Нормована годівля свиней

Вступ

1. Огляд літератури

2. Кормова база

2.1 Характеристика кормової бази свиней

2.2 Розрахунок енергетичної поживності кормів в енергетичних кормових одиницях (ЕКО)

2.3 Характеристика комбікормів, які використовуються в годівлі свиней

3. Нормована годівля різних статевовікових груп свиней

3.1 Годівля кнурів-плідників (теоретичні основи годівлі, склад і поживність раціону годівлі, його структура і аналіз)

3.2 Годівля свиноматок холостих і першого періоду поросності (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.3 Годівля свиноматок другого періоду поросності і підсисних (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.4 Годівля поросят живою масою 6−12 кг і 12−20 кг (теоретичні основи годівлі, схема годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.5 Годівля поросят живою масою 20−40 кг (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.6 Годівля молодняку свиней на відгодівлі живою масою 40−70 кг (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.7 Годівля молодняку свиней на відгодівлі живою масою 71−120 кг (теоретичні основи годівлі, склад і поживність 1 кг комбікорму, його структура і аналіз)

3.8 Годівля ремонтного молодняку свиней (теоретичні основи) Висновки Список використаної літератури

Вступ кормовий база годівля свиноматка Свинарству — однієї з найбільш скоростиглих і динамічних галузей тваринництва — традиційно належить велика роль у вирішенні проблеми збільшення виробництва м’яса. Найбільшим попитом користується м’ясна і беконна свинина. Стабільне збільшення її виробництва до рівня науково обґрунтованих норм харчування має забезпечувати, насамперед, раціональною годівлею свиней на основі деталізованих норм і прогресивних технологій.

Свині - тварини багатоплідні, з коротким циклом розмноження і характеризуються інтенсивним ростом, відрізняються поруч специфічних особливостей обміну речовин і енергії. Для них характерна висока напруженість фізіологічних процесів. Значення цього в практичному відношенні необхідно оцінювати з двох точок зору. При належній організації повноцінної годівлі, заснованого на суворому обліку біологічних особливостей тварин, їх породної приналежності, досягається висока продуктивність свиней і забезпечується висока економічна ефективність галузі. При порушенні ж принципів збалансованого годування швидко виявляється вразливість обміну речовин та його слабка пристосованість обміну речовин. У цьому випадку неминуче знижується продуктивність тварин, порушується їх відтворювальна здатність, ростуть не виробничі витрати кормів, підвищується відхід свиней, різко погіршуються економічні показники в галузі.

Поросята на ранніх етапах постембріонального розвитку дуже добре переварюють і використовують поживні речовини корму тваринного походження, особливо молока (зокрема, протеїн і жир), і значно гірше — рослинних кормів. З віком, починаючи з 4 — тижневого віку, використання поживних речовин, рослинних речовин, рослинних кормів поступово підвищується, досягаючи максимуму у дорослих тварин. Ще більш виражена вікова залежність у використанні свинями вуглеводів. Новонароджені поросята добре використовують лише лактозу, засвоюваність якої з віком знижується, тоді як перетравність сахарози і крохмалю у дорослих свиней дуже висока, а у новонароджених поросят дорівнює практично нулю.

Свині порівняно з іншими домашніми тваринами володіють найвищою здатністю перетворювати енергію корму в жир тіла. Це накладає характерний відбиток і на використання обмінної енергії в організмі тварин.

Годівля поросят повинна бути повноцінною і достатньо об'ємною для забезпечення високої метаболізтичної актуальності їх організму, інтенсивного росту і розвитку, підтримки його в здоровому стані.

Поросята в ранньому віці при належній годівлі і утриманні ростуть дуже швидко. За перший тиждень життя вони подвоюють свою масу, на кінець другого тижня збільшують втроє, у місячному віці - в чотири — п’ять разів, а перед відлученням, у 2-місячному віці, збільшують свою масу в 15 — 16 разів проти народження. Такої енергії росту немає у жодного виду сільськогосподарських тварин.

Швидкий ріст поросят у перші дні їх життя найтісніше пов’язаний з характером обміну речовин. Енергетичний обмін у сисунів в першу декаду досягає 131 великої калорії на 1 кг живої маси на добу, у той час як у дорослих свиней він становить тільки 17 великих калорій.

Для поросят-сисунів характерний також інтенсивний обмін білкових і мінеральних речовин. Так, за перші 10 днів поросята-сисуни відкладають на 1 кг живої маси приблизно 9 — 14 г білка, в той час як дорослі свині - лише 0,3 — 0,4 г білка.

Мета курсової роботи: Вивчення організації нормованої годівлі свиней різних статевовікових груп

1. Основи нормованої годівлі свиней (огляд літератури) Годівля поросят вагою 0−12 кг Біологічні особливості поросят у перші міс Поросята-сисуни мають ряд біологічних особливостей, які не характерні для інших статево-вікових груп свиней, але їх необхідно враховувати при вирощуванні поросят.

Особливості системи травлення.

За даними академіка О. В. Квасницького (Інститут свинарства ІААН м. Полтава) встановлено, що поросята народжуються з анатомічно і функціонально недорозвинутою системою органів травлення.

Об'єм шлунку у новонароджених поросят не перевищує 25−30 мл, тонкого відділу кишечника — 100 мл, а загальний об'єм усього шлунково-кишкового тракту — 160 мл. Проте вже в перші дні життя поросята ссуть свиноматку через кожні 1,5−2 год. і кожний раз одержують по 30−50 г молозива, а за добу — 300−500 г. Через короткі відрізки між годівлями шлунок поросят не встигає повністю звільнитися від раніше виссаного молока і під тиском нових його порцій розтягується і збільшується в об'ємі. Через 20 днів його об'єм збільшується у 8 разів, об'єм тонкого відділу кишечника у 7 разів, а товстий відділ кишечника лише у 2,5 рази.

Порося в цьому віці вже може випити за добу 2,5−3 л молока, що значно більше ніж утворюється в наймолочнішої свиноматки. Приблизно з 20−25 для, поросята охоче поїдають концкорми, які важче перетравлюються, ніж молоко, тому збільшується навантаження на товстий відділ кишечника. До 2-місячного віку шлунково-кишковий тракт поросят II/її Є спроможний переробити потрібну кількість корму. У річному віці порівняно з 2-місячним об'єм шлунково-кишкового тракту свиней збільшується 4 рази, в той час як жива маса за цей же період — у 8−10 разів.

До 30-денного віку у шлунковому соці поросят відсутня вільна соляна кисни і а. Пепсин шлункового соку неактивний і не може розщеплювати білок молока, а сам шлунковий сік в перші дні життя поросят не мас бактерицидних властивостей, які не дають можливості розвитку патогенних мікроорганізмів. Такий період називається періодом вікової ахлоргідрії. Тому молодняк протягом цього періоду чутливий до різних шлунково-кишкових захворювань. Відсутність у шлунковому соці новонароджених поросят вільної соляної кислоти виправдана. Білки молозива в шлунку не розщеплюються і, потрапляючи в тонкий відділ кишечника, всмоктуються цілими молекулами з непорушеною структурою імунних тіл надходять у кров, забезпечуючи організму імунітет. Зазнаючи протягом 30−45 днів життя великого білкового та жирового функціонального навантаження, травні органи поросят відповідають на це підвищеною активністю ферментів підшлункової залози, розщеплюючи білки та жири. Після відлучення поросят від свиноматки, у раціоні необхідно збільшити долю вуглеводних кормів. У зв’язку з цим активність ферментів, що розщеплюють вуглеводи, підвищується, а ферментів, що розщеплюють білки та жири, — знижується[2].

Одна з найважливіших біологічних особливостей, що мають велике практичне значення, — нестабільність вуглеводного обміну у молодих поросят. Новонароджені поросята, як правило, мають досить обмежений запас метаболічно доступної енергії (у вигляді глікогену печінки). Вже протягом перших двох днів відбувається різке (іноді 10 — кратне) зниження рівня глюкози в крові (гіпоглікемія) навіть в умовах нормального молозивного харчування новонароджених поросят. Унаслідок надзвичайно слабкої метаболічної пристосованості поросят до несприятливих факторів гіпоглікемія посилюється в умовах голодування і зниження температури навколишнього середовища. Саме по собі голодування поросят у перші 2 — 3 дні після народження супроводжується значним зниженням температури тіла, що, зокрема, пояснюється недосконалістю системи терморегуляції у новонароджених (крім того, після народження поросят настає фаза новонародженості (7−10 діб). Тимчасово знижується температура тіла на 1,5−3 градуси, на 5−6% - жива вага, за рахунок води підвищується кров’яний тиск, встановлюється ритмічність дихання. Ця фаза найбільш критична. Перші поросята народжуються великі - 1.3−1.4 кг, у наступних вага знижується до 0.6−1 кг. До 30 днів статевий диморфізм виражений слабо, то є свинки і кнурців дають однакові прирости, так як слабо розвинені статеві залози. А до двох місяців кнурців випереджають на 10−12%.). Гіпоглікемія і гіпотермія, як правило, супроводжується значними втратами живої маси і викликає загибель поросят, якщо своєчасно не виправлені похибки годування або помилки змісту.

Іноді критичне становище в результаті гіпоглікемії створюється навіть у поросят, що знаходяться в нормальних умовах годівлі. Це можливо при переохолодженні.

З цієї фізіологічної особливості харчування новонароджених, у сильної мірою залежить також від умов утримання, випливають важливі технологічні правила щодо годівлі та утримання новонароджених поросят, а також свиноматок у кінці поросності і протягом підсисного періоду[3].

