Виклад основного матеріалу

Проблема пошуків активних методів викладання іноземної мови у немовному вищому навчальному закладі на даному етапі розвитку національного освітнього простору постає дуже гостро, адже поряд із традиційною системою навчання іноземної мови, яка заснована на репродуктивних формах навчання, виникає освітня стратегія креативного навчання. Саме тому на сучасному етапі розвитку освітньої системи одним з провідних підходів до вивчення іноземної мови в СНАУ є комунікативний підхід, спрямований на практику спілкування та заснований на використанні активних та інтерактивних методів навчання іноземної мови у вищій школі.

Комунікативний підхід базується на тому, що при успішному оволодінні іноземною мовою, студенти-аграрії повинні опанувати не тільки мовні форми, але в них повинно бути сформоване уявлення про те, як їх використати в реальній комунікації. Тож майбутній аграрій є головною ланкою суб'єктних відносин у навчанні, центром, навколо якого зосереджуються зміст предмета навчання та зміст процесу навчання. Викладач при цьому лише організовує спілкування та допомагає студентові в досягненні автономності, визначенні цілей і шляхів вивчення іноземної мови, в оволодінні мовними, мовленнєвими і невербальними засобами комунікації.

Комунікативний підхід ґрунтується на виконанні дії - здатності використовувати мову. За таких умов значно менше уваги приділяється майстерності вимови та структурам мовної будови. Також не фокусується увага на навичках простого читання або письма. Реальне використання мови, особливо в соціальному плані, є новим пріоритетом. Такий підхід навчає студентів-аграріїв ставати комунікативно компетентними, використовувати мову відповідно до даного соціально спрямованого контексту, керувати процесом переговорів [2].

У зв’язку з цим комунікативний підхід змінює роль самих студентів у навчальному процесі. Вони є головними комунікантами та відповідають за своє особисте навчання. Майбутні аграрії активно ведуть переговори й намагаються примусити себе порозумітися, навіть коли мають недостатньо мовних знань. Вони навчаються спілкуватися у спілкуванні.

Звернемо увагу на те, що за таких обставин комунікативний підхід передбачає й іншу роль викладача в навчальному процесі. Педагог полегшує навчання студента, залучаючи його до ситуації типу «студент-студент», ніж до ситуації «викладач-студент». Для полегшення роботи майбутніх аграріїв викладач вимагає від студентів виконувати багато ролей. Він є менеджером діяльностей в аудиторії. Ця роль передбачає побудову ситуацій, зручних для спілкування. З одного боку, під час роботи викладач працює як радник, відповідаючи на запитання студентів та спрямовуючи їхні виступи. З іншого боку, він може бути співрозмовником та учасником процесу навчання разом зі студентами. Відзначимо, що у цілому роль викладача за цих умов менш домінує, що дає можливість йому не бути в центрі уваги безпосередньо під час роботи в аудиторії.

Врешті-решт, комунікативний підхід визначає іншу роль самої мови. За допомогою такого підходу підсилюється розуміння студентами повноти значення мови, яку вони вивчають. Студенти-аграрії мають усвідомити, що реально можуть робити, використовуючи мову. Таким чином, заохочується повне занурювання в мову, яка вивчається.

Комунікативний підхід використовує різні технології навчання. Майбутні аграрії вживають мову в таких видах діяльності, як ігри, дискусії, діалоги, рольові ігри. Робота часто проходить у маленьких групах, де кожен студент має певний час для відповіді. Широко використовуються автентичні матеріали. Цей підхід робить пріоритетним навчання чотирьох базових навичок мовлення: говоріння, слухання, читання та письма. Зауважимо, що з 4-х напрямів, на котрих тримається будь-який мовний тренінг, більше уваги приділяється саме першим двом, а саме говорінню та слуханню [3; 4; 5].

Послуговуючись деякими дослідженнями, можемо констатувати, що основою комунікативного підходу в навчанні іноземної мовив аграрному ВНЗ нами визначено:

• — принцип визначення студента як активного суб'єкта пізнання, який спонукає його до самостійного вибору мети — навчання англійської мови;
• — принцип свідомості: передбачає розуміння завдань навчання;
• — принцип активності: вимагає концентрації уваги, активізації мислення, пам’яті тощо;
• — принцип міжособистісної взаємодії під час навчання: підсилює інтелектуальні та творчі здібності групи в цілому та конкретного студента зокрема;
• — принцип інтенсивності: забезпечує максимальний обсяг засвоєння матеріалу при мінімальних строках навчання;
• — принцип оптимізації: закликає до свідомого вибору в навчальному процесі оптимальної форми роботи з урахуванням її результативності, витрат часу та ресурсів [6].

Як зазначалося вище, під час мовного розвитку студентів-аграріїв комунікативний підхід інтегрується та реалізується через систему активних та інтерактивних методів, які дають змогу значною мірою інтенсифікувати навчальний процес у системі вищої школи. Одним з перших серед низки питань є необхідність виявлення специфічних ознак активних й інтерактивних методів навчання та аналізу на цій основі їх суті, структури і змісту. Спробуємо визначити їх ознаки й характерні риси з метою диференціації понять «активні методи» й «інтерактивні методи».

