Дидактичне забезпечення курсу органічної хімії

У розділі 4 «Дидактичне забезпечення курсу органічної хімії» схарактеризовано підручник як основний засіб навчання і педагогічний програмний засіб (ППЗ) як супровід до підручника на електронному носії, розкрито дидактичні особливості підручника органічної хімії для поглибленого вивчення предмета.

Дослідженням констатовано, що в новітній історії вітчизняних підручників хімії закінчився стихійний етап, нинішній етап підручникотворення набуває ознак системності. Водночас дослідження, в тому числі зарубіжних експертів, засвідчують низьку якість вітчизняних шкільних підручників, зокрема невідповідність європейським стандартам, віковим і психофізіологічним особливостям учнів, перевантаженість матеріалом, відсутність спрямованості на набуття життєвих компетентностей і стимулів до навчання, нецікаву форму викладу матеріалу.

У дослідженні узагальнено причини такого стану. 1. Не сформульовано окремі концепції чинних підручників різних авторів. Існують лише загальна концепція підручника хімії Н.М. Буринської та концепція навчально-методичного комплекту з хімії для основної школи М. М. Савчин.

Теоретично не обґрунтовано оптимальне співвідношення в підручнику теоретичного і фактичного матеріалу хімії. У цьому переважає інтуїтивний підхід, результатом якого є переобтяження змісту другорядним чи неактуальним матеріалом. 3. Зростає тенденція до збільшення функціонального навантаження підручника, реалізації в ньому не лише завдань, які має виконувати навчальна книга, а й функцій задачника, дидактичного матеріалу, хрестоматії, тобто об'єднання всього навчального комплекту під однією палітуркою. Вважаємо, що зусилля створити так званий закритий підручник є марними. 4. Не з’ясовано педагогічну доцільність дво- (чи кілька-)рівневого підручника. Існує думка, що дворівневість є ознакою особистісно зорієнтованого підручника, який має містити два види текстів: для сильних і слабких учнів. Поділяємо думку дослідників, які вважають, що дворівневе викладання матеріалу ускладнює його сприймання, оскільки поглиблений рівень не має належної наочної підтримки.

За браком спеціальних досліджень в умовах порівняльного експерименту можна припустити наявність кореляції між якістю підручників та якістю знань учнів з хімії, проте педагогічні спостереження довели, що між цими ознаками немає прямої залежності. Це можна пояснити тим, що за традиційної форми навчання учитель є основним ретранслятором знань (оскільки підручники не були розраховані на самонавчання). Він пояснює, тлумачить навчальний матеріал і тим самим бере на себе й усунення недоліків підручника, функція якого зводиться до інформаційної, а подекуди лише до ілюстративної.

Сучасне трактування ролі підручника пов’язане з визнанням того, що його функції та місце у педагогічному процесі істотно розвинулися. Оновлення підручників пов’язане із набуттям учнями необхідних життєвих компетентностей. Розвиток в учнів уміння працювати, розкриття методики навчання, використання досвіду учнів — ці завдання висувають до підручника як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги (Н.М.Буринська, О. Я. Савченко, Ф.-М.Жерар, К. Роеж'єр).

Надання підручникові функції самоосвіти ставить питання про оптимальне поєднання цієї функції з іншими функціями. Дослідженням виявлено, що найважливішою є проблема гармонізації в підручнику функцій інформативної та самоосвітньої. Розв’язання слід вбачати в тому, що учень має, по-перше, вміти користуватись підручником, для чого апарат засвоєння (методичний апарат) та апарат орієнтування мають бути якомога досконалішими. Як показує наше дослідження, уникнути цього можна за рахунок збільшення дидактичного навантаження на завдання і вправи, їх урізноманітнення згідно з навчальною метою.

По-друге, знання, представлені в підручнику, мають бути диференційовані за видами (теорія, закон, поняття тощо). Цьому сприяє обговорення методологічних питань, з’ясування форм організації наукового знання. В органічній хімії це стосується теорії будови органічних сполук.

По-третє, має бути дотримано рівномірного розподілу труднощів навчального матеріалу. Тому пропозиції вивчати електронну природу простих і кратних зв’язків, класифікацію органічних речовин на початку вивчення органічної хімії видається хибною хоча б з цього погляду, не говорячи про значну частку догматизму в такому підході.

По-четверте, важливим є оптимальне співвідношення теоретичного і практичного матеріалу. Це завдання в загальному вигляді розв’язує навчальна програма, яка задає перелік питань, що вивчаються. Але не менш важливим є глибина знань, що вкладається в певне питання програми. Саме в цьому спостерігаються значні розбіжності в підручниках різних авторів. Зокрема, шкільний підручник у трактуванні викладачів ВНЗ наближається до академічних стандартів вищої школи як за обсягом теоретичних понять, так і за їх глибиною. Позбутися розмитості вимог, зафіксувати обсяг знань дає змогу новий підхід до складання програм, використаний, зокрема, у програмах з хімії для 12-річної школи — завдяки визначенню державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учня з кожної теми програм и.

