Конституційно-правовий статус народного депутата України

КУРСОВА РОБОТА

Дисципліна: Конституційне право України

Тема: Конституційно-правовий статус народного депутата України

План

Вступ

1. Поняття та особливості статусу народного депутата України

2. Права і обов’язки народного депутата України

3. Основні гарантії депутатської діяльності

4. Підстави і порядок дострокового припинення депутатських повноважень

Висновки

Література

Вступ

Народний депутат України за своїм статусом — особа унікальна. Він дає можливість існуванню опосередкованого народовладдя, тобто народ України здійснює управління державою через своїх представників — парламентаріїв.

Народний депутат України повинен чітко усвідомлювати свою роль і місце у процесі державотворення і державного управління: які права і обов’язки гарантовані йому Конституцією і які права він повинен відстоювати, щоб забезпечити демократичний розвиток держави та максимально можливе задоволення інтересів своїх виборців. Слід пам’ятати, що Основний Закон є здебільшого декларацією засадничих намірів, що неодмінно повинні бути закріплені законами, виконання яких є обов’язковим для всіх громадян.

Народні депутати України, часто за браком необхідних знань, обізнаності з законами чи практики, порушують норми законодавства України,. Серед таких порушень можна назвати голосування за іншого народного депутата України, низький професійний рівень ведення обговорення і дискусій під час розгляду питань порядку денного, реєстрація народного депутата в сесійній залі Верховної Ради України з наступним його перебуванням поза межами цього залу та ще багато інших.

Законодавство України надає депутатам широкі можливості для організації ефективної роботи. Як ними скористатися, спрямувати свою діяльність у конструктивному напрямку, стати затребуваним у суспільстві - ці та інші питання, безумовно, хвилюють усіх, без винятку парламентаріїв.

Вміння знайти оптимальні відповіді на них — індикатор ефективності роботи депутата, запорука ваги його внеску у здійснення парламентських функцій.

Дана курсова робота дає можливість більш детальніше розкрити особливості народного депутата України, його діяльності, права та обов’язки.

1. Поняття та особливості статусу народного депутата України

Народним депутатом України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією та законами України.

Він зобов’язаний виражати і захищати інтереси суспільства та своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої, установчої та контрольної функцій Верховної Ради України. Таким чином народ України здійснює управління державою в законодавчій царині через своїх представників — парламентаріїв.

Народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі (ст.78). Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст.141

При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією та законами України, а також загальновизнаними нормами моралі. Він повинен чітко усвідомлювати свою роль і місце у процесі державотворення і державного управління: які права і обов’язки гарантовані йому Конституцією і які права він повинен відстоювати, щоб забезпечити демократичний розвиток держави та максимально можливе задоволення інтересів своїх виборців.

Народний депутат є обраною народом (виборчим корпусом) особою, котрій надано право реалізовувати суверенітет народу шляхом представництва народу чи його частини у органі державної влади, наділеною повноваженнями різноманітного характеру з метою реалізації певного політичного та соціального призначення, конституційно-правовий статус якої зумовлюється конституційно-правовим статусом та функціями органу, до якого її обрано, та є одним із гарантів конституційного ладу держави. Народний депутат України виступає як загальнонаціональний політичний діяч, що є одноособовим повноважним представником народу та членом парламенту — посадовою особою органу законодавчої влади, та виступає одним із гарантів конституційного ладу держави.¹ Григорук Наталія Григорівна. Конституційно-правовий статус народного депутата України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 2004. — с.7

Народний депутат України за своїм статусом — особа унікальна. Він має можливість отримати найвищий ранг державного службовця не в результаті професійної кар'єри, а в результаті своєї політичної і громадської діяльності та її підтримки виборцями.

Народні депутати України як посадові особи характеризується тим, що: права та обов’язки народних депутатів України встановлені у межах компетенції парламенту; діяльність народних депутатів України підпорядкована виконанню функцій, покладених на орган законодавчої влади; посадовим правам парламентаріїв України кореспондують їх посадові обов’язки; здійснення діяльності народних депутатів України гарантується законодавством; вимоги народних депутатів України повинні виконуватися всіма, кому вони адресовані; парламентарії України мають право набувати так званих внутрішньо-спеціальних статусів; встановлена специфічна система гарантій; передбачені специфічні види та процедура відповідальності парламентаріїв.² Григорук Наталія Григорівна. Конституційно-правовий статус народного депутата України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 2004. — с.10

Згідно зі ст. 76 Конституції України, Конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.

