Вечорниці та народні звички

Господиня.

Господи! Як подумаєш, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать…

Зовсім не те тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще і не починалися. Ой-йой-йой, куди це все поділося.

Дівчина.

Добрий вечір вашій хаті,.

Уклін господині.

Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

Добрий вечір, господине, Славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Господиня.

Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Просимо, просимо.

Дівчина.

Аби щастя було в хаті.

Щоб усі були багаті,.

Аби було любо, мило, Аби всі були щасливі.

Господиня.

Будем з вами добрі щирі,.

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе Матір світу — Матір Божа.

Дівчина.

Які пахощі! Напевно все смачно.

Господиня.

Смачне — то воно смачне, але основної страви — калити — ще нема. Сьогодні ж Андріїв вечір, а найвеличніша ознака його — калита.

Дівчина.

Ой дівчата мені страшно. Мені аж страшно їх перекладати.

Дівчина.

Не бійся, від долі нікуди не втечеш.

Дівчина.

(перекладає дрова).

Вдівець, молодець, вдівець, молодець!!!

Господиня.

От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі вийти за молодого парубка.

Дівчина.

Ой дівчата. А як я вчора ворожила. Уже, коли надворі темно стало, вийшла я нібито до комори, а сама хутчіш на вулицю. Стала від воріт стовпці рахувати. Рахую собі: «Вдівець, молодець, вдівець…» Раптом чую — хтось іде назустріч. Я заховалась за кущем. Ну, думаю, раз не вдалось поворожити за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його буде звати. І тільки-но перехожий порівнявся з кущем, як вискочу, як заверещу: «Дядьку, як Вас звати?» А дядько з переляку аж присів. Треба було бачити, як він тікав — швидше вітру — і дороги не вибирав.

Дівчина.

То тобі знак такий. Не бути тобі цього року у парі.

Господиня.

Годі, дівчата, теревені розводити. Підкинь дров у піч, швидко замісимо калиту.

У її приготуванні мають брати участь всі дівчата, скільки б їх тут не було. Робимо її з тіста солодкого, у вигляді тонкого коржа. Рік стончився — кажуть у народі. Місити починає найстарша дівка, закінчує наймолодша.

Господиня.

Додамо до тіста яєць, меду, маку, або наша калита смачнішою була.

А ти Наталочко скропи перед калитою дорогу. Ось уже піч вогнем надихалась і напалилась. Час її до печі саджати.

Дівчина.

Водице, студенице:

Окропи калиті дорогу, до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні, веселі.

Дівчина.

Гарною буде наша калита. Круглою, наче сонечко, наче віночок. Поки вона спечеться, поведемо хоровод.

Господиня.

А тепер — гайда надвір. Ось уже й місяць зійшов над горою.

Дівчина.

Сонце до заходу, а коноплі до сходу.

Калитою радію, конопельки сію.

Підтикачкою волочу, бо заміж вийти хочу.

Дай, доле, знати, з ким життя буду мати.

Перехожий.

Дівчата, позичте борони!

Дівчата.

Борона у вівсі.

Перехожий.

Виходьте заміж всі.

Дівчата.

Дядьку, де ключі?

Перехожий.

У вівсі, щоб посивіли всі!

Перехожий.

Ні, ні, у пшениці. Щоб ви усі були молодиці.

Дівчата.

Дякуємо.

Дівчина.

А давайте це так погадаємо. Кинемо хустки в миску і підкинемо її. Чия хустка випаде першою, та дівчина найшвидше заміж вийде.

Господиня.

Дівчатонька, до хати. Подивіться на нашу калиту, яка вона кругла, запашна, красою і теплом всю оселю звеселила.

Дівчина.

Там щось стукнуло.

Дівчина.

Та ні почулося.

Дівчина.

То ти хотів нам шкоди наробити.

Хлопець.

Відпустіть, благаю.

(співає).

