Управління стратегічним потенціалом торгівельного підприємства

ЗМІСТ ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЗАСОБИ ЙОГО ДІАГНОСТИКИ

1.1 Сутність та еволюція формування поняття економічний потенціал

1.2 Структура економічного потенціалу підприємства та підходи до управління

1.3 Методичні підходи до оцінки потенціалу торговельних підприємств та удосконалення механізму його формування РОЗДІЛ 2. СИСТЕМНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Фактори впливу зовнішнього середовища на формування економічного потенціалу торгівельного підприємства

2.2 Характеристика методів дослідження економічного потенціалу торгівельного підприємства

2.3 Моделювання оптимальної структури економічного потенціалу торгового підприємства РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАЦІЙНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Інформаційні засоби діагностики потенціалу підприємства

3.2 Інформаційне забезпечення діагностики потенціалу підприємства

3.3 Технологічний процес автоматизації діагностики економічного потенціалу торгівельного підприємства РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ВСТУП Ефективність використання потенціалу торговельних підприємств зумовлюється як джерелами його формування, так і низкою інших чинників, що мають прояв у діяльності суб'єктів господарювання. Нині важливим аспектом діяльності торговельних підприємств варто вважати здійснення оцінки елементів потенціалу у зв’язку із загостренням конкуренції у сфері торгівлі, активною експансією на роздрібний ринок України іноземних торговельних підприємств.

Актуальність теми. Торговельні підприємства, з метою зміцнення власного потенціалу, вдаються до різних організаційно-економічних заходів, спрямованих на збільшення обсягів збуту товарів, оновлення структури товарного асортименту, оптимізації витрат обігу, підвищення ефективності використання техніко-технологічної бази та забезпечення високого рівня сервісу, запровадження прогресивних технологій у торгівлі.

Дослідженню загальних теоретичних аспектів та проблем формування і ефективного використання потенціалу підприємств, його окремих елементів приділяється значна увага як українськими, так і зарубіжними дослідниками. Разом з тим, теоретичні та методичні аспекти формування та забезпечення ефективного господарського використання потенціалу саме торговельних підприємств в умовах зміни ринкової кон’юнктури та посилення конкурентної боротьби залишаються донині малодослідженими. У наявних наукових розвідках недостатньо, як переконані автори монографії, висвітлені питання оцінки окремих елементів потенціалу торговельних підприємств, відсутні методики щодо комплексного підходу до оцінювання накопиченого потенціалу суб'єктів господарювання торговельної сфери, не знайшли переконливої аргументації підходи до подальшого його розвитку та забезпечення ефективного використання з урахуванням зміни кон’юнктури ринку та ділової активності торговельних підприємств.

Інформація з даної проблематики найчастіше носить суперечливий характер. Аналіз наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних авторів свідчить про наявність неоднозначності у розумінні сутності стратегічного потенціалу, що значною мірою ускладнює розробку конкретних практичних рекомендацій щодо його формування та ефективного управління і, таким чином, негативно відбивається на результатах маркетингової діяльності. Тобто додаткового обґрунтування вимагає визначення сутності, структури і механізму формування та управління стратегічним потенціалом підприємства з урахуванням економічної ситуації, яка спостерігається в Україні.

Актуальність і особливе значення управління стратегічним потенціалом підприємства, відсутність концептуальних і системних розробок із його формування для підприємств та відсутність інструментальних засобів експертної діагностики потенціалу визначили вибір теми магістерської роботи, її мету і завдання.

Мета і завдання дослідження. Метою магістерської роботи є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій з управління стратегічним потенціалом підприємства, а також пошук інструментальних засобів експертної діагностики потенціалу торговельних підприємств.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішено такі завдання:

— уточнення економічної сутності потенціалу підприємства, виявлення його специфічних особливостей й еволюції становлення і розвитку та формулювання визначення поняття «потенціал підприємства», «стратегічний потенціал підприємства»;

— розробка загальної класифікації видів потенціалів за різними ознаками;

— аналіз сучасних тенденцій формування стратегічного потенціалу підприємств;

— розробка механізму стратегічного управління, побудованого на основі оцінки стратегічного потенціалу підприємства;

— розробка алгоритму оцінки потенціалу підприємства;

— пошук та вибір інструментальних засобів експертної діагностики потенціалу торговельних підприємств.

Об'єктом дослідження є процес управління стратегічним потенціалом підприємства.

Предметом дослідження є основні принципи, методи й організаційно-економічні підходи до управління стратегічним потенціалом підприємства, а також інструментальні засоби проведення експертної діагностики на підприємствах.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою магістерської роботи стали класичні положення економічної теорії та стратегічного управління, праці вчених-економістів зарубіжних країн, СНД і України з питань формування стратегічного потенціалу та проведення експертної діагностики діяльності суб'єктів господарювання.

У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Зокрема, при уточненні сутності, виявленні специфічних особливостей потенціалу підприємства використовувалися методи логіки, діалектики, порівняння і сутнісно-етимологічного аналізу; при проведенні аналізу сучасних тенденцій формування потенціалу підприємств — методи порівняльного аналізу і синтезу, економічного аналізу; при визначенні ознак загальної класифікації видів потенціалів — методи системного аналізу і синтезу; при проведенні оцінки конкурентоспроможності потенціалу — методи експертних оцінок, угруповань і порівняння, економічного аналізу; при обґрунтуванні прогнозних значень для кожної стратегічної альтернативи розвитку підприємства, розробці алгоритму процесу стратегічного планування — методи статистичного і маркетингового аналізу, експертного прогнозування і принципи системного підходу.

