Перша допомога хворим та догляд за ними

РЕФЕРАТ На тему: Перша допомога хворим та догляд за ними учень 11 класу Черненко Юрій

Перша допомога хворим та догляд за ними. Основи медичної деонтології

Відомо, що лікування є комплексом заходів, здійснюваних з метою усунення страждань хворого і відновлення порушених функцій його організму. Перша допомога хворим — найпростіші доцільні заходи для полегшення їх самопочуття і перебігу захворювання. Вчасно призначене лікування, правильно організований догляд за хворими сприяють їх швидкому одужанню і поверненню до активної діяльності.

Догляд за хворими — це сукупність заходів, спрямованих на полегшення стану хворого і забезпечення успіху його лікування; це створення гігієнічного й охоронного режиму, виконання всіх призначень лікаря, а також нагляд за хворим, особливо при погіршенні його стану. Головним завданням догляду за хворим є підтримка захисних сил його організму в боротьбі з хворобою. Догляд за хворими слід розглядати як істотну частину лікування, що має велике значення у відновленні здоров’я.

Під час догляду за хворими потрібно виявляти велику витримку й терпіння. Стримане і спокійне звертання діє на хворих заспокійливо. Сумлінне і турботливе ставлення до хворих забезпечує їхню довіру до догляду за ними та лікування. Усі розпорядження лікаря треба виконувати свідомо, розуміючи, на що вони спрямовані.

Доглядаючи за хворими, виконують такі дії: здійснюють найпростіші лікувальні процедури, видають ліки і забезпечують правильний їх прийом, вимірюють температуру тіла, міняють постільну й натільну білизну, годують, напувають й обмивають важкохворих, ставлять компреси, банки і гірчичники, прибирають і провітрюють кімнати, стежать за своєчасністю сечовиділення і випорожнення кишечнику хворого тощо. Під час прибирання і провітрювання притінення хворих треба добре вкривати, щоб уникнути їх переохолодження. Улітку вікна, закривши їх сіткою від комах, можна тримати цілодобово відкритими, проте необхідно уникати протягів. Повітря бути свіжим, а температура постійною, у межах плюс 20−22 °С.

Велике значення при догляді за хворими має дотримання правил особистої гігієни. Всі, хто доглядає хворих, повинні стежити за чистотою свого тіла, коротко підстригати нігті на руках, бо під ними накопичується бруд, мити руки теплою водою з милом до і після кожної процедури.

Догляд за післяопераційними хворими: треба вміти голити хворого, ставити йому очисну клізму, вимити його, підстригти нігті на руках і ногах, перемінити постільну і натільну білизну, вкласти в ліжко з низьким узголів'ям, повернути голову набік, щоб у випадку блювоти блювотні маси не потрапили в трахею. При блювоті підставити ниркоподібний лоток, а потім очистити хворому порожнину рота серветкою.

У післяопераційний період необхідно спостерігати за частотою пульсу, серцевих скорочень, вимірювати температуру тіла, а також стежити за своєчасним сечовипусканням і випорожненням кишечнику хворого. Без призначення лікаря хворому не можна пити, тільки змочувати губи або полоскати порожнину рота.

У післяопераційний період можлива зовнішня або внутрішня кровотеча. Ознаками зовнішньої кровотечі є промокання кров’ю пов’язки або білизни хворого, внутрішньої - наростаюча блідість, падіння артеріального тиску, поява частого пульсу, дьогтеподібні фекалії, криваве блювання. У випадку незначної зовнішньої кровотечі кожна підбинтувати пов’язку, не знімаючи раніше накладену, поправити положення хворого в ліжку, а при сильній зовнішній та ознаках внутрішньої кровотечі - повідомити чергового лікаря.

Догляд за опіковими хворими. Такі хворі через опікову поверхню втрачають велику кількість білка і рідини, тому їх необхідно поповнювати. Для утамування спраги дають мінеральну воду і солоно-лужну суміш: на 1 л води 5 г кухонної солі і 2 г гідрокарбонату натрію. Після кожного прийому їжі, щоб уникнути розвитку запалення слизової оболонки порожнини рота і привушної слинної залози, рекомендується полоскати або зрошувати порожнину рота дезинфікуючими рідинами: слабким розчином перманганату калію, 2% -м розчином гідрокарбонату натрію, 3% -м розчином перекису водню та ін.

