Атрибутивний іменник як компонент складного терміна (на матеріалі підмови електроніки)

Атрибутивний іменник як компонент складного терміна (на матеріалі підмови електроніки) ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ I. Місце та роль атрибутивного іменника у термінологічній системі

1.1 Основні підходи до визначення поняття терміна та його характеристик

1.2 Провідні способи класифікації термінів

1.3 Складні терміни як специфічний прошарок терміносистеми

1.4 Шляхи перекладу складних термінів ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I

РОЗДІЛ II. Підмова електроніки як сфера вживання науково-технічного підстилю

2.1 Статус наукового стилю у системі функціональних стилів

2.2 Особливості текстів науково-технічного підстилю у перекладацькому аспекті

2.3 Диференційні ознаки текстів підмови електроніки ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

SUMMARY

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Наприкінці ХХ століття людство вступило у новий етап науково-технічного прогресу, який названо інформаційною революцією. В умовах кардинальних змін в усіх сферах людської діяльності, пов’язаних із глобальною комп’ютеризацією, значною мірою зросли темпи збагачення словникового складу багатьох мов, зокрема англійської, яка зараз переживає справжній «неологічний бум». Надзвичайно складною роботою для перекладачів є передача змісту наукових статей та правильний набір мовних еквівалентів, компонентами яких також є терміни. Таким чином, актуальність нашої роботи полягає у необхідності лінгвістичного дослідження терміносистем окремих підмов, оскільки у сфері перекладознавста одним з найскладніших завдань є переклад науково-технічних текстів, які включають в себе значну кількість термінів. Попри те, що термінознавство активно досліджується вченими з різних куточків світу, ця тема, до сих пір, залишається недостатньо висвітленою, що й зумовлює актуальність написання цієї роботи.

Об'єктом нашого дослідження є атрибутивний іменник як компонент складного терміну. Предметом дослідження виступають особливості функціонування складних термінів із атрибутивним іменником у підмові електроніки.

Метою даної роботи є аналіз атрибутивних іменників та дослідження їх перекладу, зокрема в текстах з електроніки.

Матеріалом дослідження стали інструкції до електронних приладів (мобільного телефону, мікрохвильової печі, автомобільного ресівера).

Для досягнення поставленої мети нами були визначені такі завдання:

1. дослідження основних понять термінології, детермінізація науково-технічного стилю та його класифікація;

2. пояснення та аналіз способів правильного перекладу термінів, ознайомлення з їх видами;

3. виявлення можливих труднощів перекладу наукових текстів, опис основних засобів передачі значення термінів при перекладі на українську мову.

У роботі представляються точки зору таких лінгвістів і мовознавців, як Л. С. Бархударов, В.І. Карабан, А. Д. Швейцер, Т. А. Воронцова, Васенко Л. А., Дубічинський В.В., Кримець О. М., Р.Г. Піотровський, Е. Ф. Скороходько та інших.

Структурно робота складається зі вступу, розділу I, в якому висвітлюється концепції світових мовознавців щодо термінознавства як окремої науки, змісту поняття «термін», основних класифікацій терміну тощо, розділу II, що включає короткий огляд характеристик науково-технічного тексту, опис особливостей цього стилю, зокрема на прикладі підмови електроніки. Робота також містить висновки до кожного розділу, загальні висновки, резюме англійською мовою та список використаних джерел.

РОЗДІЛ I. Місце та роль атрибутивного іменника у термінологічній системі

У словниковому складі мови термінологічна лексика відіграє значну роль. Нові поняття в науці потребують нових слів. Це супроводжується появою нових термінів. Дослідження термінологічної лексики спирається на визначення терміна. З приводу визначення терміна та вимог до нього в лінгвістів та мовознавців існують різні, нерідко протилежні точки зору. Таким чином ми опишемо головні підходи до визначення терміну.

1.1 Основні підходи до визначення поняття терміна та його характеристик

Слово термін відоме ще з античних часів. У латинській мові - (terminus) воно означало «кінець», «кордон», «межу». У середньовіччі набуло вже значення «визначення», «позначення». У старофранцузькій мові знаходять навіть номінацію «terme» — «слово». В Україні ця назва поширюється вже у XVIII ст.

Термін — це спеціальне слово, яке має дефініцію. Конкретний зміст поняття, визначеного терміном, стає зрозумілим лише завдяки цій дефініції - лаконічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.

У термінознавстві поки що немає загальноприйнятого визначення поняття «термін», хоча науковці здійснили чимало спроб це зробити. Так, наприклад, у різних сферах «термін» має різні значення:

Термін — це слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо.

Термін (розм.) — це будь-яке слово, будь-який вислів. || Слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху.

Термін (у логіці) — це необхідна складова частина судження (суб'єкт і предикат) чи силогізму.

Словник української мови подає таке визначеня слова «термін»: Термін — слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху.

О.С. Ахманова (1987: 70) визначає термін як слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене (отримане, запозичене і т.п.) для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів.

В.П. Даниленко (1979: 67) також дотримується точки зору, що «термін — це слово (чи словосполучення) спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття».

Тлумачний словник, в свою чергу, дає таке визначення слова «термін»: Термін (лат. terminus «границя, кінець, межа») — це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне означення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань.

Приблизно такі ж визначення термінології бачимо і в зарубіжних словниках лінгвістичних термінів. Так, в словнику Ж. Марузо вона визначається як система термінів, які використовуються для вираження понять, притаманних даній науці.