Інформаційною базою дослідження послужили закони і нормативні акти України, що регламентують функціонування підприємств, вітчизняні й зарубіжні публікації, які відбивають теоретичні та методичні розробки, результати наукових досліджень, проведених провідними інститутами України, а також безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці нових підходів до управління стратегічним потенціалом підприємства, що базуються на використанні маркетингового інструментарію, урахуванні вітчизняного і зарубіжного досвіду й особливостей економіки України.

Теоретичне значення роботи наступне:

— розроблено модель оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами, яка представлена за такими напрямками: ефективність використання інформаційних ресурсів, економічний простір, час, технології, рівень доходів;

— удосконалено визначення «потенціалу підприємства» як інтегрального відображення (оцінки) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою властивих її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи таким чином корпоративні та суспільні інтереси;

— проведено загальну класифікацію видів потенціалів за такими ознаками: за формою існування; за ступенем відповідності поставленим цілям; за направленістю формування; за ступенем і можливостями застосування як використовуваного потенціалу, потенціалу, що не використовується підприємством, та бажаного потенціалу, так і працездатного та непрацездатного потенціалу, що дозволяє на практиці відокремити реальні можливості суб'єкта господарювання від перспективних;

— дістали подальшого розвитку механізм стратегічного планування на основі оцінки рівня використання стратегічного потенціалу підприємства шляхом ідентифікації і створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації і побудови певних організаційних форм для стабільного розвитку й ефективного відтворення; а також методичний підхід до формування системи експертної діагностики стратегічної позиції, який базується на поєднанні оцінки маркетингового та управлінського блоків, основою якого є системне і регулярне дослідження маркетингового середовища з метою оцінки ефективності управління стратегічним потенціалом для виявлення проблем і можливостей, а також розробки рекомендацій щодо плану дій з удосконалення системи управління стратегічним потенціалом;

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена в магістерській роботі концепція управління стратегічним потенціалом підприємства є теоретичною і методичною основою удосконалення діяльності торговельно-виробничих підприємств на базі розроблених заходів, реалізація яких сприяє адаптації підприємств до коливань кон’юнктури ринку, підвищенню конкурентоспроможності їх потенціалу, забезпечує урахування зовнішніх і внутрішніх факторів економіки України і створює передумови для стабілізації їх господарської діяльності. Практичне значення мають такі розробки, як: класифікація видів потенціалів, що дозволяє на практиці відокремити реальні можливості суб'єкта господарювання від перспективних; методика проведення діагностики стратегічної позиції суб'єктів на ринку. У роботі розроблено алгоритм процесу стратегічного управління, побудованого на основі оцінки стратегічного потенціалу підприємства. Використання цих механізмів дозволить суттєво підвищити ефективність управління стратегічним потенціалом підприємств торгівлі. Також в роботі здійснено огляд інструментальних засобів, представлених на ринку ПЗ та розроблена автоматизована технологія експертної діагностики потенціалу підприємства.

Структура роботи: робота складається з чотирьох розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел та додатків. Текстова частина становить 136 сторінок. У роботі використано 17 таблиць, 14 рисунків та 2 додатки.

РОЗДІЛ 1.

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЗАСОБИ ЙОГО ДІАГНОСТИКИ

1.1 Сутність та еволюція формування поняття економічний потенціал

Успішне функціонування економіки країни та динамізм її розвитку залежать від обґрунтованого формування та ефективного використання потенціалу будь-якого підприємства.

Стан торговельної сфери України характеризується збільшенням обсягів гуртового та роздрібного товарообороту; зростанням кількості торговельних мереж різного формату (супермаркетів, гіпермаркетів, дискаунтерів); інтенсивним розвитком регіональної структури торговельних підприємств; збільшенням обсягів будівництва комерційної нерухомості для функціонування торговельних підприємств; розвитком господарської інфраструктури; створенням логістичних центрів тощо. Але на формування потенціалу торговельних підприємств та ефективного його використання активно вплинула фінансова криза світового масштабу, яка охопила усі без винятку галузі національної економіки. На сучасному етапі до основних проблем торговельних підприємств України нами віднесено: скорочення темпів реалізації інвестиційних проектів щодо розширення регіональних збутових мереж, зростання обсягів кредиторської заборгованості перед виробниками та постачальниками за надані товари, складність забезпечення кредитування господарських операцій, зростання плинності кадрів серед торгівельного персоналу, стрімке зростання вартості орендної плати, транспортно-експедиційних послуг тощо. Крім того, платоспроможний попит споживачів має тенденцію до зниження, що спонукає суб'єктів торговельної сфери вдаватися до організаційно-економічних заходів, які потребують додаткових витрат на здійснення маркетингової діяльності, а інфляційні процеси, що відбуваються у національній економіці країни, зумовлюють зростання цін у роздрібній торговельній мережі.

Виходячи з необхідності дослідження сутності діагностики потенціалу підприємства через пізнання філософських категорій «можливе» і «дійсне», зазначимо, що можливості, хоча і є абстрактною категорією, проте мають чітко окреслені сфери прояву, інакше сама їхня ідентифікація стає неможливою. Тому бачення потенціалу має набути конкретизації за рахунок введення вектора розвитку підприємства, на який спрямовані його можливості, тобто цільові функції. Плюралізм таких цільових функцій у науковій літературі пов’язаний з різними поглядами на підприємство та його соціально-економічну роль у суспільстві, тому використання будь-якої конкретної функції (розширення обсягів виробництва, продажів, мінімізація трансакційних витрат, максимізація прибутку, нарощування темпів зростання тощо) входить у протиріччя із завданням розкриття сутності поняття, яке повинне абстрагуватися від часткового та надавати загальне уявлення про об'єкт, що визначається.

