефективність хімічних заходів боротьби з шкідником Ефективність пестицидів — це результат їх застосування у боротьбі зі шкідливими організмами. Розрізняють технічну, господарську та економічну ефективність застосування пестицидів.

Технічна ефективність — це результат застосування пестицидів у польових умовах, виражений показниками загибелі чи зниження чисельності шкідливих організмів або ступеня пошкодження ними захищених рослин.

Господарська ефективність — результат застосування пестициду, виражений показниками кількості та якості збереженої сільськогосподарської продукції.

Економічна ефективність застосування пестициду — це вартість захищеної від шкідників сільськогосподарської продукції за вилученням усіх витрат пестициду та його застосування.

Технічна ефективність застосування пестицидів залежить від їх токсичності для шкідливих організмів. Чим вища токсичність, тим більшу загибель шкідників, патогенів рослин або бур’янів повинен викликати пестицид. Однак ця залежність більшою мірою пов’язана з якістю обробок, і залежить від норми витрати, препаративної форми, способу та строку застосування пестициду; ступеня і рівномірності нанесення препарату на захищені рослини та шкідливі організми; змочуваності та липкості препарату, утримання часточок препарату на оброблюваній поверхні, метеорологічних умов. Якщо, наприклад, речовина, що має високу токсичність, при обприскуванні не змочує листя рослин або тіло комах і з них скочується, то ефективність такої речовини буде невеликою. При несприятливих для обприскування чи обпилювання метеорологічних умов (сильний вітер, сильні повітряні потоки) не можна одержати високу ефективність застосування пестициду через нерівномірний розподіл його на оброблюваних рослинах і велике знесення за межі оброблюваної ділянки.

Господарська ефективність застосування пестицидів повинна Заходитись у прямій залежності від технічної ефективності. Однак на їх показники можуть впливати й інші фактори — безпосередня дія препарату на рослину (фітонцидна, стимулююча), строк проведення обробок (до чи після нанесення пошкоджень), вплив на обпилювачів, агрокліматичні умови тощо. При стимулюючій дії пестицидів на ріст і розвиток захищених рослин стає можливим збільшити господарську ефективність. Якщо ж обробка рослин проведена із запізненням, після того як шкідники завдали значної шкоди або загинули бджоли і порушений процес обпилювання квіток, то, незважаючи на високу технічну ефективність, господарська ефективність застосування пестицидів може бути незначною.

Економічна ефективність хімічної боротьби зі шкідливими організмами знаходиться у прямій залежності від господарської ефективності, і у зворотній від розміру витрат на її проведення, що складається з вартості пестицидів, зарплати робітникам, амортизації апаратури і т. д. Отже, для підвищення економічної ефективності заходів по захисту рослин слід намагатися одержати високу господарську ефективність при найменших витратах на проведення цих заходів за рахунок кращої організації праці, збільшення продуктивності робіт, кращого використання апаратури.

Методи визначення технічної ефективності розрізняються залежно від призначення препарату, об'єктів досліджень і поставленої мети. В одних випадках вони полягають у випробуванні нових пестицидів, в інших — в установленні результатів проведення хімічних захисних заходів у виробничих умовах.

У першому випадку визначення технічної та господарської ефективності застосування пестицидів проводять шляхом постановки і проведення спеціальних польових та виробничих дослідів. Для оцінки економічної ефективності необхідне проведення виробничого досліду. Поряд з цим з досліджуваними варіантами в схему досліду як обов’язкові варіанти повинні бути включені еталон і контроль. Еталоном вважається препарат, який широко застосовується у виробництві проти даного об'єкта в певній (рекомендованій для зони) нормі витрати. Як контрольний варіант в схему досліду включають ділянки, що не підлягають хімічним обробкам, щоб урахувати ступінь впливу природних факторів на досліджувані шкідливі організми.

Планування і проведення польових дослідів при визначенні технічної, господарської і економічної ефективності застосування пестицидів проводять відповідно до існуючих методичних вказівок Державної комісії по хімічних засобах боротьби зі шкідниками.

Таблиця 4.1.

Біологічна ефективність хімічних препаратів проти хлібного жука в посівах озимої пшениці у ВП АФ «Пустовійтово»

Рис. 4.3. Динаміка кількості ураженого шкідника (хлібного жука) залежно від засосування інсектицидів на посівах пшениці озимої, 2011 р.

Згідно проведених обрахунків встановлено, що найбільш ефективним застовування інсектицидів на посівах пшениці озимої є обробка по вегетації препаратом Карате Зеон — ураженість хлібного жука становила близько 87%, найменш ефективним є застосування Бі-58 — ураженість хлібного жука була на рівні 78%.

4.3 Вплив хімічних засобів боротьби на урожайність Зниження чисельності шкідника на посівах пшениці озимої в кінцевому результаті призводить до збільшення врожайності культури (табл.).

Таблиця 4.2.

Урожайність озимої пшениці в залежності від дії хімічних препаратів

З таблиці 4.2. видно, що урожайність пшениці озимої обробленої новими кращими препаратами значно вища у порівнянні зі стандартом Рис. 4.4. Динаміка урожайності пшениці озимої в залежності від застосованих препаратів.

З даного рисунка видно, що урожайність пшениці озимої прямо пропорційна кількості ураженого шкідника хімічними препаратами.

