Сутність процесуального підходу до мотивації: модель Портера-Лоулера
Рисунок 5.1 — Модель Портера-Лоулера В цій моделі фігурує 5 елементів: витраченні зусилля, отримані результати, винагорода та ступень задоволення. Рівень затрачуваних зусиль залежить від цінності винагороди й від того, наскільки людина вірить в існування міцного зв’язку між витратами й можливою винагородою. Досягнення необхідного рівня результативності може спричинити внутрішні винагороди… Читати ще >
Сутність процесуального підходу до мотивації: модель Портера-Лоулера (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Модель Портера-Лоулера (англ. Porter-Lawler model) — процесуальна (ситуаційна) теорія мотивації, що поєднує елементи теорії очікувань і теорії справедливості. Вона включає п’ять змінних величин: зусилля, очікування, результативність, винагорода й задоволення Відповідно до моделі результати, досягнуті співробітником, залежать від змінних: витрачених зусиль, здібностей і характерних рис людини, а також від усвідомлення нею своєї ролі в процесі праці.
Рівень затрачуваних зусиль залежить від цінності винагороди й від того, наскільки людина вірить в існування міцного зв’язку між витратами й можливою винагородою. Досягнення необхідного рівня результативності може спричинити внутрішні винагороди (почуття задоволення від виконаної роботи, почуття компетентності й самоповаги) і зовнішні винагороди (похвала керівника, премія, просування по службі).
Пунктирна лінія між результативністю й зовнішньою винагородою означає, що може існувати зв’язок між результативністю якого-небудь співробітника і винагородами, що йому видаються.
Пунктирна лінія між результативністю й винагородою, що сприймається як справедлива, використана для того, щоб показати, що відповідно до теорії справедливості, люди мають власну оцінку ступеня справедливості винагороди, що видається за ті або інші результати.
Задоволення — результат зовнішніх і внутрішніх винагород з урахуванням їх справедливості. Задоволення є мірилом того, наскільки цінна винагорода насправді. Ця оцінка буде впливати на сприйняття людиною майбутніх подібних ситуацій.
Один з найбільш важливих висновків Портера й Лоулера полягає в тому, що результативна праця призводить до задоволення працівника. Результативність є причиною повного задоволення, а не його наслідком.
На рис 5.1 зображена модель Портера-Лоулера.
Рисунок 5.1 — Модель Портера-Лоулера В цій моделі фігурує 5 елементів: витраченні зусилля, отримані результати, винагорода та ступень задоволення. Рівень затрачуваних зусиль залежить від цінності винагороди й від того, наскільки людина вірить в існування міцного зв’язку між витратами й можливою винагородою. Досягнення необхідного рівня результативності може спричинити внутрішні винагороди (почуття задоволення від виконаної роботи, почуття компетентності й самоповаги) і зовнішні винагороди (похвала керівника, премія, просування по службі). Пунктирна лінія між результативністю й зовнішньою винагородою означає, що може існувати зв’язок між результативністю якого-небудь співробітника і винагородами, що йому видаються. Пунктирна лінія між результативністю й винагородою, що сприймається як справедлива, використана для того, щоб показати, що відповідно до теорії справедливості, люди мають власну оцінку ступеня справедливості винагороди, що видається за ті або інші результати.
Задоволення — результат зовнішніх і внутрішніх винагород з урахуванням їх справедливості. Задоволення є мірилом того, наскільки цінна винагорода насправді. Ця оцінка буде впливати на сприйняття людиною майбутніх подібних ситуацій.