Характеристика фінансової звітності

План

I. Загальні вимоги до фінансової звітності

1.1 Склад і елементи фінансової звітності

1.2 Якісні характеристики та принципи підготовки фінансової звітності

II. Характеристика фінансової звітності

2.1 Баланс

2.2 Зміст статей балансу

III. Графічна частина

IV. Фінансова звітність бюджетних установ

4.1 Загальні положення

4.2 Види та склад звітності

V. Розкриття інформації у Примітках до фінансової звітності

VI. Виправлення помилок у фінансовій звітності

Список використаної літератури

I. Загальні вимоги до фінансової звітності

1.1 Склад і елементи фінансової звітності

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів у:

придбанні, продажу цінних паперів і володінні ними;

участі в капіталі підприємства;

оцінці якості управління;

оцінці здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості зобов’язань підприємства;

визначенні суми дивідендів, які належить розподілити;

регулюванні діяльності підприємства;

інших рішеннях.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності за умови відповідності таким критеріям:

існує вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних із цією статтею;

оцінка статті може бути достовірно визначена.

Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів.

До фінансової звітності включають показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Звіт про власний капітал — звіт, що відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства у звітному періоді.

Звіт про рух грошових коштів — звіт, що відображає надходження й витрату грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними П (С)БО.

Елементами фінансових звітів є активи, зобов’язання, власний капітал, доходи й витрати.

Елементи фінансових звітів формують статті фінансової звітності.

Звітний період для складання фінансової звітності - календарний рік. Баланс підприємства складають на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжну (місячну, квартальну) звітність, що охоплює певний період, складають наростаючим підсумком від початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути коротшим від дванадцяти місяців, але не довшим за п’ятнадцять місяців. Звітним періодом ліквідованого підприємства є період від початку року до моменту ліквідації.

1.2 Якісні характеристики та принципи підготовки фінансової звітності

Якісними характеристиками фінансової звітності є:

Зрозумілість — інформація, яка надається у фінансових звітах, має бути дохідливою та розрахованою на однозначне її тлумачення користувачами за наявності в них достатніх знань і заінтересованості в сприйнятті цієї інформації.

Доречність — фінансова звітність має містити лише доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені в минулому.

Достовірність — фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо в ній немає помилок і викривлень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності.

Порівнюваність — фінансова звітність має надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою порівнюваності є наведення відповідної інформації попереднього періоду й розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для складання й подання фінансової звітності.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

автономності підприємства — підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Тому особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

— неперервності діяльності — передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме;

періодичності — передбачає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості — визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат -згідно з ним для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи й витрати відображаються в обліку та звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від часу надходження та сплати грошей;

повного висвітлення — фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її підставі;

послідовності — постійне (з року в рік) здійснення підприємством обраної облікової політики. її зміна має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності — методи оцінки, застосовані в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищенню оцінки доходів і активів підприємства;

превалювання змісту над формою — операції мають обліковуватися відповідно до їхньої суті, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника — вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

II. Характеристика фінансової звітності

2.1 Баланс

Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П (С)БО 2 «Баланс».

Норми П (С)БО застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (надалі - підприємства) всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Особливості складання консолідованого Балансу визначаються П (С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність».

Консолідована фінансова звітність — звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У Балансі відображають активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. Згортання статей активів і зобов’язань не припускається, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Підсумок активу Балансу має дорівнювати сумі зобов’язань і власного капіталу. Форма Балансу є додатком до П (С)БО Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма Балансу. Актив відображають у Балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних із використанням активу.

Витрати на придбання і створення активу, які не можуть бути відображені в Балансі, включають до витрат звітного періоду і відображають у Звіті про фінансові результати.

Зобов’язання відображають у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображають у Балансі одночасно з відображенням активів чи зобов’язань, що спричиняють його зміну.

