Прямі податки

Вступ.

законодавство прямий податок.

Однією з причин нестабільності економіки України є недосконалість податкового законодавства. Високі податки є гальмом ринкових перетворень в країні, оскільки значна частина доходів підприємств поглинається під тиском «податкового пресу». Це, в свою чергу, призводить до появи фактів ухилення від сплати податків суб'єктами господарювання або значного заниження оподатковуваних доходів.

Однією з складових податкової системи України є прямі податки, які відіграють важливу роль у формуванні дохідної частини бюджету.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабів оподаткування, такий принцип оподаткування більшістю економістів вважається найсправедливішим.

Актуальність теми курсового дослідження полягає в тому, що до побудови ефективної системи прямого оподаткування держава має підходити особливо виважено, враховуючи при цьому не лише фіскальні інтереси, а й економічне становище платників, стимулюючи їх на реалізацію стратегічної мети розвитку національної економіки.

Застосування податків, а зокрема прямих є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів із інтересами підприємств, підприємців і працівників. За допомогою прямих податків здійснюється найбільший вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств, визначаються взаємовідносини юридичних і фізичних осіб з державними і місцевими бюджетами, із банками, а також із вищестоящими організаціями. За допомогою податків держава одержує у своє розпорядження ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також витрати по соціальному забезпеченню, що змінюють розподіл доходів.

Метою даної курсової роботи є дослідження етапів формування і розвитку прямих податків, розкриття їх змісту, вплив на фінансовий результат підприємства, оцінка і місце прямих податків в доходах бюджету.

Предмет дослідження — теоретичні та практичні аспекти оподаткування прибутку суб'єктів господарювання.

Об'єктом є самі прямі податки і публічне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Методи дослідження є сучасні теорії і концепції економічної та фінансової науки, зокрема, теорії бюджету, теорії податків та теорії державного регулювання економіки.

Завданнями даної роботи є:

1) ознайомлення з теоретичними аспектами теми прямих податків, розкриття їхнього змісту та значення;

2) дослідження етапів формування прямих податків;

3) аналіз основних показників фінансового стану ПАТ «ЦГЗК».

4) аналіз структури прямих податків на підприємстві ПАТ «ЦГЗК»;

5) розкриття проблем та перспектив проведеного дослідження.

Проблемам прямого оподаткування присвячена велика кількість публікацій як в наукових виданнях так і у періодичних, над ними працюють такі економісти як Д. Локком, A. Сміта, Василик О. Ю., Опарін В.М., Суторміна В.М. та інші.

1.Теоретичні основи прямого оподаткування.

1.1 Економічна сутність прямого оподаткування в Україні.

За найзагальнішим визначенням, прямі податки — це система соціально-економічних та організаційно-правових відносин, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами з приводу мобілізації до бюджету держави частини вартості ВВП з метою фінансового забезпечення виконання державою її функцій.

Прямими податками є обов’язкові платежі, що не мають конкретного цільового призначення і стягуються державою безпосередньо з доходів чи майна платників податків — власників цих доходів або майна. Тобто розмір прямих податків для окремого платника визначається величиною його доходів. Порівняно з непрямими прямі податки більш справедливі, оскільки враховують дохідність платника і стягуються саме на стадії отримання доходу. Прямі податки виступають дійовим фінансовим регулятором доходів платників, інвестицій, нагромадження капіталу, ділової активності, сукупного споживання тощо. При цьому вони справляють значний вплив на саму державу, яка повинна забезпечити умови для ефективного розвитку виробництва, адже якщо обсяг вітчизняного виробництва продукції зростає, то більшими стають і надходження до бюджету.

Закономірне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечене тільки внаслідок загальної зміни економічної ситуації в країні - економічного зростання, підвищення рівня доходів юридичних і фізичних осіб, тобто внаслідок створення сприятливого фінансового середовища для розвитку ринкових відносин. На сьогоднішній день вчені неоднозначно підходять до трактування сутності прямих податків i функцій, які вони виконують, але загальноприйнятим є класифікаційний поділ функцій прямих податків на фіскальні та соціально-економічні (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація функцій прямих податків [8].

Фіскальні функції вважається історично найдавнішими та послідовно реалізованими, забезпечують перерозподіл частини фінансових ресурсів суспільства на користь держави, проявляючись через формування доходів шляхом акумулювання коштів у бюджети усіх рівнів. Для реалізації фіскальної функції дуже важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави. При цьому формування доходів державного бюджету на основі стабільного і централізованого стягнення податків перетворює саму державу на великого економічного суб'єкта.

Поряд з фіскальною функцією економісти розглядають ще цілий ряд функцій — економічну, розподільчу, регулюючу, стимулюючу, контрольну, заохочувальну та iн.

Реалізація співвідношення функцій податків залежить від досконалості механізму їх стягнення, здатності податкових систем звести до мінімуму ухиляння від оподаткування, рівня податкової культури, традицій оподаткування, загальної орієнтації на соціальний компроміс і вирішення соціальних проблем.

