Загальна характеристика дисертації

ополчення винищувальний батальйон Вступ. Актуальність дослідження. Друга світова війна, яка була найтрагічнішим періодом в історії людства, не могла не позначитись на долі українського народу, що в умовах тоталітарного режиму зміг не лише вистояти, але й зробити все можливе для закладення міцних підвалин своєї майбутньої державності.

Війна справила настільки потужний вплив на розвиток українського суспільства, що її відгомін досі яскраво проявляється на рівні існування колективних стереотипів, міцно закорінених у масовій свідомості. Відтак, лише об'єктивне дослідження усіх аспектів історії України в цей трагічний і водночас героїчний період дозволить створити багатовимірну картину подій, яка адекватно зможе відзеркалити глибину всіх подій війни.

Однією з важливих проблем, яка потребує детального і всебічного вивчення є участь добровольчих збройних формувань в оборонних боях на території України.

Невдачі радянських військ на початку війни викликали потребу залучення широких верств населення для боротьби з ворогом. Однією з форм участі населення у війні стали добровольчі збройні формування, і, насамперед, найбільш розповсюджені з них — народне ополчення та винищувальні батальйони.

Сьогодні очевидним є той факт, що без глибокого і зваженого дослідження історії добровольчих збройних формувань не може йтися про повноту наших знань з історії Другої світової війни, про визначення точної кількості всіх жертв, які склала Україна на вівтар своєї свободи, про з’ясування дійсного розмаху участі добровольців у оборонних боях у 1941 р.

Актуальність досліджуваної теми також посилюється через те, що хоча добровольчі збройні формування були предметом багатьох досліджень радянських істориків, однак в жодному з них не розкрито питання, наскільки народні ополченці та бійці-винищувачі були дієвою допоміжною силою Червоної Армії, чи виправдана доцільність і необхідність їх створення і яка їхня роль в боях.

Таким чином, обрана тема дослідження дозволяє докладніше, з урахуванням сучасного переосмислення подій війни в історичній науці, що почалось на початку 90-х рр. ХХ ст., висвітлити вищеназвані недостатньо вивчені в історіографії питання, пов’язані з історією народного ополчення та винищувальних батальйонів в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної теми «Історія формування і розвитку української держави» (державний реєстраційний номер 01БФ46−01), що включена до тематичного плану Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема дисертації затверджена Вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 26 грудня 2001 року, протокол № 7.

Об'єктом дослідження виступають народне ополчення та винищувальні батальйони в роки Великої Вітчизняної війни.

Предметом дослідження є бойова діяльність ополченців і бійців-винищувачів під час оборонних боїв за місто у липні-вересні 1941 р.

Географічні межи дослідження охоплюють територію Києва і Київської області.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з червня по вересень 1941 року. Нижня хронологічна межа пов’язана з початком Великої вітчизняної війни (22 червня 1941 р.), що послужило поштовхом до мобілізації сил країни, в тому числі і створення добровольчих збройних формувань. Верхня межа обумовлена завершенням Київської стратегічної оборонної операції (26 вересня 1941 р.), коли Київ і Київська область були остаточно окуповані німецькими військами.

Мета дисертаційного дослідження — на основі комплексного аналізу, узагальнення і критичного переосмислення всіх доступних опублікованих та архівних матеріалів проаналізувати процес формування загонів народного ополчення і винищувальних батальйонів, бойову діяльність ополченських і винищувальних частин під час оборони міста Києва.

У відповідності до мети дисертації було визначено основні наукові завдання:

• — вивчити стан наукової розробки теми та джерельну базу дослідження;
• — простежити процес формування загонів народного ополчення у місті Києві, їх організаційну структуру;
• — висвітлити ступінь матеріально-технічного забезпечення ополченців, показати рівень їхньої військової підготовки; визначити призначення та порядок формування винищувальних батальйонів у місті Києві; проаналізувати склад ополченських загонів і винищувальних батальйонів;
• — розкрити бойову діяльність народного ополчення і з’ясувати його роль в оборонних боях за місто у липні-вересні 1941 р.;
• — висвітлити бойову діяльність винищувальних батальйонів під час оборони міста Києва;

Методологічною базою дисертації є принцип історизму, на основі якого факти та події розглядаються з урахуванням тогочасного суспільно-політичного становища, що мав вплив і на перебіг військових дій, принцип об'єктивності, що передбачає неупередженість при висвітленні питань, пов’язаних з історією добровольчих збройних формувань. Ці принципи були реалізовані за допомогою як загальнонаукових, так і спеціальноісторичних методів: проблемно-хронологічний (для виділення і аналізу окремих проблем, пов’язаних з історією добровольчих збройних формувань), аналітичний (для виявлення причин виникнення добровольчих збройних формувань і їх ролі в оборонних боях), метод логічного аналізу (для виявлення загальних рис створення добровольчих збройних формувань та особливостей їх формування у місті Києві).

Наукова новизна дисертації полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, яка, незважаючи на удавану вивченість у вітчизняній історіографії, так і не отримала всебічного та об'єктивного висвітлення в історичній науці. На основі широкого масиву джерел, насамперед актуалізованих архівних матеріалів було простежено процес формування загонів народного ополчення та винищувальних батальйонів у місті Києві, внесено уточнення до положень вітчизняної історіографії про бойове застосування добровольчих збройних формувань. Здійснено широкий аналіз соціального складу батальйонів народного ополчення, методів формування винищувальних батальйонів. Дістало подальший розвиток дослідження ролі добровольчих збройних формувань в оборонних боях за місто Київ. Було виявлено низку неточностей, які мали місце у працях науковців, що зверталися до вивчення окремих аспектів обраної нами теми.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її основні положення та фактичний матеріал можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії України, при написанні спеціальних праць з історії Великої Вітчизняної війни в Україні, розробці нормативних і спеціальних курсів для студентів-істориків.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації були представлені на II Всеукраїнській науковій конференції «Україна напередодні та в роки Другої світової війни (1939;1945 рр.)» (м. Кривий Ріг, 3−4 жовтня 2002 р.), на науковій конференції, присвяченій 215-й річниці від дня народження Д. Бантиш-Каменського «Історія України: історія вивчення, сучасний стан і перспективи досліджень» (м. Київ, 20−21 травня 2003 р.), на II міжнародному науковому конгресі українських істориків «Українська історична наука на сучасному етапі розвитку» (м. Кам’янець-Подільський, 17−18 вересня 2003 р.), на міжвузівському семінарі «Велика Вітчизняна війна: бачення через роки» (м. Бердянськ, 30 березня 2004 р.), на міжнародній науково-практичній конференції «Шевченківська весна» (10−11 березня 2005 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 7 авторських публікаціях, з них 4 — у фахових наукових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку викоритсаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації 221 сторінка, в тому числі основний текст — 166 сторінок, список використаних джерел та літератури — 50 сторінок (527 позицій), 4 додатки (6 сторінок).