В основі кожного терміну обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

Характерними ознаками термінів є:

· належність до певної термінологічної системи;

· наявність дефініції (визначення);

· однозначність в межах однієї терміносистеми;

· точність;

· стилістична нейтральність;

· відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;

· відсутність експресивності, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків [6,с.78].

Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках, і відповідно їх потрібно вживати лише в тій формі та в тому значенні, які подано у словниках.

З XVIII ст. активно вживається слово номенклатура (від лат. «nomenklatura» — перелік, список). З часом це слово перетворилося у фактичний дублет термінології. Усе ж потрібно чітко розмежовувати ці поняття. В основі терміна лежить загальне поняття, а в основі номенклатурної назви — одиничне. Номенклатурою є серійні назви машин, приладів, верстатів, продукції, що випускається, назви рослин, звірів, найменування організації, підприємств, географічних назв.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. «Уся наука, — за словами І. Свєнціцького, — це систематичне і дотепне окреслення (дефініція) певних явищ — особливою, тій науці належною мовою». Загалом серед термінологічної лексики можна виділити: суспільно-політичну, науково-технічну, природничу, адміністративно-ділову. Кожна з них має свої підсистеми, напр.:

· політичну (democracy — демократія, integration — інтеграція, government — уряд);

· юридичну (legislation — законодавство, appeal — заява, action — позов);

· фінансову (credit — кредит, bank — банк, deposit — депозит);

· військову (bridgehead — плацдарм, revolution — революція, weapon — зброя);

· філософську (dialectics — діалектика, basis — основний принцип, paradox — парадокс);

· біологічну (cell — клітина, raceme — суцвіття, genetics — генетика);

· геологічну (mineral — мінерал, crust — кора, atmosphere — атмосфера);

· лінгвістичну (phoneme — фонема, suffix — суфікс, verb — дієслово);

· літературознавчу (plot — сюжет, character — персонаж, alliteration — алітерація);

· електротехнічну (luminescence — люмінесценція, interlocking — з`єднування, condenser — конденсатор);

· радіотехнічну (repeating — ретрансляція, diode — діод, iconoscope — іконоскоп);

· фізичну (spectroscopy — спектроскопія, pressure — тиск, rheostat — реостат).

Окрім цього, терміни використовуються і в офіційно-діловому стилі мови, наприклад: report — рапорт, chancery — канцелярія, minutes — протокол.

1.2 Провідні способи класифікації термінів

текст науковий технічний перекладацький

За сферою вживання терміни поділяють на загальнонаукові та вузькоспеціальні.

Загальноутворені терміни — це звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових документах. Такі терміни прості, доступні, зрозумілі, вони ніякого спеціального змісту не мають Як зауважила А. Корж, «вони не завжди зручні, часто багатозначні, допускають різні тлумачення, можуть застосовуватися то в одному, то в іншому значенні. Тому використання таких термінів доцільне, якщо їх значення зрозуміле для всіх і не породжує ніяких сумнівів у певному контексті…». Наприклад: ідеяidea, гіпотеза — hypothesis, процесс — process.

Вузькоспеціальні терміни — це звичайні слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад, юридичної: legal relationship — правові відносин; artificial person — юридична особа; physical evidence — речовий доказ; економічної: investment resource — інвестиційні ресурси; commercial bank — комерційний банк; floating capital — обіговий капітал. Для цих термінів характерна семантична конкретність, однозначність.

Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення. За структурними моделями терміни поділяють на:

· однокомпонентні терміни, наприклад:

currency — валюта, budget — бюджет, file — файл;

· двокомпонентні терміни — найчастіше це словосполучення іменник + іменник, наприклад: skin erythema — еритема шкіри, quick-response capacity — швидкість виконання замовлень, value standard — норма вартості;

або прикметник + іменник, наприклад: legislative act — нормативний акт, liability of breakage — матеріальна відповідальність, ground rent — земельна рента;

· трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники: прикметник + прикметник + іменник, наприклад: mobile television unit — пересувна телевізійна установка, socially necessary labour time — необхідний робочий час;

іменник + прикметник + іменник, наприклад: composite sentence — речення ускладненого типу, financial aid — відтворення грошового капіталу;

іменник + іменник + іменник, наприклад: the category of number — категорія числа іменника.

· багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, наприклад: fund of compensation package — фонд оплати праці підприємства, cash on reserve — резерв коштів.

Як відомо, понад 70% термінів у різних терміносистемах — це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються в готовому вигляді.

1.3 Складні терміни як специфічний прошарок терміносистеми

Складні терміни являють собою стале словосполучення, за яким закріплене певне термінологічне значення, наприклад:

traffic control computer — комп’ютер для керування дорожнім рухом;

vacuum-brake cylinder — циліндр вакуумного гальма.

Велику кількість термінів становлять препозитивні атрибутивні словосполучення, тобто такі словосполучення, де є означення і означуваний компонент і означення займає в словосполученні початкову позицію [10, c.55].

Складні терміни мають свої семантичні особливості, оскільки словосполучення може бути багатозначним — мати два і більше значень. У смисловому аспекті терміни-словосполучення є цілісними лексичними одиницями і поділяються на три типи.

До першого належать словосполучення, в яких усі компоненти є словами спеціального словника. Кожне з них самостійне і може вживатися окремо, зберігаючи своє значення. Однак, термін-словосполучення, що складається з цих компонентів, набуває нового значення, яке має смислову самостійність.

Другий тип включає терміни-словосполучення, в яких один компонент є технічним терміном, а другий — це слово загальновживаної лексики.

До третього типу відносять терміни-словосполучення, обидва компоненти яких — слова загальновживаної лексики, і тільки сполучення цих слів є терміном, який використовується в певній галузі науки чи техніки.