Реалізуючи фіскальну функцію, держава проводить всебічний економічний аналіз економічних систем та здійснює податковий контроль, який є частиною державного фінансового контролю і являє собою ефективний механізм зворотного зв’язку в ланцюгу практичних результатів розвитку економіки. Це сукупність контрольних заходів, які здійснюються податковими та іншими органами у відповідності з діючим законодавством, за правильністю нарахування податків та інших обов’язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів.

Основна економічна функція прямих податків полягає у впливі через податки на суспільне відтворення, тобто будь-які процеси в економіці країни, а також соціально-економічні процеси в суспільстві. Економічна функція податків розглядається як їx здатність впливати на економічні процеси: темпи та пропорції розширеного відтворення, сукупний попит, інфляцію тощо.

Податки в цій функції можуть грати заохочувальну (стимулюючу), обмежувальну і контролюючу роль. Так, ті підприємства, яким надані податкові пільги, ростуть і розвиваються швидше за інших. Надаючи пільги, держава вирішує серйозні, часом стратегічні задачі. Наприклад, не оподатковуючи податком частину прибутку, що йде на впровадження нової техніки, воно заохочує технічний прогрес. А не оподатковуючи податком частину прибутку, що йде на добродійну діяльність, держава залучає підприємства до рішення соціальних проблем. Значне підвищення податків здатне не тільки обмежити, але і зробити безглуздою підприємницьку діяльність. Призначаючи більш високі податки на надприбуток, держава контролює стримування цін на товари і послуги. Функції податків взаємозалежні. Ріст податкових надходжень у бюджет, тобто реалізація фіскальної функції, створює матеріальну можливість для здійснення економічної ролі держави, тобто економічної функції податків. У той же час досягнуте в результаті економічного регулювання, прискорення розвитку і росту прибутковості виробництва дозволяє державі одержати більше коштів. Це означає, що економічна функція податків сприяє здійсненню фіскальної, зміцнює її.

Розподільна (соціальна) функція податків складається в перерозподілі суспільних доходів між різними категоріями населення. Іншими словами відбувається передача засобів на користь більш слабких і незахищених категорій громадян за рахунок покладання податкового тягаря на більш сильні категорії платників. У підсумку відбувається вилучення частини доходу одних і передача його іншим. Яскравим прикладом реалізації фіскально-розподільної функції є механізми прогресивного прямого оподатковування.

Регулююча функція прямих податків також належить до загальноприйнятих. В її основі - сутність податків як інструменту вартісного розподілу та перерозподілу доходів між соціальними верствами та групами, між сферами та галузями економіки. Держава вилучає частку поточного чи накопиченого доходу в одних осіб і передає його іншим. Такий перерозподіл державні органи здійснюють з метою забезпечення грошовими коштами і фінансовими ресурсами тих осіб, які відчувають доцільну, суспільно визнану потребу у ресурсах, однак не в змозі забезпечити її з власних джерел.

Таким чином, оподаткування ставить своїм завданням отримання і зосередження в руках держави грошових коштів, необхідних для вирішення соціальних, економічних, науково-технічних проблем населення, регіонів, галузей, країни. Тобто з погляду економіки податки є як інструментом фіскальної політики держави, так і методом непрямого регулювання розподільчих і перерозподільчих процесів.

Економічно обгрунтована класифікація податкових платежів сприяє більш повному пізнанню їх економічної природи та ролі в економічній системі держави, більш тісній ув’язці та охопленню об'єктів та суб'єктів оподаткування, визначенню вектору впливу податків на соціально-економічний розвиток держави.

Об'єднання прямих податків у систему передбачає можливість їх класифікації, що дозволяє краще з’ясувати суть цієї категорії.

На сьогодні у світовій практиці існують різні види податків, але всі вони класифікуються за визначеними ознаками:

а) за формою оподаткування — на прямі та непрямі (рис 1.2);

Критерієм поділу податків на прямі та непрямі стала теоретична можливість для непрямого податку перекладання обов’язку сплати його на іншу особу — на споживача продукції. Прямі податки встановлюються відносно платників. їх розмір залежить від розміру об'єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном.

Рис. 1.2. Класифікація податків за формою оподаткування [8].

б) від об'єкта оподаткування — на податки на доходи, податки на споживання та податки на майно;

Рис. 1.3. Класифікація податків за ознакою об'єкта оподаткування [8].

в) за рівнем регулюючого підпорядкування — на загальнодержавні та місцеві податки;

Рис. 1.4. Класифікація податків за ознакою рівня державних структур г) за співвідношенням ставки оподаткування і об'єкта оподаткування — прогресивні податки, регресивні податки та пропорційні податки;

д) за видами суб'єктів оподаткування:

— податки, які сплачуються фізичними особами;

— податки, які сплачуються юридичними особами.

Рис. 1.5. Класифікація податків за ознакою суб'єкта оподаткування [8].

