Облік адміністративних витрат на підприємстві

1. Нормативна та методологічна база обліку витрат

1.1 Нормативна база обліку витрат

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а також прийнятими П© БО в Україні.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» є базовим законом в сфері бухгалтерського обліку. Саме в відповідності до цього закону розробляються нормативно-правові акти, які регулюють діяльність бухгалтерії, визначають принципи її роботи.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до п. 6 Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо зв’язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

— платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

— попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

— погашення одержаних позик;

— інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту);

— витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Ведучи облік доходів і витрат підприємства бухгалтерія спирається на «Інструкцію про використання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій».

Дана Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення інформації методом подвійного запису про надходження і наявність активів, фактах фінансово-господарської діяльності, відображується інформація про доходи і витрати підприємства.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

1. прямі матеріальні витрати;

2. прямі витрати на оплату праці;

3. інші прямі витрати;

4. змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні (які залежать від обсягу виробництва) і постійні (сума яких не залежить від обсягу виробництва). Згідно з пунктом 16 П© БО 16 перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат підприємства визначають самостійно (з відображенням їх в обліковій політиці). Розподіл загальновиробничих витрат на змінні й постійні, у тому числі на розподілені й нерозподілені постійні, здійснюється згідно з пунктом 16 11 © БО 16 і додатком № І до П© БО 16.

Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, крім положень про віднесення витрат, за класифікаційними ознаками визначають:

¦ методи обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції:

¦ облік у допоміжних (підсобних) виробництвах, цехах, калькулювання продукції (робіт, послуг) допоміжних підприємств і списання цієї продукції (робіт, послуг) на виробництво основної продукції;

¦ облік незавершеного виробництва;

¦ витрати, що не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

¦ порядок визначення ціни та рентабельності виробництва продукції.

1.2 Огляд літературних джерел з обліку витрат

Виробництво продукції (робіт, послуг) пов’язано з деякими витратами. Ціллю обліку витрат на виробництво є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом та збутом продукції, а також своєчасний контроль за використанням ресурсів та грошових коштів.

Нашкерська В.Г. дає таке визначення витрат:

Витрати — це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг в процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов’язується з процесами виробництва та реалізації продукції.

Витрати визнаються при зменшенні активів або при зростанні зобов’язань, внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки.

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань (п. 5 Положення);

витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення. Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і, перш за все, при калькулюванні собівартості продукції для різних потреб управління.

Класифікацією витрат, яку пропонує Бутинець Ф. Ф. у табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Класифікація витрат

Витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг), називають основними. Ці витрати в більшості випадків є прямими, тобто відносяться до конкретних об'єктів витрат на підставі первинних документів.

Накладні витрати пов’язані з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством.

Прямі витрати — витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів.

Непрямі витрати — це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

З розподілом витрат пов’язаний вибір доцільної бази розподілу, що закріплюється наказом про облікову політику.

Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна звертатися увага на збільшення питомої ваги прямих витрат.

Важливе значення для організації обліку витрат і калькулювання та складання фінансової звітності має поділ витрат за єдністю складу.

За складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними.

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами.

Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат с загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається сталим.

До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть служити адміністративні витрати).

За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані чи доцільні для даного виробництва витрати, та непродуктивні витрати, причиною виникнення яких є недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). Такі витрати повинні обліковуватись у розрізі причин і винуватців. У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.

Окремо ведеться облік поточних та одноразових витрат. До поточних відносять витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило, основна частина витрат на виробництво.

Одноразовими є витрати, пов’язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо.

Організація обліку витрат за економічними елементами мас велике значення для складання фінансової звітності та проведення економічного аналізу. Перелік калькуляційних статей встановлюється підприємством самостійно виходячи з особливостей технології та організації виробництва. На його основі складаються форми калькуляційних розрахунків, кошторисів та внутрішньої звітності.

До витрат, які включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) відносяться її виробнича собівартість, нерозподілені загальновиробничі витрати та понаднормативні виробничі витрати. Решта витрат розглядається як витрати того звітного періоду, в якому вони виникли і класифікуються за видами діяльності.