1.4 Шляхи перекладу складних термінів

Не у всіх наукових сферах висуваються однакові вимоги до номенклатури, бо кожна ділянка науки має властиві їй потреби. Вимоги конкретних наук, що мають справу з реальними речами, відрізняються, скажімо, від вимог суспільних наук. Для однієї галузі науки досить родо-видової класифікації; в інших потрібно розрізняти причини, процеси, процедури, ефекти, деталі. Вимогами до перекладу термінів є чіткість, лаконічність; термін повинен бути однозначним у межах окремої галузевої термінології і не мати синонімів, а також не мати емоційно-експресивного забарвлення. Основними моделями термінів є: іменник+іменник, іменник+дієприкметник, прикметник + дієприкметник, числівник + прикметник Терміни моделі N1+N2 (сполучення іменника з іменником):

Наприклад: achievement motivation — зацікавленість в досягненні (мети);;machine conditions — умови, в яких працює верстат; safety standard — стандарт, який встановлює правила техніки безпеки; application period — термін подання заяви (до вищого навчального закладу).

Терміни моделі (N + Part. I) + N:

Наприклад: air-retaining — такий, що утримує повітря; efficiency-decreasingтакий, що зменшує ефективність; aroma-producing — ароматичний; plane-boarding — посадковий; armour-piercing — бронебійний.

Терміни моделі (N + Part. II) + N:

Наприклад: engine-powered — такий, що приводиться в рух двигуном; carrier-based — такий, що базується на авіаносці; air-cooled — охолоджуваний повітрям; rod-shaped — у формі пальця; torpedo-shaped — у формі торпеди;

Терміни моделі (Adj. + Part. I) + N:

Наприклад: quick-actingшвидкодіючий; English-speaking — англомовний; far-reaching — далекосяжний; long-standing — тривалий; easy-flowing — плавний; hard-working — такий, що багато працює; clean-burning — такий, що згорає без забруднення повітря.

Терміни моделі (Adj.+Part. II) + N:

Наприклад: nuclear-armed warhead — ядерна боєголовка; warm-blooded — теплокровний; single-celled — одноклітинний; loose-jointed — слабо пов’язаний; human-powered — такий, що приводиться в рух людиною; longest-used — такий, що використовується найдавніше.

Терміни моделі (Num.+Part. II) + N:

Наприклад: one-celled — одноклітинний; four-sided — чотиристоронній; legged locomotion — ходіння на двох ногах; ten-sided — з десятьма сторонами;)

[6, c.84−87].

Атрибутивне сполучення — це є єдність означуваного, вираженого іменником, з означенням. Означення може належати до різних частин мови:

· прикметників: (abrasive tip, critical value, eutectic composition, exothermic pad);

· дієприкметників: (increasing size, on-going research, bottle opener, business ethics, air plant, wind blower, steam engine).

Похідні є прикметники найчастіше утворені за допомогою суфіксів:

— al, -ic, -ive, -ous: mechanical property, critical value, thermal conductivity; eutectic composition,, exothermic pad; automotive industry.

Згідно з компонентним аналізом атрибутивних словосполучень, вони поділяються: 1) на атрибутивні, 2) об'єктні, 3) суб'єктні, 4) обставинні, 5) комплетивні.

Атрибутивними словосполученнями виступають такі, у яких головне слово позначає предмет, а залежне окреслює його ознаку: старанний учень, виняткова причина, красива дівчина. З-поміж словосполучень з атрибутивними відношеннями домінують словосполучення із залежним компонентом, який виражає узагальнену ознаку (прикметник, займенник, дієприкметник).

Атрибутивні відношення часто виникають і при сполученні іменника з іншими частинами мови, яким не притаманний потенціал позначення узагальненої ознаки: а) іменник + іменник без прийменника: крило літака — plane`s wing; б) іменник + іменник з прийменником: будинок з дерева — the house of wood; в) іменник + інфінітив: бажання вчитися — great appetite to learning; г) іменник + прислівник: кава по-турецьки — Turkish coffee.

На підставі даних компонентного аналізу атрибутивних словосполучень ми дійшли висновку про те, що прикметник є найуживанішим в функції означення. Це пояснюється тим, що прикметник, завдяки своїй семантичній особливості - не предметності, виражає ознаку предмета. Атрибутивні словосполучення, в яких функції означення виконують дієслівні компоненти (терміни типу Ving + N i V-ed + N) є значно менші за кількістю.

Що ж стосується проблеми перекладу іменників-атрибутів (ад'юнктів), то вона тісно пов’язана з більш широкою проблемою віднесення лексичних одиниць англійської мови до граматичних класів. Неоднорідність граматичних критеріїв віднесення слова до певної частини мови призвела до того, що діапазон розходжень у трактуванні ученими їх кількості коливається від чотирьох (Sledd 1959, Newsome 1962) до чотирнадцяти (Khaimovich, Rogovskaya 1967). У цьому зв’язку вияснення статусу іменника в функції означення виявляться важливим як у філософському (природа мови), так і в практичному плані (вивчення англійської мови як іноземної, позначення у словниках слів як части мови). Маркування у словнику атрибутивних іменників як «adj» — один із прикладів порушення основних засад об'єктивного віднесення слова до його реального морфологічного класу.