Отже, я пропоную використовувати нові, більш ефективні препарати у боротьбі зі шкідниками пшениці озимої для більшої її урожайності і кращої якості.

РОЗДІЛ 5. Економічна ефективність Для оцінки економічної ефективності заходів по захисту рослин необхідно спів ставити можливі втрати врожаю, які виникають в результаті пошкодження рослин.

Господарські витрати складаються із:

1) Безпосередньої шкоди (кількісне зменшення урожаю та його якості).

Непрямої шкоди (додаткові втрати у зв’язку з ускладненням збирання, сортування, сушки та переробки, зниження якості або підвищення втрат при зберіганні).

Інших видів шкоди (підвищення чутливості рослин до інших шкідливих організмів або стресових чинників, підвищеної загрози для наступних або сусідній культур, загального підвищення можливої шкоди у наступні роки, порушення внутрішньогосподарських зв’язків).

Таблиця 5.1.

Економічна ефективність захисту рослин озимої пшениці від хлібного жука у ВП АФ «Пустовійтово»

У таблиці наводять вихідні дані та формули для основних показників, які характеризують економічну ефективність використання засобів захисту рослин. Вони виражають усі економічні витрати у господарстві в умовах ринкової економіки.

Витрати, пов’язані з проведенням заходів по захисту рослин формуються із:

1. Витрати на внесення засобів захисту рослин (хімічні, біологічні та ін.)

2. Витрат на внесення засобів (праця), на використання техніки (оприскувачі, допоміжні матеріали).

3. Зменшення доходів у результаті зниження урожайності за рахунок колій.

4. Витрати на особливі додаткові заходи.

Оцінюють результати заходів із захисту рослин за їх дією на шкідливі об'єкти та економічною ефективністю.

Ефективність дії на шкідників визначають у відсотках загибелі, порівнюючи їх кількість на одиницю обліку до і після застосування інсектицидів.

Показники ефективності дії на шкідливий об'єкт хоч і дає певну інформацію про наслідки застосування пестициду, проте її достатньо для оцінки економічних результатів заходів із захисту рослин.

Показники, що характеризують економічну доцільність проведених заходів із захисту рослин і наближений рівень збереженого врожаю, можна одержати розрахунковим методом. Для цього потрібна така інформація: результати обліку чисельності шкідників на полях до початку хімічних обробок, а також прогноз даних про поширення та чисельності шкідника, які використовуються для прийняття рішень про застосування пестицидів; фактична врожайність культури, ц/га.

РОЗДІЛ 6. Екологічна експертиза До небезпечних речовин антропогенного походження, що надходять у навколишнє середовище, поряд з промисловими відходами, належать також хімічні засоби боротьби з шкідливими організмами — пестициди. Обсяг цих біологічно активних і частіше високотоксичних для людини і тварин речовин, що використовуються щорічно в світовій практиці, нині досягає понад 2 млн. тон.

Пестициди застосовують, головним чином, на сільськогосподарських угіддях і в невеликому обсязі в лісах, однак внаслідок циркуляції у повітряному і водному середовищах і перенесення живими організмами по ланцюгах живлення, вони можуть дуже поширюватися в природних ландшафтах, потрапляючи в харчові продукти, і завдавати шкоди тваринному світу і здоров’ю людини.

Пестициди відомі давно. Так, у Китаї, починаючи з XVI ст., застосовують миш’як як засіб боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур. Арсенід міді, винайдений ще у XVIII ст., поклав початок серії миш’якових препаратів, які використовують і тепер як інсектициди. В XIX ст. поштовхом для наукових досліджень хімічних засобів захисту рослин послужили ряд трагічних подій: протягом трьох років в Ірландії лютував Картопляний голод через глибоке захворювання бульб; спалах подібної епіфітотії виник у Німеччині; приблизно в той же час (50-ті роки) виноградники Австрії, Німеччини, Франції постраждали від захворювань Наслідок чого загинуло майже 80% врожаю.

Підраховано, що прибуток від застосування пестицидів у 3 рази перевищує витрати на їх виробництво. Але, будучи могутнім засобом проти шкідників, хвороб і бур’янів, пестициди в той же час — один із найнебезпечніших факторів забруднення навколишнього середовища. Вони шкідливі для всіх живих організмів, включаючи корисних комах, тварин і людей.

За даними ЮНЕСКО, пестициди в загальному обсязі забруднення біосфери землі займають 8−9 місце після таких речовин, як нафтопродукти, ПАР (поверхнево активні речовини), фосфати, мінеральні добрива, важкі метали, окиси азоту, сірки, вуглецю та інші сполуки.

Незважаючи на те, що пестициди становлять дуже незначну частину загальної маси забруднювачів, що надходять у навколишнє середовище, вони можуть бути дуже небезпечними внаслідок високої біологічної активності.

Надходження пестицидів у сільськогосподарський ландшафт відбувається, головним чином, при проведенні хімічних засобів боротьби із шкідливими організмами, небезпечними засобами чи авіацією, внаслідок випаровування з поверхні грунту або рослин, при витіканні під час зберігання чи транспортування тощо.