Ліжко застеляють стерильною білизною, бо обпечені дуже сприйнятливі до інфекцій. Якщо білизна не стерильна обов’язково потрібно попрасувати її гарячою праскою з обох боків. Обпечені дуже чутливі до охолодження, тому при провітрюванні кімнати не можна допускати їхнього переохолодження.

Крім того, треба стежити за пульсом, диханням, температурою тіла і своєчасністю фізіологічних випорожнень хворих. Особливо увалено і дбайливо треба ставитися до асептичної пов’язки, накладеної на опікову поверхню. Перед зміною пов’язки її зрошують слабким розчином фурациліну (1: 5000), перманганату калію або риванолу і залишають на тілі хворого на 10−15 хв, щоб вона сама відділилась від шкіри. Не можна зривати пов’язку, оскільки при ньому ушкоджуються грануляції, що сприяють загоєнню опікової поверхні.

Догляд за хворими дітьми. Важкохворим дітям уранці та на ніч слід протирати обличчя, шию, складки шкіри ватною або марлевою кулькою, змоченою в теплій кип’яченій воді. Грудних дітей підмивають кілька разів на день, після чого ретельно висушують тіло дитини м’якою пелюшкою, а складки шкіри змазують стерильною (прокип'яченою) олією або вазеліном.

Таблетки (пігулки), що даються маленьким дітям, необхідно подрібнювати і змішувати з цукровим сиропом. Якщо дитина не відкриває рот, то треба обережно великим пальцем руки надавити на підборіддя або здавити крила носа двома пальцями, при цьому дитина відкриває рот для вдиху — у цей час їй вливають потрібні ліки.

У випадку блювоти дитину треба посадити або покласти на бік. Після блювоти слід прополоскати порожнину рота дитини з гумової груші струменем кип’яченої охолодженої води, спрямованим на тверде піднебіння, і дати випити кілька ковтків води.

Слід пам’ятати про те, що діти погано переносять переохолодження тіла і втрату крові, що їхня психіка дуже ранима.

Враховуючи знижену опірність дітей до інфекції, всім, хто доглядає за ними, необхідно особливо ретельно дотримуватися правил особистої гігієни, ізоляції, дезінфекції: мити дітям руки перед їжею і після користування ними туалетом, кипятити посуд, дезінфікуватл виділення, залишки їжі і предмети догляду за хворими дітьми, давати пити їм кипєячену воду і тільки з перевірених водних джерел.

У приміщеннях у яких перебувають діти, дотримують ретельний гігієнічний режим: провітрювання, вологе прибирання, контроль за температурою, чистотою і своєчасною зміною постільної білизни.

Харчування хворих дітей повинне бути раціональним, їх потрібно годувати якісними продуктами, їжу давати в той самий час, невеликими порціями. Маленьких дітей варто годувати з ложки, а напувати зі спеціальних дитячих поїльників.

При годуванні треба надати дитині найбільш зручного для прийому їжі положення, краще сидячи або напівсидячи: годувати в момент поліпшення її стану. Не слід будити дитину для прийому їжі, якщо вона заснула після кількох неспокійно проведених ночей або після кризи. При зниженні апетиту краще пропонувати їжу в невеликій кількості, тому що іноді вигляд великої порції позбавляє дитину бажання їсти. Якщо дитиня погано їсть через болі, то їжу їй слід давати частіше і невеликими порціями, не торкаючись хворого місця ложкою чи соскою.

Медична деонтологія — це сукупність етичних норм і правил поведінки медичного персоналу, спрямованих на максимальне підвищення ефективності лікування пацієнтів. Медична деонтологія заснована на повазі до хворого, культурі медичного персоналу, дотриманні моральних і правових норм. Відповідно до вимог деонтології стосунки між медичними працівниками і пацієнтом повинні будуватися на принципі партнерства, адже без бажання і намагання самого хворого видужати його важко вшикувати.

Особиста гігієна хворого

Особиста гігієна хворого — це утримання в чистоті тіла (шкіри, волосся, порожнини рота, зубів), постільної й натільної білизни, одягу, взуття, житла. Дотримання особистої гігієни хворого сприяє його видужанню, збереженню і зміцненню здоров’я. Приготування постелі для хворого.

