Міжнародна технічна допомога та її роль у розвитку економіки України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра міжнародної економіки РЕФЕРАТ З дисципліни «Міжнародна економіка»

На тему:

«Міжнародна технічна допомога та її роль у розвитку економіки України»

студента денної форми навчання курсу ІІ групи Б спеціальності «МЕК»

Мельниченко Валерії Сергіївни Маріуполь — 2007

Зміст

• Зміст 2
• Вступ 3
• Сутність міжнародної технічної допомоги 4
• Аналіз стратегічних напрямів діяльності донорів міжнародної технічної допомоги 7
• Стратегія розвитку МТД як напряму міжнародних відносин 9
• Висновки 11
• Список використаних джерел 12
• Вступ
• Міжнародна технічна допомога (МТД) сьогодні є важливим інструментом реалізації політики міжнародної інтеграції України, економічного розвитку, забезпечення інтересів держави на зовнішніх ринках. Міжнародна технічна допомога надається Україні практично в усіх галузях народного господарства та суспільного життя більш ніж 20 країнами світу, а також міжнародними організаціями. В 2005 році донорами для впровадження нових та продовження діючих проектів МТД в Україні виділено приблизно 463 млн. доларів США.
• Актуальність. Впровадження проектів МТД допомагає вирішенню тих проблем, які Україна сьогодні не в змозі вирішити самостійно, зменшує навантаження на державний бюджет, сприяє створенню додаткових робочих місць. Світовий досвід, що набуває Україна в рамках МТД сприяє її сталому соціально-економічному розвитку, прискорює її міжнародну інтеграцію. Подальше дослідження МТД та її впливу на стан економіки України допомогло б визначити найбільш раціональне розміщення коштів, що поступають від донорів, з метою покращення стану в окремих галузях економіки; також це сприятиме розвитку більш тісних відносин з міжнародними фондами та іншими країнами.
• Мета — визначення приоритетних напрямів техніко-економічного співробітництва між іноземними фондами-донорами та Україною.
• Завдання цієї роботи — розглянути вже діючі програми та проекти МТД з метою виявлення тенденцій покращення положення окремо в галузях та в економіці України в цілому; проаналізувати програми та проекти співробітництва нашої країни з іноземними фондами та країнами з метою спроби розробити найбільш раціональну та взаємовигідну програму МТД; визначити подальші напрямки співробітництва з фондами та іншими країнами, щодо технічної допомоги Україні у тих галузях економіки країни, які її найбільш потребують.
• Об'єкт дослідження — економіка України та стан її окремих галузей, на розвиток яких отримується МТД.
• Предмет дослідженняпрограми та проекти МТД, що були спрямовані донорами на покращення економічного стану України.
• Методологічними основами цієї курсової роботи є: фундаментальні положення та принципи політекономії; законодавство України; інформаційні ресурси, Інтернет.
• Комплекс методів: метод аналізу та синтезу, статистичний, індукції, метод прогнозування.
• Сутність міжнародної технічної допомоги
• Міжнародна технічна допомога — це допомога у придбанні знання та навичок у відповідних сферах діяльності, зазвичай в галузі економіки та управління.
• Згідно з Указом Президента України «Про міжнародну технічну допомогу» (5 червня 1999 року) [ 1 ] й Постановою N 153 Кабінету Міністрів України «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» (15 лютого 2002 року) [ 2 ], міжнародна технічна допомога — це ресурси, які відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами (державами, урядами іноземних держав, а також організаціями, установами, фондами, уповноваженими урядами іноземних держав, міжнародними організаціями, що надають міжнародну технічну допомогу Україні) на безоплатній основі Україні для здійснення програм, проектів міжнародної технічної допомоги з метою проведення реформ та реалізації програм соціально-економічного розвитку України.
• Вона може залучатись у вигляді будь-якого майна, необхідного для забезпечення виконання завдань проектів (програм), яке ввозиться або набувається в Україні; робіт і послуг; прав інтелектуальної власності; фінансових ресурсів (грантів) у національній чи іноземній валюті; інших ресурсів, не заборонених законодавством, у тому числі стипендій.