Оскільки, як загальні, так і власні іменники мають в англійській мові давнє і визнане вживання в ролі ад’юнкта, що семантично характеризує інший іменник, дана проблема не є новою в лінгвістиці. За свідченням лінгвістів (Gove 1969, Aiken 1964) тільки два англійські іменники — lam (тікати) і midst (середина) — не вживаються в атрибутивній функції. Сама проблема є багатогранною, як багатогранні семантико-синтаксичні зв’язки двох пов’язаних структурою іменників. Особливості таких зв’язків випливають як із різноманітності семантичного наповнення ад’юнктів, так і з суб'єктивного трактування мовцем вираженої іменником ознаки. Крім того, українській мові не властиве вживання іменника у називному відмінку в ролі ад’юнкта іншого іменника.

У системі іменника категорія лімітативності/алімітативності проявляється в протиставленні в основному понять «ад'єктивність» — «субстантивність». «Ад'єктивність» номінується мовною одиницею у ролі лімітатора.

Іменник-ад'юнкт сполучається з означуваним іменником без залучення будь-яких мовних засобів репрезентації контакту, що може призводити до неоднозначного тлумачення. Наприклад: «a corner kick"(угловий) — «a kick charged from the corner» і «a kick aimed at the corner», або «the Huxly lecture», «the lecture by Huxly"(лекція Хакслі) чи «the lecture about Huxly"(лекція про Хакслі).

При перегляді N1+N2 утворень, найбільш поширеними є випадки, коли вживаються:

іменник в родовому відмінку для вираження ознаки з препозитивним означуваним іменником у називному відмінку: correlation method — метод кореляції, canal lock — шлюз каналу, concrete layer — шар бетону, crane load — навантаження крана;

прикметник на місці препозитивного іменника, але не обов’язково однокорінний з цим іменником: practice ground — дослідне поле, air-drag — аеродинамічний опір, bed load — донні наноси, paper mill — паперова фабрика, blast box — повітряна коробка;

означуваний іменник з подальшим розширеним поясненням значення препозитивного іменника: contour method — спосіб зображення рельєфів горизонталями, conduction pump — електромагнітний насос постійного струму;

іменник на місці постпозитивного іменника та постпозитивний іменник з прийменником: axle load — навантаження на вісь, oil drain — спускний отвір для масла, fruit mincer — машина для подрібнювання плодів, snowbird mine — шахта з сезонним видобуванням, brick furnace — піч для випалювання цегли;

інтегрована лексема: cock-shot — мішень, a fireman — кочегар, sea frontнабережна, oil fuel — мазут, water gang — канава, an egg-plant — баклажан.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I

У першій частині нашого дослідження ми визначились з основними теоретичними положеннями в області термінознавства. Щодо терміну, то його можна охарактеризувати як слово чи словосполучення, яке означає чітко окреслене поняття. Ми вирішили розглядати терміни у широкому розумінні, тобто їх види, класифікації та методи перекладу.

Основними характерними рисами терміну ми вважаємо його лаконічність, точність, стилістична нейтральність та однозначність і будемо на них спиратися під час ідентифікації термінів в оригінальному тексті.

Отже, ми визначаємо термін як певний шаблон, що існує в свідомості мовця, який він використовує для визначення певних предметів та явищ.

За сферою вживання терміни поділяють на загальнонаукові та вузькоспеціальні. За структурними моделями терміни поділяють на: однокомпонентні терміни; двокомпонентні терміни — найчастіше це словосполучення іменник + іменник або прикметник + іменник; трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники: прикметник + прикметник + іменник, іменник + прикметник + іменник, іменник + іменник + іменник; багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів.

Як відомо, понад 70% термінів у різних терміносистемах — це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються в готовому вигляді.

РОЗДІЛ II. Підмова електроніки як сфера вживання науково-технічного підстилю

Літературна мова обслуговує всі сфери суспільної діяльності людини: політику, економіку, виробництво, науку, освіту, мистецтво та ін. Тому відповідно до сфер функціонування розрізняють такі стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, розмовний.

Стиль — це функціональний різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу.

Кожен стиль має свої характерні риси, що дозволяють його виокремлювати з-поміж інших стилів: сферу поширення (коло мовців), призначення, загальні ознаки, систему мовних засобів, стилістичні норми, підстилі, жанри реалізації. Другий розділ присвячено висвітленню особливостей та характерних ознак наукового стилю, його підстилів та жанрів.

2.1 Статус наукового стилю у системі функціональних стилів

Науковий стиль функціонує у галузі науки, техніки й освіти. Саме за його допомогою науковці повідомляють про результати своїх досліджень, описують теорії, обґрунтовують гіпотези, пояснюють явища, систематизують і класифікують знання про світ.

Науковому стилю притаманні такі загальні ознаки:

· Понятійність;

· Предметність;

· Об'єктивність;

· Логічна послідовність;

· Узагальненість;

· Аргументованість.

До мовних засобів наукового стилю належать терміни, наукова фразеологія, цитати, посилання, стандартні звороти (кліше), повні речення, а також багатокомпонентні складнопідрядні речення.

З боку стилістичних норм наукового стилю неприпустимо вживати розмовні слова, емоційно забарвлені слова, особовий займенник «я». Замість нього науковці використовують займенник «ми» (так зване авторське «ми»), наприклад: «У нашому дослідженні ми погоджуємося з цією думкою».

Науковий стиль складається з трьох підстилів:

1) власне науковий, який реалізується в таких жанрах: стаття, монографія, дисертація, тези, доповідь, виступ, патент, енциклопедія, термінологічний словник, довідник, технічне завдання тощо;

2) навчально-науковий, що має такі жанри: лекція, бесіда, семінар, лабораторна робота, курсовий проект, бакалаврський проект, дипломна робота, пояснювальна записка, анотація, план, конспект, тези, реферат тощо.