Годівля свиноматок і умови їх утримання, догляд за ними під час опоросу повинні виключати голодування новонароджених поросят, їх переохолодження Щоб поросята народжуються життєздатними, потрібно правильно годувати маток під час супоросності. Крім концентратів вони повинні отримувати буряк, гарбуз, комбінований силос, трав’яне борошно, інші інгредієнти.

Підсисна свиноматка повинна повністю відшкодовувати витрати материнського організму на життєдіяльність і виробництво молока. На кожні сто кілограмів живої маси (при середній вгодованості) підсисним маткам треба згодовувати 1,5 кормових одиниці і додатково 0,38 кормових одиниці на кожного вирощуваного порося. На одну кормову одиницю повинно припадати 110−112 г перетравного протеїну. Годування маток вважається нормальним, якщо за два місяці лактації при хорошою вгодованості вони втрачають у вазі не більше 10−15 кілограмів.

Під час опоросу і в перші години після нього годувати матку не треба, давати тільки свіжу воду. Потрібно пам’ятати: не напоїти свиноматку — значить, на добу затримати її молоковіддачу. Через 5−6 годин після опоросу маток згодовують бовтанку, приготовану з півкілограма концентратів. В подальшому раціон збільшують і до 5−7-го дня доводять до норми. Соковиті корми давати з 3−4-го дня. Різкий перехід до повної нормі шкідливий. У підсисний період при годівлі маток найзручніше густі мішанки. У таких випадках у верстатах сухо. А краще годувати в «столових» [4].

У результаті пристосувальної реакції, поросята, незважаючи на неповноцінність шлункового травлення, досить добре використовують корми: білки материнського молока перетравлюються на 99,8%, жири — на 99,6%. Поживні речовини інших кормів перетравлюються гірше: білок коров’ячого молокана 96,8%, жири — на 95,1, білок сирого зерна — 73,9[1].

Корми для поросят Для годівлі поросят здебшьшого використовують зернові злакові, які є основними кормами. Це — ячмінь, кукурудза, овес i пшениця, які включають в кількості 70 — 75% за масою. Бажано до кормових сумішей для поросят вводити Bci зазначені корми, маючи на yвазі їx специфічні особливості

Ячміньпоживний корм, охоче поїдається поросятами i його обов’язково включають до кормових сумішей для поросят в кількості до 40, а в окремих випадках i до 60% за масою.

Пшеницю — включають до кормових сумішей в кількості до 25% за масою.

Кукурудза є найбільш поживним кормом. Разом з тим вона має i ряд недоліків, які не дозволяють широко використовувати її для годівлі поросят. В складі протеїну кукурудзи дуже мало таких найбільш важливих амінокислот, як лізин, триптофан i метіонін, а також вітамінів, зокрема, нікотинової кислоти, а білі сорти кукурудзи зовсім не мають каротину.

Овес дуже корисний дієтичний корм для поросят, але має високий вміст плівки (близько 30%), котра складається в основному з клітковини, через що значно знижується його кормова цінність. У зв’язку з цим овес використовують у вигляді борошна або пластівців, які включають до кормової суміші в кількості 20 — 25% за масою.

Зернобобові (горох, соя, вика) у порівнянні з зерном злакових культур значно багатші на протеїн та мінеральні речовини. Ці корми, i перш за все горох, включають до кормових сумішей як білкові корми у кількості до 15% за масою. Велику кількість їх вносити до складу сумішей не рекомендується в зв’язку з тим, що вони важко перетравлюються, гірше поїдаються.

Соя містить протеїну більше, ніж інші бобові, i до того ж, протеїн сої є кращим за біологічною цінністю.

Кормові дріжджі (сyxi) — дуже цінний корм для вciх вікових і виробничих груп свиней. Вони містять до 50% біологічно високо цінного білка, а також до 35% легко перетравних вуглеводів, зовсім нема клітковини, багаті вітамінами групи В.

Шроти і макуха використовуються як білкові корми для збалансування кормових раціонів протеїном. У раціонах поросят використовують соєву, соняшникову, лляну макуху i шрот. Із кормів тваринного походження в раціоні поросят загальна кількість білка цих кормів повинна складати 50% до норми.

Незамінним кормом для вирощування поросят є молоко свиноматки та коров’яче. Сухе збиране молоко можна вводити до складу кормових сумішей в кількості для поросят віком до 30 — 35 днів — до 30%, а для поросят старшого віку — 3 — 10% залежно від наявності інших білкових кормів. При відсутності сухого збираного молока використовують звичайне, свіже, а краще у вигляді ацидофіліну. Відмінним кормом для поросят є рибне борошно, яке містить до 60% повноцінного протеїну, а також кальцій, фосфор, вітамін В12.

М’ясне, кров’яне, м’ясо-кісткове борошно багате на найбільш важливі амінокислоти (лізин, метіонін i триптофан), а також вітаміни i мінеральні речовини.

На поїдання i використання кормів поросятами, а разом з тим i на їх picт та розвиток, значний вплив має вміст клітковини в кормовій cyміші. Узагальнюючи існуючі дані з цього питання, можна вважати найбільш бажаним, щоб кількість клітковини в кормових cyмішax для поросят віком до 30 — 35 днів складала не більше 2,5, а для поросят віком 60 -70 днів — до 3,5%.

Поросята в перші два місяці після народження дуже вибагливі до умов годівлі i тому якості кормових сумішей, їх повноцінності потрібно приділяти особливо увагу.

Зважаючи на те, що з віком у поросят змінюється фізіологія травлення, потреба в окремих поживних речовинах, вимоги до умов годівлі тощо, склад кормових сумішей для поросят різного віку не може бути однаковим. При відлученні поросят у 21 — 30- денному віці слід мати кормові cyміші для поросят двох вікових груп, а саме: одну для поросят в1д 7 — 10 до 35 — денного віку (перед стартер) i cyмш іншого складу (стартер) для поросят від 30 — 35 до 65 — 70- денного віку.

Різниця між перед стартером i стартером полягає в тому, що до складу останнього вводять менше сухого збираного молока i цукрів, знижують кількість протеїну, допускають у складі суміші трохи більший вміст клітковини.

Дуже важливо, щоб кормова суміш була високопоживною.

Для успішного вирощування відлучених поросят важливо, щоб їх кормовий раціон був не тільки біологічно повноцінним, але i смачним. Поросята люблять солодке. Цю їх властивість потрібно враховувати при складанні кормових сумішей i додавати до неї цукор в кількості 5 — 15% за масою. Включення до кормових сумішей зазначених цукристих кормів підвищує не тільки смакові якості, але i поживність суміші

Моркву використовують як корм, що містить 150 — 250 мг/кг каротину. Зручнійше використовувати моркву у вигляді борошна в cyмішках з іншими кормами.

Трав’яне борошно включають до складу кормових сумішей для поросят як корм, що містить багато каротину (120 — 250 мг/кг). Разом з тим у трав’яному борошні є значна кількість клітковини, а тому його включають до кормових сумішей для поросят старших 30- денного віку в кількості 2 — 3% за масою. Найбільш цінним вітамінним кормом е зелені корми, які багаті каротином та іншими вітамінами, а також легко перетравним протеїном, вуглеводами та мінеральними речовинами.

Для запобігання захворюванню поросят та зміщення їх здоров’я, а також кращого використання тваринами поживних речовин cyміші до їx складу включають різні біологічно активні речовини та препарати (антибіотики, ферменти та тканинні препарати, органічні кислоти).

Серед поросят віком 2−4 місяців частіше реєструються такі хвороби, як paxiт, гіповітамінози А, групи В, паракератоз pаспі (катаральна бронхопневмон1я, мжоплазмоз, аденовірусна інфекція, гемофільозна плевропневмонія) i паразитарні (аскаридоз, езофагостомоз).

Норми годівлі та раціони для поросят-сисунів Незалежно від технологи виробництва свинини система вирощування й годівлі поросят істотно впливає на економічну ефективність галузі свинарства. Основним критерієм інтенсивності росту та розвитку поросят є їх жива маса. Вважають, що поросята нормально ростуть та розвиваються, коли жива маса при народженні становить 1,2−1,5 кг, у ЗО днів — 7,5−9,0 кг, у 60 днів 17−20 кг і більше.

Жива маса поросят залежить від молочності свиноматок, майстерності людини, що доглядає підсисних свиноматок і своєчасно та якісно привчає поросят до поїдання кормів, підтримує добрі зоогігієнічні умови їх утримання. Оператор з догляду за поросята ми-сисунами має добре знати та враховувати біологічні особливості організму молодняку свиней раннього віку.

За короткий період життя після народження (до 21−28-го дня) організм поросят зазнає значних змін: споживаючи в перші дні-лише' материнське молоко, вони ще не спроможні використовувати ефективно поживні речовини рослинних кормів. Одночасно поросята високо молочних свиноматок швидко ростуть та розвиваються.

Унаслідок цього поросята навіть під високо молочними свиноматками вже приблизно з 20 дня життя для підтримання високого тем ну росту потребують надходження додаткових поживних речовин н 11 і підкормкою.