Чи я батьку не доріс, Чи я батьку переріс, Що не рублена хата, Що не люблять дівчата.

Дівчина.

Ой і розчулив ти нас. Що ж йому придумати за те, що нам заважав?

Хлопець.

Я не заважатиму більше, а як відпустите, цілу ватагу хлопців приведу.

Дівчата.

Гаразд.

Дівчина.

Ну, нехай іде. А ми тим часом пісеньку веселу заспіваєм про Оксанку, вмілу вишивальницю.

Хлопець

Дівчата, дівчата! До хати пустіть.

Дівчина.

(до дівчат) О, хлопці вже йдуть.

(до хлопців) Гарненько просіть!

Дівчина.

Агов? Хто такий?

Хлопець.

Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!

Дівчина.

Не пустимо до хати, бо вас дуже багато.

Хлопець.

Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Дівчина.

А візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.

Хлопець.

Біла курка ряба, перебита нога.

Хто, хто перебив?

Чотири лозини, п’ята палка, Виходь до нас, Наталка.

Дівчина.

Назарко, Назар пішов на базар, Купив порося, воно вирвалося.

Хлопець.

Дівчатонька, голубятонька, ми не сваритися прийшли, а миритися. Сьогодні ж Андріїв вечір.

Дівчина.

Заходьте вже. Але за це мусите нам пісню заспівати.

Хлопець.

А що? І заспіваємо.

Дівчина.

От-от, ви тільки уві сні і можете героями бути.

Хлопець.

А вам би лише насміхатися. Краще, Наталочко, бери качаточку, добре тісто мішай, вареники подавай.

Дівчина.

(співає).

З'їж Андрійку пиріжок, він дуже смачненький.

А у ньому в середині мачечок дрібненький.

Андрійко.

(співає).

Чи ти, дівко, зроду-віку Пирогів не їла, Що ти свої пироги Клоччям начинила.

Нехай тебе лихий знає.

З цими пирогами.

Ти би краще розкидала.

Їх помежи псами.

Дівчина.

А давайте і справді пса приведемо. Покладемо на підлогу кожна свого вареника. Чий вареник собака з'їсть першим, та якнайскоріше вийде заміж, коли ж обнюхає і не займе, то ще не скоро, а як забере їство і побіжить в куток — вийде в чуже село.

Дівчина.

Пустила ня моя мати та й на вечорниці,.

А там хлопці чорнобриві плетуть рукавиці.

Рукавиці виплітали, весело співали, А музики як заграли, ще й затанцювали.

Хлопець.

Я не можу забути, як Андрій в діда козу крав.

Андрій козу веде, Андрієва коза не йде.

Він її уздою — вона його гузою.

Він її віжками — вона його ріжками.

Його дідо дігнав і козу відібрав.

То ми ледве сюди втікли, Але дід нас і тут знайшов.

Дід Василь.

Доброго вечора вам, дівчатонька, красні, та хлопці, соколи ясні. Не сидиться мені старому коло баби на печі. Коли вона заснула я тишком-нишком вибрався з хати і пришкандибав до вас.

Хлопець.

Розкажіть, діду, як ви на вечорниці ходили.

Дід Василь.

Добре, слухайте. Колись давно ще мій дідусь мені розповідали, що як ідеш на вечорниці, то обов’язково якусь нечисту силу зустрінеш. Ото одного разу причесався гарно, вбрався, та й іду на вечорницю. Ніч. Темно. На небі ні зіроньки. Чую, щось за мною біжить. Пройшов одну вулицю — біжить, другу — біжить, третю — біжить. Ну, думаю, точно відьма. Зайшов за ріг вулиці і тільки щось наблизилось до мене, то я кілок в руки та як уперіщив! Відьма повернулась й ходу!

Над ранок повертаюсь з вечорниць, а сполоханий батько до мене. «Сину, — каже, — йдемо швидше свиню дорізувати, бо якийсь дурень їй вночі так рило розбив, що вона до вечора не доживе» .