Таким загальним пріоритетом розвитку будь-якого підприємства може бути створювана ним цінність, яка в загальному розумінні є синтетичною характеристикою того, що очікують отримати певні контактні групи від взаємодії з підприємством. У такому розумінні створення цінності як цільова функція підприємства, по-перше, не виключає орієнтації на наведені вище часткові функції і, по-друге, враховує інтереси всіх учасників контрактних відносин, оскільки для кожної зацікавленої сторони цінність підприємства визначається досягненням різних вигід. Так, цінність для власників здебільшого буде визначатися зростанням вартості інвестованого капіталу, цінність для менеджерів — у розширені обсягу продажів, зростання прибутку, цінність для споживачів — в комплексі вигід, які вони отримують у результаті придбання продукції даного підприємства (задоволеність асортиментною пропозицією, якістю, ціною, наявністю сервісної підтримки тощо), цінність для постачальників — відповідно, в комплексі вигід, які вони отримують від співпраці з підприємством (надійність розрахунків, безперебійність замовлень, вигідні цінові умови та умови транспортування тощо) і т. ін. Таким чином, поняття цінності, що було центральним елементом наукових дискусій ще за часів розвитку австрійської школи маржиналізму є настільки об'ємним і багатогранним, що саме в ньому можуть концентровано відбиватися можливості будь-якого підприємства.

Таким чином, відповідно до логіки розвитку теорій підприємства і поступового їх збагачення новітніми рисами, що виникають внаслідок змін у суспільних відносинах і зумовлені унікальністю, особливим ресурсним статусом підприємства, певною структурою соціальних відносин, основою сучасного синтезованого бачення потенціалу підприємства є позиціонування його в системі координат «ресурси — здатності - компетенції», де ресурсна площина розкриває феномен перетворення можливостей в здатності, а здатності через їх розкриття, закріплення і оновлення за допомогою навчання трансформуються у компетенції (базові та ключові). Реалізація комплексу таких можливостей відбувається за умов здійснення бізнес-процесів (як дій, що спрямовані на кінцевий результат) і процесів самоорганізації (внаслідок яких частково формується колективне знання та організаційна культура) і сприяє створенню цінності для зацікавлених сторін.

У зв’язку з тим, що у більшості зарубіжних публікацій об'єктом досліджень виступає не підприємство, а організація або фірма, доцільним є більш ґрунтовно зупинитися на правомірності розгляду введених сутнісних ознак «здатності» та «компетенції» саме на рівні підприємства. Аргументами на користь коректності їх застосування є наступні положення:

1) Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство «самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності». В свою чергу, згідно ст. 55 того ж Кодексу, суб'єктами господарювання визнаються «учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством». В числі таких суб'єктів виділяються господарські організації, до числа яких і відносяться підприємства;

2) Оскільки підприємство є господарською організацією і здійснює господарську діяльність, то для її здійснення воно повинно мати певні здатності, тобто «властивості виконувати, робити що-небудь», а саме — операції, пов’язані з виробництвом чи реалізацією продукції. Якщо ці здатності реалізуються протягом певного часу та трансформуються в набуті знання та досвід, то підприємство характеризується «доброю обізнаністю» в певній сфері, тобто компетенціями. Таким чином, підприємство, як і будь-яка інша організація, може характеризуватися здатностями та компетенціями, які виявляються, передусім, в його функціональній сфері.

Порівнюючи введені характеристики сутності потенціалу підприємства із існуючими його дефініціями, слід зазначити, що більшість авторів серед його ключових атрибутивних ознак виділяють лише ресурси або можливості, пов’язані з їх наявністю, а до сутнісних властивостей відносять спрямованість на досягнення максимальних обсягів випуску продукції.

Крім того, некоректним є розкриття сутності даного поняття через більш вузькі поняття інтегрального показника, сукупності ресурсів або їх збірної характеристики через відсутність прямого зв’язку із філософською категорією «можливості». Тому, враховуючи категоріальну сутність потенціалу, його різноманітну сутність, триаду (ресурси — здатності - компетенції) розглянемо саме у зв’язку з можливостями.

Таким чином, розгляд сутності поняття «потенціал підприємства» дозволяє виділити такі його відмітні особливості:

1) воно нерозривно пов’язано з категорією «можливість» і поза такий зв’язок не має сенсу;

2) охоплює не лише елементний склад ресурсів підприємства, але і його здатності та компетенції, які окреслюють перспективність можливостей і сприяють прискоренню їх перетворення на дійсність за рахунок використання сформованої системи ресурсів;

3) ресурси, здатності та компетенції як елементи ідентифікації потенціалу мають розглядатися не ізольовано, а у взаємодії, тобто складати систему. Така властивість є наслідком системно орієнтованого погляду на підприємство як носія можливостей, коли виконання ним своїх функцій залежить від стійкості зв’язків між його елементами;

4) реальність перетворення можливостей у дійсність відбивається в створюваній підприємством цінності, яка є найбільш універсальною характеристикою цільової функції підприємства, поза якою не може відбуватися реалізація його потенціалу;

5) цінність, що створюється під час реалізації можливостей, конкретизується у вигодах, які конкретизуються на рівні різних зацікавлених сторін.

Отже, спираючись на сучасні наукові погляди щодо природи виникнення та існування підприємств, зростаюче значення організаційного розвитку як пріоритетного чинника у досягненні успіху і забезпеченні життєздатності в ринковому середовищі, потенціал підприємства розглянемо як можливості системи його ресурсів, здатностей і компетенцій створювати цінність для зацікавлених сторін.