Для нього необхідно мати комплект білизни і постільних речей: матрац дві пір'яні або пухові подушки з наволочками, простирадло, ковдру з підодіяльником і рушник. На ліжко кладуть матрац з рівною і пружною поверхнею. На подушки надягають чисті й випрасувані наволочки. Простирадло і наволочки мають бути без складок.

Зміна постільної і натільної білизни. Білизну міняють після чергової санітарної обробки, як правило, через 7−10 днів, а в разі потреби й кілька разів на день. У важкохворих це роблять з великою обережністю. Хворого дбайливо відсувають на край ліжка. Якщо дозволяє його стан, то кладуть на бік, вільну половину брудного простирадла по ширині скачують до спини, а на місці, що вивільнилося, розстеляють чисте простирадло, половина якого відповідно скачана. Потім хворого перекладають на половину чистого простирадла, скачують і забирають брудне, розгортають чисте і закінчують перестилання.

Якщо хворий нерухомий, то простирадло змінюють іншим способом: спочатку злегка піднімають голову хворого, верхню частину простирадла збирають складками до попереку, потім піднімають ноги хворого й у такий же спосіб до попереку збирають другу частину простирадла, після чого його обережно витягають з-під хворого. Одночасно з іншого боку під поперек підводять чисте простирадло, скачане по довжині двома валиками, а потім ретельно розправляють його в обидва боки — до голови і до ніг.

При зміні натільної білизни важлива певна послідовність: сорочку зі спини піднімають догори, знімають спочатку з голови, а потім з рук; надягають її в зворотній послідовності - спочатку просовують руки, потім голову і розправляють. При захворюваннях або травмах кінцівок білизну спочатку знімають зі здорової кінцівки, а потім із хворої. Одягають білизну в зворотній послідовності, тобто спочатку на ушкоджену кінцівку.

Догляд за шкірою хворого. При догляді за хворим важливо забезпечити чистоту його шкіри. Якщо стан хворого задовільний, то він сам приймає душ або загальну гігієнічну ванну із зануренням у воду всього тіла, за винятком верхньої частини грудей, у напівсидячому положенні. Лежачим хворим роблять місцеві ванни із зануренням тільки якої-небудь частини тіла, наприклад рук або ніг. Температура води повинна бути 37−38 °С, тривалість процедури не більше. Важкохворим щодня обтирають обличчя ватою, змоченою б теплій воді (температура 36−37°С). Тіло обтирають губкою або рушником, змоченим теплою водою з туалетним милом, у певній послідовності: шию, груди, руки, живіт, стегна, ноги, розтираючи змочені ділянки сухим рушником до відчуття тепла.

Хворим із строгим постільним режимом для ранкового туалету в ліжко подають теплу воду і тазик. Миють спочатку руки, а потім обличчя, шию, вуха. Пахвові ділянки, пахові складки, складки під молочними залозами, особливо в людей з підвищеною пітливістю і в гладких хворих, миють дуже ретельно і витирають насухо, щоб у складках шкіри не виникала попрілість.

Ретельного догляду потребують статеві органи і задній прохід. Ходячі хворі з цією метою користуються спеціальними унітазами (біде) з подачею теплої води вертикальним струменем або підмиваються іншим способом, а лежачих хворих підмивають не рідше одного разу на добу. При цьому під таз хворого підкладають клейонку, підводять підкладне судно і пропонують зігнути в колінах і трохи розвести ноги. З кухля або пляшки на промежину направляють струмінь теплої води або слабкого розчину перманганату калію. Потім стерильною ватною кулькою, затиснутою спеціальним інструментом — корнцангом, роблять кілька рухів у напрямку від статевих органів до заднього проходу. Іншою ватною кулькою осушують промежину.

Поява пролежнів у лежачих хворих — свідчення поганого догляду за ними. Пролежні - поверхнева або глибока виразка, що утворюється внаслідок порушення кровообігу й омертвіння тканин, їх появу спричинюють незручна постіль, що рідко перестилається, зі складками і крихтами їжі, мацерація (вологе розм’якшення) шкіри у важкохворих унаслідок несистематичного обмивання й обтирання ділянок шкіри, забруднених випорожненнями і сечею.

