Розробка проекту фільтраційної станції по очищенню сточних вод

Вступ сточна вода утилізація фільтрат Даним проектом передбачено виконання реконструкції і технологічного переоснащення цеха утилізації фільтрату з розміщенням в цеху установки термічної обробки твердих побутових відходів на полігоні № 5 м. Києва.

За час існування полігону № 5 м. Києва в його межах відкладено приблизно 400тис. тон фільтрату. Вищезгадана кількість збільшується кожного дня навіть тому, що отримані сьогодні концентрати фільтрату після зворотного осмосу все одно залишаються для його складування. З метою вирішення цієї проблеми, а саме, очищення фільтрату отримуючи, з однієї сторони воду, яка відповідає певним технічним вимогам і можливість подальшого її використання, а, з іншої сторони сухий продукт, пропонується проект з використанням установки, яка має назву «Палл Рохем», яка дозволяє очищати фільтрат до рівня скидання його у відкрите водоймище. Очищену від фільтру воду можна використовувати на господарсько-побутові потреби. Продуктивність установки- 200 м³ фільтрату на добу, з них 15% у вигляді концентрату. Принцип роботи, якої заснований на проходженні рідини (забрудненої водифільтрата) під великим тиском через мембранні фільтри, де унаслідок явища зворотного осмосу відбувається відділення молекул води від молекул розчинених в ній речовин.

Очищення стічної води виконується по таких стадіях:

стадія очищення концентрату нанофільтрацією;

стадія очищення перміата зворотним осмосом високоготиску;

стадія очищення об'єднаного перміата оборотним способом.

Цей проект включає аналіз існуючих способів і методів утилізації фільтрату, а також, повну установку по термічній обробці фільтрату і базується на двох лініях концентрування і на одній лінії сушки.

В перспективі, коли озера будуть очищені і необхідно буде обробляти лише щоденно утворений фільтрат (200тон/добу), це устаткування можна буде перенастроювати для обробки обезводнених залишків комунальних стоків на Бортничній станції аерації.

Розділ I. Загальна характеристика об'єкта експлуатації

1.1 Загальні відомості

Полігон твердих побутових відходів № 5 розташований в 15 км на південь від м. Києва і в 6 км на північно-захід від с. Дмитровичи Обухівського району Київської області. Запроектований на підставі завдання на проектування, виданого спеціалізованим автогосподарством по санітарному очищенню м. Києва «Київспецкомунтранс» і архітектурно-планувального завдання відповідно до Держплану УРСР від 20 серпня 1976р № 65 «Про схему санітарного очищення і прибирання м. Києва».

Для складування ТПВ були вибрані два викрутка Ходосіївської балки урочища «Марусин Яр», які розташовані між селами Підгірці і Кренечи. Найкоротша відстань до вказаних населених пунктів складає відповідно 1.2 і 1.0 км. Проте межа сучасної житлової забудови знаходиться набагато ближче — від полігону ТПВ (з урахуванням експлуатації I і II черги) — в 750−1000 м від с. Підгірці, в 500 м від с. Кренечи і 300м-400м від дачної забудови, що є у ньому. Ще одне найближче село Ходосіївка знаходиться в 2.5 км вниз по тальвігу балки.

У комплекс полігону входять два майданчики складування «А» і «Б» (кожен з яких займає відповідне пониження яру), муловідстійник, госпдвір з комплексом необхідних приміщень і споруд (виробничо-побутовий корпус з вбудованою котельнею, закрита стоянка механізмів, склад ГСМ і інші), комплекс очищення фільтрату.

Вся площа полігону складає 56,3 га, безпосередньо під складування ТПВ визначена територія 35,75 га.

Майданчик «Б» передбачений на першу чергу експлуатації. Площа 18,15 га. Введення в експлуатацію здійснене в травні 1986 року. Згідно завдання на проектування кількість складованих тут відходів повинна була складати 11,5 млн. м³ при заповненні 1 млн. м³ в рік. Фактично кількість сміття, що щорічно вивозиться, була значно великою — 1,5−1,9 млн. м³ в 1991;1995 роках і більше 2,0 млн. м³ в 1996;1997 роках. В даний час майданчик практично заповнений ТПВ в об'ємі 32 млн. м³ і знаходиться у стадії реконструкції, в процесі якої можна буде укласти ще 6 млн. м³ відходів.

Закінчення будівельних робіт по реконструкції утруднене через значне накопичення фільтрату в тілі ТПВ і його ліквідації.

Проектом реконструкції збільшення місткості полігону передбачається за рахунок відсипання захисних гребель по периметру. Греблі зводяться з місцевих суглинних грунтів з пошаровим ущільненням і доведенням густини не нижче 1,67 кг/см².

Враховуючи характер рельєфу і морфологічні параметри пониження яру, в основі майданчика I черги запроектовані дві тераси — верхня і нижня з відмітками відповідно 155,0 і 145,0 м.

Маса складованих відходів в пониженні яру утримується низовою греблею. Спочатку гребінь греблі знаходився на відмітці 155 м, потім гребля була нарощена до відмітки 159,8 м. В цілому гребля складена ущільненим місцевим суглинком і супіском.

Майданчик «А» передбачений в другу чергу експлуатації. Площа 17,6 га. Проектний об'єм складованих відходів 10,5 млн. м^3. Введення в експлуатацію здійснене в серпні 1997 року, після заповнення майданчика «Б». Проектований термін експлуатації до 2003 року. В даний час майданчик «А» заповнюється побутовими відходами починаючи з верхньої її частини, відповідно до технології виробництва розробленої інститутом «УкркоммунНІІпрогресс». Відмітка гребеня утримуючої греблі змінюється від 158 до 151 м, дна полігону -141 -160 м. Проектні відмітки наповнення ТПВ складають 163,5−183 м.

В цілому межі майданчиків «Б» і «А» запроектовані з урахуванням можливості використовування засипаної відходами території після рекультивації для потреб господарського освоєння.

1.2 Основні будівельні рішення Гідротехнічною частиною проекту будівництва полігону ТПВ передбачені наступні заходи :

дренажі по дну існуючого яру і дренажний банкет в основі нижньої греблі;

водовідведення з територій і площ, що тяжіють до полігону, пристрій протифільтраційних екранів дна і укосів полігону, перехоплення фільтрату для відкачування і розбризгу;

перехоплення фільтраційного потоку.

