Фінансове управління Рівненської РДА

Вступ

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства в особі його власників, держави в особі податкової адміністрації та самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов’язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни.

Так як Україна молода держава, то існує необхідність у розвитку та становлення аудиту в нашій державі. Адже аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Усе більшої популярності аудит набуває і в Україні. Тому на сьогоднішній день існує багато науковців, які створюють потужну практичну і наукову базу для аудиту на вітчизняних підприємствах, серед них: Дорош Н.І., Кізима А.Я., Давидов Г. М., Савченко В. Я. та інші. Також затверджені Міжнародні стандарти аудиту, прийнятий ЗУ «Про аудиторську діяльність». Тобто можна говорити про, те що аудит поширюється в Україні з кожним днем все більше.

Метою курсової роботи стала перевірка рівня теоретичних знань студентів з дисципліни «Аудит», вміння їх застосовувати для вирішення питань організації, методики і техніки здійснення аудиту на прикладі конкретного підприємства.

Відповідно до поставленої мети у роботі ставляться наступні завдання:

— закріпити і розширити набуті теоретичні знання з дисципліни «Аудит»;

— розвинути навички самостійної роботи при формуванні і вирішенні завдань, поставлених у курсовій роботі;

— ознайомитись з організацією, методикою і технікою здійснення внутрішнього контролю на прикладі конкретного підприємства;

— описати методику здійснення аудиторської перевірки активів, капіталу, зобов’язань, доходів, витрат (відповідно до теми роботи);

— документувати процес здійснення аудиту та його результатів.

Курсова робота виконуватиметься на основі Фінансового управління Рівненської РДА.

Фінансове управління райдержадміністрації забезпечує проведення єдиної державної фінансової бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку району, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших органів виконавчої влади (додаток 1).

Фінансове управління Рівненської РДА було зареєстроване як юридична особа у єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 22 квітня 1992 року. Організаційно-правова форма — орган державної влади. Основним видом діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності) є управління на рівні районів, міст, районів у містах (додаток 6).

Згідно положення підприємства Фінансове управління районної державної адміністрації є структурним підрозділом Рівненської райдержадміністрації, що утворюється головою райдержадміністрації, підзвітним і підконтрольним голові райдержадміністрації та головному фінансовому управлінню обласної державної адміністрації.

Основними завданнями управління фінансів є:

ь розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, в межах своєї компетенції податкової політики;

ь здійснення разом із іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в районі, а також перспектив її розвитку;

ь організація роботи по складанню і виконанню районного бюджету відповідно до Законів України «Про бюджетну систему України», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації»;

ь розроблення пропозицій по встановленню нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і доходів до сільських та селищних бюджетів;

ь координація і методична допомога по складанню і виконанню цих бюджетів;

ь забезпечення ефективного використання бюджетних коштів в межах своєї компетенції (додаток 1).

Курсова робота складається з вступу, основної частини, що включає в себе 4 розділи, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У вступі обґрунтовується актуальність, мета, поставленні завдання, зазначається база виконання роботи, описується структура курсової роботи.

У першому розділі досліджуються завдання та інформаційна база аудиту незавершеного будівництва.

Другий та четвертий розділи виконуються на основі реальних даних Фінансового управління рівненської РДА.

У другому розділі характеризується система внутрішнього контролю установи та досліджується стан внутрішнього контролю за формуванням та обліком заробітної плати.

Третій розділ присвячений вивченню методики аудиту статутного капіталу, а також розробці програми аудиту поточних зобов’язань за розрахунками із заробітної плати.

У четвертому розділі здійснюється перевірка показників фінансової звітності Фінансового управління рівненської РДА. Зокрема виконується перевірка за змістом, формальна перевірка, перехресна та арифметична перевірка.

Також у четвертому розділі здійснюється перевірка показників аналітичного і синтетичного обліку заробітної плати.

Курсова робота виконується на основі положення установи, посадових інструкцій, наказів, первинних документів, фінансової звітності, які включаються в додатки.

Висновки формуються на основі проведеної роботи, а також включають інформацію про результати перевірок та виконання поставлених завдань.

Курсова робота виконана на 36 сторінках, містить 2 схеми та 12 таблиць.

