Екологічно чисті ліки. 
Вимоги до їх виробництва

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ Донецький національний університет Реферат по екології за темою:

Екологічно чисті ліки. Вимоги до їх виробництва м. Донецьк 2009 р

На мій запит у пошуковому ресурсі мережі Internet про якість сучасних ліків в Україні з’явилося майже 80 тисяч невтішних посилань від «Усі хвороби від… ліків» (газета «День») до «З вересня 2008 року в Україні не перевіряють якість ліків». Ми не знаємо, що насправді вживаємо під назвою «Аспірин» чи «Вітамін С», як виробництво тих чи інших ліків контролюється та які санітарно-гігієнічні норми при цьому мають виконуватись. А справді, що таке якісні, екологічно чисті ліки? Які екологічні вимоги накладаються на їх виробництво? Намагаємося розглянути це нижче.

Створення й функціонування ефективної системи якості та належне виробництво лікарських засобів значною мірою залежить від персоналу. Тому штат підприємства-виробника повинен бути укомплектований достатньою кількістю кваліфікованого персоналу, здатного на належному рівні вирішувати всі завдання, які знаходяться у сфері відповідальності означеного суб'єкта підприємницької діяльності.

Кожний співробітник повинен чітко знати свої права, повноваження та обов’язки, а також усвідомлювати власну відповідальність, що слід відображати у виробничих інструкціях. Він має знати і суворо дотримувати правил належної виробничої практики під час виконання своїх посадових обов’язків. Заступаючи на посаду, всі повинні пройти детальний інструктаж щодо принципів і правил НОП (GМР), включаючи правила особистої гігієни; потім у процесі своєї діяльності вони зобов’язані регулярно підвищувати кваліфікацію і проходити відповідне до їхньої професії навчання.

У керівного персоналу мають бути визначені права, сфери відповідальності, обов’язки і повноваження для їхнього виконання, описані в посадових інструкціях. На керівні посади призначають осіб із достатньою кваліфікацією.

Слід вживати заходи, які запобігають або обмежують допуск у робочі зони, виробничі й складські приміщення сторонніх осіб і співробітників підприємства, що не мають на це спеціального дозволу.

На підприємстві мають бути складені детальні інструкції, які регламентують дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил та передбачають особливості кожної виробничої дільниці. У них повинні міститися санітарні правила, правила гігієни праці, а також правила, які стосуються одягу та засобів індивідуального захисту персоналу.

Під час надходження на роботу персонал зобов’язаний пройти медичне обстеження. Весь персонал, безпосередньо зайнятий на виробництві, у тому числі й ті, які працюють тимчасово, проходять регулярні медичні огляди.

Співробітники, які здійснюють візуальний контроль, проходять регулярні огляди у лікаря-окуліста.

До роботи, пов’язаної з виготовленням або зберіганням лікарських засобів, не допускають працівників з інфекційними захворюваннями, відкритими ранами на шкірі й носіїв патогенної мікрофлори, поки їхній стан не нормалізується. Для гарантії захисту продукції від контамінації персонал повинен працювати в чистому технологічному одязі, у рукавицях, котрі закривають кисті рук, у головних уборах, які закривають волосся, якщо працівник має бороду чи вуса, їх потрібно також прикрити. Використаний технологічний одяг, якщо він не одноразовий, зберігають в окремих закритих контейнерах доти, поки його належним чином не виперуть і, за потреби, продезінфікують та простерилізують. Весь персонал, який бере участь у виробничому процесі, повинен дотримувати правил особистої гігієни. Зокрема, бути проінструктованим щодо необхідності й правил миття рук, а також про те, як слід надягати технологічний одяг і взуття перед входом у виробниче приміщення.

Вимоги до приміщень Приміщення та обладнання слід проектувати, розташовувати, конструювати, оснащувати, пристосовувати, а також утримувати й обслуговувати таким чином, щоб вони відповідали своєму призначенню і були придатні для передбачуваних робіт. їхній розмір, конструкція й розташування повинні зводити до мінімуму ризик помилок під час виробництва та забезпечувати можливість проведення ефективного прибирання й експлуатації з метою виключення перехресної контамінації, нагромадження пилу або бруду, а також усіх інших чинників, які можуть негативно позначатися на якості продукції.