• Міжнародна технічна допомога може надаватися у формі передачі у власність, користування майна і майнових прав; консультацій із залученням експертів, у тому числі іноземних; фінансування витрат на навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів реципієнта; обміну спеціалістами; грантів.
• Грошові кошти, виділювані міжнародними економічними організаціями й окремими країнами в рамках МТД, не надходять безпосередньо в розпорядження приймаючої сторони, а направляються на оплату й організацію роботи відповідних фахівців-консультантів.
• Для одержання міжнародної технічної допомоги потенційні реципієнти (визначені у програмі, проекті міжнародної технічної допомоги резиденти України, які одержують міжнародну технічну допомогу) подають запити до спеціально уповноваженого органу, який проводить експертизу запитів та за її результатами звертається до донорів з проханням прийняти рішення про фінансування програм, проектів міжнародної технічної допомоги.
• Проектна пропозиція складається у довільній формі українською та англійською мовами (або мовою, прийнятною для донора) та повинна містити: аналіз проблеми, розв’язання якої потребує залучення міжнародної технічної допомоги; мету та завдання проекту (програми); перелік видів діяльності, що здійснюватимуться за рахунок міжнародної технічної допомоги; стислу інформацію про потенційного реципієнта; очікувану вартість проекту (програми) і термін його реалізації; очікувані результати від реалізації проекту (програми) та вплив проекту (програми) на розвиток відповідної галузі або регіону.
• Програми, проекти міжнародної технічної допомоги підлягають державній реєстрації Агентством координації міжнародної технічної допомоги із включенням до Державного реєстру програм і проектів міжнародної технічної допомоги. Державна реєстрація програм і проектів є підставою для акредитації їх виконавців, а також надання підтверджень щодо забезпечення відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством України та її міжнародними договорами.
• У разі використання товарів та інших предметів, робіт (послуг), щодо яких було отримано пільги, не для відповідних програм, проектів міжнародної технічної допомоги податок на додану вартість та ввізне мито за такі товари сплачуються на загальних підставах.
• Міжнародна технічна допомога має використовуватися лише для цілей, визначених у програмах, проектах міжнародної технічної допомоги. Контроль за реалізацією програм, проектів міжнародної технічної допомоги здійснюється спеціально уповноваженим органом.
• У разі виявлення порушень законодавства України, міжнародних договорів України, невідповідності реалізації програми, проекту міжнародної технічної допомоги завданням, попередньо визначеним відповідно у програмі, проекті міжнародної технічної допомоги, спеціально уповноважений орган має право зупинити здійснення програми, проекту в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
• Історично склалися два підходи до донорської допомоги у процесі трансформації. Їх ефективність випробувана на історичному досвіді.
• Перший підхід — «інтеграційний», полягає на відповідальності донорів за результати і наголошує на розбудові інституцій та інфраструктур, що відповідають рівню країн-донорів. Це відбувається шляхом запровадження суворих стандартів, які перекладаються на мову конкретних вимог та заходів, що в свою чергу закладаються в календарні плани реформ.
• Цей підхід застосовувався лише до країн, що визначені як майбутні члени розвиненого світу — зокрема, Західної Європи після Другої світової війни та Японії. На сучасному етапі цей підхід застосовується в країнах, що є кандидатами на членство в ЄС. Цей підхід є завжди успішним. Причинами його успіху є:
• · Технічна допомога, реалізована в країнах, що вступають в ЄС, забезпечує стратегічну рамку для процесів трансформації.
• · Країни-кандидати зобов’язані прийняти інституційні стандарти ЄС та розробити необхідні інфраструктури;
• · Ефективність допомоги безпосередньо пов’язується з календарним виконанням критеріїв інтеграції.
• Застосування першого підходу відбувається внаслідок прийняття політичного рішення урядами країн-донорів і не залежить від таких факторів, як історична та культурна схожість; готовність до змін; внутрішня політична воля; рівень багатства. Наприклад, в 1948 році у Звіті Світового Банку про Японію було зроблено висновок, що з огляду на історію та культурні традиції, Японія ніколи не стане країною з ринковою економікою та демократією.