2.2 Зміст статей балансу

Статті активу й пасиву Балансу поєднані в розділи, яких у активі три, а в пасиві - п’ять. Особливістю групування статей у розділи є взаємний зв’язок Балансу та Плану рахунків бухгалтерського обліку. Залишки на рахунках класів 1−6 відображають в таблиці Балансу. Актив Балансу складається з трьох розділів:

І. Необоротні активи.

II. Оборотні активи.

III. Витрати майбутніх періодів.

І. «Необоротні активи»

У статті «Нематеріальні активи» відображають вартість об'єктів, які віднесено до складу нематеріальних активів згідно з існуючими положеннями (стандартами). Окремо відображають первісну і залишкову вартість нематеріальних активів, а також нараховану в установленому порядку суму зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

У статті «Незавершене будівництво» показують вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування, яке потребує монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

У статті «Основні засоби» відображають: вартість власних і одержаних на умовах лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, віднесених до основних засобів згідно з діючими положеннями (стандартами); вартість інших необоротних матеріальних активів.

Окремо відображають первісну (переоцінену) вартість, суму зносу основних засобів та їхню залишкову вартість. До підсумку Балансу включають залишкову вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу на дату складання Балансу.

У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображають: фінансові інвестиції строком більш ніж на один рік, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент; виділяють фінансові інвестиції, які, згідно з існуючими положеннями (стандартами), обліковуються методом участі в капіталі.

У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» показують заборгованість фізичних і юридичних осіб, яка не виникає у процесі нормального операційного циклу і буде погашена після 12-ти місяців від дати Балансу.

У статті «Відстрочені податкові активи» відображають суму податку на прибуток, яку належить компенсувати в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

У статті «Інші необоротні активи» відображають суми необоротних активів, які не можуть бути включені до перелічених вище статей розділу «Необоротні активи».

II. «Оборотні активи»

У статті «Виробничі запаси» показують вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання у процесі нормального операційного циклу.

У статті «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» відображають вартість дорослих тварин на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, дорослих тварин, вибракуваних з основного стада для реалізації, та молодняка тварин.

У статті «Незавершене виробництво» показують витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги).

У статті «Готова продукція» показують запаси виробів на складі, які закінчені обробкою, пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками та відповідають технічним умовам і стандартам. Продукцію, що не відповідає наведеним вимогам (крім браку), і роботи, не прийняті замовником, показують у складі незавершеного виробництва.

У статті «Товари» показують вартість товарів, придбаних підприємством для наступного продажу.

У статті «Векселі одержані» показують заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яку забезпечено векселями.

У статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображають заборгованість покупців чи замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселем). До підсумку Балансу включають чисту реалізаційну вартість, яка визначається як різниця між дебіторською заборгованістю і резервом сумнівних боргів.

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» показують дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплату за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

У статті «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» показують суму авансів, виданих іншим підприємствам у рахунок майбутніх платежів.

У статті «Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів» показують суму нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, які мають надійти.

У статті «Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків» показують заборгованість пов’язаних сторін і дебіторську заборгованість за внутрішньовідомчими розрахунками.

У статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» показують заборгованість дебіторів, яку не можна включити до інших статей дебіторської заборгованості і яка відображається у складі оборотних активів.

У статті «Поточні фінансові інвестиції» відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

У статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображають кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. Окремо наводять кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом року (починаючи з дати Балансу) або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, вилучають із складу оборотних активів і відображають як необоротні активи.

У статті «Інші оборотні активи» відображають суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Оборотні активи».

III. «Витрати майбутніх періодів»

У складі «Витрат майбутніх періодів» відображають витрати, які здійснені протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до майбутніх звітних періодів.

Пасив Балансу складається з п’яти розділів:

І. Власний капітал.

II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів.

Довгострокові зобов’язання.

Поточні зобов’язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

І. «Власний капітал»

У статті «Статутний капітал» наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) у капітал підприємства.