1. Завдання та інформаційна база аудиту незавершеного будівництва

аудит будівництво контроль звітність Незавершене будівництво — об'єкти, які розпочаті будівництвом і не прийняті в експлуатацію, включаючи законсервовані об'єкти.

До незавершеного будівельного виробництва належать незавершені й не прийняті замовником об'єкти (будівельно-монтажні роботи), що є об'єктами обліку, зокрема за незавершеним будівельним контрактом. У складі незавершеного виробництва підрядник відображає витрати, пов’язані із виконанням робіт, які ще не визнано доходом.

До незавершеного виробництва у підрядника належить вартість незавершених робіт за об'єктами й етапами, розрахунки за якими здійснюють по завершенні об'єкта (етапу) загалом без проміжних платежів.

Незавершене будівельне виробництво складається з витрат на виконання будівельно-монтажних робіт, які виконуються власними силами будівельної організації, а також із вартості робіт субпідрядних організацій, прийнятих і сплачених генеральним підрядником.

Обсяг незавершеного виробництва щомісячно актують за кожним незавершеним етапом (конструктивним елементом, видом робіт або контрактом). Вартість його обчислюють за даними фактичного обмірювання й кошторисними одиничними розцінками, враховуючи планові накопичення.

Облік обсягу незавершеного виробництва здійснюють безпосередньо на місці будівельного виробництва за допомогою вимірювання в натурі й фіксування одержаних даних у накопичувальних регістрах. До таких регістрів належать: Журнал обліку виконаних робіт (типова форма №КБ-6), Акт (форма №КБ-7).

Фактичну собівартість будівельно-монтажних робіт, виконаних власними силами будівельної організації на об'єктах, що належать до незавершеного будівельного виробництва, обліковують на рахунку 23 «Виробництво».

У ході аудиторської перевірки необхідно визначити загальні завдання аудиту і відповідно до них сформувати конкретні завдання аудиту незавершеного будівництва. Результати роботи представленні у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Конкретні завдання аудиту незавершеного будівництва

Для отримання достовірної інформації аудитору необхідно визначитися з джерелами інформації, на сонові яких він отримає аудиторські докази. Джерела інформації до яких може звернутися аудитор при перевірці незавершеного будівництва наведені у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Джерела інформації для аудиту незавершеного будівництва

Для отримання більш повної і достовірної інформації аудитор складає робочий документ, який включає перелік необхідних даних, потрібних при перевірці незавершеного будівництва. Приклад такого документу наведений нижче.

Таблиця 1.3

Клієнт ВАТ «БудСервіс» Аудиторська фірма «ПрофіАудит»

Період перевірки 01.01.09−31.12.09 Аудитор (асистент) А.М. Лецкалюк

Номер (шифр документа) 1.3.

Перелік інформації, що належить до отримання при перевірці незавершеного будівництва

Складено аудитором _______________ __________

підпис дата

2. Вивчення та оцінка системи внутрішнього контролю Фінансового управління Рівненської районної державної адміністрації

2.1 Характеристика системи внутрішнього контролю Фінансового управління Рівненської РДА

Для успішного функціонування будь-якої організації чи установи є налагоджена система внутрішнього контролю, яка включає в себе всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети — забезпечення (в межах можливого) стабільного і ефективного функціонування установи, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження та раціональне використання активів організації, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.

Тому для аудитора важливим етапом оцінки ступеню ризику є дослідження системи внутрішнього контролю організації. Для цього аудитору необхідно: у загальному ознайомитися із системою внутрішнього контролю, надати початкову оцінку системи та підтвердити достовірність отриманої інформації.

У курсовій роботі розглядатиметься система внутрішнього контролю Фінансового управління Рівненської РДА згідно схеми, яка зображена на Рис. 2.1.1.

Рис. 2.1.1. Структура внутрішнього контролю організації

Оцінюючи зовнішні фактори середовища контролю, можна стверджувати, що бюджетна установа функціонує у складних економічних умовах, які характеризуються нестабільністю політичної ситуації, кризою, перехідним періодом України від планової до ринкової економіки (не зважаючи навіть на те, що Україну вже визнали як державу з ринковою економікою). Також з кожним роком зростає дефіцит бюджету, що теж є важливим фактором для Фінансового управління Рівненської РДА, адже сфера діяльності цієї установи стосується саме розподілу бюджетних коштів у межах Рівненського району.