Таке визначення відповідає завданню комплексного дослідження потенціалу підприємства, сформованому науково-теоретичному простору мікроекономічних теорій і вимогам однозначності, сумірності та чіткості формулювання базових понять.

Сформована сучасна парадигма теорії потенціалу підприємства дозволяє перейти до дефініції поняття «потенціал торгівельного підприємства». Для з’ясування його сутнісних характеристик доцільно звернутися до відмітних особливостей торгівельного підприємства порівняно із підприємствами будь-якої іншої галузі. Якщо визначена вище тріада (ресурси — здатності - компетенції) на рівні торгівельного підприємства потребує уточнення лише елементного складу, то вектор створення цінності та склад зацікавлених в отриманні вигід від взаємодії з торговельним підприємством сторін вимагають конкретизації.

Зважаючи на зміст основних функцій торгівельного підприємства, можна визначити, що створення ним цінності відбувається не завдяки фізичному перетворення ресурсів у готову продукцію, а за рахунок багатократного переміщення товарів у просторі і часі.

Не зменшуючи важливість інших функцій, які виконують торговельні підприємства в ринковій економіці, зазначимо, що їх характер зумовлюється не специфікою торгівлі як сфери підприємницької діяльності, а різною змістовною спрямованістю дій, які зумовлюють виконання тієї чи іншої функції.

Враховуючи характер створюваної цінності та суттєвий внесок послуг у формування її величини, основними зацікавленими сторонами під час взаємодії з торговельними підприємствами є наступні:

1) споживачі (клієнти), які отримують вигоди у вигляді обсягу придбаних товарів у зручному місці та за задовільною ціною;

2) постачальники, вигоди яких полягають у збільшенні обсягів закупівель з боку торгівельного підприємства та своєчасності розрахунків за них;

3) Власники, цінність для яких створюється за рахунок зростання ринкової вартості підприємства;

4) персонал, який, беручи участь у всіх бізнес-процесах торгівельного підприємства, отримує, в першу чергу, мотиваційні та соціальні вигоди від взаємодії з ним.

Звичайно, такий склад основних зацікавлених сторін не охоплює всього їх розмаїття. Проте, зважаючи на базові положення теорії зацікавлених сторін, сторона вважається зацікавленою лише в тому випадку, коли основою трансакційних відносин виступає взаємозв'язок між досягненням цілей підприємства та досягненням цілей самої сторони. Оскільки державні інституції не завжди забезпечують такий зв’язок, створюючи несприятливі умови для ведення бізнесу у сфері торговельної діяльності, навряд чи доцільно розглядати їх як ключову зацікавлену сторону в торгівлі.

Таким чином, на основі визначеного вище змісту більш загального поняття «потенціал підприємства» та враховуючи його сутнісні характеристики на рівні торгівельного підприємства поняття «потенціал торгівельного підприємства» розглядається як можливості системи його ресурсів, здатностей і компетенцій створювати цінність для споживачів, постачальників, власників і персоналу під час просування товарів від виробників до споживачів шляхом операції купівлі-продажу та надання послуг.

Введення в число сутнісних ознак потенціалу торгівельного підприємства системності зумовлює правомірність акцентування уваги на його системних властивостях, які надають цілісне уявлення про об'єкт дослідження. У числі таких властивостей традиційно прийнято виділяти: цілісність, синергічність, складність, збалансованість, не стаціонарність, відкритість, адаптивність, гнучкість, ієрархічність, множинність опису, здатність до розвитку, альтернативність форм існування та розвитку.

Зазначимо, що прояв таких властивостей взаємообумовлений і ґрунтується на логічних залежностях дедуктивного типу: «цілісність — збалансованість — синергічність», «складність — ієрархічність — альтернативність форм існування та розвитку — множинність опису», «відкритість — не стаціонарність — здатність до розвитку», тощо. Вивчення таких комбінаційних властивостей визначає сприйняття потенціалу як об'єкта досліджень. Наприклад, цілісність погляду на коло можливостей торгівельного підприємства забезпечується гармонійністю зв’язків між елементами потенціалу, яка створює передумови для прояву синергічних ефектів, коли з меншими кількісними характеристиками потенціалу на вході гіпотетично може бути створена цінність. Сприймаючи сигнали зовнішнього середовища, потенціал торгівельного підприємства (в силу відкритості його елементів) цілеспрямовано змінює свої кількісні та якісні характеристики, тобто розвивається.

Підсумовуючи викладене, виявлено, що в економічній літературі з питань наукового визначення поняття «потенціал» виявлено наступні розбіжності:

1. відсутня одностайність щодо визначення категорії «потенціал» як узагальнюючого поняття;

2. не розмежовуються поняття «потенціал» і «ресурси»;

3. спостерігається підміна поняття «потенціал» його окремими видами, де аналіз переходить з загальнотеоретичної сфери у сферу прикладних досліджень;

4. не розмежовуються рівні потенціалу.

Так, у більшості публікацій зроблено наголос на трактуванні категорії «потенціал» з матеріально-речовинної та ресурсної позицій, але, за нашим переконанням, таке розуміння не повною мірою характеризує взаємозв'язки між усіма елементами механізмів їх використання у процесі господарювання. На наш погляд, категорія потенціал має враховувати спроможності (здатність до здійснення) і можливості (здійсненність за певних умов чи обставин) з урахуванням специфіки господарської діяльності.

Пропонується трактувати потенціал підприємства як інтегральне поняття, що характеризує спроможність суб'єкта господарювання до функціонування на ринку та відображає наявність відповідних можливостей для забезпечення її ефективності.