У статті «Пайовий капітал» наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, яка передбачається установчими документами.

У статті «Додатковий вкладений капітал» акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

У статті «Інший додатковий капітал» відображають суму дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

У статті «Резервний капітал» наводиться сума резервів, створених згідно з чинним законодавством або з установчими документами за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» наводиться або сума прибутку, реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку зазначається в дужках і віднімається під час визначення підсумку власного капіталу.

У статті «Неоплачений капітал» відображають суму заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і віднімається під час визначення підсумку власного капіталу.

У статті «Вилучений капітал» господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає відніманню під час визначення підсумку власного капіталу.

II. «Забезпечення наступних витрат і платежів»

У складі «Забезпечення наступних витрат і платежів» відображають нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання та ін.), величину яких на дату Балансу можна визначити лише на основі попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування та цільових надходжень, одержаних із бюджету та інших джерел.

III. «Довгострокові зобов’язання»

У статті «Довгострокові кредити банків» показують суму заборгованості підприємства банкам за одержані від них позики, яка не є поточним зобов’язанням.

У статті «Інші довгострокові фінансові зобов’язання» показують суму довгострокової заборгованості підприємства за зобов’язаннями із залучення позичених коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки.

У статті «Відстрочені податкові зобов’язання» показують суму податків на прибуток, які підлягають сплаті в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

У статті «Інші довгострокові зобов’язання» показується сума довгострокових зобов’язань, які не можна включити до інших статей розділу «Довгострокові зобов’язання».

IV. «Поточні зобов’язання»

У статті «Короткострокові кредити банків» відображають суму поточних зобов’язань підприємства перед банками за одержаними від них позиками.

У статті «Поточна заборгованість за короткостроковими зобов’язаннями» показують суму довгострокових зобов’язань, яка підлягає оплаті протягом 12 місяців від дати Балансу.

У статті «Векселі видані» показують суму заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядників та інших кредиторів.

У статті «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» показують суму заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

У статті «Поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів» відображають суму авансів, одержаних від інших осіб у рахунок майбутніх поставок продукції, виконання робіт (послуг).

У статті «Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом» показують заборгованість підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

У статті «Поточні зобов’язання за розрахунками з позабюджетних платежів» показують заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбаченими чинним законодавством.

У статті «Поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування» відображають суму заборгованості з відрахувань до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

У статті «Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками» відображають заборгованість підприємства перед його учасниками (засновниками), пов’язана з розподілом прибутку (дивіденди та ін.) і формуванням статутного капіталу.

У статті «Поточні зобов’язання з внутрішніх розрахунків» відображають заборгованість підприємства перед пов’язаними сторонами та кредиторську заборгованість за внутрішньовідомчими розрахунками.

У статті «Інші поточні зобов’язання» відображають суми зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов’язання «.

V. «Доходи майбутніх періодів»

До складу «Доходів майбутніх періодів» включають доходи, що отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до майбутніх звітних періодів.

Оцінку та наступне розкриття окремих статей Балансу в примітках до звітності здійснюють згідно з відповідними П (С)БО.

4. Відображення у Звіті про власний капітал суми чистого прибутку та напрямів його використання. Чистий прибуток (збиток) за звітний період переносять у графу 8 рядка 130 із Звіту про фінансові результати (рядок 220 або 225). У наступних статтях наводиться інформація про розподіл чистого прибутку: на сплату дивідендів, на реінвестування та здійснення відрахувань до резервного фонду. У двох останніх випадках зміни в результаті господарських операцій стосуються кількох складових власного капіталу, а тому відображаються у двох графах Звіту. При цьому в графі 8 «Нерозподілений прибуток» суми по рядках 140−170 зазначають у дужках, тобто зі знаком «мінус».

