Історія формування системи вищої освіти в Африці

Дуже складною соціальною проблемою в країнах регіону є високий рівень неграмотності населення. Зважаючи на таку ситуацію, проблема розвитку освіти в країнах Західної Африки стає однією з найактуальніших, оскільки, лише формуючи серйозний кадровий потенціал, можна запобігти остаточному краху системи охорони здоров’я в країнах регіону, а також підвищити рівень економічного розвитку країн. Традиційна освіта в Африці передбачала підготовку дітей до африканських реалій і життя в африканському суспільстві. Навчання в доколоніальній Африці включало ігри, танці, спів, малювання, церемонії і ритуали. Навчанням займалися старші; кожен член суспільства вносив свій вклад в освіту дитини. Дівчатка та хлопчики навчалися окремо, щоб засвоїти систему належного статево рольової поведінки. Апогеєм навчання були ритуали переходу, що символізують закінчення дитячого життя і початок дорослого. Головна проблема національної освіти в країнах Африки — брак коштів. На думку експертів ООН, для розв’язання цієї проблеми рівень інвестицій в освіту необхідно збільшити до 10% ВВП у країнах Африки, у той час як сьогодні пересічний показник становить менше 2% ВВП. Лідером за витратами на освіту в Західній Африці є Кабо-Верде (6,3% від ВВП). Дещо нижчі витрати має Гана (5,4%), Гвінея-Бісау (5,2%) і Сенегал (5,0%). Проте є значна група країн, де цей показник навіть не досягає середньостатистичного показника по Африці і становить менше 2% (Нігерія, Гамбія, Гвінея, Ліберія, Того).

За постколоніальний період розвитку країн регіону розширилася мережа шкіл і доступ до середньої базової освіти, відбулися невеликі зміни в підготовці спеціалістів вищої кваліфікації, проте доступ до вищої освіти залишається обмеженим. В окремих країнах Західної Африки кількість спеціалістів із вищою освітою перебуває на критичній межі (Сьєрра-Леоне — 2%), при тому, що загальні показники в регіоні не перевищують 5%. Спостерігається гостра нестача кваліфікованих спеціалістів у всіх сферах народного господарства країн регіону. Тим не менш, університети переповнені, що часто змушує викладачів читати лекції позмінно, вечорами та у вихідні. Через низьку оплату праці спостерігається витік кадрів. Крім відсутності необхідного фінансування, іншими проблемами африканських університетів є неврегульована система ступенів, а також несправедливість у системі кар'єрного просування серед викладацького складу, яке не завжди базується на професійних заслугах. Це часто викликає протести і страйки викладачів. вищий освіта навчальний дистанційний Проблема нестачі кадрів вищої кваліфікації посилюється тим, що значна частина студентів вузів навчаються за межами своїх країн (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Австралія та ін.). На країни регіону припадає найбільша частка студентів, які навчаються за кордоном. Один із16 студентів — це вихідці із країн регіону, що майже в три рази більше середньосвітового показника.

Незважаючи на певні здобутки освіти, у країнах Африки залишається нерозв’язаною проблема неписемності населення. Частка грамотного населення серед чоловіків вища, ніж серед жінок, оскільки в регіоні значну частку становлять мусульмани, а в мусульманстві, як добре відомо, роль жінки не пов’язується з освітою. Наприклад, у Нігері понад 90% жінок є неграмотними. У таких країнах, як Нігер, Мавританія, Малі, Сенегал, Буркіна-Фасо частка грамотного населення коливається від 25 до 30%. Найкращими показниками характеризується Кабо-Верде (76%), від 50 до 60% грамотних налічується в Кот-д'Івуарі, Гамбії, Нігерії. Такий надзвичайно низькийрівень освіченості населення пояснюється недоступністю навіть початкової освіти для широких верств населення через свою бідність. Незважаючи на певні здобутки освіти в країнах регіону, усе ще залишається нерозв’язаною проблема ліквідації неграмотності населення, яка є традиційною.