Для здійснення господарської діяльності торговельним підприємствам необхідні різні види ресурсів (приміщення, торговельне обладнання, персонал, нематеріальні ресурси, результати досліджень платоспроможного попиту покупців, інфраструктура, технології продажів тощо), які трансформуються у різні види потенціалу, що мають відповідне місце у загальній його структурі, а у господарській діяльності формуються їх певні співвідношення та забезпечують економічну ефективність.

Виходячи з викладеного, потенціал торгівельного підприємства може бути визначений як спроможність суб'єкта ринку сформувати певні види економічних ресурсів, володіти ними, за необхідності залучати ззовні та ефективно використовувати у господарській діяльності з метою задоволення потреб споживачів та отримання власних економічних вигод.

Запропоноване визначення потенціалу торгівельного підприємства враховує економічні аспекти господарювання в умовах конкурентного середовища.

З огляду на зміст запропонованого визначення, нами представлена схема потенціалу торгівельного підприємства (рис 1.1).

Як свідчать дані рисунку 1.1, спроможність сформувати ресурси зумовлюють внутрішні можливості торгівельного підприємства, а вони, у свою чергу, забезпечують досягнення конкурентних переваг у ринковому середовищі.

1.2 Структура економічного потенціалу підприємства та підходи до управління Розвиток економічної думки щодо поняття «потенціал» призвів до виокремлення його специфічного підвиду — економічного потенціалу. Економічний потенціал торгівельного підприємства — це складна, динамічна, ієрархічна полі структурна система взаємопов'язаних компонентів, які беруть безпосередню участь в операційній діяльності торгівельного підприємства та створюють умови для реалізації різних бізнес-процесів, націлених на отримання фінансово-економічних результатів торговельної діяльності підприємства та задоволення індивідуального попиту споживачів.

Виходячи з досліджень підходів до формування економічного потенціалу, доцільно конкретизувати його структуру з метою ідентифікації основних структурних елементів.

Виділимо основні з них, що є актуальними на сьогоднішній день для економічного потенціалу торгівельного підприємства:

— управлінський потенціал, що, в свою чергу, базується на організаційній структурі системи управління та управлінських здібностях керівництва;

— трудовий потенціал, до якого слід віднести: кадрові, професійні та кваліфікаційні компоненти;

— маркетинговий потенціал, що складається зі збутової, комунікаційної, товарної та цінової політики;

— інформаційний потенціал, до складу якого входять: економічна інформація, комп’ютерні інформаційні системи і засоби комунікації та зв’язку;

— фінансовий потенціал, що утворюється за рахунок фінансових активів та інвестиційних ресурсів;

— інноваційний потенціал, який містить три складові: наукову, дослідну та інтелектуальну;

— виробничий потенціал: товарне забезпечення товарообороту, матеріальні та нематеріальні активи.

Аналізуючи структуру економічного потенціалу щодо моделі економічного потенціалу торгівельного підприємства, зазначимо, що основними її елементами повинні бути:

— обсяг та якість наявних у нього ресурсів (чисельність зайнятих працівників, основні засоби, товарні запаси, фінансові і нематеріальні ресурси);

— можливості керівників та інших категорій персоналу з допомогою освітніх, кваліфікаційних здібностей та мотиваційного механізму створювати певні види інновацій у сфері торгівлі для вдосконалення діяльності торгівельного підприємства;

— можливості менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності);

— інноваційні можливості підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази економічного потенціалу торгівельного підприємства, оновлення торговельної діяльності та адаптація до науково-технічного прогресу, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами тощо.

Таким чином, зважаючи на наявність цих елементів у структурі економічного потенціалу торгівельного підприємства, зазначимо, що її модель дає можливість:

— оцінити рівень розвитку кожного локального потенціалу та направити ресурси у найбільш правильному напрямку;

— відповідно до окреслених завдань обрати пріоритети для того, щоб використати повний набір стратегічних можливостей;

— відобразити послідовність стратегічного планування та управління як в цілому на підприємстві, так і окремо за структурними підрозділами з метою ефективного функціонування на ринку.

Узагальнюючи ресурсні компоненти економічного потенціалу, зазначимо, що вони зводяться до таких основних трьох складових, незалежно від виду діяльності підприємства: засоби праці, предмети праці і сама праця.

Однак у зв’язку з постійним розвитком умов конкуренції концепція ресурсного підходу щодо формування структури економічного потенціалу торгівельного підприємства потребує суттєвої зміни та адаптації до нинішніх умов господарювання.

Не відкидаючи ресурсної концепції щодо формування структури економічного потенціалу торгівельного підприємства, наголосимо на тому, що в ринкових умовах господарювання важко недооцінити вплив чинника споживача, що своїми грошовими витратами на товари регулює величину прибутку торговельних підприємств.

Саме цей чинник на сьогоднішній день відіграє визначальну роль при формуванні структури економічного потенціалу торгівельного підприємства та відрізняє його від економічного потенціалу виробничого підприємства. Взаємозв'язок даного чинника з економічним потенціалом торгівельного та виробничого підприємства відображено на цьому рис. 1.2:

Рис. 1.2. Модель взаємозв'язку економічного потенціалу торгівельного та виробничого підприємств за участю чинника споживчого попиту

Як випливає з рисунка, чинник споживчого попиту є неодмінною складовою економічного потенціалу як торгівельного, так і виробничого підприємств, що пов’язує діяльність цих підприємств не лише задля отримання прибутку, але і для основної мети їх функціонування — задоволення та формування споживчого попиту. При цьому взаємозв'язок споживчого попиту з економічним потенціалом виробничого підприємства є не прямим, а опосередкованим, що здійснюється за допомогою економічного потенціалу торгівельного підприємства.