Технічні продукти більшості речовин, що застосовують як пестициди, не розчиняються у воді і для практичного використання їх випускають у різноманітних препаративних формах: емульгуючи концентрати (е. к.), при розведенні водою утворюють водні емульсії; порошки, що змочуються (з. п.), при розбавленні водою утворюють повільно осідаючі суспензії; концентрати (к.) технічної речовини, що призначені для обприскування рослин; гранульовані препарати (г. п.), які містять діючу речовину і наповнювач (бентоніт, каолін, вермикуліт, трепел) або суперфосфат. Виготовляють гранули діаметром від 0.25 до 5 мм для наземного і внутрішньогрунтового застосування.

Способи застосування пестицидів залежать від їх призначення, Препаративної форми. Це обробка посівного матеріалу інсектицидами і Фунгіцидами, обприскування обпилювання, обробка гранульованими препаратами.

Національне застосування інсектицидів грунтується на різних тактичних відходах, зумовлених особливостями біології шкідників, і характером проявлення їх шкідливості.

При обробці сільськогосподарських угідь пестицидами частина їх втрачається внаслідок знесення вітром, розсіювання в атмосфері з потоками повітря, залежно від технології застосування і фізичних властивостей препаративної форми на рослини і фунт осідає 40−70% норми витрати, утворюючи початковий запас токсичної речовини. Крім того, багато пестицидів може поширюватися за межі оброблюваних ділянок і більш чи менш тривалий час циркулюють у біосфері. В атмосферу вони надходять безпосередньо при їх застосуванні, а також внаслідок випаровування з поверхні грунту, рослин, води. Потім у результаті конденсації парів і утворення краплинорідких або твердих часток пестициди з атмосфери потрапляють у грунт, на поверхню рослин і водойми, поширюючись на великих територіях. У водойми вони надходять з поверхневими і підґрунтовими стоками із сільськогосподарських угідь.

Хімічні препарати, у зв’язку з токсичністю, шкідливі для людини і навколишнього середовища. Потенційна загроза від їх використання полягає як у гострій токсичності при потраплянні в організм людини або тварини, так і в хронічній дії, в кумулятивному ефекті, в міграції залишків пестицидів водними і повітряними шляхами на значні відстані.

Хрестоматійним прикладом глобальної міграції хлорорганічних пестицидів, зокрема ДДТ, є кумуляція їх у жирові пінгвінів, які живуть в Антарктиді. Так, за даними надрукованими в Німеччині, з атмосфери на території Північного моря щорічно випадає до 300 тон ДДТ. Нагромадження пестицидів в окремих тканинах відбувається непомітно. Але коли кількість їх Досягає певного рівня, вони призводять до порушення функцій найважливіших органів, захворювання і зниження стійкості організму.

Серед хвороб, які можуть з’явитися внаслідок токсикації організму, відмічають злоякісні пухлини (головним чином пухлини печінки), хромосомні порушення, підвищення інтенсивності мутаційного процесу, що пов’язано з підвищенням частоти прояву спадкових хвороб обміну, аномалій розвитку тощо.

Більше половини пестицидів належать до мутагенів — речовин, які змінюють спадкову хворобу рослин і тварин, включаючи людину. Відомо, що прометрин порушує не тільки білко утворюючу, але й протромбіноутворюючу функцію печінки, знижує кількість еротрецитів і гемоглобіну у крові. Крім порушень, які викликаються в організмі атразином і прометрином, пропазин порушує діяльність центральної нервової системи і терморегуляцію тіла. Основні зміни при отруєнні тварин похідними речовинами (лінурон, монурон) відбувається в печінці, нирках і селезінці. Крім того, вони несприятливо впливають на ендокринну систему і обмін речовин.

В останнє десятиріччя різко зросла кількість алергічних захворювань, що є одним із наслідків впливу пестицидів.

Внаслідок багато численних досліджень рослин, комах і тварин нагромаджено досить великий матеріал про мутагенні властивості гербіцидів. У хлор — ІФК, наприклад, інших карбаматах встановлено здатність підвищувати рівень поліплоїдії у рослин, а також мутагенну активність атразину, симазину і 2.4-Д.

За останні 20 років ряд масових отруєнь було викликано пестицидами. Це відбувалося, головним чином, з двох причин: внаслідок забруднення харчових продуктів під час їх перевезення і зберігання, а також у результаті використання в їжу протруєного насіння.

Нині поки що не спостерігається загрожуючого росту захворювання населення внаслідок прямого чи побічного впливу пестицидів, але, враховуючи тривалий латентний період появи ряду небезпечних захворювань

і порівняно недавній початок масового використання пестицидів, потрібна підвищена увага до цієї проблеми.

Забруднення навколишнього середовища пестицидами виступає як один з нових, тимчасово діючих факторів відбору і для природи в цілому Один із яскравих доказів шкідливого впливу пестицидів на фауну є різкі зменшення чисельності хижих птахів однієї з кінцевих ланок у ланцюга живлення. Орли, соколи, коршуни разом з тілами своїх жертв споживають максимальну кількість штучних речовин, яких раніше не було на планеті.