• Друга форма міжнародної допомоги більше нагадує доброчинність і як така не сприяє довгостроковій відповідальності донорів за результати. Допомога надається бідним країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою; але ця допомога ніколи не є успішною.
• Неможливо зрозуміти, чому процес публічної політики, що є фундаментом демократії, не є центральним у програмах технічної допомоги в країнах колишнього Радянського Союзу та країнах, що розвиваються.
• Адже механізми публічної політики є невід'ємними для західних демократій і означають розподіл політичних посад та державних службовців-аналітиків політики в уряді; наявність процедур, стандартів, інструкцій для консультацій та комунікацій з публічної політики; інструкції, стандарти документів з розробки державної політики, «зелені книги», «білі книги»; участь громадськості в процедурах та інституціях; кафедри аналізу політики та публічної політики в університетах.
• Ця система створює можливості для партнерства між урядом та громадянам, що створює підвалини для здорового, ефективного демократичного суспільства.
• Що до України, то Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України забезпечує технічне співробітництво з 14 європейськими країнами-донорами, США, Канадою, 5 країнами Азії, а також з Європейською Комісією, Програмою розвитку ООН (ПРООН), міжнародним агентством з питань атомної енергії (МАГАТЕ), Світовим банком, іншими міжнародними організаціями.
• Аналіз стратегічних напрямів діяльності донорів міжнародної технічної допомоги
• Проекти МТД є різними за обсягами фінансування та видами виконаних робіт: від надання консультацій, експертних оцінок, обмінів та навчань в різних секторах економіки до широкомасштабної підтримки заходів Уряду в реалізації масштабних проектів з суттєвими технічними компонентами.
• Найбільшим донором для України були та залишаються Сполучені Штати Америки, друге місце посідає ЄС. Іншими найбільшими донорами є Канада, Великобританія, ФРН, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Японія, Данія, Корея, ООН, Світовий банк, ЕБРР тощо. Грошові обсяги МТД, що була надана Україні за 1999 — 2005 роки, складають немалу суму [ Додаток, А ]. На сьогодні впроваджено та знаходяться в стадії виконання проекти, на фінансування яких з 1992 року донорами виділено понад 5,8 мільярдів доларів США. Розглянувши таблицю ми маємо право стверджувати, що на сьогодні США є найбільшим донором технічної допомоги Україні. Бюджет допомоги США для України перевищує загальну суму допомоги інших донорів. Із 5,8 млрд. дол. США, виділених донорами з початку надання технічної допомоги, приблизно 3 млрд. дол. США виділено Урядом США. Технічна допомога, яку отримує Україна від США з 1992 року, сприяла створенню базової ринкової інфраструктури, проведенню структурних реформ [ 11 ].
• Ресурси, що надавались країнами-донорами та міжнародними організаціями, були зосереджені в різні періоди часу на окремих сферах соціально-економічного життя України. Так на початковому етапі з 1991 по 1997 роки у центрі уваги програм та проектів МТД знаходились питання розбудови основних засад та інфраструктури ринкової економіки, подолання негативних наслідків перехідного періоду. В період з 1997 по 2004 роки головна увага приділялася макроекономічній стабілізації, поглибленим структурним, правовим реформам, демократизації суспільства, переходу до етапу сталого економічного зростання, підтримці екологічної та ядерної безпеки, покращенню життя людей в регіонах, відродженню культури та духовності.