Приміщення слід проектувати й оснащувати таким чином, щоб забезпечити максимальний захист від проникнення в них комах або тварин.

Треба вживати заходи щодо недопущення в приміщення сторонніх осіб. Виробничі й складські приміщення, а також випробувальні лабораторії не повинні бути прохідними кімнатами для персоналу, що там не працює.

Виробництво отруйних, наркотичних, сенсибілізуючих і сильнодіючих лікарських засобів, а також біологічних препаратів із використанням живих мікроорганізмів, здійснюють в окремих приміщеннях на спеціальному обладнанні у зв’язку з можливістю перехресної контамінації, яка становить серйозну загрозу для здоров’я.

Приміщення слід розташовувати відповідно до послідовності виробничого процесу і класів чистоти; приміщення нижчого класу чистоти не розташовують усередині приміщень із вищим класом чистоти.

У виробничих приміщеннях повинні бути передбачені достатні площі для робочих зон і зон тимчасового зберігання продукції. Розміщення в них обладнання, вихідної сировини, напівпродуктів, матеріалів, проміжної та готової продукції повинно здійснюватися таким чином, щоб не було перехресної контамінації, змішування або переплутування різних лікарських засобів і їхніх компонентів, а також неправильного ведення технологічного процесу, пропуску окремих стадій, операцій і точок контролю.

Приміщення із сировиною, напівпродуктами, матеріалами, проміжною продукцією і пакувальними матеріалами, які зазнають впливу навколишнього середовища, повинні мати гладкі (без щілин і тріщин) внутрішні поверхні (стіни, стеля, підлога, двері й герметичні вікна) з мінімальною кількістю виступаючих частин і ніш; бути непроникними для рідин і доступними для миття й обробки дезінфікуючими засобами.

Матеріали, які застосовують для впорядковування виробничих приміщень, не мають створювати пилу, легко піддаватися миттю, бути вогнетривкими й стійкими до впливу дезінфікуючими засобів; облицювання — не осипатися. Виробничі приміщення обладнують ефективною системою припливної і витяжної вентиляції з приладами, які контролюють повітряний потік та вимірюють температуру, а також, за потреби, вологість, ефективність фільтрації й перепаду тиску на фільтрах.

Усі виробничі приміщення класифікують за ступенем забруднення повітря життєздатними мікроорганізмами і, за потреби, частинками певного розміру. Приміщення слід класифікувати залежно від виду лікарської форми, яку виготовляють, характеру технологічного процесу й вимог до конкретних лікарських засобів. Відомості про класифікацію приміщень слід указувати в технологічних регламентах виробництва і виробничих інструкціях.

Правила належної виробничої практики Європейського співтовариства (СМР ЄС) та Всесвітньої організації охорони здоров’я (СМР ВООЗ) не встановлюють класи чистоти для приміщень, в яких випускають нестерильні ліки. Проте у процесі їхнього виробництва рекомендують класифікувати виробничі приміщення за допустимим умістом життєздатних мікроорганізмів у повітрі таким чином: 2-й клас — до 50 мікроорганізмів в 1 м³ повітря; 3-й клас — до 100 мікроорганізмів в 1 м³ повітря; 3-й, А клас — до 200 мікроорганізмів в 1 м³ повітря; 3-й В клас — до 500 мікроорганізмів в 1 м³ повітря; 4-й клас — не нормується.

Якщо характер технологічного процесу й вид лікарської форми не дають змоги домогтися класу чистоти за максимально допустимим числом частинок в 1 м³ повітря, то під час виробництва нестерильних лікарських засобів допускається встановлювати клас чистоти приміщення тільки за числом життєздатних мікроорганізмів в 1 м³ повітря.

Зважувати сировину й напівпродукти рекомендують в окремих приміщеннях, призначених тільки для цієї мети і, за потреби, в оснащених спеціальними приладами, наприклад, для контролю запиленості повітря робочої зони. Зважування можна здійснювати також у виробничих і складських приміщеннях.

У тих випадках, коли відбувається утворення пилу (під час відбору проб, зважування, обробки й розфасовки сухих продуктів та ін.), у приміщеннях проводять спеціальні заходи обережності з метою запобігання перехресній контамінації й полегшення прибирання.

