Теоретичне обґрунтування проблеми формування пізнавальної активності учнів

Розвиток сучасного суспільства і рівень виробничих сил постійно потребують особливої уваги до проблем навчання і виховання. Втілення наукових ідей в шкільну практику успішно здійснюється при умові, якщо педагог володіє умінням переводити учня з менш діяльного стану в більш діяльний, конструювати інформацію, щоб вона була доступною для слабих школярів і достатньою для більш сильних; залучати всіх учнів до активної пізнавальної діяльності; забезпечувати зустрічне бажання вчитися і пізнавати; створювати здоровий мікроклімат на кожному уроці, здійснювати зворотний зв’язок[48].

Актуальність цієї проблеми можна пояснити тим, що методика і практика навчання почали все більше орієнтуватися на особистість учня. Теорія навчання і освіти стала все більш глибоко розробляти питання підготовки людини, як творця, будівника нового суспільства. В чому ж полягає те особливо важливе і цінне для формування особи, що об'єктивно містить в собі пізнавальний інтерес? Пізнавальний інтерес — це особлива вибіркова спрямованість особи на пізнання і виборчий характер, виражений в тій або іншій наочній області знань. Ця спрямованість характеризується постійним прагненням до пізнання, до нових, більш повних і глибоких знань. Систематично зміцнюючись та розвиваючись, пізнавальний інтерес стає основою позитивного ставлення до навчання[48].

Пізнавальна активність носить пошуковий характер. Під його впливом у людини постійно виникають питання, відповіді на які вона сама активно шукає. При цьому пошукова діяльність школяра зростає, він відчуває емоційний підйом[48].

В умовах глобального підвищення природничої свідомості сучасного суспільства склалася суперечка між потребою в розвитку пізнавального інтересу у школярів до біології та хімії і існуючим рівнем вивчення цих складних і багатогранних дисципліни.

Актуальність і практична значущість даної проблеми полягає в теоретичному і практичному обґрунтуванні педагогічних умов формування пізнавального інтересу учнів до біології та хімії в процесі викладання шкільних предметів природничо-наукового циклу.

Формування пізнавального інтересу учнів до цих предметів в процесі викладання природничо-наукових дисциплін протікатиме успішно, якщо сукупність педагогічних умов буде включати:

• а) забезпечення в процесі викладання біологічної та хімічної спрямованості змісту предметів природничо-наукового циклу;
• б) процес навчання, заснований на проблемному, дослідницькому підході, який носитиме поетапний характер, що включатиме діагностику рівня підготовленості школярів, мотивацію, цілеспрямовану організацію учбової діяльності, контроль за якістю знань;
• в) диференційований підхід до вибору методів навчання залежно від етапу і якості засвоєння знань з цих дисциплін, а також підбір різнорівневих завдань, орієнтованих на формування пізнавального інтересу відповідно до здібностей учнів;
• г) організація позакласної діяльності, що дає можливість учням включатися в творчий, дослідницький пошук, спрямований на практичне застосування знань;
• д) цілеспрямований розвиток особистих якостей учнів, сприяння формуванню грамотної особи, яка прагне до постійного, самостійного підвищення своєї біологічної та хімічної освіти, яка свідомо включається в активну природоохоронну діяльність[48].