Олімпіада з інформаційних технологій як засіб інтелектуального розвитку учнів

КУРСОВА РОБОТА

Олімпіада з інформаційних технологій як засіб інтелектуального розвитку учнів

Вступ

олімпіада пізнавальний інформатика обдарований Здібності особистості розвиваються у діяльності та потребують високої інтелектуальної активності. І найбільш актуальним засобом такого розвитку учнів під час навчання є залучення їх до конкурсів, олімпіад, турнірів з інформатики та інформаційних технологій.

На сьогоднішній день учнівська олімпіада є однією з найважливіших форм позакласної роботи, що спонукає учнів до самоосвіти та науково — дослідної діяльності, розвиває їх інтелектуальний потенціал, розкриває креативні та творчі здібності, виховує інтерес до предмета. Організація учнівських олімпіад із базових та спеціальних дисциплін — це процес упорядкування і приведення у систему певних складових, зокрема:

ь виокремлення мети змагань;

ь добір завдань; визначення форми відображення ь результатів та критеріїв їх оцінювання;

ь вибір засобів діяльності; узгодження ь видів і форм заохочення переможців; напрямки роботи вчителів з обдарованими дітьми.

Система олімпіад, а саме шкільні, районні (міські), обласні та республіканський етапи, щороку доповнюється конкурсами — захистами науково — дослідницьких робіт, конференціями, дистанційними турнірами, вікторинами, фестивалями творчих робіт, що проводяться вищими навчальними закладами, журналами та іншими організаціями.

Інтелектуальні випробування значною мірою характеризують якість роботи вчителя, який на основі ґрунтовної фахової підготовки та готовності до постійного самовдосконалення повинен не лише озброювати школярів знаннями й способами діяльності з певної галузі, але й систематично: організовувати роботу гуртків, окремих груп учнів за здібностями; проводити різноманітні змагання серед ерудитів, створювати умови для задоволення їхніх запитів і навчально — пізнавальних потреб; розвивати в учнів прагнення до саморозвитку й самореалізації, підтримувати різні напрями їхньої самостійної та дослідної роботи зі спеціалізованою літературою, дистанційними курсами та іншими ресурсами мережі Інтернет; спілкуватися з батьками здібних та обдарованих учнів, вести мову про їхні успіхи й проблеми, перспективи інтелектуального та творчого розвитку.

Всеукраїнську учнівську олімпіаду з інформаційних технологій (ІТ) вперше було проведено у 2011;2012 навчальному році. Її появу можна пояснити перевагою користувацького ухилу у змісті шкільного курсу інформатики (ШКІ), необхідністю навчити всіх учнів користуватися засобами ІКТ для розв’язування навчальних і практичних завдань.

Об'єкт роботи: розвиток в учнів інтелектуальних здібностей у процесі вивчення інформатики.

Предмет роботи: олімпіада з інформаційних технологій.

Мета роботи: проаналізувати олімпіадні завдання із інформаційних технологій та виявити їх роль у розвитку інтелектуальних здібностей.

Для досягнення мети дослідження заплановано розв’язати такі завдання:

ь проаналізувати психолого — педагогічну літературу на тему дослідження;

ь конкретизувати поняття «здібності», «інтелект», «інтелектуальний рівень»;

ь розглянути технології розвитку інтелектуальних здібностей школярів;

ь скласти методичні вказівки для розв’язування олімпіадних завдань.

1. Пізнавальна активність учнів при вивченні ШКІ

1.1 Здібність та пізнавальна активність

Один з перших дослідників розвитку пізнавальної активності, відомий дидакт М. О. Данилов зазначав, що її суть виявляється в потребі учнів самостійно мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити завдання і знайти підхід до його розв’язання. Пізнавальна активність виявляється, наприклад, в умінні самостійно аналізувати складні навчальні задачі й виконувати їх без сторонньої допомоги і характеризується певною критичністю розуму школяра, здатністю висловлювати свою думку незалежно від суджень інших.

Мета сучасної школи — забезпечити формування особистості дитини, цілеспрямовано виявляти й розвивати здібності, формувати уміння та бажання вчитися, створити умови для самовираження школярів у житті.

На сучасному етапі розвитку освіти часто доводиться констатувати, що в учня не сформувалися потреби в знаннях, немає інтересу до навчання. Тому й виникає необхідність в розвитку пізнавальної активності учнів.

Ця проблема розглядалась як сучасниками, так і класиками педагогіки. Над нею працювали В. Сухомлинський, Я. Коменський, К. Ушинський, О. Митник, О. Савченко, В. Кириленко та багато інших.

Основна мета роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності учнів полягає в розвитку їх творчих здібностей. З психології відомо, що здібності людини, в тому числі і учнів, розвиваються в процесі діяльності. Засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів є вміле застосування таких методів і прийомів, які забезпечують високу активність учнів у навчальному пізнанні. Методи і прийоми активізації, що їх застосовує вчитель, повинні містити рівень пізнавальних інтересів учнів, бо непосильні завдання можуть підірвати віру їх у свої сили і не дадуть позитивного ефекту.

У процесі навчання школяр здійснює різні дії, в яких виступають основні психічні процеси: відчуття, сприймання, уява, мислення, пам’ять та ін. Оскільки з усіх пізнавальних психічних процесів провідним є мислення, то можна сказати, що активізувати діяльність учнів — це активізувати їх мислення. Тому система роботи з активізації пізнавальної діяльності будується з урахуванням поступового і цілеспрямованого розвитку творчих пізнавальних здібностей учнів, розвитку їх мислення. Разом з тим треба пам’ятати, що без бажання дитини вчитися всі старання вчителя не дадуть очікуваних наслідків. Звідси випливає висновок, що потрібно формувати мотиви навчання, бажання учнів розв’язувати пізнавальні задачі.

Завдання учителя — управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі складніші творчі завдання.