Складські приміщення мають бути достатньо просторими, щоб забезпечити упорядковане зберігання різних видів продукції: сировини, напівпродуктів, пакувальних матеріалів, проміжної та готової продукції, а також продукції, яка має різний статус: перебуває на карантині, дозволена до використання, бракована, повернута тощо.

Складські приміщення повинні бути спроектовані або пристосовані для забезпечення належних умов зберігання продукції. Зокрема, вони мають бути чистими й сухими, у них підтримують певну температуру. Якщо вимагаються спеціальні умови зберігання (наприклад, температура, вологість), то вони повинні забезпечуватися, контролюватися і, за потреби, регулюватися; за їхніми параметрами треба постійно спостерігати.

У зонах приймання та відправки продукції слід забезпечити умови її захисту від впливу несприятливих погодних і кліматичних умов. Зони приймання проектують та обладнують таким чином, щоб тару з продукцією, коли це потрібно, перед складуванням можна було очищати.

Випробувальні лабораторії з контролю якості мають бути відділені від виробничих приміщень. Приміщення, де проводять біологічні, мікробіологічні та радіоізотопні випробування, відділяють одне від другого і від інших лабораторій.

Лабораторії з контролю якості слід проектувати таким чином, щоб вони відповідали призначенню і були придатні для проведення досліджень. Вони мають бути достатньо просторі, щоб уникнути змішування, переплутування, а також перехресної контамінації. У лабораторіях улаштовують зони для зберігання відібраних проб та стандартних зразків (за потреби, забезпечені холодильними камерами), а також для зберігання нормативної документації, протоколів та записів.

У процесі проектування випробувальних лабораторій слід враховувати придатність будівельних матеріалів, передбачати пожежо-, вибухо-, електробезпечність, а також вентиляцію. Для біологічних, мікробіологічних і радіоізотопних лабораторій влаштовують окремі вентиляційні пристрої та інші системи забезпечення.

Вимоги до обладнання Виробниче обладнання слід конструювати, проектувати, розміщувати й обслуговувати таким чином, щоб воно відповідало своєму призначенню і технологічним процесам. Ремонтне й технічне обслуговування устаткування не мають негативно позначатися на якості продукції.

Виробниче устаткування повинно бути запроектоване так, щоб його можна було легко й ретельно очищати. Очистку проводять відповідно до виробничих інструкцій. Обладнання зберігають лише в чистому й сухому вигляді. Обладнання (інвентар), яке використовують для миття і чистки, потрібно вибирати й використовувати так, щоб воно не стало джерелом контамінації.

Виробниче обладнання не повинно негативно впливати на якість продукції. Частини (поверхні) виробничого обладнання, які контактують із продукцією, мають бути виготовлені з матеріалів, які не вступають із нею в реакцію, не володіють абсорбційними властивостями і не виділяють достатньої кількості речовини, щоб це позначилося на якості, продукції.

Обладнання, яке використовують для виробництва лікарських засобів кількох найменувань, треба детально очищати до повної відсутності (з установленим ступенем підтвердження) у промивних водах слідів компонентів лікарських засобів, які виготовляють. Обладнання, яке використовують для виробництва тільки одного лікарського засобу, очищають, щоб не допустити змішування між собою частин різних серій цього лікарського засобу.

Вимоги до виробництва Виробляють лікарські засоби за методиками, чітко викладеними в технологічних регламентах і виробничих інструкціях, з урахуванням принципів і правил, які підлягають виробничій практиці, що потрібно для отримання готової продукції належної якості відповідно до реєстраційної та ліцензійної документації. Вести виробничий процес і наглядати за ним повинен тільки компетентний і кваліфікований персонал. Всю сировину, матеріали й напівпродукти, що надходять на підприємство для виробництва лікарських засобів, слід контролювати, аби гарантувати, що продукція відповідає вимогам нормативної документації. Порядок надходження напівпродуктів, у тому числі продукції «ангро», повинен відповідати порядку надходження сировини. На всіх стадіях технологічного процесу сировину, матеріали й іншу продукцію слід захищати від мікробної або іншої контамінації. Під час роботи із сухими речовинами і продукцією треба вживати особливих заходів обережності щодо запобігання утворенню й поширенню пилу. Це особливо важливо у процесі роботи із сильнодіючими, сенсибілізуючими, наркотичними й отруйними речовинами. Вхід до виробничих приміщень дозволений тільки обслужуючому персоналу й уповноваженим особам. Треба запобігати контамінації однієї сировини іншою сировиною чи продукцією.