Складна ситуація склалася у законодавчій сфері, це пояснюється тим, що Україна — молода держава, і тому відповідна стійка законодавча основа ще не встигла сформуватися. А також закони та постанови приймаються у такому швидкому темпі, що суб'єкти господарювання не встигають до них пристосуватися. У законах дуже часто є багато «лазійок», якими можна скористатися при нагоді. Відповідно робиться дуже велика кількість редакцій законодавчих документів, які навіть можуть суперечити одна одній.

Діяльність Фінансового управління Рівненської РДА регулюється законодавчими актами, що стосуються бюджетних установ, зокрема: Бюджетним кодексом України, ЗУ «Про бюджетну систему України», ЗУ «Про державну службу», ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та інші.

Фінансове управління Рівненської РДА характеризується подвійним підпорядкуванням: з одного боку воно підпорядковується Рівненському районному управлінні, з іншого — Фінансовому Рівненському обласному управлінню, яке у свою чергу контролюється Міністерством фінансів України. Тому цю бюджетну установу можна вважати розпорядником коштів ІІ рівня.

Фінансове управління райдержадміністрації забезпечує проведення єдиної державної фінансової бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку району, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших органів виконавчої влади (Додаток 1).

Досліджуючи внутрішні фактори, можна зробити висновок про те, що керівництво суворо контролює діяльність своїх працівників. Тобто всі дотримуються внутрішнього розпорядку і дисципліни. Поруч із цим у колективі панує сприятливий для роботи клімат, оскільки відсутні гострі конфлікти, немає великої плинності кадрів, встановилися дружні та довірчі зв’язки між працівниками.

В установі сформована організаційна структура, що дозволяє здійснювати безпосередній контроль за роботою працівників, а також чітко розмежувати права та обов’язки між структурними підрозділами. Це досягається шляхом затвердженого Положення про Фінансове управління Рівненської РДА, а також окремих Положень по підрозділах. В організації складаються та підписуються посадові інструкції, де кожен працівник повинен ознайомитися зі своїми правами та обов’язками.

Управління фінансів очолює начальник управління, якого призначає на посаду та звільняє з посади голова райдержадміністрації в установленому законодавством порядку за погодженням з головним фінансовим управлінням обласної державної адміністрації. Начальник управління має заступника, який призначається на посаду наказом по управлінню.

Структура фінансового управління рівненської РДА представлена трьома структурними підрозділами:

§ Відділ фінансово-господарського забезпечення;

§ Відділ доходів та фінансів галузей виробничої сфери;

§ Відділ видатків місцевих бюджетів.

Відділ фінансово-господарського забезпечення здійснює організацію бухгалтерського обліку і звітності по виконанню кошторису на утримання фінансового управління та забезпечує облік витрат по коштах районного бюджету. До завдань відділу входить: збір, обробка і відображення первинних даних про стан фінансової діяльності установи, систематизація, групування та зведення даних з метою одержання підсумкової інформації про фінансові та господарські операції (додаток 4).

Відділ доходів та фінансів галузей виробничої сфери здійснює забезпечення та реалізацію державної бюджетної політики щодо доходів, організацію та складання проектів планів платежів в бюджет, підготовку матеріалів на розгляд бюджетної комісії, контроль за виконанням планів доходів. Також проводить компенсаційні виплати реабілітованим громадянам. Відділ контролює та організовує проведення розрахунків за спожиті енергоносії бюджетними установами району, компенсаційних виплат за надані пільги ветеранам війни та іншим категоріям громадян (додаток 3).

Відділ видатків місцевих бюджетів виконує наступні завдання:

§ розробляє пропозиції по проектах нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя сільських та селищних рад;

§ організовує і координує роботу по складанню і виконанню бюджету району; здійснює контроль за правильним і ефективним використанням коштів, що виділяються з бюджету;

§ бере участь спільно з контрольно-ревізійним управлінням у проведенні ревізій та перевірок збереження грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей;

§ розглядає заяви, пропозиції та скарги громадян, підприємств, установ і організацій, які надходять до фіноргану з питань, що входять до його компетенції.

Організаційна структура Фінансового управління Рівненської РДА наведена у схемі (Рис. 2.1.2.)