Хлопець.

То ви, діду, нівроку собі були.

Дід.

Та чого був, я і зараз нівроку. Із вашими дівчатами і ще краще за вас станцюю.

Дівчина.

Ото парубки були. Не рівня нашим теперішнім. Їм би зараз лише добре поїсти.

Хлопець.

Дівчата, ви знову за своє?

Дівчата.

Ой піду я на Андрея, На Андрея файно На Андрея будуть хлопці ;

Іван та Михайло.

Хлопці.

Ой дівчино, дівчинонько, Яка ти, яка ти, За хлопцями зазираєш, Не підметеш хати.

Дівчата.

Ой, Василю, Василечку, Василю, Василю, Я до тебе не говорю, Не натягай шию.

Хлопці.

Ой кувала зозуленька, Та й сіла на дубі.

Були б ви, дівчата файні,.

Як мали б всі зуби.

Дівчата.

Ой кувала зозуленька В селі на Заріччю,.

Є у всіх нас файні зуби, Ще і вам позичим.

Ви, хлоп’ята гонорові,.

Файно виводили, Все дно наше буде зверху, Що б ви не робили.

Господиня.

Але й гармидер вчинили. Давайте краще хоровод заведемо, такий, який в мої часи водили.

Хлопці.

Водим, водим хоровод, хто набрав водиці в рот, тихо, скромно й до лиця вибирає молодця.

Хлопець.

Мене звати Тарас, хазяйський син. Багатий. Маю 2 курки. Одна, правда сліпа на одне око, а друга не пасеться, зате бачить добре. Маю землі - видимо-невидимо. Скільки б не дивився, не придивлявся — не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусень, і мухи, а комарів — світу білого не видно.

Дівчина.

Не хоче тебе, парубче. Ти багатий, а вона хоче роботящого.

Хлопець.

Ганно, а чим не підходжу? Може, й не такий багатий, зате роботящий. Вже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже їсти люблю. Вибери мене — горя не знатимеш.

Дівчина.

Не хоче вона такого роботящого. Хоче гарного та розумного.

Хлопець.

А моя мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як 5 писарів вкупі. Ти не дивись, що я такий замурзаний, вмий, причеши, побачиш, який я.

Господиня.

Не витримала ти випробування. Не бути тобі цього року в парі. А ви, хлопці, ставайте до танцю та вшкварте так, щоб кров в жилах застила.

Дівчина.

Я чула від своєї бабусі, що можна ворожити і так. Взяти сірники. Якщо спалені сірники нахиляються в один бік, то буде дружба між хлопцем і дівчиною, якщо відхиляться — то ні.

Хлопці.

Дівчата, а нам поворожите.

Господиня.

Але й хлопці, таке вигадають. Ні, хлопцям цього вечора не гадають. Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить.

Хлопець.

Дозвольте мені бути паном Калити.

Хлопець.

А мені, господине, дай-но коцюбу, я буду паном Коцюбинським.

Калитинський.

Добрий вечір, пане Коцюбинський.

Коцюбинський.

Добрий вечір, пане Калитинський.

— Куди ідете.

— Калиту кусати.

— А я буду по писку писати.

— А я впишу!

— А я вкушу!

Хлопці і дівчата.

Ой, Калита, Калита,.

Із чого вилита?

Ой, я з жита вилита Та і сонцем налита.

Для прекрасного цвіту По білому світу Щоб ви мене смакували.

І горя не знали.

Хлопець.

Калита, Калита Солодка була.

Дівчина.

А ми її з'їли.

Аж до сонця підлетіли.

Господиня.

А зараз розваги для хлопців.

Господиня.

Ми гуляли, веселились, Усім весело було.

Вечорниці завершились,.

І здається, все пройшло.

Ні, так просто не проходить, В серці струночка бринить.

Про Андріїв вечір спогад В нашім серці буде жить.