Перехресній контамінації запобігають проведенням таких основних технологічних й організаційних заходів:

а) виробництво в окремих ізольованих зонах (потрібне для такої продукції, як пеніцилін, вакцини, препарати, що містять живі мікроорганізми, і деякі інші біологічні препарати) або виготовлення різних препаратів із розділенням за часом після відповідного прибирання й очищення приміщень та обладнання;

б) застосування відповідних повітряних шлюзів і витяжної вентиляції;

в) зведення до мінімуму ризику контамінації, яку може спричинити рециркуляція нефільтрованого повітря, а також надходження незворотного або недостатньо обробленого повітря;

г) зберігання технологічного одягу, який використовують у приміщеннях, де працюють із сировиною і продукцією, з якою пов’язаний особливо великий ризик перехресної контамінації, тільки в цих приміщеннях;

д) застосування відповідних способів очищення й деконтамінації з гарантованою ефективністю;

є) використання під час виробництва «закритих систем»;

є) контрольні дослідження на залишкову продукцію;

ж) маркірування обладнання із зазначенням статусу його чистоти.

У виробничих приміщеннях періодично здійснюють мікробіологічний контроль і, за потреби, контроль повітря на вміст частинок або концентрацію відповідних речовин. Наведена нижче таблиця демонструє оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні виробничого приміщення:

Вимоги до роботи з токсичними речовинами Нерідко персонал має справу з токсичними речовинами. Токсична дія отрути значною мірою залежить від її хімічної структури. Для речовин, які мають наркотичну властивість, токсичність зростає із збільшенням числа атомів вуглецю. Так, патологічна дія збільшується від пентану (С Н₁₂) до октану (С₈Н), від етилового спирту (С₂Н₅ОН) до амілового (С₅Н₁₁ОН).

Токсична дія речовини певною мірою залежить від її дисперсності. Як правило, чим вища дисперсність, тим більша токсичність отрути. Так, цинк і деякі інші токсичні метали не токсичні для людини в грубодисперсному стані. Якщо ці метали надходять до організму людини в тонкодисперсному стані (наприклад, при вдиханні парів цинку), то вони стають токсичними для нього. Токсичну дію речовин визначають розчинністю в рідкому середовищі. Чим вища розчинність, тим більша токсичність. Особливе значення має розчинність отрут у ліпоїдах, бо при цьому виникає можливість швидкого проникнення в нервові клітини.

Практичне значення мають концентрації отрут у повітрі, вдихання яких може викликати той чи інший ефект в організмі й дози речовин, які надходять до організму через шкіру або кишково-шлунковий тракт, здатні викликати певні зміни.

Розрізняють абсолютно смертельні концентрації (дози), які спричинюють 100% летальність експериментальних тварин (LD₁₀₀); середньо смертельні концентрації, які спричинюють смертність 50% експериментальних тварин (LD₅₀), та концентрації, які викликають смертність менше 50% експериментальних тварин.

Для практики важливо знати концентрації (дози), які викликають гострі, підгострі й хронічні отруєння, в останньому випадку мають на увазі концентрації (дози), які спричинюють отруєння при тривалій їх дії.

Комбінована дія промислових отрут зустрічається дуже часто. Можливі три основні типи комбінованої дії хімічних речовин:

— синергізм, коли одна речовина підсилює дію іншої речовини (NO₂ і СО; алкоголь і отрути);

— антагонізм, коли одна речовина послаблює дію іншої (етилмеркурхлорид + гексахлорциклогексан);

— адитивна дія, коли дія речовин сумується.

Сила дії отрути залежить від тривалості контакту з організмом. Звичайно, тут є пряма залежність: що триваліша експозиція, то вищий ефект дії.

Якщо виділення отрути або перетворення відбувається повільніше, ніж її надходження, то отрута може накопичуватися в організмі (кумулятивна дія) і тривалий час діяти на організм (свинець, ртуть тощо).