Повноваження народного депутата як члена парламенту починаються з моменту складення ним присяги. Відповідно до ст. 79 Конституції України перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:

«Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників».

Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом.

Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

Після набуття депутатських повноважень народний депутат одержує депутатське посвідчення та нагрудний знак народного депутата України. Форма депутатського посвідчення затверджується Постановою Верховної Ради України. Нагрудний знак має форму і кольори Державного Прапора України з надписом золотистим кольором «НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ» .

Нагрудним знаком народний депутат користується протягом строку здійснення своїх повноважень.

Посвідчення народного депутата має спеціальну вкладку, в якій виписані основні права народного депутата.

Після закінчення строку повноважень народний депутат має право користуватися депутатським посвідченням у випадках, передбачених законом (ст.9). Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. — 2001

Повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Правовий статус народного депутата України встановлюється положеннями Конституції України (статті 78−81), Законом України «Про статус народного депутата України». та іншими актами. У них закріплюються принципи статусу народного депутата України, строк його повноважень, права та обов’язки, гарантії депутатської діяльності. Принципами статусу народного депутата України є:

· вільний депутатський мандат;

· здійснення повноважень народним депутатом на постійній основі;

· несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності;

· рівноправність депутатів;

· депутатська недоторканність і депутатський індемнітет.

Принцип вільного депутатського мандата прямо не закріплюється в Конституції України, але він випливає із загального принципу парламентаризму, який отримав визнання в ст. 75 Конституції України. Крім того, Конституція України не передбачає таких складових ознаки імперативного мандата, як накази виборців та відкликання народного депутата України виборцями. Цей принцип має визначальне значення та обумовлює характер мандата народного депутата України. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб. -3-є вид. -К.: Атіка, 2004. — с.249

Мандат — це документ, який засвідчує легітимність (законність) повноважень депутата будь-якого представницького органу, а також обсяг повноважень, прав та привілеїв депутата. Характер депутатського мандата обумовлює депутатська недоторканність (імунітет), право на винагороду за депутатську діяльність, а також форма стосунків депутата з виборцями. Депутатський мандат може бути імперативним або загальнонаціональним. У більшості цивілізованих країн депутатський мандат є загальнонаціональним (або вільним). Депутат вважається представником всієї нації (тобто народу, держави), а не лише окремого виборчого округу. Депутат не може бути обмежений наказами виборців, а виборці не можуть відкликати депутата. У соціалістичних та деяких постсоціалістичних країнах існує імперативний мандат, характерною ознакою якого є відповідальність депутата перед виборцями свого округу, які мають право давати накази депутатові і навіть відкликати його у випадках, передбачених законом. В Італії, ФРН, Японії та де яких інших країнах імперативний мандат забороняється конституцією. Мандат народного депутата України з прийняттям Конституції України 1996 р. став вільним, адже тепер депутат не може бути відкликаний виборцями чи бути пов’язаним наказами виборців. Водночас мандат депутата місцевої ради все ще залишається імперативним. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / За ред. академіка АПрН України, док. юр. наук, проф. Ю. М. Тодики, док. юр. і політ. наук, проф. В. С. Журавського. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. — с.360−361

Правова природа мандату народного депутата України зумовлена, в першу чергу, вільним його характером, що означає відсутність нормативного закріплення будь-якого механізму, що б зумовлював право відкликання парламентарія України, відсутність необхідності виконання народними депутатами України наказів виборців та відсутність безпосередньої відповідальності перед ними. За вільного мандату народний депутат України розглядається як представник народу, а не виборчого округу, від якого його обрано. Це означає, що при здійсненні своїх повноважень він повинен враховувати не волю окремих груп чи осіб, а спільні інтереси всієї нації, всього суспільства.