Рис. 2.1.2. Організаційна структура Фінансового управління Рівненської РДА

Забезпечення ведення та організації бухгалтерського обліку в бюджетній установі покладено на відділ фінансово-господарського забезпечення, керівником якого є головний бухгалтер, який діє згідно посадової інструкції. Провідний економіст цього відділу виконує обов’язки бухгалтера, у разі відсутності головного бухгалтера, виконує його обов’язки. Посада касира у фінансовому управлінні відсутня, тому його обов’язки виконує бухгалтер.

В установі запроваджена меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку, яка характеризується використанням меморіальних ордерів, які складаються на підставі первинних перевірених документів. Меморіальні ордери реєструють у хронологічному регістрі синтетичного обліку — Реєстраційному журналі. Реєстраційний журнал призначений перевірки повноти і правильності записів господарських операцій в системі рахунків. Цю перевірку здійснюють шляхом звірки місячних підсумків реєстраційного журналу з підсумками оборотів по дебету і кредиту синтетичних рахунків в оборотній відомості. Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу, яка є систематичним регістром синтетичного обліку.

Для автоматизації обліку діяльності установи Фінансове управління використовує програму «Парус-Бюджет». Обов’язки щодо автоматизації обліку покладені на спеціаліста І категорії відділу фінансово-господарського забезпечення, який має відповідні навики та кваліфікацію.

Невід'ємною частиною дослідження системи контрою установи є процедури контролю, які використовуються аудитором для визначення того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені і відображені в облікових регістрах, а також чи всі помилки в процесі ведення справ і реєстрації даних по них виявляються максимально швидко. Це означає, що процедури контролю дають упевненість у тому, що мета контролю за забезпеченням повноти, точності, законності, захисту активів і файлів даних будуть досягнуті та буде видана надійна фінансова інформація.

У Фінансовому управлінні здійснюються наступні процедури:

а) процедури контролю за повнотою даних, що призначені для впевненості в тому, що всі дані по всіх господарських операціях внесені до облікових регістрів (комп'ютерних файлів) і прийняті на обробку.

Контроль здійснюють начальники відділів, які підтверджують свою діяльність відповідними актами та звітами.

б) процедури контролю за точністю даних, які необхідні для впевненості в тому, що інформація по кожній господарській операції відображені в обліку своєчасно і в повному обсязі та правильно рознесені по рахунках.

в) процедури контролю за санкціонуванням операцій спрямовані на забезпечення законності здійснення операцій.

Тобто працівники установи керуються відповідною законодавчою базою та постійно слідкують за її поновленням та редакціями.

г) процедури контролю за збереженням активів і записів — процедури, що базуються на обмеженні доступу до активів підприємства осіб, котрі не мають на те повноважень, запобіганні крадіжкам, псуванню та нестачі активів.

Вони включають: встановлення засобів охорони, сигналізації, сейфів. Також періодично проводяться внутрішні ревізії та інвентаризації. Після чого складаються відповідні акти.

У ході дослідження системи внутрішнього контролю був сформований листок оцінки властивого ризику та ризику невідповідності внутрішнього контролю. Цей документ аудитора дає підстави для визначення та оцінки властивого ризику (таблиця 2.1.1).

Таблиця 2.1.1 Листок оцінки властивого ризику та ризику невідповідності внутрішнього контролю

Властивий ризик — сукупність можливих ризиків, пов’язаних з функціонуванням установи кваліфікацією управлінського і облікового персоналу, а також схильністю окремих операцій до виникнення помилок.

Проаналізувавши ситуацію, яка склалася у Фінансовому управлінні можна зробити висновок про низький ступінь властивого ризику, оскільки облік характеризується нескладними господарськими операціями, облік автоматизований за допомогою програми «Парус-Бюджет», весь персонал кваліфікований, і обов’язки чітко розподілені між персоналом інструкціями (додатки 11−12) та положеннями по відділах, затверджений штатний розпис. Досить позитивним фактором є високий рівень кваліфікації та досвід роботи управлінського персоналу. Але з іншого боку існують проблеми, пов’язані з дефіцитом бюджету, нестабільністю та неврегульованістю законодавчої бази і станом економіки в цілому, що підвищує ступінь ризику. Також в установі відсутнє положення про облікову політику, що теж сприяє зростанню ризику.