5. Поповнення капіталу за рахунок внесків учасників. Показники статті «Внески в капітал» також заповнюються на підставі даних обліку. Внески можуть здійснюватися до статутного або пайового капіталу, якщо приймається рішення про зміну його первісного розміру, і в такому разі їх відображають у графах 3−4, якщо вони стосуються погашення заборгованості за капітал — у графі 9. В акціонерному товаристві може також виникнути емісійний дохід, який відображають у графі 5 «Додатковий вкладений капітал». Якщо йдеться про додаткові внески в капітал, вони можуть бути відображені у графі б «Інший додатковий капітал».

Таким чином, у рядку 180 можуть бути заповнені З-6 та 11 графи, а в рядку 190 — 9 та 11 графи.

Вилучення капіталу. Статті розділу «Вилучення капіталу» заносять за даними обліку у графу 10 відповідно до причини вилучення капіталу. Якщо акції (частки) були викуплені, а відтак анульовані (рядок 230), їхню суму відображають у дужках у графі 10 «Вилучений капітал» і в графах 3 або 4. Суму у графі 10 зазначають у дужках також у разі перепродажу викуплених раніше акцій (часток).

Виділення змін у капіталі, крім тих, які були зазначені раніше.

Статті розділу «Інші зміни в капіталі» також заповнюють на підставі даних обліку. У разі списання невідшкодованих збитків за рахунок коштів резервного фонду суму зазначають у дужках у графі 7 «Резервний капітал «. За безоплатного отримання активів їхню вартість відображають у складі іншого додаткового капіталу (графа 6).

8. Визначення залишків за статтями капіталу. Всі зміни в капіталі, що відбулися протягом звітного періоду, підсумовують у рядку 290. Для його заповнення по кожній графі треба обчислити алгебраїчну суму по рядках 060−280.

III. Графічна частина

IV. Фінансова звітність бюджетних установ

4.1 Загальні положення

Бюджетні установи — органи, установи чи організації, визначені Конституцією України, а також установи чи організації, створені у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, які повністю утримуються за рахунок відповідного державного чи місцевих бюджетів, та одержувачі бюджетних коштів, які отримують кошти з відповідного бюджету, складають річну, квартальну та місячну фінансову звітність за формами та в порядку, визначеному Державним казначейством України.

Бухгалтерська звітність установ складається на підставі бухгалтерських записів, підтверджених виправдальними документами. До складання балансу проводять звірку оборотів і залишків за аналітичними рахунками з оборогами та залишками синтетичного обліку, звірки розрахунків з дебіторами, кредиторами та за іншими зобов’язаннями.

Річну фінансову звітність складають на І січня року, наступного за звітним, квартальну — на І квітня, І липня і І жовтня поточного року, місячну — на перше число місяця, наступного за звітним.

Звітність складають наростаючим підсумком з початку року в гривнях. Під час складання форм фінансової звітності застосовують коди бюджетної класифікації, перелік яких затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження».

Форми фінансової звітності повинні заповнюватися за всіма передбаченими статтями (графами, рядками). За відсутності даних незаповнені статті прокреслюють або заповнюють нулями.

Додаткові статті та показники у форми фінансової звітності вносити забороняється.

Усі форми фінансової звітності та пояснювальні записки підписують керівники установ та організацій і головні бухгалтери.

Розпорядники бюджетних коштів форми фінансової звітності складають і на паперових, і на електронних носіях інформації.

Форми фінансової звітності на паперових носіях подають у зброшурованому вигляді зі змістом і супроводжувальним листом. Форми фінансових звітів подають на електронних носіях у вигляді транспортних файлів звітних даних згідно з вимогами автоматизованої системи Державного казначейства України.

4.2 Види та склад звітності

Залежно від періодичності надання звітність бюджетних установ та організацій поділяється на:

місячну;

квартальну;

річну.