Отже, передумовою формування економічного потенціалу торгівельного підприємства є чинник споживчого попиту. Саме тому цей фактор має визначальний вплив на формування структури економічного потенціалу торгівельного підприємства та відіграє значно більшу роль, ніж на виробничому підприємстві.

У сучасних умовах господарювання функціонування торгівельного підприємства полягає не лише у доведенні товарів до кінцевого споживача, а і у наданні йому якісних торговельних послуг за індивідуальним підходом, з урахуванням особистих смаків та уподобань.

Слід відзначити, що з розширенням функцій торгівельного підприємства поняття споживача трансформується у термін «клієнт», який має дещо ширше змістове навантаження. Клієнт — це постійний відвідувач, покупець, замовник, вкладник тощо. Оскільки клієнт бере безпосередню участь у формуванні напрямів діяльності торгівельного підприємства та впливає на структуру його економічного потенціалу, то потрібно ввести ще один елемент економічного потенціалу торгівельного підприємства — «клієнтська складова».

Відтак клієнтська складова у структурі економічного потенціалу торгівельного підприємства повинна виконувати наступні функції:

— оцінювати величину потенційного споживчого попиту на відповідні товари, що пропонує торговельне підприємство;

— визначати оптимальні партії та терміни поставки товарів на торговельне підприємство від постачальників;

— регулювати попит та формувати пропозицію на товари, які пропонує торговельне підприємство;

— визначати найбільш об'єктивне співвідношення між якісними та ціновими характеристиками товару з метою формування асортиментної політики;

— забезпечувати беззбиткову діяльність торгівельного підприємства шляхом постійної адаптації економічного потенціалу до ринкових умов господарювання в умовах високої конкуренції.

Для виконання цих функцій клієнтська складова, окрім функцій маркетингу, дозволяє надати підприємству інформацію щодо іміджу підприємства на ринку та серед потенційних клієнтів, відображає співвідношення клієнтів до продавців, рівень задоволеності клієнтів придбаним товаром та торговельними послугами, час обслуговування одного клієнта, частку постійних та нових клієнтів тощо.

Таким чином, клієнтська складова — це специфічний елемент економічного потенціалу торгівельного підприємства, який забезпечує підприємство необхідною інформацією щодо ринкових можливостей підприємства, цінової, асортиментної та товарної політики, якості торгівельного обслуговування, забезпечує регулювання пропозиції, стимулює попит на товари торгівельного підприємства та в сукупності з іншими складовими економічного потенціалу визначає його конкурентоспроможність.

При цьому клієнтська складова може бути як внутрішньою, так і зовнішньою відносно економічного потенціалу підприємства. Однак ресурсна концепція формування структури економічного потенціалу торгівельного підприємства відрізняється незначним недоліком — часто одні й ті ж самі ресурси можуть бути частиною як одного, так і іншого локального потенціалів, що є загальноприйнятими у економічній літературі. З метою спрощення та більш об'єктивної оцінки важливості елементів економічного потенціалу згрупуємо наведені вище локальні потенціали і віднесемо до чотирьох складових економічного потенціалу торгівельного підприємства:

1. трудової, що включатиме, окрім безпосередньо трудового локального потенціалу, інноваційний та частково управлінський;

2. фінансової, яка аналогічно включатиме фінансовий локальний потенціал;

3. виробничої, яка у розрізі економічного потенціалу торгівельного підприємства набуває іншого значення, ніж у виробничому підприємстві та виконує ряд інших функцій, що зумовлені особливістю діяльності торгівельного підприємства;

4. клієнтської складової, суть якої викладена вище.

Для того, щоб сформувати уявлення про значення кожної складової економічного потенціалу торгівельного підприємства, зобразимо його структуру на рисунку 1.3.

Запропонована структурна модель економічного потенціалу торгівельного підприємства відображає основні функціональні особливості кожної із складових та дозволяє зробити висновок про те, що модель економічного потенціалу торгівельного підприємства визначається не лише обсягом та якістю ресурсних компонентів, але і можливостями персоналу щодо створення виробничої потужності торгівельного підприємства за допомогою клієнтської складової. У зв’язку з цим постає необхідність визначення ролі та місця клієнтської складової та взаємодії цих складових між собою в процесі здійснення господарської діяльності.

Клієнтська складова дозволяє регулювати потік грошових коштів на підприємстві, їх величину, тобто здійснює прямий вплив на фінансову складову. Існує, однак, і обернений зв’язок, який полягає в тому, що без необхідної кількості фінансових ресурсів підприємство не зможе діяти настільки ефективно, аби забезпечувати оптимальну величину клієнтської складової. З іншого боку, фінансова складова дозволяє задовольняти виробничі потреби у межах торговельної складової та виконує функцію матеріального заохочення працівників, взаємодіючи таким чином із трудовою складовою економічного потенціалу торгівельного підприємства.

Рис. 1.3.Структурна модель економічного потенціалу торгівельного підприємства На трудову складову потенціалу клієнтська складова впливає у вигляді розміру комісійної винагороди як результату продуктивності праці торгівельного підприємства. Тобто від якості торгівельного обслуговування залежить і кількість клієнтів та їх постійний та якісний склад, що, в свою чергу, відображається на валовому доході торгівельного підприємства та участі працівників у ньому у вигляді доплат, премій, надбавок, комісійних тощо.