Залежно від видів діяльності всі витрати розподіляють на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати що виникають в процесі звичайної діяльності, розподіляють на витрати від операційної (основної та іншої) інвестиційної, та фінансової діяльності.

2. Загальна характеристика підприємства

2.1 Характеристика статутної діяльності та організаційної структури підприємства

Історична довідка Відразу ж після війни, в 1947 р. в Україну, у м. Чернігові було створено підприємство «Кіноремснаб», яке підпорядковувалося обласному управлінню кінофікації. Спочатку предметом праці було різне обладнання для кінозйомок, а так само обслуговування наявних в Чернігові та області кінопроекційних установок. Для всієї країни був налагоджений випуск коробок для кінострічок. Минуло небагато часу, і на підприємстві стали переробляти серійні машини в автомобілі спеціального призначення для проведення кінознімальних робіт і кінопроекційні установки.

Уже до середини 50-х на кіностудіях країни стали з’являтися освітлювальні, операторські, звукозаписні автомобілі капотний компонування на шасі ГАЗ-51 і ЗІС-150.

У 1959 р. була виділена територія і побудовані будівлі цехів загальною площею 1000 м³. Підприємству було присвоєно нову назву «Кінотехпром.»

У 1961 році, спеціально на замовлення дитячого лялькового театру, заводськими ентузіастами на базі вантажівки ГАЗ-51А були розгорнуті роботи по створенню автобуса вагонної компоновки. Уже в наступному році новий автобус, який отримав умовну назву «ЧПК» (Чернігівський виробничий комбінат).

Враховуючи постійний дефіцит транспортних засобів, у тому числі і для потреб кіноіндустрії, Держкіно СРСР рекомендувало автобус ЧПК до серійного випуску. У рекомендації, крім використання його в якості транспорту для кіностудій, було відзначено про ефективність його використання в сільській місцевості. У серію автобус пішов під назвою АСЧ-01 (автобус спеціальний чернігівський, перший). Кожна партія автобусів АСЧ-01 мала дещо змінений зовнішній вигляд. Раз у раз конструктора і технологи вносили нові елементи в оформлення автобуса. При цьому зовнішні контури кузова залишалися практично незмінними. Обсяг виробництва АСЧ-01 був досить обмежений, на місяць із заводських воріт виїжджало не більше 5 автобусів. Основна маса нових автобусів природно призначалася для кіностудій та обслуговування кіноустановами, але пасажирські варіанти могли використовуватися і для обслуговування театрів і філармоній.

При створенні машин, призначених для кіно, роботи велися по документації, що надсилається з технічних відділів кіностудій. Схему розташування приладів всередині салону виконували безпосередньо на кіностудії. Викреслюється план салону, а в Чернігові замовлявся тільки сам автобус з встановленими в ньому ящиками, столами, сидіннями, встановлювалися освітлювальні прилади, а вся начинка згодом ставилася на місцях у спеціально підготовлені для неї відділення.

У 1976 році «Кінотехпром» перейменували в «Укркінотехпром», а автобус АСЧ-02 поміняли у виробництві на більш досконалий АСЧ-03. При цьому технологія виробництва змінилася не сильно, кузова автобусів і раніше виготовлялися на дерев’яному каркасі. Через це перші (ранні) автобуси АСЧ-03 зберігали багато спільного з попередньою моделлю. Зовні ж новий автобус легко було відрізнити по виступаючому над лобовим склом козирка з прорізами для вентиляції салону і по зниклим трикутниками бічних віконець. Обсяг виробництва нової, більш технологічною моделі збільшився лише трохи — щомісяця із заводських воріт виїжджало по 18 автобусів.