Розвиток творчих здібностей школярів полягає в пізнавальній (навчальній) активності, яка виявляється у прагненні навчатись, долаючи труднощі на шляху здобування знань, у докладанні максимуму власних вольових зусиль та енергії у розумовій роботі. Мова йде не лише про зовнішню активність (піднімання рук, переписування, бездумне перегортання книжок), а головним чином про внутрішню, розумову активність школяра, про творче мислення. Психологи переконують, що творчі здібності учня — якість не вроджена і не постійна. Ці здібності динамічно розвиваються, можуть прогресувати і регресувати під впливом школи, товаришів, сім'ї, праці та інших соціальних чинників. На рівень творчих здібностей дуже впливають відношення учителя та стиль його спілкування з учнями на уроці, успішність і настрій самого учня. В одного й того ж учня на різних уроках творчі здібності так само, як і пізнавальна активність різко змінюється, в залежності від того, який учитель навчає, чому навчає і як навчає, як він може активізувати клас. Але, ступінь творчих здібностей учнів залежить і від них самих, від їхньої вихованості, свідомості, допитливості, вольових зусиль, адже учень не лише об'єкт, а й суб'єкт навчального процесу.

Ступінь творчих здібностей школярів є реакцією на методи та засоби роботи, інтегративним показником педагогічної майстерності.

Отже, активними методами навчання слід назвати ті, котрі максимально підвищують рівень пізнавальної активності школярів, спонукають їх до старанного навчання. При активних методах, які сприяють розвитку творчих здібностей, всі учні класу на уроці працюють інтенсивно, з інтересом і бажанням:

ь уважно слухають — думаючи;

ь спостерігають — думаючи;

ь читають — думаючи;

ь виконують практичні та самостійні завдання — думаючи.

Сучасна педагогіка виділяє такі дві групи за ступенем пізнавальної активності учнів: проблемно — пошукова та репродуктивна (пояснювально — ілюстративна).

Свідомого засвоєння знань і вмінь можна досягти лише на такому уроці, на якому навчальний матеріал вивчається в процесі активної пізнавальної діяльності учнів.

Активізувати процес навчання можна різними способами, не забуваючи про розвиток творчих здібностей. Їх вибір залежить від багатьох умов, в тому числі від змісту навчального матеріалу, наявного обладнання, обсягу знань учнів, рівня оволодіння прийомами навчальної роботи, розвитку творчих здібностей класу.

Найефективнішим способом організації пізнавальної діяльності школярів, де будуть проявлятися творчі здібності є проблемне навчання.

Суть його полягає в тому, що під час вивчення нового навчального матеріалу вчитель створює таку ситуацію, коли запропоноване навчальне завдання учні не можуть розв’язати за допомогою наявних у них знань, а повинні здобути нові знання, оволодіти новими прийомами навчальної роботи, що в свою чергу вимагає від них обдумування, міркування.

Результат проблемного навчання полягає не лише в глибших і міцніших знаннях або навичках, нових прийомах навчальної роботи, а й у тому, що мислення школярів набуває нових якостей: стає глибшим, жвавішим, гнучкішим. Учні ставляться критичніше до власних знань і матеріалу, який вивчається. І хоч ці якості розуму важко визначити точно, але їх помічає вчитель, і вони дають задоволення в роботі.

Для проблемного навчання слід добирати навчальний матеріал, який потребує знання процесів, про причинно — наслідкові зв’язки та ін.

Найважливіша ознака уроку проблемного характеру — наявність у ньому проблемної ситуації. Після відбирання навчального матеріалу, потрібно продумати способи створення проблемних ситуацій.

Щоб навчитися створювати проблемні ситуації, учитель повинен уміти перебудовувати і текст підручника. Залежно від того, наскільки важке проблемне питання, пізнавальну діяльність учнів організовують по — різному. Учні найменш самостійні тоді, коли на запропоноване класове запитання відповідає сам учитель. Проблемне навчання не лише активізує пізнавальну діяльність учнів, а й сприяє розвитку творчих здібностей та швидкому формуванню прийомів навчальної роботи.

Самостійна робота — другий спосіб розвитку творчих здібностей школярів. Системи самостійних робіт є засобом засвоєння багатьох тем курсу інформатики. Метою самостійної роботи є не лише засвоєння знань, а й оволодіння різними способами навчальної роботи. Тому необхідна система самостійних робіт, яка забезпечує їх однотипність, повторюваність і поступове ускладнення змісту й способів виконання завдань учителя. Поруч із самостійною роботою йде розв’язання пізнавальних завдань. По суті, пізнавальні завдання — один з видів самостійних робіт, оскільки дають змогу засвоїти знання з інформатики й оволодіти прийомами навчальної роботи.

Пізнавальні завдання складаються з двох основних елементів — умови і запитання. Воно відрізняється тим, що на нього не можна відразу відповісти, відтворюючи раніше засвоєний навчальний матеріал. Щоб розв’язати таке завдання, треба обміркувати відповідь, зіставити умову й запитання, згрупувати відомі учневі знання.

Найскладніші пізнавальні завдання, пов’язані з пошуком способів їх розв’язання, мають проблемний характер.

Знання й уміння учня безпосередньо залежать від його діяльності на уроці.

Різні способи активізації навчального процесу і діяльності учнів, що сприяють розвиткові творчих здібностей учнів дають змогу достатньою мірою здійснювати освітні і виховні завдання всього курсу інформатики.

1.2 Організація роботи з обдарованими учнями при вивченні інформатики

Одним із важливих напрямів діяльності вчителя є його робота з обдарованими учнями, які характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам’ятовуванням навчального матеріалу, великою працездатністю, вмінням самостійно працювати. Їм притаманна свобода висловлювати думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню певні явища, стереотипи.

Система роботи з виявлення обдарованих дітей включає в себе:

ь попередню діагностику сформованості інтелектуальних умінь;

ь спостереження за роботою учнів на уроках інформатики;

ь аналіз результатів виконання практичних, лабораторних, творчих робіт;

ь аналіз результатів участі учнів в олімпіадах, інтелектуальних змаганнях тощо.