Нехтування організацією своєчасного привчання поросят до під годівлі стартерними комбікормами та підкормками призводить до втрачання часу, коли поросята спроможні найбільш ефективно використовувати поживні речовини раціону для росту тіла, ніж поросята старшого віку. Так, за перші два тижні життя, коли поросята ростуть в основному завдяки молоку свиноматки, коефіцієнт корисної дії корму становить 60% (тобто в прирості маси відкладається до 60% енергії та протеїну молока свиноматок). За третій тиждень життя (певною мірою через нестачу енергії та доступного протеїну на підтримання життя поросяти при його живій масі, яка збільшилася майже в три рази) коефіцієнт корисної дії органів му поросят знижується до 36%, а за четвертий тиждень — до 28%. До 2—3-тижневого віку потреба поросят у поживних речовинах, як правило, задовольняється молоком матері. Підгодівлю поросят починають з 7 10-деішого віку Кожному поросяті до 2-місячного віку згодовують до 20 кг 110 збираного молока, збираного або соєвого молока. Незбиране та збиране молоко дають лише свіжим або спеціально сквашеним (ацидофільне молоко). Соєве молоко випоюють охолодженим до кімнатної температури (20−30 °С).

Для нормального росту й розвитку поросята потребують достатньої кількості енергії поживних органічних речовин, а також білка та незамінних амінокислот, жиру, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів води, що надходять у організм поросят з молоком матері та підгодівлею. Бажано, щоб усі ці речовини надходили в узгоджених співвідношеннях між собою.

Таблиця 1. Норми концентрації факторів живлення в 1 кг сухого корму при натуральній вологості, а також на 1 кг сухої речовини раціонів поросят до живої маси 20 кг

Склад комбікорму може бути таким, % за масою: ячмінь — 40, овес без плівки — 20,8, горох — 5, шрот соняшниковий — 9, рибна мука — 6,5, дріжджі кормові - 3,5, сухе обезжирене молоко — 7, крейда — 0,9, сіль кухонна — 0,3 і премікс — 1. Для підкормки поросят у період вирощування можна використовувати кормо суміш такого складу, % за масою: ячменю — 44, пшениці - 20, вівса без плівки- 14,7, гороху — 11, м’ясо-кісткового борошна — 5, дріжджів кормових — 3, крейди — 2 і солі кухонної - 0,3.

У практиці досить часто застосовують різні строки раннього відлучення поросят від свиноматок. Згідно з технологією отримання екологічно чистої свинини в розвинених країнах Європи вважають, що відлучення від свиноматки не повинне проводитися раніше, ніж поросята досягнуть віку 40 днів. Нині в Україні відлучення поросят від свиноматок проводять у строки, які відповідають наявності в господарствах дефіцитних білкових кормів та домішок мікроелементів і вітамінів. Найбільш популярним зараз є термін відлучення поросят у віці 45±3 днів, що дає можливість отримати по два опороси на рік на основну свиноматку[5].

Годівля підсисних поросят Знання особливостей фізіології травлення у поросят-сисунів дає можливість організувати їх годівлю на глибокій науковій основі.

У перші дні життя єдиним кормом поросят є молоко матері.

Після народження поросят підпускають до матки через 0,5 — 1 годину, Якщо опорос триває не більше години, поросят після обтирання можна зібрати і підпустити до свиноматки всіх разом. Якщо ж опорос затягнувся, то, не очікуючи його кінця, поросят треба підпустити до свиноматки невеликою групою. В обох випадках перед годуванням вим’я матки обмивають теплою кип’яченою водою, потім обтирають 3-процентним розчином борної кислоти або слабким розчином марганцевокислого калію.

При першому годуванні поросят розподілити з таким розрахунком, щоб дрібним і слабким дісталися передні соски, а великим і активним — задні. З 3−5-го дня поросята самі розбирають соски.

Надалі періоди між годівлею поросят залежать від молочності маток: мало молочних маток поросята ссуть частіше — через 25 — 30 хвилин; багатомолочннх — рідше. Поросята майже повністю перетравлюють поживні речовини материнського молока. Дослідами інституту свинарства (проф. Кваснецький О.В.) було встановлено перетравність (коефіцієнти перетравності) поживних речовин свинячого молока у поросят-сисунів у віці 6−10 діб коефіцієнти перетравності основних поживних речовин (суха речовина, білок, жир, цукор) коливаються від 99,4−99,8%, а у віці 31−36 діб 98,3−99,8 дещо нищі .

Тому перетравність поживних речовин свинячого молока із віком зменшуються.

При швидкому зростанні поросята щодня відкладають, по відношенню до своєї живої маси, багато білка та мінеральних речовин, єдиним джерелом яких є молоко матері. Поживних речовин материнського молока поросятам починає не вистачати вже з 3 — 5 дня. Навіть у дуже молочних маток поросята уже з 3 — 5-го дня потребують значно більше поживних речовин, ніж їх є у виділеному маткою молоці. Тому з перших днів життя поросятам необхідно вводити підгодівлю.

3 третього дня у відгодівельний станок потрібно поставити корито з чистою, свіжою водою. Воду слід міняти протягом дня не менше 5−6 разів. Поросята, які відчувають спрагу, при недостачі води стають млявими, малорухливими, втрачають апетит, погано ссуть матку.

На ранніх стадіях розвитку у поросят — сисунів недорозвинутий кістковий мозок, тому їм властива «фізіологічна» анемія. Нестача в організмі поросяти і в материнському молоці заліза призводить до посилення анемії, яка супроводжується відставанням у рості, зниженням резистентності до хвороб, нерідко закінчується смертю поросят. Анемія розвивається з перших днів життя.

Раннє привчання до поїдання кормів і правильна годівля стимулює становлення фізіологічних функцій у поросят, в тому числі травної і кровотворної.

Для нормального фізіологічного стану і розвитку важливо забезпечити поросят необхідними мінеральними речовинами (макроі мікроелементами) за рахунок натуральних кормів і кормових добавок.

З метою попередження анемії поросятам роблять ін'єкції залізовмісних препаратів (феродекс, фероглюкін, урзоферін та інші). При відсутності препаратів можна добавляти у суміші кормів гліцерофосфат заліза (80 мг на 1 кг сухої речовини підгодівлі), або розчин сірчанокислого заліза і сірчанокислої міді (5 мл на одне порося за добу).

Розчин готують так: 2,5 г солі сірчанокислого заліза і 1 г сірчанокислої міді розчиняють в 1 л теплої води. Такий розчин дають поросятам по 1 чайній ложці на день або коли поросята починають ссати матку, соски зволожують теплим розчином сірчанокислого заліза і міді. Поросята при ссанні разом з материнським молоком отримують і цей розчин.

З третього дня поросятам дають червону глину, змочену водою, або розчином сірчанокислого заліза. Глина в своєму складі містить близько 4% заліза.

Починаючи з третього дня після народження поросят у відгодівельний станок ставлять коритце, поділене на декілька відділень. В ці відділення насипають мінеральні корми: потовчену крейду, кісткове борошно, червону глину, дернову землю, а також деревне вугілля. Такий набір різних мінеральних кормів має бути у відгодівельному станку протягом всього підсисного періоду. Кухонну сіль згодовують у суміші з концентрованими кормами.

3 четвертого дня дають підсмажений ячмінь, з п’ятого їх привчають до молока, з десятого — дають моркву.

Сприятливо впливає на організм поросят згодовування з п’ятого дня ацидофіліну або високоякісного кислого молока. Ацидофільне молоко згодовують поросятам, починаючи з невеликих порцій, по 30 — 40 г, і збільшуючи через кожні 2−3 дні норму на 10 — 20 г. Також дають молоко не менше 4 раз на день. Готують ацидофілія з коров’ячого збираного молока, заквашуючи його чистими культурами молочнокислих бактерій.

Збалансованими кормо сумішами і спеціалізованими комбікормами починають підгодовувати поросят з 8 — 10 дня життя; ці корми з успіхом можуть використовувати, як сухими, так і у вигляді густих вологих мішанок, приготовлених в перші дні на молоці, а потім — на воді .

Поросят підгодовують сумішами концентрованих кормів 4−6 разів на добу, у спеціальних відгодівельних станках, в певний час. Згодовують кормові суміші приблизно з розрахунку на одне порося за добу: у першу декаду — по 50 г, у другу — по 100 г, місячному віці — по 350 г, у віці 40 — 45 днів — по 650 г і на час відлучення — по 900 г. Усього за підсисний період кожному порося ті згодовують в середньому по 19 — 20 кг суміші.

3 7 по 28-й день підсисного періоду у поросят прорізуються зуби. В цей період поросята неспокійні, сильно нервують, хватають підстилку, гризуть перегородки станків, риються в гною, вибираючи тверді частинки корму, в результаті хворіють на пронос. Щоб уникнути такого явища, поросятам з 4 — 6-го дня життя згодовують підсмажене до коричневого кольору зерно ячменю, кукурудзи або гороху

3−10- денного віку поросятам слід давати високоякісне трав’яне борошно, з 15 -денного — зелену масу.

При вирощуванні поросят-сисунів особливо слід звертати увагу на повне забезпечення їх вітамінними кормами.

Зниження продуктивності тварин і їх захворювання, які проявляються у втраті апетиту, схудненні, слабості, затримці розвитку і своєрідними клінічними симптомами на основі неправильної годівлі, незважаючи на те, що корм дається в достатній кількості, містить всі основні мінеральні і органічні поживні речовини і повністю доброякісний, пов’язують з гіповітамінозами.

До гіповітамінозів відносять групу захворювань, зумовлених нестачею вітамінів в організмі. Вітаміни не служать тваринам ні джерелом енергії, ні матеріалом для побудови тканин і органів. Вітаміни це біологічно активні речовини, які беруть участь у різних біокаталітичнпх процесах в організмі тварин, забезпечуючи його нормальну життєдіяльність.

У поросят частіше зустрічаються полігіповітамінози, більшість з яких має хронічний перебіг. Причиною гіповітамінозів можуть бути екзогенні, ендогенні та змішані фактори. До екзогенних відносять недостатнє надходження вітамінів або їх попередників з кормом та посильне руйнування їх антивітамінами, що зумовлює розвиток так званих первинних вітамінозів.

