Становлення, розвиток і просторова структуратваринницьких районів ольвійської хори

Дослідники вказують на існування на території Ольвійського поліса низки районів, де, судячи з невеликого культурного шару та відсутності решток будівель, існували переважно не постійні, а тимчасові поселення. Більшість із них інтерпретується як чабанські стоянки. Відповідно, господарство районів їх ло калізації мало спеціалізуватися на відгінному тваринництві.

Доба архаїки. Спеціалізовані на тваринництві райони Нижнього Побужжя почали виникати вже на самому початку освоєння греками цих теренів і формування великої ольвійської хори за доби архаїки (див. ілюстр.1). Нові тваринницькі осередки формувалися практично на кожному етапі цього процесу.

Ілюстр.1. Хора Ольвії доби архаїки (за С. Д. Крижицьким, С. Б. Буйських, В. М. Отрешко, 1990). Темним виділено спеціалізовані тваринницькі райони.

Освоєння берегів Березанського лима ну — перша половина VI ст. до н.е.

На цьому етапі греки обжили заплави річок і струмків, що впадали в Березанський лиман, заснувавши цілий ряд поселень, що їх дослідники визначають як чабанські стоянки Крыжицкий С. Д., Буйских С. Б., Отрешко В. М. Античные поселения Нижнего Побужья… — С.14—16. Ці поселення розташовувались у сучасних балках Кільчен (поселення Шмідтівка 3), Анчекрацька (Кам'янка 3), біля с. Іжицьке (Їжицьке 4) та у Великій Чорноморський балці (Велика Чорноморка 3, Мала Чорноморка 4). Найважливішим в економічному плані, судячи з концентрації тут поселень різної сільськогосподарської спрямованості, був район Великої Чорноморської балки.

Освоєння правого берега Дніпро-Бузького лиману (від сучасного Очакова до Ольвії) — середина VI ст. до н.е. На цьому етапі виникає Аджигольський район — економічно найважливіший серед тваринницьких осередків ольвійської хори архаїчного періоду. Як уже зазначалося, в античну епоху Аджигольська балка являла собою річкову долину із заплавними луками, по обидва боки якої розташовувалося чимало подів, що давало змогу грецьким скотарям використовувати як заплавні, так і подові луки. Просторову структуру цього району добре досліджено Буйских С. Б. Некоторые итоги изучения ольвийской округи… — С.10; Его же. Некоторые вопросы пространственно-структурного развития Ольвийской хоры… — С.26. По всій довжині 45-кілометрової балки було рівномірно розташовано одинадцять поселень. Три з них (Аджигол 1, Аджигольська балка 10 та 14) являли собою відносно великі стаціонарні пункти, причому перше з них локалізувалося в гирлі балки, друге — у середній частині, а третє — в її верхів'ях. Решта вісім (Аджигольська балка 2—3, 5, 7—9, 11—12) були сезонними стоянками чабанів, про що свідчить незначна потужність культурного шару. Стаціонарні поселення, особливо найбільше з них — Аджигол 1, слугували базами зимівлі худоби та, очевидно, пунктами первинної переробки тваринницької сировини Буйских С. Б. Античное поселение Аджигол 1 близ Ольвии…

Освоєння правобережжя Бузького лиману — друга половина VI ст. до н.е. На цьому етапі греки освоїли долини річок та струмків, які впадали з правого боку до Південного Бугу: перш за все околиці сучасних балок біля сіл Козирка та Стара Богданівка Крыжицкий С. Д., Буйских С. Б., Отрешко В. М. Античные поселения Нижнего Побужья… — С.29−32. У цій частині ольвійської хори не виникло великих спеціалізованих тваринницьких районів, подібних до Аджигольського, що пояснюється відносно невеликими розмірами тутешніх балок. Вірогідно, місцеве господарство мало комплексний землеробсько-скотарський характер.

Освоєння в архаїчну епоху лівобережжя Бузького та правобережжя Дніпровського лиманів не призвело до виникнення тут спеціалізованих на тваринництві районів, на відміну від наступного періоду історії сільської округи Ольвії. Підкреслимо, що ольвійське тваринництво не було сконцентроване лише на теренах, які спеціалізувалися на відгінному скотарстві або вівчарстві. Воно успішно практикувалося на більшості поселень в основному із землеробською спрямованістю економіки. Очевидно, тут переважала стійлова форма розведення худоби, а місцеве тваринництво було тісно пов’язаним із рослинницьким господарством, про що детально йтиметься нижче.

Доба класики — еллінізму. Велика ольвійська хора наступного етапу не була прямою спадкоємицею архаїчної, яка припинила своє існування в кінці першої третини V ст. до н.е. Там же. — С.43. Під час реколонізації окремі спеціалізовані на тваринництві економічні райони зникли, натомість виникли нові.

Нове освоєння території Нижнього Побужжя відбувалося починаючи з рубежуст. до н.е. і тривало впродовж першої чверті IV ст. до н.е. Там же. — С.75. При цьому ольвіополіти не тільки практично повністю відновили експлуатацію земель, які вони контролювали в архаїчний період, але й обжили нові райони. Результатом цього стали зміни в кількості та просторовій структурі спеціалізованих на тваринництві осередків ольвійської хори (див. ілюстр.2).