Обдаровані діти — це поєднання трьох характеристик:

Вчителям інформатики в роботі з обдарованими учнями рекомендується:

ь застосовувати проблемний метод у навчанні;

ь проводити самостійні роботи творчого характеру;

ь застосовувати індивідуальний підхід у навчанні;

ь впроваджувати розвивальні творчі ігри;

ь розв’язувати творчі завдання.

Також є широкий спектр позакласної роботи на виявлення та розвиток творчих здібностей учнів:

ь це підготовка і участь школярів в олімпіадах з інформатики;

ь дослідницька робота в МАН;

ь участь у гуртках, факультативах;

ь участь в інтелектуальних іграх;

ь робота над проектом;

ь участь у науково — практичних конференціях;

ь участь в Інтернет — олімпіадах.

Працюючи над проблемою організації роботи з обдарованими дітьми, вчителі інформатики ставлять перед собою такі цілі:

ь зробити уроки інформатики справжньою школою духовності та творчості, застосовуючи сучасні новітні інформаційні технології;

ь налагодити тісну співпрацю між учителем і учнем;

ь навчити учнів самостійно здобувати знання, творчо мислити і без страху підходити до розв’язання будь — якої життєвої ситуації;

ь формувати творчу особистість, розвивати індивідуальні здібності і талант.

В. Сухомлинський писав: «Немає абстрактного учня… мистецтво і майстерність навчання, виховання полягає в тому, щоб, розкривши сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці…»

Крім цілей під час викладання інформатики вчитель намагається розв’язати такі задачі:

ь створити в класі творчу атмосферу;

ь виявити здібності учнів, розвивати їх якомога повніше;

ь пробудити пізнавальну діяльність школярів;

ь зробити вивчення кожної теми чимось близьким для учня, таким, що викликає роздуми, почуття;

ь формувати пріоритети і вміння ставити мету і досягати її.

ь формувати вміння правильно й образно висловлювати власну думку.

Для втілення даної мети та завдань виділяється 4 етапи:

ь визначення типу обдарованості;

ь вибір методів та форм роботи з обдарованими дітьми;

ь співпраця з батьками;

ь демонстрація досягнень обдарованих дітей.

Формування ІКТ — компетентності обдарованих учнів забезпечується шляхом використання інтерактивних методів навчання таких, як: групова робота на уроках, командна робота над проектом, індивідуальна проектна і дослідницька діяльність.

Розвиток пізнавальних здібностей учнів можливий при системному застосуванні активних методів навчання.

Одним із шляхів співпраці вчителя з обдарованими учням є метод проектів.

Під час розробки проекту, особливо його інтерфейсу, дитина виявляє окрім логіки мислення, ще й свої художні здібності. Підбір кольорів, форм, розміщення об'єктів на екрані, розвиває художній смак і дизайнерські здібності учня. Будь — який проект, великий чи малий, базується на деякій теорії. Плануючи свій проект, учень паралельно з програмуванням поглиблено вивчає і розділи інших шкільних предметів. У результаті він бачить практичне застосування своїх знань з кількох навчальних дисциплін одночасно. Під час роботи вчитель інформатики виступає у ролі однодумця та помічника.

Практично орієнтований, дослідницький, інформаційний тип проектів спонукає учнів до ефективного вивчення ППЗ.

Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи, гуртки. Зміст навчальної інформації має доповнюватися науковими відомостями, які учні можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань водночас, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в олімпіадах, конкурсах.

Для того, щоб робота з обдарованими дітьми була більш результативною, потрібно співпрацювати з батьками, при цьому здібності будуть розвиватися як у школі, так і вдома. Для цього необхідно з батьками обдарованої дитини проводити індивідуальні бесіди залучати їх до проведення учнівських конференцій, захистів проектів, створення презентацій, web — сайтів тощо. Адже батькам буде приємно спостерігати, як їхня дитина демонструє свої знання, вміння, кмітливість.

Звичайно, одним із головних етапів роботи з обдарованими дітьми є демонстрація їхніх робіт. Адже для кожної людини важливо, щоб її праця дала плоди, щоб про результати її праці знали однокласники, учителі - предметники.

Що стосується підготовки учнів до різних видів випробувань з інформатики, то вона здійснюється у декілька етапів.

Перший. Діагностико — аналітичний. На цьому етапі вивчається рівень профпідготовки вчителів, впливу сім'ї та інших факторів, а також проводиться комплексний моніторинг духовного, соціального, психічного, фізичного розвитку учнів школи.

За високим рівнем соціальної активності учнів у предметно — перетворювальній, навчально — пізнавальній, соціально — комунікативній діяльності визначаються вихованці, які мають схильність до вивчення інформатики, потенційні учасники майбутніх олімпіад, конкурсів.

На результативну участь дитини у конкурсі неабиякий вплив має особистість вчителя. Серед чинників, які визначають рівень підготовки вчителя до роботи з обдарованими дітьми, є ґрунтовна фахова підготовка, емоційна стабільність, готовність до перегляду своїх планів і постійного вдосконалення, високий інтелектуальний рівень, широке поле інтересів. Процес творчості посилюється в умовах відсутності критики, оцінок, елементу обов’язку, стресових ситуацій.

Другий. Корекційно — конструюючий. На даному етапі відбувається теоретико — практичне оволодіння вчителями інформатики результатів попереднього прогнозування розвитку особистості. З цією метою для педагогів психологічною службою закладу проводяться тренінги, методологічні семінари з питань психокорекції поведінки учнів.

За допомогою різнорівневих завдань визначається рейтинг кожного учня, який дає змогу провести диференціацію дітей на групи за:

ь рівнем здібностей;

ь швидкістю засвоєння;

ь психологічною сумісністю в системі «вчитель — учень»;

ь рівнем осмислення.

Потрібно враховувати не лише знання школяра з певного предмета, а й особисте бажання брати участь у конкурсах.