За економічним змістом прямі податки поділяють на З групи:

— Податки на доходи стягуються за встановленими ставками з доходів фізичних та юридичних осіб;

— Податок на майно встановлюється на конкретне майно юридичних і фізичних осіб;

— Збори (плата, платежі) за використання майна та майнових прав держави Україна фізичними та юридичними особами (природні ресурси України, транзит природних та технологічних ресурсів територією України, забруднення навколишнього природного середовища) Прямі податки своєю чергою поділяються на:

а) особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) та з урахуванням його платоспроможності;

б) реальні податки, що сплачуються з окремих видів майна (земля, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить не дійсний, а передбачуваний прибуток.

Рис. 1.6. Види прямих податків [8].

В Україні згідно із Податковим Кодексом до переліку загальнодержавних прямих податків та зборів включено такі їх види [1]:

— податок на прибуток підприємств;

— податок на доходи фізичних осіб;

— збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

— екологічний податок;

— рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

— рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

— плата за користування надрами;

— плата за землю;

— збір за користування радіочастотним ресурсом України;

— збір за спеціальне використання води;

— збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

— фіксований сільськогосподарський податок;

— збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

До місцевих прямих податків та зборів Податковим Кодексом України віднесено [1]:

— податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

— єдиний податок.

— збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

— збір за місця для паркування транспортних засобів;

Статтею 7 Податкового Кодексу України встановлені наступні загальні засади визначення обов’язкових елементів податків і зборів, які формують особливості нарахування та сплати прямих податків [1]:

1. платники податку;

2. об'єкт оподаткування;

3. база оподаткування;

4. ставка податку;

5. порядок обчислення податку;

6. податковий період;

7. строк та порядок сплати податку;

8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку;

9. податкові пільги та порядок їх застосування.

До найбільш важливих елементів податку відноситься ставка податку — величина податкових нарахувань на одиницю об'єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т. п.).

1.2 Правове регламентування податків, що входять в систему прямого оподаткування.

Питання пов’язані з оподаткуванням і оптимізацією податків в Україні є достатньо складними. Враховуючи суперечливість податкового законодавства України, навіть фахівці з великим досвідом роботи та податкові консультанти можуть відповісти на деякі запитання без глибокого вивчення законодавчої бази і численних роз’яснень окремих питань офіційними органами, без практики податкового арбітражу.

Дуже важливо виробити оптимальне рішення питання, яке дозволить з мінімальними податковими втратами здійснювати легальні операції. При правильному підході до вирішення податкових спорів та всебічного вивчення питання, протиріччя в податковому законодавстві можуть бути й позитивним фактором, що дозволяє послабити податковий тиск на підприємства. З 1 січня 2011 року вступив у дію Податковий кодекс України, цей нормативно-правовий акт визначає основні принципи оподаткування і встановлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, правосуб'єктність учасників податкових правовідносин (платників податків і контролюючих органів), а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

ПК України складається з 340 статей, згрупованих у вісімнадцять розділів.

Розділи які регламентують прямий податок [1]:

Податок на прибуток підприємств Розділ III ПК України «Податок на прибуток підприємств» регламентує питання, пов’язані з оподаткуванням прибутку підприємств в Україні. Відповідно до п. 10 розділу XIX ПК України «Прикінцеві та перехідні положення», планується поетапне зниження ставки податку на прибуток [5]: 2011 рік — 23%, 2012 — 21% 2013 — 19% 2014 — 16%.

На період з 1 січня 2011 по 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків податку на прибуток для платників податку, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітна плата (дохід) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, становить не менше, ніж дві встановлені законодавством мінімальні заробітні плати, та які відповідають одному із таких критеріїв:

створені в установленому законом порядку після 1 січня 2011 року;

діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПК України у дію та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

Дія нульової ставки податку на прибуток не поширюється на суб'єктів господарювання, які утворені в період після набрання чинності ПК України в дію шляхом реорганізації, приватизації та корпоратизації. Здійснюють діяльність у сфері розваг, виробництва, оптової продажу, експорту, імпорту підакцизних товарів. Займаються виробництвом, оптовою і роздрібною торгівлею паливно-мастильних матеріалів. Здійснюють видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», фінансову діяльність, діяльність з обміну валют, видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення, операції з нерухомим майном, оренду (у тому числі надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торгівельних об'єктах), діяльність з надання послуг пошти та зв’язку, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату, діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення, охоронну діяльність, зовнішньоекономічну діяльність, виробництво продукції на давальницькій сировині, оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі, роздрібну торгівлю одягом та іншими виробами, що були у використанні («секонд-хенд»), діяльність у сфері виробництва і розподілу електроенергії, газу і води, діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям.