Ілюстр.2. Хора Ольвії доби класики — еллінізму (за С. Д. Крижицьким, С. Б. Буйських, В. М. Отрешко, 1990). Темним виділено спеціалізовані тваринницькі райони Перш за все повністю відновилося функціонування районів Аджигольської та Великої Чорноморської балок.

У районі Березанського лиману, крім Великої Чорноморської балки, відновилась експлуатація заплавних угідь річок і струмків, тобто сучасних балок Кільчен, Анчекрацької (включно з Великою Очаківською) та балки біля с. Іжицьке Крыжицкий С. Д., Буйских С. Б., Отрешко В. М. Античные поселения Нижнего Побужья… — С.45—47. На думку дослідників, навколо великих сільських поселень цих трьох районів (Шмідтівка 3, Кам’янка 3, Каборга 2) існували сезонні чабанські стани Крыжицкий С. Д., Буйских С. Б., Бураков А. В., Отрешко В. М. Сельская округа Ольвии… — С.102; Крыжицкий С. Д., Буйских С. Б., Отрешко В. М. Античные поселения Нижнего Побужья — С.68—69. Додамо, що вони локалізувалися не у відкритому степу, а в долинах малих річок. Фактично, ці три мікрорайони мали просторову структуру, подібну до названих вище великих районів, відрізнялася вона лише меншим масштабом. Крім того, почалась експлуатація заплавних угідь р. Березанка (поселення Болгарка 2).

На правобережжі Бузького лиману, очевидно, припинилося інтенсивне освоєння Старобогданівської та Козирської балок. В усякому разі тимчасових стоянок чабанів цього періоду тут не виявлено. На лівобережжі лиману нових тваринницьких районів не з’явилося, натомість на правому березі Дніпровського лиману виник новий великий осередок в Олександрівській балці, який мав просторову структуру, подібну до Аджигольського, котру розглянемо нижче.

Дуже цікава поява чабанських стоянок на лівобережжі Дніпровського лиману — на Кінбурнському півострові (Іванівка 5, 9—10) Крыжицкий С. Д., Буйских С. Б., Бураков А. В., Отрешко В. М. Сельская округа Оль вии… — С.102. Відомо, що в античну добу півострів був залісненим. Тому поява тут подібних стоянок може свідчити про знищення грецькими поселенцями лісів із наступним випасом худоби на луках, що утворилися на їх місці.

Вище було коротко розглянуто просторову структуру низки другорядних спеціалізованих на тваринництві районів ольвійської хори. Тепер звернемо увагу на просторову структуру трьох головних районів: Аджигольського, Олександрівського та найменшого серед них — Чорноморського.

Просторова структура Аджигольського району у класичну та елліністичну добу була майже тотожна тій, яку він мав у період архаїки. У гирлі балки розташовувалися два стаціонарних поселення (велике Аджигол 1, яке існувало й у попередній час, а також менше за розмірами поселення Аджигол-мис). Обидва виконували функції баз зимівлі худоби та первинної переробки тваринницької сировини. Подібну функцію виконували також поселення у верхів'ях (Аджигольська балка 14) та, вірогідно, у середній частині (Аджигольська балка 7). Інші шість поселень (Аджигольська балка 2, 4, 6, 8, 11, Аджигольська коса 3) являли собою лише сезонні чабанські стоянки Там же; Буйских С. Б. Античное поселение Аджигол 1 близ Ольвии…

Олександрівський район складався з двох великих стаціонарних поселень у гирлі балки (Олександрівка 1, 3) та шести сезонних стоянок чабанів (Олександрівка 2, 4−8) Крыжицкий С. Д., Буйских С. Б., Отрешко В. М. Античные поселения Нижнего Побужья… — С.75. Чорноморський район складався з одного стаціонарного поселення (Велика Чорноморка 1) і чотирьох сезонних стоянок (Велика Чорноморка 4−7) Там же.

Слід підкреслити, що три основних райони тяжіли до трьох найбільших населених пунктів Ольвійського поліса: Березані (Чорноморський), Ольвії (Аджигольський) та городища Софіївка 2 Про це поселення див.: Буйских С. Б. К локализации Канкита // Стародавнє Причорно мор’я. — Вип.11. — Одеса, 2016. — С.50−59. (Олександрівський). Можливо, таке розташування пов’язане з тим, що у згаданих пунктах проводилася й остаточна переробка первинної тваринницької продукції відповідних районів. Утім подібне припущення вимагає додаткової перевірки.

Підсумовуючи розгляд становлення та розвитку тваринницьких районів ольвійської хори, а також їх просторової структури, можна констатувати, що поліс мав достатньо потужну базу для розвитку відгінного тваринництва як в архаїчний, так і у класичний та елліністичний періоди функціонування хори. Ця база загалом давала змогу виробляти надлишкову продукцію, частину якої можна було спрямовувати на експорт.