Володимир Великий

На тему:

«Володимир Великий»

Приготувала

_______________

_______________

м. Хуст

План.

1.Прихід до влади.

2.Звязки з громадою.

3.Розбудова держави.

4.Хрещення і поширення християнства.

5.Крим.

6.Вплив Візантії.

Прихід до влади

Перед другим болгарським походом Святослав віддав владу в Києві Ярополкові, у деревлянській землі посадив молодого Олега, а на бажання Новгорода вислав туди третього сина — Володимира. Після смерті батька Ярополк (972−980) бажав установити одновладство, розпочав війну з Олегом, і Олег поліг у бою.

Так само він хотів здобути Новогород, але Володимир привів собі варягів зі Скандінавії, здобув Київ, а врешті Ярополка зрадою убили варяги. Так остаточно Володимир став единим володарем держави (980−1015).

Володимир залишив у літописі память про себе, як пролюдину імпульсивну і енергійну. Що залюбки вживала життя («Русі єсть веселіє пити»), але також знала зосередиди всі сили для одної мети. Володимир у внутрішній політиці обрав інший шлях, як його попередники. Мати його Малуша, походила з словянського роду, через те Володимир близько стояв до місцевих «луччиих людей» і на них спирався. Найвпливовішою особою був брат Малуші, Добриня, що, ймовірно, був посередником між князем та київською земельною аристократією. Цей клас здобував чимраз більше значення в країні - в міру того, як зростало хліборобство. Воєцька верста варягів почала втрачати свій вплив. Сам Володимир користувався ще допомогою варягів у бородьбі з Ярополком, але не допустив їх проводу. Літопис оповідає, що варяги, здобувши Київ заявили княззеві: «Це город наш, ми його здобули і хочемо взяти окуп в них, по дві гривні від чоловіка». Але Володимир не дозволив грабувати міста, наказав варягам чекати місяць, а тоді нічого, очевидно, сам зібравши собі військо. Варяги побачили, що князь

не дозволить їм верховодити, і попросили дозволу йти на службу до Візантії.

Звязки з громадою

Цей епізод показує, як занепадав вплив сканденавців, що ще за Святослава мали поважне місце в державі, — тепер перемогла місцева течія. Володимир дуже дбав про популярність серед громадянства, давав щедру допомогу незаможному населенню — по Києву розвозили цілими воозами харчі, а на своєму дворі влаштовував бенкети для дворян, урядовців і визначних людей, на яких спиралася його влада. Після відходу варягів також з місцевого елементу постала і княжа дружина. Володимир особливо дбав про її розвиток і добробут. Літопис передає характеричний епізод. Одного разу дружина почала нарікати на князя: «Лихо нашим головаммусимо їсти дерев’яними ложками, не срібними. Тоді князь наказав викувати для дружини срібні ложки і при тому сказав:"Сріблом і золотом не здобуду дружини, але дружиною здобуду срібло і золото!».

Володимир залучав місцеву аристократією також до своєї ради і з нею вирішував питання законодавства та адміністації, а також війни. Щоб тісніше звязати різні землі з династією Володимир на місці давніх варязьких «світлих бояр» настановляв у головніших городах своїх синів, які вели ту саму політику, що й батько.

Відповідно до змін у внутріній плітиці, Володимир повів також зовнішні справи. Він пішов за голосом громадянства, яке вимагаловід князя, щоб він щадив народні сили.

Володимир вів самі тільки оборонні війни, що забезпечували кордони держави.

Розбудова держави

Володимир звернув увагу наперед на захід. Західні племена — дубліни, хорвати і тиверці вже за Олега були у зв’язках з Києвом, як союзники брали участь у поході на Візантію. За дальших князів вони увійшли до складу Киівської держави. Згодом вони попали під владу поляків. Для Киівської держави західні землі мали значення як постачальники солі. Через західні землі проходили також торгові шляхи — на Волинь і Червен до польщі та Німеччини і на перемишль до Угорщини. Це були причини того, що Володимир 981 року пішов походом на захід і зайняв Перемишль, Червен та інші пограничні городи.

В 983 році Володимир здобув землю ятвягів, войовничого литовського племені між Бугом і Німаном, в 993 році ходив на хорватів. Ці походи викликали напруження між Києвом і Польщею, а пізніше традиція запам’ятала, що Володимир ходив глибоко у Польщу. Згодом прийшло до замирення, Володимир оженив навіть свого сина Святополка з дочкою польського князя Болеслава Хороброго. Але позиція Польщі була нещира. Вона чекала тільки нагоди щоб підняти знову претензії на українське пограниччя. Щоб забезпечити західний кордон Володимир заснував новий город недалеко Бугу, названий його іменем Володимир (Волинський).