3) науково-популярний, яким викладається наукова інформація для нефахівців на сторінках звичайних книжок і журналів.

2.2 Особливості текстів науково-технічного підстилю у перекладацькому аспекті

Серед основних ознак технічного видання є сухість і чіткість викладу. Проте на сучасному етапі становлення науково-технічної термінології виникає питання доцільності використання чи вилучення елементів експресії в тексті, адже засоби образності часто допомагають автору емоційно й цікаво подати тему, активізувати сприйняття читачем складного матеріалу. Однак встановленої міри вживання художніх елементів у технічному тексті не існує, тому редактор покликаний забезпечити стандартизацію та доступність викладу водночас.

Використання засобів образності в науково-технічному тексті принципово відрізняється від їх використання в художній літературі: у художньому творі метафора — це важливий елемент системи образів; у науковій мові вона виступає в допоміжній функції - для пояснення, популяризації.

Перевагою використання засобів образності в науково-технічних текстах є відображення всієї динаміки живого функціонування мови в науково-технічній сфері спілкування, полегшення сприйняття та засвоєння матеріалу. А недоліком є спокуса автора до надмірного охудожнення технічного тексту та, як наслідок, нечіткість змісту, відхилення від принципів наукового стилю викладу.

Переклад термінів, як і будь-якої іншої мовної одиниці, є розкриття значеннєвого змісту цих одиниць у мові оригіналу і його передача мовою перекладу, засобами останнього.

При перекладі необхідно пам’ятати, що хоча мова науково-технічних текстів є частиною загальнонаціональної мови, тобто вживає лексику і граматику, але вона має певний стиль, який відповідає меті і завданню науково-технічної літератури. Науково-технічні тексти мають ряд особливостей, як в області термінології, так і в області граматики.

При розгляді граматичних особливостей науково-технічного тексту варто виходити з того, що:

1) науково-технічні тексти будуються за правилами граматики загальнонаціональної мови, «науково-технічної граматики» не існує;

2) можна говорити лише про деякі особливості граматики загальнонаціональної мови у науково-технічних текстах;

3) граматичні проблеми перекладу полягають у порівняльному розгляді граматичного ладу англійської й української мов в аспекті значеннєвого змісту вислову, що виражається у лексиці, морфологічних формах і синтаксичних структурах останнього.

Стосовно граматичних особливостей перекладу є багато публікацій, в яких обґрунтовуються причини й способи граматичних трансформацій. В англійській і українській мовах зустрічаються подібні і несхожі граматичні структури. Однак подібність є лише випадкова й часткова, а відмінність — природна і нормальна, оскільки у кожній з мов своя історія, своя система й свої закони функціонування.

Зупинимося на деяких стилістико-граматичних особливостях англійського тексту, далеких від стилю української науково-технічної літератури.

В англійському тексті переважають особисті форми дієслова, тоді як українському науковому стилю більше властиві безособові або невизначено-особисті обороти, наприклад:

We know the primary coil in the transformer to have more turns than the secondary one. — Відомо, що первинна обмотка трансформатора має більше витків ніж вторинна.

В англійських текстах описового характеру нерідко вживається майбутній час для вираження звичайної дії. Керуючись контекстом, варто перекладати такі речення не майбутнім, а теперішнім часом, іноді з модальним відтінком:

The zinc in the dry cell accumulates a great many excess electrons which will move to the carbon electrode. — Цинк у сухому елементі акумулює велику кількість надлишкових електронів, які рухаються до вугільного електрода.

В англійських науково-технічних текстах особливо часто зустрічаються пасивні звороти, тоді як в українській мові пасивний стан вживається значно рідше. При перекладі нерідко виглядає доречним прибігати до заміни пасивних конструкцій іншими засобами вираження, більш властивими українській мові

Автори англійської науково-технічної літератури широко використовують різні скорочення, які зовсім не використовуються в українській мові, наприклад:

d.c. (direct current) — постійний струм, а.с. (alternating current) — змінний струм.

Такі скорочення у перекладі повинні розшифровуватися й даватися повним позначенням. [17, с. 99].

Деякі слова або вирази в англійському тексті повинні замінятися аналогами, тобто виразами, відповідними за змістом, але більш звичними для українського тексту.

We have learned to manufacture dozens of construction materials to substitute iron. Замість dozen — дюжина в українській мові звичайно у таких випадках уживається слово «десяток», тому це речення ми перекладемо: Ми навчилися робити десятки будівельних матеріалів, що заміняють заліза.

Ці універсальні закономірності перекладу наукового тексту стосуються творів усіх жанрів — від наукової монографії, розрахованої на вузьке коло фахівців, до шкільного підручника, призначеного для загального вжитку. Проте окремі різновиди наукових творів мають свої специфічні риси, які відображаються й у перекладі. Так, скажімо, у математичних текстах маємо значно більш регламентований синтаксис, ніж, наприклад, у текстах з історії чи філософії. Загальновідома цілковита відсутність елементів образності у текстах з природничих наук, проте у творах гуманітарного циклу можуть в окремих випадках з’явитися образи, щоправда, споріднені рідше не з художніми образами, властивими мові літературних творів, а з образами публіцистичними.

Лексичний склад науково-технічних текстів характеризується широким використанням термінів (слів, словосполучень, фраз, кліше), а також наявністю реалій (від лат. realis — дійсний, речовий). Під реаліями науково-технічної літератури прийнято розуміти назви фірм, марки обладнання. місцезнаходження підприємств. Кліше являють собою стереотипні слова і фрази. У наш час вони займають особливе місце у загальному арсеналі лексичних засобів, але частіше всього вони вживаються у періодичних публікаціях політичного та науково-технічного характеру. Кліше включають ідіоми, стійкі вирази, набір готових фраз.

