Функції і повноваження Верховної Ради України (реферат)

РЕФЕРАТ

На тему:

Функції і повноваження Верховної Ради України

Верховна Рада здійснює чимало функцій і має для їх реалізації відповідні повноваження, передбачені Консти­туцією. Визначення парламенту як органу законодавчої влади зумовлене насамперед назвою однієї з його функ­цій (законодавчої функції), яка є пріоритетною, провід­ною, але далеко не єдиною.

Множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу законодавчої влади. Вона зумо­влена тим, що парламент, як і інші органи державної влади, у властивих їй формах бере участь у здійсненні багатьох функцій держави, як об'єктних, зумовлених змістом діяльності держави (політичної, економічної, со­ціальної, культурної, екологічної), так і інших функцій, зокрема «технологічних», владних функцій (законодав­чої, установчої тощо).

Головними функціями Верховної Ради є:

1) законодавча-

2) установча (державотворча, організаційна) —

3) функція парламентського контролю.

До функцій Верховної Ради часом зараховують та­кож бюджетно-фінансову та зовнішньополітичну функ­ції. Верховна Рада, як правило, здійснює ці функції, але вони не вважаються її головними функціями.

Пріоритетною функцією Верховної Ради є, природно, законодавча. У загальних рисах вона полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх та­кими, що втратили юридичну силу, скасуванні або у призупиненні їх дії.

Складовою частиною цієї функції є також законопроектна робота, внесення законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення, а також видання за­конів, проведення відповідних наукових досліджень, зо­крема, з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи законопроектів тощо.

Тривалий час до законодавчої функції Верховної Ра­ди належали й інші види законодавчої діяльності: прий­няття Конституції, офіційне тлумачення законів, їх оп­рилюднення тощо.

Нині прийняття Конституції визнане пріоритетним правом народу, офіційне тлумачення Конституції та за­конів України, відповідно до ст. 150 Конституції, здійс­нює Конституційний Суд, а підписання законів і їх офіційне оприлюднення — Президент (ст. 94).

Пріоритетним напрямом законодавчої функції Вер­ховної Ради є внесення змін до Конституції у межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції, та прийняття законів (ст. 85).

Законопроект про внесення змін до Конституції мо­же бути поданий до Верховної Ради Президентом або не менш як третиною народних депутатів України від кон­ституційного складу Верховної Ради (ст. 154 Конс­титуції). Законопроект про внесення змін до Консти­туції України, крім розділу І «Загальні засади», роз­ділу III «Вибори. Референдуми» і розділу XIII «Вне­сення змін до Конституції України», попередньо схва­лений більшістю від конституційного складу Верховної Ради, вважається прийнятим, якщо на наступній черго­вій сесії Верховної Ради за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Вер­ховної Ради.

Порядок внесення змін до розділів І, III і XIII Кон­ституції значно складніший, оскільки ці розділи стосу­ються основ конституційного ладу І стабільності самої Конституції. Відповідно до ст. 156 Конституції, законо­проект про внесення змін до розділів І, III і XIII по­дається до Верховної Ради Президентом або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради і? за умови його прийняття не менш як двома тре­тинами від конституційного складу Верховної Ради, за­тверджується всеукраїнським референдумом, який при­значається Президентом.

Законопроект про внесення змін до Конституції, який розглядався Верховною Радою і не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради не менш як через рік від дня прийняття такого рішення щодо даного за­конопроекту.

З метою забезпечення стабільності Конституції Вер­ховна Рада протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції (ст. 158).

Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради є, звичайно, прийняття законів.

Із змісту Конституції випливає, що Верховна Рада може приймати закон з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнським рефе­рендумом. Проте Конституцією передбачається коло пи­тань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92 Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й гро­мадянина, гарантії цих прав та свободосновні обов’яз­ки громадянинагромадянствоправосуб'єктність гро­мадян, статус іноземців та осіб без громадянстваправа корінних народів і національних меншинпорядок за­стосування мов. Основну групу питань виключно зако­нодавчого регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так, виключно зако­нами України визначаються: засади використання при­родних ресурсів, виключної (морської) економічної зо­ни, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, тран­спорту і зв’язкуоснови соціального захисту, форми й види пенсійного забезпеченнязасади регулювання пра­ці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, мате­ринства, батьківствавиховання, освіти, культури й охо­рони здоров’яекологічної безпекиправовий режим власностіправові засади і гарантії підприємництваправила конкуренції та норми антимонопольного регу­люваннязасади зовнішніх зносин, зовнішньоекономіч­ної діяльності, митної справизасади регулювання демо­графічних і міграційних процесів.