Є група речовин, які накопичуються в організмі, тісно зв’язуються з тканинами і спричинюють необоротні зміни. У цьому разі йдеться про матеріальну кумуляцію. Концентрація (доза) значення не має, важлива лише тривалість дії.

Друга група речовин (бензол, бензин та ін.), навпаки, не викликають необоротних змін у тканинах, а тільки функціональні (функціональна кумуляція). Для цієї групи речовин вирішальне значення має концентрація (доза).

За високої температури повітря внаслідок збільшення легеневої вентиляції і швидкості кровообігу підвищується сорбція пари й газу через легені, унаслідок прискорення кровообігу в шкірі значно швидше проходить проникнення крізь неї.

Особливості фізіологічного стану працівників теж значною мірою впливають на розвиток отруєння.

Велике практичне значення має зміна чутливості до отрут залежно від віку працівників. У підлітків організм позначений меншою опірністю до впливу майже всіх шкідливих чинників виробничого середовища, у т. ч. виробничих отрут.

Саме тому дуже актуальним є питання профілактики виробничих отруєнь. До методів профілактики промислових отруєнь та захворювань відносять гігієнічне нормування, технологічні, санітарно-технічні, медико-санітарні заходи та засоби індивідуального захисту.

Як офіційний гігієнічний норматив для повітря робочої зони в нашій країні прийнято гранично допустиму концентрацію (ГДК).

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони — це такі концентрації, які за щоденної (крім вихідних днів) роботи протягом 8 год. або іншій тривалості, але не більше 41 год. на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть спричинити захворювань або відхилень у стані здоров’я, які виявляють сучасними методами досліджень, у процесі роботи або у віддалені строки життя нинішнього й наступного поколінь.

У міру накопичення нових даних про токсичність регламентованих шкідливих речовин їхні ГДК переглядають. Так, ГДК бензолу змінювали 4 рази (з 200 мг/м³ до 100, 50, 20 та 5 мг/м³), аніліну — 3 рази (з 10 мг/м³ до 5,3 та 0,01 мг/м³).

Технологічні заходи запобігання професійним отруєнням є найрадикальнішими. До основних технологічних заходів відносять:

1. Заміну отруйних речовин неотруйними або мало отруйними. Наприклад, різко зменшилася кількість отруєнь свинцем унаслідок загартування металів струмами високої частоти замість свинцевих ванн, обмеження застосування свинцевих білил і заміни їх цинковими, заміни свинцевих прокладок під час насічки напильників м’яким сплавом, де відсутній свинець, тощо.

2. Гігієнічна стандартизація сировини та. продукції, яка лімітує вміст шкідливих домішок. Наприклад, обмеження вмісту бензолу в бензині (до 0,7 — 0,9%), умісту миш’яку в сірчаній кислоті тощо.

3. Комплексна механізація й автоматизація процесів, герметизація обладнання, дистанційне управління та ін. Це запобігає порушенню герметичності обладнання, усуває ручні операції, контакт з отруйними речовинами тощо. Особливої уваги заслуговує автоматичний контроль за технологічними процесами з метою виключення операцій, пов’язаних із забрудненням повітряного середовища отруйними речовинами.

У боротьбі з професійними отруєннями важливе місце належить санітарно-технічним заходам. До них відносять:

1) архітектурно-планувальні заходи, вибір та планування майданчика під забудову. Раціональне планування цехів та розміщення технологічного обладнання дає змогу унеможливити надходження отруйних газів, парів, пилу з одних приміщень до інших. Зокрема, за наявності високотоксичних речовин технологічне обладнання частково розміщують в ізольованих кабінах тощо.

Усі промислові підприємства, залежно від шкідливості виробництва, поділено на 5 класів із санітарно-захисною зоною: 1 клас — 1000 м, 2 клас — 500 м, З клас — 300 м, 4 клас — 100 м, 5 клас — 50 м.

2) відбір несорбувальних матеріалів для стін та підлоги. Відбір матеріалу для стін і підлоги, які не сорбують отруйні речовини і легко чистяться, суттєво знижує загазованість цехів.

3) ефективна вентиляція виробничих приміщень.