У результаті всіх досвідчених робіт у виробництві виявився дещо «пригладжений» варіант автобуса, який з 1986 року став виготовлятися в Чернігові невеликими промисловими партіями, в тому числі і в спеціальних кінознімальних варіантах. Найпоширенішим варіантом став кінооператорскій автомобіль АКО-02 і кінознімальний АКС (так звана «гримерка»). АКС мав автономне освітлення, теплу воду та все необхідне для роботи гримерів з акторами. Крім цього, в Чернігові робили вантажопасажирські фургони АГ-01 і автомобілі АСТ-02 для перевезення світлотехнічного обладнання. У 1987 році був виготовлений пересувної відеозал АВС-01 місткістю 8 осіб.

Всього всіх модифікацій АСЧ-05 було випущено близько 50 машин.

В 1997 році, після приватизації, ЧЗСА взявся за будівництво автомобілів з новими силами. Первістком відродження стала остання модифікація «- 03» моделі АСЧ-03−98−24-х місцевий автобус на базі ГАЗ-3307, з дизельним двигуном Д-245. Автобус мав великі панорамні скла, поліпшену компоновку пасажирського салону. Він навіть був відзначений дипломом на міжнародній виставці в 1998 р. «Первісток» став останнім автобусом підприємства — завод перемкнувся на виготовлення фургонів і вахтовок.

Діяльність підприємства Закрите акціонерне товариство «Кінотехпром» (далі - «Товариство»), засноване згідно рішення засновників від 26 червня 1996 р. шляхом перетворення Чернігівського державного комунального госпрозрахункового підприємства «Кіноремтехніка» і зареєстрованого виконкомом Новозаводської районної Ради народних депутатів № 274 від 8 жовтня 1990 року) в закрите акціонерне товариство" Кінотехпром" (перереєстрованого виконкомом Чернігівської міської Ради народних депутатів, розпорядження № 257-р від 17 липня 1996 року) і є правонаступником його майнових та інших прав і обов’язків.

Товариство діє на підставі Статуту, «Установчого договору» і відповідно з Законом України: «Про господарські товариства», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», «Про власність», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» інших нормативних актів України.

Товариство здійснює вільний вибір видів підприємницької діяльності, самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників та споживачів продукції, робіт і послуг, встановлює ціни відповідно до чинного законодавства.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, суб'єктом права колективної власності, має самостійний баланс, від свого імені набуває майнові та особисті немайнові права, несе обов’язки, може бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейському суді.

Товариство відкриває розрахунковий та інші рахунки в банках України, а також у банках інших держав, якщо це дозволено їх чинним законодавством.

Відносини Товариства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами у всіх сферах діяльності здійснюються на основі договорів.

Товариство вільне в виборі предмета договору, визначені зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, фірмову печатку із своїм найменуванням.

Мета і предмет діяльності товариства Основною метою діяльності Товариства є задоволення потреб населення, підприємств, установ, організацій в товарах та послугах, одержання прибутку для задоволення соціальних та економічних інтересів акціонерів.

Предметом діяльності Товариства є:

- ремонт та переобладнання автотранспорту та технологічного обладнання підприємств всіх видів власності;

- надання платних послуг населенню по ремонту автотранспорту;

— здійснення ремонту та монтажу кіноапаратури, контрольно-налагоджувальних робіт на всіх кіно та відеоустановках області;

— складання проектно-кошторисної документації на монтажні роботи;

— виготовлення металевих конструкцій;

— здійснення транспортних і транспортно-експедиційних робіт технічне обслуговування, прокат та лізинг, оптова чи роздрібна реалізація та придбання транспортних засобів;

— виробництво товарів народного споживання та полуфабрикатів, продуктів харчування, виробів ' культурно-побутового призначення, транспортної техніки, оснастки, будматеріалів; переробка відходів і вторинної сировини;

— комерційна, торговельна. торгівельно-закупівельна, постачальницько-збутова та посередницька діяльність;

— оптова, роздрібна, комісійна та консигнаційна торгівля;

— відкриття власної мережі оптової і роздрібної торгівлі (в тому числі валютних, комісійних і комерційних магазинів), як на території України, так і за її межами;

— здійснення інжинірингових, лізингових, маркетингових та рекламних послуг;

— надання науково-технічних, консультаційних, посередницьких та інших послуг;

— види діяльності, які підлягають ліцензуванню та здійснюються тільки після отримання відповідних ліцензій;

— інша діяльність, не заборонена законодавством України, яка відповідає статутній меті Товариства;

Товариство одержує дозволи (ліцензії) на окремі види діяльності, якщо це передбачено чинним законодавством України.