Пристрій дренажу: Враховуючи гідрогеологічну обстановку в зоні полігону ТПВ, проектом будівництва було передбачено пристрій пластового дренажу з подовжньою дреною-збирачем по всьому протяженню виклинювання грунтових вод на денну поверхню.

Пластовий дренаж шириною 10 м укладається по підготовленому дну існуючого яру, ближче до його осі, і є двошаровим зворотним фільтром типу: песок-щебень-пісок.

Спорудою водовідведення служить кам’яний банкет по осі пласта з укладанням в нього збирача з чавунних труб. Для прийому води труби не закладаються і розсовуються в місцях розтрубів на 2−3 см. Загальна довжина пластового дренажу складає близько 305 п.м. Для пониження депресивної кривої в нижній греблі в укосі греблі влаштовується банкет із зворотним фільтром. Банкет з кам’яного накидання діаметром 200 мм має трапецеїдальну форму з трубчастим збирачем з керамічних труб. Загальна довжина банкету — 38 п.м. У дренажах застосовані матеріали: труби керамічні по ГОСТ 286–83, труби чавунні по ГОСТ 9583–75, щебінь з природного каменя по ГОСТ 8267–75, пісок рефульований по ГОСТ 8736–67, камінь фракційний 150−200 мм по стику.

Водовідведення: Для організації водовідведення з прилеглих територій і площ, що тяжіють до полігону, проектом передбачений пристрій системи лотків і водостоків. Лотки перетином 0.3* 0.3 м і 0.6* 0.3 м прийняті із збірного залізобетону, що укладаються по існуючому рельєфу. Водостік № 1 діаметром 600 мм служить для перепуску витрат дощового стоку в обхід полігону і скидання в яр.

Протифільтраційний екран. У проекті розглядалися різні варіанти захисних заходів від забруднення підземних вод фільтратом, що утворюється. В якості протифільтраційних пристроїв дна і укосів карт полігону, а також внутрішніх укосів утримуючих гребель прийнято використовування поліетиленової плівки, що випускається Київським заводом «Укрпластик», завтовшки 0,2 мм, стабілізованою сажею по ГОСТ 10 354–82. Плівка укладалася по піщаній основі, потужністю 0,2 м і закривалася захисним шаром з грунту потужністю 0,5 м. Сполучення плівкового екрану з гребенем виконувалося у вигляді зуба і пристрою деформаційних складок, так званих компенсаторів.

Разом з поліетиленовою плівкою на майданчику «Б» в якості протифільтраційного екрану широко застосовувався «скоп» з відходів Обухівського картонажно-паперового комбінату, завтовшки до 1 м і з коефіцієнтом фільтрації менше 0,01 м/сут При проектуванні II черги полігону ТПВ окрім прийнятого варіанту як протифільтраційний екран розглядалися :

— зв'язуючі шари нафтопродуктами (сорти кислих гудронів із вмістом сірчаної кислоти не більше 10% з розрахунку 30 м³/га);

шар глини з коефіцієнтом фільтрації 10−8 см/сек, потужністю 0,3−0,5 м;

захист бетонними, бентонітовими стінками;

захист спеціальними цементними розчинами з додаванням глин з крем’янистими добавками.

При аналізі розглянутих варіантів застосування захисних екранів в проекті, були зроблені наступні висновки :

зв’язуючі шари та різні бетонні конструкції не володіють необхідною міцністю при завантаженні ТПВ на різну висоту;

пристрій глинистого екрану трудомісткий і не гарантує захист підземних вод;

— захист спеціальними цементно-глинистими складами вимагає виконання спеціальних досліджень по підбору складових і методів укладання.

Перехоплення фільтрату. Для перехоплення і відведення фільтрату проектом передбачено пристрій по проектних відмітках дрени з азбоцементних труб з дренажним обсипанням і оглядових колодязів для збору і відкачування фільтрату за допомогою насосних установок.

Перехоплення потоку фільтрації. Для перехоплення потоку фільтрації у разі пошкодження ізоляційного покриття полігону проектом передбачений пристрій протифільтраційної завіси. Протяжність протифільтраційної завіси 88,42 м. Завіса побудована у вигляді монолітної бетонної стінки, виконуваної способом буронабивних паль перетином 820 мм і завдовжки 10 м. Зверху палі омонолічуються монолітною залізобетонною балкою перетином 100*40см. Основа стінки виводиться в корінні глинисті грунти.

Для відведення вод фільтрацій за стінкою влаштовується дренаж з керамічних труб діаметром 400 мм, обсипаних щебенем фракції 5*40мм. Для відведення поверхневого стоку передбачений пристрій збірних з/б лотків перетином 30*50 см. Дренаж і лотки підключаються в приймальний колодязь насосної станції. «Пазуха» застінка засипається піском.

Для запобігання розмиву грунту поверхневим стоком перед стінкою передбачене кріплення кам’яно-щебеневим накиданням. Товщина шару каменя прийнята рівною 50 см, щебеня — 30 см. Ширина кріплення прийнята 8 м. У зв’язку з тим, що фільтрат володіє сульфатною агресивністю до важких бетонів, для паль передбачене застосування бетону класу B25W6 на сульфатостійкому цементі по ГОСТ 22 266–76.

1.3 Захист навколишнього середовища Тверді побутові відходи містять різні органічні і мінеральні речовини, а також продукти їх гниття і розпаду. Тому порушення правил їх захоронення може привести до небезпечних наслідків забруднення навколишнього середовища.

У зв’язку з цим проектом будівництва передбачалися наступні заходи:

— забезпечення охорони від забруднення поверхневих і підземних вод, а також атмосферного повітря;

— створення санітарно-протиепідемічних умов експлуатації полігону ТПВ і забезпечення безпеки населення;

— забезпечення можливості повернення земель після ліквідації полігону в господарський оборот.

Вказані цілі досягаються цілим рядом виконаних заходів.

З метою запобігання забрудненню поверхневих вод, стік їх за межами полігону відводиться системою лотків і водостоків, забруднені води усередині полігону ТПВ перехоплюються і утримуються усередині його меж.

В процесі експлуатації полігону ТПВ з товщі відходів виділяється фільтрат, джерелом якого є як атмосферні опади, що профільтрувалися, так і рідина, що міститься в самих відходах. З метою запобігання попаданню фільтрату за межі полігону в поверхневі води низова частина яру захищається греблями з штучно ущільнених місцевих грунтів.