Крім того, саме клієнтська складова є регулятором та передумовою виникнення виробничої складової економічного потенціалу, який забезпечує функціонування торгівельного підприємства та, відповідно, здійснює товарне забезпечення фінансових потоків і залучає кадрові ресурси трудової складової. Разом з тим, виробничій складовій економічного потенціалу торгівельного підприємства не слід приділяти меншу роль, ніж трудовій чи фінансовій, оскільки максимальна кількість споживачів обмежується матеріально-технічною базою торгівельного підприємства, тобто його торговельною площею, кількістю касових апаратів та каналів обслуговування.

Як свідчить світовий досвід, для успішного функціонування підприємства важливими є не лише величина економічного потенціалу, але й оптимальне управління ним. Особливим є управління економічним потенціалом торгівельного підприємства, що суттєво відрізняється від управління економічним потенціалом виробничого підприємства.

Відтак, зазначимо, що саме економічний потенціал є базовою передумовою формування конкурентоспроможності торгівельного підприємства. У зв’язку з введеним вище поняттям клієнтської складової економічного потенціалу зазначимо, що рівень конкурентоспроможності економічного потенціалу торгівельного підприємства безпосередньо залежить від оптимальної взаємодії його компонентів. Рівень конкурентоспроможності економічного потенціалу торгівельного підприємства можна розрахувати на основі комплексної оцінки системи показників ефективності, а саме:

— фінансово-економічних;

— трудових, маркетингових;

— організаційно-управлінських;

— показників організації процесу закупівлі;

— продажу та обслуговування покупців тощо.

Модель конкурентоспроможності економічного потенціалу торгівельного підприємства, із врахуванням клієнтської складової, засвідчує, що підприємство може бути оцінено не лише завдяки фінансовим показникам діяльності, але і з врахуванням оцінки споживачів.

При оцінюванні конкурентоспроможності економічного потенціалу торгівельного підприємства існує пряма залежність між фінансовими показниками і показниками оцінки споживачів, яку можна представити рівнянням прямої:

y = ax + b, (1.1)

де y — величина економічного потенціалу,

a — фактори впливу на споживачів,

x — інтегрована оцінка економічного потенціалу підприємства з боку споживачів,

b — інтегрований показник фінансово-економічних показників ефективності.

Отже, на конкурентоспроможність торгівельного підприємства впливає перш за все рівень розвитку економічного потенціалу, який, з одного боку, забезпечується ефективним використанням ресурсів, а з іншого, — стратегічною спрямованістю на задоволення попиту споживача, що представлений клієнтською складовою.

Поряд з цим, необхідно зазначити, що економічний потенціал підприємства торгівлі не є статичною величиною. Він суттєво залежить від умов зовнішнього середовища, в якому відбувається діяльність підприємства. Отже, для економічного потенціалу торгівельного підприємства важливими є інтеграція і координація його складових, як між собою, так і з засобами господарювання (технологією, ринковою інфраструктурою, державними нормативними актами).

Тому, доцільно визначити економічний потенціал торгівельного підприємства як систему взаємопов'язаних поточних та перспективних, внутрішніх та зовнішніх можливостей, інтелектуальних та творчих властивостей трудового колективу торгівельного підприємства, а також усіх наявних ресурсів, що в поєднанні із клієнтською складовою реалізують економічні та соціальні цілі функціонування торгівельного підприємства та визначають його діяльність у довготерміновій перспективі.

Тому при визначенні категорії економічного потенціалу торгівельного підприємства важливим є врахування не лише ресурсної частини локальних потенціалів торгівельного підприємства, але і клієнтської складової, яка визначає структуру економічного потенціалу, величину та ефективність діяльності торгівельного підприємства в цілому.

1.3 Методичні підходи до оцінки потенціалу торговельних підприємств та удосконалення механізму його формування У сучасних економічних умовах торговельні підприємства все більше акцентують увагу на діагностиці власного потенціалу, що зумовлено оптимізацією бізнес-процесів, підвищенням ефективності його використання або капіталізацією.

Оцінка можливої віддачі від вкладеного капіталу відбувається виходячи з певного рівня використання потенціалу придбаних або наявних ресурсів. Але не завжди можливо з достатньою вірогідністю визначити найвищу віддачу при складній сукупності взаємодіючих елементів, тому що у даному випадку мова йде про облік їх взаємовпливу, взаємного доповнення та інших подібних якостей. Помилкова оцінка потенціалу підприємства призводить до формування хибних цілей, дезорганізації торговельної діяльності, а при певних умовах і до банкрутства підприємства, тому власник повинен мати інструментарій реальної оцінки потенціалу. Тому, необхідно розглянути існуючи підходи оцінки різних видів потенціалу торгівельного підприємства для того, щоб використати найбільш прийнятні і забезпечити досягнення стратегічних цілей суб'єкта господарювання.

Процес формування потенціалу торгівельного підприємства є одним з напрямів забезпечення його конкурентоспроможності на ринку та механізмом реалізації його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи чинників господарської діяльності таким чином, щоб результат їхньої взаємодії досягав економічного ефекту та успіху у стратегічних, тактичних і оперативних цілях діяльності. При цьому використовуються різні методичні підходи .

Системний підхід є одним з основних у процесі формування потенціалу торгівельного підприємства. При його застосуванні на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу системи — товари чи послуги: які необхідні товарні ресурси, що відповідають ринковому попиту та платоспроможності споживачів; показники якості; витрати обігу; терміни постачання і форми розрахунків; цінова пропозиція тощо. Потім визначаються параметри входу — необхідні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів. Потреба у ресурсах та інформації прогнозується після вивчення вимог до потенціалу торгівельного підприємства (обсягу закупівель, формування товарного асортименту, рівня націнки, сервісу, організації торгівлі, праці й управління процесом продажу) та параметрів зовнішнього середовища.