Індивідуальний захист працівників потрібен тоді, коли технологічні й санітарно-технічні заходи не усувають повністю забруднення навколишнього середовища та цехів. До засобів індивідуального захисту, які використовують на виробництві, відносять:

1) спецодяг — застосовують в основному на хімічних виробництвах для захисту від їдких рідин (кислот і основ);

2) протигази: фільтрувальні — зі спеціальним підбором сорбентів; шлангові — коли концентрація кисню в повітрі нижча 16% або дуже велика, концентрація отрут; ізолювальні — із кисневим балоном.

Медико-санітарні заходи мають велике значення для запобігання професійним отруєнням. До них відносять: контроль за станом повітряного середовища, обов’язкову реєстрацію й розслідування причин усіх професійних отруєнь, попередні та періодичні медичні огляди, лікувально-профілактичне харчування, обов’язковий санітарний інструктаж.

Вимоги до виробництва стерильних ліків Стерильні лікарські засоби виробляють у чистих зонах. Доступ персоналу або надходження сировини, матеріалів, напівпродуктів й обладнання в чисті приміщення дозволяють тільки через повітряні шлюзи.

У чистих зонах підтримують належний ступінь чистоти, який регламентований правилами відповідної виробничої практики (GМР), а вентиляційне повітря очищають фільтрами відповідної ефективності.

Різноманітні робочі операції (підготовка сировини й матеріалів, виготовлення проміжної продукції, розфасовка у первинний пакувальний матеріал і стерилізація) здійснюють в окремих зонах усередині чистого приміщення.

Відповідний ступінь чистоти повітря забезпечують на основі результатів валідації. Згідно з правилами належної виробничої практики Всесвітньої організації охорони здоров’я (СМР ВООЗ) чисті зони для виробництва стерильної продукції класифікують залежно від характеристик повітря на класи чистоти А, В, С і В (табл. 5).

Примітки:

1) системи ламінарного повітряного потоку повинні забезпечувати рівномірну швидкість руху повітря: десь 0,3 м/с для вертикального потоку і біля 0,45 м/с для горизонтального потоку; точнішу швидкість потоків повітря визначають за типом обладнання;

2) у приміщеннях, де якість повітря має відповідати класам чистоти В, С і Б, кратність обміну повітря за годину повинна бути понад 20 за наявності належної системи повітряного потоку і відповідних високоефективних спеціальних повітряних фільтрів НЕРА;

3) у приміщеннях класів, А і В відповідність якості повітря до встановлених норм, позначені зірочкою (*), можна вважати достовірним тільки за умови достатньо великої кількості відібраних проб повітря.

Відповідно до правил належної виробничої практики Європейського співтовариства (GМР ЄС), щоб відповідати вимогам під час технологічного процесу, чисті зони проектують так, щоб точно забезпечити заданий клас чистоти повітря в оснащеному стані, коли система чистого приміщення цілком підготовлена, виробниче обладнання повністю встановлено і воно готове до роботи, але персонал відсутній. У робочому стані система чистого приміщення й обладнання функціонує у встановленому режимі з визначеним числом персоналу.

СМР ЄС виділяє чотири класи чистоти для виробництва стерильної продукції (табл. 6, табл. 7).

Клас А: локальні зони для технологічних операцій, які вимагають наймінімальнішого ризику контамінації, наприклад, зони наповнення, закупорки, відкриття ампул і флаконів, змішування в асептичних умовах. Як правило, умови класу, А передбачають робоче місце з ламінарним потоком повітря. Системи ламінарного повітряного потоку на робочому місці мають забезпечувати рівномірну швидкість повітря (0,45±0,09) м/с (норма СМР ЄС).

Клас В: навколишнє середовище для зони класу, А в разі приготування і наповнення в асептичних умовах.

Класи С і D: чисті зони для виконання технологічних операцій, які допускають високий ризик контамінації, під час виробництва стерильної продукції.

У процесі виробництва в асептичних умовах потрібно часто здійснювати контроль із використанням методу седиментації на пластини, відбору проб повітря із поверхонь (наприклад, за допомогою змивів і контактних пластин). Після виконання критичних технологічних операцій контролюють чистоту поверхонь і персоналу.