З метою запобігання попаданню фільтратних вод в горизонти підземних вод укоси і дно полігону укриті протифільтраційним екраном з поліетиленової плівки, завтовшки 0,2 мм в два шари, а в межах майданчика I черги в комбінації з «скопом» (відходи картонно-паперового виробництва), завтовшки 1 м.

Санітарно-захисна зона прийнята 500 м, що відповідає вимогам сучасних нормативних документів.

Поліпшення санітарно-гігієнічних вимог передбачається шляхом розбиття полігону на добові карти, на кожній з яких відходи розрівнюються і ущільнюються важкими катками. Висота робочого шару прийнята 2 м. Кожен робочий шар ховається проміжним ізолюючим шаром грунту завтовшки не менше 0,25 м. Ізолюючий шар перешкоджає виходу на поверхню мух, розмноженню гризунів, газовиділенню, рознесенню вітром легких фракцій сміття і забрудненню ходової частини транспорту.

Після кожного рейсу ходова частина сміттєвозів в теплу пору року (при температурі зовнішнього повітря більш +5С) обмивається, що запобігає можливості рознесення налиплих на ходову частину відходів за межі полігону. Вода від мийки через очисні споруди прямує на полив відходів. Це сприяє кращому ущільненню, зниженню пилу, запобігає можливості виникнення пожеж.

До полігону ТПВ на всьому протязі проходження сміттєвозів побудована дорога з твердим покриттям в об'їзд населених пунктів.

Для виключення попадання в зону полігону ТПВ тварин, а також сторонніх осіб, вся територія полігону захищається металевою сіткою на залізобетонних стовпах.

Після досягнення проектної висоти засипки полігону останній рекультивується і передається для подальшого господарського використання.

В процесі експлуатації полігону ТПВ хід виконання заходів щодо захисту навколишнього середовища в плановому порядку систематично контролюється державними органами Мінекобезпеки і СЕС на обласному, міському і районному рівнях. Результати перевірок документально оформляються і передаються ГКП «Київспецтранс» як організації, ведучої експлуатацію полігону ТПВ.

1.4 Проблема знешкодження фільтрату і шляхи її вирішення Для захоронення твердих побутових відходів в Україні існує більше 650 полігонів і звалищ, які займають площу понад 2000 га. З промислових методів переробки відходів більше десяти років тому впроваджено 4 сміттєспалювальних заводи, побудованих в містах Києві, Харкові, Дніпропетровську, Севастополі з використанням чеського обладнання фірми «ЧКД-Дукла» (працює 2 заводи — у Києві та Дніпропетровську).

Впровадження промислових методів та нових технологій поводження з ТПВ стримується економічними труднощами та відсутністю вітчизняного обладнання, хоча Україна має потужний науково-технічний потенціал і виробничі можливості для розробки та освоєння нової техніки.

У зв’язку із зазначеним, захоронення ТПВ на полігонах на найближчу перспективу слід розглядати як основний засіб.

Закордонні приклади показують, що полігони міських відходів це багатофункціональні підприємства, на яких провадиться сортування будівельних відходів та цінних компонентів, зібраних при роздільному зборі ТПВ, прийом від населення великогабаритних предметів домашнього вжитку, а також старих автомобілів, ділянки польового компостування тощо.

На полігонах облаштовані системи збирання та очистки фільтрату, збирання та використання біогазу. Ці системи продовжують функціонувати ще багато років після закриття полігона та його рекультивації.

Основна проблема на наших полігонах, яка потребує вирішення при їх експлуатації, — це очищення фільтрату, що утворюється за рахунок трьох складових: дощових, підземних вод, біологічного розпаду органічної складової ТПВ.

За своїм складом фільтрат — це небезпечна рідина, і її витік у підземні води чи на прилеглу територію приводить до тяжких екологічних наслідків.

Проблема існує не тільки для полігона № 5 м. Києва, а також для полігонів міст Сімферополя, Ялти, Вінниці, Львова, Хмельницького, Житомира та багатьох інших міст.

Полігон № 5 призначений для розміщення твердих побутових відходів, що вивозяться автопідприємствами санітарної очистки різних форм власності з м. Києва, розташований на відстані 15 км за межами міста в Обухівському районі Київської області поблизу сіл Креничі, Підгірці та Великі Дмитровичі.

Проект полігона виконано інститутом «Київпроект» на підставі постанови Держплану УРСР від 20 серпня 1976 року № 65 «О схеме санитарной очистки и уборки г. Киева».

Земельна ділянка площею 63,7 га для розміщення полігона ТПВ надана «Київспецтрансу» в постійне користування розпорядженнями Ради Міністрів УРСР № 50-Р від 7.02.84 р. (56,3 га) та № 348-Р від 20.06.86 р. (7,4 га).

Перша черга полігона потужністю 9,8 млн. м³ побудована в 1987 році на площі 18,15 га (вартість 2628 тис.грн.).

Друга черга полігона потужністю 10,5 млн. м побудована в 1997 році на площі 17,6 га (вартість 7285 тис.грн.).

При проектуванні полігона були враховані передові технічні досягнення, існуючі для полігонів на той час, а саме: створені ін протифільтраційного екрану, дренажної системи скиду підземних вод, спостережні свердловини, насосна станція для перекачки фільтрату, очисні споруди та інші.

Гідротехнічною частиною проекту передбачалось створення дренажу по дну яру. Загальна довжина дренажу склала 305 м. Передбачалось, що підземні води зможуть проходити через дамбу із скидом на поверхню прилеглої території.

Дощові стоки з територій, прилеглих до полігона та доріг, передбачалось пропускати через лотки на водостоки за межі карт складування відходів./

При проектуванні конструкції протифільтраційного екрана розглядалось декілька варіантів:

· укріплення ґрунтів нафтопродуктами з розрахунку до 30 м на 1 га;

· укладання шару глини з коефіцієнтом фільтрації І0~⁷-10⁸ см/сек товщиною 0,3−0,5 м;

· захист спеціальними цементними розчинами з додатком глини;

· захист бетонним перекриттям.

Аналіз цих варіантів показав, що вони не гарантують захист підземних вод від забруднення, трудомісткі, потребують додаткових досліджень для конкретних умов.

Проектом передбачено рішення по створенню протифільтраційного екрана з використанням поліетиленової плівки, що випускалась Київським заводом «Укрпластик», товщиною 0,2 мм, стабілізованої сажею.

При будівництві два шари плівки укладались на пісчану основу товщиною 0,2 м та вкривалися захисним шаром ґрунту товщиною 0,5 м.