Відповідно до використання коштів бюджетні установи й організації складають форми звітності за бюджетними та спеціальними коштами. До складу річної фінансової звітності входять такі форми:

Баланс (форма № 1) із довідками про операції, проведені на субрахунках рахунку 70 «Доходи загального фонду» та субрахунку 681 «Внутрішні розрахунки за загальним фондом» та рахунку 71 «Доходи спеціального фонду» (у частині інших надходжень);

Звіт про виконання загального фонду кошторису установи (форми № 2д та № 2м);

Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України (форма № 2-валюта);

Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами ;

Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ ;

Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду ;

Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій) ;

Звіт про рух необоротних активів ;

Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування ;

Звіт про заборгованість бюджетних установ ;

— Звіт про заборгованість бюджетних установ за окремими програмами;

— Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ ;

— Звіт про результати фінансової діяльності ;

— Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей у бюджетних установах.

До складу квартальної фінансової звітності входять такі форми:

— Баланс;

— Звіт про виконання загального фонду кошторису установи;

— Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України;

— Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами ;

— Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ ;

— Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду ;

— Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій);

— Звіт про заборгованість бюджетних установ ;

Звіт про заборгованість бюджетних установ за окремими програмами;

Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ ;

До складу річної та квартальної фінансової звітності входить пояснювальна записка.

У пояснювальній записці зазначають:

короткий опис діяльності бюджетної установи;

рух грошових коштів за звітний рік;

основні чинники, що вплинули на виконання кошторису, дані про заборгованість за заробітною платою та іншими соціальними виплатами;

зміни у фінансовому стані установи за звітний період;

стан дебіторської та кредиторської заборгованості установи на звітну дату, причини проведення попередньої оплати та отримання товарів, робіт, послуг без здійснення платежів за них;

суми списання впродовж звітного року дебіторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, відповідно до наказу Головного управління Державного казначейства України від ЗО. 10.1998 № 90 «Про затвердження Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.1998 за № 728/3168. У разі невиконання вимог цього наказу причини невиконання зазначають у пояснювальній записці окремо;

суми списаної впродовж звітного року кредиторської заборгованості та суми, які підлягають списанню відповідно до наказу Державного казначейства України від 08.05.2001 № 73 «Про затвердження Порядку списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.05.2001 за № 458/5649. У разі невиконання вимог цього наказу причини невиконання зазначають у пояснювальній записці окремо;

заборгованість з виплат допомоги і компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

анульовані та відновлені протоколи взаємозаліків і скасовані та відновлені векселі минулих періодів (головні розпорядники у зведених фінансових звітах таку інформацію подають у вигляді таблиць довільної форми, де зазначають дату і номер протоколу (векселя), загальну суму, підприємство-учасника. в рахунок якої заборгованості проведено);

суму коштів спеціального фонду, спрямовану на погашення заборгованості із соціальних виплат загального фонду або на інші потреби;

реструктуризовану заборгованість бюджетної установи та підстави для неї;

надходження гуманітарної допомоги та її використання;

у разі сплати до бюджету штрафів, накладених на бюджетну установу відповідними органами, — суму виплати, підставу, винних осіб;

надходження благодійних внесків, грантів, дарунків та інвестицій у національній та іноземній валюті, підстави та мету їх отримання, номер розпорядчого документа, назву юридичної особи;

стан отримання та погашення позики, за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1317 «Про порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримуються міжнародними фінансовими організаціями»;

розшифрування поточних рахунків, що перебувають в установах банків, підстави для наявності таких рахунків із зазначенням залишків на цих рахунках і виду коштів (для бюджетних установ, переведених на казначейське обслуговування);

інформацію про рух коштів на рахунках відділень АКБ «Україна» за коштами державного бюджету (якщо такі операції проводилися);

інформацію про стан депозитних операцій установ, де необхідно відобразити депозитні операції, які проводить бюджетна установа (залишки на рахунках), і вказати нормативно-правовий акт, на підставі якого проводять ся ці операції;

інформацію про скорочення нормативів на утримання установи;

розшифрування внутрішніх розрахунків за операціями з централізованого постачання матеріальних цінностей.