У більшості країн західної демократії прийнята концепція вільного мандата депутата, в силу якого він вважається представником усієї нації, а не якого-небудь певного виборчого округу. У конституціях Італії, Франції, ФРН та інших містяться пропозиції, що забороняють імперативний мандат. У своїй діяльності депутат не пов’язаний жодними наказами (імперативним мандатом) і не підлягає відкликанню до закінчення терміну його повноважень.

Конституції «радянського» періоду закріплювали імперативний характер депутатського мандата, що обґрунтовувався на основі положень доктрини народного суверенітету, сформульованої Жан-Жаком Руссо у XVIII ст. Доктрина Ж.-Ж. Руссо базується на ідеї неподільності і непредставництва народного суверенітету: представляти можна не сам суверенітет, а лише владу. За Ж.-Ж. Руссо депутати не можуть бути представниками народу, вони є лише його уповноваженими Руссо Ж. Ж. Трактатм.- М: Наука, 1969. С. 222. Звідси випливали такі необхідні елементи імперативного депутатського мандата, як пов’язаність депутата волею своїх виборців (накази виборців) і відкликання депутата виборцями. У практичному плані імперативний мандат не має ніякого сенсу, оскільки звернення депутата до своїх виборців із кожного питання, яке обговорюється парламентом, внаслідок лише суто технічних проблем, не кажучи про інші аспекти, може повністю дезорганізувати його роботу.

Конституції демократичних держав здебільшого закріплюють принцип вільного депутатського мандата, сформульований англійським ученим і законодавцем Едмундом Бруком 1774 р.: «парламент не є зібранням послів, котрі мають різні та ворожі інтереси, що їх кожен член парламенту повинен захищати, діючи як агент і адвокат та борючися з іншими агентами і адвокатами; парламент є спеціальною асамблеєю однієї нації з одним інтересом, інтересом цілого, — в якому керівними принципами повинні бути не місцеві цілі, а користь для всіх, яка є результатом захисту інтересів усіх як одного цілого». Цит. за: Норман Орнстін. Роль законодавчої влади в демократичному суспільстві.-С. 3.

Сутність цього принципу полягає в тому, що парламентарій є представником усього народу (нації), ніхто не може відкликати його або давати обов’язкові накази. Беручи участь у здійсненні функцій парламенту, він пов’язаний нормами Конституції, відповідальністю перед Богом і своєю совістю, яка повинна підказувати йому, яке рішення приймати щодо тих чи інших проблем, які обговорюються в парламенті. До основних положень вільного депутатського мандата, зокрема, належать:

1) мандат є загальним (тобто хоча депутати і можуть обиратися по виборчих округах, вони представляють усю націю);

2) мандат — не імперативний, а факультативний (його здійснення вільне — від примусу, депутат не зобов’язаний робити щось конкретне, зокрема брати участь у парламентських засіданнях, не зобов’язаний враховувати думку своїх виборців);

3) мандат не підлягає відкликанню;

4) мандат за його здійснення не потребує схвалення дій мандатарія (презумпція відповідності волі депутатів волі народу не підлягає запереченню) .

З огляду на політичну структурованість Верховної Ради України постає проблема відповідності принципу вільного мандата вимогам фракційної дисципліни. З одного боку, вільний мандат передбачає відсутність будь-якого тиску на депутата, що може призвести до його обмеженості у прийнятті рішень та парламентських діях, а з іншого — депутат, в інтересах досягнення спільної політичної мети, повинен діяти згідно з рішенням, прийнятого більшістю партійної фракції, до складу якої він входить. У літературі звертається увага на те, що фракційна дисципліна є наслідком політичної плюралістичної структури сучасного суспільства, де «здійснення індивідуальних і партикулярних інтересів можливе лише фокусуванням їх у спільній акції». Тож вільний характер депутатського мандата не можна розглядати ідеалізовано: ніхто й ніколи не може бути абсолютно незалежним. Депутат, який порушує вимоги фракційної дисципліни, може притягатися до відповідальності, наприклад, бути виключеним із фракції, яка не має конституційно-правового характеру, тобто вилучення (вихід за власною ініціативою) народного депутата України з фракції чи партії не призводить до втрати ним депутатського мандата, незалежно від того, чи був він обраний від одномандатного виборчого округу, чи за партійним списком.