Звільняється від оподаткування прибуток дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів недержавної форми власності, отриманий від надання освітніх послуг, і прибуток установ виконання покарань, створених для забезпечення завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, отриманий від продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, які уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари. Особливий порядок оподаткування прибутку встановлюється для сільськогосподарських підприємств, страхових компаній, неприбуткових установ і організацій. 2. Податок на доходи фізичних осіб Розділ IV податкового кодексу України «Податок на доходи фізичних осіб» регулює оподаткування доходів фізичних осіб (ПДФО). Загальна ставка ПДФО становить 15% для осіб з щомісячним доходом до 10 мінімальних заробітних плат і 17% для осіб з щомісячним доходом понад 10 мінімальних заробітних плат. Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 5%, при умові, що такий дохід нараховано як процент на поточний або депозитний банківський рахунок, процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом, процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону; дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами), дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента, дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів; доходи у вигляді дивідендів та доходи в інших випадках, прямо визначених нормами розділу ПК України, що регламентує питання оподаткування доходів фізичних осіб.

Аналізуючи частку податку на доходи фізичних осіб у ВВП та доходах Зведеного бюджету України, варто зазначити про те, що цей податок — один з найважливіших у податковій системі держави, а також в системі прямого оподаткування. У системі прямого оподаткування займає майже 45,7% від обсягу всіх прямих податків. Його питома вага у доходах Зведеного бюджету впродовж всього досліджуваного періоду становила в межах від 15,1 до 16,9%. Цей податок має найбільшу чисельність платників цього податку. Виходячи з аналізу, податок на доходи фізичних осіб має досить вагоме фіскальне значення у формуванні доходів Зведеного бюджету країни. 3. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу Розділ VII ПК України регламентує сплату збору за першу реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до положень ПК України транспортний збір передбачений тільки при першій реєстрації транспортного засобу.

Податок з власників транспортних засобів стягується як з фізичних, так і юридичних осіб. Основна мета його стягнення — фінансування дорожніх робіт.Ставки цього податку є диференційованими в залежності від виду транспортного засобу і потужності його двигуна.

4. Плата за землю Розділом XIII ПК України «Плата за землю» врегульовано питання оподаткування земельних ділянок. Даним розділом передбачена система податкових пільг по платі за землю (зокрема, звільняються від плати за землю сім'ї, у яких троє і більше дітей), визначаються загальні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки незалежно від форм власності та заборона на встановлення плати за суборенду, перевищує розмір орендної плати, вперше на законодавчому рівні закріплюється коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.

Отже, можна сказати, що прямі податки є основними регулятором соціально-економічних відносин, так як стягуються безпосередньо з доходу або з майна.

1.3 Особливості системи оподаткування зарубіжних країн.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня структура, дослідження якої почнемо з аналізу співвідношення прямих та непрямих податків. Так, у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки, у Франції - непрямі, 56,6%; Німеччина, Італія мають урівноважену структуру податків (частка непрямих податків в Німеччині - 45,2%, в Італії - 48,9%) .

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн свідчить про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого рівня переважної частини населення, досконалості механізму стягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури, розв’язання найгостріших соціальних проблем; традиції оподаткування.

Переважання на початку і в середині ХХ ст. непрямих податків зумовлене низьким рівнем доходів більшості населення, що об'єктивно обмежувало масштаби прямих податкових надходжень, а також відносно простого збирання непрямих податків, адже форма прямого оподаткування потребує складного механізму обліку платників, об'єкта оподаткування, механізму стягнення податків.

Очевидним є зв’язок між співвідношенням прямих та непрямих податків і рівнем податкової культури, яка впливає на ефективність збирання податків, масштаби ухилення від сплати, разом з іншими чинниками створює сприятливі умови для підвищення ролі прямих податків. Пояснюється це тим, що надходження від основних видів прямих податків — податків на прибуток, та особистого прибуткового податку — залежать від правильності декларування доходів, а остання — як від рівня оподаткування, так і від податкової культури.

Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на користь перших стала також наслідком зростання орієнтованості західних суспільств на соціальний компроміс, що зумовило підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості. Реалізація цього принципу потребує встановлення оптимальної структури податкової системи. Адже, прямі податки, що ставлять рівень оподаткування в пряму залежність від рівня доходів вважаються справедливими, ніж непрямі, оскільки вони не тільки не залежать від розміру доходів, а й мають регресивний характер.

Значні масштаби непрямого оподаткування у Франції, Італії, Німеччині зумовлені особливостями соціально-економічної політики урядів цих країн, спрямованої на стимулювання за допомогою податків від господарської діяльності, що потребує застосування широкого спектра податкових пільг для корпорацій. З другого боку, соціально-економічна політика цих країн спрямована на розв’язання найважливіших соціальних проблем.

Значна роль непрямих податків у багатьох західних країнах викликана їхньою високою фіскальною ефективністю і використанням цих податків для збалансування місцевих бюджетів (зокрема в Німеччині).