Таким чином, пестициди, що є одним з факторів впливу людини на навколишнє середовище, можуть мати і на неї різноманітний побічний вплив В залежності від ступеня прояву їх можна розділити на 4 категорії:

Поява нових шкідників. Цей процес спостерігається в таки; випадках, коли розповсюдження видів шкідливих комах, яких раніше стримували ентомофаги, набуває загрозливих розмірів після різкого скорочення останніх внаслідок хімічного захисту рослин. Класичний приклад — розмноження червоного павутинного кліща після зниження чисельності його природних ворогів, що було викликане застосуванням препарату ДДТ. Відомо також багато випадків зростання чисельності шкідників у плодових насадженнях (яблуневої плодожерки, листокруток, попелиць) після припинення обробок. При знищенні пестицидами хижих жуків, ще знаходяться у поверхневому шарі грунту, відбувається звичайно різке зростання щільності популяції попелиць.

Розвиток стійкості (резистентності) шкідливих організмів де пестицидів. Вона пов’язана із стійкістю та накопиченням залишків пестицидів і обумовлена зміною популяції в результаті переходу від чутливих особин до стійких організмів того ж виду внаслідок відбору, викликаного впливом пестициду.

Вплив пестицидів та їх залишків на рослини, тварин і навколишнє середовище (походження і зміна рослин, зміни в складі мікрофлори, загибель ссавців, птахів, риб або корисних комах). Такий вплив може призвести до розвитку вторинних шкідників внаслідок зникнення певних видів хижаків паразитів, які в нормальних умовах могли б підтримувати пoтeнцiaл шкідника на рівні, нижчому за його поріг економічної шкодо чинності. Іншими словами, пестициди можуть впливати на біоценози.

4. Накопичення і передача по харчових ланцюгах. Залишки пестицидів у навколишньому середовищі можуть бути поглинені рослинами тваринами, які, в свою чергу, стають поживою для більших тварин, і організмі яких концентрація пестицидів зростає. Це призводить до накопичення їх у продуктах харчування.

Потенціальна загроза пестицидів, їх накопичення у навколишньому середовищі вимагає наукового пошуку і розробки підходів до організації захисних заходів. Такими є інтегровані системи захисту рослин, які мають природоохоронну направленість. Вони плануються і проводяться з урахуванням особливостей розвитку шкідливих організмів і рослин, що нині пошкоджуються, а також загальних особливостей їх застосування. Виконання комплексу профілактичних прийомів, які входять у системи, мають створювати умови, що пригнічують популяції шкідників і збудників хвороб та позбавляти їх можливості зберігатися у резерваціях у несприятливі періоди року. Поряд з цим системи мають передбачати використання стійких сортів і гібридів, а також активні методи боротьби з шкідливими організмами при умові зменшення негативної післядії хімічних препаратів. Необхідно дотримуватись регламентів використання, категорично забороняється використовувати препарати, які не дозволені відповідними державними установами. Отже, запобігання забрудненню навколишнього середовища хімічними засобами захисту рослин є однією з важливих проблем сучасного інтенсивного землеробства.

Таким чином, пестициди є одним з вагомих факторів забруднення навколишнього середовища, їх застосування є вимушеним заходом на дію шкідливих природних організмів, які конкурують з людиною за умови виживання. Та чи так необхідно завжди вдаватися до крайніх заходів захисту, чи є шляхи значного зниження обсягів застосування в сільськогосподарському виробництві пестицидів?[19]

РОЗДІЛ 7. Охорона праці

Стаття 12. «При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження грунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для продажу населенню та для застосування авіаційним методом, затверджується Укрдержхімкомісією за погодженням з Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України».

Рамки цієї публікації не дають змоги викласти повніше зміст законодавства щодо захисту рослин в Україні, де передбачено права та обов’язки як посадових осіб, так і громадян у разі застосування пестицидів і агрохімікатів. Проте кожен, хто причетний до використання пестицидів, має знати, що пестициди та агрохімікати — це небезпечні для здоров’я людей речовини, тому поводитися з ними слід украй обережно.

Відповідно до вимог ДСТ 8.8.1.2.001 — 98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господар», викладено основні правила з охорони праці під час роботи з пестицидами.

Інструкції

1. Вимоги до організації робіт із пестицидами

1.1. Правильна організація робіт — одна з основних умов запобігання шкідливому впливу пестицидів на організм людини.

1.2. З пестицидами у великих колективних господарствах працюють на пунктах хімізації постійні бригади, які пройшли медогляд, навчені та проінструктовані з техніки безпеки, й оволодівають способами надання першої допомоги. Керівниками таких бригад (груп) призначають людей, які мають досвід роботи з пестицидами чи пройшли курс спеціальної підготовки.

1.3. Не допускаються до роботи особи, молодші 18-річного віку, вагітні жінки та матері-годувальниці, особи після хірургічних операцій (упродовж року) та ті, що мають медичні протипоказання. Категорично забороняється допускати до роботи осіб у нетверезому стані.

1.4. Тривалість робочого дня під час роботи з надзвичайно небезпечними препаратами має не перевищувати 4 годин (з доопрацюванням упродовж 2 годин у нешкідливих умовах), з іншими пестицидами — 6 годин.

1.5. На період роботи з пестицидами робітників слід забезпечити засобами індивідуального захисту, безкоштовним спецхарчуванням відповідно до медичних вказівок, організувати душ і прання одягу.

1.6. Слід стежити за дотриманням правил техніки безпеки, виробничої та особистої гігієни.