Крім того, Закон України «Про статус народного депутата України» встановлює такі правові основи взаємовідносин народних депутатів України з виборцями, що також свідчать лише про їхню відносну незалежність від виборців. Так згідно зі ст. 7 Закону народні депутати України, обрані в одномандатних виборчих округах, зобов’язані підтримувати зв’язок із виборцями своїх округів. Народні депутати України, обрані в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, здійснюють зв’язок з виборцями, які мешкають на території України, в порядку персонального представництва, визначеному депутатськими фракціями (групами) Верховної Ради України відповідно до закону.

Принципи здійснення повноважень народним депутатом України на постійній основі та несумісності депутатського мандата закріплені в ст. 78 Конституції України та в ст. З Закону України «Про статус народного депутата України». Так, народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі, а принцип несумісності депутатського мандата означає, що народний депутат України не має права:

1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади;

2) мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі;

3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;

4) мати будь-яку, крім депутатської, оплачувану роботу, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов’язків народного депутата час;

5) залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також провадити адвокатську діяльність;

6) входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.

Принцип депутатської рівноправності знаходить свій вияв у праві народних депутатів України обирати і бути обраними до органів Верховної Ради та на парламентські посади, у праві законодавчої ініціативи, брати участь у дебатах тощо.

Принцип депутатської недоторканності означає, що:

1. Народний депутат України не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований.

2. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише в разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ч. З ст. 80 Конституції України, ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України»).

Порядок одержання згоди Верховної Ради України на притягнення народного депутата України до відповідальності визначається Регламентом Верховної Ради України та Законом України «Про статус народного депутата України». Так, подання про надання згоди на притягнення до відповідальності депутата вноситься до Верховної Ради України Генеральним прокурором України, про що негайно доводиться до відома депутата. Це подання вноситься до пред’явлення депутатові обвинувачення або видання санкції на арешт депутата і розглядається Верховною Радою України не пізніш як у місячний термін. Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, з додержанням звичайної процедури визначає законність і обґрунтованість подання. На засідання комітету запрошується депутат, щодо якого внесено подання. Відсутність запрошеного депутата на засіданні комітету без поважних причин не є перешкодою для прийняття рішення. Рішення про згоду на притягнення до відповідальності депутата приймається на засіданні Верховної Ради України поіменним голосуванням у вигляді постанови не менш як 2/3 голосів депутатів від їхньої фактичної кількості. Рішення Верховної Ради України з цього питання не переглядається.

Депутатський індемнітет розглядається у двох аспектах: по-перше, як невідповідальність народного депутата України — він не несе юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп (ч. 2 ст. 80 Конституції України); по-друге, як винагорода народного депутата України за його парламентську діяльність (згідно зі ст. 33 Закону України «Про статус народного депутата України» оплата праці народного депутата України проводиться в розмірах, установлених Верховною Радою України). Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб. -3-є вид. -К.: Атіка, 2004. — с.249−252

Щодо діяльності народного депутата у Верховній Раді України. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про статус народного депутата України»:

Народний депутат у порядку, встановленому законом:

1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України;

2) бере участь у роботі депутатських фракцій (груп);

3) бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України;

4) виконує доручення Верховної Ради України та її органів;

5) бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України;

6) бере участь у парламентських слуханнях;

7) звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про регламент Верховної Ради України.

2. Права і обов’язки народного депутата України

Правам народного депутата України присвячено 1 та 2 глави (ст.10−23) Закону України «Про статус народного депутата України». Також правам народного депутата присвячено статті Конституції України, а саме ст. 86 та ст. 93.

Народний депутат має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано.

Кожний народний депутат у Верховній Раді України та її органах, до складу яких його обрано, має один голос.

Народний депутат може брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради України з правом дорадчого голосу, якщо інше не передбачено законом.

Народний депутат реалізує на засіданнях Верховної Ради України та в роботі її органів надані йому права відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.