Завдання, що стоїть перед перекладачем науково-технічного тексту, позбавленого емоційного забарвлення, є простим — точно передати думку автора, лише по можливості зберігши особливості його стилю.

При перекладі науково-технічної літератури важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова. У процесі перекладу терміну визначають 2 етапи:

1. З’ясування значення терміну у контексті.

2. Переклад значення рідною мовою.

Головним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою лексичного еквіваленту.

Еквівалент — постійна лексична відповідність, яка точно співпадає із значенням слова. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони служать опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість з’ясувати характер тексту. Тому слід вміти находити відповідний еквівалент у рідній мові і розширювати знання термінів-еквівалентів.

При перекладі термінів треба по можливості уникати вживання іншомовних слів, віддаючи перевагу словам рідного походження: промисловість замість індустрія, сільське господарство замість агрокультура, повний опір замість імпеданс і т.п.

При перекладі англійського тексту перекладач повинен повно й точно передати думку автора, наділяючи формою, властивою українському науково-технічному стилю й аж ніяк не переносячи в український текст специфічних рис англійського оригіналу.

2.3 Диференційні ознаки текстів підмови електроніки

Науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми. Технічний переклад — це насамперед переклад, який використовується для спеціальних цілей, а саме для обміну спеціальною інформацією, що надходить і сприймається різними мовами. Отже: технічний переклад — це переклад, який застосовують для обміну спеціальною науково-технічною інформацією між людьми, що говорять різними мовами.

Будь-який текст-інструкція характеризується певною повторюваністю термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого і відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати всі випадки його вживання в даному тексті і лише після цього спробувати вияснити значення терміну шляхом ознайомлення із спеціальною літературою з даного питання. Велику допомогу перекладачеві може надати уже існуюча перекладена література з даного питання, особливо якщо є можливість порівняти оригінал і переклад. Ми визначаємо інструкцію як самостійний тип тексту з особливим способом викладу змісту, за допомогою якого дається точне (покрокове) розпорядження з виконання технічних або інших дій, що приводять до конкретного результату. Тексти даного типу моно структурні в представленні послідовності дій. Так, наприклад, тексти-інструкції до мобільних телефонів мають певну структуру:

Таблиця 1. Інструкція до телефону

Суто українські посібники користувача (інструкції з використання телефону) мають більш лаконічну структуру, хоча послідовність пунктів може розрізнятись:

1. Розпакування.

2. Ваш телефон.

3. Початок.

4. Додаткові функції телефону.

5. Введення тексту.

6. Функції дзвінка.

7. Функції меню.

8. Вирішення проблем.

9. Інформація щодо здоров’я та безпеки.

10. Предметний покажчик.

За останні десятиліття в Україні постійно зростає об'єм устаткування, що купується за кордоном, для різних виробництв. Через високі митні збори на ввезення готової продукції (харчові продукти, будівельні матеріали, взуття та одяг, пакувальні матеріали) замість імпорту таких товарів все частіше отримується устаткування для випуску такої самої або аналогічної продукції в Україні. В ході імпорту необхідність послуг перекладача може виявитись на наступних трьох етапах:

1) переклад технічного керівництва, стандартів, специфікацій, інструкцій, сертифікатів, техпаспортів та інших супровідних документів з іноземної мови на українську.

2) мовна і смислова адаптація перекладених матеріалів, зокрема, перерахунок одиниць вимірювання (сантиметри замість дюймів і т.п.), макетування і підготовка кінцевого документу для користувачів у формі друкарської продукції (макетування сторінок з графікою, оформлення креслень, поліграфічні послуги).

3) усний послідовний переклад (мовний супровід) зарубіжного технічного фахівця в ході пусконалагоджувальних робіт і тренінгу персоналу.

Співвідношення лексичного та знакового об'ємів текстів оригіналу та перекладу є надзвичайно серйозною проблемою для практиків перекладу. Надмірний приріст тексту викликає нарікання замовників, які оплачують переклад «за вихідним обсягом», а надмірна компресія може привести до втрати сенсу. У перекладацькій практиці редакторам вже доводилося стикатися з надмірним приростом тексту перекладу, який був викликаний наступними причинами:

? перекладач вдається до надмірно розгорнених перекладацьких еквівалентів через недостатнє володіння термінологією або свідомого прагнення збільшити об'єм перекладу;

? перекладач вставляє в переклад текстові фрагменти власного твору, дискутуючи з автором оригіналу.

Разом з тим можлива і зворотна ситуація: значне зменшення текстового об'єму перекладу в порівнянні з текстом оригіналу, що може служити сигналом пропуску значних фрагментів тексту і, відповідно, втрати інформації.

Часто український перевідний еквівалент складається з двох і навіть з трьох слів проти одного англійського, у разі, коли найбільш короткий варіант з різних причин недоречний. Наприклад:

Do not use, а hand-held phone while driving; park the vehicle first. — Не використовуйте телефон, тримаючи його в руці, під час водіння, спочатку припаркуйте машину.

У цьому випадку як еквівалент «Hand-held phone» не доречні ні можливий еквівалент «ручний телефон» (оскільки значення цього словосполучення інше), ні просто «телефон» (оскільки такий телефон не передасть повної суті того, що малося на увазі).

The grinder must be firmly bolted to a workbench. — Точильний верстат необхідно міцно закріпити на верстаку.