2.2 Стан внутрішнього контролю за формуванням та обліком заробітної плати

Одним з важливих і невід'ємних етапів у діяльності будь-якої бюджетної установи є облік розрахунків із заробітної плати. При прийнятті на роботу у бухгалтерії на підставі наказу про прийом на роботу (додаток 23) відкриваються особові картки та працівник вноситься у табель робочого часу (додаток 27). Кожному працівнику присвоюється індивідуальний табельний номер. У табелі обліку використання робочого часу фіксуються кількість відпрацьованих годин та днів. В Фінансовому управлінні затверджена погодинна оплата праці, де першочергове значення відіграє кількість відпрацьованого часу та кваліфікація працівника.

У Фінансовому управлінні заробітна плата виплачується два рази на місяць у вигляді авансу (приблизно 15 числа) і залишкової суми заробітної плати (приблизно 30 числа кожного місяця) (додаток 21). Аванс — це частина заробітної плати (50%), що виплачується за першу половину місяця з урахуванням усіх податків і зборів, що підлягають утриманню.

Розрахунок і нарахування заробітної плати здійснюється на основі штатного розкладу (додаток 26), тарифної сітки, наказів про прийом на роботу, про присвоєння відповідних рангів, про відпустку, лікарняних листків і табелю обліку використання робочого часу.

Заробітна плата працівників Фінансового управління згідно ЗУ «Про державну службу» залежить від посадового окладу, премій, доплат за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі, надбавки з високі досягнення у праці та інших надбавок (додаток 22).

В установі із заробітної плати здійснюються наступні утримання:

ь Податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок) — 15%;

ь Соціальні страхові внески — 0,5−1%;

ь Внески до Пенсійного фонду — 2% (1−5%);

ь Членські профспілкові внески — 1%;

ь Соціальні страхові внески по безробіттю — 0,6%.

На заробітну плату здійснюються такі нарахування:

§ Нарахування в Пенсійний фонд — 33,2%;

§ Нарахування на соціальне страхування — 1,4%;

§ Нарахування на соціальне страхування по безробіттю — 1,6%;

§ Нарахування в фонд страхування від нещасних випадків — 0,2% (додатки 7−10).

Потім дані вносяться у розрахунково-платіжну відомість (додаток 28), яка є реєстром аналітичного обліку розрахунків із заробітної плати, в якій вказуються прізвище, ім'я та по батькові працівника, табельний номер,· категорія персоналу, до якого відноситься працівник, кількість відпрацьованих днів, годин, нарахована сума за видами оплат, утримання, заборгованість працівника, якщо вона є, сума до видачі.

Розрахунково-платіжну відомість підписують керівник установи та головний бухгалтер, засвідчуючи дозвіл на видачу заробітної плати працівникам.

Оскільки у Фінансовому управлінні діє безготівкова форма оплати, то здійснюються відповідні перерахування з реєстраційного рахунку на особисті рахунки працівників через КБ «ПриватБанк», а також сплачуються утримання та нарахування до бюджету.

Інформація з розрахунково-платіжної відомості узагальнюється і вносить в реєстр синтетичного обліку — Меморіальний ордер № 5 «Зведення розрахункових відомостей по заробітній платі» (додаток 24). Також робиться відповідний запис у Реєстраційному журналі Меморіальних ордерів та Головній книзі по рахунках 651, 652, 653, 654, 641, 661, 666 (додаток 25).

У ході виконання роботи був розроблений опитувальний листок з внутрішнього контролю обліку заробітної плати з метою кращого вивчення та усвідомлення реальної ситуації в установі з питання заробітної плати (таблиця 2.2.1).

Таблиця 2.2.1

Складено аудитором _______________ __________

підпис дата

3. Методика аудиту

3.1 Методика аудиту статутного капіталу

Статутний капітал — це сума внесків учасників (власників) в майно підприємства. Статутний капітал відображає двоїстість відносин власності та характеризує як фонд власних коштів підприємства як юридичної особи, так і фонд вкладів акціонерів, інших учасників у майно підприємства, тобто їх власність. Кожен учасник несе відповідальність за результати господарської та фінансової діяльності лише в межах свого внеску в колективну власність підприємства.

У відповідності з діючим законодавством України залежно від діяльності підприємства встановлюються різні розміри статутного капіталу господарських товариств.

Порядок формування та зміни статутного капіталу залежить від форми та виду діяльності підприємства. Найбільш розповсюдженою формою підприємницької діяльності є господарські товариства, які утворюються та діють відповідно до Закону України «Про господарські товариства» № 1577−12 від 19.09.91 р., зі змінами та доповненнями.

