Поняття операцій в іноземній валюті та їх класифікація

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств завжди пов’язана з багатьма ризиками, до яких відносяться: непоставка або несвоєчасна поставка оплаченого товару, неоплата відвантаженого товару, пошкодження або втрата товару при транспортуванні, зміна курсу валют та багато інших. Щоб вирішити спірні питання, які виникли в процесі такої діяльності, підприємства як експортери, так і імпортери звертаються в міжнародний арбітраж для відновлення порушених прав та відшкодування нанесених збитків.

В зовнішньоекономічній діяльності розрізняють близькі за значенням поняття «валютні операції» та «операції в іноземних валютах». Але поняття «валютні операції» за своїм значенням ширше.

Валютна операція у широкому розумінні — це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці, у вузькому розумінні — операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Під поняттям «валютні операції» розуміють:

• — операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
• — операції пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
• — операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

Валютна операція — це специфічні відносини між партнерами, що відображені в обліку у вигляді тої чи іншої господарської операції, в якій іноземна валюта використовується в якості засобу зміни обсягу, споживчої властивості, якості предмету договору.

Операції в іноземній валюті - господарські операції, вартість яких виражена в іноземних грошових одиницях або господарські операції, що потребують розрахунків в іноземній валюті. Перелік таких операцій наведено на рис. 1.2.

Рисунок 1.2

Рис. 1.2. Основні види операцій в іноземній валюті

Операції в іноземній валюті проводяться усіма суб'єктами ЗЕД. Підприємства та організації ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність згідно з вимогами статті 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у грошовій одиниці України, яка є валютою звітності. Для валютних операцій використовуються обмінні курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Дані курси встановлюються НБУ за погодженням з КМУ.

Порядок відображення операцій в іноземній валюті в бухгалтерському обліку визначений нормами П© БО 21 «Вплив змін валютних курсів» .

Згідно з П© БО 21 операція в іноземній валюті-це господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка спричиняє проведення розрахунків в іноземній валюті.

Одним з основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, який спричиняє особливий порядок обліку операцій в іноземній валюті, є принцип єдиного грошового вимірника.

Принцип єдиного грошового вимірника — це принцип, згідно з яким вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій здійснюється в єдиній грошовій одиниці - гривні.

Принцип єдиного грошового вимірника обумовлює перерахунок всіх операцій, відображених в іноземній валюті, в єдиний грошовий вимірник — гривну.

Для перерахунку використовується валютний курс, встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Національний банк установлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних розрахункових одиниць і тимчасових грошових одиниць (офіційний курс гривні до іноземних валют).

Офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється:

• — щоденно — для вільно конвертованих валют (перша група Класифікатора іноземних валют Національного банку України) та для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України;
• — один раз на місяць — для інших іноземних валют;
• — один раз на місяць повторно — для спеціальних прав запозичення.

Коли підприємство здійснює яку-небудь операцію в іноземній валюті, виникає необхідність первинного визнання активів, зобов’язань, доходів та витрат.

Офіційний курс гривні до іноземних валют починає діяти наступного дня після дати затвердження. Офіційний курс гривні до іноземних валют, установлений на останній робочий день тижня або на передсвятковий день, діє протягом наступних вихідних чи святкових днів.

Офіційний курс гривні до іноземних валют використовується резидентами та нерезидентами України для здійснення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Первинне визнання валютної операції здійснюється на дату :

визнання одержаних активів, в тому числі іноземної валюти, дебіторської заборгованості;

визнання зобов’язань (кредиторської заборгованості);

визнання власного капіталу;

У момент первинного визнання операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку у гривнях шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу, що діяв на дату здійснення операції. Згодом валютний курс змінюється, що вимагає відповідного відображення статей балансу в іноземній валюті.

Статті балансу згідно з нормами П (С)БО 21 підрозділяються наступним чином, рис. 1.3.:

Рисунок1.3

Рис. 1.3. Класифікація статей балансу

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов’язання, які будуть одержані або сплачені у фіксованій (або визначеної) сумі грошей або їх еквівалентів.

До монетарних статей відносяться:

1. Активи.

іноземна валюта (грошові знаки) в касі підприємства;

іноземна валюта на валютних рахунках підприємства;

платіжні документи в іноземній валюті, що знаходяться у підприємства (чеки, векселі, акредитиви та ін.);

цінні папери, виражені в іноземній валюті, якщо вони не враховані як інвестиції (облігації, казначейські зобов’язання);

фінансові інвестиції в іноземній валюті, якщо їх повернення у валюті гарантоване законодавством країни перебування;

дебіторська заборгованість, що підлягає погашенню в валюті.