Виключно законами визначаються основи політичної системи, організація і діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема: засади утворення й діяльності політичних партій, інших об'єднань грома­дян, засобів інформаціїорганізація і порядок проведен­ня виборів та референдуміворганізація й порядок ді­яльності Верховної Ради, статус народних депутатівор­ганізація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатикисудоустрій, судочинство, статус судців, за­сади судової експертизи, організація і діяльність проку­ратури, органів дізнання й слідства, органів та установ виконання покараньоснови організації і діяльності ад­вокатури.

Виключно законами визначаються також територі­альний устрій Українизасади місцевого самоврядуван­нястатус столиці Україниспеціальний статус інших містправовий режим державного кордонуоснови на­ціональної безпеки, організації Збройних Сил і забезпе­чення громадського порядкуправовий режим воєнного й надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації.

Традиційним є законодавче визначення засад ци­вільно-правової відповідальностідіянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушен­нями та відповідальність за них.

Крім цього, виключно законами встановлюються: Державний бюджет і бюджетна система Українисисте­ма оподаткування, податки й зборизасади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а та­кож статус іноземних валют на території Українипорядок утворення й погашення внутрішнього та зовніш­нього боргупорядок випуску й обігу державних цінних паперів, їх види тощо. Законами встановлюються також порядок використання і захисту державних символіввійськові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні званнядержавні нагородидержавні святаодиниці ва­ги, міри й часу, порядок встановлення державних стан­дартівпорядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний або міграційний режим, відмінний від загального, й оголо­шується амністія (ст. 92 Конституції).

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ра­ди серед її головних функцій є установча (державо­творча, організаційна) функція. Пріоритетними на­прямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції є, звичайно, формування або участь у фор­муванні органів виконавчої і судової влади, а також формування власних, парламентських структурпри­значення чи обрання на посади, звільнення з посад, на­дання згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організа­цій, сприяння формуванню органів місцевого самовря­дуваннявирішення питань, що стосуються інших еле­ментів (атрибутів) механізму держави: територіального устрою, Збройних Сил та інших складових механізму держави.

Таким чином, основними напрямами діяльності Вер­ховної Ради по здійсненню установчої функції є:

1) участь у формуванні органів виконавчої влади-

2) формування органів судової влади-

3) створення парламентських структур-

4) участь у формуванні інших органів державної вла­ди та державних організацій-

5) вирішення питань територіального устрою Украї­ни і забезпечення формування органів місцевого са­моврядування.

Пріоритетним напрямом установчої функції парла­менту є призначення виборів Президента у строки, пе­редбачені Конституцією. Обрання Президента, відповід­но до ст. 103 Конституції, здійснюється громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Роль парламенту у формуванні органів виконавчої влади за чинною Конституцією істотно змінилася, але він не усунутий від цього напряму державотворчого процесу. Верховна Рада вирішує, зокрема, питання про надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра, може прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів яка має наслідком відставку Кабінету Мі­ністрів (ст. 87, 115 Конституції), розглядає і приймає рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністріввирішує питання про надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Прези­дентом Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майнаГолови Державного комітету телебачення і радіомовлення.

Але найширші і найвагоміші державотворчі функції і повноваження має Верховна Рада у формуванні органів судової влади та прокуратури. Відповідно до ст. 85 Кон­ституції, вона обирає суддів безстроковопризначає тре­тину складу Конституційного Судувирішує питання щодо надання згоди на призначення Президентом на посаду Генерального прокурора, висловлює недовіру Ге­неральному прокуророві, що має наслідком його від­ставку з посади.

Верховна Рада здійснює також чимало установчих функцій по формуванню власних, парламентських ор­ганів та інших структур, які здійснюють не лише внутрішньопарламентські, а й загальнодержавні функції. Зо­крема, Верховна Рада призначає по посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради з прав людинипризначає на посади та звільняє з посад голову та інших членів Рахункової палатиобирає зі свого складу Голову Верховної Ради, першого заступника і заступника Голо­ви Верховної Ради та відкликає їхзатверджує перелік комітетів Верховної Ради, обирає голів цих комітетівстворює тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії, призначає на посаду й звільняє з посади керівника апа­рату Верховної Ради України, затверджує структуру цього апарату.