Метою аудиту статутного капіталу є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання статутного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку статутного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення статутного капіталу у звітності підприємства.

Виходячи з мети аудиту статутного капіталу, можна сформувати наступні завдання аудиту:

ь перевірка достовірності відображення показників статутного капіталу, встановлення законності й правильності їх формування;

ь встановлення повноти формування статутного капіталу, відповідності фактичних внесків учасників умовам установчих документів, дотримання строків внесення часток до статутного капіталу;

ь перевірка стабільності величини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначеними установчими документами.

Статутний капітал відображається на рахунку 40 «Статутний капітал», де обліковується стан та рух статутного капіталу підприємства. При перевірці необхідно враховувати, що величина статутного капіталу відповідає розміру, зареєстрованому в статутних документах як вартість вкладів (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Повнота внесення вкладів засновників контролюється шляхом порівняння його розміру (по кредиту рахунку 40) з величиною заборгованості власників (учасників) по внесках до статутного капіталу (рахунок 46 «Несплачений капітал»). Зміна розміру статутного капіталу можлива лише після внесення відповідних змін до статутних документів підприємства.

Джерелами інформації для аудиту статутного капіталу є:

· Наказ про облікову політику;

· Свідоцтво про державну реєстрацію;

· Засновницький договір;

· Протоколи зборів засновників і акціонерів;

· Свідоцтва про право власності нерухомістю, майном, земельними ділянками, транспортними засобами, індивідуальною власністю;

· Договір купівлі-продажу акцій;

· Статут;

· Реєстр акціонерів;

· Акти оприбуткування майна як внески до статутного капіталу;

· Реєстри обліку за рахунками 40, 44, 46;

· Виписки з головної книги по рахункам 40, 44, 46;

· Річна фінансова звітність (баланс, примітки, звіт про власний капітал).

У ході аудиторської перевірки статутного капіталу аудитору необхідно звернути увагу чи:

1. У бухгалтерському обліку відображається величина статутного капіталу, що зареєстрована в статутних документах економічних суб'єктів як величина вкладів (часток, пайових внесків учасників, акцій за номінальною вартістю) в грошовій, натуральній, нематеріальній формах або у вигляді цінних паперів.

2. У відповідності з діючим законодавством України залежно від діяльності підприємства встановлено розміри статутного капіталу господарських товариств.

3. Статутний капітал та фактична заборгованість засновників (учасників) по вкладах (внесках) до статутного капіталу обліковуються та відображаються у звітності окремо.

4. Акції товариства при його створенні повинні бути повністю оплачені протягом строку, визначеного статутом товариства, при цьому не менше 50% статутного капіталу повинно бути оплачено до моменту реєстрації товариства, а інша частина — протягом року з моменту його реєстрації.

5. Додаткові акції товариства повинні бути оплачені протягом строку, визначеного відповідно з рішенням про їх розміщення, але не пізніше року з моменту їх придбання (розміщення).

6. Оплата акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства може здійснюватися грошима, цінними паперами, іншими речами, майновими або іншими правами, що мають грошову оцінку. Форма оплати акцій товариства при його створенні визначається угодою про створення товариства або статутом товариства, а додаткових акцій та інших цінних паперів — рішенням про їх розміщення.

7. Сума статутного капіталу збільшується або зменшується відповідно з результатами діяльності економічного суб'єкта за рік та після перереєстрації засновницьких документів з внесеними до них змінами.

Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в сумі внесків учасників, передбачених засновницькими документами, відображається по кредиту рахунка 40 «Статутний капітал» в кореспонденції з рахунками: 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні активи», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках». Вартість акцій, не оплачена акціонерами, відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунка 46 «Несплачений капітал» та кредиту рахунка 40 «Статутний капітал». Таким чином, на рахунку 40 буде відображена фактична сума підписки на акції.

У випадку, якщо акції розповсюджувалися за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією та номінальною вартістю випущених акцій обліковується окремо на рахунку 42 «Додатковий капітал». Ця сума не підлягає використанню або розподілу, крім випадку реалізації акцій за ціною, нижчою від номінальної вартості.

Для обліку розрахунків із засновниками в бухгалтерському обліку використовується синтетичний рахунок 46 «Несплачений капітал». По дебету цього рахунка відображаються суми заборгованості засновників по внескам до статутного капіталу, а по кредиту — погашення заборгованості по внескам.