Історичне тло розроблення активних методів навчання потрібно шукати в теорії й практиці вітчизняної школи впродовж 90-х років XX століття. Так активні методи навчання — це «способи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, які спонукають їх до активної розумової і практичної діяльності в процесі опанування матеріалу, коли активним є не лише викладач, а й студенти» [7]. До них зараховували такі методи навчання, як дискусія, дебати, прес-конференція, інсценування, ділові ігри тощо.

Одночасно в цей період, а точніше наприкінці 90-х років XX століття, уперше почав використовуватись на пострадянському просторі й термін «інтерактивні методи», причому під це поняття підпадали саме названі вище методи. Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, перебування в режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно, у дослівному розумінні інтерактивним можна назвати метод, у якому той, хто навчається, є учасником, що здійснює щось, тобто не є тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається.

Аналіз психолого-дидактичної і методичної літератури дозволяє констатувати, що автори більшості публікацій, присвячених інтерактивним методам навчання, обмежуються описом методик проведення деяких занять із різними видами діяльності, називаючи це інтерактивними методами й формами. Деякі науковці розглядають інтерактивне навчання як навчання, побудоване на взаємодії студента з навчальним оточенням, середовищем, що слугує простором засвоюваного досвіду. Так, зокрема, Н. Суворова вважає, що інтерактивне навчання — це насамперед діалогічне навчання, під час якого здійснюється взаємодія викладача зі студентом [8, с. 106]. Інтеракційне передбачає домінування як будь-якого учасника навчання,.

так і будь-якої думки, точки зору над іншими. У процесі діалогічного навчання основне — навчатися критично мислити, розв’язувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусії, спілкуватися з іншими людьми. Такої думки дотримується дослідниця С. Заремська, зазначаючи, що головне в інтерактивному навчанні - це взаємодія [9, с. 28].

Вважаємо, що інтерактивними можна вважати методи навчання, які здійснюються шляхом активної взаємодії студентів з викладачем у процесі навчання. Вони дають змогу на основі внеску кожного з учасників процесу навчання отримати нові знання й організувати спільну діяльність від окремої взаємодії до широкої співпраці. Інтерактивні методи принципово змінюють схему комунікації в навчальному процесі. Вони орієнтовані на реалізацію пізнавальних інтересів і потреб особистості, тому особлива увага приділяється організації процесу ефективної комунікації, у якій учасники процесу більш мобільні, відкриті й активні.

Суть інтерактивного навчання полягає в діалогічному принципі його реалізації, а саме в тому, що навчальний процес відбувається тільки завдяки постійній, активній взаємодії всіх його учасників. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де й студенти, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання і розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що знають, уміють і здійснюють.

Як засвідчує практика, інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дають змогу майбутнім аграріям краще засвоювати знання;формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати;слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через залучення до різних життєвих ситуацій і переживання їх; будувати конструктивні стосунки в групі, визначати свої місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу;аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт. Крім того, використання інтерактивних методів дає можливість реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає, і тих, хто навчається, вчить їх конструктивної взаємодії.

Інтерактивні методи можна класифікувати таким чином: кооперативне навчання (карусель, акваріум, робота в парах, діалог, синтез думок, спільний проект, пошук інформації); фронтальні методи (мікрофон мозковий штурм, аналіз ситуацій (кейс-метод); навчання у грі(спрощене судове рішення, імітації, громадські слухання, рольова гра); навчання у дискусії (дискусія, дебати, неперервна шкала думок) тощо.

У методичній літературі останніх років учені дедалі частіше констатують, що такі дидактичні дефініції, як «інтенсивні методи навчання», «інноваційне навчання», «активні методи навчання», треба розглядати як дуже близькі за змістом. Такої думки, зокрема, дотримувався відомий дослідник О. Почепцов [10]. Ми поділяємо цю думку і вважаємо, що лексеми «активізація» та «інтенсифікація» можуть бути визначені як дидактичні синоніми, однак маємо дещо конкретизувати.

Активними методами є насамперед ті, за реалізації яких кожний студент повинен активно добувати, переробляти навчальну інформацію та послуговуватися нею. Навчальна інформація пропонується в такій формі, що забезпечує кращі (порівняно із застосуванням традиційних методів) результати навчання. Суть інтерактивного навчання полягає в діалогічному принципі його реалізації, а саме в тому, що навчальний процес відбувається тільки завдяки постійній, активній взаємодії всіх його учасників. Інтерактивність як властивість активних методів навчання залежить від технології застосування конкретного методу. Зокрема, високим ступенем інтерактивності вирізняються ігрові методи.

Вважаємо, що для вдосконалення рівня оволодіння студентів-аграріїв розмовною мовою на заняттях з англійської мови необхідно:

— активно впроваджувати особистісно-орієнтоване спілкування (підтримувати особистісний контакт зі студентом при веденні бесіди, обговоренні вивченої.

теми, висловлюванні особистого ставлення до нового матеріалу; вміло вести діалог-розпитування, діалог — обмін думками, повідомленнями);

• — збагачувати зміст навчання емоційним, особистісно значущим матеріалом;
• — запроваджувати діалог між студентами, студентом і викладачем як домінантну форму навчального спілкування;
• — залучати студентів до стимулювання, самооцінювання, самопізнання і самовдосконалення в різних видах діяльності;
• — вміло варіювати різні форми організації різних видів діяльності (індивідуальна, парна, групова);
• — створювати позитивну емоційну атмосферу на заняттях з іноземної мови;
• — надавати можливість кожному студенту випробовувати себе в різних видах творчості [11].