Розміщення потужностей, масштаби та просторова організація діяльності
Поглиблення спеціалізації основного в-ва. Форми спеціалізації в-ва і масштаб в-ва повинні бути однакові і єдині для однакового в-ва. Підприємство повинно вдосконалювати структуру, а не розширювати апарат управління при спеціалізації цехів і участків, робити все компактно. Технологічна структура — цехи і участки створюються по принципу технологічної спорідненості виконуючих робіт або виробничих… Читати ще >
Розміщення потужностей, масштаби та просторова організація діяльності (реферат, курсова, диплом, контрольна)
РЕФЕРАТ
на тему:
Розміщення потужностей, масштаби та просторова організація діяльності.
План.
1.Виробнича структура підприємства.
2.Структура основного виробництва.
3.Організація промислового підприємства в просторі і принципи його побудови.
4.Шляхи вдосконалення виробничої структури.
1.Виробнича структура підприємства.
В залежності від методів обробки виробів на підприємствах створюються відповідні підрозділи, а в апараті управління — відповідні функції і ланки.
Кожне підприємство складається із виробництв, цехів, участків, господарств, органів управління і організацій, які обслуговують працівників підприємства.
Чітка класифікація і встановлення зв’язків між ними дозволяє організовувати хід в-ва і раціонально сформувати структуру підприємства.
Структура підприємства ділиться на:
-.загальну.
-.виробничу.
Загальна структура підприємства являє собою склад виробничих ланок, а також організації по управлінню підприємством і по обслуговуванню працівників, тобто загальна структура — це.
-.органи управління — технічні, економічні, оперативно виробничі, служба кадрів, бухгалтерія, служба маркетингу, служба МТЗ і інші.
-.виробнича структура.
-.організації по обслуговуванню працівників.
-.господарське харчування, пункти здоров’я, ЖКГ, бібліотека, дитячі заклади, профілакторії, будинки відпочинку.
Виробнича структура — це частина загальної структури підприємства, а саме виробничі підрозділи, які випускають продукцію, а також обслуговуючі і допоміжні служби, які допомагають у випуску продукції.
Виробнича структура ділиться на цехи і господарства:
-.основні.
-.допоміжні.
-.обслуговуючі.
-.побічні.
Основні - заготівельні, обробляючі і складальні.
Допоміжні - енергетичні, ремонтні, інструментальні.
Обслуговуючі - складські, транспортні, тарні.
Побічні - по переробці відходів, товарів народного вжитку.
На структуру підприємства впливають різні фактори, вона залежить від виробничого процесу і випуску продукції, характеру і ступеня спеціалізації, масштабів в-ва, ступеня охоплення життєвого циклу виробів.
1.Характер виробничого процесу:
-.заготівельні.
-.обробні.
-.складальні.
від складу сировини:
-.аналітичні з однієї сировини — декілька видів продукції (нафтохімія, лісохімія, коксохімія).
-.синтетичні з декількох видів сировини, один вид продукції.
-.прямі - один вид сировини, один виріб.
2.Характер випускаючої продукції і методи виготовлення продукції:
-.одностадійний (добуваюча промисловість).
-.багатостадійний (обробляюча промисловість).
3.Масштаби в-ва:
-.предметні.
-.подетально-спеціалізовані.
4.Характер і ступінь спеціалізації:
-.випускаючі деталі.
-.збірні або складальні.
5.Ступінь охоплення життєвого циклу виробів:
-.дослідні.
-.експерементальні.
Технічний прогрес, розвиток спеціалізації можуть давати змогу переглядати виробничу структуру, створювати нові цехи, переплановувати площі, змінювати виробничі потужності.
2.Структура основного виробництва.
Самим першим і необхідним у виробничій структурі і її організації має робоче місце. Воно являє собою частину виробничої площі, яка оснащена необхідним обладнанням і інструментом, при допомозі яких робочий або група робочих виконує окремі операції по виготовленню продукції або обслуговує виробничий процес.
Робоче місце може бути простим, багатостаночним або колективним в залежності від кількості робочих і роботи, які він виконує.
Сукупність робочих місць, на яких виконується однорідна робота утворюють виробничі участки. На великих підприємствах виробничі участки об'єднуються в цехи. Цех — це виробничий і адміністративний підрозділ в якому виконується визначений комплекс робіт у відповідності із спеціалізацією в-ва.
Основну роль у в-ві відіграють основні цехи, тобто цехи, які виготовляють продукцію.
Існує цехова, безцехова, корпускна виробнича структура.
цехова безцехова корпусна Основне в-во в залежності від технології ділиться на структури:
-.технологічну.
-.предметну.
-.змішану.
Технологічна структура — цехи і участки створюються по принципу технологічної спорідненості виконуючих робіт або виробничих процесів. Наприклад в машинобудуванні - ливарний, ковальський, механічні цехи — а всередині механічного цеху — токарний, фрезерний участки.
Перевага технологічної структури є технологічна спеціалізація в-ва і висока кваліфікація працівників.
Недоліки технологічної структури — збільшується час на переналадку обладнання в зв’зку з великою номенклатурою випуску продукції, обладнання неможливо розкласти по ходу технологічного процесу, так як при частій заміні виготовлення продукції змінюється склад і послідовність операції, а це призводить до збільшення тривалості виробничого циклу, відсутність відповідальності за якість цілого виробу, бо кожний участок виконує окремі операції.
Предметна структура — основні цехи створюють по окремих виробах або його частині (наприклад, цехи моторів, рам, шин). При такій структурі є можливість для впровадження нової техніки, модернізації, механізації і автоматизації виробничих процесів, введення АЛ так як обладнання розміщують по ходу технологічного процесу.