Ендогенна вітамінна недостатність розвивається на фоні збалансованого і повноцінного раціону. Вона зумовлена первинними захворюваннями, при яких знижується асиміляція вітамінів з кормів та препаратів внаслідок ураження шлунку, кишечника, печінки, підшлункової залози, серцево-судинної системи, порушується синтез біологічно активних сполук вітамінів внаслідок патології окремих органів і недостатності ферментативних систем, які беруть участь у перетворенні вітамінів, порушується депонування вітамінів, посилюється їх виведення з організму, особливо при нестачі білка, ураженні різних органів, інфекціях, що мають хронічний перебіг.

В питанні правильної годівлі поросят-сисунів велике значення має забезпеченість поросят від народження до відлучення жиророзчинними вітамінами (А, Е, К, D) і водорозчинними (В1 В2, В3, В5, В6, В12, Вс, Н, С, Р). Окрім перелічених вітамінів, виділяють групу вітаміноподібних речовин: холін, ліпоєва, пангомова (вітамін В5) і оротова кислоти, інозит, убіхінон, лінолева і ліноленова кислоти, карнітин, вітамін U (метилметіонинсульфоній хлорид) параамінобензойна кислот.

У перші дні життя поросят-сисунів найкращим джерелом вітамінів є молозиво, а потім молоко матері. В літній період поросята одержують достатню кількість вітамінів у зеленій траві і баштанних культурах.

Взимку і ранньою весною, коли дуже гостро відчувається нестача вітамінів, поросятам дають пророщене зерно. З 10-го дня після народження поросятам дають добре бобове сіно. Згодовують його як цілим у станках (вдосталь), так і подрібненим (сінне борошно).

Підгодівлю для поросят готують із суміші концентрованих кормів: зернових злаків і бобових, кормів тваринного походження, макухи, дріжджів. В них вводять вітаміни, мікроелементи, ферментні препарати та інші речовини, переважно у виді преміксів[4].

Для підгодівлі поросят застосовують також комбікорми. Комбікорми це однорідні кормові суміші, до складу яких входять багато компонентів, підібраних з урахуванням науково обгрунтованих потреб тварин певного виду і віку в поживних речовинах для забезпечення повноцінного живлення. Для поросят застосовують повнораціонні комбікорми ПК 50−1для поросят від 9 до 45 діб ПК 50−2для поросят від 46 до 60 діб. на комплексах застосовують комбікорми свинокомплексів СК 11−15 — комбікорм для поросят у віці 15−42 дні(пристартер); СК 16−20 — комбікорм для поросят віком 43−60 днів (стартер);[3].

2. Кормова база

2.1 Характеристика кормової бази свиней Кормова база — технологічний процес вирощування, заготівлі зберігання, і підготовки до згодовування кормів, стандартизація раціонів та їх балансування за рахунок біологічно активних і мінеральних речовин.

Асортимент кормів, які використовуються в годівлі свиней є достатньо різноманітним і включає в себе такі групи кормів як концентрати, грубі корми, соковиті корми, корми тваринного походження та різноманітні кормові добавки незамінних амінокислот, макроі мікроелементів, вітамінних препаратів та інших біологічно активних речовин (антибіотики, ферментні препарати тощо).

Із концентратів найбільш бажані дерть вівсяна, ячмінна, кукурудзяна, пшеничні висівки, дерть бобових, шроти, макухи. Із грубих кормів згодовують сіно, сінне і вітамінно-трав'яне борошно із бобових, із соковитих — коренеплоди, картоплю, баштанні культури, із кормів тваринного походження: збиране молоко, сироватка, курячі яйця, рибне борошно.

У промисловому свинарстві, а зараз і на багатьох фермах з традиційними способами утримання свиней, все ширше практикується годівля повнораціонними комбікормами, збалансованими за всіма показниками живлення, що забезпечує високий рівень годівлі та інтенсивний ріст тварин за низьких витрат корму на одиницю приросту живої маси.

Завдання 1. Користуючись довідниковою літературою випишіть дані про хімічний склад і поживність таких кормів: сіно і сінне борошно конюшини, люцерни, вико-вівсяне, конюшини + тимофіївки, трав’яне борошно люцерни, конюшини, різнотрав'я, жом сухий, кукурудза, пшениця, ячмінь, овес, горох, люпин, висівки пшеничні і житні, макуха лляна, соняшникова, соєва, шрот лляний, соняшниковий, соєвий, молоко збиране сухе, борошно рибне і основний корм у структурі раціонів згідно запропонованого варіанту.

Склад і поживність 1 кг кормів зазначено в таблиці 1.

Таблиця 1 Склад і поживність 1 кг кормів

Продовження таблиці 1

Склад амінокислот, що використовуються для приготування комбікормів для свиней зазначено в таблиці 2.

Таблиця 2 Склад амінокислот, що використовуються для приготування комбікормів для свиней, %

Біологічна повноцінність протеїну зумовлена наявністю в його складі у визначених кількостях і співвідношенні незамінних амінокислот. Нестача будь-якої із 10 амінокислот, навіть у разі надлишку перетравного протеїну в раціонах, призводить до порушення азотистого обміну, затримки росту і зниження відтворювальної здатності у свиней.

Лізин вважається першою лімітуючою «критичною» амінокислотою. Лізин посідає в процесі обміну амінокислот особливе місце. Він необхідний для регуляції обміну азоту і вуглеводів, синтезу важливих білків-нуклеотидів, хромопротеїдів та ін. Лізин також потрібен для прискорення росту й розвитку організмів, що ростуть, підтримання на високому рівні молочної продуктивності, регуляції статевого циклу, для формування кістяка.

Потреба свиней у триптофані змінюється у зв’язку з віком тварин, рівнем протеїну в раціоні. Триптофан сприяє синтезу гемоглобіну та утворенню білків плазми крові, бере участь у регуляції ендокринного апарата та у синтезі стимуляторів росту. За нестачі триптофану порушується синтез нікотинової кислоти, знижується активність органів розмноження, зменшується фізіологічна активність окислювальних та перетравних ферментів.

Метіонін є третьою амінокислотою, яка часто може виявлятися лімітуючою або такою, що перебуває на межі недостатності в раціонах для свиней. Потреба у метіоніні змінюється залежно від віку тварин, фізіологічного стану, співвідношення між амінокислотами, забезпеченості вітамінами. За наявності в кормі достатньої кількості цистину, потреба у метіоніні знижується, адже цистин здатний замінити деяку частину метіоніну. Метіонін сприяє росту і розмноженню клітин, утворенню еритроцитів, бере участь в окислювально-відновних процесах, впливає на роботу печінки та щитовидної залози.

Треонін — амінокислота біологічно необхідна організму тварин для засвоєння інших амінокислот із шлунково-кишкового тракту. За нестачі треоніну в раціоні у тварин спостерігається зниження споживання корму і вгодованості, виснаження, затримка росту і розвитку м’язової тканини. Поросята у разі дефіциту в раціоні треоніну швидко стають виснаженими.

Потреба свиней в інших амінокислотах задовольняється завдяки вмісту їх у кормах. У нормах годівлі потребу свиней в сирому і перетравному протеїні, а також у чотирьох амінокислотах (лізин, метіонін+цистин, триптофан, треонін) показано в грамах на 1 голову за добу або в 1 кг повнораціонного комбікорму для свиней.

Для розрахунків потреб у протеїні й амінокислотах розраховують необхідну концентрацію їх у сухій речовині раціону та відсотковий вміст амінокислот у сирому протеїні.

Для одержання найвищої продуктивності, виникає потреба аналізу раціонів за наявністю та співвідношенням між собою й інших незамінних амінокислот.

Тепер вважають, що для забезпечення максимальної ефективності роботи свинарства необхідно забезпечити оптимальне співвідношення в раціонах тварин між лізином (першою незамінною амінокислотою, яка найчастіше за все лімітує продуктивність свиней) та обмінною енергією. Для окремих виробничих груп свиней оптимальними є такі співвідношення між цими показниками (лізин у грамах на 1 МДж ОЕ):

поросята до 20 кг — 0,95;

поросята 20−40 кг — 0,88;

молодняк свиней на відгодівлі 40−70 кг — 0,77;

молодняк свиней на відгодівлі 71−120 кг — 0,70;

свиноматки холості і першого періоду поросності - 0,45;

свиноматки другого періоду поросності і підсисних — 0,50;

кнури-плідники — 0,67.

Для ефективного засвоєння протеїну раціонів необхідно, щоб в 1 г лізину в складі протеїну раціону кількість інших амінокислот наближалась до таких значень (г): метіоніну+цистину — 0,6; треоніну — 0,66; триптофану — 0,19; ізолейцину — 0,6; лейцину — 1,1; гістидину — 0,39; фенілаланіну+тирозину — 1,2; валіну — 0,75; аргініну — 0,42.

Частка незамінних амінокислот має бути не менше 47% загальної кількості амінокислот, а перетравність сирого протеїну — близька до 80%.

Склад основних мінеральних добавок, що використовуються для приготування комбікормів для свиней зазначено в таблиці 3.

Таблиця 3 Склад основних мінеральних добавок, що використовуються для приготування комбікормів для свиней, %

Склад основних солей мікроелементів, що використовуються як добавки до комбікормів для свиней зазначено в таблиці 4.

Таблиця 4 Склад основних солей мікроелементів, що використовуються як добавки до комбікормів для свиней, мг/г

Серед чинників, які визначають повноцінність годівлі сільськогосподарських тварин, важливе місце посідають мінеральні речовини.