Дослідження, виконані Українським державним головним науково-дослідним і виробничим інститутом «УкрНДІ ШТ13», м. Харків, показали, що вибрана плівка не забезпечує надійності захисного екрана в умовах експлуатації полігона.іЗ_а розрахунками спеціалістів інституту, товщина протифільтраційного екрана не повинна бути менше 0,49 мм, і це без урахування коефіцієнта міцності. Другий шар плівки товщиною 0,2 мм не працює як екран, і тому два шари загальною товщиною 0,4 мм не можуть розглядатися як цілісна плівка товщиною 0,4 мм. Прийнята конструкція протифільтраційного екрана не є надійною, що і підтвердила подальша експлуатація.

Через півроку з початку експлуатації другої черги підземні води, що збирались дренажною системою і скидались на прилеглу територію, виявились забрудненими фільтратом. У терміновому порядку змінили загальну схему роботи очисних споруд і забруднені фільтратом підземні води включили у систему очистки. За рахунок прийому забрудненої води у систему очисних споруд річна кількість фільтрату збільшується на кілька десятків тисяч м³.

На сьогоднішній день загальна кількість накопиченого фільтрату сягає до 200 тис. м³, у т.ч. на першій черзі - 80 тис. м³, на другій- 120 тис. м³.

На протязі останніх 5 років до ВАТ «Київспецтранс» зверталось багато організацій з пропозицією виділення коштів на розробку та випробування різних технологій очищення фільтрату. Більшість з них — це тільки ідеї, які потребують виконання науково-дослідних робіт, виготовлення дослідних зразків та їх випробувань. ВАТ «Київспецтранс» не має коштів на фінансування таких робіт.

Якщо по одній із запропонованих технологій буде отриманий позитивний результат, тоді всі витрати виконавця будуть компенсовані.

Вимоги, які пред’являє ВАТ «Київспецтранс» до обладнання по очистці фільтрату полігона № 5, такі:

· технологія повинна: бути комплексною з отриманням чистої води та знешкодженням кінцевого продукту або його використанням у виробництві як вторинної сировини тощо;

· використовувати звичайний електричний струм;

· запуск та зупинка обладнання не повинні займати багато часу, а при екстренній зупинці в екстренних ситуаціях обладнання не повинно виходити з ладу;

· обладнання повинно бути надійним, нескладним в експлуатації, обслуговуванні та ремонті;

· капвитрати та поточні експлуатаційні затрати повинні бути такими, щоб собівартість очищення 1 м³ фільтрату не перевищувала 10−15 грн./м³.

На протязі останніх 4-х років проектний інститут «Київінжпроект» разом з інститутом «Укпводоканалпроект» не можуть визначитись з вибором технології та обладнання, як для закритого ще у 1986 році полігона «Пирогів», так і для нарощування потужностей на полігоні № 5.

ВАТ «Київспецтранс» отримує багато пропозицій від різних фірм, об'єднань, науково-дослідних інститутів.

Більшість запропонованого обладнання, за винятком обладнання фірми «Пал Рохем», не працювало на очищенні фільтрату. Відсутня комплексність у вирішенні проблеми, тобто потребують подальшої переробки або зв’язування вилучені речовини.

Тендерна комісія ВАТ «Київспецтранс» у червні 2001 року розглянула пропозиції по визначенню постачальника обладнання для нарощування потужності діючих споруд на 200 куб. м/добу на полігоні № 5 та на звалищі «Пирогів» потужністю 200 куб. м/добу.

На засіданні тендерної комісії розглянуті пропозиції фірм-постачальників обладнання: фірми «Пал Рохем», фірми «Фітікон», підприємства «Екологія» та спільна пропозиція підприємства «Промтехвод» і фірми «Проминент», Німеччина.

Тендерна комісія не визначила переможця конкурсу, і виконання проектних робіт не проводилось. Тільки фірма «Фітікон» у 2002 році провела випробування на полігоні № 5 італійського обладнання фірми «ЬесІ Ііаііа», заснованого на вакуумному випарюванні. Маючи багато позитивного, ця технологія енергозатратна, на очищення 1 м³ фільтрату витрати електроенергії складають 168 кВт-год. (на виході 92% чистої води та 8% концентрату). При таких показниках собівартість очищення наближається до установки «Пал Рохем», а з урахуванням усіх показників складає 70 грн./м³.

Отримані ВАТ «Київспецтранс» позитивні результати по новим технологіям і обладнанню для очистки фільтрату можуть бути використані на полігонах інших міст України. В подальшому треба мати також обладнання для полігонів різної потужності,

1.5 Комплексна переробка фільтратів звалищ ТПВ Фільтрати полігонів твердих побутових відходів (фільтрати) характери-зуються високим вмістом солей і органічних речовин, що становить серйозну загрозу навколишньому середовищу внаслідок масштабного та неконтрольованого забруднення підземних та поверхневих вод. На сьогодні не існує ефективного та економічного методу, за допомогою якого можна було б утилізувати фільтрати. Тому для вирішення цієї проблеми необхідно поєднувати різні методи очищення води.

В Інституті колоїдної хімії та хімії води НАН України (ІКХХВ) накопичений багаторічний досвід очищення промислових стічних вод, у тому числі і мінералізованих, різними методами. Одержані результати свідчать, що найдоцільніше проводити комплексну переробку фільтратів з метою одержання очищеної води та цінних речовин, які придатна для використання в народному господарстві. Це технологічно складно, але враховуючи шкоду, яку завдають надто забруднені, екологічно небезпечні фільтрати навколишньому середовищу, їх комплексна переробка вкрай необхідна.

Роботи виконані в ІКХХВ НАН України, підтвердили, що найекономічнішим методом знесолення фільтратів є зворотний осмос, він також забезпечує очищення фільтратів від різних речовин до необхідних стандартів. Недоліком зворотного осмосу є недостатнє концентрування розчинів солей, що позначається на їх подальшій ефективній переробці. Це спонукає до використання багатоступеневих схем зворотного осмосу, що не завжди економічно доцільно, або ж інших методів, які за таких умов є економічнішими та екологічнішими.

Для значного концентрування розчинів солей (аж до стадії насичення:) в ІКХХВ НАН України розроблений спеціальний електродіалізний концентра-тор-розділювач (ЕКР). Значне концентруванн_я солей в ЕКР досягається завдяки його оригінальній конструкції.