Аудит статутного капіталу доцільно розпочинати з інвентаризації майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства, за участю аудитора. Вона полягає в підтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним учасником. Тобто інвентаризацією виявляються по відповідних документах залишки, ретельно вивчається обґрунтованість сум, що обліковуються на таких рахунках, встановлюються терміни виникнення зобов’язань підприємства перед власниками, реальність часток засновників у статутному капіталі.

При цьому можуть бути виявлені факти, коли внеском до статутного капіталу є основні засоби, виробничі запаси, непридатні до використання (несправні, неякісні), і НМА, що не мають практичної цінності.

При перевірці формування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

Зокрема, в акціонерних товариствах статутний капітал складається з номінальної вартості акцій товариства, придбаних акціонерами; в товариствах з обмеженою відповідальністю — з вартості внесків його учасників.

Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу здійснюється в наступному порядку:

F перевірка наявності і форми установчих документів і встановлення відповідності змісту вимогам законодавчих і нормативних актів;

F вивчення повноти і дотримання строків внесення статутного капіталу;

F перевірка грошової оцінки вартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенні акціонерного товариства;

F перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу господарюючого суб'єкта його засновниками;

F встановлення законності видів діяльності;

F визначення відповідності розміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству;

F перевірка повноти і правильності формування статутного капіталу;

F встановлення реальності внесення сум до статутного капіталу;

F встановлення обґрунтованості змін величини статутного капіталу.

Аудитору слід встановити наявність відповідних документів і дотримання процедури затвердження та державної реєстрації господарюючого суб'єкта. Оскільки юридична особа вважається створеною не з моменту прийняття засновниками рішення про її створення, а з моменту її державної реєстрації, потрібно перевірити наявність свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію, якщо до засновницьких документів вносились зміни.

При перевірці законності змін у складі засновників підприємства аудитору слід вивчити порядок виходу співвласників з підприємства, що повинен бути передбачений Статутом, а також документи, що підтверджують згоду сторін. Зокрема, співвласник повинен подати співзасновникам нотаріально засвідчену письмову заяву про свій вихід, а загальні збори учасників, у разі прийняття позитивного рішення, — видати копію протоколу або виписку з книги протоколів учасникові, який вибув з товариства. Такі документи разом з іншими документами подаються для реєстрації змін в засновницьких документах.

Перевірка операцій по розрахунках із засновниками передбачає вивчення наступних питань:

· чи своєчасно і в якому розмірі засновники внесли свою частку до статутного капіталу підприємства;

· в якому вигляді внесено частки учасників до статутного капіталу і чи правильно оформлено документи на ці операції;

· чи правильно проводиться нарахування доходів від участі в капіталі підприємства;

· чи дотримується відповідність записів в первинних документах записам у журналі 7 по рахунку 46 «Несплачений капітал» і Головній книзі (при журнальній формі обліку).

Реальність внесків до статутного капіталу аудитор встановлює шляхом дослідження наявності і правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. В підтверджувальних документах повинно бути посилання на формування статутного капіталу, що важливо не тільки для цілей бухгалтерського обліку, але і для цілей оподаткування — обґрунтування правильності застосування пільг по податках.

При перевірці надходження основних засобів і нематеріальних активів як внеску до статутного капіталу слід обов’язково проаналізувати договори про внесення необоротних активів, впевнитись у тому, що вартість, відображена по необоротних активах, відповідає вартості, зазначеній у договорі.

Фактичне надходження внесків засновників перевіряється на підставі первинних документів і записів в регістрах по рахунку 46. Дебетове сальдо по цьому рахунку показує заборгованість, яка обліковується за акціонерами (учасниками) з оплати підписки на акції (внесків до статутного капіталу). При цьому слід перевірити своєчасність погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу і реальність дебетового сальдо. При цьому аудитору слід проаналізувати, чи дотримані встановлені законодавством терміни погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу, та чи дотримано порядок здійснення внесків, що визначений у Статуті.

Якщо протягом звітного періоду у господарюючого суб'єкта мали місце зміни у величині статутного капіталу, то такі операції підлягають детальному вивченню. Всі зміни статутного капіталу повинні бути документально оформлені (таблиця 3.1.1).