Товариство має право створювати дочірні підприємства, а також філії та представництва, відділення й інші відокремлені підрозділи на території України та за кордоном.

Організаційна структура підприємства Підприємство очолює директор. Він здійснює керівництво підприємством в цілому. На підприємстві декілька підрозділів підпорядковані безпосередньо директорові - бухгалтерія і виробничий відділ. У бухгалтерії здійснюється облік виробництва, контроль за використанням засобів та дотриманням фінансової дисципліни, складання звітів та балансів, розрахунки з робітниками та службовцями. Головне завдання виробничого відділу — це забезпечення виконання планів підприємства. Виробничий відділ розробляє оперативні плани випуску продукції для кожного цеху, забезпечує ритмічну роботу з їхнього виконання, здійснює контроль і регулювання виробничого процесу. Майстер здійснює керівництво працівниками цеху. Забезпечує виконання в зазначені строки завдань з обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) заданої номенклатури (асортименту), підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості продукції на основі повного завантаження устаткування і використання його технічних можливостей, раціонального витрачання сировини, матеріалів, палива, енергії і зниження витрат. Організовує підготовку виробництва, забезпечує розміщення робітників, контролює додержання технологічних процесів, оперативно виявляє і ліквідує причини їх порушення.

Рис. 1.1. Організаційна структура ЗАТ «Кінотехпром»

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

Таблиця 2.1 — Основні техніко-економічні показники підприємства

Порівнюючи техніко-економічні показники роботи підприємства ЗАТ «Кінотехпром» за 2009;2010 рр. можна зробити такі висновки, що чистий дохід від реалізації у 2010 році порівняно з 2009 зменшився на 311,6 тис. грн або 44%. Зменшилась собівартість реалізованої продукції у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 424,8 тис. грн або 43,7%. Чистий збиток зменшився на 118,8 тис. грн або 24,7%. Рентабельність продажу у 2010 році в порівнянні з 2009 роком зменшилась на 12,4 або 56,1%. Рентабельність активів має тенденцію до зростання і становить 0,7 або 103,7%. Рентабельність власного капіталу у 2010 році в порівнянні з 2009 роком зменшилась на 5,5 або 81,2%. Середньорічна вартість ОЗ зменшилась на 3076 тис. грн. або 97,6%. Фондовіддача у 2010 році в порівнянні з 2009 роком залишилась незмінною. Коефіцієнт зносу збільшився на 0,03 або на 107,6. Середньорічна чисельність працюючих у 2010 році зменшилась на 1 особу або на 95%. Продуктивність праці знизилась на 1,4 або 81,3%. Річний фонд оплати праці у 2010 році зменшився на 3 тис. грн. або 93,7%. Середньомісячна заробітна плата 1-го працівника зменшилась на 32 грн. або 98,6%. Відбулося зменшення матеріаломісткості у 2010 році в порівнянні з 2009 роком на 0,1 або 66,6%. Середньорічна вартість обігових коштів збільшилась на 6721 тис. грн. або 106,86%. Середня тривалість обертів обігових коштів у 2010 році в порівнянні з 2009 роком збільшилась на 1 день або 114,2%.

2.3 Аналіз загального стану бухгалтерського обліку на підприємстві та його облікової політики

Господарські операції та оцінка майна ЗАТ «Кінотехпром», контроль за наявністю та зберіганням майна, виконанням зобов’язань і достовірністю даних бухгалтерського обліку відображаються по робочому плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій і по журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку із використанням комп’ютерної техніки.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів здійснення усіх господарських операцій у первинних документах, зберігання оброблених документів, регістрів і звітності на протязі встановленого терміну доручена керівнику підприємства.

