Максимович-Амбодик – видатний вчений, педіатр, акушер-гінеколог

РЕФЕРАТ

на тему:

Максимович-Амбодик — Видатний вчений, педіатр, акушер-гінеколог.

П л, а н :

1. 1.Російська держава.

2. 2.Роль Петра І.

3. 3.Колекція монстрів.

4. 4.Учені перших медичних шкіл.

5. 5.Роки життя Нестора.

6. 6.Перше оперативне акушерство.

7. 7.Його книга як критика Катерини ІІ.

8. 8.Сучасники Нестора Максимовича-Амбодика.

У великих перетвореннях XVIII ст. знайшли відображення потреби міцніючої Російської держави, що накреслилися ще протягом попереднього століття.

Наприкінці XVII ст. Російська держава займала вже величезні простори в Європі й Азії з багатомільйонним населенням, з централізованим державним апаратом. Але дальший економіч­ний і культурний розвиток Росії гальмувався відсутністю вихо­дів до морських торговельних шляхів на Балтійському і Чорно­му морях та низьким рівнем використання продуктивних сил країни.

Петро І, організовуючи регулярну армію, будуючи нові міста, створюючи флот, відкриваючи школи загального і спеціального призначення, реорганізуючи управління державою в зв’яз­ку з посиленням закріпачення селянства і збільшенням привіле­їв дворянства і купецтва, приділяв увагу також організації ме­дичної справи.

1706 р. видано указ про відкриття «вільних аптек» (приватних), що замінили «зелейні ряди» на ринках. Аптекарський приказ перетворюється спершу на «Аптекарську канцелярію» (1707), згодом на Медичну канцелярію (1718) на чолі з лікарем-«архіятром». Про архіятерство в інших указах згадується вже в 1716 р.

У складі заснованої 1725 р. Академії наук було відділення фізичних (медичних) наук.

Указ про благоустрій Москви проголошував: «По большим улицам й по переулкам чтоби помета й мертвечини нигде против ничьего двора не було й было б везде чисто… А буде всяких чинов люди кто станет всякий помет й мертвечину бросать, й такие люди взяти будут в земский приказ й тем людям за то учинено будет наказание, бити кнутом, да на них же взята будет пеня…».

Висока дитяча смертність, а також дуже поширене, особ­ливо в голодні роки, підкидання дітей, загрожували інтересам держави і вимагали термінових заходів.

Один з указів Петра 1 з нього питання («Про гошпіталі», 1715) прого­лошував: «…избрать искусньїх жен для сохранения зазорных младенцев, которих жени й девки рождают беззаконно й стида ради отметывают в разные места, отчего оние младенцы безгодно помирают, а иные от тих же, кой их рождают, умерщвляются. Й для того объявить указом, чтобы таких младенцев в непристойные места не отметывали, а приносили к вышеозначенним гошпиталям й клали тайно в окно через такое укрытие, дабыі приношенних лица било не видно. А ежели такие незаконно рождаотщие явятся (будуть викри­ті.- Ред.) во умерщвлении тех младенцев, й оные за такие злодейственние дела сами казнсны будут смертию. Й те гошпитали построить й кормить из нескладних прибильних доходов…».

Відвідуючи інші країни, Петро І цікавився станом медичного навчання. У Голландії він відвідав відомого професора медици­ни Бургава, мікроскопіста Левенгука, придбав відому анато­мічну колекцію Рюїша.

Ця колекція монстрів (народжених з вадами розвитку) част­ково збереглася до сьогоднішнього дня у музеях Ленінграда і Казані.

Петро І сам подавав медичну допомогу, вмів виривати зуби, випускати з черевної порожнини асцитичну рідину, бував при­сутній при розтинах трупів тощо.

Реорганізуючи армію, Петро І передбачав у штатах кожного полку одного лікаря і в кожній роті одного цирульника. Ци­рульників мали готувати із солдатів самі лікарі, навчаючи їх «брити і пластири до ран прикладати». Через брак своїх лікарів спочатку зверталися до іноземців. Для вивчення медицини по­силали молодих людей у Падуанський університет. Все це обхо­дилось державі дуже дорого і не могло задовольнити потреб армії та цивільного населення в медичній допомозі.

З професорів і учених перших наших медичних шкіл потріб­но згадати О. Шумлянського, М. Тереховського та Н. Макси-мовича-Амбодика.