Для забезпечення тривалого (4−5 років) ресурсу роботи мембранних установок без заміни мембран необхідно проводити ретельну попередню підготовку вихідної води. Це дозволить також зменшити витрати миючих розгинів, які використовуються для регенерації мембран. У технологічній схемі, розробленій Інститутом, передбачається така ретельна попередня підготовка фільтрату полігону перед подачею на мембранні установки.

Фільтрат після попереднього очищення та знесолення зворотнім осмосом буде повністю відповідати вимогам щодо скидання у водойми. Із розсолу, одержаного в електродіалізаторі, передбачається вилучення осаду карбонату кальцію та гідроксиду магнію для їх подальшого використання. Додатково буде забезпечене розділення та використання у промисловості солей хлориду та сульфату нагрію.

Для визначення оптимальних параметрів очищення фільтратів інститутом розроблена та виготовлена дослідна комплексна установка продуктивністю 0.5 м³ за годину. На основі результатів випробування цієї установкиреальних умов буде розроблений технологічний регламент для створення комплексної установки продуктивністю 200 м³/добу для утилізації фільтратузвалищ сіл В. Дмитровичі та Пирогове. Орієнтована вартість такої установкиза попередніми розрахунками майже вдвічі менша, ніж установка «Пал-Рохем» аналогічної продуктивності, що експлуатується на полігоні № 5 В с. В. Дмитровичі. Розрахункова собівартість очищення 1 м³ фільтрату складатиме 14−15 грн.

1.6 Підземні води

1.6.1 Гідрогеологічні умови

У гідрогеологічному відношенні район розміщення полігону ТПВ № 5 відноситься до Дніпровско-Донецкої впадини, до Дніпровского артезіанського басейну, виділяється як басейн другого порядку, до його південно-західного крила. По поширенню й ступеню використання підземних вод тут виділяються 16 районів четвертого порядку, серед яких розглянута нами територія, ставиться до району переважно поширення й використання вод еоцинових, сеноманских і частково юрських відкладень. Враховуючи, що полігон ТПВ присвячений до ерозійних елементів рельєфу й по геологічній будові відноситься до території зі слабкою природною захищеністю, вплив його на підземні води потенційно може бути значним. Тому вплив полігону ТПВ на підземні води й прогноз його зміни вивчалися на підставі сучасних досягнень у математичному моделюванні як для рішення гідродинамічних, так і гідрохімічних завдань, з урахуванням конкретно існуючих гідрогеологічних умов.

1.6.2 Характеристика водоносних горизонтів У районі полігону твердих побутових відходів виділяються наступні водоносні горизонти:

1. Сучасний алювіальний, алювіально-делювіальний й озерно-алювіальний водоносний горизонт водойм малих рік, їхніх протоків і днищ балок .

2. Поверхнево-четвертичний алювіальний горизонт перших і других над водоймових терас р. Дніпро.

3.Поверхнево-середньочетвертичний золово-делювіальний і водно-льодовиковий локальний слабоводоносний горизонт.

Полтавсько-харківський слабоводоносний горизонт.

Эоциновий водоносний горизонт.

До слабо проникних родовищ відносяться :

1. Міоцен-пліоценові й нижнечетвертичні глини й важкі

суглинки

2. Эоцинові київські мергелі й мергельні глини.

Нижче приводиться загальний опис водоносних горизонтів і слабопроникаючих порід у районі полігона твердих побутових відходів.

Водоносні горизонти

1. Сучасний, алювіальний, алювіально-делювіальний, озерно-алювіальний водоносний горизонт водойм малих рік, їхніх протоків і днищ балок Цей водоносний обрій розповсюджений у водоймах малих рік, днищах балок й ярів, густа мережа яких покриває весь район полігона. Водовмістними породами є піски тонкорідше дрібнозернисті, глинисті супіски й суглинки. Потужність обрію 1−10 м. Підстилається він різними за віком і літологічному складів породами — полтавськими й харківськими пісками, київськими мергелями.

Водоносний горизонт безнапірний. Глибина його залягання змінюється від десятих часток метра до 3−4 м. Дебіти колодязів і свердловин не перевищують 1 дм /с.

Режим водоносного горизонту обумовлюється метеорологічними умовами, рельєфом місцевості й інших факторів. У зв’язку з розчленованістю рельєфу й низьким положенням базису ерозії атмосферні опади дренуються досить швидко, що спричиняє відносну стабільність рівня води на протязі року Практичного значення обрій не має. У рідких випадках він експлуатується колодязями.

2. Верхнечетвертичний алювіальний горизонт перших і других надводоймних терас рік Обрій розвинений у межах перших і другий надводоймних терас р. Дніпро і його припливи. Тераси складені у верхній частині дрібнозернистими й глинистими пісками із прос лоями суглинків, у нижній частині - середньоі різнозернистими пісками, іноді з галькою й гравієм кристалічних порід, потужність горизонту 5−30 м.

Підстилаючими породами в основному є піщані відкладення бучакско-канівської товщі.

Водовмістна товща не має верхнього водонапору й містить безнапірні води. Тільки на деяких окремих ділянках надзаплавних терас, при наявності в покрівлі суглинків або сильно глинистих пісків, води здобувають місцевий напір, що не перевищує 10 м.

Глибина залягання ґрунтових вод від 0,1 до 10−15 м. Абсолютні оцінки рівня води 93−95 м. При неглибокому заляганні ґрунтових вод на терасах утворяться заболочені ділянки. Дебіти колодязів, який експлуатує водоносний горизонт, змінюються від 0,1 до 0,8 дм³/с при зниженні рівня 0.5−1,0 м. Дебіти свердловин коливається від 0,03 до 2,6 дм/с при зниженнях рівня 7,5−15,3 м.

Величина водо провідності горизонт змінюється від 60 до 570 м²/добу., становлячи в середньому 100−300 м²/сут.

Величина рН коливається в межах 6,4−7,4. Загальна жорсткість змінюється від 1,4 до 15.6 мг-экв./дм³. Дуже часто у воді присутня залізо в кількості 0,2−3,0 мг/дм³. У населених пунктах зустрічається забруднення вод, збільшується в них вміст нітратів і хлоридів.

Для великого водопостачання водоносний обрій значення не має.