Народний депутат бере особисту участь у засіданнях Верховної Ради України чи її органів, до складу яких його обрано.

При опрацюванні і прийнятті законопроектів, постанов та інших актів Верховної Ради України поправки, пропозиції та зауваження, внесені народним депутатом, розглядаються і по них приймаються рішення щодо їх врахування чи відхилення.

Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Голосування та позиція, висловлена народним депутатом в роботі Верховної Ради України та її органів, не може бути предметом розгляду у Верховній Раді України та її органах.(ст.10) Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. — 2001

Права народного депутата України на пленарних засіданнях:

· обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України; до органів Верховної Ради України;

· пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами;

· виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України;

· звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;

· брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні;

· виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування;

· висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні;

· висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад;

· порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України;

· порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України;

· порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;

· передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України. (ст.11) Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. — 2001

Стаття 13 Закону України «Про статус народного депутата України» затверджує право народних депутатів об'єднуватися в депутатські фракції та депутатські групи. Народний депутат має право бути членом лише однієї зареєстрованої депутатської фракції (групи).

Права народного депутата України в органах Верховної Ради:

— щодо взаємовідносин з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян України та іноземних держав;

— щодо взаємовідносин із засобами масової інформації, права на забезпечення інформацією та на її використання.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат має право виступу з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу в місяць у друкованих засобах масової інформації, у прямому ефірі на радіо або у режимі прямого ефіру (до 10 хвилин в місяць) та в прямому ефірі або у режимі прямого ефіру на телебаченні (до 20 хвилин в місяць), на радіо (до 10 хвилин в місяць) та телебаченні (до 20 хвилин в місяць), безкоштовно, засновником (співзасновником) яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Редакції газет, засновниками яких виступають органи державної влади, зобов’язані публікувати подані народним депутатом матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Окремо слід зупинитися на праві законодавчої ініціативи депутата та на здійсненні ним контрольної функції Верховної Ради України.

Згідно зі ст. 12 Закону народний депутат має право законодавчої ініціативи, яке реалізується у формі внесення до Верховної Ради України:

· законопроекту;

· проекту постанови;

· іншої законодавчої пропозиції.

Порядок внесення законопроекту, проекту постанови чи іншої законодавчої пропозиції на розгляд Верховної Ради України та порядок їх розгляду визначається Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» .

Народний депутат також має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов’язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

Депутатське звернення — викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов’язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розглянути звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом, в якому викладено причини продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.

Народний депутат, який направив звернення, може бути присутній при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов’язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення.

Вмотивована відповідь на депутатське звернення має бути надіслана народному депутату не пізніше як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов’язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівника підприємства, установи та організації, об'єднання громадян (ст. 16 Закону).

На підставі ст. 86 Конституції України народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування І форм власності. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов’язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту.

Закон деталізує цю конституційну норму. Згідно зі ст. 15 Закону народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Депутатський запит — це вимога народного депутата України, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до органів Верховної Ради України, до Президента України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол.: В.Я.Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. — К. Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — с.408

Депутатський запит вноситься у письмовій формі народним депутатом, а у випадку, передбаченому п. 34 ч. 1 ст. 85 Конституції України, також на вимогу групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, і розглядається на засіданні Верховної Ради України.

Верховна Рада України приймає рішення про направлення депутатського запиту відповідному органові або посадовій особі, до яких його звернуто, більшістю від її конституційного складу.

Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, до яких звернуто запит, зобов’язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у п’ятнадцятиденний строк з дня його одержання або в інший встановлений Верховною Радою України строк.

Якщо запит з об'єктивних причин зазначені особи, до яких звернуто запит, не можуть розглянути у встановлений строк, вони зобов’язані письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України, які внесли запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту.

Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. На вимогу народного депутата керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, якому адресовано запит, зобов’язаний повідомити народному депутатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше ніж за день до їх розгляду.

Відповідь на депутатський запит, внесений народним депутатом, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, який його вніс. Відповідь на депутатський запит, внесений групою народних депутатів, комітетом Верховної Ради України, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, підпис якого під запитом стоїть перший, голові комітету Верховної Ради України.