Третій. Програмно — моделюючий. Передбачає складання комплексних програм, наукових проектів, індивідуального розвитку та саморозвитку творчої обдарованості, у виконанні яких беруть участь визначені учні.

З метою належної участі у конкурсі, олімпіаді, складається індивідуальна програма підготовки, до якої включаються всі можливі чинники, що призведуть до кінцевого результату та відповідають інтересам обдарованої дитини. Ця програма має передбачати оптимальний та поступовий перехід учня від одного щабля загального розвитку до наступного.

Значне місце відводиться самостійній роботі учня: пошуку наукової

інформації в додатковій літературі, мережі Інтернет, інших джерелах знань. Ефективність цієї роботи залежить від посильності завдань, інструктажу вчителя. Учителю потрібно чимало часу відводити на тренування майбутніх учасників конкурсів. Бажано, щоб усі завдання для підготовки до випробувань були нестандартними, насиченими новітніми думками сучасної науки. Доцільно вивчати матеріали Всеукраїнських і Міжнародних олімпіад та конкурсів.

Важливим у підготовці дітей до різних випробувань є використання на уроках інтерактивних форм навчання: фізичного експерименту, «мозкового штурму», захисту проектів, «кола ідей» тощо.

Четвертий. Розвивально — формуючий. На цьому етапі передбачено залучення позашкільних навчальних закладів, громадських організацій, вищих навчальних закладів, батьків до підготовки дітей.

З метою популяризації науково — дослідницької роботи учнів практикується презентація дитячих досліджень перед широкою батьківською аудиторією.

П’ятий. Концептуально — узагальнюючий. Етап передбачає узагальнення результатів роботи у порівнянні з іншими роками.

Учень має радіти й пишатися своїми успіхами, а невдачами занадто не перейматися, адже це призводить до розчарування у власних можливостях.

Реалізація запропонованих методів підготовки учнів дає можливість внести вчителю свій вклад у формування кожного учня як працелюбної творчої особистості, здатної до свідомого вибору життєвої мотивації, конкурентноспроможної на будь — якому ринку праці.

Кожна людина індивідуальна й обдарованість відбиває її характер, схильність до чогось чи захопленість чимось. Але розвиток таланту залежить від бажання постійно працювати та удосконалюватися в одному із напрямків науки.

Дуже важливо в роботі з обдарованими учнями — це побачити в кожному з них індивідуальність.

Завдання вчителя — підтримати обдарованість, помітити її, відкрити і допомогти розкритися.

2. Аналіз особливостей олімпіади з ІТ. Організаційно — методичне забезпечення олімпіади

2.1 Особливості олімпіади з ІТ

Всеукраїнську учнівську олімпіаду з інформаційних технологій (ІТ) вперше було проведено у 2011;2012 навчальному році. Її появу можна пояснити перевагою користувацького ухилу у змісті шкільного курсу інформатики (ШКІ), необхідністю навчити всіх учнів користуватися засобами ІКТ для розв’язування навчальних і практичних завдань. Незважаючи на те, що під терміном «користувач» більшість розуміє компетентне володіння програмними засобами, практика показує, що повноцінне використання новітніх ІКТ неможливе без здатності чітко поставити мету, виділити етапи її досягнення, описати шляхи реалізації у певному середовищі, подати результат у прийнятному вигляді. «Найскладніше у розв’язуванні завдань користувача (макетування тексту, робота з графікою, базами даних чи електронними таблицями) визначається не тільки програмним продуктом, а й сферою його застосувань» [7, с. 15]. Тому кожен учень повинен уміти:

ь структурувати завдання — ділити його на окремі підчастини, чітко і стисло будувати плани їх розв’язування; переводити узагальнені схеми дій у конкретні операції та визначати раціональний спосіб розв’язування завдання з урахуванням відповідного програмного забезпечення;

ь виявляти й формулювати узагальнений теоретичний принцип, застосовувати його до розв’язування аналогічних завдань;

ь подавати розв’язки відповідно до вимог сучасних технологій та співвідносити результати з метою діяльності.

При вивченні засобів ІКТ створюються умови для розвитку в учнів уміння моделювати реальні об'єкти й явища, при цьому «значно посилюється зв’язок змісту навчання з повсякденним життям, результатам навчання надається практичне значення, адже вони застосовуються для вирішення повсякденних життєвих проблем і задоволення практичних потреб» [8, с. 3].

Учнівські олімпіади з ІТ проводяться з метою:

ь виявлення та розвитку інтелектуальних і творчих можливостей учнів відповідно до їх підготовки, здібностей, індивідуальних особливостей;

ь створення умов для самовдосконалення й самореалізації, розвитку інформаційно — інтелектуального потенціалу обдарованої молоді;

ь розвитку в учнів аналітичного й творчого мислення, рефлексії, навичок дослідницької роботи;

ь активізації різноманітних форм позакласної та позашкільної роботи, залучення учнів до різних форм спілкування й діяльності;

ь залучення школярів до поглибленого вивчення інформатики, підвищення інтересу до сучасних технологій.

Основними завданнями учнівської олімпіади з інформаційних технологій є:

Аналізуючи мету та завдання олімпіади, можна сказати, що олімпіадні задачі з ІТ повинні бути оригінальними, цікавими, нестандартними і мати значну кількість «точок зчеплення» теорії з практикою. Специфіка олімпіад них задач полягає в тому, що більшість із них, подібно до олімпіадних задач із програмування, потребують від учнів критичного мислення, дослідницької діяльності, творчої роботи. Як засвідчує практика, у методичній системі єдиного підходу до вироблення в учнів умінь розв’язувати такі задачі немає.