Крім того, у пояснювальній записні до річного фінансового звіту обов’язково має бути викладено роз’яснення про розбіжності між плановими бюджетними асигнуваннями та фактичним надходженням коштів, між даними різних форм звітності, а також між показниками звітності на кінець і на початок року (якщо такі розбіжності є).

До складу місячної фінансової звітності входять такі форми:

Звіт про виконання загального фонду кошторису установи ;

Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України ;

Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами ;

Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ ;

Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду;

Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій) ;

Звіт про заборгованість бюджетних установ ;

Звіт про заборгованість бюджетних установ за окремими програмами;

Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ.

Бюджетні установи, для яких згідно з чинним законодавством України впродовж року було змінено підпорядкованість, річні фінансові звіти складають за весь язі і пий період і подають у повному обсягові за новою підпорядкованістю. Установи вищого рівня за новою підпорядкованістю у зведених фінансових звітах ураховують звіти таких бюджетних установ у повному обсягові накопичувальним підсумком з початку року.

Правильність складання річних фінансових звітів визначається шляхом перевірки та порівняння окремих показників у відповідних формах фінансових звітів.

Головні розпорядники коштів державного та/або місцевих бюджетів можуть встановлювати для підвідомчих установ додаткові довідки до пояснювальної записки та отримувати від них додаткову інформацію.

За казначейської форми виконання кошторисів річні фінансові звіти перевіряються на відповідність даних обліку в органі Державного казначейства України та візуються відповідним органом Державного казначейства (у якому відкрито реєстраційні рахунки установи) з проставленням підпису, печатки або штампа.

Віза органу Державного казначейства України підтверджує відповідність даних обліку в органі Державного казначейства або відповідність окремих форм фінансової звітності між собою відповідно до довідки про перерахування коштів па виконання програм за звітний рік і факт приймання звітів від бюджетних установ (якщо таких даних в обліку органу Державного казначейства немає).

Зведені річні фінансові звіти бюджетних установ, що мають підвідомчі установи, до подання головному розпоряднику бюджетних коштів повинні бути перевірені та завізовані відповідними обласними органами Державного казначейства України (за винятком установ Міністерства оборони України, які мають специфіку обслуговування).

Для складання зведених звітів установи вищого рівня приймають від підвідомчих бюджетних установ, що перейшли на казначейське обслуговування кошторисів, лише звіти, завізовані органами Державного казначейства України. У завізовані звіти зміни можна вносити лише за погодженням з органні Державного казначейства, що пі звіти завізував.

Зведена річна фінансова звітність обласних державних адміністрацій до подання Державному казначейству України повинна бути перевірена та завізована відповідним обласним управлінням Державного казначейства (з проставленням підпису, печатки або штампа). Обласні державні адміністрації складають і подають звіти про всі отримані кошти з державного бюджету на потреби області.

Зведена річна фінансова звітність центральних органів виконавчої влади та інших головних розпорядників бюджетних коштів, установи та організації яких повністю переведено на казначейське виконання кошторисів, повинна дорівнювати аналогічним зведеним звітним даним органів Державного казначейства України за кодами відомчої класифікації видатків цих головних розпорядників бюджетних коштів.

V. Розкриття інформації у Примітках до фінансової звітності

фінансовий звітність баланс бюджетний Розкриття інформації у фінансовій звітності передбачає надання суттєвої інформації (інформації, відсутність якої може вплинути на прийняття рішень) користувачам фінансової звітності.

Невід'ємна складова фінансової звітності - Примітки. Складання Приміток до фінансової звітності є необхідною умовою дотримання принципів повного висвітлення і послідовності.

Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

У Примітках до фінансових звітів розкривають:

облікову політику підприємства;

інформацію, що не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними П (С)БО;

інформацію, в якій міститься додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Інформація, яку розкривають у фінансовій звітності, може бути різною (залежно від видів діяльності підприємства), але має бути зрозумілою користувачам, тобто містити дані про:

підприємство;

дату звітності та звітного періоду;

валюту звітності та одиницю її вимірювання;

відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періодів;

облікову політику підприємства та її зміни;

консолідацію фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування;

переоцінку статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П (С)БО.

