Моделі життєвого циклу

Модель життєвого циклу ІС — структура, що визначає послідовність виконання та взаємозв'язку процесів, дій і завдань протягом життєвого циклу. Модель життєвого циклу залежить від специфіки, масштабу і складності проекту та специфіки умов, в яких система створюється і функціонує.

Модель ЖЦ ІС включає в себе:

• · стадії;
• · результати виконання робіт на кожній стадії;
• · ключові події - точки завершення робіт і прийняття рішень.

Модель життєвого циклу відображає різні стани системи, починаючи з моменту виникнення необхідності в даній ІС і закінчуючи моментом її повного виходу з ужитку.

Типи моделей життєвого циклу ІС

В даний час відомі і використовуються наступні моделі життєвого циклу:

Каскадна модель передбачає послідовне виконання всіх етапів проекту в чітко фіксованому порядку. Перехід на наступний етап означає повне завершення робіт на попередньому етапі.

Поетапна модель з проміжним контролем. Розробка ІС ведеться итераціями з циклами зворотного зв’язку між етапами. Міжетапні корегування дозволяють враховувати реально існуюче взаємовплив результатів розробки на різних етапах; час життя кожного з етапів розтягується на весь період розробки.

Спіральна модель. На кожному витку спіралі виконується створення чергової версії продукту, уточнюються вимоги проекту, визначається його якість, і плануються роботи наступного витка. Особливу увагу приділяється початковим етапам розробки — аналізу та проектуванню, де реалізація тих чи інших технічних рішень перевіряється і обгрунтовується за допомогою створення прототипів (макетування).

На практиці найбільше поширення отримали дві основні моделі життєвого циклу:

• · каскадна модель (характерна для періоду 1970;1985 рр.);
• · спіральна модель (характерна для періоду після 1986.г.).