Народний депутат, представник групи народних депутатів, комітет Верховної Ради України мають право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. За відповіддю на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому наполягає не менш як одна п’ята від конституційного складу Верховної Ради України.

При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні Верховної Ради України мають бути присутні у порядку, встановленому Законом України «Про Регламент Верховної Ради України», керівники, до яких звернуто запит. Вони можуть уповноважити інших осіб бути присутніми при обговоренні відповіді на запит лише у виняткових випадках із вмотивованим обґрунтуванням.

За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада України приймає відповідне рішення. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — 2-е вид. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — с.349−352

У разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради України народний депутат має право на отримання одноразової грошової допомоги у трикратному розмірі його місячної заробітної плати на день припинення депутатських повноважень. Народному депутату та членам сім'ї, які проживають разом з ним і перебувають на день розпуску Верховної Ради України поза межами їх місця проживання, забезпечується безкоштовний проїзд і безкоштовний провіз належного їм майна до місця проживання народного депутата. (ст.21) Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. — 2001

Народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. Помічником-консультантом народного депутата може бути лише громадянин України, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє державною мовою.

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

До вищевказаних прав народного депутата можна також додати Право народного депутата України на першочергове поселення в готель та право на на транспортне забезпечення.

За дорученням Верховної Ради України депутат має право брати участь у депутатському розслідуванні, яке призначається за рішенням Верховної Ради України, як гарантія цього права народного депутата Закон України «Про статус народного депутата» (ст.14) передбачає обов’язок всіх державних органів і посадових осіб подавати допомогу в проведенні розслідування.

Поряд із широким колом прав у Верховній Раді та її органах народний депутат України має ряд обов’язків у них. Зокрема, народний депутат зобов’язаний:

· бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано, виконувати їх доручення, додержувати Закону «Про регламент Верховної Ради України» та інших парламентських актів, що визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів.

· брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради України, рішень її органів; інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради та її органів.

· дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави;

· постійно підтримувати зв’язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення;

· інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік;

· проводити особистий прийом громадян у дні, визначені Верховною Радою України для роботи з виборцями.

Згідно зі ст. 25 Закону «Про статус народного депутата» народний депутат зобов’язаний при оформленні на роботу у Верховну Раду України, а потім щорічно протягом здійснення своїх повноважень, але не пізніше 1 травня року, наступного за звітним фінансовим роком, подавати до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) із зазначенням відомостей про себе та членів своєї сім'ї (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти) про доходи та зобов’язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, а також про нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери.

3. Основні гарантії депутатської діяльності

депутат народний конституція закон Гарантіям реалізації депутатських повноважень безпосередньо кореспондується обов’язок державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності чи підпорядкування сприяти народному депутатові в здійсненні ним своїх повноважень. Чинний перелік соціально-економічних гарантій дозволяє народному депутату безперешкодно здійснювати свої конституційні повноваження в повному обсязі. Те ж стосується політичних та організаційно-інформаційних гарантій. Радченко Олександр Іванович. Статус народного депутата України: проблеми теорії і правового регулювання: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2005. — с.11

Згідно з Законом України «Про статус народно депутата України» перелік основних гарантій депутатської діяльності має такий вигляд:

1) непорушність повноважень народного депутата України;

2) депутатська недоторканність;

3) забезпечення народному депутатові України умов для виконання депутатських повноважень;

4) звільнення народного депутата України від призову на військову службу або збори;

5) державне страхування народного депутата України;

6) забезпечення народному депутатові України умов для підвищення професійного рівня;

7) фінансове, медичне і соціально-побутове забезпечення народного депутата України;

8) відшкодування витрат, пов’язаних із депутатською діяльністю;

9) забезпечення народного депутата України житловим приміщенням тощо.

Важливою умовою ефективної реалізації повноважень народних депутатів України є також передбачена Законом України «Про статус народного депутата України», Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідальність за невиконання законних вимог народного депутата України, за посягання на честь, гідність народного депутата України та вплив на нього, членів його сім'ї та родичів, помічників-консультантів народного депутата України, а також за порушення гарантій щодо забезпечення діяльності народного депутата України.