3. Еоценовий водоносний горизонт Водоносний обрій у розглянутому районі має повсюдне поширення, які відсутні лише на окремих ділянках у долині р. Дніпро. Водоносні породи присвячені до відкладень канівської, бучакскої і київської свит. Водоносні відкладення представлені пісками різнозернистими, глауконіт кварцовими з жовнами піщанистих фосфоритів, з лінзами глин і піщаників. Потужність водомісткої товщі 10−30м. Глибина залягання обрію змінюється від 10−30 до 100 м.

На більшій частині площі району водоносний обрій перекривається водотривкими київськими мергелями. У долині р. Дніпро ці відкладення розмиті й водоносний обрій залягає безпосередньо під водо насиченими породами четвертинних відкладень. Водомісткі породи оцинового горизонту підстилаються водотривкою мергелъно-меловою товщею сенон-турону.

Фільтраційні властивості водомістких порід різні. Найбільш низькими характеризуються канівські відкладення. Середнє значення коефіцієнта фільтрації водоносних порід становить 4 м/добу. Водопровідність коливається від 100 до 140 м/добу. У долині р. Дніпро, де бучаксько-канівскі відкладення утворять єдиний водоносний горизонт з алювіальними відкладеннями, водо провідність збільшується до 1000 м²/добу.

У місцях наявності київських мергелів водоносний обрій має напір 7−10 м. На ділянках, де київські мергелі розмиті, водоносний обрій має вільну поверхню рівня.

4. Міоцен-пліоценові й нижньочетвертні глини й важкі суглинки .

Товща нижнеьочетвертичних важких суглинків і пліоцених строкатих і бурих глин широко поширена на вододільних ділянках району полігона. Повсюдно залягаючи вище базису ерозії, вони у великих балках і ярах розмиті. Описувана товща водонапірних порід залягає в основному на полтавських відкладеннях і перекривається середньо-поверхнево-четвертичними суглинками й супесями.

Водотривка товща представлена щільними у різному ступені піщанистими глинами строкатого й бурого фарбування, а також важкими суглинками. Загальна потужність товщі змінюється від 1 до 23 м. Коефіцієнт фільтрації в середньому становить 10^-3 м/добу.

Дана товща є локальним водо напором, що затрудняє зв’язок між ґрунтовими водами, присвяченими до четвертинних відкладень і підземними водами, що залягають нижче за розрізом.

Розділ II. Еколого-експертна оцінка гідрохімічного стану підземних вод Екологоекспертная оцінка гідрохімічного стану підземних вод включає оцінку забруднення фільтратних вод (як джерела дії) оцінку забруднення підземних вод методом біотестування (як об'єкту дії), оцінку гідрохімічного режиму, результати математичного моделювання і прогноз шляхів можливої міграції забруднюючих речовин від полігону ТПВ

2.1 Оцінка забруднення фільтратних вод Під фільтраційними водами (техногенні води) розуміються як розчини, які формуються в тілі складованих відходів так і води, яка накопичується в придамбових зонах полігону ТПВ у вигляді озер з вільною поверхнею. Результати хімічних аналізів окремих проб фільтратних вод приведені в додатках, а їх зведені і порівняльні дані - в таблицях .

По своєму хімічному складу дані води є хлоридно-гідрокарбонатними кальцієво-амонійними відносно високомінералізованими з мінералізацією 28.2 г/л. Низькі значення мінералізації характерні для зимового періоду і в основному для вод, що містяться в тілі ТПВ, високі, — для літнього періоду і вод озер, що утворюються в придамбовій зоні.

Як встановлено попередніми дослідженнями у фільтратних водах створюється різко відновне середовище з Eh — 50—100 мВ і нижче і рН 7.6 — 8.4. Значний дисбаланс між величинами Eh і рН показує, що така термодинамічна система нерівноважна. Відмічена різко відновна обстановка взагалі несприятлива для міграції важких металів. Проте розчинену органічну речовину переводять більшість важких металів і інших елементів в рухому форму у вигляді органічних комплексів. У зв’язку з чим у фільтратних водах зміст більшості макро і мікроелементів значно перевищує як кларкові, так і фонові значення.

У таблиці 2. приведені порівняльні дані про зміст макрокомпонентів у фільтратних водах відносно кларка і фону_; грунтових вод. Звідки видно, що фільтратні води по мінералізації, змісту НСО_З, SO₄, С1, NH₄, До, РО₄, Fe в 100- 9090 разів перевищують покази, характерні для природного стану. Це означає, що навіть незначні втрати фільтрацій цих вод можуть викликати значне забруднення підземних вод цими елементами.

Решта визначалися макрокомпоненти N02, N03, Са, Mg, Na, F перевищують дані показники тільки в десятки разів і, відповідно, їх роль в забрудненні підземних вод набагато менше.

В цілому по величині перевищення значень кларка і фону природних вод, що містяться, макрокомпоненти у фільтратних водах, можуть бути представлені у вигляді убуваючого ряду концентрації :

Мінералізація > NH₄+>PO₄^3-> K⁺> Fe > Cl>HCO^3-> SO₄^2- > Са²⁺ >Мg²⁺ >Na⁺

відповідно до якого слід чекати міру дії на поверхневі і підземні води, що знаходять в зоні полігону ТПВ.

Мікроелементний склад фільтратних вод по величині перевищення значень кларка і фону природних вод, виходячи з даних табл.2., також може бути представлений у вигляді убуваючого ряду концентрації, відповідно:

Cu>Zn>Co>Cd>Mn>Sn>Ni>Cr>V>Zr>Ag>Mo>Ti>Ba>Li>Hg

Cu>Co>Cd>Mn>Sn> Ni>Cr V>Zr>Ag>Mo>Ti>Ba>Li>Hg>Se>Sr

Як видно у фільтратних водах присутній найширший спектр мікроелементів, які можуть бути зв’язані і з синтетичною органікою, що потрапляє на полігон ТПВ:

Всі перераховані вище хімічні елементи у складі рядів концентрації

Вміст макрокомпонентів в хімічному складі фільтратних вод полігону ТБО № 5 і рівень їх перевищення відносно кларків грунтових вод вилуговування, фону грунтових вод району м. Києва і ГДК вод питного і господарського призначення (на базі даних ГГП «Севукргеологія» виконаних робіт).

Таблиця 2.2 Вміст мікроелементів і інших забруднюючих речовин в хімічному складі фільтратних вод полігону ТПВ № 5 відносно кларків грунтових вод, грунтових вод вилуговування, фону грунтових вод району м. Києва і ГДК вод питного і господарського призначення (на базі даних ГГП «Севукргеологія і виконаних робіт).

