Розділ 1. Краєзнавчі дослідження шацького національного природного парку

Коротку характеристику оз. Світязь знаходимо в енциклопедичному словнику Брокгауза та Єфрона (1900 р.); тут же згадується про знахідку в 1871 році вченим Завишеєм на березі Світязя слідів стоянки палеолітичної людини.

Вивченню геологічних особливостей і рельєфу територій, виясненню питання про генезис озер присвячуються роботи геолога П. А. Тутковського (1901, 1920 рр.).

Опублікування у 1909 році статті В. Ренарда (С. Чарноцького), що має в основному етнографічний характер, спонукало 77-літнього польського зоолога Бенедикта Дибовського до поїздки в ці місця. В результаті у 1911 році з’являється публікація «Два Світязі». У ній порушується і питання рекреаційного використання Шацьких озер.

Зокрема, Б. Дибовський зазначає: «Коли дивишся на це узбережжя — сухе і піщане, думаєш про те, які оздоровчі скарби знайшли б люди, якби час літніх відпусток проводили на узбережжі Світязя — він набагато кращий від оз. Балатон в Угорщині і міг би сміливо з ним конкурувати».

Значний вклад в вивчення природи Шацьких озер внесли польські. Вивченню природного поширення ялини — цінної лісоутворюючої породи в так званому «без'ялиновому поясі», куди відноситься і територія парку — присвячені роботи В. Єдлинського (1928 р.) та В. Тимракевича (1935 р.) .

Вивчаються також торфовища (С. Толпа, 1935 р., В. Тимракевич, 1935 р.; С. Кульчинський, 1939, 1940 рр.), батиметричні характеристики озер (С. Ленцевич, 1931 р.), озерна флора (Т. Вольський, 1927 р., К. Ернст, 1939 р.). Геологію і геоморфологію вивчає Е. Рюллє (1936 — 1937 рр.).

Опису рослинності території довоєнного періоду присвячені роботи ботаніка Е. М. Брадіс (1940 р.). Після Великої Вітчизняної війни рослинність і флору району досліджують А. І. Барбарич (1953 р.), В. А. Поварницин (1959 р.); публікуються цікаві роботи М. А. Бухало (1957 р.), Л. М. Мельник (1957 р.), Т. Л. Андрієнко та ін. (1971 р.), І. В. Бережного (1976 р.) тощо. Вивченню історії розвитку рослинності цієї території в голоцені на основі спорово-пилкових аналізів присвячені роботи Артюшенко А. Т. (1957 р.) та Л. Ф. Оксіюка (1957 р.).

Характеристику гідробіології озер і можливості риборозведення наводять Л. С. Ялинська (1949, 1953 рр.), геологічні умови подають А. Б. Богуцький (1975 р.), Л. М. Дорофєєв (1975 р.).

Значним вкладом у вивченні природи Полісся стає монографія «Нариси про природу Українського Полісся» (колектив авторів, 1955 р.), «Українське Полісся» (О. М. Маринич, 1962 р.), «Природні багатства Волині» (під загальною редакцією К. А. Геренчук, 1975 р.), «Волинський ліс» (Г. В. Симакович, Д. А. Телішевський, 1975 р.).

В цих роботах висвітлені геологічні і геоморфологічні умови району Шацьких озер, його клімат, рослинність, тваринний світ і можливості їх рекреаційного використання.

Питання використання рекреаційних властивостей Шацьких озер, необхідність охорони вод і рослинності при організації відпочинку піднімаються в публікаціях В. Лазарука (1975 р.), К. Григор'єва, Б. Хандроса (1975 р.), І. К. Коловача, А. М. Піменова (1975 р.), К. І. Геренчук, С. М. Стойко (1976 р.).

Українським державним інститутом проектування міст «Діпроміст» в 1977 році розроблений проект «Техніко-економічні основи зі схемою генерального плану Шацького НПП і генеральний план рекреаційної зони першої черги будівництва» (автори проекту — Полоскова Ю. С., Ковриков А. П., Коврикова Т. В., Гребенюк Е. М., Акимова Л. А. та інші).

В розробці проекту взяли участь академік С. А. Генсирук, Я. В. Коваль (відділ регіональних проблем охорони і використання природних ресурсів Ради по вивченню продуктивних сил АН УРСР), Т. Л. Андрієнко (Інститут ботаніки ім. Н. Г. Холодного АН УРСР), С. М. Стойко, Н. П. Жижин, П. Т. Ященко (відділ охорони природних екосистем Львівського відділу Інституту ботаніки ім. Н. Г. Холодного АН УРСР).

Президією Академії наук УРСР було прийнято розпорядження «Про проведення комплексної наукової експедиції вчених Академії наук УРСР у Поліську низовину». Її науковим керівником з липня 1982;го по листопад 1986;го працював академік С. А. Генсірука. Всього ж в експедиції взяли участь майже сто провідних науковців України.

Для охорони даної території та використання її в рекреаційних цілях згідно Постанови РМ УРСР № 533 від 28 грудня 1983 року та наказу Мінлісгоспу УРСР № 64 від 16 березня 1984 року був створений Шацький національний природний парк. В нього ввійшли ліси Шацького учбово-дослідного лісгоспзагу та землі колгоспів Любомльського району загальною площею 32 515 га, із яких 12 022 га були підпорядковані безпосередньо парку.

В 1986 році у відповідності до Постанови Ради Міністрів УРСР № 159-р від 31 березня 1986 року в склад парку прийнято додатково 6788 га колгоспних земель та держземзапасу (озера).

У 1987 році на території парку було заборонено використання при вилові риби електротрала — як знаряддя, що наносить шкоду рибним запасам.

З метою поліпшення збереження, відтворення, а також раціонального використання поліських природних комплексів Шацького поозер’я, посилення охорони водно-болотних угідь міжнародного значення і сприяння розвитку міжнародного співробітництва в галузі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Указом Президента України № 992/99 від 16 серпня 1999 року територія парку розширена до 48 997 га за рахунок земель Шацького учбово-досвідного державного лісогосподарського підприємства та колективних сільськогосподарських підприємств.

У 1977 році за завданням Мінводгоспу УРСР УкрНДІГіМ, Укрдіпроводгосп, Львівська гідрогеолого-меліоративна експедиція, Державна водна інспекція Полісся, Київський державний університет провели цикл досліджень з оцінки існуючої меліоративної обстановки в районі Шацьких озер.

Дослідження підтвердили, що через слабке гідрогеологічне обґрунтування, недосконалість конструкції і низький рівень експлуатації Копаївської системи відбулося зниження на 5 — 10 см рівня води в оз. Світязь. геологічний кліматичний озеро парк Розпочате в 1974 році будівництво Верхньо-Прип'ятської осушувальної системи передбачало осушення масиву боліт верхів'їв ріки Прип’ять на площі більше 25 тис. га. Меліорація проходила до організації національного парку, у часи, коли екологічні вимоги щодо подібного будівництва були набагато нижчими сучасних. Це призвело до зміни в регіоні водного режиму, зменшення загальної площі водозбору озер, зникнення десятків біологічних видів.

Згідно з «Програмою заходів щодо створення мережі заповідних територій, що охороняються, та ренатуралізації водно-болотних комплексів Полісся» район Шацьких озер постановою Кабінету Міністрів № 935 від 23 листопада 1995 р. вибрано як перший в Україні полігон з відновлення водно-болотних угідь.

«Вода з озера Світязь є надзвичайно чистою і може братися за еталон питної води — аналогів їй в Україні не знайдено!» — таким є основний висновок досліджень, проведених наприкінці 2003 — початку 2004 років академіком І. Р. Юхновським.