Інформація про підприємство, яку необхідно розкрити у фінансовій звітності, охоплює:

назву, організаційно-правову форму і місцезнаходження підприємства (країну, в якій зареєстровано підприємство, адресу його офісу);

короткий опис основної діяльності підприємства;

назву органу управління, у віданні якого знаходиться підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт містить дату, станом на яку наведено його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, причини й наслідки цього повинні бути розкриті у Примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності зазначають валюту, в якій відображено елементи звітності, та одиницю її вимірювання. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, підприємство має розкрити причини цього і методи, використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство висвітлює обрану облікову політику описом:

— принципів оцінки статей звітності;

— методів обліку щодо окремих статей звітності.

При складанні Приміток необхідно, щоб наведена в них інформація відповідала обліковій політиці підприємства.

Якщо в обліковій політиці підприємства протягом звітного року відбулися зміни, у Примітках відображають:

— причини і суть змін;

суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду або обґрунтування неможливості її достовірного визначення;

факт повторного надання порівняльної інформації у фінансових звітах або доцільність її перерахунку. Наприклад, до змін в обліковій політиці належать зміна методу нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів, зміна методу оцінки вибуття запасів та ін.

Поряд із змінами облікової політики можуть відбуватися зміни облікової оцінки.

Облікова оцінка — попередня оцінка, яку використовує підприємство для розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

У Примітках до фінансової звітності розкривають зміст і суму змін в облікових оцінках, які впливають на поточний період або впливатимуть на майбутні періоди. Наприклад, до змін в обліковій оцінці відносять зміну строку експлуатації основних засобів.

Якщо неможливо розрізнити зміни облікової політики та облікових оцінок, у звітності ці зміни доцільно відображати як зміни облікових оцінок.

У Примітках до фінансової звітності розкривають інформацію про події, що відбулися після дати Балансу.

Подія після дати Балансу — подія, що відбулася між датою складання Балансу і датою його затвердження керівництвом фінансової звітності й вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.

У Примітках до річної фінансової звітності відображають:

події, які стосуються звітного періоду і надають додаткову інформацію про показники звіту;

події, які хоч і не стосуються звітного періоду, але містять важливу інформацію про обставини, що виникли після дати Балансу.

Перелік подій після дати Балансу визначений П (С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

До подій, що надають додаткову інформацію про обставини, які відбулися на дату Балансу, належать:

оголошення банкрутом дебітора підприємства, заборгованість якого раніше визнано сумнівною;

переоцінка активів після звітної дати, яка свідчить про стійке зниження їхньої вартості, визначеної на дату Балансу;

отримання інформації про фінансовий стан і результати діяльності дочірніх і асоційованих підприємств, яка свідчить про стійке зниження вартості їхніх акцій на фондових біржах;

продаж запасів, який свідчить про необґрунтованість оцінки чистої вартості їхньої реалізації на дату Балансу;

отримання від страхової організації матеріалів про уточнення розміру страхового відшкодування, переговори щодо якого велися на звітну дату;

— виявлення помилок або порушень законодавства, які призвели до викривлення даних фінансової звітності.

До подій, які вказують на обставини, що виникли після дати складення Балансу, відносять: прийняття рішень стосовно реорганізації підприємства;

придбання цілісного майнового комплексу;

прийняття рішення про припинення операцій, які є значною частиною основної діяльності підприємства;

знищення (втрата) активів підприємства внаслідок пожежі, аварії, стихійного лиха або іншої надзвичайної події;

прийняття рішення щодо емісії цінних паперів;

— не прогнозована зміна індексів цін і валютних курсів;

укладення контрактів про значні капітальні і фінансові інвестиції;

прийняття законодавчих актів, які впливають на діяльність підприємства;

дивіденди за звітний період, оголошені підприємством після дати Балансу.