До основних засобів відносять матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він довший за рік), первісна вартість яких більша за 800 грн. Обліковою одиницею бухгалтерського обліку основних засобів вважають об'єкт основних засобів. Фактичні витрати, пов’язані з поточним ремонтом основних засобів, включають до складу витрат підприємства. Основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності по справедливій вартості. Знос основних засобів нараховується згідно з П© БО 7 «Основні засоби», із використанням річних норм амортизаційних відрахувань, визначених податковим законодавством. Первісну оцінку об'єктів основних засобів на підприємстві здійснюють по собівартості придбання. Амортизація нематеріальних активів здійснюється прямолінійним методом, термін корисного використання нематеріальних активів встановлюється конкретно по кожному нематеріальному активу.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів признають їх конкретну назву.

Визнання та первісну оцінку запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів, товарів) здійснюють в залежності від шляху надходження запасів на підприємство: придбані за плату, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, отримані безоплатно, придбані в результаті обміну на подібні та неподібні активи згідно з П© БО 9 «Запаси». Первісну вартість запасів, придбаних за плату, визначають по собівартості запасів. Запаси відображають у бухгалтерському обліку по найменшій із двох оцінок: первісної вартості або чистої вартості реалізації. Оцінка запасів при відпуску у виробництво чи іншому вибутті здійснюється із використанням методу середньозваженої собівартості.

Грошовими коштами та їх еквівалентами у фінансовій звітності у відповідності до П© БО 4 приймають грошові кошти на розрахунковому рахунку, грошові кошти у касі підприємства, грошові кошти в дорозі та депозитні сертифікати терміном до трьох місяців.

Доходи відображаються у Звіті про фінансові результати у тому періоді, коли вони виникнули. Облік доходів організований згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Доходи».

Витрати відображаються на основі відповідності доходам, що забезпечить визначення фінансового результату звітного періоду шляхом зіставлення доходів звітного періоду із витратами, котрі були здійснені для отримання цих доходів. Облік витрат ведеться згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

При веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансових звітів використовуються такі якісні характеристики: зрозумілість, достовірність, доречність даних.

До витрат майбутніх періодів відносять наперед сплачену орендну плату, наперед сплачені рекламні послуги та всі інші витрати, які стосуються наступного облікового періоду. У склад доходів майбутніх періодів включаються суми доходів, нарахованих в поточному або попередньому звітних періодах, котрі будуть визначатися у наступних звітних періодах.

На ЗАТ «Кінотехпром» організовано аналітичний облік основних засобів, нематеріальних активів із застосуванням інвентарних карток; МШП; товарно-матеріальних цінностей, вести облік товарів у кількісно-сумовому виразі.

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності проводять інвентаризацію майна і фінансових зобов’язань, відповідно до статті 10 Закону про бухгалтерський облік та інших нормативних документів.

Інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються їх наявність, документальне підтвердження і стан та дається оцінка, визначається ефективність застосування окремих принципів, методів і процедур бухгалтерського обліку і розробляються пропозиції щодо зміни окремих параметрів облікової політики на наступний звітний період (рік), проводять перед складанням річної фінансової звітності підприємства, орієнтовано з 01.12 до 25.12, в обов’язковому порядку. Точний час і порядок її проведення, відповідальних осіб визначають окремим письмовим розпорядженням (наказом) керівника підприємства. На підприємстві проводиться інвентаризація каси кожний квартал у складі у складі заступника керівника, головного бухгалтера. Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, нематеріальних активів, документів та розрахунків проводиться у кінці року перед складанням річної фінансової звітності.

Згідно із вимогою Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» організовано ведення податкового обліку та звітності на підприємстві. Валові витрати і доходи підприємства ураховуються на основі первинних документів із відображенням у накопичувальних відомостях.

Головний бухгалтер ЗАТ «Кінотехпром» відповідає за зберігання документів підприємства, за виписування доручень на отримання матеріальних цінностей, за облік та зберігання бланків суворої звітності, за майно, яке знаходиться у відділі та інше.

Оплата праці робітників підприємства здійснюється у відповідності з укладеним колективним договором.