1.7. Для харчування і відпочинку відводять спеціально обладнане місце, не менше як за 200 м з навітряного боку від робочого поля, де мають бути бачок з питною водою, рукомийник, мило, рушник, аптечка першої допомоги.

1.8. Перед початком хімічної обробки посівів повідомляють місцеве населення про місце і строки роботи; на відстані не менше 300 м від меж поля, що оброблятимуть, виставляють єдині застережні знаки; власників бджолосімей попереджають про потребу вжити заходів щодо їх охорони. Знаки знімають по закінченні встановленого терміну. Санітарно-захисна зона за наземної обробки має бути не меншою за 500 м, а за авіаційної — 1000 м.

1.9. Керівник робіт зобов’язаний стежити за станом і самопочуттям працюючих. За першої ж скарги працюючого слід відсторонити від роботи, надати першу допомогу та кваліфіковану медичну.

2. Заходи безпеки під час приготування робочих рідин пестицидів

2.1. Приготування робочих рідин — найбільш трудомісткий і небезпечний процес, оскільки при цьому в повітрі робочої зони підвищується концентрація пестицидів, яка перевищує допустиму в 15−20 разів і більше, а за часткової механізації — в 6−7 разів.

2.2. Робочі рідини слід готувати на пунктах хімізації або на спеціально виділених майданчиках із твердим покриттям, яке легко вимити. Майданчик обладнують на відстані не менше 200 м від житлових і тваринницьких приміщень і джерел водопостачання. На ньому розміщують тару з препаратами, місткість з водою і гашеним вапном, ваги, гирі, відтаровані відра тощо.

2.3. Робочі рідини з високотоксичних препаратів дозволяється готувати лише за допомогою механізованих агрегатів типу АПЖ-12 тощо, що обладнані гідромішалками та забезпечують утворення однорідної гомогенізованої робочої рідини, що поліпшує роботу обприскувача.

2.4. Місткість, з якої препарат подається в змішувач після наповнення, слід щільно закрити спеціальною кришкою з отвором для всмоктувального шланга.

2.5. Перед заповненням змішувача потрібно перевірити в ньому фільтри.

2.6. Усі працюючі на майданчиках для приготування робочих рідин пестицидів мають обов’язково користуватися засобами індивідуального захисту. Готуючи рідини, слід дотримуватися правил особистої безпеки: під час заповнення місткостей стояти з навітряного боку; стежити, щоб краплі та пил не потрапляли на одяг і відкриті частини тіла; якщо рідина випадково попала на тіло, її потрібно негайно видалити ватним тампоном, а потім змити водою з милом.

2.7. Закінчивши роботу, залишки невикористаних препаратів слід здати на склад, майданчик обробити кашкою хлорного вапна (1 кг/4 л води), земляний майданчик після обробки вапном перекопати. Категорично забороняється залишати пестициди й приготовлені робочі рідини без охорони.

3. Безпека під час заправки обприскувачів пестицидами і їх внесення

3.1. Доставку пестицидів на поле і заправку ними обприскувачів здійснюють з допомогою спеціальних засобів. Перед початком роботи треба перевірити герметичність в обприскувачі всіх вузлів і з'єднань. Заправка має бути механізована. Заповнення місткостей контролюють за рівноміром. Забороняється відкривати люк і перевіряти наповнення бака візуально.

3.2. Перед обприскуванням потрібно періодично визначати фактичну норму витрати робочої рідини для кожного обприскувача окремо. Категорично забороняється підвищувати норму витрати пестицидів.

3.3. Під час внесення пестицидів у повітрі робочої зони тракториста утворюються високі концентрації шкідливих речовин, а тому кабіна трактора має бути герметично зачинена і забезпечена кондиціонером.

3.4. Обприскування угідь не можна проводити за швидкості вітру понад 3 м/с. Слід суворо дотримуватись регламентів згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

3.5. У спеку всі роботи з пестицидами належить проводити вранці, а за похмурої погоди — впродовж усього робочого дня.

4. Заходи безпеки під час виходу людей на поля, оброблені пестицидами

4.1. Вихід людей на оброблені поля, ділянки дозволяється тільки по закінченні карантинного терміну. Оскільки для більшості сучасних препаратів встановлені терміни проведення механізованих робіт через 3 доби після обробки, а ручних — 7, то в таблиці 3 наведено лише препарати, для яких встановлено інші терміни.

4.2. У разі випадання дощів напередодні, рясної роси та за підвищення температури понад 20 °C вихід людей на поля для прополювання та робіт, що не пов’язані з розпушуванням грунту, дозволяється в другій половині дня, після 15-ї години.

4.3. За добу перед проведенням ручних робіт з догляду за посівами просапних культур слід проводити попереднє розпушування міжрядь, щоб прискорити випаровування хімічних сполук.

4.4. Під час проведення ручних робіт на площах, оброблених пестицидами, працюючі мають стояти обличчям до вітру. За бокового вітру слід розвертатися так, щоб його напрямок був у бік ділянки, на якій уже проведено ручні роботи.

4.5. Не допускається проведення ручних робіт на слабкопровітрюваних ділянках (улоговини поблизу лісосмуг тощо) у безвітряну погоду.