Вони входять до складу тіла і життєво важливих сполучень, беруть участь у процесах перетравлення, всмоктування, синтезу, розпаду і виведення речовин із організму, створюють сприятливе середовище для нормальної дії ферментів, гормонів, вітамінів; підтримують кислотно-лужну рівновагу і осмотичний тиск на потрібному рівні. У годівлі свиней з метою підвищення використання поживних речовин і продуктивності тварин слід контролювати вміст у раціонах таких мінеральних речовин, як кальцій, фосфор, натрій, хлор, калій, залізо, цинк, марганець, мідь, кобальт, йод, селен та ін. При балансуванні раціонів за мінеральними речовинами необхідно користуватися фактичними даними вмісту їх у кормах кожної біогеохімічної зони і конкретного адресного раціону. У разі відсутності таких даних можна іноді використовувати як орієнтовні величини вміст мінеральних речовин у кормах, наведених у довіднику. Після розрахунку кількості мінеральних речовин у тому або іншому раціоні порівнюють їх з потребами тварин за нормами. Якщо при порівнянні потреби тварин у мінеральних елементах із фактичним вмістом їх у раціоні виявляється нестача тієї чи іншої мінеральної речовини, то її компенсують відповідною мінеральною добавкою або сіллю мікроелементів. Норми мінеральних речовин наведено із розрахунку на 1 голову за добу і в кг повнораціонного комбікорму для свиней.

Під мінеральною поживністю кормів розуміють валовий вміст мінеральних елементів у кормах і виражають кількісно у грамах або міліграмах в 1 кг корму чи у відсотках у сухій речовині.

Залежно від кількості мінеральних елементів в організмі тварин чи у кормах їх поділяють на дві групи — макроелементи і мікроелементи.

Макроелементи знаходяться в організмі тварин у кількості від 1−2 до 0,01%. До них належать кальцій, фосфор, калій, натрій, магній, сірка і хлор.

Важливе значення має співвідношення між окремими елементами в раціонах, особливо між кальцієм і фосфором. Оптимальним вважають відношенням між кальцієм і фосфором у раціонах свиней — 1,2−1,5:1.

До мікроелементів відносять елементи, які знаходяться у незначній кількості - від 0,001 до 0,0001 і менше, але життєдіяльність організму без них неможлива. Це залізо, мідь, цинк, марганець, кобальт, йод, селен.

Концентрація вітамінів у вітамінних препаратах, що використовуються для приготування комбікормів для свиней, зазначена в таблиці 5.

Таблиця 5 Концентрація вітамінів у вітамінних препаратах, що використовуються для приготування комбікормів для свиней

Вітаміни є біологічно активними речовинами, яків ходять до складу ферментів і беруть участь в обміні речовин, виконуючи функції каталізаторів біохімічних реакцій, відіграють винятково важливу роль у підтриманні нормального здоров’я, забезпеченні високої продуктивності та відтворної здатності свиней.

Нестача у раціонах вітамінів призводить до нераціонального використання кормів, затримання росту й розвитку, а в деяких випадках і до загибелі тварин.

Вітаміни класифікують за їхнім відношенням до розчинників та фізіологічним значенням в обміні речовин в організмі тварин. За першою ознакою виокремлюють групу вітамінів, що розчиняються у жирах і розчинниках жирів, та групу вітамінів, розчинних у воді; з першої групи для годівлі тварин мають значення вітаміни A, D, E, K, з другої - вітаміни групи B, вітамін C.

У кормах для свиней найбільш дефіцитні вітаміни A, D, E, B₁, B₂, B₃, B₄, B₅, B₆, B₁₂, тому їхній вміст у раціонах слід постійно контролювати і за необхідності використовувати вітамінні препарати або премікси.

Вітамін A (ретинол), вітамін D (кальциферол), вітамін E (токоферол), вітамін B₁ (тіамін), вітамін B₂ (рибофлавін), вітамін B₃ (пантотенова кислота), B₄ (холін), вітамін B₅ (нікотинова кислота), вітамін B₆ (піридоксин), вітамін B₁₂ (ціанкобаламін).

2.2 Розрахунок енергетичної поживності кормів в енергетичних кормових одиницях (ЕКО) Назва корму: макуха лляна

2.3 Характеристика комбікормів, які використовуються в годівлі свиней Комбікорми — це складні однорідні сумішки очищених і подрібнених до необхідної величини різноманітних кормових засобів, які виготовляють за спеціальними науково обґрунтованими рецептами з урахуванням потреб тварин у поживних речовинах і фізіологічних властивостей кормів.

Комбікорми поділяються:

1. За рецептурою При нумерації (шифруванні) рецептів виходять з того, що шифр повинен містити наступну інформацію про даний рецепт:

— тип рецепту

— повновікову групу тварин, для якої призначено рецепт

— порядковий номер даного рецепту для даного виду і статево — вікової групи

— рік, в якому опублікований рецепт

2. За поживністю За поживністю відрізняють повнораціонні комбікорми, комбікорми — концентрати, білково-вітамінні добавки (БВД), премікси, комбікорми спеціального призначення.

Повнораціонні комбікорми використовують як єдиний біологічно повноцінний корм, який забезпечує тварин усіма інгредієнтами енергетичного, протеїнового, мінерального та вітамінного живлення.

При організації годівлі свиней розрізняють такі види комбікормів як комбікорм для поросят до 6 кг, комбікорм для поросят 6−12 кг, комбікорм для поросят 12−20 кг, комбікорм для поросят 20−40 кг, комбікорм для молодняку свиней на відгодівлі 40−70 кг, комбікорм для молодняку свиней на відгодівлі 71−120 кг, комбікорм для свиноматок холостих і першого періоду поросності, комбікорм для свиноматок другого періоду поросності і підсисних.

Комбікорм для поросят до 6 кг і 6−12 кг (пре-стартер) — комбікорм для поросят-сисунів. Призначення пре-стартерів привчити тварин до поїдання цих кормів. До складу включені високоцінні, легкорозчинні і перетравні корми.

Комбікорм для поросят 12−20 кг (стартер) — комбікорм для поросят у перші дні і тижні після відлучення від свиноматок. Включені легкоперетравні корми, збагачені біологічно активними речовинами, сприяють більш швидкому і безболісному переходу до використання кормів, специфічних для конкретного виду тварин і птиці.

Комбікорм для поросят 20−40 кг (гроуер) — комбікорм для підростаючих тварин.

Комбікорм для молодняку свиней на відгодівлі 40−70 кг — комбікорм першого періоду відгодівлі (фінішер — 1).

Комбікорм для молодняку свиней на відгодівлі 71−120 кг — комбікорм другого періоду відгодівлі (фінішер — 2).

.Комбікорм для свиноматок холостих і першого періоду поросності - комбікорм для холостих свиноматок і поросних в перші 84 дні поросності.

Комбікорм для свиноматок другого періоду поросності і підсисних — комбікорм для свиноматок в останні 30 днів поросності і підсисних.

Комбікорми — концентрати згодовують як доповнювані до основного раціону з грубих, соковитих, зелених або інших видів кормів. Склад і поживність таких кормів розраховують залежно від поживної цінності і структури раціону. Вони містять концентровані корми, а також мінеральні солі, вітамінні препарати і інші біологічно активні речовини. Використовуються при концентратно-коренеплідному, концентратно-картопляному і концентратно-трав'янистому типах годівлі свиней.

Білково-вітамінні (БВД) добавки одержують змішуванням згідно з рецептами, сировини рослинного і тваринного походження, вітамінів, амінокислот, солей макроі мікроелементів тощо.

Призначаються для балансування раціонів або збагачення комбікормів місцевого виробника. Залежно від вмісту в добавках протеїну, біологічно активних речовин і потреби в цих речовинах тварин різних видів, повновікових і виробничих груп білково-вітамінні добавки вводять у зернові суміші в кількості від 5 до 30% від маси. Згодовувати БВД (БВМД) у чистому вигляді неприпустимо.

При організації годівлі свиней розрізняють такі види білково-вітамінних добавок як білково-вітамінна добавка для поросят до 6 кг, білково-вітамінна добавка для поросят 6−12 кг, білково-вітамінна добавка для поросят 12−20 кг, білково-вітамінна добавка для поросят 20−40 кг, білково-вітамінна добавка для молодняку свиней на відгодівлі 40−70 кг, білково-вітамінна добавка для молодняку свиней на відгодівлі 71−120 кг, білково-вітамінна добавка для свиноматок холостих і першого періоду поросності, білково-вітамінна добавка для свиноматок другого періоду поросності і підсисних.

Рекомендована норма введення білково-вітамінної добавки до складу раціонів для поросят групи 6−12 кг — 30%, для поросят 12−20 кг — 25%, для поросят 20−40 кг — 20%, для молодняку свиней на відгодівлі 40−70 кг — 17,5%, для молодняку свиней на відгодівлі 71−120 кг — 15%, для свиноматок холостих і першого періоду поросності 15% і для свиноматок другого періоду поросності і підсисних — 20%.

Премікс — однорідна суміш подрібнених до необхідних розмірів мікродобавок і наповнювача, яка використовується для збагачення комбікормів і білково-вітамінних додатків.

Премікс у перекладі з латинської означає попередня суміш. Розрізняють такі попередні суміші: пре-премікси, премікси, білково-вітамінні добавки та білково-вітамінно-мінеральні добавки.