Затвердження систем оплати праці здійснюється:

— згідно зі штатним розкладом;

— за тарифними ставками;

— за відрядними розцінками.

Було з’ясовано, що на підприємстві в організації та веденні бухгалтерського обліку важливе місце відводиться документуванню господарських операцій і відображенню їх у всіх бухгалтерських регістрах; оцінці майна і господарських операцій; проведенню інвентаризації активів і зобов’язань для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

Таким чином, розглянуто організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та загальноорганізаційні питання, які відображаються у «Наказі про облікову політику й організацію бухгалтерського обліку підприємства».

Структура бухгалтерії

Структура бухгалтерії підприємства складається з наступних відділів та облікових груп:

· група обліку основних засобів;

· група обліку виробничих запасів;

· група обліку розрахункових і касових операцій;

· група обліку матеріальних витрат і калькуляції собівартості;

· група зведеного обліку.

Рис. 2.1. Структура бухгалтерії ЗАТ «Кінотехпром»

Групою обліку основних засобів ведеться облік основних засобів та нематеріальних активів підприємства. До обов’язків обліковців цієї групи входить: синтетичний та аналітичний облік власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів основних засобів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів; облік нематеріальних активів; нарахування та облік зносу (амортизації) основних засобів та нематеріальних активів; контроль за станом незавершеного будівництва; аналіз ефективності використання основних фондів підприємства.

Групою обліку виробничих запасів ведеться синтетичний та аналітичний облік запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів, інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу. Крім того, до обов’язків цієї облікової групи входить синтетичний та аналітичний облік готової запасів готової продукції на складі та контроль за витрачанням матеріалів.

Група обліку розрахункових і касових операцій призначена для ведення обліку заробітної плати та її розподілення, безпосереднє здійснення обліку розрахунків з покупцями і постачальниками та обліку касових операцій підприємства. Крім того, цією обліковою групою здійснюється аналітичний та синтетичний облік дебіторської й кредиторської заборгованості та розраховується резерв сумнівних боргів.

Група обліку матеріальних витрат і калькуляції собівартості здійснює обробку та групування інформації щодо витрат підприємства відповідно до економічних елементів та калькуляційних статей та здійснює калькуляцію собівартості продукції. Цим обліковим підрозділом також здійснюється структурний аналіз собівартості продукції та контролюються відхилення від запланованих нормативів.

Група зведеного обліку здійснює зведення усієї облікової інформації щодо діяльності підприємства, визначає фінансових результатів та складає статистичну та фінансову звітність. Ця група також здійснює загальний аналіз ефективності господарської діяльності підприємства та контролює виконання виробничих планів та нормативів.

Бухгалтерія очолюється головним бухгалтером, який відповідає за стан та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Висновки

В даній курсовій роботі було досліджено облік витрат та формування собівартості продукції, на прикладі ЗАТ «Кінотехпром».

Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати підприємства виступають у формі собівартості продукції. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і збут продукції, виконання робіт і надання послуг.

Собівартість не є сталою величиною, яка залежить від методики розрахунку. Однією з особливостей має бути постійна тенденція до зниження такої собівартості, що досягається зниженням обсягів її складових, насамперед матеріальних витрат на утримання робочої сили. Така економічна політика в підприємстві є закономірною і дає змогу поставлених цілей з найбільшою ефективністю.

До внутрішньовиробничих резервів зниження собівартості слід віднести: поліпшення використання основних засобів; механізацію та автоматизацію виробничих процесів; впровадження прогресивних технологій, реконструкцію і модернізацію виробництва; здешевлення сировини та матеріалів; поліпшення використання робочого часу; впровадження передового досвіду, надання належної уваги нормуванню та оплаті праці тощо.

Загальний облік на підприємстві ведеться в журнально-ордерній формі відповідно до чинного законодавства України і відповідає всім його статтям.

Стосовно обліку витрат можна зазначити, що витрати обліковуються за допомогою багатьох первинних документів. Під методом обліку витрат у широкому значенні розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. Розглянувши облік витрат і калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов'язаних етапів: перший етап — облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат і розподілу витрат на виробництво продукції між об'єктами обліку; другий етап — калькулювання собівартості, що включає операції з визначення собівартості виробів та одиниць продукції.