• Характерною рисою 2005 року стало затвердження на засіданні Кабінету Міністрів України, яке відбулось 17 серпня 2005року, «Стратегії залучення МТД на 2005 — 2007 роки», якою визначено пріоритетні напрями та завдання залучення допомоги відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям» та Плану дій «Україна — ЄС на 2005 — 2008 роки"[11]. Стратегія покликана зорієнтувати донорів щодо пріоритетів Уряду та заохотити скорегувати свої стратегії та стратегічні плани щодо техніко-економічного співробітництва з Україною на короткострокову перспективу [Додаток Б ]. Інформація з додатку Б вказує на те, що багатьох з країн-донорів турбує загальний екологічний стан України, тому вони сприяють підвищення рівня екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
• З іншого боку, Україна залишається перспективною на співробітництво країною, тому численні фонди та іноземні країни наголошують на підвищенні конкурентоспроможності національної економіки, забезпеченні сталих темпів економічного зростання, впровадженні інноваційної моделі її розвитку. Крім цього Міністерство економіки України забезпечує [ 8 ]:
• · підготовку стратегічних щорічних програм, планів дій, секторальних програм двостороннього та багатостороннього техніко-економічного співробітництва між Україною та країнами-донорами України, міжнародними організаціями з метою забезпечення їх максимальної ефективності та спрямованості на соціально-економічний розвиток України;
• · розробку та вдосконалення договірно-правової бази технічного співробітництва;
• · координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань залучення та використання міжнародної технічної допомоги;
• · забезпечення повноважень, що випливають з міжнародних договорів України та членства України в міжнародних організаціях;
• · оперативне здійснення специфічних координаційних, регуляторних та дозвільно-реєстраційних функцій держави в рамках міжнародних договорів, які включають акредитацію організацій, державну реєстрацію проектів, надання підтверджень щодо в'їздних віз іноземним громадянам, митних та податкових пільг, привілеїв тощо;
• · проведення моніторингу проектів та здійснення оцінки щодо їх впливу на розвиток України.
• Важливим аспектом діяльності Міністерства економіки є погодження та підписання щорічних Фінансових Меморандумів, впровадження затверджених програм та проектів технічної допомоги. В рамках цієї роботи визначаються основні риси проектів, на підставі яких готуються Технічні завдання, які погоджуються з кінцевим отримувачем міжнародної технічної допомоги та забезпечується підписання бенефіціантом відповідного Протоколу про наміри.
• Постійно виконуються заходи стосовно супроводження виконання проектів міжнародної технічної допомоги (державна реєстрація проектів; підготовка свідоцтв (довідок), інших документів, що підтверджують пільги, привілеї та імунітети при реалізації в Україні Програми Тacis, у т. ч. податкові, митні та інші пільги щодо обладнання, матеріалів та іншого майна, яке надходило в рамках такого співробітництва).
• Здійснюється інформування всіх українських партнерів про цілі, процедури та діяльність Програми TACIS. У співробітництві з Інформаційним агентством TACIS та Представництвом Єврокомісії в Україні здійснюється інформаційна діяльність для громадськості з метою підвищення іміджу Програми TACIS.
• Завдяки донорам міжнародної технічної допомоги існують програми та проекти, що працюють на покращення економічного стану в Україні [ 10 ]. До інших напрямків, які отримують найбільше фінансування за рахунок міжнародної технічної допомоги, відноситься підвищення рівня екологічної безпеки та мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи (близько 1,5 млрд. доларів, 50 проектів), поглиблення демократичних перетворень, формування інститутів розвиненого громадянського суспільства (понад 200 млн. доларів, 30 проектів).
• Стратегія розвитку МТД як напряму міжнародних відносин
• Міжнародна донорська спільнота, через програми технічної допомоги, відіграє важливу роль у процесі розбудови демократії та ринкових реформ країн, що знаходяться у процесі трансформації. Протягом останніх років український уряд отримав багато консультацій, порад та рекомендацій в рамках цих програм. Запровадження рекомендацій та порад мало на меті прискорити розвиток і усталення демократії та ринкової економіки
• Але міжнародна технічна допомога не завжди виконує свої завдання в Україні. На початку співробітництва України з донорами міжнародної технічної допомоги проекти та програми не завжди узгоджувалися з задекларованими завданнями уряду. Треба взяти до уваги й те, що отримання порад від іноземних консультантів було явищем новим, уряд не був готовий сприймати ці поради. Не було недержавних інституцій, які б забезпечили ефективне виконання технічної допомоги.