Пре-преміксами називають попередні суміші, які вводять до складу комбікормів у кількості до 0,5%. Преміксами прийнято називати попередні суміші, які вводять до складу комбікормів у кількості від 0,5 до 5%. Попередні суміші, які вводять до складу комбікормів у кількості 5−30% називають концентратами, або як було прийнято раніше, — білково-вітамінними, або білково-вітамінно-мінеральними добавками (БВД або БВМД). Премікси за складом поділяються на:

амінокислотні;

вітамінно-амінокислотні;

вітамінні; мінеральні;

комплексні.

За своїм призначенням премікси поділяються на:

— продуктивні;

— профілактичні;

— лікувальні;

— лікувально-профілактичні.

Комбікорм спеціального призначення — комбікорм для поросят при ранньому відлученні, лікувальні та інші; готують і використовують лише за призначенням.

3. За фізичним станом За фізичним станом розрізняють комбікорми розсипні, гранульовані та у вигляді крупки.

3. Нормована годівля різних статево-вікових груп свине

3.1 Годівля кнурів-плідників Особливістю годівлі кнурів є те, що загальна кількість кормів на одну годівлю повинна бути в межах 2−3% від їх живої маси. Кнурам не слід згодовувати багато об'ємистих кормів. У період інтенсивного статевого використання у кнурів підвищується інтенсивність обміну речовин, внаслідок чого потреба в поживних речовинах підвищується. Це потрібно враховувати при складанні раціонів для кнурів.

Потреба кнурів в поживних речовинах залежить від віку, живої маси та інтенсивності використання. Якщо у використанні кнурів є значні перерви, то необхідно занизити норми годівлі: дорослим кнурам живою масою 200−250 кг — на 10%, живою масою 250−350 кг — на 20%. Тип годівлі кнурів — концентратний, за якого на концентровані корми припадає 80−85% поживності раціону. Плідникам щоденно на одну голову за добу згодовують по 3−4 кг концкормів у вигляді сумішки з ячменю, кукурудзи, пшениці, вівса, гороху, макухи або спеціальних комбікормів.

Норми енергетичної годівлі дорослих кнурів розраховані на інтенсивне використання на протязі всього року і складають на 100 кг живої маси 1,5 корм. од. (16,6 МДж ОЕ). В 1 кг сухої речовини раціону повинно бути 1,2 корм. од. (13,9 МДж ОЕ). Оптимальним рівнем надходження перетравного протеїну в раціоні в період помірного використання є 120 — 125, інтенсивного -130 — 150 г на 1 кормову одиницю.

В розрахунку на 1 кормову одиницю в раціоні для кнурів-плідників повинно бути критичних амінокислот: лізину — 7,4 г, метіоніну + цистину — 4,2 г, «сира» клітковина — не повинна перевищувати 7% від сухої речовини, або на 1 корм. од. — 55 г. У раціонах для кнурів у розрахунку на 1 кг сухої речовини повинно бути 9,3 г кальцію, 7,6 г фосфору і 5,8 г кухонної солі.

Обов’язковою умовою повноцінної годівлі кнурів є контроль за наявністю в кормах мікроелементів (особливо гостродефіцитних — кобальту, цинку, марганцю, міді, йоду), яким відводиться важливе значення як біохімічним каталізаторам у процесі метаболізму. Із розрахунку на 1 кг сухої речовини їх повинно бути: заліза — 116 мг. міді 17 мг, цинку — 87 мг, марганцю — 47 мг, кобальту — 1,7 мг, йоду — 0,35 мг.

У відповідності до норм раціони для кнурів повинні бути забезпечені необхідною кількістю вітамінів A, D, Е та групи В, нестача яких може різко понизити використання поживних речовин, погіршити якість сперми та привести до захворювань. На 1 корм. од. необхідно мати: кальциферолу — 0,47 тис. МО, токоферолу — 36,7 мг, каротину — 9 мг, тіаміну — 2,0 мг, рибофлавіну — 4,5 мг, пантотенової кислоти — 1 мг, холіну — 1,0 мг, аскорбінової кислоти — 63,3 мг, піридоксину — 3,27 мг, ціанокобаламіну — 22,7 мкг.

При годівлі кнурів застосовують концентратні типи раціонів: концентровані корми — 85 — 90%, соковиті - 5 — 10%, трав’яне борошно — 5%. Основу раціону складають зернові злакові корми: овес, ячмінь, просо, жито, пшениця, кукурудза (додається в невеликій кількості, тому що одностороннє її збільшення в структурі раціону веде до ожиріння).

Годують кнурів згідно раціону який має таку структуру: зернові корми — 70%, висівки — 10%, протеїнові корми — 20% (у т.ч.: тваринні корми — 2,5%).

Добавки: сіль кухонна, крейда кормова, монокальційфосфат, премікс. Годують кнурів 2 рази на добу. Сухі кормосуміші чи комбікорми згодовують зволоженими водою, збираним молоком або сироваткою. До суміші концкормів із розрахунку на одну голову щоденно додають по 16−20 г кухонної солі або по 4,5−5 г на одну кормову одиницю. Напувають тварин чистою водою без обмеження з корит чи автонапувалок[5].

Таблиця 8 Раціон годівлі кнурів-плідників на 1 голову за добу. Жива маса 150−200 кг.

Таблиця 9 Структура раціону годівлі кнурів-плідників

Таблиця 10 Аналіз раціону годівлі кнурів-плідників

3.2 Годівля свиноматок холостих і першого періоду поросності

Годівля свиноматок холостих Добрий догляд і повноцінна годівля свиноматок перед паруванням створюють всі необхідні умови для повного запліднення, підвищення плодючості і успішного розвитку поросят в ембріональному періоді.

Здорові, нормально розвинуті і досить вгодовані свиноматки приходять в охоту через кожні 19−21 день. У більшості маток під час тічки і охоти виділяється в кожному яєчнику 15 — 17, а в окремих випадках 20 — 25 яйцеклітин. Вже через 48 годин після овуляції частина яйцеклітин (біля 6%) помирає до 45 — денного розвитку; смертність зародка в середньому складає 22% від початкової його кількості. Встановлено, що при недостатній годівлі у маток яєчники в середньому на 10 — 15%, а в окремих випадках навіть на 20% не досягають нормальних розмірів.

При концентратному типі годівлі у молодих підростаючих свинок спостерігається значне зниження кількості фолікулів, деяке зменшення в об'ємі яйцеклітин і сповільнюється дроблення зигот, тоді як у тварин, що одержували в денній нормі годівлі 75% концентрованих, 20% соковитих і 5% грубих кормів, цього не спостерігалось.

Треба стежити за тим, щоб у раціоні холості свиноматки одержували не менше 80 — 100 г перетравного протеїну на 1 кормову одиницю. На 1 кормову одиницю потрібно в раціоні забезпечити: лізину — 5,7; метіонину + цистину — 3,4; кальцію — 8,3; фосфору — 7,0; кухонної солі - 6 г; каротину — 11 мг; клітковини не більше 11% від сухої речовини.

Якщо парування маток проводиться в підсисний період, то їх слід годувати обов’язково за нормами для підсисних маток.

Годують холостих маток групами двічі на добу. Напувають їх завжди свіжою водою досхочу, не менше трьох разів на добу.

Годівля поросних свиноматок Поросність (вагітність) у свиней триває 112 — 116 днів. У поросний період треба уважно стежити за правильною годівлею маток, бо це є одним з найважливіших моментів які забезпечують одержання повноцінного, здорового приплоду і добрий стан здоров’я матки. Поросна матка повинна одержувати достатню кількість поживних речовин на підтримку життя і на розвиток плоду, щоб вона на день опоросу мала добре розвинених поросят і була б сама в добрій племінній кондиції.

Норма годівлі

Обмінна енергія 11,05 МДж; енергетичні к.од. 1,10; суха речовина 0,86 кг; сирий протеїн 160 г; перетравний протеїн 120 г; сира клітковина 70 г; лізин 7 г; метіонін + цистин 4 г; триптофан 1 г; сіль кухонна 5 г; кальцій 10 г; фосфор 8 г; залізо 70 мг; мідь 15 мг; цинк 75 мг; марганець 40 мг; кобальт 1,5 мг; йод 0,3 мг; вітамін А, тис. МО 5; вітамін D, тис. МО 0,5; вітамін Е 35 мг; вітамін В1 2,2 мг; вітамін В2 6 мг; вітамін В3 20 мг; вітамін В4 1000 мг; вітамін В5 70 мг; вітамін B12 25 мкг; До раціонів тварин вводять тільки доброякісні корми. У першу половину поросності корми свиноматкам задають 2 рази. При цьому тварин постійно забезпечують чистою питною водою.

На комплексах свиноматок годують повнораціонними комбікормами типу СК-1−5, до складу яких входять зернові злакові корми, соняшниковий та соєвий шроти, рибне й м’ясо-кісткове борошно, кормові дріжджі, премікс. Рекомендоване співвідношення кормів і кормових добавок у раціонах поросних свиноматок: зернові корми — 75%, висівки — 10%, протеїнові корми — 12%, сіль кухонна — 0,5%, монокальційфосфат — 0,5%, крейда кормова — 1,0%, премікс — 1,0%[5].

Таблиця 11 Склад і поживність 1 кг комбікорму для свиноматок холостих і першого періоду поросності. Жива маса -140 кг. Добова норма згодовування повнораціонного комбікорму — 2,8 кг.

Таблиця 12 Структура 1 кг комбікорму для свиноматок холостих і першого періоду поросності

Таблиця 13 Аналіз 1 кг комбікорму для свиноматок холостих і першого періоду поросності

3.3 Годівля свиноматок другого періоду поросності і підсисних Ефективність відтворення, кількість і якість одержуваного приплоду значною мірою залежать від забезпечення свиноматок всіма необхідними поживними речовинами, особливо за умов утримання протягом року в закритих приміщеннях.