Якісна підготовка учнів до олімпіади, а саме психолого — педагогічне та організаційне сприяння розвитку їхніх інтересів, можливостей і здібностей, може бути реалізована на основі побудови відповідної стратегії фахової діяльності вчителів, яка повинна бути динамічною й гнучкою, з використанням сучасних ІКТ. Для того, щоб процес підготовки до олімпіади не був хаотичним та епізодичним, учителю необхідно створити комплексне інтелектуально — насичене середовище, зокрема дібрати форми, засоби та методи навчання, спрогнозувати самостійну роботу учнів, розробити систему завдань і критерії оцінювання. При цьому педагог може орієнтуватися на:

ь мету й завдання олімпіади; рівень навчальних досягнень учнів; цілі щодо формування особистості майбутнього учасника олімпіади, наприклад, удосконалити вміння;

ь оволодіти матеріалом на профільному чи поглибленому рівнях;

ь сформувати навички самоконтролю;

ь розвинути інтуїцію, логічне та алгоритмічне мислення.

На підготовчих заняттях вдалим є використання парної та групової роботи учнів, індивідуальної й диференційованої форм навчання.

У роботі з обдарованими дітьми вчитель може використати різноманітні прийоми й методи навчання, серед яких: ущільнене вивчення шкільної програми; поглиблене вивчення окремих тем; таксономія мислення (система Блума, згідно з якою розвиток мислення відбувається у певній послідовності - від простих рівнів засвоєння знань до більш складних, при цьому ієрархія рівнів мислення має такий вигляд: розпізнання — знання — розуміння — аналіз — синтез — оцінка); тренінг творчих здібностей.

У ШКІ формуванню вмінь розв’язувати практичні завдання приділяється значна увага, але основним методом є демонстрація послідовності дій, тобто способу розв’язування. За таких обставин не звертається увага на: аналіз змісту завдання; критерії добору потрібних операцій, що призводять до розв’язку; встановлення зв’язку практичного завдання з теоретичними відомостями та ін.

Науковці відзначають, що не можна формувати в учнів уміння й навички щодо використання засобів ІКТ «на тренінгу типових умінь роботи», орієнтуючись на практичні задачі репродуктивного змісту [9, с. 128]. Таку ситуацію вони пояснюють стрімкою зміною ІКТ, втратою актуальності знань, умінь і навичок у галузі конкретних версій цих технологій через певний проміжок часу. Також увагу дітей варто звертати не лише на методи розв’язування та описи послідовностей дій у загальних випадках, а й на процеси управління власною діяльністю, зокрема визначення рівня складності завдання, розбиття завдання на підзадачі, виділення етапів їх виконання, розподіл часу. У будь — якому випадку, щоб навчити учня розв’язувати практичні завдання, спочатку потрібно з’ясувати, що таке задача та яка її загальна структура, як здійснити пошук інструментів, використання яких призводить до розв’язку.

Зміст основних етапів розв’язування задач:

І етап — знайомство з текстом задачі та виявлення основної проблеми даного навчального завдання. Умова завдань практичного туру олімпіади з ІТ, як правило, складається із: сюжету, який містить описи загальної ситуації та конкретних умов; переліку завдань; опису технічних умов, зокрема вимог до формату та імен файлів — результатів, імен файлів із додатковими відомостями.

Автори олімпіадних завдань часто використовують громіздкі описи умов, які не лише моделюють життєві ситуації з певної галузі людської діяльності, але й заплутують учасників випробування. Потрібно звертати увагу учнів на осмислення умови з метою встановлення сутності проблеми, знаходження ідеї її розв’язування. Крім того, школярів потрібно вчити не поспішати починати процес розв’язування. Тобто до розв’язування задачі потрібно підготуватися. Процес підготовки включає: аналіз описів, виділення вхідних даних з їхньою наступною деталізацією, пошук прихованих властивостей заданої ситуації, прогнозування способу оформлення результату, синтез здобутих відомостей із наявними знаннями й уміннями, за необхідності - побудова графічного представлення, встановлення міжпредметних зв’язків.

ІІ етап — висунення ідей розв’язування задачі. Складання послідовності власних дій є не лише важливим кроком процесу розв’язування, але й найбільш творчою частиною, в якій вагоме місце відведено навичкам використання теоретичних знань на практиці, умінням орієнтуватися у нових ситуаціях.

Складність цього етапу полягає в тому, що, як правило, існує кілька способів розв’язування одного й того ж завдання. Важливо навчити учнів формулювати запитання, які допоможуть: встановити нові зв’язки між компонентами задачі, зокрема з тим, що дано і що необхідно отримати; здійснити перенесення знань за аналогією; абстрагуватися від несуттєвого; висунути гіпотези, наприклад, чи розглядалися подібні завдання, чи відомі стандартні задачі або їх комбінації, до яких можна звести дане завдання, чи виділені міжпредметні зв’язки. Як правило, такі підготовчі дії займають багато часу і потребують від учнів значних розумових зусиль, гнучкості мислення, оригінальності.

ІІІ етап — виділення основних етапів розв’язування. Під час складання плану учні повинні врахувати послідовність роботи з окремими частинами завдання, відмежувати розумову частину роботи від виконавської. При цьому школярів потрібно навчити записувати послідовність дій на папері, що сприяє систематизації думок, фіксації окремих фактів, уникненню суттєвих помилок і недоліків при роботі з комп’ютером. Як показала практика, чимало учасників олімпіади намагаються об'єднати етап пошуку плану розв’язування з етапом його реалізації на комп’ютері. За певних обставин такі дії є виправданими, наприклад, при значному досвіді роботи, впевненості у своїх знаннях або за умов критичної нестачі часу, коли необхідно отримати хоча б окремі елементи кінцевого результату.

IV етап — реалізація складеного плану розв’язування у середовищі офісного додатку MS Office. На цьому етапі важливими є відповідність обраних засобів та ефективність їх використання з метою вирішення окремих частин завдання. Відтворюючи план розв’язування в обраному програмному середовищі, учні повинні постійно співвідносити послідовність дій та прийомів з умовою й метою, обґрунтовувати кожен крок, передбачати можливі наслідки дій, інакше можна втрати логіку міркувань, що веде до правильного результату.

Крім того, потрібно звертати увагу учнів на вимоги до формату, змісту та імен файлів-результатів.