Важливе місце в установчій діяльності Верховної Ра­ди має формування, поряд з органами законодавчої, ви­конавчої і судової влади, інших органів державної влади та державних організацій. Зокрема, Верховна Рада при­значає на посаду та припиняє повноваження членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента Українипризначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка є позавідомчим органом державної владипризначає на посаду та звільняє з посади голову Національного банку України за поданням Президента Українипризначає та звільняє половину складу Ради Національного банку України.

Поряд з цими видами державотворчої (установчої) діяльності Верховна Рада затверджує відповідно до Кон­ституції (п. 22 ст. 85) загальну структуру, чисельність та визначає функції Збройних Сил, Служби безпеки, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ.

Багатогранні державотворчі (установчі) функції Вер­ховної Ради й у сфері територіального устрою та місце­вого самоврядування. До повноважень Верховної Ради України у цій сфері належать, зокрема, утворення й ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів та міст, зарахування населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів та районів. Інші найважливіші питання територіального устрою загальнодержавного й місцевого значення ви­рішуються референдумами.

Відповідно до ст. 73, 85 Конституції України ви­ключно всеукраїнським референдумом вирішується пи­тання про зміну території України, який призначає Вер­ховна Рада України.

Крім того, Верховна Рада приймає закони про: тери­торіальний устрій України, правовий режим державного кордону, статус столиці України та спеціальний статус інших міст.

Верховна Рада має право достроково припиняти повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду Ук­раїни про порушення нею Конституції України або законів Українипризначати позачергові вибори до Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим.

Істотними повноваженнями Верховної Ради в галузі місцевого самоврядування є призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування і прийняття законів про засади місцевого самоврядування.

Багатогранною за змістом і формами є бюджетно-фінансова діяльність Верховної Ради. Ь місце в системі функцій Верховної Ради визначається не однозначно: вона вважається як однією з основних функцій Верхов­ної Ради, так і складовою цих функцій.

Верховна Рада України затверджує законом Держав­ний бюджет та вносить у відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання (ст. 85 Конституції).

Відповідно до Конституції (ст. 95) бюджетна система України будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадя­нами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально­суспільні потреби, розмір і цільове призначення цих ви­датків.

Держава прагне до збалансованості бюджету Украї­ни. Поряд із Державним бюджетом і бюджетною систе­мою Верховна Рада встановлює грошову одиницю Укра­їни, якою за Конституцією (ст. 99) є гривня.

Оскільки Державний бюджет, бюджетна система й грошова одиниця України є органічними атрибутами держави, то діяльність, пов’язана з їх встановленням (введенням, затвердженням), об'єктивно є складовою частиною державотворення, тобто установчої функції Верховної Ради.

Багатогранність і значний обсяг бюджетно-фінан­сової діяльності зумовлюють й можуть зумовлювати за­рахування її до самостійної основної функції Верховної Ради, але об'єктивно ця діяльність є органічною складо­вою частиною її установчої (державотворчої), а також законодавчої та контрольної функцій.

Важливе місце в діяльності Верховної Ради України, як і парламентів інших країн, посідає парламентський контроль. Контрольна діяльність парламенту досить ба­гатогранна. Якщо установча (державотворча) діяльність, за чинною Конституцією, значною мірою відійшла від Верховної Ради до Президента як глави держави, особ­ливо щодо формування органів виконавчої влади, то традиційна її функція — функція парламентського кон­тролю не лише залишилась, а й певною мірою збагати­лася.

Основними напрямами контрольної діяльності Вер­ховної Ради є:

1) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів Ук­раїни-

2) парламентський контроль за додержанням кон­ституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист;

3) бюджетно-фінансовий контроль-

4) прийняття Верховною Радою рішення про на­правлення запиту до Президента України-

5) запит народного депутата України на сесії Вер­ховної Ради-

6) парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури-

7) здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.