• Зважаючи на недоліки Були запропоновані зміни до підходу до надання міжнародної технічної допомоги Україні. Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) запропонував міжнародній донорській спільноті переглянути підходи до надання технічної допомоги Україні:
• Ефективне використання міжнародної технічної допомоги можливо за допомоги з боку аналітичних центрів. Аналітичні центри спроможні провадити незалежний аналіз, проводити тренінги та реалізовувати policy campaigns. Профільні аналітичні центри володіють знаннями та досвідом, які необхідні уряду для розбудови його інституційної спроможності. Іноземні експерти — з країн-кандидатів на вступ до ЄС — передають свій досвід розбудови інституцій у процесі трансформації через аналітичні центри.
• Використання технічної допомоги може стати ефективнішим, як свідчить досвід міжнародного центру перспективних досліджень, створивши необхідні інституційні спроможності в уряді та інших НДО. За таких умов:
• · Всі продукти проектів виробляються українською стороною;
• · Іноземні консультанти супроводжують процес через тренінги, консультування та коментарі;
• · Досвід консультантів узагальнюється у вигляді manuals (процедури, стандарти, формати, підходи) та використовується у подальших проектах.
• Україна може залишитись без технічної допомоги ЄС в 2007 році. Фінансової перспективи, відповідно до якого розмір бюджету має зменшитися до 1,03% від валового національного продукту (ВНП) ЄС (847 млрд. євро) порівняно з пропозицією, зробленою Люксембурзьким головуванням у червні - 1,06% ЄС (871 млрд. євро).
• Головні опоненти зменшення бюджету — інституції ЄС, зокрема Європейська Комісія і Європейський Парламент, Франція і нові члени ЄС. Згідно з їхнім контраргументом, з розширенням ЄС бюджет теж має збільшуватися, аби не створювалися розділові лінії між багатою і бідною Європою. Нові члени ЄС не хочуть втрачати майже 10% допомоги зі Структурних фондів. Розширення ЄС автоматично призводить до збільшення розміру відшкодування Великій Британії. 2004 року відшкодування зросло на 15% до 5,4 млрд. євро, а у наступній Фінансовій перспективі має зрости на 64% до 7,7 млрд. євро. Зростання відшкодування Великій Британії буде більшим, ніж зростання бюджету загалом (для 27 країн). Проти збільшення відшкодування виступає Франція, намагаючись при цьому заручитися підтримкою Німеччини. Велика Британія аргументує свою позицію щодо зменшення фінансування САП тим, що на сільське господарство, яке «поглинає» 40% бюджету, припадає лише 5% зайнятості. Проти зменшення фінансування САП виступає Франція, чиї фермери найбільше використовують сільськогосподарські дотації ЄС.
• Дебати навколо структури бюджету (та, особливо, реформування САП) є третім гарячим питанням фінансових переговорів. Європейська Комісія запропонувала збільшити видатки на дослідження, інновації і підвищення конкурентоспроможності, модернізувати аграрну політику, закласти кошти на нейтралізацію соціально-економічних шоків, спровокованих глобалізацією, і посилити роль ЄС як глобального гравця.
• Ризики несхвалення Фінансової перспективи на 2007;2013 роки є основним чинником, що спонукає сторони до подальших переговорів. Компроміс, якщо його буде досягнуто, найімовірніше, виглядатиме так: Велика Британія погодиться на зменшення її відшкодування на 12−15%, суттєвої реформи САП здійснено не буде, загальна видаткова частина бюджету становитиме 1,03% ВНП ЄС, нові члени ЄС погодяться на скорочення на 5% допомоги зі Структурних фондів, натомість будуть звільнені від оплати британського відшкодування та зможуть гнучкіше використовувати гроші з фондів ЄС. Результат майбутніх переговорів продемонструє, чи може ЄС діяти як єдине ціле і виконувати взяті на себе політичні зобов’язання.