Найбільш небезпечні в санітарно-гігієнічному відношенні, амоній і ортофосфати, хлор, фенол, нафтопродукти, залізо, кадмій, марганець, бром, барій, літій, свинець, нікель, цинк, кобальт, титан ртуть та інші.

Раніше наголошувалося, що не всі компоненти, перераховані в рядах концентрації будуть реальними забруднювачами підземних вод поза межами полігону ТПВ, оскільки у міру руху фільтратних вод за межами полігону відбувається окислення поступове видалення органічних речовин з розчину. При цьому амонійний азот переходить у вільний (нейтральний), нітритний і нітратний, віддаляючись з водоносного горизонту і заміщаючись іонами кальцію, магнію і натрію вміщаючих порід. З втратою органіки. Передбачається випадання з розчину значної частини калія і його аналогів літію і рубідія. Такі елементи як олово, лантан, хром, ванадій, цирконії, барії, срібло і титан в гіпергенних умовах слабо рухомі і, у міру окислення і втрати органіки, випадатимуть з розчину.

Найбільш вірогідними елементами забруднювачами природних вод, пов’язаними з дією полігону ТПВ на навколишнє водне середовище., будуть хлор і сульфат іони, натрій, магній, кальцій, цинк, свинець, марганець, кадмій, залізо, берилій, мідь, нікель, фенол, нафтопродукти та інші, як речовини найбільш рухомі в геохімічних умовах, що формуються.

2.2 Оцінка забруднення підземних вод методом біотестування За допомогою приладу «Біотестер-2», розробленого Санкт-петербурзьким електротехнічним інститутом, досліджувався параметр поведінської (хемотаксичної) реакції мікроорганізмів-інфузорій на дію хімічних забруднювачів. Даний біотестовий метод має наступні особливості[72, 73, 74, 83, 84,109]:

1. Дозволяє оперативно отримувати інтегральну характеристику ступеня забруднення підземних вод.

2. Робота з популяціями мікроорганізмів забезпечує отримання статичної достовірності результатів.

3. Доступність і відносно низька вартість тесторганізмів і реактивів

4. Короткий час реалізації тест-реакції.

5. Нешкідливість дії тест-організмів і вживаних реативів на обслуговуючий персонал.

Схема біотестового аналізу.

Для реалізації в біотестуванні хемотаксичної реакції необхідне створення у фотометричній кюветі стабільного градієнта концентрації токсикантів. Для його отримання використовується ПВС, який, будучи доданий до суспензії мікроорганізмів, по-перше, не порушує їх життєдіяльності, в других, робить середовище з парамеціями більш в’язкою, ніж вода, що дозволяє водні проби напластовувати на суспензію парамецій.

Реакцію хемотаксиса проводять у фотометричних кюветах, причому в контролі на суспензію мікроорганізмів напластовують середовище. Л-Л або будь-яку свідомо нетоксичну рідину, а в досвіді - аналізовані проби. У контролі практично всі парамеції піднімаються у верхню зону кювети (негативний геотаксис, позитивний аеротаксис), в досвіді кількість кліток, що вийшли вгору, залежить від токсичності проби.

У кювету вносять 9 мл суспензії тест-об'єкта з концентрацією близько 500−1000 кліток, додають 0.34 мл змішай ПВС з фарбником еозином, перемішують і відразу зверху напластовують піпеткою 2 мл досліджуваної проби. Одноразова серія дозволяє провести аналіз 15 проб на 30 хвилин.

Інтерпретація отриманих результатів. Ступінь токсичного забруднення водних проб оцінюється показником, величина якого пов’язана з числом мікроорганізмів, що перемістилися в зону аналізу досліджуваної проби. Згідно ГСанПіН України 1996 г води є нетоксичними, якщо індекс токсичності (Т) не перевищує 50%, і токсичними — якщо цей показник 5- % і більш.

По методиці біотестування виділяється декілька градацій ступеня токсичності:

Т = Про — нетоксично Т = 1−35 — допустимо токсично Т = 35−70 помірно токсично Т = 70−100 — непомірно токсично Результати біотестування приведені в додатку. Отримані результати свідчать про наступне :

1. У зоні полігону ТПВ індекс загальної токсичності складає 4−100%. Нетоксичние води (Т=0) відмічені тільки в т.4 в центрі за завісою протифільтрації, в т.9 по лівому борту струмка, поточному від 2-ої греблі, і в т. 13 де випробувалися скидні води від установки. Неприпустимо токсичними (Т=100%) є всі води випробувані на території полігону ТПВ і в місцях їх безпосереднього вибивання клину в підошві 2-ої греблі. У зоні обхідної фільтрації протифільтрації завіси індекс токсичності складає 68−77%, що свідчить про проникнення фільтратних вод з території полігону ТПВ на прилеглу територію .

Слід відразу відзначити, що за відсутності протифільтрації завіси цей негативний вплив був би набагато більшим.

За іншими пунктами випробування наголошується зменшення токсичності вод у міру видалення від утримуючої греблі 2-ої черги, від 78 до 40% .

2. У районі с. Кренечі всі проби підземних вод, відібрані з джерел і колодязів з боку правого борту місцевої балки, прилеглого до полігону ТПВ, забруднені і мають показник токсичності 41−100%. Це свідчить про пряме проникнення сюди фільтратних вод з полігону ТПВ.

Проби підземних вод, відібрані з джерел і колодязів з лівого борту місцевої балки, хоча по ГСанПіН України нетоксично проте, індекс токсичності складає 13−45% і, як видно з цього підземні води, в центральній і північній частинах села теж несуть сліди забруднення, яке вже потрапляє сюди із загальним підземним потоком від полігону ТПВ, відповідно до виявленої гідродинамічної схеми його розтікання (мал. 1−3.). У південно-західній частині сіла підземні води, поточні з протилежного боку полігону ТПВ, поки не забруднені, індекс токсичності Т=0. Проте випробувана свердловина, завглибшки 32 м, мала Т=93%.

Схематична карта гідроізогіпс полтавско-харьківського водоносного горизонту в 1999р. при техногенній інфільтрації - 0.0004 м/сут.

—140— Прогнозна гідроізогіпса і її відмітка.

Таким чином водопостачання с. Кренечі в даний час не може бути організовано за рахунок колодязів і свердловин із полтавсько-харківського водоносного горизонту і тут треба переходити на центральне водопостачання із бучакського водоносного горизонту.