Одним із пріоритетних напрямів парламентського контролю є контроль за діяльністю Кабінету Міністрів, який підконтрольний та підзвітний Верховній Раді. Це зумовлено функціями і повноваженнями Кабінету Міні­стрів як вищого органу у системі органів виконавчої влади. Відповідно до ст. 116 Конституції Кабінет Мі­ністрів забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зов­нішньої політики держави, виконання Конституції і за­конів України, актів Президента України.

Основною формою парламентського контролю за Діяльністю Кабінету Міністрів України є розгляд й зас­луховування звітів Кабінету Міністрів про свою діяль­ність.

Одними з найважливіших напрямів діяльності Верховної Ради по здійсненню парламентського контролю є бюджетно-фінансовий контроль і контроль за додержанням конституційних прав та свобод людини й громадянина. Відповідно до ст. 9 Конституції контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата.

Парламентський контроль за додержанням консти­туційних прав і свобод людини й громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Однією з основних традиційних форм парламент­ського контролю є запитипарламентські та депу­татські. Зокрема, відповідно до Конституції України (ст. 85) Верховна Рада може прийняти рішення про на­правлення запиту до Президента на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верхов­ної Ради України, попередньо підтриману не менш як третиною конституційного складу Верховної Ради.

Народний депутат України має право на сесії Вер­ховної Ради звернутися із запитом до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів, керівників інших органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування, а та­кож до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від під­порядкування і форм власності. При цьому керівники органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання, підприємств, установ і організацій зобов’язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його заяви (ст. 86 Конституції).

Поряд із законодавчою, установчою та контрольною функціями, як головними функціями парламенту, Вер­ховна Рада України, як і парламенти багатьох країн, здійснює й чимало інших функцій. Це насамперед функції, аналогічні функціям держави, зокрема, з числа об'єктних функцій, тобто тих, що опосередковують зміст діяльності держави.

Оскільки ці функції держави здійснюють насамперед органи державної влади, в тому числі законодавчої, то, природно, всім цим органам державної влади або при­наймні їх переважній більшості властиві функції, ана­логічні основним об'єктивним функціям держави.

Зокрема, Верховна Рада як орган законодавчої влади здійснює серед внутрішніх функцій: політичну, еко­номічну, соціальну, культурну та екологічну функції, а серед зовнішніх — оборонну, зовнішньополітичну, зов­нішньоекономічну та інші зовнішні функції.

Не всі з цих функцій і відповідних повноважень Вер­ховної Ради закріплено в Конституції і законах України достатньо системно, але в цілому вони мають норма­тивно-правове закріплення, насамперед конституційне.

Про політичну функцію Верховної Ради свідчать, зо­крема, такі її повноваження, передбачені Конституцією України, як: 1) визначення засад внутрішньої і зов­нішньої політики- 2) заслуховування щорічних та поза­чергових послань Президента про внутрішнє й зовнішнє становище України- 3) розгляд і прийняття рішення що­до схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів (ст. 85 Конституції) тощо.

Про наявність у Верховної Ради економічної, соці­альної, культурної та інших відповідних внутрішніх функцій свідчать такі її повноваження, як: 1) затверд­ження загальнодержавних програм економічного, науко­во-технічного, соціального, національно-культурного розвитку і довкілля- 2) затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають прива­тизаціївизначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності- 3) прийняття відповідних за­конів, зокрема, про правовий режим власностіправові засади й гарантії підприємництваправила конкуренції та норми антимонопольного регулюванняз основ со­ціального захисту, про форми й види пенсійного за­безпеченнязасади регулювання пращ й зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьків­ствавиховання, освіти, культури і охорони здоров’я, екологічної безпеки (ст. 85 Конституції).

Про зовнішні функції Верховної Ради свідчать такі її повноваження, як надання Верховною Радою у встанов­лений законом строк згоди на обов’язковість міжнарод­них договорів України та денонсацію міжнародних дого­ворів Українизатвердження протягом двох днів з мо­менту звернення Президента України указів про запро­вадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізаціюоголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуаціїсхвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, на­правлення підрозділів Збройних Сил України до Іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил ін­ших держав на територію України.

Підтвердженням наявності у Верховної Ради відпо­відних зовнішніх функцій є її законодавчі повноваження щодо засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справищодо основ національної безпеки, організації Збройних Сил Українищодо пра­вового режиму воєнного і надзвичайного стану, які ви­значаються виключно законами України.