2. Власний капітал несплачений статутний капітал;

3. Позиковий капітал довгострокові й поточні позики;

векселі видані, виражені в іноземній валюті;

довгострокові зобов’язання по міжнародному фінансовому лізингу;

розрахунки з учасниками в частині заборгованості (зобов'язань) учасникам з виплати дивідендів;

кредиторська заборгованість в іноземній валюті, що виникла по інших, ніж вказано вище, підставах.

Монетарні статті при зміні валютного курсу підлягають перерахунку (рис. 1.4), оскільки вартість грошових коштів в іноземній валюті при зміні валютного курсу теж змінюється.

Рисунок 1.4

Рис. 1.4. Випадки перерахунку монетарних статей

Немонетарні статті - всі інші статті, які відображають активи чи зобов’язання, які не будуть сплачені у фіксованій сумі грошей або їх еквівалентів.

До немонетарних статей слід віднести:

1. Активи основні засоби;

нематеріальні активи;

капітальні інвестиції;

запаси дебіторська заборгованість, що підлягає погашенню шляхом отримання товарів (робіт, послуг).

2. Власний капітал статутний капітал;

резервний капітал;

додатковий капітал;

нерозподілений прибуток.

3. Позиковий капітал довгострокові й поточні позики, погашення яких буде відбуватися в негрошовій формі.

Немонетарні статті відображаються на дату складання фінансової звітності за історичною або справедливою собівартістю, по якій вони зараховані на баланс на дату визнання (здійснення операції) і при зміні валютного курсу перерахунку не підлягають.

В цілому валютні операції класифікують так:

• 1. Відкриття та ведення валютних рахунків.
• 2. Кореспондентські відносини з іноземними банками та підприємствами.
• 3. Операції із залучення та розміщення валютних коштів.
• 4. Неторгові операції.
• 1. Відкриття та ведення валютних рахунків:
  • — відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам і нерезидентам), фізичним особам;
  • — нарахування процентів по залишках на рахунках;
  • — надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно з рішенням керівництва банку);
  • — надання виписок у міру здійснення операції;
  • — оформлення архіву рахунку за будь-який проміжок часу;
  • — виконання операцій з розпорядження клієнтів відносно коштів на їхніх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);
  • — списання сум, передбачених законодавством;
  • — контроль експортно-імпортних операцій.
• 2. Кореспондентські відносини з іноземними банками та підприємствами:
  • — встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками та підприємствами;
  • — відкриття банком рахунків за проханням підприємства для міжнародних розрахунків з іноземними банками та підприємствами;
  • — досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках;
  • — робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків за рішенням підприємства;
  • — встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.
• 3. Операції із залучення та розміщення валютних коштів:
  • — кредитні;
  • — депозитні;
  • — з цінними паперами; (1) лізингові;
• 4. Неторгові операції:
  • — купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті;
  • — інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;
  • — випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;
  • — купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;
  • — оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів;
  • — організація роботи і порядку проведення операцій в іноземній валюті.

Однією з основних вимог зовнішньоекономічного законодавства України є дотримання суб'єктами ЗЕД строків повернення валютних цінностей в Україну.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено:

• — що виручка резидентів в іноземній валюті - по експорту продукції, товарів повинна бути зарахована на їх валютні рахунки в уповноважених банках в термін не пізніше 180 календарних днів з моменту митного оформлення експортованої продукції, або з моменту підписання акту виконаних робіт чи ін. документа, що свідчить про виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
• — надходження імпортних товарів, робіт, послуг має відбутись не пізніше 180 календарних днів, з дня здійснення авансового платежу, чи виставлення векселя на користь постачальника.

Перевищення термінів повернення валютних цінностей тягне за собою застосування фінансових санкцій:

• — по експортно-імпортних операціях нараховується пеня в розмірі 0,3% за кожен день прострочення від суми недоотриманої виручки (або вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої в гривні по офіційному валютному курсу НБУ на день виникнення заборгованості;
• — по бартерних операціях пеню нараховують за кожний день прострочення від суми недоотриманих товарів, робіт, послуг, перерахованих в гривні за офіційним валютним курсом НБУ на день нарахування пені.