Поверх води балки по ГСанПіН України в цілому не токсичні, проте, індекс їх токсичності в окремих крапках відносно високий 45−80%, а в гирлі, де дренируются підземні води поточні з полігону ТПВ складає 73% .

3. У районі с. Підгорці чітко виділяється зона неприпустимо токсичних підземних вод, яка прилягає до корінного схилу, де відбувається розвантаження підземного потоку поточного від полігону ТПВ. Індекс токсичності вод відібраних тут з колодязів неприпустимо високий 80−100% і, практично простежується по верхній частині вулиці Київська, на всьому її протязі.

Відносно високий ступінь забруднення підземних вод характерний і для вулиці Васильківською, розташованою також з боку полігону ТПВ. Індекс вод; відібраних тут з колодязів складає 40% і, як видно, знаходиться на межі допустимості їх використання в господарсько-побутових цілях.

У зоні змішування полтавсько-харківського водоносного горизонту з бучакським (долина р. Дніпро), індекс токсичності вод колодязів і свердловин складає 13−18%. Лише у зоні відсутності зв’язку з підземними водами поточними від полігону ТПВ, індекс токсичності рівний нулю.

Таким чином водопостачання с. Підгірці, перш за все, вулиць Київська і Васильєвська, повинно бути організовано з бучакського водоносного горизонту, з свердловини пробуреною за межами примикання до корінного схилу, оскільки в цій частині як і у всій долині Дніпра київські водотривкі глини розмиті і не є природній захищеності нище залягаючого водоносного горизонту або ж не глибших природно захищених водоносних горизонтів, що каптує.

Тому водозабірні свердловини, пробурені на бучакський водоносний горизонт в зоні корінного схилу і відповідно в зоні змішення із забрудненими водами полтавсько-харківського горизонту, будуть в процесі експлуатації теж забруднюватися. Як показало випробування вод з водопроводу від такої свердловини, індекс токсичності може досягати 86%.

4 В балці Марусин Яр випробувані поверхневі води в зоні дренування підземних вод, що розтікаються від полігону ТПВ, приблизно, на 1500 м вниз по потоку від його межі, є токсичними. Індекс токсичності складає 86−100%, тобто ці води на цій ділянці струмка не можуть використовуватися для господарсько-питних цілей. Забруднення такого рівня спостерігається і на південній околиці с. Ходосіївка.

2.3 Оцінка впливу полігону ТПВ на забруднення поверхневих вод Вказана оцінка стосується струмка балки «Марусин Яр», в якій розташований полігон ТПВ.

Гідрохімічне випробування поверхневих вод струмка даної балки, було виконано в 4-х крапках: 1-а — у полігоні ТПВ, відразу за підпірною стінкою, 2-а — в 1 км. нижче біля зупинки «Кренечи», 3-а, — спочатку с. Ходосіївка, 2.5 км. нижче за полігон ТПВ і 4-аза с. Ходосіївка. Результати хімічних аналізів приведені в додатку 3 і 7 і для окремих компонентів показані на рис. 2.1.2.

В цілому приведені дані для різних тимчасових періодів гідрохімічного випробування характеризуються відносно близькими між собою свідченнями. Деякий виняток становлять зміст хлоридів і величина ХПК, розкид значень яких перевищує десятки разів, а бактерійного забруднення — навіть сотні разів.

По переважаючому хімічному складу води струмка характеризуються як гідрокарбонатні або хлоридно-гідрокарбонатні кальцієво-натрієвого складу з мінералізацією 0.1−0.9 г/дм^З. Перевищення рівня ГДК за змістом нормованих компонентів Mg, СІ, SO4 і N03 не спостерігається, зазвичай ця величина складає 0.05−0.5 ГДК. Зміст NH4 коливається в інтервалі 0.8−4 ГДК.

Звертає увагу високий вміст заліза — 4−166 ГДК, а так само величина тієї, що окисляється біхроматною (ХПК) — 1.5−40 ГДК. Тоді як біохімічне споживання кисню складає 1.5−2 ГДК, окисляється пермангенатна (по одиничному виміру) — З ГДК.

Рис. 2.4. Розподіл елементів забруднювачів по потоку струмка зміст розчиненого кисню лише в окремих випадках — 1−3 ГДК.

Відповідно до норм гранично-допустимих концентрацій для водних об'єктів господарський-питного і культурно побутового призначення змісту N0₂, N0₃, фенолу і мікроелементів Ni, Cr, Hg в більшості випадків не перевищує рівнів ГДК, а зміст нафтопродуктів, Сі і Zn коливається в незначних межах 0.3−2 ГДК.

Найбільш незадовільними є мікробіологічні показники, оскільки їх величини мають дуже високі значення: число сапрофітних бактерій в 1мл — від 22 до 426 00, індекс бактерійної групи кишкових паличок — 18 — 3800, коліфаги — 1400−61 400 БОЕ/ДМЗ і практично у всіх пробах є наявність свіжого фекального забруднення. Не були виявлені збудники кишкових інфекцій сальмонели і шигели.

При дослідженні зміни змісту окремих хімічних елементів у водах струмка по потоку (рис. 1.), наголошується максимальний зміст сухого залишку, Сі, Ni і Zn поблизу полігону ТПВ, що хоч і не перевищує рівень ГДК і зниження їх змісту убік з. Ходосеевка, відповідно, від 517; 0.9; 0.17 і 0.23 до 441; 0.5; 0.0 і 0.16 мг/дм^З. Це ж характерно для нітриту (зниження з 0.39 до 0.02 мг/дм^З і мікробіологічних показників, наприклад, ОМЧ і колі-індексу (зниження, відповідно, від 2000 і 3800 до 564 і 27), що свідчить про щодо високого ступеня самоочищення вод струмка, яке відбувається на шляху водотоку протяжність в 2.5 км. до с. Ходосіївка.

Таким чином по макрокомпонентному складу і змісту мікроелементів у водах струмка особливо небезпечного впливу полігону ТПВ не спостерігається. Практично перевищення рівня ГДК, має місце по окремих елементами як правило, не дуже значне — 1−3 ГДК. Лише зміст заліза і мікробіологічні показники є екологічно небезпечними, перш за все в зоні безпосередньої близькості до полігону ТПВ. B межах с. Ходосіївка останні хоч і знижуються, але залишаються все ж таки високими: число сапрофітних бактерій — 560 -1069, індекс бактерій групи кишкової палички — 27 -240, колофаги — 15 400 -3200 БОЕ/дм^З.