Свиноматка повинна постійно перебувати у стані середньої вгодованості. На плодючості і молочності тварин несприятливо позначається як надмірне ожиріння, так і виснаження. На свинофермах і промислових комплексах свиноматок годують повнораціонними кормо сумішками або комбікормами із легко перетравних компонентів. Щоб не допустити перегодовування тварин, за таких умов ретельно контролюють рівень годівлі.

Тому годувати підсисних свиноматок необхідно так, щоб повністю відшкодовувати витрати організму на підтримку життєдіяльності та виробництво молока. За нестачі в раціоні протеїну кількість білка у молоці знижується до 4%, тварини за два місяці лактації втрачають до 30 кг і більше живої маси. Якщо свиноматок годують раціонами, бідними на протеїн, але багатими на енергію, то вони виділяють молоко з 8−10% жиру, але бідне на білок. Це призводить до розладу травлення, сповільнення росту та збільшення відходу поросят.

Норма годівлі

Обмінна енергія 11,05 МДж; енергетичні к.од. 1,10; суха речовина 0,86 кг; сирий протеїн 175 г; перетравний протеїн 125 г; сира клітковина 70 г; лізин 7 г; метіонін + цистин 6 г; триптофан 1 г; сіль кухонна 5 г; кальцій 10 г; фосфор 8 г; залізо 100 мг; мідь 15 мг; цинк 75 мг; марганець 40 мг; кобальт 1,5 мг; йод 0,3 мг; вітамін А, тис. МО 5; вітамін D, тис. МО 0,5; вітамін Е 35 мг; вітамін В1 2,2 мг; вітамін В2 6 мг; вітамін В3 20 мг; вітамін В4 1000 мг; вітамін В5 70 мг; вітамін B12 25 мкг.

Основу раціонів для свиноматок має складати суміш концентрованих з додаванням невеликої кількості соковитих кормів для синтезу молока. У господарствах, які виробляють свинину на кормах власного виробництва, у зимовий період раціони для підсисних свиноматок включають 3,5—5,0 кг зернових кормів (пшениці — 20−25%, ячменю — 35—40, вівса — 5−10, кукурудзи — 15−20%, невелику кількість макухи, гороху та ін.), 3−8 кг соковитих кормів, 0,5−0,8 кг трав’яного чи сінного борошна. Добрими соковитими кормами для лактуючих свиноматок є буряки, гарбузи, морква, картопля, комбінований силос. Сприятливо впливають на молочність корми тваринного походженнязбиране молоко, м’ясо-кісткове, рибне борошно, сироватка. У літній період до раціонів підсисних свиноматок входять суміш концкормів — 75−80% за поживністю та трава бобових — 15−20%. Улітку свиноматок з поросятами бажано випасати. До раціонів тварин вводять тільки доброякісні корми, без ознак псування[3].

Таблиця 14 Склад і поживність 1 кг комбікорму для свиноматок другого періоду поросності і підсисних. Жива маса -160 кг. Добова норма згодовування повнораціонного комбікорму — 4,0 кг.

Таблиця 15 Структура 1 кг комбікорму для свиноматок другого періоду поросності і підсисних

Таблиця 16 Аналіз 1 кг комбікорму для свиноматок другого періоду поросності і підсисних

3.4 Годівля 6−12 і 12−20 кг Молоко свиноматки у перші дні життя поросят-сисунів є єдиним кормом. Для вирощування здорових і міцних поросят необхідно якомога раніше дати можливість одержати молозиво новонародженим поросятам. Саме молозиво, яке багате на білок і особливо на у-глобуліни і забезпечує організм поросят імунними тілами, підвищуючи цим самим резистентність їх організму Поросята вже з 3—4-го дня життя необхідно забезпечувати чистою водою.

При відсутності вільного доступу до води вони п’ють сечу, що викликає шлункові захворювання. Молоко свині бідне на солі заліза, яке входить до складу гемоглобіну крові. Вже в перші дні життя вміст гемоглобіну в крові поросят швидко знижується. Для попередження анемії їм вводять спеціальні препарати. На 1 кг живої маси поросята за першу декаду життя споживають 175−197 г материнського молока, за другу 110−120, за третю — 61−68, за четверту лише 33−40 г, а потім все менше. Якщо потребу поросят у поживних речовинах за рахунок материнського молока в першу декаду після опоросу прийняти за 100%, то за другу декаду вона буде забезпечена на 67,5%, за третю — на 42, за четверту — 25,6, за п’яту — на 14,4, за шосту — на 7,5%. Таким чином, інтенсивність росту поросят вже з третьої декади життя в основному залежить від повноцінності їх підгодівлі. Молодняк, який рано приучений до підгодівлі, краще розвивається, має вищі середньодобові прирости. Підгодівля поросят з раннього віку концентрованими, грубими і соковитими кормами сприяє розвитку органів травлення, посиленню секреторної діяльності і в кінцевому результаті більш ефективному використанню кормів дорослими тваринами. Рекомендована схема годівлі поросят 6−12 кг і 12−20 кг у період вирощування зазначена в таблиці

Таблиця 17 Схема годівлі поросят у період вирощування

Таблиця 18 Склад і поживність 1 кг комбікорму для поросят живою масою 12−20 кг. Середньодобовий приріст — 450 г. Добова норма згодовування повнораціонного комбікорму — 0,8 кг.

Таблиця 19 Структура 1 кг комбікорму для поросят живою масою 12−20 кг

Таблиця 20 Аналіз 1 кг комбікорму для поросят живою масою 12−20 кг

3.5 Годівля поросят живою масою 20−40 кг Вирощування поросят масою 20−40 кг є таким же відповідальним, як і в підсисний період.

Незбалансована годівля поросят призводить до затримки росту і неефективного використання корму. Кормові раціони для молодняку мають бути збалансовані щодо перетравного протеїну, мінеральних речовин, вітамінів. Особливо важливе значення відіграє перетравний протеїн. Збільшення в раціоні перетравного протеїну сприяє поліпшенню росту і розвитку підростаючої тварини.

Із всіх незамінних амінокислот найбільш важливими у живленні свиней є лізин, метіонін і триптофан. У зв’язку з цим рекомендується в умовах виробництва поки що проводити балансування раціонів не за всіма 10 незамінними, а лише за трьома зазначеними амінокислотами. На основі цих даних і проводять балансування кормових раціонів для поросят за амінокислотами.

Велике значення для росту і розвитку поросят мають макроелементи кальцій, фосфор, та мікроелементи (залізо, мідь,). Кальцій і фосфор потрібні в основному для утворення і росту кісток, зубів та забезпечення нормального обміну речовин в організмі.

Кальцій в рослинних тканинах утворює складні сполуки з протеїнами. Кальцій, як і фосфор, міститься в рослинних кормах і кормах тваринного походження. Багаті на кальцій листя і стебла бобових рослин (в сухій речовині міститься біля 1 — 1,5%), небагато кальцію в сіні та сухій речовині коренеплодів (біля 0,2 — 0,3%) дуже мало в зерні і насінні (0,05 -0,15%). Фосфор міститься як у кормах тваринного походження, так і в рослинних кормах. Із рослинних кормів задовільним джерелом фосфору є зерно. Зерно вівса, кукурудзи, ячменю містить в сухій речовині біля 0,3 -0,4% фосфору. Залізо входить до складу гемоглобіну крові, ряду ферментів та ядра речовин клітини, бере участь в утворенні крові і окислювальних процесах, які відбуваються в організмі. Особливо велике значення має залізо в живленні поросят, котрі через нестачу його в молоці свиноматки і в кормах затримуються в рості, хворіють на анемію (недокрів'я) і часто гинуть.

Особливо велике значення в годівлі молодняку свиней мають вітаміни: А, В, О, С, РР. Вітамін, А сприяє більш посиленому росту і запобігає захворюванню епітеліальних тканин поросят. Вітаміни В1 і В2 стимулюють ріст і розвиток тварин. Тіамін (Ві) бере участь у вуглеводному обміні. Помічено, що потреба в тіаміні (Ві) зростає в міру збільшення кількості вуглеводів у добовому раціоні. Нестача або цілковита відсутність вітаміну В2 (рибофлавіну) у кормі супроводжується затримкою в рості, випаданням шерсті, захворюванням шкіри і очей. Відсутність вітаміну В: призводить до спаду інтенсивності тканинного дихання і обміну речовин. Вітамін В (антирахітний) нормалізує обмін кальцію.

Норма годівлі Обмінна енергія 11,1 МДж; енергетичні к.од. 1,10; суха речовина 0,86 кг; сирий протеїн 170 г; перетравний протеїн 135 г; сира клітковина 50 г; лізин 8 г; метіонін + цистин 5 г; триптофан 2 г; сіль кухонна 5 г; кальцій 8 г; фосфор 6.5 г; залізо 65 мг; мідь 10 мг; цинк 50 мг; марганець 40 мг; кобальт 1,0 мг; йод 0,2 мг; вітамін А, тис. МО 2.5; вітамін D, тис. МО 0,25; вітамін Е 25 мг; вітамін В1 2,0 мг; вітамін В2 2.5 мг; вітамін В3 12.0 мг; вітамін В4 870 мг; вітамін В5 50 мг; вітамін B12 20 мкг.

Рекомендоване співвідношення кормів і кормових добавок у раціонах поросят 20 — 40 кг: зернові корми — 75%, висівки — 5,0%, протеїнові корми — 17%, сіль кухонна — 0,35%, монокальційфосфат — 0,65%, крейда кормова — 1,0%, премікс — 1,0%.