Система гарантій депутатської діяльності:

I. Юридичні гарантії:

Непорушність повноважень народного депутата України. Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата України, за винятками, передбаченими Конституцією, Законом «Про статус народного депутата України» та іншими законами України. При запровадженні надзвичайного чи військового стану повноваження народного депутата України та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені.

Недоторканність народного депутата (депутатський імунітет).

Однією з найважливіших гарантій статусу народного депутата є депутатська недоторканість народного депутата.

Відповідно до ст. 27 Закону «Про статус народного депутата», народний депутат не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, заарештований або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку без його письмової згоди або згоди Верховної Ради України.

Не допускається догляд, обшук, затримання, огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення депутата, а також порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів та застосування інших заходів, що обмежують свободу депутата.

Депутат після закінчення строку повноважень може бути притягнутий де кримінальної або адміністративної відповідальності за порушення закону, яке було вчинено ним при виконанні депутатських повноважень, лише в порядку, пере; баченому законодавством щодо народного депутата України.

Кримінальну справу щодо народного депутата України може бути порушеним тільки Генеральним прокурором України. Для одержання згоди Верховної Ради і притягнення депутата до кримінальної відповідальності, арешт або застосування заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, Генеральний прокурор України вносить до Верховної Ради подання, про що негайно доводиться до відома депутата. Подання вноситься до пред’явлення депутаті обвинувачення або подання санкції на арешт, або направлення справи про адміністративне правопорушення на розгляд до суду.

Верховна Рада розглядає подання Генерального прокурора не пізніше як у місячний строк у порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України (Законом про Регламент Верховної Ради України). Вона приймає більшістю 2/3 голосів народних депутатів від їх конституційного складу вмотивоване рішення у триденний строк повідомляє про нього Генерального прокурора України. Депутат має право брати участь в обговоренні парламентом питання про його депутатську недоторканність. За результатами цього розгляду Верховна Рада приймає постанов; (ст. 28). Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. — К.: Укр. центр правничих студій, 1999. — с.218

Народний депутат на строк виконання своїх повноважень звільняється від призову на військову або альтернативну службу, а також від призову на навчальні та спеціальні збори.

II. Організаційні гарантії:

Для роботи з виборцями народному депутату Верховною Радою України встановлюються щомісячно відповідні дні у визначеному порядку. Народний депутат на строк виконання депутатських повноважень забезпечується окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях Верховної Ради України з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта. Службовий кабінет народного депутата має бути обладнаний персональним комп’ютером з підключенням його до інформаційних мереж та наданням адреси електронної пошти. Управління державної охорони України разом з органами СБУ та МВС забезпечує безпеку народному депутату при виконанні ним депутатських повноважень, а також за місцем його проживання та членів його сім'ї.

У межах виконання депутатських повноважень народний депутат має право безперешкодно і безкоштовно скористатись урядовим та іншими видами зв’язку, які є у наявності в органів державної влади та органів місцевого самоврядування чи підприємства, установи та організації.

За вимогою народного депутата державні органи і посадові особи зобов’язані забезпечити його консультаціями фахівців з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю.

Апарат Верховної Ради, виконкоми місцевих рад, посадові особи державних підприємств, організацій, наукових, юридичних установ, правоохоронних органів зобов’язані забезпечити народному депутату безкоштовну допомогу з правових питань, що виникають у його депутатській діяльності.

Народний депутат може мати до 15 помічників-консультантів.

ІІІ. Інформаційні гарантії:

Апарат Верховної Ради України зобов’язаний забезпечити народного депутата актами Верховної Ради України, а на вимогу народного депутата також актами Президента України, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями Конституційного Суду України, Верховного Суду України, офіційними матеріалами Рахункової палати і Центральної виборчої комісії.

Органи влади Автономної Республіки Крим, органи державної влади та органи місцевого самоврядування при зверненні народного депутата зобов’язані надати йому офіційні матеріали щодо своєї діяльності.