Якщо на підприємстві відбулися події після дати Балансу, у Примітках до фінансової звітності розкривають зміст події та її вплив на фінансовий результат або обґрунтовують неможливість зробити таку оцінку.

VI. Виправлення помилок у фінансовій звітності

Порядок виправлення помилок, внесення й розкриття інших змін у фінансовій звітності визначений П (С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

Під час ведення бухгалтерського обліку, як і під час складання фінансової звітності, можливі помилки. У бухгалтерському обліку допущені помилки виправляють записами на рахунках бухгалтерського обліку — сторнувальними або додатковими. Якщо помилки було виявлено і виправлено до складання фінансової звітності за звітний період, складена фінансова звітність є достовірною. Якщо помилки виявлено після складання фінансової звітності, вона є недостовірною і до неї необхідно внести зміни. Виправленню підлягають лише суттєві помилки, тобто такі, які викривляють фінансову звітність настільки, що вона вважається недостовірною і може негативно вплинути на правильність прийняття рішень її користувачами. Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюють коригуванням сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду.

Порядок виправлення помилок такий:

визначення суми допущеної помилки;

коригування сальдо нерозподіленого прибутку або непокритого збитку на суму помилки без урахування по датку на прибуток.

Обчислену суму коригування відображають у Звіті про власний капітал за звітний період.

Коригують відповідні статті інших фінансових звітів і складають Примітки до них, у яких подається інформація про виправлену помилку. Як правило, у Примітках указують суму помилки, статті фінансових звітів минулих періодів, яких торкнувся перерахунок, і факт повторного обнародування виправлених звітів або недоцільність повторного обнародування.

Інформація про помилку повинна давати вичерпні відповіді на всі питання, які можуть виникнути у користувачів фінансової звітності.

Виправлення показують у тих звітних періодах, в яких допущено викривлення показників фінансової звітності. Виправлення помилок, що стосується попередніх періодів, потребує повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Список використаної літератури

1. Алієва В. Аналіз казначейської системи виконання державного бюджету: переваги і недоліки // Економіст. — 2000. — № 12.

2. Андрущенко В. Л., Федосов В. М. Запорізька Січ як український феномен. — К.: Заповіт, 1995.

3. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практика Пер. з англ.: В. Шульга. — К.; Основи. 2000.

4. Барановський О.І. Фінансова безпека держави /Фінанси України. — 1996. — № 11.

5. Безкид И. М. Теоретичні підвалини дослідження суті Державного бюджету України // Фінанси України. — 1008. — № 1.

6. Булгакова С. О. Казначейство зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К.: КНТЕУ, 2002.

7. Булгакова С. О., Колодій О.Т. Історія казначейської справи: Навчальний посібник. — К.: КНТЕУ, 2002.

8. Бюджетний кодекс України. Закон віл 21 червня 2001 року № 2542−111.

9. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За редакцією О. В. Турчинова, Ц. Г. Огня. — К.: Парламентське видавництво, 2002.

10. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 2000.

Василик О. Д. Проблеми розвитку фінансової системи України. Науково-практична конференція «Адміністративна реформа в Україні». — К.: «КM Academia». — 1998.

11. Виступ Президента України Л. Д. Кучми на Всеукраїнській нараді економістів. Економіка України та шляхи її реформування. — К.1996.

12. Гиндин И. Ф. Государственный банк и экономическая политика царского правительства. — М.: Госфиниздат, 1960.

13. Греков Д. Б. Киевская Русь. — М. Учпедиздат, 1949.

14. Дорош Н.І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. — 1990. — №І.

15. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. — К.: Наукова думка, 1999.

16. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави. — К.: КНТЕУ. 2001.

17. Заблоцький Б. Ф., Кокошко М. Ф., Смовженко Т. С. Економіка України. — Львів: ЛБК НБУ, 1997.