Unmodified plugs and matching outlet will reduce risk of electric shock. — Вилки без змін та відповідні розетки зменшать ризик удару електричним струмом.

При перекладі та визначені способів і прийомів відтворення складних явищ, важливу роль відіграють лексико-синтаксичні особливості інструкцій.

Метою текстів-інструкцій є показати читачеві порядок дій, які необхідно виконати, щоб отримати певний результат. Вивчення синтаксису текстів-інструкцій дозволяє визначити їх особливості. Оскільки інструкція спонукає читача виконувати визначену послідовність дій, в текстах даного типу широко використовуються дієслова у формі наказового способу:

— зніміть, натисніть, вставте, протисніть, переконайтеся, вийміть, просуньте, виберіть, виконайте, зробіть.

Do not use the oven for any reason other than food preparation, such as for drying clothes, paper, or any other nonfood items or sterilizing purposes. -Використовуйте піч тільки для приготування їжі. У жодному разі не сушіть одяг, папір та інші неїстівні предмети в печі. Не використовуйте піч для стерилізації.

Do not attempt to deep-fry foods in this oven. — Не намагайтесь смажити продукти в мікрохвильовій печі.

Always fit the grinding wheel cover and tool rest tightly, and with the correct clearance. — Завжди закріплюйте кожух точильного колеса до упору жорстко та з правильним зазором.

Якщо в усній презентації даних текстів можливе використання форм імперативу в однині та множині, то в письмовій презентації присутні форми імперативу тільки в множині. Так само широко в інструкціях використовуються дієслова у формі інфінітива: видалити, додати, визначити, створити, приєднати, закріпити, встановити, замінити.

The tool rest should be replaced whenever the width of the tool rest measures less than 20 mm. — Якщо ширина опори складає менше 20 мм, її варто замінити [3, c.6]

Some discs have certain information encoded on the disk during manufacture. — На деяких дисках міститься певна інформація, внесена до диску під час виготовлення [2, c.16].

Аналіз лексико-синтаксичних конструкцій простих і складних речень, характерних для текстів типу інструкція показав, що найчастіше зустрічаються лексико-синтаксичні конструкції, предикативний центр яких представлений дієсловом у формі інфінітива та імператива, а також поєднанням предикативного прислівника з інфінітивом.

Наші спостереження показали, що один і той самий іменник може мати різне значення залежно від приладу, до якого надається інструкція, наприклад:

Слово «operation» в тексті-інструкції до автомобільного CD/MP3/WMA-ресівера перекладається як «операції», а у посібнику користувача настільного точильного верстата Ferm — «експлуатація»;

Словосполучення «safety instructions» в тексті-інструкції до автомобільного CD/MP3/WMA-ресівера перекладається як «заходи безпеки», а в посібнику користувача настільного точильного верстата Ferm — «вказівки з технічної безпеки»;

Слово «settings» в тексті-інструкції до автомобільного CD/MP3/WMA-ресівера перекладається як «настройки», а в посібнику користувача дводіапазонним телефоном SGH-X100 з підтримкою GPRS — «параметри».

2) The lightning flash with arrowhead symbol, within an equilateral triangle is intended to alert the user about the presence of uninsulated dangerous voltage within the product’s enclosure that may be of sufficient magnitude to constitute a risk of electric shock to persons [2, c.2]. — Стріла у вигляді блискавки всередині рівностороннього трикутника попереджає користувача про наявність небезпечної неізольованої електричної напруги всередині пристрою, що може мати достатню амплітуду, щоб становити небезпеку ураження людини електричним струмом.

Отже, на прикладах ми пояснили головні особливості перекладу науково-технічних текстів та визначили, що основною проблемою їх правильного відтворення є різниця між культурами мов перекладу та оригіналу.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II

На початку другого розділу своєї роботи було визначено основні особливості науково-технічного стилю. Вони включають: відображення всієї динаміки живого функціонування мови в науково-технічній сфері спілкування, полегшення сприйняття та засвоєння матеріалу, а також розкриття значеннєвого змісту одиниць у мові оригіналу і його передача мовою перекладу засобами останнього. Ми визначили сухість і чіткість основними характеристиками наукового тексту.

Переклад науково-технічного тексту має граматичні особливості, одними з яких є стилістико-граматичні особливості. До стилістико-граматичних особливостей належать особисті форми дієслова, майбутній час для вираження звичайної дії, пасивні звороти та скорочення.

Також ми зазначили основні засоби перекладу термінів, які можуть знайти практичне застосування під час аналізу текстів оригіналу та перекладу українською мовою.

Наприкінці розділу подані основні особливості перекладу науково-технічного тексту (на прикладі перекладу інструкцій), щоб якнайповніше донести до реципієнта значення термінів. Основними причинами неправильного перекладу таких текстів є різниця між культурами мов оригіналу та перекладу, а також в обсязі слів у цих мовах, сполучуваності та вживаності.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Навіть в умовах кардинальних змін в усіх сферах людської діяльності, пов`язаних із глобальною комп’ютеризацією термінознавство й досі залишається малодослідженою галуззю мовознавчої науки. У нашій роботі ми зробили спробу дослідити основні явища термінознавства на прикладі окремої підмови. Перший розділ нашого дослідження присвячений теоретичним питанням, пов’язаним із визначенням терміну, його характеристиками та класифікаціями. Ми визначили термін як слово або вислів, що означає чітко окреслене поняття. У цьому розділі було розглянуто основні фундаментальні погляди науковців на проблеми термінознавства. Також було проаналізовано класифікації термінів, розроблені різними дослідниками. У другому розділі викладені основні особливості науково-технічного стилю. Вони включають: відображення всієї динаміки живого функціонування мови в науково-технічній сфері спілкування, полегшення сприйняття та засвоєння матеріалу, а також розкриття значеннєвого змісту одиниць у мові оригіналу і його передача мовою перекладу засобами останнього. Стислість та лаконічність були визначені основними характеристиками наукового тексту.