4.6. Не можна проводити ручні роботи на ділянках, що межують із площами, на яких обробляють рослини пестицидами. Зона санітарного розриву за наземного застосування пестицидів має становити не менше 300 м з урахуванням напрямку вітру, за авіаційного — не менше 1000 м.

5. Засоби індивідуального захисту під час роботи з пестицидами

5.1. Працюючі мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту та аптечкою першої долікарняної допомоги за рахунок господарства чи підприємства, а в приватному секторі — за власні кошти.

5.2. Керівництво господарства чи підприємства має забезпечувати збереження, прання, чищення, знезараження і ремонт спецодягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту.

5.3. Застосування індивідуального захисту має відповідати виду робіт.

5.4. Знімати засоби індивідуального захисту треба у такій послідовності: не знімаючи, спочатку очистити засоби захисту рук, гумові рукавички, промити їх у вапняному молоці, потім у чистій воді та ретельно обтрусити, після чого зняти окуляри та респіратор, чоботи й комбінезон, знову очистити засоби захисту рук і зняти їх.

5.5. Зберігати засоби індивідуального захисту потрібно в індивідуальних шафах у приміщенні, ізольованому від хімікатів, продуктів, кормів.

6. Перша лікарська допомога

6.1. За будь-якої роботи з пестицидами на місці роботи слід мати аптечку першої долікарської допомоги.

6.2. За перших ознак отруєння — запаморочення, нудота, головний біль — потерпілому слід негайно надати першу допомогу, не очікуючи медичного працівника. Насамперед, слід вивести потерпілого на свіже повітря, потім зняти з нього спецодяг, захистивши свої руки гумовими рукавичками.

6.3. Якщо препарат попав в організм через шлунково-кишковий тракт, потерпілого треба напоїти водою, краще теплою, або слабко-рожевим розчином марганцевокислого калію, розчином гірчиці (1 чи 0,5 чайної ложки на склянку води) і штучно викликати блювоту; якщо у нього запаморочення, викликати блювоту не можна. Після блювоти слід випити 0,5 склянки води з 2−3 столовими ложками активованого вугілля чи 2−3 яєчних білки на 1 л води, суспензію крохмалю з водою, потім, після видалення отруйної речовини із шлунку, сольовий проносний засіб (20 г гіркої солі на півсклянки води). У разі потрапляння в шлунок рідкого аміаку потрібно провести промивання 1−2% розчином оцтової кислоти.

6.4. Якщо отруєння хімікатами сталося через дихальні шляхи (кашель, задуха, синюшність), треба зробити теплі інгаляції 2% розчином питної соди (за отруєння аміаком — 1−2% розчином оцтової чи лимонної кислоти). В разі сильного кашлю і спазмів у горлі слід прийняти 1 пігулку від кашлю, що містить кадеїн фосфату, шию обв’язати чимось теплим. Якщо сталося порушення або зупинилося дихання, треба зробити штучне дихання, у разі задухи забезпечити вдихання кисню з кисневої подушки, допоки не зменшаться посиніння і задуха.

6.5. У разі потрапляння препаратів в очі їх слід ретельно промити водою, чи 2% розчином питної соди, або борної кислоти, за ураження очей аміаком — 0,5% розчином квасців, за різкого болю закапати 1−2 краплі 30% розчину альбуциду.

6.6. Якщо пестицид потрапив на шкіру, його слід негайно змити водою або, не розмазуючи, зняти ватою, марлею, а потім обмити водою з милом. За ураження шкіри аміаком — обмити обпечені ділянки водою, накласти примочки із 5% розчину оцтової або лимонної кислоти.

6.7. У разі запаморочення потерпілому слід дати понюхати вату, змочену нашатирним спиртом, можна розтирати шкіру в ділянці скронь, у разі зупинки дихання — зробити штучне. За хриплого дихання штучне робити не можна. За послаблення серцевої діяльності треба зробити масаж серця через грудну клітку. Якщо з’являються судоми, хворого потрібно вивести на чисте повітря.

Відповідно до прийнятої класифікації, пестициди за ступенем дії на організм теплокровних у разі попадання в шлунок і шкіру поділять на класи.

Під час вибору того чи іншого препарату слід враховувати й ступінь його токсичності.

Втрати, пов’язані з проведенням заходів по захисту рослин формуються із:

Витрат на внесення засобів захисту рослин (хімічні, біологічні та ін.)

Витрат на внесення засобів (праця), на використання техніки (оприскувачі, допоміжні матеріали) Зменшення доходів у результаті зниження урожайності за рахунок колій Витрати на особливі додаткові заходи.

Організовується постійне чергування спеціалістів. Всі перевезення проводяться по заздалегідь продуманому маршруту, що визначає агроном. Для відпочинку влаштовуються польові табори, або обладнуються пересувні будиночки на відстані 100 м від проведення робіт. На такій же відстані влаштовується місце тимчасової стоянки комбайнів, та іншої техніки.

В цілому, такі організаційні заходи сприяють проведенню робіт і застереженню травмування механізаторів, та осіб які обслуговують посівні і збиральні агрегати.

Але поряд з цим слід відмітити що на ВП АФ «Пустовійтове» допускаються і деякі недоліки в організації безпеки і охорони праці. Не завжди проводиться перевірка знань після проведення інструктажів. Засоби захисту органів дихання використовуються більше терміну їх придатності.