У чистих зонах може знаходитися тільки персонал, присутність якого передбачено відповідними інструкціями; кількість персоналу, котрий працює в чистих приміщеннях, суворо обмежують мінімально потрібним числом осіб, що особливо важливо під час проведення технологічних процесів в асептичних умовах.

Персонал, який бере участь в обробці тканин тварин або працює з культурами мікроорганізмів, які не використовують у поточному технологічному процесі, не повинен входити в чисті приміщення з виробництва стерильної продукції без попередньої деконтамінації у суворій відповідності зі стандартною робочою методикою.

До персоналу, що працює в чистих зонах, слід висувати високі вимоги щодо особистої гігієни й чистоти. Усі співробітники мають бути проінструктовані, що вони зобов’язані повідомляти свого безпосереднього начальника про будь-які нездужання (шкірні, гнійно-запальні, гострі респіраторні й інші захворювання) та обставини, які можуть підвищувати ризик контамінації стерильних лікарських засобів. Персонал зобов’язаний проходити регулярні медичні огляди.

У чисті приміщення забороняють вносити повсякденний одяг. Персонал, що входить до приміщення для переодягання, повинен бути одягнений у технологічний одяг, передбачений на даному підприємстві, Переодягатися й митися слід тільки згідно з правилами, щоб звести до мінімуму ризик контамінації технологічного одягу для роботи в чистих зонах і не допустити забруднення чистих приміщень.

Технологічний одяг персоналу має відповідати класу чистоти тієї зони, в якій працює. Залежно від класу чистоти до одягу висувають такі вимоги:

а) у приміщеннях класу чистоти Б волосся, а також бороду й вуса слід закрити. Носять загальноприйнятий технологічний одяг і відповідне взуття або бахили. Треба вжити всіх заходів, які запобігають будь-яким забрудненням чистих приміщень ззовні;

б) у приміщеннях класу чистоти С волосся, а також бороду й вуса слід закрити. Потрібно носити технологічний одяг — костюм або комбінезон, а також відповідне взуття або бахили. Костюм повинен мати високий комір і рукави з манжетами, які щільно прилягають на зап’ястях; костюм виготовляють із тканини, від якої не відділяються волокна. або інші частинки;

в) у зонах класу А/В головний убір має повністю закривати волосся, а також вуса і бороду (рис, 1).

Головний убір заправляють у комір костюма й обов’язково носять маску для запобігання виділенню в навколишнє середовище дрібних крапель під час дихання, розмови тощо. Потрібно носити відповідним чином стерилізовані й непудрені гумові або пластикові рукавиці та стерилізовані або дезінфіковані бахили. Холоші штанів слід заправляти в бахили, а рукави — у рукавиці. Технологічний одяг має унеможливлювати виділення ворсинок або якихось інших частин і повинен запобігати потраплянню в навколишнє середовище лусочок шкіри. Рукавиці під час роботи регулярно дезінфікують.

Маски й рукавиці змінюють не рідше 1 разу за зміну. За потреби, використовують одноразовий технологічний одяг.

У чистих приміщеннях усі відкриті поверхні мають бути гладкими, непроникними і непошкодженими (без тріщин, зазубрин тощо), аби звести до мінімуму утворення й накопичення пилу чи мікроорганізмів, а також забезпечити багаторазове застосування очисних і дезінфікувальних засобів.

Для зменшення накопичення пилу й полегшення прибирання в чистих приміщеннях не повинно бути ніяких заглиблень, а підвісні стелі щільно загерметизовані для запобігання контамінації з простору.

Не рекомендують установлювати у чистих приміщеннях раковини й стоки; у приміщеннях із класами чистоти А/В установлювати їх заборонено. Якщо в інших чистих приміщеннях вони все-таки є, то їхня конструкція, розташування і технічне обслуговування мають зводити до мінімуму ризик мікробної контамінації.

Різні двері повітряних шлюзів не мають відкриватися одночасно. Щоб запобігти відкриванню більш ніж одних дверей, влаштовують системи блокування й візуальної або звукової попереджувальної сигналізації.

Подавання відфільтрованого повітря під час виконання технологічних процесів та операцій забезпечує підвищений тиск у чистій зоні відносно зон із нижчими класами чистоти, створює відповідний потік відфільтрованого повітря і його ефективне проходження через усю контрольовану зону.