Таблиця 3.1.1. Документи, що підлягають перевірці при змінах у статутному капіталі

Під час перевірки виявляються джерела збільшення статутного капіталу, яке можливе тільки за рахунок:

o коштів, отриманих акціонерним товариством від продажу своїх акцій понад їх номінальну вартість (емісійний дохід);

o нерозподіленого прибутку за результатами попереднього року;

o дивідендів.

При вивченні відповідності сум у різних формах звітності аудитору слід перевірити тотожність величини капіталу, що відображена господарюючим суб'єктом в формі звітності № 1 «Баланс» по статті «Статутний капітал» (рядок 300), розміру капіталу, зафіксованому в Статуті. Після державної реєстрації статутний капітал в сумі, зафіксованій в Статуті, відображається по кредиту рахунку 40 в кореспонденції з рахунком 46. Необхідно перевірити і звірити дані у наступних документах:

§ Баланс стаття «Статутний капітал»

§ Статут розмір статутного капіталу

§ Головна книга кредитове сальдо по рахунку 40

§ Регістр синтетичного обліку по рах. 40 Кредитове сальдо по рах. 40

Розмір статутного капіталу на початок і кінець року, що відображається в Балансі, повинен відповідати сумі по статті «Статутний капітал» Звіту про власний капітал. Оскільки підприємства складають звіт на підставі даних бухгалтерського обліку, то суми за зазначеними рядками повинні співпадати з кредитовим сальдо по рахунку 40 за станом на відповідні дати, інформація щодо яких міститься в журналі 7.

Процес аудиторської перевірки та її результати повинні бути документально оформлені. Робочі документи аудитора — це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, також документальна інформація, отримана в процесі аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, або усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування. Склад та кількість аудиторських документів визначаються аудитором у кожному конкретному випадку.

На вибір кількості, складу, змісту та форми подання аудиторських документів впливають також фактори: кваліфікація аудитора, його попередній досвід роботи (як загальний, так і на конкретному підприємстві); умови угоди про проведення аудиту; нормативи, правила та внутрішні стандарти, що встановлюються та використовуються аудиторською фірмою або приватним аудитором.

Після завершення оцінки окремих статей звітності та узагальнення отриманих результатів на останній стадії аудиту складають звіт про перевірку, що містить висновок аудитора про фінансову звітність клієнта.

Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутного капіталу, що розкривається у звітності господарюючого суб'єкта.

3.2 Програма аудиту поточних зобов'язань з оплати праці

Програма аудиту — детальний документ, що розробляється по відношенню до окремих статей звітності або категорії операцій та містить детальні вказівки щодо їх перевірки.

Програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки.

Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці - це сума заборгованості підприємства по нарахованій, але не сплаченій сумі оплати праці, а також по депонованій заробітній праці.

Загальні положення по поточним зобов’язанням з оплати праці визначені в П© БО 26 «Виплати працівникам».

У бухгалтерському обліку виникнення поточних зобов’язань з оплати праці відображається по кредиту субрахунку 661. Погашення поточних зобов’язань з оплати праці, тобто виплата заробітної плати працівникам, яка включає основну заробітну плату, премії, надбавки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та інші надбавки, відображається по дебету субрахунку 661. Також по дебету 661 субрахунку відображаються суми утриманих податків, платежів, зборів по виконавчих документах та інші утримання із заробітної плати.

У балансі поточні зобов’язання з оплати праці відображаються у розділі пасиву балансу «Поточні зобов’язання» у рядку 580 «Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці».

Також витрати на оплату праці відображаються у ІІ розділі Звіту про фінансові результати за елементом витрат «Витрати на оплату праці» (код рядка 240).

Також інформацію по поточним зобов’язанням можна побачити у статистичній звітності, а саме — в Звіті з праці.

Джерелами інформації для аудиту поточних зобов’язань з оплати праці може бути: штатний розклад, внутрішнє положення про оплату праці, табель обліку робочого часу, розрахунково платіжна відомість, фінансова звітність, колективний договір, особові картки працівників, журнал № 5, виписка з головної книги по рахункам 66, 65, розрахунки бухгалтера, розрахунково-платіжна відомість, оборотно-сальдові відомості по рахункам 66,65, колективний договір, статистична звітність, звітність по соціальному страхуванню.

Програма аудиту поточних зобов’язань з оплати праці наведена у таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1.