Лекція 1. Мета, роль та значення менеджменту в організації. 
Задачі менеджменту

Мета, роль та значення менеджменту в організації

У загальному розумінні менеджмент (від англ. management управління) — це вміння досягати поставлених завдань, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

Менеджмент — це вид діяльності, це управління людьми і виробництвом, для досягнення цілей організації (прибутку).

Менеджмент — управління (планування, контроль, регулювання), керівництво, організація виробництва. Це сукупність принципів, форм, засобів управління виробництвом для досягнення поставлених завдань, поставленої мети (підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку тощо).

На сьогоднішньому ринку з його запеклою конкуренцією організація може в будь-який момент зазнати невдачі. Але щоб це передбачити і не допустити існують менеджери. Вони наполегливо працюють, щоб фірма мала прибуток, щоб досягла певного розвитку.

Вони не досягають цього безпосередньо. Поставлені цілі досягаються завдяки зусиллям інших. Менеджери забезпечують вміле і належне планування, підтримання ефективної діяльності, створюють сприятливе середовище для продуктивної праці.

Часто виникає питання чи англійське менеджмент та українське управління тотожні? До недавнього часу менеджмент розглядався як управління бізнесом.

Бізнес — це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції, робіт чи послуг. Управління бізнесом — (business management) це управління комерційними господарськими організаціями.

Більшість вчених вважає, що управління в своєму основному розумінні існує давно — часів появи людства, коли одна людина заставила іншу робити щось таке певне визначене. Тобто практика управління така ж давня як існування людства. Навіть первісні люди жили організованими групами — примітивними формами організації і обов’язково хтось був вожак цієї групи і йому всі підкорялись.

Джерела сучасного менеджменту знаходимо в діях Мойсея при виведенні ізраїльтян з Єгипту, Олександра Македонського при управлінні військами, в Древньому Китаю «Трактат про військове мистецтво» (Сунь — Цзи). Стародавні вчені встановили важливі принципи менеджменту, як управління, встановили основні ідеї, які є близькими до основ сучасного менеджменту.

Однією з найбільш давніх цивілізацій є шумерська культура, відома своїми письмовими документами, складеними 3000р. до н.е. Жерці в шумерському місті Ур (на території сучасного Іраку) подавали у визначеному порядку звіти головному жерцю. За сучасною термінологією ці дії можна кваліфікувати як адміністративний контроль на основі звітності.

Вже шумери усвідомлювали необхідність організаційного контролю. Контроль — одна із п’яти функцій менеджменту. Власне шумерські рахунки інвентаризації і другі звіти є найдавнішими письмовими документами в світі.

У стародавніх римлян також є чимало прикладів ефективного управління.

Найвідоміший із них — реорганізація імперії імператором Діоклетіаном. Ставши на престол в 284р. до н.е. він зрозумів, що його імперія стала некерованою, надто багато питань імператор змушений був вирішувати особисто. Тому він змінив стару структуру управління, запропонував нову з більшою кількістю рівнів управління. Це дозволило більш оптимально (раціонально) зробити співвідношення такого важливого принципу управління, як централізація влади і протилежне йому децентралізація.

Важливий внесок в формування передумов управлінської теорії зробила церква, запровадивши описи обов’язків священнослужителів різних рівнів. Чітке формування їх обов’язків забезпечувало надходження інформації (розпоряджень) від Папи Римського до мирян, тобто була створена ефективна комунікаційна мережа (комунікації - це обмін інформацією). Таким чином, давні цивілізація та церква подають приклади ефективної практики управління.

Більш динамічний вплив на розвиток теорії менеджменту проявився в період розвитку капіталізму. Це наочно проявилося в історії Великобританії - в період з 1700 по 1785 рр., коли в організації виробництва пройшли суттєві зміни. У XVIII — му столітті спочатку виникла система кустарної промисловості, коли виробники виготовляли продукцію у власних домівках. Але через деякий час з’явились підприємливі люди, які пропонували забезпечити кожного виробника необхідними матеріалами за умови сплати їм визначеної суми за кожну виготовлену одиницю продукції.

Поступово технічний прогрес привів до фабричної системи, для якої характерним є розміщення під одним дахом багатьох верстатів, що працювали за допомогою енергії. Управління при фабричній системі характеризується перш за все суворим контролем операцій в процесі вироблення продукції. Власників підприємств насамперед цікавило отримання максимально можливого прибутку на вкладений капітал. Тому велика увага приділялась спрощенню виробничих операцій, скороченню відходів, спонуканню працівників підвищувати продуктивність.

Це викликало появу наукових методів управління.

В першій половині XX ст. отримали розвиток чотири школи управлінської думки.

Хронологічно вони можуть бути подані так:

• — школа наукового управління;
• — класична (адміністративна) школа;
• — школа людських стосунків (гуманних стосунків) або поведінкова школа ;
• — кількісна школа.

На межі XIX і XX ст. розвиток виробництва змусив керівників зосередитися на розробці більш раціональних принципів управління людьми, обладнанням, матеріалами і фінансами.

Ця проблема постала в двох аспектах (напрямах):

• — як збільшити продуктивність за рахунок полегшення виконуваної роботи;
• — як мотивувати працівників, щоб вони скористались перевагами нових методів.

Метою менеджменту являється вивчення принципів, методів, способів і прийомів управління, що сприяють ефективній діяльності підприємства.

По-перше, це підвищення ефективності виробництва, в першу чергу — підвищення продуктивності праці. Підприємство одержує прибуток в результаті функціонування таких функцій як маркетинг, інновації, інвестиції і др. По-друге, менеджмент дає можливість уникнути фінансових потрясінь в умовах ринку. В умовах конкуренції важливо не тільки одержати прибуток, але і створити умови для дальшого функціонування підприємства. По-третє, менеджмент дозволяє знизити рівень соціальної напруги на підприємстві і в суспільстві взагалі.