Зворотний комунікаційний зв’язок між постачальниками, покупцями, зовнішнім оточенням і ресурсним потенціалом торгівельного підприємства необхідний для адаптації потенціалу як системи до змін параметрів ринку, появи товарів-замінників або нових товарів, конкурентів, запровадження стратегій, новацій у сфері продажу та обслуговуванні тощо.

Для забезпечення високої якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) необхідно спочатку забезпечити високу якість ресурсів та інформації на вході, а потім високу якість реалізації процесу та взаємодії з зовнішнім середовищем.

Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача. Це означає, що формування будь-якого елемента потенціалу торгівельного підприємства повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні конкурентоспроможності та конкурентних переваг. При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв формування потенціалу торгівельного підприємства є: підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу відповідно до зростаючих потреб споживачів; економія ресурсів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції та сервісу.

Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, ефективних управлінських рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Потреба у цьому випадку розглядається як сукупність функцій, які необхідно виконати для її задоволення. Після цього визначається декілька альтернативних варіантів формування потенціалу торгівельного підприємства для їхнього використання та вибирається той з них, що забезпечує максимальну ефективність сукупних витрат. Застосування цього підходу дозволяє найбільш повно задовольняти потреби, з одного боку, і забезпечувати стійку конкурентну перевагу, з іншого.

Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності торговельних підприємств, засобами якої повинні бути запровадження сучасних інформаційних технологій щодо збуту продукції, удосконалення процесу продажу та залучення інвестицій.

Нормативний підхід полягає у встановленні для найважливіших елементів потенціалу торгівельного підприємства нормативів ефективності його використання. Встановлені нормативи повинні відповідати вимогам обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

Комплексний підхід передбачає необхідність урахування організаційних, економічних, фінансових, соціальних, психологічних та інших аспектів діяльності торгівельного підприємства. Якщо хоча б один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу торгівельного підприємства спрямований на дослідження посилення взаємозв'язків об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.

Динамічний підхід пов’язаний з необхідністю розгляду потенціалу у діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв’язків і підпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому часовому відрізку.

Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов’язків, нормативів якості, витрат, пов’язаних з реалізацією елементів потенціалу торгівельного підприємства, у нормативних актах за допомогою методів примушування.

Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу торгівельного підприємства за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації у процесі формування потенціалу торгівельного підприємства.

Структурний підхід у процесі формування потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значущості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.

Крім того, існують три підходи до оцінки потенціалу підприємства: витратний, порівняльний та дохідний. Витратний підхід передбачає визначення вартості потенціалу підприємства як різницю між вартістю усіх його активів і сумою залученого капіталу. Порівняльний підхід визначає вартість потенціалу підприємства за результатами порівняння його характеристик із характеристиками аналогічних об'єктів. Дохідний підхід визначає потенціал підприємства поточною (капіталізованою) вартістю очікуваних потоків доходів за період функціонування підприємства .

Враховуючи різні підходи до методики оцінки потенціалу торгівельного підприємства, ми вважаємо, що найбільш уніфікованим та універсальним вимірювачем елементів потенціалу торгівельного підприємства є дохідний підхід. Зіставлення показників потенціалу у грошовій оцінці у часі і просторі дозволяє виявити динаміку і структуру потенціалу торгівельного підприємства, різницю та тенденції їх диференціації за певними показниками, а також за рівнем ефективності використання потенціалу. Визначення величини потенціалу торгівельного підприємства пов’язано з оцінкою вартості його складових елементів, що можна представити у вигляді формули:

(1.2)

де П — величина потенціалу торгівельного підприємства;

— вартість основних засобів торгівлі;

— вартість товарних запасів;

— вартість торгово-операційного персоналу;

— вартість фінансових ресурсів;

— вартість нематеріальних активів та інформації;

— вартість техніко-технологічного потенціалу.

Рівень ефективності використання потенціалу торгівельного підприємства у цілому може характеризувати кінцевий результат його функціонування. Тому інтегральний показник віддачі потенціалу буде визначається відношенням:

(1.3)

де В — кінцевий результат функціонування потенціалу.

Вартісну оцінку ресурсів торгівельного підприємства можна представити також через відповідний коефіцієнт використання елементів потенціалу, що виражається наступною формулою:

(1.4)

де ОЗ — фондовий потенціал;

Т — трудовий потенціал;

ТЗ — потенціал товарних запасів;

ІР — інформаційний потенціал;

, — відповідно коефіцієнти використання фондового, трудового, товарного та інформаційного потенціалів торгівельного підприємства.

З розвитком господарських відносин вищезазначений показник використання потенціалу торгівельного підприємства трансформується у дохід на капітал:

(1.5)

де Д — дохід;

ТП — потенціал торгівельного підприємства.

Враховуючи ресурсний підхід (де потенціал підприємства розглядається як сукупність ресурсів та зв’язків між ними) до оцінки потенціалу торгівельного підприємства, необхідно чітко сформулювати цілі, задачі і принципи оцінки. Необхідність виокремлення цього етапу пояснюється тим, що користувачі методики можуть слабко орієнтуватися у конкретному застосуванні відповідних оцінок. Поняття цілей є визначальним при виборі певних критеріїв економічної оцінки потенціалу торгівельного підприємства. Результати оцінки потенціалу торгівельного підприємства можуть використовуватися у ході аналітичних досліджень; при формуванні інвестиційної політики підприємства; при створенні механізмів стимулювання персоналу та для вирішення низки інших завдань. Однак, варто зауважити, що головною метою методики є визначення взаємозв'язку потенціалу і результатів діяльності торгівельного підприємства. До основних задач методики оцінки потенціалу торгівельного підприємства нами віднесено: