Теоретичні основи управліня якістю продукції

Загальна характеристика та сутність процесу управління якістю продукції підприємства

У практичній діяльності люди стикаються з явищами й об'єктами оточуючої дійсності щодо поняття якості, які є не повними, різноманітними, не зовсім точними, але в кожному випадку вони відповідають конкретним проблемам існування. Отже, цілком природно, що за час створення і розвитку науки про якість у різних вчених і дослідників складались свої погляди на розуміння цього поняття.

Уявлення про якість постійно змінюється і не стоїть на місці на конкурентному ринку, низку визначень якості наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Еволюційний розвиток поняття «якість»

Варто зауважити, що усі визначення не є суперечливими, а допомагають розглянути якість різнобічно.

Рисунок 1.1 — Змістове навантаження поняття «якість».

Сучасне визначення якості як аспекту управління трактується як ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги, що зображено на рисунку 1.1.

Таким чином, зміст поняття «якість» є багатоаспектною категорією, яка визначає аспекти предметності, динамічності, визначеності, зовнішньо-внутрішньої обумовленості, специфікації, системності.

На сьогоднішній день управління якістю — це обов’язковий елемент менеджменту організації.

Якість визначається дією багатьох суб'єктивних та об'єктивних чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Для забезпечення стабільно високого рівня якості необхідна система управління якістю. При цьому потрібні не окремі розпорошені і спонтанні зусилля, а сукупність заходів постійного впливу на процес створення і поліпшення рівня якості.

На сьогоднішній день управління якістю — це обов’язковий елемент менеджменту організації.

У міжнародних стандартах термін управління якістю визначено як скоординовану діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості. Спрямування та контролювання якості охоплює розроблення політики і цілей у сфері якості, планування, забезпечення контролю та поліпшення якості. Основні вимоги до якості визначаються стандартами на послугу (роботу, продукцію) та споживачами. Виходячи з цього, управління якістю є функцією організації, що повинна забезпечувати виконання зазначених вимог.

Широку полеміку в наукових колах зумовлює застосування термінів «менеджмент якості» та «управління якістю» через недостатньо коректний їх переклад українською та російською мовами.

Ці поняття не є тотожними, хоча за російською версією перекладу gualіty manadement — це є менеджмент якості, а за міжнародними стандартами — управління якістю. При цьому фактичний зміст даних термінів є однаковим. управління якість продукція оцінка Поняття управління якістю за своєю сутністю значно ширше і охоплює менеджмент якості, і матеріальне, нормативне, кадрове забезпечення якості, і системи забезпечення якості та їх аудит.

Гарантування рівня якості обумовлюється формуванням і підтримкою системи забезпечення якості, яка відповідає сучасним вимогам, та є головним підсумком еволюції менеджменту якості.

Сучасна концепція управління якістю що ґрунтується на кібернетичних підходах до забезпечення якості та враховуючи генезис принципів управління якістю дозволив визначити ряд базових принципів, таблиця 1.2.

Таблиця 1.2 — Порівняльний аналіз принципів Е. Демінга, Дж. Джурана, Ф. Кросбі, Д. Реббіта і П. Бергха, а також принципів управління якістю, прийнятних для вітчизняної економіки

Продовження таблиці 1.2

Якість визначається дією багатьох суб'єктивних та об'єктивних чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Для забезпечення стабільно високого рівня якості необхідна система управління якістю. При цьому потрібні не окремі розпорошені і спонтанні зусилля, а сукупність заходів постійного впливу на процес створення і поліпшення рівня якості.

Дослідження і світова практика підтверджують, що для ефективного функціонування підприємства необхідно визначити взаємопов'язані процеси і управляти ними.

Під процесами ми розуміємо сукупність різноманітних видів діяльності, які перетворюють входи на виходи і разом створюють результат, що має цінність для самого підприємства та споживача.

У практичній діяльності доцільно розглядати такі види процесів:

• — основні, на базі яких здійснюється виконання функцій основної діяльності;
• — допоміжні, на базі яких здійснюється забезпечення основної діяльності та управління підприємством.

Система управління якістю — це сукупність взаємопов'язаних, взаємодійних елементів, які дають змогу організації встановлювати політику та цілі у сфері якості і досягати їх. Природно, що організація має розглядатись як сукупність людей та засобів виробництва з розподілом відповідальності, повноважень та взаємовідносин.

Складові системи управління якістю: відповідальність керівництва; управління ресурсами; вимірювання, аналізування і поліпшення.

Тобто систему якості утворює впорядкована сукупність чотирьох компонентів рисунок 1.2:

• — організаційна структура — впорядковане розподілення відповідальності, повноважень та взаємовідносин між робітниками організації;
• — методика — це встановлений спосіб здійснення діяльності, задокументований відповідно до вимог стандарту, який визначає: цілі і область діяльності; що, ким, коли, де і як повинно бути зроблено; які документи, матеріали і обладнання повинні бути використаний; яким чином це повинне бути проконтрольовано і зареєстровано;
• — процес — це сукупність взаємозв'язаних ресурсів і діяльності, яка перетворить вхідні елементи в вихідні;
• — ресурси в системі якості включають персонал, засоби обслуговування і методологію.

Рисунок 1.2 — Компоненти системи якості

У структурі системи управління якістю — організаційна структура (відповідальність керівництва) — важливу роль відіграють питання політики у сфері якості, яка має слугувати засобом поліпшення діяльності підприємства і бути рівноцінною складовою загальної політики та стратегії підприємства, узгодженою з нею.

Важливим інструментом менеджменту підприємства є визначення місії та бачення, які задають йому напрям розвитку і виконують певні функції на шляху досягнень.

Визначаючи напрями політики у сфері якості, найвище керівництво має враховувати:

• — рівень і шлях майбутнього поліпшення, необхідного для успішної діяльності підприємства;
• — очікуваний чи бажаний ступінь задоволеності споживача;
• — професійне зростання працівників підприємства;
• — потреби та очікування інших зацікавлених сторін.

Найважливіше те, щоб політика у сфері якості була належно сформульована, ефективно поширена та зрозуміла на усіх рівнях. Подібно до інших напрямів ділової політики, політику якості необхідно періодично аналізувати з огляду на її постійну актуальність та придатність.

Політика у сфері якості та стратегічне планування діяльності підприємства є підґрунтям для встановлення цілей у сфері якості. Завданням керівництва є визначення тих цілей, досягнення яких сприятиме поліпшенню показників діяльності підприємства. Інформація стосовно цілей має бути поширена у такий спосіб, щоб персонал підприємства працював на їх досягнення.

Отже, у політиці щодо якості мають бути чітко визначені стандарти якості роботи підприємства і розглянуті всі аспекти її забезпечення.

На підприємстві необхідно визначити і впровадити ефективний та результативний процес інформування про політику, вимоги, цілі та досягнення у сфері якості. Інформування буде суттєво сприяти поліпшенню показників діяльності підприємства і залученню персоналу до участі в процесі управління якістю, тобто процес залучення залежатиме від ефективного зворотного зв’язку.

Виходячи з того, що працівники є основним активом підприємства, виникає необхідність в ефективному їх залученні та використанні. З цією метою менеджмент якості на підприємстві мусить:

• — забезпечувати регулярну підготовку і планування зростання на професійному рівні працівників підприємства;
• — визначати відповідальність та повноваження працівників;
• — формулювати індивідуальні та колективні цілі, управляти показниками процесів і оцінювати результати;
• — сприяти залученню персоналу до визначення цілей і прийняття рішень;
• — відзначати досягнення і винагороджувати;
• — постійно аналізувати потреби своїх працівників;
• — створювати умови, які стимулюють нововведення;
• — забезпечувати ефективну колективну працю;
• — забезпечувати обмін пропозиціями та думками;
• — використовувати вимірювання задоволеності своїх працівників.

Персонал, залучений до виконання робіт, що безпосередньо впливає на якість, повинен бути компетентним, тобто мати належні освіту, професійну підготовку, кваліфікацію та досвід. Керівництву під час планування потреб у загальній і професійній підготовці необхідно враховувати зміни, зумовлені характером процесів підприємства, етапами підвищення кваліфікації працівників та культури підприємства, що надасть можливості забезпечити працівників знаннями та вміннями, які разом з досвідом підвищуватимуть їхню компетентність.

У сучасних умовах переходу до ринкової економіки серед безлічі проблем, пов’язаних із забезпеченням, виживанням і наступним нормальним розвитком підприємства й організації, головною і вирішальною є проблема якості продукції, робіт і послуг. Найближчими роками в найкращому становищі опиняться ті підприємства, що зможуть забезпечити не тільки найвищу продуктивність праці, а й високу якість, новизну та конкурентоспроможність продукції.

Поняття і строки, використовувані у сфері управління якістю, визначаються міжнародними і національними стандартами.

Якість — це сукупність характеристик об'єкта щодо його спроможності задовольняти встановлені і передбачувані потреби.

Об'єкт — це загальне поняття, що може бути індивідуально описане і розглянуте, тобто включає не тільки продукцію, а й діяльність або процес, організацію або особу.

Продукція виступає як результат діяльності або процесу. Відповідно до Держстандарту 15 467—79 «Управління якістю продукції. Основні поняття, строки і визначення» якість продукції — це сукупність властивостей, що зумовлює її спроможність задовольняти визначені потреби відповідно до призначення.

Продукція розглядається як матеріалізований результат процесу трудової діяльності, що має корисні властивості і призначений для задоволення потреб суспільного або особистого характеру. Результати праці можуть бути упредметненими (сировина, матеріали, технічні пристрої, харчові продукти та ін.) і неупредметненими (енергія, інформація).

Зважаючи на те, що властивість продукції є вихідною характеристикою її якості, розглянемо основні поняття і строки.

Властивість продукції — це об'єктивна здатність, що виявляється під час створення, експлуатації або споживання виробу. Строк «експлуатація» застосовується до такої продукції, що у процесі використання витрачає свій ресурс, а «споживання» стосується тієї, яка під час її використання витрачається сама.

Продукція має прості та складні властивості, наприклад: надійність виробу є складною властивістю, що зумовлена відносно простими його властивостями — безвідмовністю, довговічністю, ремонтопридатністю і здатністю зберігатися.

Ознакою продукції є якісна або кількісна характеристика будь-яких її властивостей або станів. До якісних ознак належать колір матеріалу, форма виробу, наявність на поверхні деталі антикорозійного або декоративного покриття, спосіб скріплення деталей виробу (зварювання, клепка), спосіб настроювання або регулювання технічних пристроїв (ручний дистанційний, напівавтоматичний). Якісні ознаки можуть мати альтернативний характер і тільки два взаємовиключних варіанти, наприклад наявність або відсутність захисного покриття на деталях, наявність або відсутність дефектів.

Кількісна ознака є параметром продукції і може бути одним з показників її якості.

Рисунок 1.3 — Взаємозв'язок ознак, параметрів і показників якості продукції.

Показник якості продукції — це кількісна характеристика одного або декількох властивостей продукції, що становлять її якість, розглянуту щодо визначених умов її створення, експлуатації і споживання. Багато показників якості продукції є функціями її параметрів. Так, показник довговічності свердла залежить від ширини направляючої стрічечки (геометричного параметра) і від механічних характеристик матеріалу свердла (структурних параметрів). Розглянуті поняття «ознака», «параметр», «показник якості продукції» дозволяють визначити взаємозв'язки між ними (рисунок 1.3).