При предметній структурі є можливість організовувати потоковий метод в-ва.
Недоліки предметної структури в тім, що вона ускладнює керівництво участками, так як там виконуються різні роботи. Виникає необхідність мати в цеху всі види обладнання, хоча вони не всюди задіяні повністю.
Змішана структура — це заготівельні цехи будують по технічному принципу, а обробні і випускають в предметно-замкнуті ланки.
Для аналізу виробничої структури використовується широкий круг показників:
-.розміри виробничих ланок (величина випуску продукції, чисельність, вартість основних виробничих фондів, потужність обладнання).
-.ступінь централізації окремих виробництв.
-.співвідношення міжосновними, допоміжними і обслуговуючими виробництвами — по кількості робочих, обладнанню, розміру виробничих площ.
-.пропорційність ланок, які входять в підприємство.
-.рівень спеціалізації окремих виробничих ланок.
-.ефективність просторового розміщення підприємства — це коефіцієнт забудови, використання площ виробничих приміщень (0.45 — 0.55 коефіцієнт використання території).
-.характер взаємозв'язку між підрозділами .
Аналіз даних показників дає можливість створити раціональну виробничу структуру, а це дасть можливість максимально спеціалізувати цехи і участки, безперервно випускати продукцію без перепрофілювання і переналадки обладнання.
3.Організація промислового підприємства в просторі і принципи його побудови.
Просторове розміщення в-ва, цехів і господарств на території підприємства здійснюється по генеральному плану підприємства, який розробляється при створенні підприємства.
Генеральний план — це графічне зображення його території зі всіма будовами, спорудами, комунікаціями, шляхами сполучення. На підприємствах генеральний план складають у двох видах: проектний і фактичний.
При розробці генерального плану враховують:
1.Забезпечення прямолінійності предметів праці при переміщенні із одного підрозділу в інший без зустрічних потоків. Це реалізується при розміщенні цехів в порядку послідовності технологічного процесу.
2.Переважаюче переміщення вантажів технологічним транспортом. Це забезпечує надійність і зниження витрат на переміщення предметів праці в порівнянні з транспортом загального призначення.
3.Скорочення протяжності енергетичних комунікацій.
4.Непересічення шляхів проходу працівників на роботу з шляхами сполучень і комунікацій і цехів. Це досягається шляхом спорудження відповідних переходів.
5.Виділення в особливі групи цехів з однорідним характером в-ва.
6.Облік напрямку рози вітрів. Цехи з шкідливими виділеннями необхідно розміщувати за вітром, щоб знизити загазованість території підприємства.
7.Облік характеру технологічних процесів для того, щоб правильно розмістити цехи і вибрати дистанцію між ними.
8.Врахування рельєфу місцевості, розташування залізнодорожніх шляхів, жилих поселень.
Показники ефективності розробки генерального плану — розмір території підприємства, протяжність комунікацій, ступінь забудови території. Чим менші ці показники в розрахунку на одиницю випускаючої продукції, тим більш вдала компановка.
Крім цього важливим показником раціонального планування підприємства є забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних і виробничих умов, наявність резервних площ для розширення підприємства, архітектурний стиль.
4.Шляхи вдосконалення виробничої структури.
Вдосконалення виробничої структури має такі шляхи:
1.Визначення оптимальних розмірів підприємства — це такий розмір, який при даному рівні розвитку техніки і конкретних умов місцезнаходження і зовнішнього середовища забезпечує в-во і збут продукції з мінімальними затратами.
На розмір підприємства впливають внутрішні і зовнішні фактори.
Внутрішні визначають технічні і організаційні умови роботи підприємства і допомагають укріпленню підприємства і росту його ефективності. До цих факторів відносять техніку, яка використовується, її продуктивність, потужність, прогресивну технологію.
Внутрішні фактори обумовлюють мінімальний і максимальний розмір підприємства.
Мінімальний — не дає можливості повністю використовувати сучасну техніку. Оптимальний розмір — це щось середнє між мінімальним і максимальним.
Зовнішнє середовище — це вивчення ринкових відносин, продукція і в-во не буде рости, коли не буде належного збуту.
2.Поглиблення спеціалізації основного в-ва. Форми спеціалізації в-ва і масштаб в-ва повинні бути однакові і єдині для однакового в-ва. Підприємство повинно вдосконалювати структуру, а не розширювати апарат управління при спеціалізації цехів і участків, робити все компактно.
3.Розширення кооперації по обслуговуванню в-ва. Нормальна робота основного в-ва вимагає чіткого і безперебійного обслуговування ремонтом, забезпечення інструментом. Головне завдання підприємства являється випуск продукції тому більшу частину підприємства у виробничій структурі має займати основне в-во, як по питомій вазі (чисельність), але і по зайнятій площі.
В деяких підприємствах обслуговуючий і допоміжний персонал займає 45 — 55%. Чисельність цих працівників повинна знижуватись в зв’язку з тим, що треба краще організовувати в-во і підвищувати кваліфікацію кадрів.
Тому потрібно в першу чергу централізувати допоміжне в-во, що дає змогу підвищити продуктивність праці, а також скоротити лишні і паралельно діючі виробничі підрозділи.
В сучасних ринкових відносинах появилася тенденція створювати на підприємствах малих підприємств на базі допоміжних господарств. Це дає змогу не зачіпати основний технологічний процес в-ва, а вдосконалювати виробничу структуру.