V етап — перевірка правильності розв’язування та аналіз результату.

Рекомендується ще раз перечитати умову, усвідомити критерії якості завдання, яке виконується, звернути увагу на проміжні результати, тобто виконання окремих частин задачі. При цьому учні повинні вміти: компетентно оцінювати власну діяльність та її результат; встановлювати ефективність обраного методу розв’язування; знаходити помилки та добирати способи їх усунення; аналізувати й інтерпретувати отримані результати та на їх основі формулювати висновки. На цьому етапі важливо також узагальнити набутий учнями досвід розв’язування задач певного типу, виробити алгоритмічний підхід до розв’язування подібних задач і при багаторазовому відтворенні сформулювати тенденцію, закономірність, провідну ідею тощо.

У процесі розв’язування задачі чітко розмежувати згадані вище етапи практично неможливо. Така ситуація пояснюється тим, що в одних випадках сусідні етапи можуть об'єднуватися, а в інших — окремі етапи можуть бути відсутніми. До того ж, процес розв’язування вимагає від учнів своєрідного логічного мислення у поєднанні з творчістю, а це, у свою чергу, залежно від результатів виконання певних послідовностей дій, передбачає повернення до попередніх етапів на якісно новому рівні навчально — пізнавальної діяльності.

2.2 Методичні рекомендації щодо проведення III — го етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформаційних технологій

Документом, що визначає завдання, структуру, технологію проведення Всеукраїнських олімпіад, є Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади з базових дисциплін, турніри, конкурси — захисти науково — дослідницьких робіт та конкурси фахової майстерності.

ІІІ етап учнівських олімпіад з ІТ є відкритим. До участі у ньому запрошуються учні - переможці ІІ етапу та бажаючі на рівних правах за заявою, поданою не пізніше ніж за 15 днів до проведення олімпіади на ім'я голови організаційного комітету ІІІ етапу олімпіади.

Олімпіада з інформаційних технологій проводиться в два тури — теоретичний і практичний. Тривалість теоретичного туру 1 астрономічна година, практичного — 3 години. Олімпіада проводиться тільки за машинним варіантом. Всі організаційні питання (місце проведення, розподіл учасників за робочими місцями, забезпечення учасників дискетами, папером для чернеток та ін.) вирішується заздалегідь оргкомітетом проведення олімпіади.

І тур: комплексне, інтегроване завдання на використання офісних інформаційних технологій, що вивчається в курсі «Інформатика» (крім програмування на VBA).

ІІ тур: тестування із використанням тестів різних типів, яке охоплює всі напрямки курсу «Інформатика» (окрім програмування) та виконання окремих завдань незв’язаних тематично.

Зміст завдань для III етапу олімпіади базується на навчальній програмі з курсу «Інформатика» профільного та поглибленого рівнів. Автори задач готують критерії оцінювання завдань, визначають розподіл балів по кожному критерію та виносять на обговорення журі. Журі на засіданні обговорює та затверджує критерії та розподіл балів до початку перевірки завдань.

Завдання 1 — го туру (практичного) розраховане на 4 години, формулюється як тематично цілісне і складається з декількох задач.

Кожна з задач повинна розв’язуватись виключно засобами відповідного умові задачі програмного засобу з пакету офісних додатків MS Office. Особливістю завдання є його комплексність — авторами моделюється життєва ситуація з певної галузі людської діяльності.

Під час підготовки олімпіадного завдання слід звернути особливу увагу на:

ь опис, обсяг та формат додаткових файлів;

ь вимоги до формату, змісту та імен файлів-результатів;

ь файли — зразки для вирішення задачі учасником;

ь використання додаткових програмних засобів прикладного призначення (якщо вони надаються авторами завдання).

Запропоновані завдання повинні вирішуватися за допомогою засобів офісних додатків, що передбачає у:

ь текстовому процесорі: створення текстового документу із використанням засобів форматування, редагування та пошуку, вбудованих та зв’язаних об'єктів, стилів, посилань та розсилок, засобів рецензування;

ь табличному процесорі: створення та опрацювання табличних даних із використанням засобів форматування, редагування, фільтрації, сортування та пошуку, вбудованих та зв’язаних об'єктів, стилів, вбудованих функцій та засобів аналізу даних, ділової графіки;

ь системах управління базами даних: проектування моделі бази даних та її реалізація з можливістю опрацювання даних на рівні таблиць, запитів, форм та звітів (форматування, редагування, пошук, фільтрація, сортування та обчислення за допомогою вбудованих функцій);

ь програмі для створення презентацій: проектування моделі презентації та її реалізація із використанням засобів форматування та редагування, анімації, вбудованих та зв’язаних об'єктів, стилів, посилань, створення навігації по слайдах, використання елементів керування.

Олімпіаду доцільно проводити на комп’ютерах із операційними системами Windows XP/Vista/7/8. Бажано, на час проведення туру олімпіади, фізично відімкнути локальну мережу від комп’ютерів учасників, якщо вона не використовується для здачі робіт під час туру та не вжито заходів, що унеможливлюють обмін даними між учасниками олімпіади.

Завдання олімпіади розраховані на виконання у середовищі MS Office 2010 Professional (можливе виконання завдань у середовищі MS Office 2003 або Professional MS Office 2007 Professional, при цьому журі ІІІ етапу олімпіади може внести відповідні корективи у критерії оцінювання). Додаткове прикладне програмне забезпечення надається, якщо воно заплановано авторами завдання олімпіади.

Учасникам олімпіади забороняється користуватися власною літературою, друкованими або рукописними матеріалами, засобами комунікації (Інтернет, мобільні телефони, електронні носії інформації тощо).

Оргкомітет олімпіади на час проведення турів олімпіади має забезпечити неможливість взаємодії учасників олімпіади з використанням мережевих технологій, в тому числі і бездротових.

Під час роботи над завданням учасник самостійно обирає послідовність виконання окремих його складових. Кожна задача оцінюється визначеною кількістю балів відповідно до критеріїв. Результатом роботи учасника є загальна сума балів за кожну виконану задачу.

Файл — розв’язок не повинен містити копії змісту файлів — зразків (наприклад учаснику надано файл — зразок у вигляді скріншоту сторінки текстового документа, і учасник здав на перевірку копію цього скриншоту у файлі - результаті). Необхідно звернути увагу на неприпустимість використання у файлах — розв’язках абсолютних посилань.

Завдання 2 — го туру (теоретичного) розраховане на 3 години, включає невеликі за обсягом завдання та тестові питання. Завдання цього туру учасник виконує письмово. Зміст завдань формується авторами за принципом Державної підсумкової атестації з інформатики та складаються з тестів закритого типу та відкритого типу з короткою відповіддю, яка може містити виключно число, слово або послідовність символів.

Учасники олімпіади повинні мати змогу поставити запитання стосовно умов задач виключно у письмовому вигляді. Як свідчить практика Всеукраїнських та міжнародних олімпіад, бажано надавати цю можливість лише протягом першої години кожного з турів. Якщо за цей час учасники знайдуть помилку або двозначність в формулюванні завдання, тоді до тексту завдання необхідно буде внести поправку та вчасно оголосити про неї усім учасникам.

Для перевірки розв’язку олімпіадного завдання 1 — го туру створюється система критеріїв оцінювання кожної його складової. Критерії відображають відповідність обраних засобів та ефективність їх використання для вирішення окремої частини завдання. У разі, якщо частина завдання, яка оцінюється за певним критерієм виконана учасником частково, журі нараховує за цим критерієм неповну кількість балів (наприклад, учасник під час створення презентації обсягом 10 слайдів, за умовою задачі, створив тільки 8, але вони відповідають даному критерію).

Рекомендована кількість критеріїв для однієї задачі до 10. Для більш складних задач це число може бути збільшене до 20.

Правильне розв’язання кожного завдання 2 — го туру оцінюється кількістю балів відповідно рівню складності. Учаснику забороняється наводити будь — які міркування та коментарі, що пояснюють його вибір відповіді.

3. Комплекс олімпіадних завдань та зразки їх розв’язування

Завдання III етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з ІТ

Задача 1. «Книга»

(Донецька область, 2012-2013 р.)

Створити документ з 150 сторінок, непарні сторінки якого матимуть альбомну орієнтацію, а парні - книжкову.

Задача 2. «Дослідження» (Excel)

(Дніпропетровська область, 2013-2014 р.)

Необхідно провести за допомогою діаграм аналітичну роботу з дослідження соціальної активності в наведених категоріях, охоплення користувачами певних ресурсів Інтернету, середньоденної частки для найбільш популярних сайтів, інформації про кількість аккаунтів (облікових записів) найбільш популярних соціальних мереж.

Учасник олімпіади повинен візуалізувати надану інформацію про соціальні мережі засобами електронних таблиць. У файлі Додаток 2 надані інструкції для створення аналітичних діаграм.

Додаток 2. Аркуш «Социальная активность»

На аркуші представлені дані, що відображають соціальну активність в категоріях. Створити аркуш «Социальная_активность_ диаграмма» і створити на ньому діаграму наступного виду:

Аркуш «интернет - аудитория Украины»

На аркуші «интернет — аудитория Украины» створити перегляд даних діаграм вибором зі списку і поданням відповідної текстової інформації.

Аркуш «аккаунты»

На аркуші «аккаунты» побудувати діаграму наступного виду:

Розмір бульбашки залежить від кількості облікових записів відповідної мережі.

Аркуш «среднедневная доля»

Потрібно побудувати на аркуші «среднедневная доля» динамічну кругову діаграму, що демонструє помісячно показник середньоденної частки кожного сайту. Місяць вибирається за допомогою бігунка смуги прокрутки.

Під круговою діаграмою знаходиться діаграма (або дві), яка відображає зміну суми показників середньоденної частки помісячно. Місяць, вибраний бігунком, виділяється червоним і вгорі виділеного стовпця з’являється числове значення (підпис даних).

Задача 3. «Прикрась ялинку» (PowerPoint).

(Миколаївська область, 2011-2012 р.)

Створіть пізнавальну презентацію на 10 слайдів про Новорічну ялинку, використовуючи інформацію з документа Додотак₃.doc.

Самостійно визначте:

ь структуру презентації (кількість слайдів та взаємозв'язок між ними);

ь обсяг текстової інформації;

ь необхідність та достатність ефектів анімації;

ь необхідність додавання у презентацію малюнків, таблиць, списків тощо;

ь необхідність зміни параметрів шрифтів, фону презентації.

Обов’язкова умова: на останньому слайді під новорічну музику потрібно прикрасити ялинку новорічними прикрасами. Прикраси та ялинку намалюйте самостійно, використовуючи автофігури. Передбачте показ слайдів в автоматичному режимі.

Музику і картинки до презентації дивіться у папці додаток₃

Збережіть презентацію у папці Завдання 3.

Додаток 3. Історія новорічної ялинки Про Різдвяну ялинку існує безліч легенд. Згідно з найпопулярнішою з них, одного разу ватажок німецької Реформації Мартін Лютер у ясний і морозний святвечір ішов додому через ліс. Раптом він звернув увагу на ялинку, крізь лапи якої красиво просвічували зірки. Це справило на Лютера таке велике враження, що вдома він поставив ялинку для своєї сім'ї і прикріпив до її гілочок свічки. Вогники свічок нагадували йому зірки на небі.

А ось легенда про походження срібної мішури.

Давним — давно жила — була добра бідна жінка, у якої було багато дітей. Якось напередодні Різдва вона прикрасила ялинку, але ялинка вийшла скромна, майже без прикрас. Уночі на ялинці побували павуки і, переповзаючи з гілки на гілку, залишили по собі павутину.

Знаючи доброту жінки, Христос вирішив її нагородити і благословив дерево — в результаті павутина перетворилася на сяюче срібло.