Стосовно даної теми можна запропонувати такі пропозиції по удосконаленню обліку витрат та формування собівартості продукції:

1. Удосконалити систему управління витратами не тільки на рівні підприємства, а й в підрозділах, що сприятиме створенню системи обліку та управління виробництвом відповідно до вимог ринкового середовища;

2. Сьогодні, як ніколи важливий аналіз статей за елементами, що дає можливість в кінцевому результаті знати собівартість одиниці продукції виробленої та реалізованої, таким чином повнота включення витрат є критерієм точності обчислення собівартості.

3. В даний час у структурних підрозділах даного підприємства практично стримується автоматизація обліково-аналітичних робіт. Це пов’язано з тим, що в нестабільних ринкових умовах важко забезпечити відповідні підрозділи комп’ютерною технікою та програмним забезпеченням. Впровадження автоматизації також стримується недосконалістю облікового забезпечення АРМ бухгалтера на етапі документування і контролю інформації, що вводиться, особливо обліку процесу виробництва продукції. Для збирання, реєстрації та опрацювання облікової інформації, що сприятиме вирішенню завдань стосовно покращення забезпечення інформацією керівників підприємств, в сучасних умовах необхідно використовувати комп’ютерну техніку. Технічні засоби, застосовувані для автоматизованого бухгалтерського обліку, дозволяють по-новому забезпечити формування облікової інформації, знизити трудомісткість її обробки, зменшити витрати часу на обчислення і розрахунки, створити умови для уніфікації форм первинних документів і методів їх обробки, прискорити документооборот, підвищити оперативність доступу бухгалтерського апарату до оброблюваної інформації.

Таким чином, можна сказати, що в сучасних умовах підприємство повинно переходити до автоматизованої системи обліку, яка буде займати набагато менше часу та ручної роботи, та нових, більш ефективних методів обчислення собівартості, бо це є основою отримання прибутку.

При вивченні бухгалтерського обліку витрат підприємства були виявлені такі недоліки:

— деякі документи ЗАТ «Кінотехпром» складені російською мовою;

— незатверджений документообіг на досліджувальному підприємстві;

— на досліджуваному підприємстві загальновиробничі витрати не розподіляються між виробленою продукцією, хоча в плановій калькуляції така стаття присутня;

— не затверджено суму представницьких витрат на підприємстві;

— необґрунтоване відкриття субрахунків до рахунків бухгалтерського обліку на даному підприємстві.

Вивчаючи бухгалтерську звітність ЗАТ «Кінотехпром» можна зробити висновок, що суттєвих порушень законодавства щодо визначення витрат, правильності формування собівартості продукції, а також правильності віднесення витрат підприємства не виявлено. Всі суми в бухгалтерській звітності підтверджені відповідними первинними документами.

Значним недоліком є відсутність аналізу витрат на досліджуваному підприємстві і пропоную керівництву його запровадження. Також пропоную на ЗАТ «Кінотехпром» проводити аналіз статей витрат для визначення факторів, які впливають на їх зміну. Такий аналіз дозволив би керівництву підприємства приймати відповідні рішення для зменшення витрат базового підприємства.

Список літератури

витрата собівартість бухгалтерський обліковий

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99.

2. Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування».

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16, затверджене наказом Міністерства фінансів України.

4. Бутинець Ф. Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності «Облік і аудит»". — Житомир: ЖІТУ, 2000. — 640 с.

5. Лень В. С., Гливенко В. В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 556 с.

6. Лень В. С., Гливенко В. В. Звітність підприємства: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 612 с.

7. Лень В. С. Управлінський облік. — Чернігів: ЧДТУ, 2002. — 153 с.

8. Лень В. С. Фінансовий облік в Україні: задачі, тести, відповіді. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 320 с.

9. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / За редакцією В. С. Леня — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 696 с.

10. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.

11. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — К.: А.С.К., 2001. — 784 с.