З метою усунення недоліків і покращення рівня роботи з охорони праці необхідно:

ввести талон безпеки для механізаторів;

організовувати безкоштовне харчування, при посіві і збиранні пшениці озимої;

розглянути фактор доплати до зарплати механізаторам, які не допускають порушень з охорони праці;

скласти раціональний режим часу роботи і відпочинку для всіх працівників, які приймають участь в посіві і збиранні врожаю.

У господарстві розроблена і діє система управління охороною праці. Нею передбачено створення служби охорони праці, організація навчання і пропаганда безпечних методів праці, заохочення працівників, організація контролю за станом охорони праці на робочих місцях, відповідальність працівників підприємств за порушення вимог безпеки. Розглянемо затрати, понесені на заходи з охорони праці наведені в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1.

Витрати на охорону праці в ВП АФ «ІІустовійтово»

Як свідчать дані таблиці 7.1, в господарстві виділяються кошти на охорону праці. Найбільшу питому вагу в загальній сумі займають затрати на засоби індивідуального захисту. Показники розподілу матеріальних затрат за останні три роки майже не змінювався і становив 9%.

В господарстві Глобинського ДСДС служба з охорони праці підпорядковується безпосередньо директору підприємства. Служба охорони праці в господарстві покладається на інженера по охороні праці, який координує і контролює діяльність спеціалістів і працівників по дотриманню безпечних прийомів праці. В господарстві систематично проводиться навчання працюючих, що передбачає інструктажі.

Детальні дані про стан охорони праці і виробничого травматизму наведені в таблиці 7.2.

Таблиця 7.2.

Показники стану виробничого травматизму та захворювань у ВП АФ «Пустовійтове» Глобинського району 2009 — 2011 рр.

На основі вищевикладеного можна зробити наступні висновки пропозиції керівним особам господарства:

Провести аналіз показників і причин виробничих травм захворювань та впровадити заходи морального і матеріального заохочення зі зразковий стан охорони праці на робочому місці.

Знайти можливість забезпечити усіх працюючих необхідними засобами індивідуального захисту (спец. одяг, взуття, респіратор тощо). 18, 33]

Висновки Підводячи підсумки по захисту рослин у сучасних технологіях вирощування сільськогосподарських культур, слід визначити, що основою цих робіт є фіто санітарний моніторинг, прогноз розвитку шкідника, дотримання технології вирощування польових культур та регламентоване використання винищувальних заходів.

Використання нових препаратів забезпечує більший вихід зерна озимої пшениці, нищу собівартість продукції та вищу рентабельність виробництва. Крім того такий підхід передбачає виконання головних завдань захисту рослини:

1.Забезпечення потенційної врожайності сільськогосподарських культур за рахунок попередження втрат урожаю від шкідника;

2.Забезпечення ефективності використання інших чинників виробництва;

3.Підвищення продуктивності праці.

Як результат наше господарство, використовуючи інтенсивні енергозберігаючі технології, які включають захист рослин, отримують екологічно-безпечну, конкурентно-спроможну продукцію власного виробництва.

На основі проведених досліджень хімічні препарати хоча й не дають стовідсоткового захисту від шкідників, але зберігають деяку її частину і покращують якість зерна обробленої культури.

ПРОПОЗИЦІЇ

Я рекомендую використовувати у ВП АФ «Пустовійтове» хімічний препарат Карате Зеон, який найкраще себе проявив у досліді та є економічно ефективним у боротьбі з хлібним жуком.

Список використаної літератури Бабабяну О. В. Шкідники озимої пшениці 2010 року — виявити та знешкодити//Хімія. Агрономія. Сервіс — 2010 березень № 3 — с. 18−21.

Бабич С. М. Ефективність авіаційного обприскування, захист посівів озимої пшениці від шкідників у Степовій зоні.// Карантин і захист рослин — 2008 — № 2 — с. 9−12.

Бабич С, Ноосельська Т., Лобко В., Голосний П. Інсектициди для захисту пшениці.// Пропозиція — 2005 — № 7 — с. 64−66.

Вошедський Н. Н., Махоткін А. Г. Розвиток шкідників і хвороб озимої пшениці в залежності від строків і густоти посіву.// Защита и карантин растений — 2002 — № 9 — с. 21.

Глазунова Н. Н. Влияние лесополос на энтомофауну в агроценозе озимой пшеницы.// Защита и карантин растений — 2007 — № 4 — с. 44−45.

Дерача О. А., Малиновський А. С, Дажук М. А. Економіка — плюс екологія. Ресурсозберігаюча система захисту озимої пшениці від хвороб, шкідників та бур’янів.//3ахист рослин — 2001 — № 5 — с. 6−12.

Диченко О. Ю. Теоретичні основи динаміки чисельності основних шкідників озимої пшениці. Вісник Полтавської державної аграрної академії - 2007 — № 4 — с. 209−212.

Довідник із захисту рослин/ Бублик Л. І., Васечко Г. І., Васильєв В. П. та ін.; за ред. Лісового М. П.- Київ.: Урожай, 1999. — 744 с.

Економіка сільського господарства: Підручник/ Здоровцов О. І., Касьянов Л. І., Мацибора В. І., Шиян В. Й.: за редакцією Здоровцова О. Й., Мацибори В. І. — К.: в-во УСГА, 1993. — 320 с.