• Що це означає для України? Європейський Союз — найбільший донор України. Допомога ЄС Україні з 1991 року сягнула 2 млрд. євро. Допомога надходить головним чином через програму TACIS (зокрема через її національну, регіональну, транскордонну і ядерну компоненти), а також через Європейську ініціативу за демократію та права людини, програми гуманітарної та макрофінансової допомоги. Технічна допомога через програму TACIS постійно зростала (2002 року вона становила 47 млн. євро, 2005 року — 88 млн. євро, а 2006 року її обсяги очікуються на рівні 100 млн. євро). Від 2007 року технічна допомога Україні надходитиме в рамках Інструменту європейського сусідства та партнерства (ENPI), який замінить TACIS. Очікуються не тільки збільшення розміру допомоги (експерти прогнозують щонайменш її подвоєння), а й принципові зміни у структурі фінансування, що вимагатиме від України і ЄС більших зусиль з управління новими інструментами.
• Доки Фінансову перспективу ЄС не буде прийнято, неможливо ані визначити, які обсяги фінансування отримає Україна у 2007;2013 роках, ані планувати довгострокові програми. Затримка з прийняттям Фінансової перспективи ЄС може призвести до затримки початку виконання цих програм 2007 року.
• Висновки
• У період з 1997 по 2004 рік основна увага приділялася макроекономічній стабілізації, поглибленим структурним, правовим реформам, демократизації суспільства, переходу до етапу сталого економічного зростання, підтримці екологічної та ядерної безпеки, покращенню життя людей в регіонах, відродженню культури та духовності. Найбільше фінансових ресурсів спрямовується на підвищення конкурентоспроможності національної економіки, забезпечення сталого економічного розвитку.
• Для забезпечення інтересів України на зовнішніх ринках має бути розроблено механізм надання нашою країною міжнародної технічної допомоги іншим країнам. Таке рішення було прийняте на колегії Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції. Україна повинна змінити статус країни-отримувача міжнародної технічної допомоги на статус країни-донора такої допомоги. Надання міжнародної технічної допомоги дозволяє країнам просувати та презентувати на іноземних ринках товари та послуги своїх компаній, розширювати експортний потенціал.
• Але на сьогоднішній час Україна залишається країною-отримувачем міжнародної технічної допомоги. Впровадження проектів міжнародної технічної допомоги сприяє вирішенню тих проблем, які Україна сьогодні не в змозі вирішити самостійно, зменшує навантаження на державний бюджет, сприяє створенню додаткових робочих місць. Світовий досвід, який отримує Україна в рамках міжнародної технічної допомоги сприяє її сталому соціально-економічному розвитку, прискорює її міжнародну інтеграцію.
• Список використаних джерел
• 1. Про міжнародну технічну допомогу — Указ Президента України// «УК». — 1999. — 5 червня.
• 2. Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги — Постанова N 153 Кабінету Міністрів України// «УК». — 2002. — 15 лютого.
• 3. Козак Ю. Г., Ковалевський В. В., Ржепішевський К.Т. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. — Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. — 670 с.
• 4. Макогон Ю. В. Зовнішньоекономічна діяльність: організація, управління, прогнозування: Підручник. — Донецьк: Альфа-прес, 2004. — 344 с.
• 5. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 948 с.
• 6. Румянцев А. П., Румянцев Н. С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 377 с.
• 7. Якименко В.І, Міжнародна економіка: Навчальний посібник (рос. мовою). — Донецьк: ДІТБ, 2002. — 384 с.
• 8. Міжнародна економічна діяльність України: Навчальний посібник/ Багрова І.В., Гетьман О. О., Власик В.Є./ за ред. І.В. Багрової. — Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. — 384 с.
• 9. Міжнародні організації: Навцальний посібник/ За редакцією Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського. — Київ: ЦУЛ, 2003. — 288 с.
• 10. Мировая экономика: Учебник/ Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристъ, 2000. — 734 с.
• 11. www.icps.com.ua
• 12. www.ukrstat.gov.ua
• 13. www.news.ua
• 14. www.led.org.ua
• 15. www.irf.kiev.ua/ukr