2. Наступним важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура прямих податків, яка характеризується залежністю співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком від структури національного доходу. В країнах з розвинутою економікою частка особистого прибуткового податку значно вища, податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях порівняно низька. От тільки в Японії податки на прибуток становлять 21,5% і відрізняються від частки особистого прибуткового податку лише на 5,3%.

3. Структура непрямих податків розвинутих країн характеризується закономірним зменшенням питомої ваги специфічних і збільшенням питомої ваги універсальних акцизів. Так, середня частка специфічних акцизів у сукупних податкових надходженнях країн ОЕСР скоротилася з 20,2% у 1965 році до 12,4% у 1990 році, а по універсальних акцизах зросла з 13,5% до 15,6%. Це сталося внаслідок політики ЄЕС, спрямованої на поширення використання універсального акцизу у формі ПДВ.

Основним елементом у механізмі оподаткування прибутку, що однаково цікавить як державу, так і платника, є величина податку, що підлягає сплаті до бюджету. Вона, в свою чергу, визначається такими факторами: розміром прибутку, ставкою податку, обсягом і характером наданих пільг. Разом з тим кількісні параметри оподаткованого прибутку ґрунтуються на методиці його обчислення. У практичній діяльності підприємств це створює низку проблем, оскільки доводиться визначати фінансовий результат за діючою системою обліку і звітності (як різниця між виручкою від реалізації, зменшеною на суму непрямих податків і собівартістю реалізованої продукції) та вести окремий розрахунок прибутку з метою оподаткування (як різниця між сумою скоригованого валового доходу та сумою валових витрат та амортизації). В результаті таких розрахунків величина прибутку не співпадає, оскільки відрізняються вихідні дані для його розрахунку. Щоб вирішити дану проблему потрібно, на нашу думку, переглянути різні методики обліку і звести їх до єдиної уніфікованої системи.

Податок на прибуток діє в усіх країнах, і питома вага його в бюджетах різних країн складає від 10% в Швейцарії до 53% в Італії. В середньому у 28 найбільш розвинутих країнах світу середня ставка складає 36%. Так в Новій Зеландії ставка складає 48%, Німеччині - 45%, Бельгії та Польщі - 40%, Австралії, Чехії та США — 39%, Ірландії, Канаді - 38%, Японії - 37%, і т. д. Нижчі ставки діють в Угорщині - 18%, Швеції - 28%, Туреччині - 27%, Великобританії - 33%, Австрії, Данії - 34%.

З урахуванням того, що цей податок в країнах ЄС має різні ставки оподаткування в різних країнах, перед державами постає проблема уніфікації оподаткування. Суть цієї проблеми полягає в тому, щоб, особливо для країн — членів ЄС, полегшити доступ на внутрішній ринок, а також збільшити залучення іноземних інвестицій у вигляді утворення різних філій та дочірніх компаній.

З цією метою передбачається:

1. зниження ставок оподаткування;

2. усунення подвійного оподаткування між державами;

3. взаємозв'язок та взаємоповага між різними країнами — членами ЄС та інше.

Головною функцією цього податку є не тільки фіскальна, але й стимулююча. В деяких державах податок на прибуток складає до 35−40% в бюджеті держави. В деяких країнах прибуток є також джерелом фінансування і місцевих бюджетів. Але порядок сплати цього податку в різних країнах різний.

Порядок розрахунку прибутку до оподаткування принципово однаковий (сума валового доходу зменшена на суму валових витрат та амортизацію). Але при розрахунку прибутку до оподаткування та при визначенні валових витрат провадяться в дію стимулюючі заходи.

Так в США до валових витрат відносяться всі 100% витрат на дивіденди, які знаходяться в повній власності місцевих дочірніх компаній. Діють також пільги при проведенні прискореної амортизації, інноваційні заходи, науково-дослідні роботи. Діє особлива знижка в тих випадках, коли підприємство застосовує різні альтернативні види сировини та електроенергії, надається пільговий кредит, коли компанії застосовують обладнання, яке працює на сонячній енергії, в ході виробничого процесу використовується енергія вітру. Але при цьому в США застосовуються і підвищенні ставки, коли підприємство отримує занадто високі прибутки, коли воно стає монополістом (наприклад, при продажу нафти), тобто в цьому випадку податки стають частково елементом антимонопольного регулювання з боку держави.

У Канаді існує дві ставки оподаткування прибутку — федеральна та провінціальна. Згідно з цим і прибуток сплачується в федеральний та провінціальний бюджету. В цій державі також широко застосовуються різні пільги, до яких відносяться:

1. надання пільгового інвестиційного кредиту;

2. податковий кредит на витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи;

3. прискорені темпи амортизації та інше.

Велика кількість пільг приводить до зменшення коштів, які спрямовують до державного бюджету, тому і політика ця поступово згортається. Особлива увага в цій державі приділяється розвиткові сільського господарства, рибної промисловості та деяких інших галузей. Це стосується оплати довічного податку при передачі сімейного фермерського господарства дітям; доходів фермерів та рибалок за п’ятиріччя усереднюється (в зв’язку з тим, що протягом одного року можуть бути різні коливання в доходах); надання можливості фермерам регулювати свої доходи по роках. Особлива увага приділяється підприємствам малого бізнесу. Якщо середня ставка податку на прибуток складає 28%, то для підприємств малого бізнесу — 12%.