В країнах Африки широке вивчення африканцями її історії, економіки і культури почалося лише після 2-ої світової війни, особливо коли звільнення від колоніального панування створило можливості для розвитку науки у ряді нових незалежних держав. У цих державах створюються національні наукові і учбові центри: Академія наук в Гані, Об'єднана східно-африканська академія (Кенія, Танзанія і Уганда), академія Малаги, крупні університети (у Дакарі, Аккрі, Ібадане, Лагосі, Аддіс-Абебе), Інститут нафти і газу в Алжирі, Гвінейський політехнічний інститут в Конакрі, Політехнічного інституту в Бахар-Дарі (Ефіопія) та ін. Вони розвернули велику роботу по підготовці національних кадрів і дослідженню минулого Африки, її ролі в розвитку світової цивілізації, по вивченню стану продуктивних сил, економічних і соціально-політичних аспектів розвитку, культури, міжнародного положення і інших проблем, що мають важливе значення для економічного і соціального прогресу африканських країн.

Системи вищої освіти 54 країн, які перебувають на континенті, мають багато спільного. Так, незважаючи на низький рівень розвитку вищої освіти в регіоні, африканські університеті є рушійною силою розвитку та модернізації майже всіх аспектів життєдіяльності суспільства. На африканські установи вищої освіти покладене завдання створення засобів для сталого розвитку і демократизації знань—найкоротшого шляху до щирої демократії. У більшості африканських країн університети є найважливішими джерелами кваліфікованих кадрів, яким належить ключова роль у національному розвитку.

Перші африканські університети, з яких можна згадати Коледж Хура-Бей (Сьєра-Леоне), Дакарський університет у Сенегалі та Національний університет Уганди, було засновано ще в колоніальний період. І лише у 1970;х рр. більшість африканських країн усвідомили необхідність формування власних університетів, кількість яких почала швидко зростати. У 1960 р. їх було всього 20, а в 1997 р. — уже 120.

Головна проблема, з якою стикаються системи вищої освіти африканських країн, полягає в зниженні якості. Цей спад помітний, незалежно від того, як розуміється якість, чи то оцінки студентів на іспитах, кваліфікація викладацького складу, доступність сучасних знань та інформації для студентів, відповідність підготовки вимогам ринку праці або витрати на навчання студентів. Першопричина зниження якості добре відома—вона полягає в тому, що фінансування неухильно скорочувались.

Африка дотепер перебуває на одному з останніх місць щодо впровадження інформаційних і телекомунікаційних технологій. За даними Асоціації африканських університетів, лише 140 державних і приватних вищих навчальних закладів пропонують відкрите та дистанційне навчання, хоча б традиційними методами. За 780 млн населення (13% населення Земної кулі), Африка володіє лише 2% світових телефонних потужностей. Так само порівняно з іншими регіонами світу в Африці вкрай низький рівень доступу до Інтернету. У 1988 р. в Африці налічувалось 1,14 млн користувачів, тоді як в Азії та Тихоокеанському регіоні їх кількість сягала 27 млн, у Європі — 33 млн, і 87 млн у США та Канаді.

Один із найбільших парадоксів розвитку вищої освіти в Африці полягає в тому, що кількість власників учених ступенів зростає, незважаючи на те, що тут зазначена найнижча у світі доступність вищої освіти на душу населення (100 студентів на 100 000 населення).

З метою виведення африканської системи вищої освіти з глибокої кризи пропонувалися різні ініціативи з її реорганізації, у тому числі і програма «Нове партнерство з розвитку Африки» (NEPAD, 2002р.), яка користується підтримкою багатьох міжнародних організацій і передусім такою впливовою організацією, як ЮНЕСКО.

На даний момент питання покращення системи вищої освіти в країнах Африки є досить поширеним, тому існує багато різних програм і організацій, які сприяють своєю діяльністю розвитку країн цього континенту. Для прикладу, «CESO» — це некомерційна канадська організація, метою якої є передача та поширення досвіду висококваліфікованих канадських менеджерів і фахівців у різних областях і надання ними консультаційних послуг у професійній сфері добровільно та безкоштовно в Канаді, країнах Африки, Азії, Північної і Південної Америки, Карибського і Тихоокеанського регіону, Центральної і Східної Європи, республік колишнього СРСР (Україна). І таких програм існує на даний момент багато.

На жаль, на даний момент африканський континент належить до числа аутсайдерів і не має жодного представника в світовому рейтингу найкращих ВНЗ.