По-п'яте, у сучасному підручнику неабияке значення має форма викладу матеріалу: із повчальної, монологічної вона трансформується в діалогічну. Оскільки значна увага приділяється формуванню прийомів розумових дій — аналізу, синтезу, узагальненню, класифікації, то має значення не лише спонукання до таких дій, а й показ відповідних зразків. З огляду на це внутрішньоі міжпредметні зв’язки встановлюються безпосередньо у процесі ознайомлення з конкретними питаннями, а не лише під час узагальнення знань.

Отже, сучасний підручник багатокомпонентний і багатофункціональний засіб навчання. Передаючи знання як культурні й соціальні цінності, підручник сам є елементом культури. Усі його компоненти і функції реалізуються у структурі навчальних текстів, які мають відбивати такі компоненти навчального процесу: мотивацію; визначення навчального завдання; врахування попереднього досвіду учнів; аналіз нового змісту; встановлення внутрішньоі міжпредметних зв’язків; використання засобів навчання, форм представлення інформації; закріплення, узагальнення, систематизацію знань; контроль і самоконтроль.

Текст авторського підручника з органічної хімії проаналізовано з погляду реалізації компонентів навчального тексту в табл. 2. Тема: Гетероциклічні сполуки.

Послідовність етапів навчання не обов’язково збігається з послідовністю позицій у наведеному вище переліку. Наприклад, навчальне завдання може бути задане не до кожного параграфа, а до підтеми чи навіть теми; те саме стосується узагальнення знань. До попереднього досвіду учнів, міжпредметних зв’язків підручник може звертатись у разі необхідності на різних етапах викладу. У процесі пояснення змісту використовуються засоби таких видів і форм, які визначаються специфікою змісту.

Очевидно, що підручники з органічної хімії для різних типів шкіл мають відрізнятися не лише обсягом матеріалу, а загальною концепцією, що охоплює і дидактичні функції, і структуру, і мову підручника. У профільній школі, де предмет вивчається поглиблено, особливої ваги набуває трансформація наукового змісту в підручнику і залежний від цього рівень пізнавальної діяльності учня, який задається дидактичним матеріалом підручника. Останнім часом у літературі звертається увага переважно на творчий рівень, а шкільна практика доводить, що навчання за хімічними профілями потребує для розв’язування завдань творчого характеру створення в учнів міцної репродуктивної основи знань. Завдання репродуктивного характеру важливі з погляду їх систематизуючої функції. На це має орієнтувати дидактичний матеріал підручника, наявність достатньої кількості і видів тренувальних вправ, які можуть набувати форми спеціально організованого тренінгу. Як зазначають Г. Драйден і Д. Вос, регулярне повторення належить до ключових принципів, на яких базуються кращі світові тренінгові й освітні програми.

Формат традиційних підручників зазнає значних змін у підручниках на електронних носіях як таких, що найбільше відповідають сучасній інформаційній ситуації. Основна особливість таких підручників і посібників полягає у використанні мультимедійних можливостей, які не реалізуються в традиційних посібниках на паперових носіях.

Таблиця 2. Аналіз структури навчального тексту підручника.

Електронний додаток до підручника органічної хімії для 10−11 класів розроблено нами згідно з чинними навчальними програмами з хімії для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням предмета і хіміко-біологічного профілю, затвердженими Міністерством освіти і науки України. Як видання на електронному носії посібник містить такі компоненти:

• * текстовий виклад змісту матеріалу, що стосується будови, властивостей, добування і застосування органічних сполук, а також запитання і вправи для повторення, завдання для самопідготовки, висновки до тем, іменний і предметний покажчики;
• * реалістичний візуальний ряд (портрети вчених-хіміків, фотографії лабораторного обладнання і натуральних об'єктів, що ілюструють застосування органічних речовин);
• * синтезований візуальний ряд (тривимірні статичні й динамічні моделі молекул, електронних схем, ізомерів, хімічних реакцій тощо);
• * символьні об'єкти і графіку (схеми, діаграми, таблиці, малюнки);
• * аудіоряд (звукозаписи пояснювальних текстів).

Основна перевага електронного додатку до підручника полягає в унаочненні важких для сприйняття понять електронної і просторової будови молекул органічних сполук та їх реакцій, зокрема: зображенні в динаміці електронних ефектів у молекулах, гібридизації електронів, взаємного впливу атомів, механізмів реакцій, структурної, просторової ізомерії, конформацій; візуальному виділенні таких суттєвих ознак об'єктів, як хімічні зв’язки, функціональні групи, реакційні центри молекул; моделюванні не лише будови молекул, а й хімічних процесів; поетапному відтворенні назв органічних речовин за систематичною номенклатурою.

Педагогічні програмні засоби дають змогу використовувати полімодальні методи, тобто в їх поєднанні. Це забезпечує якнайповніше сприйняття інформації, подальшу її обробку і зберігання.