У Великобританії ставка податку на прибуток складає 33%. Але для малих підприємств застосовується зменшена ставка — 25%. Причому малі підприємства визначаються по ознаці розміру отриманого прибутку. При визначенні прибутку до оподаткування від валових доходів віднімаються всі витрати, які пов’язані з науково-дослідними роботами. З іншого боку, нафтодобувні підприємства крім податку по основній ставці вносять до бюджету ще 50% доходу, який у них залишається.

Особливості в оподаткуванні прибутку діють і в Німеччині. В цій державі встановлені дві ставки: на прибуток, який не розподілений — 50%, та на прибуток який розподілений — 36%. Це робиться з урахуванням того, що при нерозподіленому прибутку оподатковуються дивіденди акціонерів прибутковим податком. Широко застосовується прискорена амортизація, яка дозволяє в перший рік придбання обладнання списувати до 50% його вартості, а в перші 3 роки — до 80%.

Основою для розрахунку податку на прибуток є його річний розмір. В кінці року кожне підприємство складає декларацію про доходи, яку подає в податкову адміністрацію до 1 квітня року, наступного після звітного. Протягом року, до визначення кінцевих річних розрахунків, підприємство вносить квартальні платежі.

Особлива система сплати податку на прибуток існує в Японії. Цей податок має назву прибутковий податок з юридичних осіб. При цьому встановлюється три види цього податку:

1. державний прибутковий податок -33%, 48% від прибутку;

2. префектурний прибутковий податок — 5% від державного, що складає 1,67% від загальної ставки прибутку;

3. міський, районний — 12, 8% від державного, що складає 4,12% від прибутку.

В сумарному вигляді юридичні особи сплачують до 40% від загального прибутку. Крім того, частина прибутку є джерелом оплати податку на підприємницьку діяльність, який є податком префектур.

Оподаткування прибутку має свої особливості в Норвегії. Найвища ставка податку складає 28%. Прибуток до оподаткування розраховується як різниця між балансовим доходом, який зменшений на суму витрат на виробництво та реалізацію, і на суму сплачених податків в податкові органи Норвегії. Суму бази оподаткування зменшують також амортизаційні відрахування.

У Швеції при сплаті національного податку на прибуток всі платники податку поділяють на резидентів і нерезидентів. Резиденти сплачують податок з усієї суми доходів, а нерезиденти з прибутку, який отриманий на території Швеції. Ставка податку на прибуток — 28%. Не існує місцевих податків для корпорацій, а також не має різниці між розподіленим і нерозподіленим прибутком. При розрахунку прибутку акції підприємства оцінюються по найнижчій ринковій ціні їх вартості.

2.Аналіз впливу системи прямого оподаткування на діяльність підприємства.

2.1 Характеристика діяльності підприємства ПАТ «ЦГЗК».

У квiтнi 1957р. в складi тресту «Ленiнруда» була створена Дирекцiя споруджуваного Центрального гiрничо-збагачувального комбiнату. Центральний ГЗК був запроектований на базi запасiв магнетитових роговикiв i бiдних окислених руд родовища Велика Глеюватка в межах гiрничих вiдводiв рудоуправлiнь iменi Комiнтерну, iменi Фрунзе та «Бiльшовик» .

В п. 3.1. «Iдентифiкацiйнi реквiзити, мiсцезнаходження емiтента» (пiдпункт 3.1.7.) вiдсутнi вулиця та будинок — згiдно свiдоцтва про державну реєстрацiю юридичної особи мiсцезнаходження Товариства: 50 066, Днiпропетровська область, м. Кривий Рiг, Жовтневий район.

Публiчне акцiонерне товариство «Центральний гiрничо-збагачувальний комбiнат» — одне з найпотужнiших пiдприємств в Українi по виробництву концентрату, обкотишiв та iншої залiзорудної сировини. Будiвництво Центрального гiрничо-збагачувального комбiнату було заплановано згiдно Постанов Ради Мiнiстрiв СРСР № 744 вiд 20.04.1954р. та № 838 вiд 06.05.1954р. Проектне завдання на будiвництво Центрального гiрничо-збагачувальногокомбiнату розроблялося iнститутами «Кривбаспроект» i «Механобрчормет» iз залученням необхiдних субпiдрядних органiзацiй у 1955 роцi i було затверджене Мiнiстерством чорної металургiї СРСР 14.07.1956 р. (наказ № 3325).

Виробнича потужнiсть комбiнату визначалася, виходячи з гiрничих можливостей, i складала 18 мiльйонiв тон сирої руди на рiк, у тому числi магнетитової руди 9 мiльйонiв тон i окисленої руди 9 мiльйонiв тон.

