Променева хвороба: клініко – діагностичні дослідження

Реферат на тему:

Променева хвороба: клініко — діагностичні дослідження Променева хвороба.

Це захворювання, яке розвивається в результаті дії іонізуючого випромінювання в дозах, які перевищують допустиме. В залежності від характеру розрізняють гостру і хронічну форми променевої хвороби, різної системи важкості з місцевими або загальними змінами. Променева хвороба — це завершальний етап в ланцюгу процесів, які розвиваються в результаті дії іонізуючого випромінювання на тканини, клітини і рідкі середовища організму. Зміни на молекулярному рівні і утворення хімічно — активних сполук в тканинах і рідких середовищах приводить до появи крові продуктів патологічного обміну, що при облученнях високими дозами являється променевої токсимії.

Гостра променева хвороба.

Для цієї форми морфологічні зміни, які проявляються в початковому періоді і стають вираженим розпалу захворювання. при мікроскопії визначаються ознаки генорологічного діагнозу. Значні крововиливи в шлунок і кишечник, в легені, наднирники, із їх порушенням, великі крововиливи в міокард, захоплюють провідникову систему серця. Кістковий мозок втрачає звичайну конснетецію і робиться рідким, лімфатичні вузли збільшуються. При цій хворобі розвиваються типічні зміни статевих залоз, особливо чоловічих. В нирках порушується кровообіг, проникливість судин.

В легенях виявляються зміни пов’язані з порушенням кровообігу й інфекційними захворювання.

В клінічному перебігу розрізняють чотири періоди: початковий, латетний або скритий, клінічного видужання, розгару, період встановлення. Початковий період продовжується від декількох годин до 1 -2 днів, характеризується порушенням діяльності анапіраторних систем, прямим порушенням кісткового мозку і лімфатичних вузлів, зменшується кількість лімфатів, гинуть молоді клітинні системи. Характерні симптоми: нудота, блювота, головна біль, підвищення температури тіла, загальна слабість, еритема, підвищується сонливість, заторможеність, ейфорійна збудливість. При тяжкій формі виникають менінгіальні симптоми з наростаючим затьмаренням свідомості.

Латетний період продовжується в залежності від дози опромінення. Характеризується поступовим наростання патологічних змін в найбільш поражених органах. Перехід в період клінічного видужання наступає в різні терміни захворювання. Ведучими патогенетичними механізмами являються глибоке порушення систем крові і тканин кишечника, пригнічення імунітету, розвиток інфекційних ускладнень і геморагічних проявів проявів, інтоксикація.

Стан хворих покращується, знижується температура до нормальних цифр, зникають геморагічні прояви, відбувається відторгнення нехротичних тканин і заживлення неглибоких ерозій на шкірі і слизових оболонках, нормалізується функція потових і сальних залоз, відновлюється ріст волосся. Повне завершення процесів встановлення в залежності від тяжкості променевої хвороби може затягнутися на 1 -3 роки.

Хронічна променева хвороба.

В морфологічній картині при хронічній променеві хворобі спочатку відмічається порушення в кровоносній системі. В віддалені строки після радіаційного впливу розрізняють вікові зміни і органічну патологію. Серйозні порушення проявляються в залозах внутрішньої секреції, в центральній периферичній нервовій системі. В інших органах виявляються ознаки атрофії. Вікові зміни під впливом іонізуючого випромінювання наступають і проявляються в більш ранні терміни. Характерною особливістю дії випромінювання являється висока онкогенна ефективність, яка зумовлена зниження організму. Хронічна променева хвороба — це захворювання з множинними клітинними синдромами і розвивається при тривалій дії іонізуючого випромінювання в відносно малих дозах. Характерними ознаками являється ураження різних органів і систем. При цьому пошкоджується робота ШКТ, знижується секреторна функція шлунка. При дії радіоактивних нуклеїнів, які накопичуються в органах виділення, зміни залежать від рівня доз і анатомо — функціональних особливостей тканин органів. При високих рівнях доз рано виникають дистрофічні зміни і при малих дозах і різні терміни спостерігається розвиток пухлин і лейкозів. Для хронічної променевої хвороби характерна астенія. Розвиток астенії залежить від кількості доз іонізуючого випромінювання. Наростає відсутня втома, порушення сну, підвищена активність до оточуючого середовища, головний біль.

Отже, променева хвороба грізне захворювання, яке поражає весь організм людини, тому необхідно уникати дії іонізуючого випромінювання.