Кажуть, що першими Діда Мороза придумали гуни: у них був бог Йерлу, котрий у найперший день року приходив на землю. У цей день потрібно було ставити в будинку ялинку, яка вважалася священним деревом. Цю традицію, якій уже більше 5 000 років, гуни принесли в Європу.

Потім вони були розгромлені і залишилися тільки в Баварії, де і жили до XVI століття, ні з ким не змішуючись. Саме з Баварії новорічна ялинка «прийшла» в усі європейські країни.

Перші вбрані різдвяні ялинки з’явилися на території сучасної Франції, в Ельзасі; як стверджують історики, це відбулося в 1605 році. Літопис свідчить: «На Різдво в тутешніх будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру і мішуру».

Протестантська громада німецької області Вюртемберг перейняла це нововведення. Поступово ця традиція поширилася по всій Німеччині, а потім — і по всій Європі. Проте, ялинки з’являлися спочатку тільки в будинках багатих дворян і купців.

Різноманітними іграшками прикрашали в середньовічній Німеччині не тільки ялинки, але і сосни, гілки вишневих дерев і буків. Перша скляна ялинкова куля була видута в Тюрінгії (Саксонія) у XVI столітті.

Промислове виробництво ялинкових іграшок почалося тільки в середині минулого століття — тут же, у Саксонії. Мистецькі майстри видували іграшки зі скла, вирізали з картону дзвіночки, сердечка, фігурки птахів і звірів, які потім розфарбовували яскравими фарбами.

Традиція встановлювати різдвяні ялинки набула широкого вжитку відносно недавно — на початку XIX століття. Спочатку вічнозелені красуні з’явилися в імператорських палацах Франції, Німеччини, Англії, Норвегії, Данії і Росії. Надбанням же простого люду ялинка стала лише в другій половині XIX століття.

У Росії Новий рік стали відзначати згідно з указом Петра Великого з 1 січня 1700 року. До цього початок нового року відзначали 1 вересня. В указі Петра I йшлося: «Знатними і проїжджими вулицями, біля воріт і будинків, учинити деякі прикраси з древ і гілок соснових і ялинкових, чинити стрілянину з невеликих гармат і рушниць, пускати ракети і запалювати вогні. А людям убогим кожному хоча б по древу чи гілці на воротях поставити». Це свято припало до вподоби російському народові.

У 30-і роки XIX століття новорічні ялинки ставили тільки в будинках петербурзьких німців, але вже наприкінці того ж століття вони стали головною прикрасою і міських, і сільських будинків. А в двадцятому столітті ошатна ялинка була незмінним атрибутом зимових свят.

У 1916 році різдвяні ялинки на російській землі опинилися в опалі. Як під час Вітчизняної війни дворянство відмовилося від мови Наполеона, так у війну імперіалістичну Священний синод закликав патріотів не ставити в будинках колючі деревця, тому що ця традиція запозичена в німців.

А в 1918 році на ялинку знову напали, цього разу — радянська влада, котра оголосила її буржуазним забобоном, тісно пов’язаним з опальною релігією. Проте багато хто продовжував святкувати Різдво підпільно.

Висновки

В ході роботи було досліджено й проаналізовано поняття «олімпіада», «олімпіада з інформаційних технологій», «обдарованість», «інтелект», «здібності». Визначено теоретичні та методологічні основи організації та проведення олімпіад з ІТ, її завдання, цілі. Розроблено комплекс олімпіадних завдань з ІТ.

Аналіз поняття олімпіадної задачі з ІТ дав можливість класифікувати їх, розробити рекомендації щодо методики їх розв’язання.

Під час роботи було обґрунтовано педагогічні умови підготовки школярів до олімпіад з інформаційних технологій, що складаються з наступних елементів:

ь забезпечення стійкої мети й позитивної мотивації в оволодінні навиків та умінь розв’язувати нестандартні задачі;

ь забезпечення відповідними засобами навчання, що сприяють полегшенню та прискоренню підготовки обдарованих школярів до олімпіади з ІТ;

ь створення належних умов і відповідних стимулів для самостійної роботи учнів, самоосвіти й самовиховання, рефлексії;

ь професіоналізм педагогічного колективу.

З’ясовано, що у результаті реалізації складових педагогічних умов ефективніше відбувається процес підготовки обдарованих школярів до олімпіад з ІТ.

Список використаної літератури

1. Морзе Н. В. Методика навчання інформатики. / Ч. 1. Загальна методика навчання інформатики. / Н. В. Морзе. — К.: Навчальна книга, 2003. — 256 с.

2. Рамський Ю. С. Інформаційне суспільство. Інформатизація освіти / Ю. С. Рамський // Комп’ютерно — орієнтовані системи навчання: зб. наук. праць. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. — Вип. 7. — С. 16−27.

3. Скляр І. В. Розвиток алгоритмічного мислення — основна задача курсу інформатики / І.В. Скляр — К.: Шкільний світ, 2010. — 128 с.

4. Дмитренко І.І. Учнівські олімпіади з інформатики / І. І. Дмитренко — К.: Шкільний світ, 2005. — 130 с.

5. http://project.zu.edu.ua/OlimpInf. php

6. Жалдак М.І. Профільне навчання інформатики / М. І. Жалдак, Н. В. Морзе, О.Г. Кузьмінська // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова: зб. наук. праць. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова. — 2004. — № 1 (8). — С. 3−18. — (Серія № 2 «Комп'ютерно — орієнтовані системи навчання»).

7. Жалдак М.І. Система підготовки вчителя до використання інформаційно — комунікаційних технологій у навчальному процесі / М. І. Жалдак // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова: зб. наук. праць. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова. — 2011. — № 11 (18). — С. 3−16. — (Серія № 2 «Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання»).

8. http://www.mcenterdnepr.inf. ua/

9. Мельник В.І. Інформатика. Олімпіадні задачі з розв’язаннями / В. І. Мельник — X.: Вид. группа «Основа», 2010. — 159 с.