Великою подiєю в життi комбiнату стало введення в дiю в травнi 2004 року шахти iм. Орджонiкiдзе, яка ранiше була законсервована. Вiдновлення роботи шахти дозволило не тiльки покращити показники роботи комбiнату, але i створити додатково 600 нових високооплачуваних робочих мiсць. Досвiд, отриманий ПАТ «ЦГЗК» при вiдновленнi пiдземних видобувних робiт на шахтi iм. Орджонiкiдзе та включеннi її до складу сировинної бази комбiнату, планується використовувати в подальшому для вiдновлення роботи iнших пiдприємств подiбного профiлю. На протязi всього часу iснування комбiнату паралельно з розвитком виробництва велика увага придiлялась розвитку соцiальної сфери: в 1965 роцi було введено в експлуатацiю Палац культури, побудовано Палац спорту (1967р.), з 1988 року почав функцiонувати пансiонат «Гiрник» .

В червнi 1959 року був пiдписаний Державний акт на введення в експлуатацiю кар'єру № 1. Протягом двох рокiв розпочато будiвництво подрiбнювальної фабрики, робота механiчних цехiв, засновано цех зв’язку. У вiдповiдностi до розпорядження Раднаргоспу Днiпропетровського економiчного адмiнiстративного району за № 448-р. Центральний гiрничо-збагачувальний комбiнат з 01.04.1961 року приступив до виконання державного плану з випуску концентрату залiзної руди. В зв’язку з цим була лiквiдована Дирекцiя споруджуваного ЦГЗК та призначена дирекцiя дiючого комбiнату. До 1968 року досвiд збагачення окислених руд показав, що для виконання постiйно зростаючих вимог щодо якостi концентрату, на випалювальну фабрику необхiдно поставляти окислену руду з бiльш високим вмiстом залiза, нiж це може забезпечити кар'єр № 1. У результатi було спроектовано i затверджено 8 серпня 1968 року Мiнiстерством чорної металургiї СРСР проектне завдання на будiвництво кар'єру № 2 з видобутку високоякiсних окислених руд у гiрничому вiдводi рудникiв iменi ХХ партз'їзду та iменi Фрунзе. Продовжуючи розробку сировинної бази комбiнату, в 1980 роцi було введено в експлуатацiю кар'єр № 3 (Петрiвське родовище, Кiровоградська область).Крiм збагачення магнетитових залiзистих кварцитiв, на ЦГЗК застосовувалася випалювально-магнiтна технологiя по переробцi та збагаченню окислених руд. В 1995 роцi на фабрицi огрудкування почала видавати продукцiю випалювальна машина ОК-324 з виробничими потужностями 2 млн.т. обкотишiв на рiк. Було створено крупнi виробничi та допомiжнi цехи комбiнату: цех по ремонту технологiчного обладнання, цех по ремонту енергетичного обладнання та iнш. Згiдно наказу Фонду державного майна України № 89-АТ вiд 26.12.1996 року державне пiдприємство Центральний державний гiрничо-збагачувальний комбiнат було перетворено у вiдкрите акцiонерне товариство «Центральний гiрничо-збагачувальний комбiнат». Державна реєстрацiя товариства була проведена 17.01.1997 року виконавчим комiтетом Криворiзької мiської Ради народних депутатiв (розпорядження № 17/2-р вiд 17.01.1997р.). В лютому 1997 року введено в експлуатацiю кар'єр № 4 Артемiвського родовища (Кiровоградська область).

В зв’язку з приведенням дiяльностi пiдприємства у вiдповiднiсть з дiючим законодавством, а саме: Закону України «Про акцiонернi товариства» № 514-VI вiд 17 вересня 2008 року, та на пiдставi рiшення загальних зборiв акцiонерiв Товариства 25 березня 2011 року (протокол № 1) Вiдкрите акцiонерне товариство «Центральний гiрничо-збагачувальний комбiнат» (код ЄДРПОУ 190 977) перейменовано з 01.04.2011р. у Публiчне акцiонерне товариство «Центральний гiрничо-збагачувальний комбiнат» (код ЄДРПОУ 190 977). В 2011 роцi у ПАТ «ЦГЗК» злиття, подiлу, приєднання, перетворення, видiлу не вiдбувалося.

Центральний ГЗК - єдине підприємство в Україні, котре одночасно використовує відкритий та підземний способи видобутку руди.

Центральний ГЗК входить до складу Групи Метінвест, яка здійснює стратегічне управління гірничо-металургійним бізнесом Групи СКМ. Управляючою компанією Групи Метінвест є ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ».

Адміністрація ЦГЗК постійно аналізує та удосконалює культуру виробництва, ініціює діяльність, пов’язану з функціонуванням та удосконаленням системи менеджменту якості відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001:2009.

ПАТ «ЦГЗК» виробляє залізорудний концентрат і обкотиші високої якості, продукція підприємства неодноразово ставала переможцем у всеукраїнському конкурсі «100 кращих товарів України».

Комбінат в 2010;му істотно наростив обсяг виробництва в порівнянні з попередніми періодами, досяг найвищих показників з виробництва концентрату за більш ніж 20-річний період. Збільшено виробництво концентрату на 21,3% до рекордних 6 млн. тонн. Показники понад цього були тільки в радянські часи.

Система управління якістю ISO 9001 ставить цілі і завдання управління якістю продукції протягом всього технологічного процесу.

Пошук і впровадження новаторських ідей, спрямованих на підвищення ефективності процесів, які впливають на якість продукції, що випускається, а також підвищення кваліфікації фахівців усіх рівнів.

Система управління якістю конкретизується картами процесу, робочими документами, інструкціями, методиками та стандартами підприємства.

2.2 Аналіз фінансового стану.

Фiнансовий стан є важливою характеристикою дiлової активностi i надiйностi пiдприємства. Вiн визначається наявним на пiдприємствi майном та джерелами його фiнансування, а також фiнансовими результатами дiяльностi підприємства.

Основнi фiнансово-економiчнi показники роботи ПАТ «Центральний гiрничо-збагачувальний комбiнат» та їх аналіз протягом протягом 2010;2012 років. Зображено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Аналіз основних фінансово-економічних показників ПАТ «ЦГЗК» протягом 2010;2012 років.

Собівартість реалізованої продукції має стабільну тенденцію до зростання. У 2010 році собівартість склала 2 101 547 тис. грн., у 2011 році відбулося зростання на 470 269 тис. грн. або на 22,38% і відповідно величина її склала 2 571 816 тис. грн., у 2012 році собівартість зросла на 321 610 тис. грн. або на 12,51%. В результаті збільшення собівартості та скорочення виручки на кінець 2012 року прибутки комбінату суттєво скоротилися.

Як видно розрив між величиною виручки і величиною собівартості досить суттєвий, що призводить до зростання величини чистого прибутку підприємства.

Для будь-якого підприємства велике значення має стан його основних засобів. На ПАТ «ЦГЗК» на початок 2010 року вартість основних засобів склала 2 923 089 тис. грн., у 2011 році відбулося зростання їх величини на 10,27% до 3 223 345 тис. грн.

У 2011 році підприємство не здійснює придбання нового обладнання, що призводить до скорочення суми основних засобів на 2,35%.

Поряд із залишковою вартістю обов’язково необхідно аналізувати і суму зносу основних засобів, адже вона характеризує ступінь їх використання. Як свідчать дані табл. 2.1 у 2010 році знос склав 442 620 тис. грн., у 2011 році збільшився на 109,01% до 925 135 тис. грн., у 2012 році - на 56,29% до 1 445 933 тис. грн.

Отже, темпи проросту зносу суттєво переважають над темпами приросту вартості основних засобів. Якщо підприємство не буде проводити оновлення своїх основних фондів, то це може призвести до їх швидкого спрацювання.

Важливими показниками для аналізу господарської діяльності підприємства є фондовіддача і фондомісткість.

Фондовіддача є загальним показником ефективності використання основних виробничих засобів, яка показує скільки вироблено товарної продукції у розрахунку на 1 грн. середньої вартості основних засобів. У 2010 році даний показник склав 1,52 грн/грн., у 2011 році він збільшився до 1,99 грн/грн., у 2012 році зменшився до 1,55грн/грн.

Фондомісткість — це обернений показник до фондовіддачі, який показує скільки задіяно основних засобів для виробництва 1 грн. товарної продукції. У 2010 році фондомісткість склала 0,66 грн/грн., у 2011 році - 0,50грн/грн., у 2012 році зросла до 0,65грн/грн.

Показники ефективності використання основних засобів підприємства дещо знизилися, що зумовлене зниженням виручки від реалізації продукції.

Стан дебіторської те кредиторської заборгованості, їх розміри і якість здійснюють суттєвий вплив на фінансовий стан підприємства.

Як свідчать дані у 2011 році відбулося зростання дебіторської заборгованості на 49,83%, а кредиторська заборгованість зменшилася на 3,07%. У 2012 році дані показники суттєво зменшилися — відповідно на 48,59% та 54,55%.

Дебіторська заборгованість суттєво переважає над кредиторською. Це свідчить про те, що клієнти підприємства значною мірою використовують його кошти для кредитування власної діяльності.

Отже, таким чином аналіз фінансово-економічних показників дає змогу стверджувати про стабільний фінансовий стан ПАТ «ЦГЗК», хоча на кінець досліджуваного періоду спостерігається деяке зниження фінансових показників, а саме: виручки від реалізації, фондовіддачі та вартості основних засобів.

Показники оцінювання фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний з підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством.

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості розраховуємо сукупність відносних аналітичних показників — коефіцієнтів майнового стану, ділової активності, фінансової стійкості, рентабельності і платоспроможності.