Ігрові методики у диференціації звуків з, с

Ігрові методики у диференціації звуків з, с Формування граматично правильної, лексично багатої і фонетично чіткої мови, що дає можливість мовного спілкування і готує до навчання в школі - одне з важливих завдань у загальній системі роботи з навчання дитини в дошкільному закладі і сім'ї. Своєчасний розвиток мови малюка дозволяє йому усвідомлено сприймати навколишній світ. Будь-яке порушення мови може відбитися на діяльності та поведінці дитини.

Дитина з добре розвиненою мовою легко вступає в спілкування з оточуючими, може зрозуміло висловити свої думки, бажання, задати питання, домовитися з однолітками про спільну гру. І навпаки, невиразна мова дитини ускладнює її взаємини з людьми і нерідко накладає відбиток на її характер. Це є наслідком того, що недоліки мови обмежують спілкування дитини з однолітками і дорослими, цим самим негативно впливаючи на її емоційно-інтелектуальну сферу, а це ще більше затримує розвиток її мови.

В корекційній роботі дуже важливим є етап диференціації. Диференціація звуків — етап з формування правильної звуковимови, спрямований на розвиток уміння відрізняти даний звук від близьких за звучанням або за місцем і способом утворення. Зміст роботи на цьому етапі включає поступове розрізнення змішуваних звуків за моторними акустичними ознаками. Особливо важливо проводити диференціацію фонетично близьких звуків, в тому числі свистячих і шиплячих, зокрема з та с. мовленнєвий порушення звук диференціація Головне місце у комплексному підході до корекції мовленнєвих порушень за твердженнями багатьох вчених, зокрема Р. Е. Левіної, Г. А. Нікашиної, Г. А. Каше посідає формування фонематичного сприйняття — здатності сприймати та чітко розрізняти на слух усі звукові одиниці рідної мови, в тому числі і близькі в акустичному відношенні звуки. Саме на етапі диференціації формується та удосконалюється фонематичне сприйняття. [4]

За словами Левіної Р. Е. недостатня диференціація звуків може призвести до порушення вимови окремих звуків, затримки розвитку фонематичних уявлень, що в свою чергу може погано відобразитися на формування звукового аналізу, а це зумовить порушення процесів читання і письма. [1]

Відома вчена і автор багатьох книг Шинкарьова Л. М. зазначає, що саме ігрові форми навчання з дітьми, які мають мовні порушення, набувають першочергового значення, оскільки саме у грі виникають позитивні емоції в дітей, збільшується пізнавальна активність та інтерес. Гра — основний вид діяльності дошкільника. Через неї він пізнає світ, що його оточує, оволодіває рідною мовою. Тому доцільно використовувати ігрові методики при диференціації звуків, в тому числі з та с. Розглянемо, які методики та ігри пропонують автори для етапу диференціації цих звуків. [4]

Диференціація звуків включає у себе чотири етапи: диференціація ізольованого звуку, диференціація в складах, словах та в реченнях або фразовій мові. Методика диференціації звуків однотипна, але вимагає використання різного матеріалу, насиченого тим чи іншим звуком. [1]

Ігри на диференціацію мають кілька рівнів складності завдань. Найбільш складне завдання — при якому дитина грає мовчки. Дитині пропонується виконувати ігрові дії мовчки, дотримуючись правил гри. У ході гри у дітей активізуються внутрішні уявлення про образи звуку, складу, слова.

Менш складне завдання аналогічно першому, але дитині дозволяється промовляти вголос назви картинок, склади, перш ніж вона визначить наявність певного звуку в слові, складі. Наприклад, дитина бере картинку в руки, її назву спочатку чітко промовляє логопед, а потім промовляє дитина, після чого намагається визначити наявність певного звуку в слові. У цьому завданні активізується мовнослуховий аналізатор. [2]

Для диференціації ізольованих звуків зазвичай використовують імітаційні вправи, наприклад, пропонують дитині визначити, коли тече вода (ссс), а коли летить комар (ззз). Диференціація ізольованих звуків також проводиться з використанням картинок-символів і моделей-символів артикуляції звуку. Модель служить гарною наочною опорою, постійно «нагадуючи» артикуляцію замінного звуку, допомагаючи розрізненню фонем.