Нестор Максимович-Амбодик (1744−1812) закінчив Київ­ську академію і Петербурзьку госпітальну школу, одержав док­торський диплом у Страсбурзі. Протягом 24 років він викладав уперше російською мовою акушерство в медичних школах Пе­тербурга, написав перший в нашій країні підручник з акушер­ства, який мав, за тогочасним звичаєм, довгу назву: «Искусство повивання, или Наука в бабичьем деле, в коем кратко, но ясно толкуется, какое детородные женские части строение имеют, па­кт образом надлежит пособлять беременным при родах, роженицам после родов й новорожденным им младенцам во время младолетствана 5 частей разделенная й многими рисункамиснабженная».

Він першим запровадив демонстрування оператив­ного акушерства на фантомі, виготовленому за його малюнка­ми, увів у практику акушерські щипці.

Нестор Максимович був високоосвіченою людиною. Він напи­сав і видав ще «Врачебное веществословие, или Описание целительных растений…» з прегарними власними малюнками, «Анатомо-физиологический словарь», в якому подав багато нових термінівпідручник з ботаніки, ботанічний словник.

Н. Максимовнчу-Амбодику, як і всім тогочасним передовим лікарям, дово­дилось вести наполегливу боротьбу із засиллям іноземних лікарів, які обійма­ли керівні посади в державному апараті. Відгук цієї боротьби відчувається у висловлюваннях Н. Максимовича-Амбодика в його «Врачебном веществословии»: «Хотя врачебная наука єсть повсюду єдиная й та же самая, однако же… единоземец, соотчич й друг для болящего лучше, надежнее, вернее, чем неизвестный пришелец иноземец, коему сложение тела, его свойства й род жизни болящего неизвестны». Сміливо для тих часів звучав і епіграф Н. Максимови­ча-Амбодика до його підручника акушерства, як критика політики «всемогут­ньої самодержиці» Катерини II, яка заселяла кращі землі Придніпров'я, При­чорномор'я і Поволжя іноземними колоністами: «Здравый рассудок повелевает больше пещися о размножении народа прилежним соблюдением новорожденных детей, чем населением необработанной земли неизвестными пришельцами».

Також слід зазначити і про таких тгогочасних вчених:

Олександр Шумляпськпй (1748 1795) захистив 1793 р. у Страсбурзькому університеті дисертацію, присвячену будові нирок. За допомогою нових для того часу методів наповнення судин і мікроскопа він перший описав мальпігієве тільце, вста­новивши, що воно є не залозою, як вважалося тоді в науці, а судинним клубочком — glomerulus (термін, запропонований О. Шумлянським). Він же зазначив, що glomerulus має навколо себе «кільцеву межу» — оболонку, яку через 57 років, при вже більш досконалій мікроскопічній техніці, вдруге описав англій­ський учений Боумен. Ця оболонка (капсула клубочка) дістала в науці назву боуменової, незважаючи на те що сам Боумен визнавав пріоритет у цьому питанні Шумлянського.

У своїй дисертації О. Шумлянський описав і подав малюнок сечових канальців, що утворюють петлю, яка в другій половині XIX ст. знову була описана анатомом Генле і дістала в науці лише його ім'я. Шумлянський довів, що ці канальці не сполу­чаються з артеріальними капілярами, як вважали інші анатоми.

Праця О. Шумлянського про будову нирки була добре відо­ма в Західній Європі, де її двічі перевидавали, але його ім'я західноєвропейські вчені свідомо замовчували. Через байдуже ставлення до здобутків вітчизняних учених у царській Росії у вітчизняних працях та підручниках пріоритет О. Шумлянського, як і багатьох інших наших учених, до радянських часів не від­значався. Брат Олександра Шумлянського, Павло Шумлян­ський, був першим професором хірургії в Харківському універ­ситеті.

Мартин Тереховський (1740−1796) захистив у Страсбурзі докторську дисертацію, в якій довів, що мікроорганізми в на­стоях води не виникають самостійно, як це вважали в ті часи більшість учених, а заносяться іззовні.

О. Шумлянський і М. Тереховський розробили проект пере­творення госпітальних шкіл на медико-хірургічні училища. За реформою 1786 р., програми медичних шкіл були наближені до програм медичних факультетів, але справжніми вищими медичними закладами вони стали тільки з перетворенням їх у 1798 р. на медико-хірургічні академії, які було відкрито в Пе­тербурзі і Москві.

Плани реформи медичної школи, навчальні програми, штати і навіть сама назва «медико-хірургічна академія» були запропоновані і розроблені професо­ром терапії Григорієм Базилевичем. З його ж ініціативи в госпіталях столиць з навчальною мстою було вперше виділено спеціальні клінічні палати для хво­рих з окремими хворобами.

Л і т е р, а т у р, а :

1. Верхратський С. А., Заблудовський П. Ю., — Історія медицини. К. 1991.

1. 2.Верхратський С. А., — Історія медицини. М. 1983.

3. Мулановський М. П., — Історія Медицини. М. 1969.