Найчастіше пролежні локалізуються в ділянці хрестця, лопаток, куприка, п’ят, потилиці, сідничних бугрів та в інших місцях з кістковими виступами, де м’які тканини здавлюються ліжком. Місця, де можливі пролежні, розтирають стерильною марлевою серветкою, змоченою камфорним спиртом, одеколоном або 0,25% - м розчином нашатирного спирту один раз на добу, злегка масажують. Періодично змінюють положення хворого в ліжку, якщо немає протипоказань до цього. Під місця найбільшого тиску підкладають гумові круги, покривши їх тканиною. Ділянки почервоніння (перші ознаки розвитку пролежнів) шкіри змазують 5−10% -м розчином перманганату калію або 1% -м спиртовим розчином діамантового зеленого (зеленкою) 1−2 рази на добу. За призначенням лікаря роблять пов’язки з маззю Вишневського, що прискорює процеси загоєння.

Догляд за волоссям і нігтями хворого. Голову миють теплою водою з дитячим милом або шампунем один раз у 7−10 днів, волосся насухо витирають і розчісують. Не рекомендується розчісувати волосся металевими гребінцями, тому що вони подразнюють шкіру голови. Довге волосся розчісують окремими пасмами, спочатку знизу, поступово переходячи ближче до шкіри. Гребінці слід постійно зберігати в чистоті: мити в гарячому 2% -му розчині гідрокарбонату натрію і періодично протирати етиловим спиртом, оцтом. Нігті на руках і ногах регулярно підстригають (обрізують).

Догляд за порожниною рота хворого. Хвороботворний наліт, що утворюється на слизовій оболонці порожнини рота і на зубах, а також залишки їжі видаляють зубною щіткою або марлевою стерильною серветкою ввечері і вранці. Потім зубну щітку промивають теплою чистою водою з милом, намилюють і залишають до наступного користування.

Щоб уникнути ушкоджень слизової оболонки ясен у важкохворих при користуванні зубною щіткою, зуби і язик у них протирають за допомогою затиснутої пінцетом ватної або марлевої кульки, змоченої 2% -м розчином гідрокарбонату натрію, 3% - м розчином перекису водню, слабким розчином перманганату калію, фізіологічним розчином. Протирають кожний зуб окремо, особливо ретельно біля його шийки. Для протирання верхніх кутніх зубів треба шпателем добре відтягти щоку, щоб не занести інфекцію у вивідну протоку привушної залози, розташованої на слизовій оболонці щік на рівні кутніх зубів.

Догляд за порожниною носа, вухами та очима. Носові ходи прочищають скрученою марлевою серветкою, змоченою вазеліновою олією, обертальними рухами у дтей носвові ходи прочищають ватним гнотиком.

Догляд за вухами — це регулярне миття їх теплою водою з милом і обережне очищення зовнішнього слухового проходу від вушної сірки за допомогою ватного гнотика.

Сльози склеюють вії та повіки, тому очі потрібно промивати. З цією метою використовують 2% -й розчин борної кислоти, фізіологічний розчин, охолоджену кип’ячену воду. Промивають за допомогою скляного посуду, піпетки або зволоженої стерильної марлевої кульки. Перед процедурою слід ретельно помити свої руки, а потім струменем рідини промити хворому спочатку краї зімкнутих повік, потім очне яблуко, пальцями лівої руки розтуляючи повіки і спрямовуючи струмінь від скроні до перенісся.

Годування і напування хворих. Для хворої людини найкращим є чотириразове харчування на день, у певні, одні й ті самі, години. Невпорядковане харчування в різний час зі значним одноразовим перевантаженням шлунка знижує травлення їжі і призводить до захворювань шлунково-кишкового тракту.

Важкохворих годують з ложки, надавши їм сидячого або напівсидячого положення, під підборіддя кладуть серветку або рушник. Напувати слід зі спеціального поїльника або невеликого чайника. Посуд, яким користувався хворий, треба негайно вимити гарячою водою з гірчицею і милом, призначеним для миття столового посуду, а потім обдати крутим кип’ятком.