У процесі розвитку диференціації звуків у складах пропонуються завдання на імітацію цих складів. (са-за-са, за-са-за). Доречно поєднувати це з різними ігровими завданнями, наприклад: збирання грибів двох кольорів, де при збиранні грибів білого кольору дитина промовляє склад зі звуком с, а при збиранні грибів коричневого кольору дитина промовляє склад зі звуком з. Звертаючи увагу на те, якого кольору гриб, дитина буде слідкувати за вимовою складів.

Закінчивши диференціацію в складах по артикуляційним і акустичним ознакам, переходимо до диференціації звуків у словах. Визначення місця звуку в слові відбувається в наступній послідовності: на початку, в кінці, в середині слова. Для визначення звука в слові можна запропонувати дітям такі завдання: підняти букву на заданий звук; відібрати картинки, в назві яких є заданий звук; підібрати до заданої букви картинки, в назві яких є відповідний звук; придумати слова на заданий звук.

Зазвичай на заняттях використовуються тільки картинки, в назві яких диференціюються звуки [с] або [з]. Але у ході наочно-дидактичної гри дитина повинна правильно зрозуміти і виконати запропоноване логопедом завдання, а ігрова ситуація, казковий персонаж і дидактичний посібник допоможуть їй у цьому. Через казкові елементи можна знайти шлях до сфери емоцій дитини. Зустріч дітей з героями казок не залишає їх байдужими до ігор. У гості до дітей приходять, пропонуючи цікаві ігри, казкові персонажі, персонажі мультфільмів. Бажання допомогти казковим героям, розібратись в казковій ситуації - все це підтримує інтерес до гри. Наприклад, гра «Буратіно йде в школу»: дітям повідомляється, що Буратіно готується йти до школи, і пропонується допомогти підібрати для нього «портфелі», на яких зображені предмети, в назвах яких є звук с і з. [3]

При диференціації вимови слів звертається увагу на зміну змісту слова із зміною одного звуку: прослухавши слово, дитина повинна правильно показати назване на одній з двох картинок або одне з двох написаних слів (коса — коза і т.п.) Далі можна надати ряд предметних картинок, назви яких включають то один, то інший з диференційованих звуків, і запропонувати розкласти їх відповідно на дві групи. Гарною є вправа з придумування слів, що починаються або взагалі включають і з, і с.

Також ефективним методом роботи при проведенні етапу диференціації у словах є визначення фонетичної правильності слова. Дітям пропонуються слова та їх спотворені варіанти, що відрізняються фонетично подібними звуками (заєць — саєць, сонце — зонце, зозуля — сосуля та ін.)

Представлені ігри роблять етап диференціації звуків у словах цікавим і захоплюючим, тим самим підвищуючи ефективність роботи по даному напрямку. Словниковий матеріал можна ускладнювати, пропонуючи слова, в яких одночасно є обидва звуки, а потім можна перейти до читання, вигадування і записування фраз, зо постійно ускладнюються, і, нарешті, до розгорнутої мови .

Тому наступним етапом є диференціація звуків у реченнях та фразах. При диференціації звуків у реченнях з відпрацьованими раніше словами педагог разом з дитиною складає фрази, потім дитина повторює їх. Далі вони спільно придумують забавлянки, в яких використовується звуки с і з, слова з цими звуками. Підбираються вірші, оповідання, насичені потрібними звуками, які дитина заучує, переказує. [2]

Отже, етап диференціації є одним із найважливіших в логопедичній роботі. Саме від того, як він пройде залежить, наскільки успішною буде дитина у школі. Часто спостерігається явище, коли дитина-логопат не зацікавлена заняттями на цьому етапі, оскільки їй треба постійно повторювати одні й ті ж самі звуки. Тому необхідно використовувати ігри в диференціації звуків. Всі ці ігри допоможуть дитині зробити етап диференціації звуків цікавим і захоплюючим. Дитина із задоволенням буде ходити на індивідуальні заняття з логопедом, а, отже, підвищиться ефективність роботи. Дані гри можна використовувати також і на фронтальних або підгрупових заняттях. Діти із задоволенням грають, змагаючись у командах, що додатково підвищує мотивацію до заняття. [1]

Література

1. Левіна Р. Е Основи теорії і практики логопедії. Під ред. Р. Е Левіної - М.: Просвіта, 1967. — 436с.

2. Правдіна О. В. Логопедія. / Навч. посібн. — М.: Просвіта, 1973. — 272с.

3. Селівестров В. І. Ігри в логопедичній роботі з дітьми. Під. ред. В. І. Селівестрова — М.: Просвіта, 1974. — 191с.

4. Шеремет М. К. Логопедія. Підручник. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. — 672с.