10.Зінченко О. І. та ін. Рослинництво: Підручник/ Зінченко О. І., Салатенко В. Н., Білоножко М. А.: за ред. Зінченка О. І. — К.: Аграрна освіта, 2001. — 591 с: іл.

11 .Крикун О. А. Незалежно від присутності фітофагів. Використання маркерних ознак рослин, оцінки стійкості сортів озимої пшениці проти шкідливих комах.// Карантин і захист рослин — 2007 — № 10 -с. 7−8.

Круть М. П. Боротьба із шкідниками зернових колосових під час і після збирання.//Пропозиція — 2004 — № 6 — с. 60.

Лихочвор В. В. Рослинництво. Технологія вирощування сільськогосподарських культур. — друге видання, виправлене. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 808 с.

Марков І. Л., Плиска М. М, Головатюк Л. О., Литвин М. Й. Проти хлібних клопів і хлібних жуків.// Захист рослин — 1999 — № 10 — с. 16−17.

Маханова В. С. Агрозаходи проти шкідників. Вплив строків сівби та норми висіву насіння на ентомокомплекс озимої пшениці у фазу «сходи-кущення"// Карантин і захист рослин — 2007 — № 8 — с. 7−8.

Мочалов В.В., Рябченко М. О., Лисичька С. М. Під дією пестицидів. Зміни у складі нуклеїнових кислот у рослинах озимої пшениціУ/Карантин і захист рослин — 2006 — № 8 — с. 18−19.

17.Обгрунтування захисту озимої пшениці від фунтових фітофагів при сучасних системах обробітку грунту в умовах північного степу України//Науковий вісник Національного аграрного університету/Редкол.: Д. О. Мельничук (відп. ред.) та інші. — К., -1987 -Вип. 81.-2005;322 с.

18.Охорона праці в галузі - Полтава: TOB «видавництво «ІнтерГрафіка», 2005 — 297 с.

Писаренко В. М., Писаренко П. В., Писаренко В. В. Агроекологія: Полтава: в-во «ІнтерГрафіка». — 2008. — 256 с.

Писаренко В. М, Писаренко П. В. Захист рослин: екологічно обгрунтовані структури. Полтава: Видавництво «ІнтерГрафіка», 2002;288 с.

Писаренко В. М., Писаренко П. В. Захист рослин: фітосанітарний моніторинг, методи захисту рослин, інтегрований захист рослин. Полтава: в-во «ІнтерГрафіка» 2007 — 255 с.

Писаренко С. В. Багаторічний прогноз масового розмноження найголовніше шкідників озимої пшениці в лівобережному Лісостепу України.// Вісник Полтавської державної аграрної академії - 2004 -№ 3 — с. 84−88

Практичні рекомендації із захисту озимої пшениці від шкідників у весняний період.// Пропозиція — 2010 — № 3 — с. 74.

Ретьман С. 5 років (Агро-кемі КФТ) на службі сільського господарства України/ЛПропозиція — 2004 — № 3 — с. 65.

Рубан М. Б., Гадзало Я. М. та ін. Практикум із сільськогосподарської ентомології/ за ред. М. Б. Рубана: Навчальний посібник. — друге видання — К.: Арістей — 2010. — 472с.

Рубан М. Б., Гадзало Я. М. та ін.Сільськогосподарська ентомологія: Підручник/ за ред. канд. біол. наук Рубан М. Б. — К.: Арістей, 2007 -520 с.

Секун М. П., Бабич С. М., Курцев В. О. Сисні шкідники озимої пшениці оптимізація авіаційного обприскування при захисті посівів.//Карантин і захист рослин — 2006 — № 4 — с. 7−9.

Сільськогосподарська ентомологія: Підручник/за ред. Литвинова Б. М., Свтушенка М. Д. — К.: Вища освіта, 2005 — 511 с: іл.

Трибель С. О., Гетьман М. В. Стійкий сорт — найбільш врожайний, надійний, екологічно безпечний захист насіннєвих посівів озимої

пшениці від найпоширеніших шкідників.// Насінництво — 2008 -№ 10-с. 14−17.

Трибель С. О., Стригун О. О., Гетьман Н. В., Топчій Т. В. Стратегія використання стійких сортів озимої м’якої пшениці в загальних інтегрованих системах захисту посівів від шкідників.// Карантин і захист рослин — 2010 — № 11 — с. 2−9.

Фітофармакологія: Підручник/ Євтушенко М. Д., Марютін Ф. М, Туренко В. П. та ін.; за ред. Професорів Свтушенка М. Д., Марютіна Ф. М. — К.: Вища освіта, 2004. — 432 с: іл.

Шевченко О. І. Контроль шкідників зерна у пшеничних агроценозах//Хімія. Агрономія. Сервіс. — 2010 серпень № 8 — с. 22−29.

Ярошевська В. М., Чабан В. Й. Охорона праці в галузі: навчальний посібник. — К.: ВД «Професіонал», 2004 — 288 с.

Додатки Додаток, А Біологічна ефективність хімічних препаратів проти хлібного жука в посівах озимої пшениці у ВП АФ «Пустовійтово»

Додаток Б Чисельність хлібних жуків у посівах пшениці озимої в ВП АФ «Пустовійтове»

Додаток В