Суміжні приміщення з іншими класами чистоти повинні мати різницю тиску 10—15 Па (норма GМР ЄС). При цьому особливу увагу слід надавати повітряному середовищу, що оточує робоче місце, тобто зоні найбільшого ризику в розумінні контамінації сировини, матеріалів, продукції, а також частин обладнання, що контактують із ними.

Якщо потрібно, то обладнання огороджують, аби обмежити до нього доступ персоналу. Це вимагається для тих технологічних процесів, де присутність персоналу може стати критичною для якості продукції, наприклад, під час фасування продукції у робочій зоні з класом чистоти, А (GМР ВООЗ).

Через перегородку, що відділяє зону з класом чистоти, А або В від виробничої зони з нижчим класом чистоти, не повинна проходити конвеєрна стрічка (за винятком тих випадків, коли сама стрічка безперервно стерилізується, наприклад, у тунелі, для стерилізації).

Для виробництва стерильної продукції використовують таке обладнання, яке можна ефективно стерилізувати парою, сухим жаром або іншими способами (GМР ВООЗ).

Обладнання для обробки води і системи її розподілу проектують, конструюють й експлуатують таким чином, щоб забезпечити отримання води належної якості. Під час виробництва, зберігання й розподілення води запобігають росту і розмноженню в ній мікроорганізмів. Як правило, цього досягають постійною циркуляцією води для ін'єкцій за температури вище 70 °C (вимоги GМР ЄС). За вимогами GМР ВООЗ, постійну циркуляцію води здійснюють за температури вище 80 °C або нижче 4 °C. Виробнича санітарія має важливе значення у чистих зонах. Прибирання в них проводять часто й старанно відповідно до задокументованої програми робіт і виробничих інструкцій, затверджених начальником ВТК. Для дезінфекції використовують кілька типів дезінфікувальних засобів, які періодично міняють для запобігання виробленню до них резистентності мікроорганізмів. Потрібно здійснювати регулярний мікробіологічний контроль із метою виявлення появи штамів мікробів, стійких до дезінфікувальних засобів (СМР ЄС і ВООЗ). Бактерицидні лампи з ультрафіолетовим випромінюванням через низьку ефективність дії не можуть замінити обробку дезінфікувальними засобами (СМР ВООЗ).

Дезінфікувальні й мийні засоби, які використовують у чистих приміщеннях, слід контролювати на мікробіологічну чистоту. їхні розчини потрібно зберігати в попередньо вимитих ємкостях; не можна зберігати розчини дезінфікувальних та мийних засобів протягом тривалого часу без стерилізації. Не дозволяється доливати знову приготовлені розчини в ємкості, уміст яких вже частково використано. Дезінфікувальні та мийні засоби, які використовують у зонах із класами чистоти, А і В, перед застосуванням слід стерилізувати. У чистих приміщеннях також можна проводити фумігацію з метою знищення мікроорганізмів у важкодоступних або недоступних місцях. Повітря й поверхні у чистих приміщеннях під час технологічного процесу контролюють на мікробіологічну чистоту через певні проміжки часу. Якщо виробництво здійснюють в асептичних умовах, то частоту контролю збільшують, щоб гарантувати відповідність чистоти навколишнього середовища до встановлених вимог. Результати цих досліджень слід враховувати під час видачі дозволу на реалізацію кожної серії продукції. Також регулярно контролюють уміст у повітрі частинок. Коли технологічний процес призупинено, то інколи рекомендують проводити додатковий контроль, наприклад, після валідації систем, прибирання або фумігації (GМР ВООЗ). Таким чином, екологічно чисті, якісні ліки — це ліки, які виробляються із урахуванням всіх норм і правил, зазначених вище. Будемо сподіватись, що сучасні українські виробники не будуть гратися у схованки зі своєю сумлінністю, бо кожен із лікарських препарат може вилікувати, а може й вбити, в їхніх руках — життя багатьох людей.

Література

1. Мізюк М.І. Гігієна.- К.: Здоров’я, 2002. — 288с.

2. http://www.health.gov.ua/www.nsf/maindocs/lkk?opendocument

3. http://www.day.kiev.ua/183 341/

4. http://ua.korrespondent.net/tech/757 886