Переклад науково-технічного тексту має граматичні особливості, одними з яких є стилістико-граматичні особливості. До стилістико-граматичних особливостей належать особисті форми дієслова, майбутній час для вираження звичайної дії, пасивні звороти та скорочення.

Наприкінці розділу подані основні особливості перекладу науково-технічного тексту (на прикладі перекладу інструкцій), щоб якнайповніше донести до реципієнта значення термінів. Основними причинами неправильного перекладу таких текстів є різниця між культурами мов оригіналу та перекладу, а також в обсязі слів у цих мовах, сполучуваності та вживаності.

SUMMARY

This research paper is considered to deal with such disputable and sophisticated branch of linguistics as terminology. We made an attempt to give a definition of the term and present several peculiarities of this phenomenon.

Our work consists of two chapters. In the first chapter there were described and analyzed several approaches to terminology and the most famous opinions of different linguistics. We have defined the term as a clearly marked notion. There is also an overview of several classifications introduced by famous scientists and linguists.

The second chapter is devoted to the scientific-and-technical style, its definition, styles and genres which are assumed to help in studying the ways of translating English texts on electronics to Ukrainian. What is more, we defined the main ways to translate instructions. At the end of chapter we outlined the main peculiarities to the technical texts translation.

Consideration of translation means helped us to analyze the translation of the phone, microwave and GPRS instructions.

Finally, we found out that the main reason of incorrect translation of technical texts is the difference between cultures (of the source language and translation), as well as the amount of words in these languages, their compatibility and usage.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

СПИСОК АНГЛОМОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Instruction manuals. Microwave oven Gorenje MO-230 DGW2-UR. -36 p.

2. Owner’s manual. Car CD/MP3/WMA Receiver. Model: LAC-UA161/162 LAC — UA361/362. — 18 p.

3. User’s manual. Bench Grinder FSM-150. — 83 p.

СПИСОК УКРАЇНСЬКОТА РОСІЙСЬКОМОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

4. Бархударов Л. С. Язык и перевод. / Бархударов Л. С. — М.: Международные отношения, 1975. — 240 с.

5. Барцель А. В. Значение технологической культуры и технологической культуры и техноэтики // Вестник высшей школы / Барцель А. В.- Ж.: 1991., № 12. — 54−58 с.

6. Васенко Л. А., Дубічинський В.В., Кримець О. М. В19 Фахова українська мова: Навчальний посібник. / Васенко Л. А., Дубічинський В.В., Кримець О. М. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 272 с.

7. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. Підручник. / Вихованець І.Р. — К., Либідь, 1993. — 368 с

8. Воронцова Т. А. В 756 Элементарная стилистика: учеб.-метод. пособие / УдГУ. / Воронцова Т. А. — Ижевск: Изд-во «Удмуртский университет», 2008. 130 с.

9. Д`яков А.С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи Термінотворення. Семантичні соціолінгвістичні аспекти. Підручник / Д`яков А.С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. — К., Видавничий дім «КM Academia», 2000. — 216 c.

10. Карабан В. I. Переклад англiйської наукової і технiчноi лiтератури. / Карабан В.І. — Вінниця: Нова книга, 2001. — 471 с.

11. Луцишин Т. П., Петровська Н. М., Бик І. С. Теорія і практика перекладу. Програма курсу та плани семінарських практичних занять для студентів факультету міжнародних відносин / Волинський держ. ун-т. ім. Лесі Українки. Факультет міжнародних відносин. / Луцишин Т. П., Петровська Н. М., Бик І.С. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2002. — 26 с.

12. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. — Київ: Каравела, 2010. 351(с 131−143)

13. Реформатский А. А. Що таке термін і термінологія: Сб. Питання термінології. — М., 2007. — 47 — 51 с.

14. Реформатский А. А.

Введение

в Языковедение / Под ред. В. А. Виноградова. — М.: Аспект Пресс, 2000. — 536 с.

15. Петров В. В. Семантика наукових термінів.? Новосібірск: Наука, 2005. — 126 — 129 с.

16. Піотровський Р. Г. До питання про вивчення терміна // Уч. зап. ЛГУ 2004. — № 161, 27 — 29 с.

17. Скороходько Е. Ф. Термін у науковому тексті / Скороходько Е. Ф. — К.:Логос, 2006. — 99 с.

18. Швейцер А. Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты / Швейцер А. Д. — М.: Наука, 1988. — 364 с.

СПИСОК ЕЛЕКТРОННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

19. Lingvo Online — безкоштовний онлайн словник. Англо-український, англо-російський, тлумачний український словник та інші словники безкоштовно. Режим доступу: http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk/термін. — Назва з екрану

20. Науковий стиль, підстилі. Режим доступу: http://ebooktime.net/book₃₅_glava₈_3. — Назва з екрану

21. Науковий стиль мовлення Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Науковий_стиль_мовлення. — Назва з екрану СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

22. Вісник Запорізького національного університету № 1, 2010 р.

23. Посібник користувача Nokia 1100. — 54 c

24. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — С. 88

25. Термінознавство. Навчальний посібник для студентів. — Вінниця: ВНТУ, 2006, 101 с.

26. Чернюк Н.І. Номінативно-номінативні утворення англійської мови у перекладі.