При незбалансованій годівлі поросят у віці до 4-х місяців найчастіше реєструються такі хвороби: рахіт, гіповітамінози А, групи В, паракератоз, набрякова хвороба, ентеровірусний гастроентерит, дизентерія, респіраторні і паразитарні (аскаридоз, езофагостомоз, балантидіаз) та інші хвороби[6].

Таблиця 21 Склад і поживність 1 кг комбікорму для поросят живою масою 20−40 кг. Середньодобовий приріст — 650 г. Добова норма згодовування повнораціонного комбікорму — 1,6 кг.

Таблиця 22 Структура 1 кг комбікорму для поросят живою масою 20−40 кг

Таблиця 23 Аналіз 1 кг комбікорму для поросят живою масою 20−40 кг

3.6 Годівля молодняку свиней на відгодівлі живою масою 40−70 кг

Інтенсивна відгодівля свиней дозволяє одержувати висоякісну свинину з високим вмістом білка і помірним — жиру.

Організація інтенсивної м’ясної годівлі ґрунтується на використанні біологічної закономірності росту молодняку свиней. Суть її полягає у нерівномірності росту м’язової і жирової тканин. Найінтенсивніше м’язова тканина наростає у віці від 2,5−3 до 5−6 міс. Починаючи від 6 до 8−9 міс. інтенсивність росту м’язової тканини знижується, а жирової - зростає. Якщо у складі приросту 4-місячного молодняку вміст білка складає 13,0%, жиру — 24,5, води — 59,1, золи — 3,4% за калорійності 1 кг — 12,8 МДж, то у складі приросту 10-місячного підсвинка — відповідно, 6,2, 65,8, 23 і 5% та 27,6 МДж.

З віком значно збільшується відкладання у прирості жиру, зменшується вміст води і більше ніж удвічі зростає енергоємність приросту. У зв’язку з цим слід прагнути до одержання максимальних приростів живої маси молодняку до 6-місячного віку.

Найвигідніше здійснювати інтенсивну відгодівлю на високому рівні енергетичного живлення. Чим вищі середньодобові прирости, тим вища потреба тварин в енергії з розрахунку на одиницю живої маси і тим нижчим повинен бути вміст клітковини у сухій речовині раціону. Проте не всі господарства мають високоякісні і повноцінні корми для одержання приростів 750−800 г. Тому залежно від конкретних господарських умов використовують один із трьох варіантів норм, запропонованих на період вирощування і відгодівлі молодняку від 40 до 120 кг з розрахунку одержання середньодобових приростів живої маси 500−550 г, 600−650 і 750−800 г.

У разі планування середньодобових приростів живої маси за період 550 г підсвинку з розрахунку на 100 кг живої маси під час вирощування від 40 до 70 кг необхідно 4,2 к. од. (46,3 МДж) за концентрації енергії не менше 1,16 к. од. (12,7 МДж ОЕ) в 1 кг сухої речовини і вмісту з розрахунку на 1 к. од. перетравного протеїну не менше 95 г, клітковини не більше 60 г За рівня 650 г середньодобового приросту підсвинку на 100 кг живої маси необхідно під час вирощування від 40 до 70 кг 4,8 к. од. за концентрації енергії не менше 1,22 к. од. (13,5 МДж ОЕ) в 1 кг сухої речовини і вмісту на 1 к. од. перетравного протеїну не менше 100 г, клітковини не більше 50 г.

За рівня 800 г середньодобового приросту підсвинку на 100 кг живої маси необхідно під час вирощування від 40 до 70 кг 5,8 к. од. (63,9 МДж ОЕ) за концентрації енергії 1,28 к. од. (14,1 МДж ОЕ) в 1 кг сухої речовини і вмісту на 1 к. од. перетравного протеїну не менше 105 г і клітковини не більше 44 г. Отже, чим більші середньодобові прирости плануються, тим вищою у сухій речовині має бути концентрація енергії і поживних речовин та меншою — клітковини.

Під час нормування годівлі ростучих відгодівельних свиней особливу увагу приділяють забезпеченню поголів'я незамінними амінокислотами: лізином, метіоніном+цистином, триптофаном, треоніном. У сухій речовині за живої маси від 40 до 70 кг необхідно лізину 0,7−0,73%, метіоніну + цистину — 0,45−0,47 ;

В умовах групового утримання тварин у закритих приміщеннях кількість кальцію і фосфору в сухій речовині раціонів молодняку живою масою від 40 до 70 кг становить, 0,84 і 0,7%. Для задоволення потреби у натрії і хлорі до раціону включають 0,58% кухонної солі від сухої речовини. Слід здійснювати і ретельне нормування мікроелементів і вітамінів у сухій речовині згідно з існуючими нормами, які рекомендовані однаковими незалежно від приросту живої маси за період вирощування приросту живої маси 600−700 г за добу і досягнення живої маси 100−120 кг у віці 6,5−7,5 міс., за витрати кормів на 1 кг приросту не більше 4—4,5 к. од., або 44,4−50 МДж обмінної енергії[3].

Таблиця 24 Склад і поживність 1 кг комбікорму для молодняку свиней на відгодівлі живою масою 40−70 кг. Середньодобовий приріст — 750 г. Добова норма згодовування повнораціонного комбікорму — 2,4 кг.

Таблиця 25 Структура 1 кг комбікорму для молодняку свиней на відгодівлі живою масою 40−70 кг

Таблиця 26 Аналіз 1 кг комбікорму для молодняку свиней на відгодівлі живою масою 40−70 кг

3.7 Годівля молодняку свиней на відгодівлі живою масою 71−120 кг У разі планування середньодобових приростів живої маси свиней на 2 етапі відгодівлі за період 550 г підсвинку з розрахунку на 100 кг живої маси під час вирощування від 70−120 кг необхідно 3,8к. од. (3,96 МДж) за концентрації енергії не менше 1,22 к. од. (13,9 МДж ОЕ) в 1 кг сухої речовини і вмісту з розрахунку на 1 к. од. перетравного протеїну не менше 85 г, клітковини не більше 62 г За рівня 650 г середньодобового приросту підсвинку на 100 кг живої маси необхідно під час вирощування від 70−120 кг 4,2 к. од. за концентрації енергії не менше 1,28 к. од. (14,1 МДж ОЕ) в 1 кг сухої речовини і вмісту на 1 к. од. перетравного протеїну не менше 90 г, клітковини не більше 55 г За рівня 800 г середньодобового приросту підсвинку на 100 кг живої маси необхідно під час вирощування від 70−120 кг 4,6 к. од. (50,6 МДж ОЕ) за концентрації енергії 1,34 к. од. (14,7 МДж ОЕ) в 1 кг сухої речовини і вмісту на 1 к. од. перетравного протеїну не менше 95 г і клітковини не більше 48 Отже, чим більші середньодобові прирости плануються, тим вищою у сухій речовині має бути концентрація енергії і поживних речовин та меншою — клітковини.

Під час нормування годівлі ростучих відгодівельних свиней особливу увагу приділяють забезпеченню поголів'я незамінними амінокислотами: лізином, метіоніном+цистином, триптофаном, треоніном. У сухій речовині за живої маси від 70−120 кг необхідно лізину 0,6−0,65%, метіоніну + цистину -0,39−0,42%;

В умовах групового утримання тварин у закритих приміщеннях кількість кальцію і фосфору в сухій речовині раціонів молодняку живою масою від 70−120 кг становить, відповідно, 0,81 і 0,67% Для задоволення потреби у натрії і хлорі до раціону включають 0,58% кухонної солі від сухої речовини Склад раціонів для м’ясної відгодівлі свиней у господарствах різного типу неоднаковий. На великих промислових комплексах та деяких господарствах для інтенсивної м’ясної відгодівлі молодняку свиней використовують повнораціонні комбікорми типу СК.

Наприклад, на комплексах з відгодівельним поголів'ям на 54- 108 тис. голів протягом року у другий період (жива маса 69−112 кг) — по 2,8 кг комбікорму СК-31. При цьому, добова даванка комбікорму змінюється подекадно у міру росту тварин.

Рекомендоване співвідношення кормів і кормових добавок у раціонах молодняку свиней на відгодівлі живою масою 71−120 кг — зернові корми — 75%, висівки — 10%, протеїнові корми — 12%, сіль кухонна — 0,5%, монокальційфосфат — 0,5%, крейда кормова — 1,0%, премікс — 1,0%.

Норма годівлі

Обмінна енергія 11,08 МДж; енергетичні к.од. 1,11; суха речовина 0,86 кг; сирий протеїн 150 г; перетравний протеїн 115 г; сира клітковина 60 г; лізин 6 г; метіонін + цистин 4 г; триптофан 1 г; сіль кухонна 5 г; кальцій 6 г; фосфор 5 г; залізо 70 мг; мідь 10 мг; цинк 50 мг; марганець 40 мг; кобальт 1,0 мг; йод 0,2 мг; вітамін А, тис. МО 2,2; вітамін D, тис. МО 0,2; вітамін Е 25 мг; вітамін В1 1,7 мг; вітамін В2 2,5 мг; вітамін В3 12,0 мг; вітамін В4 870 мг; вітамін В5 50 мг; вітамін B12 20 мкг[3].

Таблиця 27 Склад і поживність 1 кг комбікорму для молодняку свиней на відгодівлі живою масою 71−120 кг. Середньодобовий приріст — 850 г. Добова норма згодовування повнораціонного комбікорму — 2,8 кг.