На вимогу народного депутата посадові особи органів публічної влади, державних підприємств, установ та організацій зобов’язані забезпечити його консультаціями відповідних фахівців з питань депутатської діяльності і надати невідкладно, а за відсутності такої можливості - не пізніш як у 5-денний строк, необхідні інформацію і документацію.

Народний депутат має право знайомитися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності.

Народний депутат має право безкоштовно виступати з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу в місяць у друкованих засобах масової інформації, на радіо (до 10 хвилин в місяць) та телебаченні (до 20 хвилин в місяць), засновником яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Редакції газет, засновниками яких виступають органи державної влади, зобов’язані публікувати подані народним депутатом матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Друковані та аудіовізуальні засоби масової інформації, засновником яких виступають органи публічної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету, зобов’язані безкоштовно давати оголошення про зустріч виборців з народним депутатом і забезпечують висвітлення таких зустрічей, а також надають народному депутату не менше 15 хвилин ефірного часу на місяць для звіту перед виборцями.

IV. Соціально-економічні гарантії:

Народному депутату встановлюється Верховною Радою України щомісячний посадовий оклад.

Народний депутат в питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення прирівнюється до членів Кабінету міністрів України.

Життя і здоров’я народного депутата підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України на суму 10-річного грошового утримання народного депутата.

— На період виконання депутатських повноважень народному депутату надається службове житлове приміщення для спільного проживання з членами сім'ї згідно з Положенням про порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 11 липня 1995 р. При цьому право на житлову площу за місцем їхнього постійного проживання за ними зберігається. Службові жилі приміщення, як правило, надаються народним депутатам України, які постійно проживають за межами м. Києва. Однак вони можуть надаватися і тим народним депутатам України, які проживають у м. Києві, але потребують поліпшення житлових умов і перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Будинки, в яких розміщені службові жилі приміщення, призначені для заселення народними депутатами України і членами їх сімей, знаходяться на балансі Управління справами Верховної Ради України. Службове жиле приміщення має бути розташоване поблизу будинків Верховної Ради України і благоустроєне стосовно до умов м. Києва, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам, обладнане меблями, побутовою технікою тощо. Наймач службового жилого приміщення і члени його сім'ї користуються цим приміщенням безкоштовно. Народним депутатам України і членам їх сімей службові жилі приміщення надаються у межах норм жилої площі, встановлених законодавством України, з наданням додаткової службової жилої площі у вигляді окремої кімнати для організації робочого кабінету. Народний депутат України поблизу службового жилого приміщення, яким він користується, у разі потреби забезпечується місцем для стоянки автомобіля.

За бажанням народного депутата замість службового житла йому може бути надана одноразова грошова компенсація для створення належних житлових умов.

Народний депутат безкоштовно забезпечується медичним обслуговуванням та путівками для санаторно-курортного лікування.

На всій території України народні депутати користуються правом безкоштовного проїзду залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом.

— Місцеві держадміністрації, виконкоми місцевих рад повинні надавати народному депутату у виборчому окрузі окремі службові приміщення, обладнані необхідною технікою, а також автотранспорт для потреб, пов’язаних із його депутатською діяльністю.

— В усіх населених пунктах депутат має право позачергового одержання місця в готелі.

V. Трудові гарантії:

— Після закінчення терміну повноважень народного депутата він повертається на попереднє місце роботи, а якщо це неможливо (наприклад, у випадку ліквідації підприємства), він зараховується до резерву кадрів державної служби, у системі якої він працював.

— Верховна Рада України забезпечує колишньому народному депутату безпосередньо після закінчення строку його повноважень, на період його працевлаштування, виплату матеріальної допомоги у розмірі заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, але не більше одного року, а в разі навчання чи перекваліфікації - не більше 2 років після закінчення строку повноважень народного депутата.

— У випадку неможливості працевлаштування після зазначеного строку за народним депутатом зберігається виплата матеріальної допомоги у розмірі 50% зарплати з урахуванням всіх доплат і надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, до досягнення ним пенсійного віку за наявності трудового стажу більше 25 років для чоловіків і 20 років — для жінок.