Укріпившись на західному кордоні, Володимир увійшов у приязні зв’язки з Угорщиною і Чехією, імовірно також з Німеччиною, що мала провідне становище в Середній Європі. Це посилення зв’язків з Заходом дуже прикметне для дальшого розвитку Києвської держави, тим більше, що зносини зі сходом стають дедалі слабші.

На східному кордоні Володимир зхакріплював здобутки Святослава. Ще раз повстали проти Києва вятичі і радмичі давнв данники хозарів, але князь їх приборкав. В 985 році Володимир разом з Добринею виправився на Волгу; похід відбувався рікою і суходолом, а в допоміжних полках були також степові торки. Але Володимирові не повелося перемогти до кінця болгарів, він мусив укласти з ними мир і договір приязні.

Хрещення і поширення християнства

Будову держави Володимир завершив поширенням християнства. Християнська віра появилася в чорноморських країнах вже в перших століттях нової ери і також скоро дійшла вона до такого рухливого центру, як Київ. Володимир вирішив дати християнству становище державної релігії.

На це рішення князя впливали міркування політичного характеру. Вся Європа була вже християнська і виявляла явну погорду до поганських племен: щоб увійти в коло європейських народів треба було визнати християнство. Християнство могло мати для Киівської держави також внутрішньополітичне заначення, бо воно, як державна релігія нівелювало партикулярні вірування і ставало цементом, що вязав усі племена, а при тому підносив авторитет князя, якого благословила церква. Володимир розумів також культурне значення християнства, що приносило з собою вищу цивілізацію і нові звичаї.

Що для Володимира християнство мало полытичне значення, видно з того, що він своїм хрещення сполучив з важливим політичним актом, — одруження з візантійською царівною. Візантійський двір дуже неохоче давав згоду на шлюб членів своєї династії з «варварськими володарями». Імператор Константин Порфірородний навчав сина, як давати раду з таким «ганебними» жаданнями: треба відповідати, що «на те є заборона, — страшна і непорушна постанова святого і великого Константина». Володимирові нелегко було осягнути свою мету, хоч був володарем великої держави.

Володимир хрестився у 988 році, але де самев Корсуні, Києві чи Василькові - це невідомо. Він дуже енергійно взявся поширювати християнство. Наказав скинути і знищити ідоли богів, що стояли перед його двором у Києві, а мешканцям столиці звелів обов’язково хреститись у Дніпрі: «Хто не зайде завтра на ріку, багатий чи убогий, прошак чи робітник, будемені ворогом». В Києві християнство не зустріло ніякого супротиву; давнє поганство не мало вже життєвих сил і мусило відступити перед релігією вищого типу. Але в деяких околицях хрещення треба було проводити насильно, — так, у Новгороді залишилася приказка про Володимирових воєвод: «Путятя хрестив вогнем, а Добринямечем».

Крим

Відступлення Криму Візантії можемо вважати політичною помилкою Володимира. Вже від часів Ірогя Київська держава старалася здобути Крим, як вихідний пункт Чорноморської торгівлі і базу до боротьби із степовими ордами. Посідання Криму забезпечило б українську колонізацію над Чорним морем, а це було найважливіше питання дальшого розвитку держави. Володимир мав Корсунь у своїх руках і міг його собі залишити, і так забезпечити своїй державі владу над морем. Але князь вище цінив блискуче подружжя з віантійською царвною.

Вплив Візантії

Внаслідок подружжя Володимира з грецькою царівною і поширення християнства зв’язки України з візантією стали дуже близькі. На княжому дворі дійшли впливу греки, що приїхали з двором царівни; вони були дорадниками князя і допомагали йому наблизити устрій держави до візантійських зразків. Імовірно Влодимир дістав із Візантії володарські відзнаки: на монетах він зображений у діадемі і з скіпетром. Церква скріплювала авторитет князя, давала йому благословення, згадувала його у своїх молитвах, поширювала науку про походження влади. Візантійські впливи проявлялися у праві Київської держави — наприклад, у поглядах на становище рабів, на подруження та ін. Приписуваний Володимирові церковний устав спирається на візантійське право. На них уперше поєвився, герб, звний тризубом: Це родовий знак Київських князів. Деякі візантійські впливи помітні також у військовій організації, в будові укріплень, флоту тощо.

Під візантійським впливом розвивалося також мистецтво. Грецькі майстри будували Десятинну церкву; так ахітектура і малярство йшли за грецькими зразками. Освіта і письменство були цілком залежні від Візантійсько-болгарських взорів. Письмо було здавна відоме в такому живому культурному центрі, як Київ, але справжній розвиток письменництва починається щойно з христиєнством, а першими авторами булидуховні особи. Володимир оцінював значення освіти і заснував перші школи.